http://ukrneuroj.com.ua/issue/feed Український неврологічний журнал 2021-11-15T00:00:00+02:00 Ольга Берник (Olha Bernyk) vitapol3@gmail.com Open Journal Systems <p style="font-weight: bold; color: #404040; font-size: 100%; padding-top: 0;">Спеціалізоване науково-практичне рецензоване видання, публікує результати оригінальних та експериментальних досліджень, висвітлює перспективні діагностики неврологічних захворювань, сучасні медикаментозні та нейро-хірургічні методи лікування хворих</p> <p>Заснований у 2006 році</p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> <p> </p> <table style="width: 463px;"> <tbody> <tr> <td valign="top" width="120px"><img src="http://www.ukrneuroj.com.ua/public/journals/480/melnyk-unj.jpg" width="107" height="160" /></td> <td valign="bottom"><strong>Головний редактор</strong><br />Володимир Степанович Мельник,<br />д. мед. н., проф., професор кафедри неврології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця</td> </tr> </tbody> </table> <p><strong>Засновники видання </strong><br />Національний медичний університет імені О. О. Богомольця (<a href="http://nmu.ua/">nmu.ua</a>)<br />Приватне підприємство «ІНПОЛ ЛТМ»</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Свідоцтво про державну реєстрацію:</strong> КВ № 13471-2355ПР від 09.11.2007 р.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Видавець:</strong> ТОВ «ВІТ-А-ПОЛ»</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Мова видання:</strong> українська, англійська</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Журнал включено до Переліку наукових фахових видань України з медичних наук:</strong><br />Наказ МОН України від 17.03.2020 № 409 (журнал внесено до Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора наук, кандидата наук та ступеня доктора філософії. Категорія "Б").</p> <p style="margin-top: .3em;">Видання зареєстроване у міжнародних наукометричних системах та спеціалізованих каталогах Index Copernicus, Google Scholar, JIFACTOR, Ulrich’s Periodicals Directory, Journal Factor, Scientific Indexing Services, ResearchBib, ICMJE, Polska Bibliografia Naukowa, CrossRef.</p> <p style="margin-top: .3em;">Журнал внесено до загальнодержавних баз даних «Україніка наукова» Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Матеріали публікуються в УРЖ «Джерело».</p> <p style="margin-top: .3em;">Статті, опубліковані в «Українському неврологічному журналі», отримують DOI — ідентифікатор цифрового об’єкта системи бібліографічних посилань CrossRef.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Періодичність виходу:</strong> 4 рази на рік</p> <p><strong>ISSN:</strong> 1998-4235 (Print), 2522-1183 (Online)</p> <p><strong>DOI:</strong> 10.30978/UNJ</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Сайт:</strong> <a href="http://www.ukrneuroj.com.ua/">ukrneuroj.com.ua</a></p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> http://ukrneuroj.com.ua/article/view/243765 Механізми гліколізу та біоенергетичний стан клітин на етапах кардіохірургічних втручань у пацієнтів з гіпоксично-ішемічними ураженнями головного мозку 2021-11-05T18:21:45+02:00 Д. С. Маньковський mds.anest7777@gmail.com <p><strong>Мета</strong>&nbsp;— вивчити особливості біоенергетичного забезпечення окисного гомеостазу у&nbsp;пацієнтів з&nbsp;гіпоксично‑ішемічними ураженнями головного мозку до та після кардіохірургічних втручань з&nbsp;використанням штучного кровообігу.</p> <p><strong>Матеріали і&nbsp;методи.</strong> Клініко‑біохімічне дослідження проведено у&nbsp;38 пацієнтів, з&nbsp;них у&nbsp;14 з&nbsp;ішемічним інсультом, у&nbsp;15 з&nbsp;енцефалопатією, у&nbsp;9 з&nbsp;тяжкою когнітивною дисфункцією.</p> <p><strong>Результати.</strong> Аналіз метаболічних індикаторів активності гліколізу та енергетичного гомеостазу клітин до та після кардіохірургічних втручань виявив закономірності змін: дезорганізація механізмів гліколізу, інтенсифікація анаеробних механізмів при одночасному обмеженні енергозабезпечення клітин. Отримані дані свідчать на користь формування у&nbsp;пацієнтів після кардіохірургічних втручань специфічного післяопераційного метаболічного забезпечення біоенергетики, що слід розглядати як один з&nbsp;пускових механізмів гіпоксично‑ішемічних уражень головного мозку, та індивідуалізації антиоксидантної церебропротекції в&nbsp;доопераційний період з&nbsp;урахуванням стану біоенергетичного обміну клітин та механізмів гліколізу, які домінують.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Доопераційна антиоксидантна церебропротекція як засіб профілактики гіпоксично‑ішемічних уражень головного мозку при виконанні кардіохірургічних втручань з&nbsp;використанням штучного кровообігу має ґрунтуватися на визначенні біоенергетичних та метаболічних резервів, виснаження яких антиоксидантними засобами у&nbsp;доопераційний період слід вважати недоцільним, оскільки активація анаеробного гліколізу при одночасному метаболічному пригніченні мітохондріальної біоенергетики можуть бути чинником формування чи поглиблення ішемічного ураження головного мозку.</p> <p>&nbsp;</p> 2021-11-30T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал http://ukrneuroj.com.ua/article/view/243766 Нейрорадіологічні ознаки енцефалопатії у дітей з розладами спектрa аутизму, асоційованими з генетичним дефіцитом фолатного циклу 2021-11-05T18:32:23+02:00 Д. В. Мальцев dmaltsev@ukr.net <p>Результати 5 метааналізів вказують на асоціацію розладів спектрa аутизму (РАС) з&nbsp;генетичним дефіцитом фолатного циклу (ГДФЦ) у&nbsp;дітей. У&nbsp;таких випадках формується специфічна енцефалопатія з&nbsp;переважанням імунозалежних шляхів патогенезу, радіологічні ознаки якої недостатньо вивчено.</p> <p><strong>Мета</strong>&nbsp;— описати типові нейровізуалізаційні ознаки енцефалопатії у&nbsp;дітей з&nbsp;ГДФЦ і&nbsp;РАС та встановити кореляції між клінічними ознаками, механізмами пошкодження нервової системи і&nbsp;даними нейровізуалізації для оптимізації алгоритму діагностики, моніторингу та лікування.</p> <p><strong>Матеріали і&nbsp;методи.</strong> Ретроспективно проаналізовано медичні дані 225 дітей (183 хлопчики і&nbsp;42 дівчинки) віком від 2 до 9 років з&nbsp;ГДФЦ, у&nbsp;яких відзначено клінічні вияви РАС. Діагноз РАС установлено дитячими психіатрами за критеріями DSM‑IV‑TR (Diagnostic and Statistical Manual of mental disorders) та ICD‑10 (The International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems). Патогенні поліморфні варіанти генів фолатного циклу визначали методом полімеразної ланцюгової реакції з&nbsp;рестрикцією. Нейровізуалізацію проводили за допомогою магнітно‑резонансної томографії головного мозку у&nbsp;конвенційних режимах (Т1‑ і&nbsp;Т2‑зважені, FLAIR) на томографах з&nbsp;величиною магнітної індукції котушки 1,5 Тл. Для вивчення асоціацій між досліджуваними показниками застосовували показник відношення шансів і&nbsp;95&nbsp;% довірчий інтервал.</p> <p><strong>Результати.</strong> Виявлено 5 основних груп нейровізуалізаційних ознак, характерних для лейкоенцефалопатії, скроневого медіанного склерозу, PANS/PITANDS/PANDAS, перенесених природженої СMV‑нейроінфекції та постнатальних енцефалітів, малих аномалій розвитку ЦНС. Нейровізуалізаційні ознаки тісно асоційовані з&nbsp;результатами спеціальних лабораторних тестів, які характеризують відомі імунозалежні механізми пошкодження ЦНС, і&nbsp;появою відповідних клінічних синдромів церебральної дисфункції, що узгоджується із сучасними концепціями основних інфекційно зумовлених або автоімунних уражень нервової системи у&nbsp;пацієнтів з&nbsp;імуносупресією. Виділено лабораторно‑радіологічно‑клінічні комплекси (вірусіндукований скроневий медіанний склероз, автоімунний лімбічний енцефаліт, автоімунний субкортикальний енцефаліт, автоімунне або вірусіндуковане демієлінізувальне ураження півкуль великого мозку, наслідки перенесених нейроінфекцій та малі аномалії розвитку головного мозку).</p> <p><strong>Висновки.</strong> Енцефалопатія у&nbsp;дітей з&nbsp;РАС, асоційованими з&nbsp;ГДФЦ, має складний патогенез і&nbsp;є наслідком різних комбінацій низки&nbsp; імунозалежних форм ураження ЦНС, зумовлюючи гетерогенний клініко‑радіологічний фенотип.</p> <p>&nbsp;</p> 2021-11-30T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал http://ukrneuroj.com.ua/article/view/243767 Постінсультні когнітивні порушення: результати скринінгу з використанням MMSE і MoCA та предиктори їх збереження після лікування в Інсультному центрі 2021-11-05T18:57:03+02:00 Ю. В. Фломін y.flomin@oberig.ua В. Г. Гур’янов y.flomin@oberig.ua Л. I. Соколова larysa.i.sokolova@gmail.com <p><strong>Мета</strong>&nbsp;— проаналізувати результати скринінгу щодо постінсультних когнітивних порушень (ПКП) у&nbsp;пацієнтів з&nbsp;мозковим інсультом (МІ), які перебували на стаціонарному лікуванні в&nbsp;Інсультному центрі (ІЦ) у&nbsp;різні періоди захворювання, визначити незалежні предиктори збереження ПКП на момент виписки.</p> <p><strong>Матеріали і&nbsp;методи.</strong> У&nbsp;дослідження було залучено 399 пацієнтів з&nbsp;МІ, які у&nbsp;2010 — 2018 рр. перебували на стаціонарному лікуванні в&nbsp;ІЦ, з&nbsp;них 242&nbsp;(60,7&nbsp;%) чоловіка та 157&nbsp;(39,3&nbsp;%) жінок. Медіана віку&nbsp;— 66,2&nbsp;(58,5 — 76,3) року. У&nbsp;331&nbsp;(82,9&nbsp;%) пацієнта діагностовано ішемічний інсульт (ІІ), у&nbsp;68&nbsp;(17,1&nbsp;%)&nbsp;— внутрішньомозковий крововилив. Серед пацієнтів з&nbsp;ІІ у&nbsp;137&nbsp;(41,4&nbsp;%) виявлено атеротромботичний підтип, у&nbsp;152&nbsp;(46,0&nbsp;%)&nbsp;— кардіоемболічний, у&nbsp;21&nbsp;(6,3&nbsp;%)&nbsp;— лакунарний, ще у&nbsp;21&nbsp;(6,3&nbsp;%) була інша чи невстановлена причина інсульту. Проведено скринінг щодо ПКП з&nbsp;використанням шкал Mini‑Mental State Examination (MMSE) та Montreal Cognitive Assessment (MoCA) після госпіталізації та перед виписуванням. Ознакою ПКП вважали оцінку за MMSE 0 — 24 бали або оцінку за MoCA 0 — 25 балів. Усі пацієнти після госпіталізації були оцінені за допомогою шкали National Institutes of Health Stroke Scale (NIHSS), індексу Бартел та модифікованої шкали Ренкіна. Для визначення незалежних предикторів збереження ПКП на момент виписування використано метод побудови та аналізу моделей логістичної регресії.</p> <p><strong>Результати.</strong> Загальна оцінка тяжкості МІ за NIHSS при госпіталізації варіювала від 0 до 39 балів (медіана&nbsp;— 11&nbsp;(6 — 18) балів). Більшість (64,2&nbsp;%) пацієнтів були госпіталізовані протягом перших 30 днів від початку МІ. Оцінка за MMSE при госпіталізації варіювала від 0 до 30 балів (медіана&nbsp;— 20&nbsp;(2 — 27) балів), причому у&nbsp;179&nbsp;(44,9&nbsp;%) пацієнтів початкова оцінка була 0 — 17 балів (тяжкі ПКП), у&nbsp;61&nbsp;(15,3&nbsp;%)&nbsp;— 18 — 24 бали (ПКП помірної тяжкості) і&nbsp;лише у&nbsp;159&nbsp;(39,8&nbsp;%) не було ПКП (25 — 30 балів). Оцінка за MoCA при госпіталізації варіювала від 0 до 30 балів (медіана&nbsp;— 15&nbsp;(1 — 24) балів), у&nbsp;більшості пацієнтів (356&nbsp;(89,2&nbsp;%))&nbsp;— від 0 до 25 балів (наявні ПКП). За результатами скринінгу за допомогою MMSE перед виписуванням у&nbsp;125&nbsp;(31,4&nbsp;%) пацієнтів зберігалися тяжкі ПКП, у&nbsp;67&nbsp;(16,8&nbsp;%)&nbsp;— помірно тяжкі ПКП. Оцінка за MoCA свідчила про наявність ПКП у&nbsp;324&nbsp;(81,2&nbsp;%) пацієнтів. Згідно з&nbsp;оцінками за MMSE та MoCA, частота ПКП при госпіталізації була статистично значуще вищою, ніж перед виписуванням (p&nbsp;&lt;&nbsp;0,001). Із 240 пацієнтів, які мали ПКП згідно з&nbsp;MMSE, у&nbsp;239&nbsp;(99,6&nbsp;%) ПКП виявлено також з&nbsp;використанням MoCA. Проте зі 159 пацієнтів, у&nbsp;яких результат скринінгу щодо ПКП після госпіталізації за допомогою MMSE був негативним, у&nbsp;117&nbsp;(73,6&nbsp;%) результат скринінгу з&nbsp;використанням MoCA виявився позитивним. Результати скринінгу з&nbsp;використанням як MMSE, так і&nbsp;MoCA, не мали істотної залежності від ураженої півкулі. Внутрішньомозковий крововилив асоціювався з&nbsp;нижчими (p&nbsp;&lt;&nbsp;0,0001) оцінками за MMSE та MoCA порівняно з&nbsp;ІІ. Предикторами збереження ПКП перед виписуванням згідно з&nbsp;MMSE були більша тривалість періоду від початку захворювання до госпіталізації в&nbsp;ІЦ та нижча початкова оцінка за MMSE. Відповідно до MoCA такими предикторами були атеротромботичний підтип ІІ, ураження басейну правої чи обох середніх мозкових артерій, старший вік пацієнта та нижча початкова оцінка за MoCA.</p> <p><strong>Висновки.</strong> У&nbsp;пацієнтів з&nbsp;МІ зареєстровано високу частоту ПКП при госпіталізації, але після лікування в&nbsp;ІЦ цей показник значно знизився. У&nbsp;пацієнтів з&nbsp;ПКП згідно з&nbsp;MMSE використання MoCA для скринінгу видається недоцільним, але застосування MoCA дало змогу у&nbsp;75&nbsp;% пацієнтів з&nbsp;нормальною оцінкою за MMSE виявити ПКП. Незалежні предиктори оцінок за MMSE та MoCA, що свідчать про ПКП, значно відрізнялися, тому ці шкали не можна вважати взаємозамінними.</p> <p>&nbsp;</p> 2021-11-30T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал http://ukrneuroj.com.ua/article/view/243777 Досвід спостереження хворих на герпетичний гангліоневрит в умовах неврологічного стаціонару 2021-11-06T19:11:06+02:00 Г. Г. Симоненко aleis@ukrpost.net <p><strong>Мета</strong>&nbsp;— оцінити клінічні, лабораторні та функціональні показники пацієнтів з&nbsp;герпетичним гангліоневритом трійчастого нерва в&nbsp;умовах неврологічного відділення.</p> <p><strong>Матеріали і&nbsp;методи.</strong> Ретроспективно проаналізовано історії хвороби 43 пацієнтів (26&nbsp;(60,5&nbsp;%) жінок і&nbsp;17&nbsp;(39,5&nbsp;%) чоловіків) з&nbsp;діагнозом герпетичного гангліоневриту трійчастого нерва, встановленим за клінічною картиною, результатами загального аналізу крові та сечі, біохімічного дослідження крові, електрокардіографії, ультразвукового дослідження магістральних артерій голови, органів черевної порожнини і&nbsp;малого таза, реоенцефалографії.</p> <p><strong>Результати.</strong> Із 43 госпіталізованих пацієнтів у&nbsp;31&nbsp;(72,1&nbsp;%) була уражена лише І&nbsp;гілка (64,5&nbsp;% жінок і&nbsp;35,5&nbsp;% чоловіків), у&nbsp;9&nbsp;(20,9&nbsp;%)&nbsp;— ІІ гілка, у&nbsp;3&nbsp;(7,0&nbsp;%)&nbsp;— ІІІ гілка трійчастого нерва. Переважали особи віком понад 46 років (86,0&nbsp;%). Правобічне ураження спостерігали у&nbsp;22&nbsp;(51,2&nbsp;%) випадках, лівобічне&nbsp;— у&nbsp;21&nbsp;(48,8&nbsp;%). Жінки мали переважно правобічне ураження (16&nbsp;(61,5&nbsp;%)), чоловіки&nbsp;— лівобічне (11&nbsp;(64,7&nbsp;%)). Основною скаргою, крім висипу, був місцевий лицьовий біль, який переважно мав пекучий характер (24&nbsp;(55,8&nbsp;%)) з&nbsp;одночасним свербежем (15&nbsp;(34,9&nbsp;%)). Виразний біль мав місце у&nbsp;23&nbsp;(53,5&nbsp;%) випадках, помірний&nbsp;— у&nbsp;14&nbsp;(32,6&nbsp;%), легкий&nbsp;— у&nbsp;6&nbsp;(13,9&nbsp;%). Гіперестезія супроводжувала біль у&nbsp;28&nbsp;(65,1&nbsp;%) хворих, гіпестезія&nbsp;— у&nbsp;6&nbsp;(14,0&nbsp;%). У&nbsp;разі залучення І&nbsp;гілки у&nbsp;9&nbsp;(29,0&nbsp;%) пацієнтів спостерігали герпетичний кератоувеїт. У&nbsp;17&nbsp;(54,8&nbsp;%) хворих мав місце набряк навколоочної ділянки. У&nbsp;літніх пацієнтів зареєстрували інтелектуально‑мнестичне зниження (45,0&nbsp;%), позитивні субкортикальні рефлекси (46,5&nbsp;%), помірні координаторні порушення (34,9&nbsp;%). З&nbsp;даних загальних та функціональних досліджень увагу привернуло збільшення швидкості осідання еритроцитів (39,5&nbsp;%), а&nbsp;також метаболічні зміни міокарда на електрокардіограмі (65,1&nbsp;%). У&nbsp;старшій віковій групі серед супутніх захворювань домінували дисциркуляторна енцефалопатія (45,0&nbsp;%), гіпертонічна хвороба (40,0&nbsp;%), цукровий діабет 2&nbsp;типу (25,0&nbsp;%), остеохондроз хребта (20,0&nbsp;%).</p> <p><strong>Висновки.</strong> Клінічні спостереження герпетичного ураження підтвердили ураження здебільшого І&nbsp;гілки трійчастого нерва та переважання серед хворих жінок похилого віку з&nbsp;правобічними симптомами. У&nbsp;клінічній картині на тлі типових висипів домінує виразний пекучий місцевий біль, який супроводжується свербежем та гіпересте­зією. Незважаючи на інколи відкладену госпіталізацію внаслідок спроб амбулаторного або самостійного лікування, загальний аналіз крові часто виявляє маркери запалення. Комплексність і&nbsp;варіабельність скарг та результатів обстеження можна пояснити переважно похилим віком пацієнтів.</p> <p>&nbsp;</p> 2021-11-30T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал http://ukrneuroj.com.ua/article/view/240598 Клініко-неврологічні характеристики у пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки в стадії загострення та ремісії 2021-09-23T13:07:29+03:00 О. В. Демидас o.demydas@ukr.net <p><strong>Мета</strong> — вивчити клініко‑неврологічні характеристики при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки (ДПК) у стадії загострення та ремісії, ґрунтуючись на даних комплексного клініко‑неврологічного, нейропсихологічного і параклінічного дослідження.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Проведено комплексне обстеження 84 пацієнтів з виразковою хворобою ДПК у стадії загострення та повторно під час ремісії захворювання. Вік пацієнтів становив від 25 до 60 років, середній вік — (39,90 ± 1,29) року. Обстежених розподілили на дві групи за наявністю загострення чи ремісії виразкової хвороби. Комплексне обстеження передбачало опитування з аналізом скарг, клініко‑неврологічне обстеження з деталізацією стану вегетативної нервової системи, нейропсихологічне тестування, зокрема визначення рівня конституційної та реактивної тривожності за шкалою Спілбергера — Ханіна, депресії за шкалою Бека, оцінку самопочуття, активності та настрою за допомогою опитувальника САН, когнітивних порушень за допомогою шкали MMSE , швидкості переключення уваги та динаміки працездатності за допомогою таблиць Шульте, використання лабораторних та інструментальних методів.</p> <p><strong>Результати.</strong> Найчастіше обстежувані скаржилися на головний біль (74 (88,0 %) у стадії загострення та 37 (44,0 %) у стадії ремісії). Другою за частотою була скарга на біль у грудному відділі хребта (відповідно 69 (82,1 %) та 35 (41,6 %)). Часто фіксували скарги на запаморочення, болі в ділянці серця, відчуття серцебиття, «перебої» в роботі серця, парестезії. В 11 (12,4 %) пацієнтів з виразковою хворобою ДПК у стадії загострення мали місце епізоди синкопального стану, тоді як в стадії ремісії вони були відсутні. Скаргами, які свідчили про наявність психоемоційних розладів, були тривожність, зниження пам’яті та уваги і порушення сну. У пацієнтів з виразковою хворобою ДПК виявлено ураження центрального та периферичного відділу нервової системи. Порушення з боку центральної нервової системи виявлялись у вигляді вестибуло‑мозочкового синдрому (у 30 (35,7 %) пацієнтів у стадії загострення та у 14 (16,6 %) у стадії ремісії), екстрапірамідних розладів (відповідно у 10 (11,9 %) і 4 (4,76 %)) та ознаки пірамідної дисфункції (37 (44,0 %) і 15 (17,8 %)). При клініко‑неврологічному дослідженні периферичної нервової системи у 68 (80,9 %) пацієнтів з виразковою хворобою ДПК у стадії загострення та у 31 (36,9 %) у стадії ремісії виявлено синдром полінейропатії різного ступеня. Ознаки полінейропатії супроводжувалися скаргами на порушення з боку периферичної нервової системи (відповідно 45 (53,5 %) та 15 (17,8 %) випадків). У 27,4 % пацієнтів з виразковою хворобою ДПК у стадії загострення скарги були відсутні взагалі і лише ретельне неврологічне обстеження дало змогу виявити ознаки полінейропатії. У 56 (66,6 %) хворих з виразковою хворобою у стадії загострення та 28 (33,3 %) у стадії ремісії виявлено болючість паравертебральних точок у нижньогрудному відділі хребта.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Більшість психосоматичних скарг і неврологічних виявів мали місце як в стадії загострення, так і в стадії ремісії захворювання. Всі виявлені клініко‑неврологічні особливості статистично значущо частіше траплялися в стадії загострення виразкової хвороби ДПК.</p> <p> </p> 2021-11-30T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал http://ukrneuroj.com.ua/article/view/243778 Взаємозв’язок між параметрами ходьби, когнітивними порушеннями та атрофією головного мозку у пацієнтів із хворобою Паркінсона та «населення, яке нормально старіє» 2021-11-06T19:17:59+02:00 П. Ю. Дяченко dr.diachenko1993@gmail.com І. І. Лета drleta@gmail.com Г. С. Московко mosk6565@gmail.com <p><strong>Мета</strong>&nbsp;— за результатами дослідження взаємозв’язку між когнітивними порушеннями, параметрами ходьби і&nbsp;атрофією мозкових структур у&nbsp;пацієнтів із хворобою Паркінсона та «населення, яке нормально старіє» визначити найбільш значущі маркери ходьби, які вказують на зниження когнітивної функції.</p> <p><strong>Матеріали і&nbsp;методи.</strong> Обстежено 66 осіб, з&nbsp;них 30 пацієнтів із хворобою Паркінсона (середній вік&nbsp;— (54,9&nbsp;±&nbsp;5,9) року, 50&nbsp;% чоловіків) та 33 особи без неврологічної патології із загальної популяції (середній вік&nbsp;— (52,7&nbsp;±&nbsp;7,6) року, 66&nbsp;% чоловіків). Усім пацієнтам проведено неврологічне обстеження, оцінку часово‑просторових параметрів ходьби за допомогою системи GaitRite, атрофії структур мозку за комплексною візуальною шкалою оцінювання на магнітно‑резонансних томограмах, когнітивного статусу за допомогою Монреальської когнітивної шкали.</p> <p><strong>Результати.</strong> Когнітивна успішність була статистично значущо нижчою у&nbsp;пацієнтів з&nbsp;хворобою Паркінсона. Профіль ходьби пацієнтів з&nbsp;хворобою Паркінсона статистично значущо відрізнявся від такого в осіб з «нормальним старінням»: менша швидкість ходьби, менша довжина кроку та циклу кроку обох кінцівок. Параметри ходьби, які демонстрували сильний кореляційний зв’язок з&nbsp;когнітивними тестами, відрізнялись у&nbsp;групах, проте спільними серед них були швидкість, довжина кроку, довжина циклу кроку. Спільні параметри ходьби мали сильний прямо пропорційний зв’язок з&nbsp;атрофією головного мозку у&nbsp;пацієнтів з&nbsp;хворобою Паркінсона, але лише швидкість корелювала з&nbsp;атрофією в&nbsp;групі «нормального старіння». Згідно з&nbsp;результатами множинного регресійного аналізу атрофія головного мозку була чинником, який найбільше впливав на зниження когнітивної функції в&nbsp;обох групах.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Профіль ходьби пацієнтів з&nbsp;хворобою Паркінсона характеризувався меншою швидкістю ходьби, меншою довжиною кроку та довжиною циклу кроку обох кінцівок і&nbsp;статистично значущо відрізнявся від такого у&nbsp;групі «нормального старіння». Ці зміни є&nbsp;закономірним наслідком впливу хвороби на рухову сферу. Швидкість ходьби в&nbsp;обох групах мала сильний кореляційний зв’язок не лише з&nbsp;когнітивними здібностями, а&nbsp;і з&nbsp;атрофією головного мозку. Це підтверджує гіпотезу про можливість використання швидкості ходьби як універсального чутливого маркера для зрізової та лонгітудинальної опосередкованої оцінки когнітивної функції, зокрема в&nbsp;клінічній практиці.</p> <p>&nbsp;</p> 2021-11-30T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал http://ukrneuroj.com.ua/article/view/243781 Ятрогенна депресія: випадок Фредеріка Шопена 2021-11-06T20:57:06+02:00 В. І. Березуцький Berezut@ua.fm М. С. Березуцька Berezut@ua.fm <p>Психологічні розлади, спричинені необдуманими словами лікаря, трапляються не рідше, ніж побічні ефекти лікарських препаратів. Ятрогенні депресії як наслідок етичних і&nbsp;психологічних помилок лікарів були, є&nbsp;і будуть завжди. Зменшити їх частоту можна лише шляхом вдосконалення підготовки лікарів у&nbsp;галузі медичної етики та психології. Аналіз клінічного випадку, який ґрунтується на історії хвороби відомої людини, є&nbsp;ефективним педагогічним інструментом у&nbsp;даних дисциплінах. Мета дослідження&nbsp;— проаналізувати клінічний випадок відомого польського композитора Фредеріка Шопена. Порівняльний аналіз об’єктивних дій лікарів та суб’єктивних оцінок їх дій пацієнтом проведено на підставі листів Фредеріка Шопена і&nbsp;Жорж Санд, а&nbsp;також праць найавторитетніших біографів композитора. Такий підхід дає змогу побачити лікарів очима пацієнта. Восени 1838 року у&nbsp;Шопена під під час його відпочинку разом із Жорж Санд на Майорці місцеві лікарі діагностували туберкульоз легень. Під час консиліуму лікарі припустилися серйозної етичної помилки. Вони проігнорували фтизіофобію пацієнта і&nbsp;повідомили йому про діагноз і&nbsp;несприятливий прогноз у&nbsp;досить цинічній манері. Шопен писав: «Один (лікар) сказав, що я&nbsp;вже помер, другий&nbsp;— що я&nbsp;помираю, третій&nbsp;— що я&nbsp;помру». Шопен сприйняв діагноз туберкульозу як «смертний вирок», в&nbsp;результаті чого у&nbsp;нього розвинулась ятрогенна депресія. Всі попередні та подальші лікарі Шопена використовували мудрішу тактику: вони призначали відповідне туберкульозу легень лікування, однак діагноз при цьому не озвучували. Аналіз історії хвороби Шопена показав ефективність цієї тактики: незважаючи на неухильно прогресуючий перебіг захворювання, Шопен прожив ще 10 років після майоркського епізоду. Випадок Шопена демонструє типові етичні та психологічні проблеми лікарів при інформуванні пацієнта про небезпечний діагноз з&nbsp;несприятливим прогнозом, а&nbsp;також тактику створення доброзичливих стосунків між лікарем і&nbsp;пацієнтом.</p> 2021-11-30T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал http://ukrneuroj.com.ua/article/view/243764 Професор М. М. Лапінський і студентство 2021-11-05T18:12:51+02:00 Т. А. Довбонос tetanatdovbonos@ukr.net 2021-11-30T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал