Особливості діагностичного пошуку на етапі топічної діагностики в практиці лікаря-невролога

Анотація

Впровадження новітніх лабораторно-інструментальних методів обстеження неврологічних пацієнтів призвело до надмірного їхнього призначення ще на початковому етапі діагностичного пошуку та ігнорування ретельного проведення топічної діагностики хвороби. Однак своєчасне встановлення правильного топічного діагнозу звужує діагностичний пошук, запобігає проведенню зайвих обстежень, дає змогу виконати потрібне дообстеження, сприяє ранній діагностиці хвороби.
Мета роботи — підвищити ефективність топічної діагностики неврологічних захворювань шляхом визначення послідовності дій лікаря при встановленні топічного діагнозу в пацієнтів із периферичними, спинномозковими та церебральними клінічними синдромами, визначити особливості клінічних виявів цих синдромів.
Наведено приклади визначення топічного діагнозу у хворих із різною клінічною симптоматикою. Описано порядок дій лікаря при обстеженні пацієнтів із патологією окорухового та серединного нервів. Наголошено, що через перекриття зон іннервації одного нерва іншим часто виявляється не повна клінічна симптоматика ураження нервів, що ускладнює топічну діагностику та свідчить про важливість знання про ділянки автономної іннервації нервів. При аналізі виявлених парезів м’язів слід ураховувати явище спінального та церебрального діашизу. Слід визначити характер парезу м’язів (міотомний чи неміотомний), що відрізняє ураження передніх рогів спинного мозку від периферичних нервів. Наведено приклади встановлення топічного діагнозу у хворих із клінічними ознаками ураження спинного та головного мозку. Зазначено, що вогнищеві симптоми не завжди свідчать про локалізацію первинного вогнища, вони можуть бути результатом зміщення мозкових структур чи лікворо-динамічних розладів. Наголошено, що топічний діагноз є фундаментом для встановлення остаточного клінічного діагнозу, раціонального плану обстеження та лікування.