Український неврологічний журнал

Ефективність постурографії для виявлення та моніторингу порушень координації при розсіяному склерозі (огляд літератури)

2026-01-16T08:29:59+02:00

Розсіяний склероз (РС) — це хронічне демієлінізувальне захворювання центральної нервової системи, що характеризується різноманітними клінічними виявами, зокрема порушеннями координації рухів, рівноваги та ходи. Баланс і координація належать до найуразливіших функцій при РС. Погіршення постурального контролю істотно знижує мобільність пацієнтів, підвищує ризик падінь та погіршує якість життя. Виявлення прихованих координаційних розладів на ранніх стадіях РС є актуальним завданням, оскільки стандартні клінічні шкали (наприклад EDSS, SARA) можуть не фіксувати таких порушень. Постурографія — це об’єктивний інструментальний метод оцінки постурального балансу. Він привертає увагу дослідників як потенційно чутливий маркер ранніх змін. В огляді узагальнено дані щодо застосування статичної та динамічної постурографії в діагностиці й моніторингу РС. Порушення постурального контролю виникають на ранніх стадіях РС, навіть при мінімальній неврологічній дисфункції, і часто спричиняють падіння та зниження якості життя. Статична постурографія, реєструючи відхилення центру тиску тіла при спокійному стоянні, демонструє високу чутливість до субклінічних розладів рівноваги навіть у пацієнтів без змін при традиційній перевірці за тестом Ромберга. Одночасно відзначено значні методологічні обмеження: відсутність єдиних протоколів і нормативів, надлишок індикаторів (понад 100 можливих показників), узгоджених рекомендацій, суперечливість результатів деяких досліджень. Зазначено, що динамічні тести можуть краще виявляти приховані дефіцити рівноваги, а роботизовані платформи дають змогу оцінити баланс за новими метриками. Інноваційні нелінійні показники демонструють додаткову чутливість до ранніх змін постурального контролю. Узгодження цих підходів з традиційними методиками, визначення їхньої прогностичної значущості та стандартизація залишаються невирішеними питаннями, які потребують проведення досліджень. Наголошено на перспективності розвитку постурографічного моніторингу при РС і необхідності розробки єдиних методологій та норм для об’єктивної інтерпретації результатів.

Вплив психотравмувальної події на перебіг шийного радикулярного болю у військовиків: клінічні, психоемоційні та прогностичні аспекти

2026-01-16T08:43:10+02:00

Шийний радикулярний біль є поширеним клінічним синдромом, що супроводжується значним функціональним обмеженням, зниженням якості життя та суттєвими соціально-економічними втратами. Повномасштабна війна в Україні призвела до різкого зростання чисельності військовослужбовців і, відповідно, до збільшення частоти бойових, службових та перенавантажувальних травм опорно-рухового апарату, зокрема шийного відділу хребта. В умовах військової служби шийний радикулярний біль часто виникає на тлі інтенсивних фізичних навантажень, повторюваних мікротравм, носіння важкого спорядження та обмежених можливостей для повноцінної реабілітації.
Окрім біомеханічних і дегенеративних чинників, перебіг больових синдромів у військовиків значною мірою модифікується впливом психотравмуючих подій, посттравматичного стресового розладу, депресивних і тривожних розладів, а також черепно-мозкової травми. Дані сучасної літератури свідчать, що ці стани можуть впливати на інтенсивність болю, його хронізацію, функціональні обмеження та ефективність лікування, однак їх роль у формуванні гострого та підгострого шийного корінцевого болю залишається недостатньо вивченою.
У статті узагальнено сучасні дані щодо термінології, етіології, клінічних проявів, діагностичних підходів, лікування та прогнозу шийного радикулярного болю з акцентом на особливості перебігу у військовиків. Проаналізовано клініко-радіологічні співвідношення, можливості інструментальної діагностики та обмеження наявної доказової бази щодо цієї специфічної популяції пацієнтів. Особливу увагу приділено ролі психоемоційних і контекстуальних факторів у формуванні больового синдрому та відповіді на терапію.
Отримані узагальнення підкреслюють дефіцит цілеспрямованих досліджень шийного радикулярного болю у військовослужбовців, особливо на ранніх етапах захворювання, що обґрунтовує необхідність подальших наукових робіт з метою оптимізації діагностичних і лікувальних стратегій та профілактики хронізації болю.
Особливо на ранніх етапах захворювання, що обґрунтовує необхідність проведення наукових робіт у цьому напрямі.

Діагностика структурної епілепсії при нейрофіброматозі в дитячому віці

2026-01-16T08:13:55+02:00

Рання і своєчасна діагностика пухлин, в тому числі пухлин мозку, є надзвичайно важливою як в дорослих, так і в пацієнтів дитячого віку. Сучасні методи дослідження дозволяють з високою точністю виявляти характер таких порушень та їх локалізацію. Однак, клінічна картина не завжди корелює з виявленими структурними змінами. Це обумовлено структурною і функціональною незрілістю мозку. Більш того, в ранньому дитячому віці структурні ураження мозку визначають подальший розвиток дитини. Структурні епілепсії та епілептичні синдроми можуть виникати як один з можливих клінічних виявів і бути наслідком певного структурного ушкодження мозку. Структурна епілепсія може бути одним з клінічних виявів у хворих з нейрошкірними синдромами, зокрема при нейрофіброматозі (НФ). На прикладі клінічного випадку показано дебют захворювання в хворого дитячого віку у вигляді нейрофібром та пігментних плям на шкірі, що в поєднанні зі структурною епілепсією в формі фокальних епілептичних припадків і виявлених гамартом на магнітно-резонансній томографії (МРТ) головного мозку обґрунтовувало діагноз НФ 1 типу. В процесі діагностичного пошуку проведений диференційний діагноз зі злоякісними пухлинами мозку.
Проаналізовані особливості дебюту й перебігу НФ 1, що дозволило обґрунтувати клінічний діагноз і призначити відповідну терапію. Показана важливість роботи мультидисциплінарної групи фахівців для уточнення діагнозу й призначення відповідного лікування. Згідно з результатами проведеного дослідження, було показано, що структурна епілепсія в формі фокальних припадків є одним з клінічних симптомів НФ 1 типу в дитини. Призначення генетичного обстеження при структурній епілепсії, в тому числі у випадку НФ, є важливим для уточнення можливого генетичного дефекту, що обумовив виникнення захворювання.

Ранні предиктори консервативного лікування при аневризматичному субарахноїдальному крововиливі в країнах із низьким рівнем доходу

2026-01-16T08:21:16+02:00

Мікрохірургічне й ендоваскулярне лікування аневризматичного субарахноїдального крововиливу (САК) є золотим стандартом для виключення розірваних церебральних артеріальних аневризм (ЦАА) і кровообігу та зниження ризику повторного розриву ЦАА. Консервативне лікування залишається варіантом в умовах обмежених ресурсів.

Мета роботи — визначити ранні предиктори консервативного лікування САК в умовах обмежених ресурсів.

Матеріали та методи. Проведено ретроспективне одноцентрове когортне дослідження 212 пацієнтів із САК, які отримували лікування в 2000—2023 рр. Пацієнтів розподілили на дві групи залежно від методу лікування (консервативне лікування (n = 106) та кліпування ЦАА упродовж 14 днів після їхнього розриву. (n = 106)). Проаналізовано демографічні дані, клінічні особливості, супутні захворювання та радіологічні/анатомічні характеристики розірваних ЦАА.

Результати та обговорення. Середній вік у групі консервативного лікування становив (56 ± 14) років (19—85 років), у групі кліпування ЦАА — (50 ± 12) років (18—73 роки). У першій групі зареєстровано вищу частоту ЦАА задньої циркуляції та множинних ЦАА. Хоча середній розмір розірваних ЦАА в обох групах був подібним (8 мм), у групі консервативного лікування була більша варіабельність розміру ЦАА. Установлено, що вік пацієнта, супутні захворювання, локалізація та морфологія ЦАА, кількість ЦАА і вихідний неврологічний стан є ключовими детермінантами, що впливають на вибір консервативного лікування замість хірургічного кліпування в умовах обмежених ресурсів.

Висновки. Ранніми предикторами консервативного лікування САК у країнах із низьким рівнем доходу є похилий вік, високий індекс коморбідності Чарлсон, ЦАА переднього кровообігу, веретеноподібні ЦАА, множинні ЦАА та низький ступінь за модифікованою шкалою World Federation of Neurosurgical Societies. Отримані результати можуть допомогти в прийнятті рішень щодо лікування в умовах з обмеженим доступом до хірургічних втручань.

Предиктивний вплив рівня гемоглобіну при розриві мозкових аневризм

2026-01-16T07:27:30+02:00

Анемія — це поліетіологічний клінічний стан, що розвивається майже в кожного другого пацієнта з аневризматичним субарахноїдальним крововиливом (аСАК). Кількість кисню, яка надходить до головного мозку, залежить від мозкового кровотоку та рівня гемоглобіну (Hb). При гострому ураженні головного мозку, зокрема при аСАК, компенсаторні механізми порушуються, що робить пацієнтів з анемією вразливішими до розвитку гіпоксії тканин головного мозку. Хоча вплив підвищеного рівня Hb при аСАК недостатньо вивчений, існує думка, що як низький, так і високий рівень Hb може чинити вплив на мозкову перфузію, зокрема в умовах вазоспазму.
Мета роботи — визначити вплив ініціального рівня Hb на прогноз клінічного перебігу та результат лікування в пацієнтів із розривом мозкових аневризм.

Матеріали та методи. Проведено ретроспективне одноцентрове кроссекційне дослідження. Проаналізовано 492 історії хвороби пацієнтів у гострий період розриву мозкових аневризм (МА). Пацієнтів було розподілено на три групи залежно від рівня Hb. Аналізували такі дані пацієнтів: демографічні та клінічні характеристики, вміст Hb, анатомо-морфологічні характеристики МА, метод лікування, ускладнення, результат лікування.

Результати та обговорення. Виявлено, що пацієнти з підвищеним рівнем Hb були в середньому старшого віку (p = 0,013). Жіноча стать була вірогідно пов’язана як із низьким, так і з високим рівнем Hb: жінки майже вдвічі частіше належали до групи з низьким рівнем Hb (p = 0,013) і в 5,6 разу частіше до групи з високим рівнем Hb (p < 0,001). У пацієнтів із високим рівнем Hb була вірогідно нижчою ймовірність розвитку пневмонії (p = 0,026). Підвищений рівень Hb асоціювався зі зростанням ймовірності виписки з оцінкою 2 за Hospital Assessment Scale (p = 0,039).

Висновки. Отримані результати свідчать, що як знижений, так і підвищений рівень Hb мали різну асоціацію з віком, статтю, частотою розвитку пневмонії та результатами лікування в пацієнтів із розривом МА.

Пункційна лазерна мікродискектомія в пацієнтів похилого віку з протрузіями та грижами поперекового відділу хребта

2026-01-16T08:07:21+02:00

Відомо, що дегенеративні ураження хребта трапляються переважно в осіб похилого віку. Лікування хворих літнього віку за допомогою хірургії значно обмежене. За наявності міжхребцевих протрузій або гриж із виявами як люмбалгії, так і радикулопатії, незважаючи на тривале комплексне консервативне лікування, застосування пункційної лазерної мікродискектомії (ПЛМД) може бути ефективним.

Мета роботи — поліпшити результати пункційної лазерної мікродискектомії в пацієнтів похилого віку з протрузіями та грижами поперекового відділу хребта.

Матеріали та методи. Робота виконана в МЦ «Ендоскопічна нейрохірургія» (м. Дніпро).
Для участі в дослідженні були відібрані 530 хворих віком від 50 до 72 років, середній вік — (58,60 ± 5,63) року. Чоловіків було 260, жінок — 270. Хворих розподілили на дві групи: у групі І виконували ПЛМД одного або за потреби двох міжхребцевих дисків (МХД) хворим із протрузіями МХД (n = 410), у групі ІІ проводили ПЛМД хворим із міжхребцевою грижею (n = 120). Залучали хворих,які відповідали таким критеріям: вік понад 50 років, уражені диски зберігали гідрофільність і достатню висоту (не менш ніж 2/3 від норми), сагітальний розмір грижі не перевищував 6 мм, відсутність осифікувального лігаментозу, дегенеративного стенозу хребтового каналу та спондилолістезу. Враховували протрузії розміром від 3 до 5 мм. Больовий синдром оцінювали до операції і протягом 4 тиж за візуальною аналоговю шкалою (ВАШ). Ефективність операції через 3 міс визначали за шкалою McNab.

Результати та обговорення. У пацієнтів похилого віку протягом першого тижня після ПЛМД біль дещо збільшується, що пояснюється асептичною запальною реакцією тканин, які оточують МХД. До кінця місяця запальна реакція регресує, але біль залишається на високому рівні. Через 3 міс стан таких пацієнтів значно поліпшився, про що свідчила оцінка за шкалою McNab.

Висновки. Тимчасове погіршення стану пацієнтів похилого віку протягом місяця після ПЛМД пояснюється асептичним запаленням тканин, що оточують МХД, зменшенням еластичності тканин і зниженням схильності до репарації в таких пацієнтів. При коректному відборі пацієнтів похилого віку ПЛМД може бути достатньо ефективною.

Комплексне лікування тунельних невропатій у дітей, хворих на дитячий церебральний параліч, із деформаціями стопи та контрактурами суглобів

2026-01-16T07:56:42+02:00

Тунельна невропатія в дітей, хворих на дитячий церебральний параліч (ДЦП), є найменш вивченим ускладненням, на яке припадає 23—40 % від усіх захворювань периферійної нервової системи. За даними літератури, частота невропатій нижніх кінцівок коливається відl 65 до 80 %, верхніх кінцівок — 12—20 %. Є потреба в розробці діагностичних критеріїв, адекватних методів лікування невропатій і визначенні їхньої ефективності.

Мета роботи — розробити діагностичні критерії та методики комплексного лікування тунельних невропатій у дітей, хворих на дитячий церебральний параліч, визначити показання до консервативного й хірургічного лікування тунельних невропатій.

Матеріали та методи. Проаналізовано результати лікування 27 пацієнтів із ДЦП, ускладненим тунельними невропатіями (7 осіб із тетрапарезом, 20 — із диплегією). Проліковано 14 верхніх кінцівок і 54 нижніх кінцівки. Пацієнти мали порушення м'язового тонусу у вигляді рефлекторного тонічного напруження та спастичності, деформації стоп і контрактури суглобів. Залежно від методу лікування пацієнтів розподілили на дві групи: основну (n = 14) i контрольну (n = 13). Застосовували клінічні та інструментальні методи діагностики.

Результати та обговорення. Для визначення тактики лікування розроблено діагностичні критерії та проведене комплексне лікування тунельних невропатій у дітей, хворих на ДЦП: двоетапне введення нейротоксину в поєднанні з колагеном, тропним до нервової тканини. У тяжких формах патології застосовували хірургічне лікування (фасціотомія, зовнішній невроліз).

Висновки. При діагностиці тунельних невропатій у дітей, хворих на ДЦП, пріоритетними є інструментальні методи. Тактика комплексного лікування тунельних невропатій залежить від стадії невропатії, швидкості поширення збудження та показників субфасціального тиску.

Кореляції волюметрії структур головного мозку з індексами якості життя хворих на розсіяний склероз дітей: акцент на шлуночковій та стріопалідарній системах

2026-01-16T07:43:53+02:00

Розсіяний склероз (РС) у дітей (pediatric onset multiple sclerosis (POMS)) — це хронічне автоімунне захворювання, що уражує різні відділи центральної нервової системи (ЦНС), характеризується високою частотою рецидивів і раннім початком когнітивних порушень порівняно з хворими на РС дорослими (adult onset multiple sclerosis (AOMS)). Оцінка якості життя (ЯЖ) є важливим клінічним інструментом, що забезпечує цілісне розуміння стану пацієнта із РС на відміну від традиційних показників фізичної інвалідизації. Об’єктивні нейрорадіологічні маркери (волюметрія головного мозку), отримані за допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ), є визнаними біомаркерами нейродегенеративних змін головного мозку й основним компонентом патофізіології РС.

Мета роботи — вивчити кореляції між показниками волюметрії структур головного мозку (шлуночкової та екстрапірамідної систем) та якості життя у хворих на РС дітей.

Матеріали та миетоди. У перехресному дослідженні взяли участь 39 хворих на РС дітей. Якість життя оцінювали за допомогою опитувальника Pediatric Quality of Life Inventory (PedsQL) 4.0 Generic Core Scales із використанням як самооцінки дітей (самозвіт), так і оцінки ЯЖ дітей їхніми батьками (проксі-звіт). Для вимірювання об’єму структур мозку проведено волюметричний аналіз МРТ. Для вивчення зв’язків між досліджуваними показниками застосовували коефіцієнт рангової кореляції Спірмена. За критичний рівень значущості приймали 0,05.

Результати та обговорення. Виявлено значущий зворотний кореляційний зв’язок між показниками ЯЖ та об’ємом шлуночкової системи. Більший об’єм шлуночків корелював з нижчими значеннями загального індексу ЯЖ . Щодо стріопалідарної системи значущих кореляцій не виявлено, за винятком прямого кореляційного зв’язку з волюметрією правої лушпини. Усі значущі кореляції виявлено лише із самозвітів дітей, тоді як із проксі-звітів батьків таких зв’язків не встановлено.

Висновки. Отримані результати підтверджують тезу про те, що збільшення об’єму шлуночкової системи, що супроводжує атрофію мозку, є важливим нейрорадіологічним біомаркером, пов’язаним із оцінкою ЯЖ хворими на РС дітьми. Це свідчить про важливість урахування самооцінки пацієнтів, оскільки їхнє сприйняття власного стану відображає об’єктивні нейродегенеративні процеси. Волюметрія головного мозку має потенціал для того, щоб стати цінним доповненням класичних радіологічних критеріїв РС та клінічних аспектів моніторингу прогресування захворювання та оцінки ефективності терапії, орієнтованої на збереження функціональності мозку.

Оцінка змін якості життя комбатантів із легкою черепно-мозковою травмою

2026-01-16T08:36:16+02:00

Мета роботи — провести оцінку якості життя комбатантів із легкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ) та встановити взаємозв’язки між порушеннями у фізичній і психічній сферах здоров’я (за фізичним та психічним компонентами здоров’я) та наявністю підвищеного рівня тривожності, депресії, порушень сну й когнітивних розладів.

Матеріали та методи. До дослідження було залучено 20 пацієнтів-комбатантів з легкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ). Пацієнти були оцінені за допомогою таких інструментів, як опитувальник MOS SF-36 (The Medical Outcomes Study 36-Item Short Form Health Survey) з метою загальної оцінки порушень якості життя у основних доменах життєдіяльності; HADS (Hospital Anxiety and Depression Scale) — з метою оцінки рівня депресії та тривожності; PSQI (Pittsburgh Sleep Quality Index) — з метою комплексної оцінки порушень сну; MoCA (Montreal Cognitive Assessment) — з метою оцінки наявності когнітивних порушень, включно з легкими когнітивними розладами.

Результати та обговорення. Медіанні значення оцінки за опитувальниками становили: фізичний компонент здоров’я за MOS SF-36 — 41,8 % (34,1—52,9 %), психічний компонент здоров’я за MOS SF-36 — 31,5 % (24,3—37,2 %), HADS-A — 13 (8,5—15,0) балів, HADS-D — 11 (6,0—14,5) балів, MoCA — 24 (17—26) балів, PSQI — 12 (8—16) балів. Проведено кореляційний аналіз зв’язків між показниками MOS SF-36 та рівнями тривожності (HADS-A), депресії (HADS-D), порушень сну (PSQI) і когнітивних розладів (MoCA). Виявлено сильну негативну кореляцію між психічним компонентом здоров’я (MOS SF-36) та підвищеним рівнем тривожності (ρ = – 0,78; p < 0,05), тобто вищий рівень тривожності асоціювався з гіршою якістю життя.

Висновки. Отримані дані свідчать про вплив високого рівня тривожності в комбатантів із легкою ЧМТ на якість їхнього життя, тому вияви тривоги мають бути компенсовані в цій когорті пацієнтів.