Клініко-діагностичний алгоритм визначення підтипу ішемічного інсульту у пацієнтів інтегрованого інсультного блоку
DOI:
https://doi.org/10.30978/UNJ2020-1-20Ключові слова:
ішемічний інсульт, підтип інсульту, клініко‑діагностичний алгоритм, інтегрований інсультний блок, чинники ризику інсультуАнотація
Мета — описати клініко‑діагностичний алгоритм визначення підтипу ішемічного інсульту (ІІ), проаналізувати результати його використання у пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні в інтегрованому інсультному блоці (ІІБ), а також зв’язок між демографічними показниками, судинними чинниками ризику та підтипом ІІ.
Матеріали і методи. Проведено ретроспективне обсерваційне дослідження 612 пацієнтів з ІІ, госпіталізованих до ІІБ у 2011 — 2018 рр. (медіана віку — 68,1 року, міжквартильний інтервал — 59,7 — 75,5, 44,4 % жінок). Виконано всі необхідні інструментальні та лабораторні дослідження відповідно до галузевих стандартів. Статистичний аналіз отриманих даних проводили з використанням критерію Краскела — Уолліса (постеріорне порівняння виконано за критерієм Данна) і χ2‑тесту (постеріорне порівняння проведено за методом Мараскуїлло).
Результати. На підставі даних літератури розроблено клініко‑діагностичний алгоритм для визначення етіопатогенетичного підтипу ІІ. В усіх пацієнтів під час перебування в ІІБ визначено підтип ІІ за розробленим алгоритмом, а також встановлено особливості чинників ризику залежно від підтипу ІІ. Використання клініко‑діагностичного алгоритму дало змогу у 254 пацієнтів виявити атеротромботичний підтип ІІ, у 270 — кардіоемболічний, у 35 — лакунарний, у 53 — криптогенний. Пацієнти з атеротромботичним ІІ частіше (p < 0,001), ніж пацієнти з іншими підтипами ІІ, курили (52,9 %) та були чоловічої статі (64,2 %). У пацієнтів з лакунарним ІІ частіше (p < 0,001) реєстрували підвищений рівень холестерину ліпопротеїдів низької густини. Кардіоемболічний ІІ асоціювався з похилим віком, жіночою статтю та фібриляцією передсердь (83,3 %, p < 0,001). Криптогенний ІІ частіше виникав в осіб чоловічої статі, які значно рідше мали в анамнезі артеріальну гіпертензію.
Висновки. Розроблений клініко‑діагностичний алгоритм дає змогу визначати найімовірніший підтип ІІ, що може мати значення для оцінки прогнозу пацієнта, вибору тактики лікувальних заходів та оптимальної вторинної профілактики.
Посилання
Yavorskaya VA, Bondar OB, Flomin YuV. Pathogenetic classification of acute ischemic stroke [in Russian]. Ukrainskyi nevrolohichnyi zhurnal [Ukrainian neurological journal]. 2008;1:5-11.
Adams HP. Jr., Bendixen BH, Kappelle LJ et al. Classification of subtype of acute ischemic stroke. Definitions for use in a multicenter clinical trial. TOAST. Trial of Org 10172 in Acute Stroke Treatment. Stroke. 1993;24(1):35-41. doi: 10.1161/01.str.24.1.35.
Amarenco P, Bogousslavsky J, Caplan LR et al. Classification of stroke subtypes. Cerebrovasc Dis. 2009;27(5):493-501. doi: 10.1159/000210432.
Amarenco P, Bogousslavsky J, Caplan LR et al. New approach to stroke subtyping: the A-S-C-O (phenotypic) classification of stroke. Cerebrovasc Dis. 2009;32:502-508. doi: 10.1159/000210433.
Amarenco P, Bogousslavsky J, Caplan LR et al. The ASCOD phenotyping of ischemic stroke (Updated ASCO Phenotyping). Cerebrovasc Dis. 2013;36(1):1-5. doi: 10.1159/000352050.
Ay H, Furie KL, Singhal A et al. An evidence-based causative classification system for acute ischemic stroke. Ann Neurol. 2005;58(5):688-697.
Ay H. Advances in the diagnosis of etiologic subtypes of ischemic stroke. Curr Neurol Neurosci Rep. 2010;10(1):14-20. doi: 10.1007/s11910-009-0074-x.
Gao S, Wang YJ, Xu AD et al. Chinese ischemic stroke subclassification. Front Neurol. 2011;N 2:6. doi: 10.3389/fneur.2011.00006.
GDB compare — Viz Hun [online data¬base]. Washington, DC: Institute for Health Metrics and Evaluation, 2019 (https:. vizhub.healthdata.org/gbd-compare/).
Sobrino García P, García Pastor A, García Arratibel A et al. [Aetiological classification of ischaemic strokes: comparison of the new A-S-C-O classification and the classification by the Spanish Society of Neurology’s Cerebrovascular Disease Study Group]. Neurologia. 2013;28(7):417-424. doi: 10.1016/j.nrl.2012.07.005.
Disease burden and mortality estimates. Cause-specific mortality, 2000-2016. In: World Health Organization [website]. Ge¬neva: World Health Organization, 2019 (http://origin.who.int/healthinfo/global_burden_disease/estimates/en/).
