Реабілітаційні заходи у хворих з мозковим півкульним ішемічним інсультом у ранній відновний період

Анотація

Мета — удосконалити лікувально­реабілітаційні заходи у хворих, які перенесли мозковий півкульний ішемічний інсульт, шляхом розподілу їх на клініко­реабілітаційні групи з використанням сучасних шкал для диференційованого підходу до відновного лікування.

Матеріали і методи. Проведено комплексне дослідження з використанням шкали NIHSS, індексу Бартел (ІБ), модифікованої шкали Ренкіна (МШР) на 10, 30, 90 і 180-ту добу захворювання та комп’ютерної томографії головного мозку, а також реабілітаційне лікування 375 хворих (270 чоловіків та 105 жінок, середній вік — (58,36 ± 0,42) року), які перенесли мозковий півкульний ішемічний інсульт та перебували у ранньому відновному періоді захворювання. Пацієнтів розподілили на чотири групи. У першу групу залучено 127 (33,9 %) хворих з легким ступенем післяінсультних розладів (NIHSS ≤ 7 балів, ІБ > 75 балів, МШР — 1 — 2 бали) без супутньої соматичної патології, у другу — 157 (41,9 %) хворих з легким ступенем післяінсультних розладів (NIHSS ≤ 7 балів, ІБ > 75 балів, МШР — 1 — 2 бали) та супутньою соматичною патологією, у третю групу — 47 (12,5 %) хворих з помірними та вираженими післяінсультними розладами (NIHSS > 7 балів, 45 < BI < 75 балів, МШР — 3 — 4 бали) без супутньої соматичної патології, у четверту групу — 44 (11,7 %) хворих з помірними та вираженими післяінсультними розладами (NIHSS > 7 балів, 45 < BI < 75 балів, МШР — 3 — 4 бали) і супутньою соматичною патологією.

Результати. У першій групі сприятливий наслідок спостерігали у 113 (89,0 %) пацієнтів, відносно сприятливий — у 14 (11,0 %), у другій групі — відповідно у 136 (87,2 %) та 20 (12,8 %), у третій групі — у 15 (31,9 %) і 32 (68,1 %), у четвертій групі — у 13 (29,5 %) та 31 (70,5 %).

Висновки. Розподіл хворих, які перенесли мозковий півкульний ішемічний інсульт, у ранній відновний період на клініко­реабілітаційні групи з використанням сучасних шкал дає змогу прогнозувати його наслідок, проводити програму соціальної, побутової і трудової адаптації хворих, впроваджувати сучасні патогенетично обґрунтовані лікувальні та реабілітаційні комплекси з диференційованим використанням методів і способів, які поліпшують результати лікування.