Між’ядерна офтальмоплегія при розсіяному склерозі: клінічна варіабельність, діагностичний та прогностичний потенціал (огляд літератури)

Анотація

Розсіяний склероз (РС) — це хронічне демієлінізуюче захворювання центральної нервової системи, що характеризується мультифокальним ураженням білої речовини, зокрема структур стовбура мозку, відповідальних за контроль рухів очей. Ключову роль у координації горизонтальних кон’югованих рухів очей відіграє медіальний поздовжній пучок (МПП), ураження якого призводить до розвитку між’ядерної офтальмоплегії (Internuclear Ophthalmoplegia (INO)) — одного з топографічно локалізованих нейроофтальмологічних синдромів. В огляді узагальнено сучасні дані щодо патофізіології, клінічних виявів і діагностичних підходів до виявлення INO при РС. Показано, що INO є найпоширенішим окоруховим розладом при РС, який може як виникати в гострій фазі захворювання, так і персистувати у вигляді хронічного дефіциту. Клінічний спектр варіює від виражених форм із парезом адукції та монокулярним ністагмом до субклінічних порушень, які не виявляються під час стандартного неврологічного огляду. Установлено, що ураження МПП часто не корелює з даними магнітно-резонансної томографії, що зумовлює необхідність застосування чутливіших методів оцінки. Інструментальні підходи до дослідження рухів очей, зокрема відеоокулографія та технології відстеження погляду, які дають змогу кількісно оцінити окуломоторні параметри, демонструють високу чутливість до субклінічних порушень і перевершують клінічне обстеження у виявленні INO. Однак їхнє широке впровадження обмежується відсутністю стандартизованих протоколів, високою вартістю обладнання та недостатньою доступністю в рутинній клінічній практиці. Перспективним напрямом є використання мобільних технологій та алгоритмів машинного навчання для розширення доступу до окулометричних досліджень. Висвітлено значення окорухових порушень як потенційних маркерів прогресування РС. Наявність INO в структурі неврологічного дефіциту асоціюється з вищим рівнем інвалідизації, гіршими показниками мотор­ної та когнітивної функціональних систем. Окулометричні тести корелюють із традиційними клінічними шкалами та можуть бути об’єктивним інструментом для моніторингу перебігу захворювання. Таким чином, аналіз рухів очей відкриває нові можливості для ранньої діагностики, оцінки ураження стовбура мозку та прогнозування перебігу РС. Подальші дослідження мають бути спрямовані на визначення прогностичної цінності окулометричних методик й інтеграцію окуломоторних маркерів у комплексні моделі оцінки пацієнтів.