http://ukrneuroj.com.ua/issue/feed Український неврологічний журнал 2021-07-07T10:10:40+00:00 Ольга Берник (Olha Bernyk) vitapol3@gmail.com Open Journal Systems <p style="font-weight: bold; color: #404040; font-size: 100%; padding-top: 0;">Спеціалізоване науково-практичне рецензоване видання, публікує результати оригінальних та експериментальних досліджень, висвітлює перспективні діагностики неврологічних захворювань, сучасні медикаментозні та нейро-хірургічні методи лікування хворих</p> <p>Заснований у 2006 році</p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> <p> </p> <table style="width: 463px;"> <tbody> <tr> <td valign="top" width="120px"><img src="http://www.ukrneuroj.com.ua/public/journals/480/melnyk-unj.jpg" width="107" height="160" /></td> <td valign="bottom"><strong>Головний редактор</strong><br />Володимир Степанович Мельник,<br />д. мед. н., проф., професор кафедри неврології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця</td> </tr> </tbody> </table> <p><strong>Засновники видання </strong><br />Національний медичний університет імені О. О. Богомольця (<a href="http://nmu.ua/">nmu.ua</a>)<br />Приватне підприємство «ІНПОЛ ЛТМ»</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Свідоцтво про державну реєстрацію:</strong> КВ № 13471-2355ПР від 09.11.2007 р.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Видавець:</strong> ТОВ «ВІТ-А-ПОЛ»</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Мова видання:</strong> українська, англійська</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Журнал включено до Переліку наукових фахових видань України з медичних наук:</strong><br />Наказ МОН України від 17.03.2020 № 409 (журнал внесено до Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора наук, кандидата наук та ступеня доктора філософії. Категорія "Б").</p> <p style="margin-top: .3em;">Видання зареєстроване у міжнародних наукометричних системах та спеціалізованих каталогах Index Copernicus, Google Scholar, JIFACTOR, Ulrich’s Periodicals Directory, Journal Factor, Scientific Indexing Services, ResearchBib, ICMJE, Polska Bibliografia Naukowa, CrossRef.</p> <p style="margin-top: .3em;">Журнал внесено до загальнодержавних баз даних «Україніка наукова» Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Матеріали публікуються в УРЖ «Джерело».</p> <p style="margin-top: .3em;">Статті, опубліковані в «Українському неврологічному журналі», отримують DOI — ідентифікатор цифрового об’єкта системи бібліографічних посилань CrossRef.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Періодичність виходу:</strong> 4 рази на рік</p> <p><strong>ISSN:</strong> 1998-4235 (Print), 2522-1183 (Online)</p> <p><strong>DOI:</strong> 10.30978/UNJ</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Сайт:</strong> <a href="http://www.ukrneuroj.com.ua/">ukrneuroj.com.ua</a></p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> http://ukrneuroj.com.ua/article/view/225923 Cиндром Гієна — Барре, асоційований з інфекцією SARS-CoV-2 2021-03-02T19:24:20+00:00 Є. І. Цьома eugenia.tsoma@gmail.com <p>Неврологічні вияви коронавірусної хвороби 2019 (COVID‑19) спричинені її впливом на центральну (головний біль, запаморочення, розлад свідомості, судоми тощо) та периферичну (аносмія, агевзія, погіршення зору, радикуло‑ та нейропатії) нервову систему. Синдром Гієна — Барре є рідкісним автоімунним захворюванням, пов’язаним з ураженням периферичної нервової системи. У 40 — 70 % випадків він асоціюється з попередньо перенесеною інфекцією (цитомегаловірус, вірус Епштейна — Барр, Haemophilus influenzae тип b, Mycoplasma pneumoniae, Campylobacter jejuni). Клінічними характеристиками цього стану є слабкість кінцівок, яка прогресує, і зменшення або втрата сухожильних рефлексів (гіпорефлексія і арефлексія відповідно), перестезії, парези черепно‑мозкових та вегетативних нервів. Для встановлення діагнозу необхідно зіставити клінічні дані, результати аналізу спинномозкової рідини (рівень білка, цитоз, за можливості — антигангліозидні антитіла), а також електоронейроміографії. У більшості пацієнтів із синдромом Гієна — Барре відбувається повне одужання (на тлі проведеної терапії). Найбільш небезпечним і тяжким ускладненням гострої запальної демієлінізувальної полінейропатії є параліч дихальної мускулатури. Близько чверті пацієнтів потребують невідкладного лікування у відділенні інтенсивної терапії та проведення штучної вентиляції і/або трахеостомії. Летальність при синдромі Гієна — Барре може досягати 10 %. У світовій науковій медичній літературі протягом останнього року з’явилося лише декілька повідомлень про розвиток синдрому Гієна — Барре, пов’язаного з COVID‑19, але інформації про цю асоціацію та її наслідки дуже мало. Метою цього повідомлення було проаналізувати доступну інформацію про випадки синдрому Гієна — Барре, пов’язані із зараженням COVID‑19, порівняти різні варіанти перебігу цього захворювання та поділитися власним досвідом клінічного ведення такого пацієнта.</p> 2021-07-07T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал http://ukrneuroj.com.ua/article/view/225611 Функціональний ступінь незалежності та ступінь оцінки функціонального стану (FIM + FAM) як інструмент оцінки функціонального стану при реабілітації після інсульту 2021-02-25T12:24:40+00:00 Л. Шуранова lshuranova@seznam.cz Й. Вацкова lshuranova@seznam.cz <p>Точна оцінка ефективності лікування і реабілітації має вирішальне значення для розробки належних і ефективних методів лікування інсульту. Вимірювання функціональної незалежності та функціональної оцінки (FIM + FAM) — це ефективний, дієвий і об’єктивний інструмент для відстеження змін рухових, когнітивних і психосоціальних функцій пацієнтів протягом усього періоду лікування і реабілітації. За оцінками, в Чеській Республіці (ЧР) інсульт є третьою за частотою причиною смерті і найчастішою причиною інвалідності дорослих. Щоб розробити кращі і більш економічні методи лікування інсульту та зменшити або пом’якшити функціональні втрати, дуже важливо, щоб пацієнти були об’єктивно оцінені щодо їхніх функціональних можливостей. Важливою частиною лікування інсульту є розрахунок тривалості стаціонарного лікування та оцінка тривалості періоду реабілітації після інсульту. Сучасні методи оцінки та аналізу стану пацієнта засновані на результатах тестів і доказах. FIM пропонує більш чутливу шкалу оцінок порівняно з BI через наявність когнітивних елементів і використовується у всьому світі для оцінки під час гострої стадії захворювання. Отже, це ефективний інструмент для постановки терапевтичних цілей і оцінки результатів реабілітації. Він не тільки може допомогти терапевту в прийнятті клінічних рішень, а й також функціонує як інструмент для оцінки результатів реабілітації. На основі цього тесту можуть бути визначені короткострокові і довгострокові плани реабілітації. В кінці процесу реабілітації оцінка функціонального стану пацієнта допомагає спрогнозувати конкретні довгострокові реабілітаційні плани, які будуть потрібні пацієнту для його повернення в суспільство і відновлення якості життя.</p> 2021-07-07T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал http://ukrneuroj.com.ua/article/view/236794 Перебіг myasthenia gravis, ускладнений коморбідною патологією 2021-07-07T10:10:40+00:00 М. С. Марчук margarita140794@ukr.net <p>Набута myasthenia gravis є&nbsp;рідкісною патологією спектра порушень нервово‑м’язової передачі та характеризується виробленням аутоантитіл до різних компонентів нервово‑м’язового синапсу. Клінічна картина базується на типових симптомах: динамічний птоз, порушення окорухової функції, диплопія, слабкість жувальної мускулатури, патологічна м’язова втомлюваність. У разі домінування слабкості орофарингеальної мускулатури пацієнти скаржаться на дисфагію, дизартрію, задишку, що є&nbsp;результатом неспроможності дихальних м’язів. Зазначений варіант прояву захворювання є&nbsp;найбільш небезпечний з&nbsp;огляду на ризик розвитку міастенічного кризу. На додаток, перебіг myasthenia gravis може бути ускладнений розвитком коморбідної патології, яку можна класифікувати на чотири основні групи. До них відносять каузальні стани у&nbsp;разі розвитку хвороб з&nbsp;єдиним для міастенії механізмом розвитку, наприклад, перехресне аутоімунне ураження серцевого м’яза. Група ускладнень міастенії включає міастенічний, холінергічний та змішаний криз. Захворювання, що не пов’язані між собою, є&nbsp;конкурентними. Так, особливо у&nbsp;людей похилого віку до myasthenia gravis приєднується широкий спектр хронічних хвороб, а&nbsp;саме гіпертонічна хвороба, цукровий діабет тощо. Останньою групою, на яку слід звернути особливу увагу, є&nbsp;інтеркурентні захворювання&nbsp;— гострі патології, що розвиваються на фоні міастенії. Особливо небезпечними в&nbsp;останній групі є&nbsp;інфекційні нозології із залученням найбільш вразливої при міастенії дихальної системи. Знання про зазначені потенційні фактори декомпенсації міастенії дадуть можливість передбачити розвиток та вчасно діагностувати подібну патологію. Своєчасна допомога пацієнту у&nbsp;стані, який може загрожувати його життю, може бути вирішальною, оскільки myasthenia gravis суттєво відрізняється від інших хвороб нервово‑м’язової системи швидкістю критичної декомпенсації та складністю нормалізації важкого стану пацієнта.</p> 2021-07-07T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал http://ukrneuroj.com.ua/article/view/180565 Діагностичне значення біомаркера мігрені — пептиду, пов’язаного з геном кальцитоніну 2019-10-10T19:16:07+00:00 О. Є. Дубенко olgadubenko05@gmail.com А. Г. Черненко a.ch.neurologist@gmail.com <p><strong>Мета</strong> — вивчити діагностичну значущість рівня пептиду, пов’язаного з геном кальцитоніну (CGRP), у плазмі крові як інструмента для диференційної діагностики мігрені з коморбідним болем у шиї та напруженням перикраніальних м’язів і цервікогенного головного болю.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Обстежено 112 пацієнтів (84 жінки і 28 чоловіків) віком від 18 до 58 років. У 77 пацієнтів діагностовано епізодичну мігрень (у 17 з типовою аурою, у 60 без аури), у 35 — цервікалгію з рефлекторними м’язово‑тонічними синдромами та цервікогенним головним болем. Серед пацієнтів з мігренню у 42 мала місце супутня цервікалгія з м’язово‑тонічною дисфункцією. Пацієнтів розподілили на три групи: І — поєднання епізодичної мігрені з цервікалгією, ІІ — епізодична мігрень, ІІІ — цервікалгія без мігрені. В усіх пацієнтів оцінювали інтенсивність болю за візуальною аналоговою шкалою, вплив мігрені на повсякденну активність і працездатність за шкалою MIDAS, опитувальником HIT‑6, індексом інвалідності шиї. Контрольну групу для порівняння рівня CGRP у плазмі крові утворено із 30 клінічно здорових осіб. Вміст CGRP визначали в плазмі крові методом імуноферментного аналізу з використанням принципу сендвіч‑ELISA.</p> <p><strong>Результати.</strong> У групі пацієнтів з поєднанням епізодичної мігрені з цервікалгією та цервікогенним головним болем порівняно з групою з ізольованою мігренню кількість днів з головним болем за останні 3 міс була більшою (р &lt; 0,001), вплив головного болю на повсякденну активність і працездатність за шкалою MIDAS і опитувальником HIT‑6 — значнішим (обидва р &lt; 0,001 та р &lt; 0,001), кількість днів вживання комбінованих аналгетиків на місяць — більшою (р &lt; 0,001). Плазмовий рівень CGRP був статистично значуще вище у пацієнтів з епізодичною мігренню порівняно з групою з цервікалгією без мігрені (р &lt; 0,05), у яких він не відрізнявся від показника контрольної групи. Концентрація CGRP у плазмі крові була статистично значуще більшою у жінок, котрі страждали на мігрень, порівняно з чоловіками (р &lt; 0,001), але не відрізнялася при мігрені з аурою та без аури (р &gt; 0,05).</p> <p><strong>Висновки.</strong> Рівень CGRP у плазмі крові є достовірним діагностичним та диференційно діагностичним лабораторним біомаркером епізодичної мігрені. Наявність супутньої цервікалгії у пацієнтів з епізодичною мігренню суттєво впливає на концентрацію CGRP у плазмі крові та перебіг захворювання (збільшення кількості днів з голов­ним болем за 3 міс та днів з вживанням аналгетиків на місяць, зниження працездатності та повсякденної активності).</p> <p> </p> 2021-07-07T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал http://ukrneuroj.com.ua/article/view/236723 Динаміка показників якості життя у хворих на геморагічний півкульовий інсульт у ранній відновний період захворювання 2021-07-06T19:43:12+00:00 С. О. Мєдвєдкова s.medvedkova@gmail.com А. О. Дронова anastas.drnv@gmail.com <p><strong>Мета</strong>&nbsp;— вивчити показники якості життя із застосуванням опитувальника SF‑36v2 у&nbsp;пацієнтів із геморагічним півкульовим інсультом (ГПІ) у&nbsp;ранній відновний період захворювання у&nbsp;динаміці та виявити чинники, які впливають на ці показники.</p> <p><strong>Матеріали і&nbsp;методи.</strong> У&nbsp;клініці нервових хвороб Запорізького державного медичного університету проведено відкрите когортне спостереження 46 пацієнтів з&nbsp;ГПІ у&nbsp;відновний період захворювання. Серед пацієнтів був 31&nbsp;(67,4&nbsp;%) чоловік та 15&nbsp;(32,6&nbsp;%) жінок. Середній вік хворих становив (57,15&nbsp;±&nbsp;9,53) року. Пацієнтам проведено комплексне обстеження на 30, 90 і&nbsp;180‑ту добу ГПІ з&nbsp;оцінкою тяжкості стану за шкалою інсульту Національних Інститутів здоров’я США (NIHSS), ступеня функціонального відновлення та інвалідизації за модифікованою шкалою Ренкіна (mRS), можливостей побутових навичок і&nbsp;самообслуговування за індексом Бартел (BI), наявності спастичних виявів у&nbsp;м’язах верхніх та нижніх кінцівок та якості життя за опитувальником SF‑36v2 HealthSurvey.</p> <p><strong>Результати.</strong> На 30‑ту добу захворювання у&nbsp;пацієнтів з&nbsp;ГПІ зареєстровано значне зниження всіх показників якості життя за опитувальником SF‑36v2. Найбільшою мірою були знижені показники фізичного функціонування, рольового функціонування, зумовленого фізичним станом, та соціального функціонування. Відзначено статистично значуще поліпшення фізичного та психічного компонентів здоров’я протягом раннього відновного періоду.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Виявлено статистично значущий кореляційний зв’язок між оцінками за NIHSS, mRS, ВІ та всіма показниками якості життя за SF‑36v2, окрім інтенсивності болю, на 30‑ту добу захворювання. Встановлено статистично значущий вплив наявності виявів спастичності на фізичний компонент здоров’я впродовж раннього відновного періоду, а&nbsp;також на показник інтенсивності болю на 30‑ту добу захворювання.</p> <p>&nbsp;</p> 2021-07-07T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал http://ukrneuroj.com.ua/article/view/225447 Місце болю в структурі неврологічних симптомів у хворих на розсіяний склероз та характеристики, які впливають на пріоритизацію болю пацієнтом 2021-02-24T08:17:29+00:00 М. І. Боженко dr.bozhenko@gmail.com <p><strong>Мета</strong> — оцінити місце болю в структурі неврологічних симптомів у хворих на розсіяний склероз (РС) з точки зору пацієнта та визначити характеристики перебігу захворювання і больових синдромів, які впливають на сприйняття болю як симптому, котрий найбільше турбує хворих на РС.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Обстежено 104 хворих з підтвердженим діагнозом РС. Проведено аналіз медичної документації, неврологічний і загальний медичний огляд, збір анамнезу захворювання та болю, а також анамнезу життя, зокрема щодо рівня освіти та релігійності. Для оцінки характеристик больових синдромів використано візуальну аналогову шкалу та опитувальник Short‑form McGill Pain Questionnaire‑2 (SF‑MPQ‑2). У хворих з’ясовували, який синдром РС турбує їх найбільше.</p> <p><strong>Результати.</strong> Біль був синдромом, який найбільше турбує, у 41,3 % пацієнтів. Стать і релігійність не впливали на це сприйняття. Спостерігалася тенденція до частішого сприйняття болю як синдрому, котрий найбільше турбує, пацієнтами з нижчим рівнем освіти, але ця тенденція не була статистично значущою (р = 0,14). Серед пацієнтів, для яких біль є синдромом, котрий найбільше їх турбує, виявлено більшу частку осіб з меншою кількістю загострень (1 — 10): (65,1 ± 7,3) та (44,3 ± 6,4) % відповідно (р = 0,04). Частка пацієнтів, які вважали біль синдромом, котрий найбільше їх турбує, була більшою серед осіб, у яких біль був першим виявом РС. Порівняння характеристик болю за SF‑MPQ‑2 виявило вищі показники тривалого та різкого компонентів болю у пацієнтів із болем як синдромом, котрий найбільше турбує: 27,0 [18,5; 36,5] і 21,0 [10,0; 33,0] бала (р = 0,04) та 20,0 [13,0; 30,0] і 12,0 [4,0; 26,0] балів (р = 0,03) відповідно. Найсильніший біль за місяць був вищим за візуальною аналоговою шкалою у хворих, у яких біль був синдромом, котрий найбільше турбує (8 [7; 9] балів), порівняно з особами, яких біль не турбував найбільше (6 [4; 8] балів; р = 0,0001). Частка хворих із больовим синдромом як найбільш значущим виявом РС у 2,2 разу перевищувала частку пацієнтів, для яких больові синдроми не були найбільш значущими при найсильнішій інтенсивності болю (8 — 10 балів): (67,4 ± 7,1) та (31,1 ± 5,9) % відповідно (р = 0,0003). При порівнянні розподілу хворих за інтенсивністю середнього болю за місяць установлено, що частка пацієнтів із високоінтенсивним болем була більше ніж удвічі вищою серед хворих, які вважали біль синдромом, котрий найбільше їх турбує в структурі РС.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Понад третина хворих на РС вважали біль симптомом, який найбільше їх турбує у структурі цього захворювання. Така оцінка болю не залежить від статі та релігійності, але може мати певний зв’язок з рівнем освіти. Больові синдроми як симптом РС, який найбільше турбує, частіше траплялися у перші роки захворювання в осіб з незначною кількістю загострень. При оцінці характеристик структури болю встановлено, що у пацієнтів, які вважають біль синдромом, котрий найбільше турбує, вищі показники різкого і тривалого компонентів болю за відсутності різниці за афективним і нейропатичним. Важливим чинником у в сприйнятті болю, як синдрому РС синдромом, що найбільше турбує, є інтенсивність найсильнішого болю за місяць, а також середня інтенсивність болю за місяць.</p> <p> </p> 2021-07-07T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал http://ukrneuroj.com.ua/article/view/225929 Роль гормону голоду в регуляції харчової поведінки пацієнтів із хворобою Паркінсона 2021-03-03T04:57:32+00:00 К. А. Таряник tkapolt@gmail.com <p><strong>Мета</strong> — оцінити зв’язок між рівнем греліну, індексом маси тіла та перебігом захворювання у пацієнтів із хворобою Паркінсона.</p> <p><strong>Матеріали і методи.</strong> Обстежено 40 пацієнтів із хворобою Паркінсона та 20 осіб без ознак нейродегенеративного захворювання (контрольна група), які перебували на обстеженні та стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні. Пацієнтів розподілили на дві групи залежно від тривалості захворювання: 1‑ша (n = 20) — у середньому (12,1 ± 2,3) року, 2‑га (n = 20) — у середньому (7,3 ± 1,6) року. Діагноз установлювали згідно з критеріями Всесвітнього банку мозку Великої Британії. Ступінь тяжкості захворювання визначали за шкалою Хена — Яра. Усім пацієнтам після підписання інформованої згоди проводили загальноклінічне та неврологічне обстеження з оцінкою антропометричних показників (зріст, маса тіла). Індекс маси тіла (ІМТ) розраховували за формулою ВООЗ (1997). Визначали рівень греліну в сироватці крові вранці натще після 12‑годинного голодування за допомогою методу імуноферментного аналізу в Науково‑дослідному інституті генетичних, імунологічних основ розвитку патології та фармакогенетики Української медичної стоматологічної академії.</p> <p><strong>Результати.</strong> У групі пацієнтів з тривалішим перебігом захворювання зафіксували підвищення ІМТ, що можна трактувати як передожиріння або надмірну масу тіла. У групі з меншою тривалістю захворювання відзначили зниження ІМТ, що супроводжувалося втратою маси тіла. У контрольній групі цей показник був у нормі. В обох групах пацієнтів були хворі з різними формами перебігу захворювання, але в другій групі переважали пацієнти з акінетико‑ригідною формою захворювання, тобто вони більше страждали від скутості та малорухливості. В нормі рівень греліну підвищується вранці під час настання голоду та знижується після прийому їжі. Схожу картину спостерігали у контрольній групі, в якій вміст греліну вранці був підвищеним. При оцінці рівня греліну в плазмі крові натще у групах пацієнтів зафіксовано незначне зниження показника порівняно з конт­рольною групою.</p> <p><strong>Висновки.</strong> Встановлено чіткий зв’язок між тривалістю захворювання, індексом маси тіла та рівнем гормону голоду у пацієнтів із хворобою Паркінсона. На початкових етапах розвитку захворювання спостерігається зниження ІМТ, що є прогностично несприятливою ознакою. Коливання рівня греліну може бути пов’язане зі зниженням споживання енергії внаслідок дисфункції шлунково‑кишкового тракту, збільшенням енерговитрат, спричиненим моторними виявами захворювання, посиленням метаболізму глюкози при застосуванні препаратів і зміною харчової поведінки пацієнтів.</p> <p> </p> 2021-07-07T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал http://ukrneuroj.com.ua/article/view/236783 Структура когнітивних розладів та предиктори їх виникнення у пацієнтів після кардіохірургічних операцій 2021-07-07T09:36:55+00:00 А. В. Белінський danilevychtd@gmail.com Л. В. Распутіна danilevychtd@gmail.com Ю. М. Мостовой danilevychtd@gmail.com О. П. Мостова danilevychtd@gmail.com Т. Д. Данілевич danilevychtd@gmail.com <p><strong>Мета</strong>&nbsp;— визначити наявність та ступінь вираженості помірного когнітивного розладу (КР) у&nbsp;пацієнтів до та після кардіохірургічних операцій у&nbsp;ранній післяопераційний період.</p> <p><strong>Матеріали і&nbsp;методи.</strong> Обстежено 56 пацієнтів, з&nbsp;них 19&nbsp;(33,9&nbsp;%) чоловіків та 37&nbsp;(66,1&nbsp;%) жінок. Вік пацієнтів становив від 31 до 79 років (середній вік&nbsp;— (60,86&nbsp;±&nbsp;8,87) року). Кардіохірургічні операції виконано з&nbsp;приводу ішемічної хвороби серця у&nbsp;37&nbsp;(66,1&nbsp;%) пацієнтів, з&nbsp;приводу клапанних вад серця&nbsp;— у&nbsp;19&nbsp;(33,9&nbsp;%, р&nbsp;=&nbsp;0,02). Оцінку когнітивних функцій проводили до операції, на 3‑тю і&nbsp;7‑му добу післяопераційного періоду за допомогою Монреальського когнітивного тесту.</p> <p><strong>Результати.</strong> До оперативного втручання більшість пацієнтів (75&nbsp;%) мали легкі КР, 5,4&nbsp;%&nbsp;— помірні (р&nbsp;&lt;&nbsp;0,01), у&nbsp;19,6&nbsp;%&nbsp;— КР були відсутні (р&nbsp;=&nbsp;0,02). У&nbsp;цілому розподіл за вираженістю КР у&nbsp;ранній післяопераційний період не відрізнявся від такого до оперативного втручання, але з’явилися пацієнти з&nbsp;тяжкими КР (3,6 та 1,8&nbsp;% відповідно на 3‑тю і&nbsp;7‑му добу, р&nbsp;=&nbsp;0,05). У&nbsp;структурі КР на 3‑тю добу післяопераційного періоду спостерігали статистично значуще зниження зорово‑конструктивних навичок (з 4,07 до 3,70; р&nbsp;&lt;&nbsp;0,001), погіршення здатності до послідовного обрахунку (з 2,66 до 2,45; р&nbsp;=&nbsp;0,02), повторення фрази (з 1,16 до 1,00; р&nbsp;=&nbsp;0,02). На 7‑му добу відзначено статистично значуще зниження вербальної швидкості (з 0,48 до 0,32; р&nbsp;=&nbsp;0,006) та поліпшення пам’яті (з 1,79 до 2,29; р&nbsp;=&nbsp;0,01). Імовірними предикторами виникнення КР у&nbsp;ранній післяопераційний період є&nbsp;перенесене гостре порушення мозкового кровообігу в&nbsp;анамнезі (r&nbsp;=&nbsp;–0,282; p&nbsp;=&nbsp;0,04). Виявлено кореляції з&nbsp;наявністю атеросклеротичного ураження коронарних артерій за даними коронароангіографії (r&nbsp;=&nbsp;–0,259; p&nbsp;=&nbsp;0,05), оперативним втручанням, проведеним в&nbsp;умовах штучного кровообігу (r&nbsp;=&nbsp;0,29; p&nbsp;=&nbsp;0,03), і&nbsp;тенденцію до статистичної значущості кореляції з&nbsp;наявністю ознак дисліпідемії за даними ліпідограми (r&nbsp;=&nbsp;–0,227; р&nbsp;=&nbsp;0,09).</p> <p><strong>Висновки.</strong> Установлено, що 75&nbsp;% пацієнтів мали легкі КР до оперативного втручання. Розподіл за вираженістю КР у&nbsp;ранній післяопераційний період відрізнявся від такого до оперативного втручання появою пацієнтів з&nbsp;тяжкими КР. У&nbsp;структурі КР на 3‑тю добу післяопераційного періоду спостерігали статистично значуще зниження зорово‑конструктивних навичок, погіршення здатності до послідовного обрахунку та повторення фрази. На 7‑му добу відзначено статистично значуще зниження вербальної швидкості та поліпшення пам’яті. Імовірними пре­дик­торами виникнення КР у&nbsp;ранній післяопераційний період є&nbsp;гостре порушення мозкового кровообігу в&nbsp;анамнезі, атеросклеротичне ураження коронарних артерій за даними коронароангіографії, оперативне втручання, проведене в&nbsp;умовах штучного кровообігу, наявність ознак дисліпідемії за даними ліпідограми.</p> <p>&nbsp;</p> 2021-07-07T00:00:00+00:00 Авторське право (c) 2021 Український неврологічний журнал