Удосконалення методів лікування хворих із компресійними попереково-крижовими радикулопатіями, спричиненими дегенеративно-дистрофічними змінами хребта

Анотація

Неврологічні ускладнення дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта посідають провідні місця за інвалідизацією дорослого населення разом з патологією серцево-судинної системи та є найпоширенішими захворюваннями, що значною мірою впливають на якість життя. Практично всі дегенеративно-дистрофічні зміни в хребетно-руховому сегменті можуть бути причиною розвитку грижі міжхребцевого диска, звуження хребтового каналу та міжхребцевих отворів, формуючи стенозувальні ураження цих структур. Протягом тривалого часу актуальним є питання відновлення хворих із компресійними попереково-крижовими радикулопатіями (ПКР), спричиненими дегенеративно-дистрофічними ураженнями хребта через відсутність комплексного підходу до лікувальних заходів з урахуванням особливостей ураження хребетно-рухового сегмента зі вторинним ураженням корінця, характеру вертеброгенних порушень і патофізіологічних характеристик компремованого корінця.

Мета роботи — поліпшити ефективність лікування хворих із попереково-крижовими радикулопатіями з урахуванням характеру вертеброгенних порушень та патофізіологічних характеристик компремованого корінця.

Матеріали та методи. Обстежено 100 хворих, яких розподілили на дві групи: основну — 45 осіб, у яких ПКР спричинена дискогенною патологією в поєднанні зі стенозувальним процесом у хребтовому каналі та/або латеральних отворах, та контрольну — 55 осіб із ПКР, що виникли на тлі лише патології міжхребетного диска на рівні одного хребетно-рухового сегмента. Кожну групу поділили на дві підгрупи залежно від лікування. Базова терапія полягала в медикаментозному лікуванні згідно з європейськими й американськими рекомендаціями. Комплексне лікування поєднувало базову терапію з вібротракційною постізометричною міорелаксацією (ПІМР) із біомеханічною стимуляцією м’язів паравертебрального корсета. Ефективність лікування оцінювали за виразністю больового та м’язово-тонічного синдромів, порушень статико-динамічної функції хребта, показниками невральної провідності.

Результати та обговорення. Установлено, що всі показники, які характеризували особливості формування компресійних ПКР при проведенні комплексного лікування у хворих обох груп наближалися до нормальних значень порівняно з хворими, які отримували лише медикаментозне лікування (р < 0,05). При використанні базової терапії до кінця лікування м’язово-тонічний і больовий синдроми зменшувались менше ніж удвічі, а при додаванні вібротракційної ПІМР практично з перших днів відзначена суттєва позитивна динаміка (p < 0,05) — до кінця лікування виразність болю зменшувалася майже в 4 рази.

Висновки. Комплексне лікування із застосуванням ПІМР із біомеханічною стимуляцією паравертебральних м’язів впливає на патофізіологічні механізми формування, клінічні вияви та перебіг ПКР, спричинених різними варіантами дегенеративно-дистрофічних змін хребта у хребетно-руховому сегменті.