Розсіяний склероз — захворювання центральної та периферичної нервової системи? (огляд літератури)

Анотація

Розсіяний склероз вважають хронічним автоімунним демієлінізуючим захворюванням центральної нервової системи, але питання щодо залучення периферичної нервової системи при розсіяному склерозі досі є актуальним. Деякі дослідження свідчать, що при розсіяному склерозі наявна демієлінізація периферичних нервів. Є дані, що процес демієлінізації периферичних нервів при цьому захворюванні є більш поширеним, ніж вважалося раніше. Припускають, що периферична нейропатія в таких пацієнтів виникає внаслідок того самого патогенезу, що впливає на центральну нервову систему. Деякі автори повідомляють, що в пацієнтів були наявні антитіла до антигенів периферичного мієліну. Зміни в структурі периферичних нервів підтверджено за допомогою магнітно-резонансної томографії та нейрографії. Патологоанатомічні дослідження виявили зменшення товщини мієліну. Також описано нейрофізіологічні зміни при обстеженні периферичних нервів у пацієнтів із розсіяним склерозом за допомогою стимуляційної електронейроміографії.
Важливо вчасно діагностувати периферичну нейропатію, оскільки вона може ускладнити клінічну картину та перебіг розсіяного склерозу. Однак дані щодо частоти і ступеня ураження периферичної нервової системи при розсіяному склерозі є суперечливими, хоча сучасні дослідження демонструють можливий зв’язок між периферичними нейропатіями та розсіяним склерозом. Для кращого розуміння цього патогенезу необхідно провести додаткові дослідження ураження периферичних нервів при розсіяному склерозі, що дасть змогу поглибити знання про патофізіологію цього захворювання та поліпшити підходи до діагностики й лікування.