Український неврологічний журнал http://ukrneuroj.com.ua/ <p style="font-weight: bold; color: #404040; font-size: 100%; padding-top: 0;">Спеціалізоване науково-практичне рецензоване видання, публікує результати оригінальних та експериментальних досліджень, висвітлює перспективні діагностики неврологічних захворювань, сучасні медикаментозні та нейро-хірургічні методи лікування хворих</p> <p>Заснований у 2006 році</p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> <p> </p> <table style="width: 463px;"> <tbody> <tr> <td valign="top" width="120px"><img src="http://www.ukrneuroj.com.ua/public/journals/480/melnyk-unj.jpg" width="107" height="160" /></td> <td valign="bottom"><strong>Головний редактор</strong><br />Володимир Степанович Мельник,<br />д. мед. н., проф., професор кафедри неврології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця</td> </tr> </tbody> </table> <p><strong>Засновники видання </strong><br />Національний медичний університет імені О. О. Богомольця (<a href="http://nmu.ua/">nmu.ua</a>)<br />Приватне підприємство «ІНПОЛ ЛТМ»</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Свідоцтво про державну реєстрацію:</strong> КВ № 13471-2355ПР від 09.11.2007 р.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Видавець:</strong> ТОВ «ВІТ-А-ПОЛ»</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Мова видання:</strong> українська, англійська</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Журнал включено до Переліку наукових фахових видань України з медичних наук:</strong><br />Наказ МОН України від 17.03.2020 № 409 (журнал внесено до Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора наук, кандидата наук та ступеня доктора філософії. Категорія "Б").</p> <p style="margin-top: .3em;">Видання зареєстроване у міжнародних наукометричних системах та спеціалізованих каталогах Index Copernicus, Google Scholar, JIFACTOR, Ulrich’s Periodicals Directory, Journal Factor, Scientific Indexing Services, ResearchBib, ICMJE, Polska Bibliografia Naukowa, CrossRef.</p> <p style="margin-top: .3em;">Журнал внесено до загальнодержавних баз даних «Україніка наукова» Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Матеріали публікуються в УРЖ «Джерело».</p> <p style="margin-top: .3em;">Статті, опубліковані в «Українському неврологічному журналі», отримують DOI — ідентифікатор цифрового об’єкта системи бібліографічних посилань CrossRef.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Періодичність виходу:</strong> 4 рази на рік</p> <p><strong>ISSN:</strong> 1998-4235 (Print), 2522-1183 (Online)</p> <p><strong>DOI:</strong> 10.30978/UNJ</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Сайт:</strong> <a href="http://www.ukrneuroj.com.ua/">ukrneuroj.com.ua</a></p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> Publishing Company VIT-A-POL uk-UA Український неврологічний журнал 1998-4235 Транскраніальна магнітна стимуляція при лікуванні моторних та немоторних симптомів хвороби Паркінсона http://ukrneuroj.com.ua/article/view/UNJ2020-4-5 <p>Висвітлено актуальні питання використання транскраніальної магнітної стимуляції як немедикаментозного методу лікування моторних і немоторних виявів хвороби Паркінсона. Метод транскраніальної магнітної стимуляції має широкий терапевтичний потенціал, оскільки дає змогу індукувати нейрональну пластичність шляхом модулювання нейрональних зв’язків у головному мозку людини, зокрема у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Нині розглядають декілька сфер застосування транскраніальної магнітної стимуляції у пацієнтів із хворобою Паркінсона. У літературних джерелах наведено дані щодо впливу транскраніальної магнітної стимуляції на вираженість моторних симптомів, таких як тремор, ригідність, брадикінезія, порушення ходи, та вияви немоторних симптомів (когнітивних порушень і депресивних розладів). Доведено, що у пацієнтів із хворобою Паркінсона реєструють широкий спектр змін нейрофізіологічних параметрів у первинній моторній корі, які позитивно корелюють з вираженістю клінічних виявів хвороби Паркінсона та можуть використовуватися для об’єктивізації результатів лікування методом транскраніальної магнітної стимуляції. За результатами аналізу даних літератури, транскраніальна магнітна стимуляція статистично значущо поліпшує функцію верхніх кінцівок, здатність ходити та бальну оцінку III частини UPDRS не лише в короткостроковій, а і в довгостроковій перспективі у хворих на хворобу Паркінсона. Актуальним питанням є можливі механізми терапевтичної дії транскраніальної магнітної стимуляції на рівень цитокінів, пов’язаних з нейрозапаленням у пацієнтів з хворобою Паркінсона. Результати наукових досліджень лікування хвороби Паркінсона методом транскраніальної магнітної стимуляції є перспективними та обнадійливими, але є питання і протиріччя, які потребують подальшого вивчення.</p> A. V. Demchenko G. N. Aravitska A. V. Revenko Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал 2020-12-29 2020-12-29 4 5—10 5—10 10.30978/UNJ2020-4-5 Фармакоекономічні аспекти якості життя хворих на епілепсію http://ukrneuroj.com.ua/article/view/UNJ2020-4-11 <p class="RESUMEtext"><strong>Мета</strong> — вивчити фармакоекономічні аспекти квантифікованих показників якості життя у хворих на епілепсію.</p><p class="RESUMEtext"><strong>Матеріали і методи.</strong> Проаналізовано дані 74 пацієнтів з епілепсією (43 жінок та 31 чоловіка), які проживають у м. Харкові або Харківській області. Середній вік хворих становив (36,99 ± 9,45) року. Досліджували якість життя за допомогою опитувальника QOLIE‑31 версія 1.0. Визначено загальну вартість 1 бала шкали QOLIE‑31 для кожного пацієнта шляхом ділення вартості хвороби на кількість балів.</p><p class="RESUMEtext"><strong>Результати.</strong> Як загалом, так і за усіма окремими показниками, якість життя хворих за нашими даними (загальна — (56,05 ± 17,40) бала) була нижчою порівняно з даними зарубіжних джерел. Спостерігали тригорбий профіль шкали зі спаданнями за показниками «побоювання нападів», «енергія/втома» та «результати лікування». Найбільші відмінності між отриманими нами та зарубіжними авторами даними відзначено за відчуттям ефекту від лікування, показниками енергії/втоми, емоційного благополуччя та соціального функціонування. Загалом у групі середня загальна вартість 1 бала шкали QOLIE‑31 становила 1971,1 грн на рік. Виявлено значне переважання непрямих медичних витрат над прямими за всіма показниками вартості 1 бала. Найбільше «коштували» 1 бал за шкалами «побоювання нападів», «енергія/втома» та «вплив антиепілептичних препаратів» — понад 2000 грн на рік, найменше — 1 бал за шкалами «загальна якість життя» та «емоційне благополуччя» — майже 1800 грн на рік. У жінок середня вартість 1 бала шкали становила 1940,6 грн на рік, що було дещо менше, ніж у загальній групі та у чоловіків (2017,3 грн на рік). Найбільш та найменш витратні показники є тими самими, що і в загальній групі, окрім показника «самооцінка» — він належав до «дешевих» у жінок і «дорогих» у чоловіків. Підвищення та збереження якості життя для сільських мешканців більш вартісне як загалом, так і за більшістю показників. Усі показники при криптогенній клінічній формі епілепсії «коштували» дешевше, ніж за інших форм. Стан емоцій, енергетичний потенціал та ставлення до себе при симптоматичній формі відновити «дорожче». Вартість 1 бала загалом збільшувалася зі зниженням частоти нападів, тобто підвищити якість життя хворому зі сприятливішим перебігом хвороби дорожче, ніж хворому з несприятливим перебігом, за винятком групи з рідкісними нападами. Пацієнти з рідкісними нападами зберігають рівень вимогливості, притаманний хворим, а симптоми редукуються значно легше, ніж при частіших нападах. Вимоги пацієнтів без нападів відповідають таким у здорових осіб, є більшими, ніж у хворих, і задовольнити їх важче, а отже, дорожче.</p><p class="RESUMEtext"><strong>Висновки.</strong> Для поліпшення якості життя пацієнтів з епілепсією слід провести перерозподіл фінансових витрат зі збільшенням витрат на якісне лікування, що знизить загальні витрати та підвищить якість життя.</p><p> </p> A. Ye. Dubenko S. O. Sazonov D. O. Kutikov O. Ye. Kutikov T. M. Kolesnik Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал 2020-12-29 2020-12-29 4 11—20 11—20 10.30978/UNJ2020-4-11 Нейрофізіологічні кореляти у діагностиці когнітивних порушень за різних клінічних варіантів постконтузійного синдрому http://ukrneuroj.com.ua/article/view/UNJ2020-4-21 <p class="RESUMEtext"><strong>Мета</strong> — визначити найчастіші клінічні варіанти постконтузійного синдрому (ПКС) з порушенням когнітивних функцій, дослідити зміни нейрофізіологічних показників когнітивних викликаних потенціалів (КВП) Р300 у цього контингенту.</p><p class="RESUMEtext"><strong>Матеріали і методи.</strong> Для об’єктивізації наявності та вираженості післятравматичних когнітивних порушень у 115 чоловіків з ПКС після перенесеної у 2014 — 2017 рр. мінно‑вибухової травми в Інституті нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України проведено комплексне клініко‑інструментальне дослідження з реєстрацією КВП Р300. Вік пацієнтів становив від 18 до 45 років, термін після мінно‑вибухової травми — 6 міс — 3 роки. Проведено клініко‑неврологічне дослідження, нейропсихологічне тестування за Монреальською шкалою когнітивної оцінки (МоСА), Госпітальною шкалою тривожності та депресії (HADS), шкалою астенічного стану (ШАС)), магнітно‑резонансну томографію головного мозку, кількісну електроенцефалографію, ультразвукове дуплексне сканування. Для дослідження неврологічного статусу та когнітивних функцій використовували опитувальник на основі «Цицерон».</p><p class="RESUMEtext"><strong>Результати.</strong> За частотою виявлення виражених і значних когнітивних порушень та ступенем тяжкості клінічних виявів виділено три основні варіанти ПКС: з переважанням когнітивних порушень — 51 (44,0 %) випадок, з переважанням афективних порушень — 27 (23,5 %), з переважанням психосоматичних розладів — 37 (32,0 %). Показники латентності КВП Р300 статистично значуще залежали від ступеня тяжкості когнітивних розладів. Виявлено статистично значущий зв’язок між латентністю Р300 і оцінкою уваги та оперативної пам’яті за шкалою МоСА і балом у когнітивному кластері опитувальника. Методику Р300 використано для уточнення варіанта клінічного перебігу ПКС у віддалений період легкої черепно‑мозкової травми.</p><p class="RESUMEtext"><strong>Висновки.</strong> Запропоновано виділяти три основні варіанти ПКС залежно від переважання виражених і значних когнітивних порушень та ступеня тяжкості клінічних виявів. На підставі аналізу скарг пацієнтів, клінічної картини, результатів нейропсихологічного тестування і нейрофізіологічного дослідження обґрунтовано доцільність застосування методу КВП Р300 для об’єктивізації наявності та вираженості когнітивних порушень у пацієнтів з ПКС.</p><p> </p> L. L. Chebotariova A. I. Tretiakovа O. S. Solonovich M. V. Globa L. N. Sulii A. U. Zolnikova Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал 2020-12-29 2020-12-29 4 21—29 21—29 10.30978/UNJ2020-4-21 Особливості взаємозв’язку спастичності у хворих на розсіяний склероз зі ступенем інвалідизації, нейрофункціональними та нейропсихологічними розладами http://ukrneuroj.com.ua/article/view/UNJ2020-4-30 <p class="RESUMEtext"><strong>Мета</strong> — проаналізувати взаємозв’язок рівня спастичності у хворих на розсіяний склероз (РС) зі ступенем неврологічного дефіциту за шкалою EDSS, результатами нейрофункціонального та нейропсихологічного дослідження.</p><p class="RESUMEtext"><strong>Матеріали і методи.</strong> Обстежено 100 хворих з клінічно достовірним діагнозом РС з ознаками спастичності. Для кількісної оцінки вираженості змін м’язового тонусу застосовували модифіковану шкалу Ешворта. Для оцінки ступеня інвалідизації використовували шкалу EDSS. Проведено тести 25‑футової ходьби (Т25‑FW) і з дев’ятьма отворами та стрижнями (9‑HPT) для оцінки функціонального стану верхніх та нижніх кінцівок, нейропсихологічні тести з оцінкою болю за візуальною аналоговою шкалою, втоми за шкалою MFIS та якості життя за опитувальником EuroQol‑5D.</p><p class="RESUMEtext"><strong>Результати.</strong> Найбільший сумарний бал спастичності був у групі хворих з найвищим ступенем інвалідизації (5,5 — 7,0 балів) — (6,29 ± 0,82) бала. Кореляційно‑регресійний аналіз підтвердив, що найбільший взаємозв’язок із сумарним балом спастичності мають такі чинники, як рівень інвалідизації за шкалою EDSS (коефіцієнт детермінації (D) = 42,1 %), пірамідні порушення (D = 50,7 %) і порушення функції тазових органів (D = 44,4 %).</p><p class="RESUMEtext"><strong>Висновки.</strong> Виявлено статистично значущий сильний кореляційний зв’язок між сумарним балом спастичності та ступенем інвалідизації хворих на РС за шкалою EDSS (r<sub>s</sub> = 0,649; р &lt; 0,05), насамперед із пірамідними (r<sub>s</sub> = 0,712; p &lt; 0,05) і тазовими порушеннями (r<sub>s</sub> = 0,666; p &lt; 0,05). Зі зростанням спастичності знижується якість життя та підвищується рівень втоми. Виявлено середні кореляційні зв’язки між сумарним балом спастичності та оцінкою за шкалою MFIS і 2 шкалами EuroQol (r<sub>s</sub> = 0,555, 0,53 та ‑0,583 відповідно, p &lt; 0,05). Зі збільшенням спастичності відчуття болю пацієнтами зростає (r<sub>s</sub> = 0,192; p &lt; 0,05).</p><p> </p> N. V. Domres T. O. Kobys L. I. Sokolova Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал 2020-12-29 2020-12-29 4 30—36 30—36 10.30978/UNJ2020-4-30 Когнітивні порушення при розсіяному склерозі http://ukrneuroj.com.ua/article/view/UNJ2020-4-37 <p class="RESUMEtext"><strong>Мета</strong> — дослідити особливості когнітивних порушень у хворих на розсіяний склероз (РС) та їх вплив на показники якості життя (ЯЖ).</p><p class="RESUMEtext"><strong>Матеріали і методи.</strong> У дослідження було залучено 149 хворих на РС (58 чоловіків та 91 жінку). Середній вік обстежених становив (36,26 ± 0,85) року, середня тривалість захворювання — (6,99 ± 0,43) року, середній бал за шкалою інвалідизації EDSS (Expanded Disability Status Scale) — 3,19 ± 1,35. Усім хворим проведено комплексне клініко‑неврологічне обстеження, нейропсихологічне тестування та оцінку показників ЯЖ. Ступінь вираженості неврологічного дефіциту визначали за допомогою шкали EDSS. Дослідження когнітивного статусу проводили за допомогою скринінгової мінімальної шкали оцінки стану психічних функцій (Mini Mental State Examination ((MMSE), якості життя — за допомогою опитувальника SF‑36. Статистичну обробку результатів здійснювали за допомогою методів описової статистики. Для порівняння категоріальних змінних досліджуваних вибірок використовували критерій l2 і точний критерій Фішера. Для порівняння середніх значень у двох незалежних вибірках застосовували двохвибірковий t‑критерій Стьюдента, для аналізу клінічних особливостей при РС та їх впливу на показники ЯЖ — кореляційний, дисперсійний і множинний регресійний аналіз, для порівняльної оцінки вірогідності формування певної клінічної симптоматики у хворих — методи аналізу з розрахунком відношення шансів.</p><p class="RESUMEtext" align="left"><strong>Результати.</strong> У чверті обстежених (38 (25,5 %)) виявлено легкі когнітивні порушення. Формування когнітивного дефіциту відбувалося за рахунок таких показників, як увага, пам’ять і здатність до виконання усних та письмових інструкцій. Порушення когнітивних функцій були найбільше виражені у пацієнтів з прогресивними формами хвороби і швидким темпом прогресування. Виявлено тенденцію до достовірного погіршення із збільшенням ступеня інвалідизації. Аналіз показників ЯЖ залежно від когнітивного статусу пацієнтів показав, що когнітивні порушення негативно впливають як на фізичні, так і на психічні складові ЯЖ хворих на РС.</p><p class="RESUMEtext"><strong>Висновки.</strong> Отримані результати свідчать про необхідність комплексного обстеження хворих на РС з обов’язковим дослідженням когнітивного статусу та показників ЯЖ, особливо у пацієнтів з прогресивними формами захворювання.</p><p> </p> H. V. Hudzenko Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал 2020-12-29 2020-12-29 4 37—42 37—42 10.30978/UNJ2020-4-37 Комплексний підхід до ранньої діагностики психічних розладів у підлітків із соматичними захворюваннями http://ukrneuroj.com.ua/article/view/UNJ2020-4-43 <p class="RESUMEtext"><strong>Мета</strong> — розробити комплекс психодіагностичних заходів для преморбідного виявлення психічних розладів у підлітків із соматичними захворюваннями.</p><p class="RESUMEtext"><strong>Матеріали і методи.</strong> Проведено комплексне обстеження 329 підлітків. Застосовували клініко‑психопатологічний, соціально‑демографічний, патопсихологічні, катамнестичний і статистичний методи дослідження.</p><p class="RESUMEtext"><strong>Результати.</strong> Майже половина обстежених (155 (47,11 %) осіб) мали скарги психосоматичного характеру. Встановлено наявність статистично значущих кореляційних зв’язків між впливом стресового чинника і вираженістю скарг з боку травної (r = 0,83; p &lt; 0,05), серцево‑судинної (r = 0,74; p &lt; 0,05) та нервової (r = 0,61; p &lt; 0,05) системи. Анкетування з використанням шкали «Термометр» найчастіше виявляло завищену самооцінку у підлітків із тривожно‑фобічним синдромом, занижену — за наявності депресивного синдрому. Порушення механізмів особистісної адаптації найчастіше фіксували при невротичному і астенічному синдромах та поєднанні декількох синдромів, у підлітків із конверсивним і депресивним синдромом. Найвищий рівень депресії відзначено у підлітків, які висували скарги з боку декількох систем (60,71 %), а також при респіраторних розладах (55,56 %) і шлунково‑кишковому симптомокомплексі (53,33 %). Аналіз шкільної тривожності виявив високий рівень тривожності у групі з респіраторним симптомокомплексом (11,11 %), при поєднанні декількох синдромів (7,14 %) і за наявності невротичного симптомокомплексу (6,82 %). Установлено, що школярі старшого підліткового віку, зокрема дівчатка ((46,59 ± 10,20) бала), та підлітки‑сироти ((35,56 ± 6,10) бала) мали найвищий рівень тривожності за опитувальником Ч.Д. Спілбергера (у модифікації А.Д. Андреєвої). Психологічне дослідження у школі, опитування батьків та учителів дає змогу об’єктивно сформувати групи дезадаптованих підлітків, яким у подальшому рекомендовано психопрофілактику психосоматичної патології. Обґрунтовано та розроблено етапність діагностики психічних розладів у підлітків із соматичними захворюваннями: 1) скринінг за допомогою клініко‑психологічного дослідження для виявлення осіб зі схильністю до психосоматичних порушень, 2) рандомізація за допомогою клініко‑психологічних методик для діагностики клінічних особливостей психічних розладів у групі ризику.</p><p class="RESUMEtext"><strong>Висновки.</strong> У підлітків виявлено симптоми психосоматичної патологiї, якi клінічно виявляються мінливими соматичними ознаками: біль у ділянці шлунка, грудній клітці та суглобах, моторним напруженням, перебоями в роботі серця, парестезіями за відсутності соматичної патологiї, демонстративною поведінкою, дратівливістю, зниженням фізичної та розумової активності, відчуттям тривоги, занепокоєння, проблемою із концентрацією, головним болем та порушенням сну. Клініко‑психопатологічну симптоматику у підлітків із психосоматичними розладами виявляли з різною частотою залежно від віку та соціального походження. Вона була представлена такими синдромами: конверсивним, тривожно‑фобічним, депресивним, тривожно‑дисфоричним, соматизованим зі змішаним афектом, астенічним з статистично значущою різницею (р &lt; 0,05) для усіх випадків. Виявлено статистично значущо (p &lt; 0,05) більшу частоту психопатологічних синдромів у групах середнього і старшого підліткового віку та підлітків із неповної сім’ї. Статистично значущо (p &lt; 0,001) частіше фіксували депресивний синдром в осіб холеричного темпераменту (56,25 %), астенічний — у пацієнтів сангвіністичного (42,6 %) і холеричного темпераменту (30,0 %), тривожно‑фобічний і конверсивний — з однаковою частотою при всіх типах темпераменту. Встановлено, що чинниками ризику формування дезадаптації (68,5 % підлітків) є депресивний синдром, емоційна нестійкість, астенічний синдром. Особистісні особливості підлітків із психосоматичним розладом характеризуються більшою частотою виявів іпохондричності (у 38,71 %). Апатичність як властивість особистості незалежно від наявності психосоматичного розладу підліткам не притаманна.</p><p> </p> O. I. Masik Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал 2020-12-29 2020-12-29 4 43—49 43—49 10.30978/UNJ2020-4-43 Клінічний випадок тривалого фунікулярного мієлозу, який приховувався під маскою урологічної патології http://ukrneuroj.com.ua/article/view/UNJ2020-4-50 <p class="RESUMEtext">Фунікулярний мієлоз — це нейрометаболічне ураження задніх та бічних канатиків спинного мозку. Даний поліетіологічний стан дефіциту ціанкобаламіну та фолатів призводить до неефективного гемопоезу й порушенню утворення мієліну з ураженням нервової системи. Наявність В<sub>12</sub>‑дефіцитної анемії значно полегшує підтвердження діагнозу підгострої комбінованої дегенерації спинного мозку. Проте діагностика неврологічних ускладнень хвороби є складним завданням, якщо перніціозна анемія залишається нерозпізнаною. За розташуванням вогнищ демієлінізації розрізняють три клінічні форми фунікулярного мієлозу: задньостовпову, пірамідну і комбіновану в залежності від переважного ураження бічних або задніх канатиків. Прогноз щодо відновлення втрачених функцій залежить від тривалості захворювання та поширеності змін спинного мозку. Отже, обізнаність невропатологів щодо фунікулярного мієлозу сприяє ранньому встановленню діагнозу та своєчасному адекватному лікуванню.</p><p class="RESUMEtext">Наведено клінічний випадок пацієнта віком 72 роки, госпіталізованого до хірургічного відділення зі скаргами на тривалу затримку сечі із попереднім діагнозом: <em>Cr. prostatae</em>. Хворого турбували також слабкість у нижніх кінцівках, схуднення м’язів гомілок, неможливість самостійно пересуватися, оніміння пальців ніг, загальна слабкість, але цим симптомам пацієнт не приділяв належної уваги. У зв’язку з наявністю гіпохромної B<sub>12</sub>‑дефіцитної анемії, характерних змін у задніх та бічних канатиках на магнітно‑резонансних томограмах спинного мозку на всіх рівнях, висхідної сенсорно‑рухливої симптоматики, яка прогресує, хворому було встановлено діагноз: тяжка B<sub>12</sub>‑дефіцитна анемія, фунікулярний мієлоз. На тлі лікування у хворого повністю регресували розлади чутливості та значно поліпшилася моторна функція — пацієнт пересувається самостійно, відновилось сечовипускання.</p><p> </p> V. P. Yermakovych Yu. O. Solodovnikova S. M. Oliynyk A. S. Son Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал 2020-12-29 2020-12-29 4 50—53 50—53 10.30978/UNJ2020-4-50