Прогностична модель мінімального обмеження в повсякденному житті у хворих з первинною артеріальною гіпертензією в гострий період ішемічного інсульту

Анотація

Мета — визначити незалежні прогностичні чинники мінімальної залежності в повсякденній діяльності в кінці гострого періоду ішемічного інсульту у хворих з первинною артеріальною гіпертензією (АГ) шляхом розроблення математичної моделі прогнозу.

Матеріали і методи. Оцінено неврологічний та функціональний статус 150 пацієнтів (74 (49,3 %) жінок і 76 (50,7 %) чоловіків) з первинним ішемічним інсультом та первинною АГ в анамнезі. Середній вік пацієнтів — (67,4 ± 0,7) року. Неврологічний дефіцит оцінювали за шкалою NIHSS, активність у повсякденному житті — за індексом Бартел (ІБ), когнітивний статус — за шкалою MMSE. Діагноз АГ установлювали за результатами клінічного та інструментального обстеження і медичною документацією. Проводили добовий моніторинг артеріального тиску (АТ) з моменту госпіталізації кожні 4 год протягом 6 днів гострого періоду. Визначали середні та максимальні значення діастолічного і систолічного АТ, варіабельність АТ шляхом розрахунку стандартного відхилення (SD), оціненого для діастолічного і систолічного АТ. Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою програми статистичного аналізу IBM SPSS Statistics 22.

Результати. На 21‑шу добу медіана значень ІБ становила 75 балів, мінімальне значення — 20 балів, максимальне — 95 балів, перший квартиль — 55 балів, третій квартиль — 85 балів. При визначенні прогностичних пре­дикторів функціонального відновлення за ІБ проаналізовано дані хворих з неврологічним дефіцитом середнього (n = 86) і тяжкого (n = 38) ступеня. Зі 159 показників, які характеризували патологію та результати додаткового обстеження пацієнтів, було відібрано 19 змінних, які мали статистично значущий кореляційний зв’язок зі значенням ІБ при виписуванні, та залучено до логістичного регресійного аналізу. За даними покрокового аналізу (13 кроків) незалежними прогностичними чинниками мінімальної залежності в повсякденній діяльності в кінці гострого періоду середньотяжкого і тяжкого ішемічного інсульту визначено шість: тривалість АГ (коефіцієнт В = –0,22), варіабельність систолічного АТ у перші 3 доби (В = –0,30), варіабельність діастолічного АТ у перші 3 доби (В = 0,48), стать (В = –2,46), оцінка за ММSE у гострий період (В = 0,44), вища освіта (В = 2,11). Константа — 6,76. Отримана модель має чутливість 93,9 %, специфічність — 86,5 % та діагностичну точність — 90,1 %, площа під кривою ROC — 0,957 (95 % довірчий інтервал — 0,94 — 0,99).

Висновки. Основний напрям терапевтичних заходів для досягнення мінімального функціонального обмеження в гострий період середньотяжкого і тяжкого інсульту має передбачати зменшення варіабельності як систолічного, так і діастолічного АТ, особливо в перші 3 доби, заходи щодо поліпшення когнітивного статусу.