Постінсультні когнітивні порушення: результати скринінгу з використанням MMSE і MoCA та предиктори їх збереження після лікування в Інсультному центрі

Анотація

Мета — проаналізувати результати скринінгу щодо постінсультних когнітивних порушень (ПКП) у пацієнтів з мозковим інсультом (МІ), які перебували на стаціонарному лікуванні в Інсультному центрі (ІЦ) у різні періоди захворювання, визначити незалежні предиктори збереження ПКП на момент виписки.

Матеріали і методи. У дослідження було залучено 399 пацієнтів з МІ, які у 2010 — 2018 рр. перебували на стаціонарному лікуванні в ІЦ, з них 242 (60,7 %) чоловіка та 157 (39,3 %) жінок. Медіана віку — 66,2 (58,5 — 76,3) року. У 331 (82,9 %) пацієнта діагностовано ішемічний інсульт (ІІ), у 68 (17,1 %) — внутрішньомозковий крововилив. Серед пацієнтів з ІІ у 137 (41,4 %) виявлено атеротромботичний підтип, у 152 (46,0 %) — кардіоемболічний, у 21 (6,3 %) — лакунарний, ще у 21 (6,3 %) була інша чи невстановлена причина інсульту. Проведено скринінг щодо ПКП з використанням шкал Mini‑Mental State Examination (MMSE) та Montreal Cognitive Assessment (MoCA) після госпіталізації та перед виписуванням. Ознакою ПКП вважали оцінку за MMSE 0 — 24 бали або оцінку за MoCA 0 — 25 балів. Усі пацієнти після госпіталізації були оцінені за допомогою шкали National Institutes of Health Stroke Scale (NIHSS), індексу Бартел та модифікованої шкали Ренкіна. Для визначення незалежних предикторів збереження ПКП на момент виписування використано метод побудови та аналізу моделей логістичної регресії.

Результати. Загальна оцінка тяжкості МІ за NIHSS при госпіталізації варіювала від 0 до 39 балів (медіана — 11 (6 — 18) балів). Більшість (64,2 %) пацієнтів були госпіталізовані протягом перших 30 днів від початку МІ. Оцінка за MMSE при госпіталізації варіювала від 0 до 30 балів (медіана — 20 (2 — 27) балів), причому у 179 (44,9 %) пацієнтів початкова оцінка була 0 — 17 балів (тяжкі ПКП), у 61 (15,3 %) — 18 — 24 бали (ПКП помірної тяжкості) і лише у 159 (39,8 %) не було ПКП (25 — 30 балів). Оцінка за MoCA при госпіталізації варіювала від 0 до 30 балів (медіана — 15 (1 — 24) балів), у більшості пацієнтів (356 (89,2 %)) — від 0 до 25 балів (наявні ПКП). За результатами скринінгу за допомогою MMSE перед виписуванням у 125 (31,4 %) пацієнтів зберігалися тяжкі ПКП, у 67 (16,8 %) — помірно тяжкі ПКП. Оцінка за MoCA свідчила про наявність ПКП у 324 (81,2 %) пацієнтів. Згідно з оцінками за MMSE та MoCA, частота ПКП при госпіталізації була статистично значуще вищою, ніж перед виписуванням (p < 0,001). Із 240 пацієнтів, які мали ПКП згідно з MMSE, у 239 (99,6 %) ПКП виявлено також з використанням MoCA. Проте зі 159 пацієнтів, у яких результат скринінгу щодо ПКП після госпіталізації за допомогою MMSE був негативним, у 117 (73,6 %) результат скринінгу з використанням MoCA виявився позитивним. Результати скринінгу з використанням як MMSE, так і MoCA, не мали істотної залежності від ураженої півкулі. Внутрішньомозковий крововилив асоціювався з нижчими (p < 0,0001) оцінками за MMSE та MoCA порівняно з ІІ. Предикторами збереження ПКП перед виписуванням згідно з MMSE були більша тривалість періоду від початку захворювання до госпіталізації в ІЦ та нижча початкова оцінка за MMSE. Відповідно до MoCA такими предикторами були атеротромботичний підтип ІІ, ураження басейну правої чи обох середніх мозкових артерій, старший вік пацієнта та нижча початкова оцінка за MoCA.

Висновки. У пацієнтів з МІ зареєстровано високу частоту ПКП при госпіталізації, але після лікування в ІЦ цей показник значно знизився. У пацієнтів з ПКП згідно з MMSE використання MoCA для скринінгу видається недоцільним, але застосування MoCA дало змогу у 75 % пацієнтів з нормальною оцінкою за MMSE виявити ПКП. Незалежні предиктори оцінок за MMSE та MoCA, що свідчать про ПКП, значно відрізнялися, тому ці шкали не можна вважати взаємозамінними.