Взаємозв’язок між параметрами ходьби, когнітивними порушеннями та атрофією головного мозку у пацієнтів із хворобою Паркінсона та «населення, яке нормально старіє»
DOI:
https://doi.org/10.30978/UNJ2021-3-54Ключові слова:
хвороба Паркінсона, синдром моторно‑когнітивного ризику, розлади ходи, когнітивні порушення, швидкість ходьбиАнотація
Мета — за результатами дослідження взаємозв’язку між когнітивними порушеннями, параметрами ходьби і атрофією мозкових структур у пацієнтів із хворобою Паркінсона та «населення, яке нормально старіє» визначити найбільш значущі маркери ходьби, які вказують на зниження когнітивної функції.
Матеріали і методи. Обстежено 66 осіб, з них 30 пацієнтів із хворобою Паркінсона (середній вік — (54,9 ± 5,9) року, 50 % чоловіків) та 33 особи без неврологічної патології із загальної популяції (середній вік — (52,7 ± 7,6) року, 66 % чоловіків). Усім пацієнтам проведено неврологічне обстеження, оцінку часово‑просторових параметрів ходьби за допомогою системи GaitRite, атрофії структур мозку за комплексною візуальною шкалою оцінювання на магнітно‑резонансних томограмах, когнітивного статусу за допомогою Монреальської когнітивної шкали.
Результати. Когнітивна успішність була статистично значущо нижчою у пацієнтів з хворобою Паркінсона. Профіль ходьби пацієнтів з хворобою Паркінсона статистично значущо відрізнявся від такого в осіб з «нормальним старінням»: менша швидкість ходьби, менша довжина кроку та циклу кроку обох кінцівок. Параметри ходьби, які демонстрували сильний кореляційний зв’язок з когнітивними тестами, відрізнялись у групах, проте спільними серед них були швидкість, довжина кроку, довжина циклу кроку. Спільні параметри ходьби мали сильний прямо пропорційний зв’язок з атрофією головного мозку у пацієнтів з хворобою Паркінсона, але лише швидкість корелювала з атрофією в групі «нормального старіння». Згідно з результатами множинного регресійного аналізу атрофія головного мозку була чинником, який найбільше впливав на зниження когнітивної функції в обох групах.
Висновки. Профіль ходьби пацієнтів з хворобою Паркінсона характеризувався меншою швидкістю ходьби, меншою довжиною кроку та довжиною циклу кроку обох кінцівок і статистично значущо відрізнявся від такого у групі «нормального старіння». Ці зміни є закономірним наслідком впливу хвороби на рухову сферу. Швидкість ходьби в обох групах мала сильний кореляційний зв’язок не лише з когнітивними здібностями, а і з атрофією головного мозку. Це підтверджує гіпотезу про можливість використання швидкості ходьби як універсального чутливого маркера для зрізової та лонгітудинальної опосередкованої оцінки когнітивної функції, зокрема в клінічній практиці.
Посилання
Ayers E, Verghese J. Gait dysfunction in motoric cognitive risk syndrome. J Alzheimers Dis. 2019;71 (s1):S95-S103. doi: 10.3233/JAD-181227.
Beauchet O, Sekhon H, Launay C. P. et al. Motoric cognitive risk syndrome and incident dementia: results from a population-based prospective and observational cohort study. Eur J Neurol. 2020;27(3):468-474. doi: 10.1111/ene.14093.
Bezdicek O, Červenková M, Moore T. M. et al. Determining a Short Form Montreal Cognitive Assessment (s-MoCA) Czech Version: Validity in Mild Cognitive Impairment Parkinson’s Disease and Cross-Cultural Comparison. Assessment. 2020;27(8):1960-1970. doi: 10.1177/1073191118778896.
Blumen H. M., Brown L. L.., Habeck C et al. Gray matter volume covariance patterns associated with gait speed in older adults: a multi-cohort MRI study. Brain Imaging Behav. 2019;13(2):446-460. doi: 10.1007/s11682-018-9871-7.
Burton E. J., McKeith I. G., Burn D. J., O’Brien JT. Brain atrophy rates in Parkinson’s disease with and without dementia using serial magnetic resonance imaging. Mov Disord. 2005;20 (12):1571-1576. doi: 10.1002/mds.20652.
Creaby M. W., Cole M. H. Gait characteristics and falls in Parkinson’s disease: A systematic review and meta-analysis. Parkinsonism Relat Disord. 2018;57:1-8. doi: 10.1016/j.parkreldis.2018.07.008.
Doi T, Shimada H, Makizako H et al. Motoric Cognitive risk syndrome: association with incident dementia and disability. J Alzheimers Dis. 2017;59(1):77-84. doi: 10.3233/JAD-170195.
Dorsey E. R., Sherer T, Okun M. S., Bloem B. R. The Emerging Evidence of the Parkinson Pandemic. J Parkinsons Dis. 2018;8 (s1):S3-S8. doi: 10.3233/JPD-181474.
Fischenko V, Branitsky O, Moskovko G, Karpinska O. Markers of gait disorders in patients after hip joint prosthesis as a resultof a long-term osteoarthrosis (according to the GAITRite system). Travma. 2020;21(1):76-84. doi: 10.22141/1608-1706.1.21.2020.197801.
Fjell A. M., Walhovd K. B., Fennema-Notestine C et al. One-year brain atrophy evident in healthy aging. J Neurosci. 2009;29 (48):15223-15231. doi: 10.1523/JNEUROSCI.3252-09.2009.
Horak F. B., Mancini M, Carlson-Kuhta P, Nutt J. G., Salarian A. balance and gait represent independent domains of mobility in parkinson disease. Phys Ther. 2016;96(9):1364-1371. doi: 10.2522/ptj.20150580.
Mirelman A, Bonato P, Camicioli R et al. Gait impairments in Parkinson’s disease. Lancet. Neurol. 2019;18(7):697-708. doi: 10.1016/S1474-4422 (19)30044-4.
Morris M. E., Huxham F, McGinley J, Dodd K, Iansek R. The biomechanics and motor control of gait in Parkinson disease. Clinical Biomechanics. 2001;16(6):459–470. doi: 10.1016/s0268-0033 (01)00035-3.
Morris R, Lord S, Bunce J, Burn D, Rochester L. Gait and cognition: Mapping the global and discrete relationships in ageing and neurodegenerative disease. Neurosci Biobehav Rev. 2016;64:326-345. doi: 10.1016/j.neubiorev.2016.02.012.
Murman D. L. The impact of age on cognition. Semin Hear. 2015;36(3):111-121. doi: 10.1055/s-0035-1555115.
