Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№4(37) // 2015

 

Обкладинка

 

1. Передова стаття

 

Скроневий медіанний склероз

Д. В. Мальцев, Я. Я. Недопако, В. Ф. Грицик, В. Г. Колєрова, С. М. Серебрянікова, О. В. Жеграй, М. Л. Царюк 

Скроневий медіанний склероз — поширене у популяції прогресивне нейродегенеративне порушення з поступовою втратою нейронів і реактивним астрогліозом у серединних структурах лімбічної системи скроневих часток півкуль великого мозку — гіпокампах, парагіпокампальних звивинах, мигдалеподібних тілах, острівцях. У клінічній картині спостерігаються когнітивні, невротичні, психотичні, шизофреноподібні, вегетативні та епілептичні вияви у різних комбінаціях і пропорціях. Нещодавнє відкриття етіологічної ролі герпес-вірусів у розвитку деяких випадків скроневого медіанного склерозу в людей відкриває широкі перспективи досягнення контролю над нейродегенеративним процесом за рахунок адекватного противірусного лікування.

Ключові слова: скроневий медіанний склероз, герпес-віруси, скронева медіанна епілепсія.

 

Височный медианный склероз

Д. В. Мальцев, Я. Я. Недопако, В. Ф. Грицик, В. Г. Колерова, С. М. Серебряникова, О. В. Жеграй, М. Л. Царюк

Височный медианный склероз — распространенное в популяции прогрессирующее нейродегенеративное расстройство с постепенной утратой нейронов и реактивным астроглиозом в срединных структурах лимбической системы височных долей полушарий большого мозга — гиппокампов, парагиппокампальных извилинах, миндалевидных телах, островках. В клинической картине наблюдаются когнитивные, невротические, психотические, шизофреноподобные, вегетативные и эпилептические проявления в разных комбинациях и пропорциях. Недавнее открытие этиологической роли герпес-вирусов в развитии некоторых случаев височного медианного склероза у людей открывает многообещающие перспективы достижения контроля над нейродегенеративным процессом за счет адекватного противовирусного лечения.

Ключевые слова: височный медианный склероз, герпес-вирусы, височная медианная эпилепсия.

2. Огляди

 

Мультисистемна атрофія: сучасні уявлення, діагностичні ознаки та особливості перебігу

Є. О. Труфанов

Висвітлено сучасні уявлення про особливості перебігу, діагностики та диференційної діагностики мультисистемної атрофії. Використано ресурси PubMed (1990 — 2013) та UpToDate (2012).

Ключові слова: мультисистемна атрофія, диференційні ознаки, діагностика, лікування.

 

Мультисистемная атрофия: современные представления, диагностические признаки и особенности течения

Е. А. Труфанов

Освещены современные представления об особенностях течения, диагностике и дифференциальной диагностике мультисистемной атрофии. Использованы ресурсы PubMed (1990 — 2013) и UpToDate (2012).

Ключевые слова: мультисистемная атрофия, дифференциальные признаки, диагностика, лечение.

3. Лекції

 

Запаморочення. Причини, механізми, корекція

В. О. Яворська, Г. В. Гребенюк, О. Л. Пелехова, О. Б. Бондар, С. В. Федорченко, Т. І. Чернишова

Наведено дані щодо клінічних виявів найпоширеніших типів запаморочення в загальноклінічній практиці і структурі неврологічної допомоги. Запаморочення — часта і поширена скарга, яка впливає на якість життя внаслідок суб’єктивної тяжкості та порушення соціального функціонування. Визначено багато причин як соматичного, так і неврологічного профілю, які обумовлюють порушення функціонування системи рівноваги. Існують два принципово різних підходи до класифікації вестибулярних синдромів: залежно від рівня ураження (периферичний або центральний) та нозології. Акцентовано увагу на алгоритмах діагностики запаморочення і лікувальній тактиці, яка багато в чому визначається причиною запаморочення. Хворі із запамороченням потребують професійної допомоги лікаря-невропатолога. Своєчасна діагностика запаморочення з правильною оцінкою результатів клінічного обстеження та аналізом взаємозв’язків вестибулярних утворень зі слуховою, окоруховою та спинно-мозочковою системами визначає ефективність лікувально-реабілітаційних заходів.

Ключові слова: системне запаморочення, несистемне запаморочення, вестибулоокулярний рефлекс, вестибулоспінальний рефлекс.

 

Головокружение. Причины, механизмы, коррекция

В. А. Яворская, А. В. Гребенюк, О. Л. Пелехова, О. Б. Бондарь, С. В. Федорченко, Т. И. Чернышова

Приведены данные о клинических проявлениях наиболее распространенных типов головокружения в общеклинической практике и структуре неврологической помощи. Головокружение — частая и распространенная жалоба, влияющая на качество жизни вследствие субъективной тяжести и нарушения социального функционирования. Определено множество причин как соматического, так и неврологического профиля, обусловливающих нарушение функционирования системы равновесия. Существует два принципиально разных подхода к классификации вестибулярных синдромов: в зависимости от уровня поражения (периферический или центральный) и нозологии. Акцентировано внимание на алгоритмах диагностики головокружения и лечебной тактике, которая во многом определяется причиной головокружения. Больные с головокружением нуждаются в профессиональной помощи врача-невропатолога. Своевременная диагностика головокружения с правильной оценкой результатов клинического обследования и анализом взаимосвязей вестибулярных образований со слуховой, глазодвигательной и спинно-мозжечковой системами определяет эффективность лечебно-реабилитационных мероприятий.

Ключевые слова: системное головокружение, несистемное головокружение, вестибулоокулярный рефлекс, вестибулоспинальный рефлекс.

4. Оригінальні дослідження

 

Ішемічний інсульт у басейні задньої мозкової артерії: особливості клінічних виявів та наслідки

К. В. Антоненко, Л. І. Соколова

Мета — дослідити особливості клінічної картини, когнітивних розладів (КР) та динаміки неврологічного дефіциту протягом року у хворих з ішемічним інсультом у басейні задньої мозкової артерії (ЗМА).
Матеріали і методи. Проведено клініко-неврологічне обстеження 74 пацієнтів з гострим інфарктом у басейні ЗМА віком від 36 до 85 років (середній вік — (62,1 ± 11,2) року), Тривалість спостереження — 1 рік. Оцінювали динаміку неврологічного статусу, КР та функціонального відновлення за допомогою шкал Національного інституту здоров’я США (NIHSS), B. Hoffenberth та співавт. (1990), MMSE, шкали депресії Бека, модифікованої шкали Ренкіна.
Результати. В неврологічному статусі пацієнтів реєстрували системне запаморочення (87,8 %), зорово-просторові порушення (87,8 %) з розвитком гомонімної геміанопсії (86,2 %), верхньої квадрантної (9,2 %) або нижньої квадрантної геміанопсії (4,6 %), зорову агнозію (6,8 %), зоровий неглект (13,5 %), головний біль (48,6 %), чутливі (12,3 %) та рухові розлади (16,2 %). У групі пацієнтів з ураженням потиличної ділянки загальна оцінка КР за шкалою MMSE становила у середньому (28,1 ± 2,3) бала, у разі поєднаного ураження потиличної та скроневої часток головного мозку — (25,4 ± 1,9) бала (р < 0,001). Поєднані ішемічні інсульти в басейні ЗМА порівняно з ізольованими кірковими характеризувалися вищим фоновим рівнем неврологічного дефіциту як за шкалою NIHSS, так і за шкалою B. Hoffenberth та співавт. (відповідно (10,1 ± 1,6) і (6,3 ± 2,0) бала, р < 0,001 та (16,6 ± 2,8) і (10,6 ± 2,8) бала, р < 0,001). Наприкінці курсу лікування частка пацієнтів з несприятливим функціональним наслідком серед хворих з поєднаним ішемічним інсультом у басейні ЗМА становила 63,3 % проти 22,7 % (p = 0,001) серед хворих з унілатеральним кірковим інсультом, через 3 міс — 30,0 і 9,1 % (p = 0,029), через рік — 14,3 та 4,5 %.
Висновки. Серед клінічних симптомів при ішемічних інсультах у басейні ЗМА переважають зорово-просторові порушення та системне запаморочення. Поєднане ураження потиличної і скроневої часток головного мозку характеризується вираженішими КР. Вищий фоновий рівень неврологічного дефіциту та гірші клінічні наслідки спостерігали у пацієнтів з білатеральним ураженням обох ЗМА, а також з поєднаним ураженням кортикальних та глибинних структур території кровопостачання ЗМА.

Ключові слова: ішемічний інсульт, задня мозкова артерія, клінічна картина, когнітивні розлади.

 

Ишемический инсульт в бассейне задней мозговой артерии: особенности клинических проявлений и последствия

Е. В. Антоненко, Л. И. Соколова

Цель — исследовать особенности клинической картины, когнитивных расстройств (КР) и динамики неврологического дефицита на протяжении года у больных с ишемическим инсультом в бассейне задней мозговой артерии (ЗМА).
Материалы и методы. Проведено клинико-неврологическое обследование 74 пациентов с острым инфарктом в бассейне ЗМА в возрасте от 36 до 85 лет (средний возраст — (62,1 ± 11,2) года). Длительность наблюдения — 1 год. Оценивали динамику неврологического статуса, КР и функционального восстановления с помощью шкал Национального института здоровья США (NIHSS), B. Hoffenberth и соавт. (1990), MMSE, шкалы депрессии Бека, модифицированной шкалы Ренкина.
Результаты. В неврологическом статусе пациентов выявляли системное головокружение (87,8 %), зрительно-пространственные нарушения (87,8 %) с развитием гомонимной гемианопсии (86,2 %), верхней квадрантной (9,2 %) или нижней квадрантной гемианопсии (4,6 %), зрительную агнозию (6,8 %), зрительный неглект (13,5 %), головную боль (48,6 %), чувствительные (12,3 %) и двигательные нарушения (16,2 %). В группе пациентов с поражением затылочной области общая оценка КР по шкале MMSE составила в среднем (28,1 ± 2,3) балла, в случае сочетанного поражения затылочной и височной долей головного мозга — (25,4 ± 1,9) балла (р < 0,001). Сочетанные ишемические инсульты в бассейне ЗМА по сравнению с изолированными корковыми характеризовались более высоким фоновым уровнем неврологического дефицита как по шкале NIHSS, так и по шкале B. Hoffenberth и соавт. (соответственно (10,1 ± 1,6) и (6,3 ± 2,0) балла, р < 0,001 и (16,6 ± 2,8) и (10,6 ± 2,8) балла, р < 0,001). В конце курса лечения доля пациентов с неблагоприятным функциональным исходом среди больных с сочетанным ишемическим инсультом в бассейне ЗМА составила 63,3 по сравнению с 22,7 % (p = 0,001) среди больных с унилатеральным корковым инсультом, через 3 мес — 30,0 и 9,1 % (p = 0,029), через год — 14,3 и 4,5 %.
Выводы. Среди клинических симптомов при ишемических инсультах в бассейне ЗМА преобладают зрительно-пространственные нарушения и системное головокружение. Сочетанное поражение затылочной и височной долей головного мозга характеризуется более выраженными КР. Более высокий фоновый уровень неврологического дефицита и более выраженные клинические последствия наблюдали у пациентов с двусторонним поражением обеих ЗМА, а также с сочетанным поражением корковых и глубинных структур территории кровоснабжения ЗМА.

Ключевые слова: ишемический инсульт, задняя мозговая артерия, клиническая картина, когнитивные расстройства.

5. Оригінальні дослідження

 

Неврологічне та функціональне відновлення після ішемічного інсульту в різні періоди: зв’язок з рівнем нейроспецифічного маркера S-100

Т. М. Черенько

Мета — встановити зв’язок між рівнем маркера гліального пошкодження S-100 у сироватці крові хворих у перші 7 діб після розвитку ішемічного інсульту та його наслідками в гострий і віддалений період.
Матеріали і методи. Обстежено 48 хворих (28 чоловіків і 20 жінок) віком від 45 до 73 років (середній вік — (57,7 ± 3,2) року). Неврологічний дефіцит визначали за шкалою NIHSS у динаміці гострого періоду та через один рік після інсульту. Функціональне відновлення оцінювали за індексом Бартел через рік після інсульту. Концентрацію білка S-100 у сироватці крові визначали за допомогою кількісного імуноферментного аналізу в 1-шу, на 3-тю та 7-му добу.
Результати. У хворих з неврологічним поліпшенням у гострий післяінсультний період (з 3-ї до 7-ї доби) концентрація білка S-100 зменшується більше, ніж у хворих з погіршенням та фатальними наслідками. У разі зменшення вмісту білка S-100 у зазначений період на 32,3 % прогноз перебігу інсульту сприятливий. Рівень білка S-100 на 7-му добу достовірно корелює зі ступенем відновлення неврологічних функцій на 21-шу добу (r = +0,68), а на 3-тю добу — зі ступенем функціональної неспроможності за індексом Бартел через рік після інсульту.
Висновки. Динаміка рівня білка S-100 у перші 7 діб гострого періоду дає змогу не лише судити про перебіг та ступінь регресу неврологічних порушень у гострий період, а і прогнозувати функціональні наслідки через рік після судинної катастрофи.

Ключові слова: ішемічний інсульт, динаміка концентрації S-100, індекс Бартел.

 

Неврологическое и функциональное восстановление после ишемического инсульта в разные периоды: связь с уровнем нейроспецифического маркера S-100

Т. М. Черенько

Цель — установить связь между уровнем маркера глиального повреждения S-100 в сыворотке крови больных в первые 7 суток после развития ишемического инсульта и его последствиями в острый и отдаленный период.
Материалы и методы. Обследовано 48 больных (28 мужчин и 20 женщин) в возрасте от 45 до 73 лет (средний возраст — (57,7 ± 3,2) года). Неврологический дефицит определяли по шкале NIHSS в динамике острого периода и через один год. Функциональное востановление оценивали по индексу Бартел через год после инсульта. Концентрацию белка S-100 в сыворотке крови определяли с помощью количественного иммуноферментного анализа в 1-е, на 3-и и 7-е сутки.
Результаты. У больных с неврологическим улучшением в острый постинсультный период (с 3-х по 7-е сутки) концентрация белка S-100 уменьшалась больше, чем у больных з ухудшением и фатальными последствиями.  При снижении содержания белка S-100 в этот период на 32,3 % прогноз течения инсульта благоприятный. Уровень белка S-100 на 7-е сутки достоверно коррелирует со степенью востановления неврологических функций на 21-е сутки (r = –0,68), а на 3-и сутки — со степенью функциональной несостоятельности по индексу Бартел через год после инсульта.
Выводы. Динамика уровня белка S-100 в первые 7 суток острого постинсультного периода позволяет не только судить про степень регреса неврологических нарушений в острый период, но и прогнозировать функциональные последствия через год после сосудистой катастрофы.

Ключевые слова: ишемический инсульт, динамика концентрации белка S-100, индекс Бартел.

6. Оригінальні дослідження

 

Особливості клінічного перебігу та відновлення хворих з ішемічним інсультом на тлі цукрового діабету

Л. В. Пантелеєнко

Мета — вивчити особливості клінічного перебігу, відновлення та якості життя (ЯЖ) хворих з ішемічним інсультом (ІІ) на тлі цукрового діабету (ЦД).
Матеріали і методи. Обстежено 75 хворих з гострим ІІ. 36 хворих з інсультом на тлі ЦД різного ступеня тяжкості увійшли в основну групу. До групи контролю залучено 39 пацієнтів з ІІ без порушення вуглеводного обміну. Проведено комплексне клініко-неврологічне обстеження, магнітно-резонансну та/або комп’ютерну томографію головного мозку, ультразвукове допплерівське дослідження судин голови та шиї. Оцінку за шкалою NIHSS виконували в 1-шу, на 7-му та 14-ту добу захворювання. На 14-ту добу оцінювали функціональний статус хворих за індексом Бартел та модифікованою шкалою Ренкіна. Ступінь когнітивних порушень визначали за шкалою MMSE. Перед виписуванням хворі заповнювали опитувальник ЯЖ SF-36.
Результати. Встановлено, що наявність ЦД підвищує ризик виникнення церебральних та позацеребральних ускладнень, зокрема у 3,4 разу хронічної ниркової недостатності. Виявлено тенденцію до повільнішого відновлення втрачених внаслідок ІІ неврологічних функцій. Тяжкість ЦД негативно впливає на ступінь функціональної залежності. Наявність ЦД підвищує ймовірність розвитку гемодинамічно значущого атеросклерозу магістральних судин голови та шиї. Однобічні стенози внутрішньої сонної артерії за наявності ЦД виявляли в 1,3 разу частіше, а двобічні — у 1,5 разу. Наявність ЦД впливає на ЯЖ хворих, які перенесли ІІ. Значно гірше оцінюють як фізичне, так і психічне здоров’я хворі з тяжким перебігом ЦД, тоді як ЦД помірної тяжкості переважно знижує оцінку за психічним компонентом здоров’я та його складовими.
Висновки. ЦД не лише впливає на розвиток, тяжкість, перебіг і наслідок ІІ, а й погіршує основні чинники, пов’язані з його розвитком. У хворих на ЦД виявлено тенденцію до більшої частоти таких захворювань, як фібриляція передсердь, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, хронічна ниркова недостатність. Тяжкість ЦД негативно впливає на ступінь відновлення втрачених унаслідок ІІ функцій, підвищує функціональну залежність хворих. Наявність ЦД підвищує ймовірність розвитку атеросклерозу магістральних артерій голови та шиї. ЦД значно впливає на ЯЖ хворих, які перенесли ІІ, погіршуючи як фізичне, так і психічне здоров’я.

Ключові слова: ішемічний інсульт, цукровий діабет, функціональний статус, відновлення, якість життя.

 

Особенности клинического течения и восстановления пациентов с ишемическим инсультом на фоне сахарного диабета

Л. В. Пантелеенко

Цель — изучить особенности клинического течения, восстановления и качества жизни (КЖ) больных с ишемическим инсультом (ИИ) на фоне сахарного диабета (СД).
Материалы и методы. Обследовано 75 больных с острым ИИ. 36 больных с инсультом на фоне СД разной степени тяжести вошли в основную группу. Группу контроля составили 39 пациентов с ИИ без нарушений углеводного обмена. Проведены комплексное клинико-неврологическое обследование, магнитно-резонансная и/или компьютерная томография головного мозга, ультразвуковое допплеровское исследование сосудов головы и шеи. Оценку по шкале NIHSS выполняли в 1-е, на 7-е и 14-е сутки заболевания. На 14-е сутки оценивали функциональный статус по индексу Бартел и модифицированной шкале Рэнкина. Степень когнитивных нарушений определяли по шкале MMSE. Перед выпиской пациенты заполняли опросник КЖ SF-36.
Результаты. Установлено, что наличие СД повышает риск возникновения церебральных и внецеребральных осложнений, в том числе в 3,4 раза хронической почечной недостаточности. Выявлена тенденция к более медленному темпу восстановления утраченных вследствие ИИ неврологических функций. Тяжесть СД негативно влияет на степень функциональной зависимости. Наличие СД повышает вероятность развития гемодинамически значимого атеросклероза магистральных сосудов головы и шеи. Односторонние стенозы внутренней сонной артерии при наличии СД выявляли в 1,3 раза чаще, а двусторонние — в 1,5 раза чаще. Наличие СД влияет на КЖ больных, перенесших ИИ. Значительно хуже оценивают как физическое, так и психическое здоровье больные с тяжелым течением СД, тогда как СД умеренной степени тяжести преимущественно снижает оценку по психическому компоненту здоровья и его составляющим.
Выводы. СД не только влияет на развитие, тяжесть, течение и исход ИИ, но и ухудшает основные факторы, связанные с его развитием. У больных СД выявлена тенденция к большей частоте таких заболеваний, как фибрилляция предсердий, инфаркт миокарда, артериальная гипертензия, хроническая почечная недостаточность. Тяжесть СД негативно влияет на степень восстановления утраченных вследствие ИИ функций, повышает функциональную зависимость больных. Наличие СД увеличивает вероятность развития атеросклероза магистральных артерий головы и шеи. СД значительно влияет на КЖ больных, перенесших ИИ, ухудшая как физическое, так и психическое здоровье.

Ключевые слова: ишемический инсульт, сахарный диабет, функциональный статус, восстановление, качество жизни.

7. Оригінальні дослідження

 

Прогнозування перебігу та наслідку гострого періоду супратенторіального внутрішньомозкового крововиливу на тлі артеріальної гіпертензії

С. В. Рогоза

Мета — визначити предиктори перебігу та функціонального наслідку гострого періоду внутрішньомозкового крововиливу (ВМК) у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Матеріали і методи. Проведено обстеження 120 пацієнтів (70 чоловіків і 50 жінок) із гострим супратенторіальним ВМК, який виник вперше, на тлі артеріальної гіпертензії. Вік пацієнтів — від 37 до 83 років, середній вік — (58,3 ± 9,1) року. В дослідження не залучали пацієнтів, яким проводили нейрохірургічне лікування. Хворих розподілили на три групи залежно від функціонального наслідку гострого періоду супратенторіального ВМК, який оцінювали на 21-шу добу захворювання за модифікованою шкалою Ренкіна: перша — 19 хворих зі сприятливим наслідком, друга — 85 хворих з несприятливим наслідком, третя — 16 хворих з летальним наслідком.
Результати. Статистично значуще підвищення вірогідності летального наслідку в гострий період супратенторіального ВМК може бути зумовлене пригніченням свідомості за шкалою ком Глазго — менше ніж 8 балів (відносний ризик (ВР) 19,3; р < 0,05), тяжким вихідним неврологічним дефіцитом за шкалою NIHSS — більше ніж 15 балів (ВР 13,49; р < 0,05), лейкоцитозом понад 12,0 · 109 /л (ВР 4,39; р < 0,05), зміщенням серединних структур мозку понад 6 мм (ВР 18,3; р < 0,05), гіперглікемією понад 10,0 ммоль/л (ВР 5,44; р < 0,05) та об’ємом внутрішньомозкової гематоми понад 50,0 см3 (ВР 10,3; р < 0,05). Наявність прориву крові у шлуночки значно збільшує ризик летального наслідку (ВР 30,0).
Висновки. Предикторами несприятливого наслідку гострого періоду ВМК є: оцінка за шкалою ком Глазго, тяжкість неврологічного дефіциту за шкалою NIHSS, лейкоцитоз, стресова гіперглікемія, зміщення серединних структур мозку, прорив крові у шлуночкову систему та об’єм гематоми.

Ключові слова: внутрішньомозковий крововилив, прогнозування, гострий період, функціональний наслідок.

 

Прогнозирование течения и исхода острого периода супратенториального внутримозгового кровоизлияния на фоне артериальной гипертензии

С. В. Рогоза

Цель — выявить предикторы течения и функционального исхода острого периода внутримозгового кровоизлияния (ВМК) у пациентов с артериальной гипертензией.
Материалы и методы. Обследовано 120 пациентов (70 мужчин и 50 женщин) с острым супратенториальным ВМК, возникшим впервые, на фоне артериальной гипертензии. Возраст больных — от 37 до 83 лет, средний возраст — (58,34 ± 9,1) года. В исследование не включали пациентов, перенесших нейрохирургическое лечение. Пациентов распределили на три группы в зависимости от исхода острого периода ВМК, который оценивали на 21-е сутки заболевания с помощью модифицированной шкалы Ренкина: первая — 19 больных с благоприятным исходом, вторая — 85 больных с неблагоприятным исходом, третья — 16 больных с летальным исходом.
Результаты. Статистически значимое повышение вероятности летального исхода в острый период супратенториального ВМК может быть обусловлено угнетением сознания по шкале ком Глазго — меньше 8 баллов (относительный риск (ОР) 19,3; р < 0,05), тяжелым неврологическим дефицитом по шкале NIHSS — более 15 баллов (ОР 13,49; р < 0,05), лейкоцитозом более 12,0 · 109 /л (ОР 4,39; р < 0,05), смещением срединных структур мозга более 6 мм (ОР 18,3; р < 0,05), гипергликемией более 10 ммоль/л (ОР 5,44; р < 0,05) и объемом внутримозговой гематомы более 50,0 см3 (OР 10,3; р < 0,05). Наличие прорыва крови в желудочки значительно увеличивает риск летального исхода (ОР 30,0).
Выводы. Предикторами неблагоприятного исхода острого периода ВМК являются: оценка по шкале ком Глазго, тяжесть неврологического дефицита по шкале NIHSS, лейкоцитоз, стрессовая гипергликемия, смещение срединных структур мозга, прорыв крови в желудочки и объем гематомы.

Ключевые слова: внутримозговое кровоизлияние, прогнозирование, острый период, функциональный исход.

8. Оригінальні дослідження

 

Нейрохірургічне лікування пухлин, розташованих спереду від спинного мозку

Є. І. Слинько, О. М. Хонда

Мета — удосконалити діагностику та хірургічне лікування екстрамедулярних пухлин вентральної та вентролатеральної локалізації.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 350 хворих з екстрамедулярними пухлинами вент­ральної та вентролатеральної локалізації, яких прооперували в ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромо­да­нова НАМН України» у 1989 — 2014 рр. Жінок було 238 (68 %), чоловіків — 112 (32 %).
Результати. Розроблено алгоритм вибору хірургічного доступу з урахуванням рівня розташування пухлини. Для видалення пухлин, розташованих спереду від спинного мозку використано такі доступи (за стандартною міжнародною класифікацією): задній — у 196 спостереженнях, задньобічний — у 118, передньобічний — у 1, бічний — у 11, передній — у 4, віддалено-латеральний — у 16, екстремально-латеральний — у 4. Розглянуто відмінності у перебігу захворювання, неврологічній симптоматиці, інструментальній, лабораторній, диференційній діагностиці, результатах хірургічного втручання при екстрамедулярних пухлинах вентральної та вентролатеральної локалізації.
Висновки. Адекватний вибір хірургічного доступу залежить від локалізації пухлини, її величини та поширення. При вентролатеральному поширенні пухлини в усіх відділах спинного мозку застосовують усі варіанти задньобічного доступу, при вентральному — варіанти бічного доступу, при незначному паравертебральному рості пухлини — варіанти задньобічного доступу, при значному паравертебральному рості — відповідний варіант передньобічного доступу. Основним принципом успішного видалення екстрамедулярних вентральних і вентролатеральних пухлин є адекватна резекція кісткових елементів, що забезпечує прямий доступ до новоутворення та дає змогу зменшити тракцію невральних структур.

Ключові слова: екстрамедулярна пухлина, спинний мозок, невринома, менінгіома, діагностика, хірургічне лікування.

 

Нейрохирургическое лечение опухолей, расположенных спереди от спинного мозга

Е. И. Слынько, А. Н. Хонда

Цель — усовершенствовать диагностику и хирургическое лечение экстрамедуллярных опухолей вентральной и вентролатеральной локализации.
Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 350 больных с экстрамедуллярными опухолями вентральной и вентролатеральной локализации, которых прооперировали в ГУ «Институт нейрохирургии им. акад. А. П. Ромоданова НАМН Украины» в 1989—2014 гг. Женщин было 238 (68 %), мужчин — 112 (32 %).
Результаты. Разработан алгоритм выбора хирургического доступа с учетом уровня расположения опухоли. Для удаления опухолей, расположенных спереди от спинного мозга, применяли следующие доступы (согласно стандартной международной классификации): задний — в 196 наблюдениях, заднебоковой — в 118, переднебоковой — в 1, боковой — в 11, передний — в 4, удаленно-латеральный — в 16, экстремально латеральный — в 4. Рассмотрены отличия в течении заболевания, неврологической симптоматике, инструментальной, лабораторной, дифференциальной диагностике, результатах хирургического вмешательства при экстрамедуллярных опухолях вентральной и вентролатеральной локализации.
Выводы. Адекватный выбор хирургического доступа зависит от локализации опухоли, ее размера и распространения. При вентролатеральном распространении опухоли во всех отделах спинного мозга применяют все варианты заднебокового доступа, при вентральном — варианты бокового доступа, при незначительном паравертебральном росте опухоли — варианты заднебокового доступа, при значительном паравертебральном росте — соответствующий вариант переднебокового доступа. Основным принципом успешного удаления экстрамедуллярных вентральных и вентролатеральных опухолей является адекватная резекция костных элементов, что обеспечивает прямой доступ к новообразованию и позволяет уменьшить тракцию невральных структур.

Ключевые слова: экстрамедуллярная опухоль, спинной мозг, невринома, менингиома, диагностика, хирургическое лечение.

9. Оригінальні дослідження

 

Герпесвірусна контамінація медулобластом та гліальних пухлин головного мозку

О. М. Лісяний

Мета — вивчити персистенцію вірусів герпесного типу в медулобластомах та гліальних пухлинах головного мозку.
Матеріали і методи. Вивчено 103 зразки пухлин головного мозку, взяті для дослідження відразу після нейрохірургічного їх видалення. Віруси герпесу (1/2, 6, 7, вірус Епштейна — Барр (ВЕБ), цитомегаловірус (ЦМВ)) досліджували методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) у режимі реального часу та з електрофоретичною реєстрацією за допомогою наборів виробництва «Амплісенс» та «ДНК-технологія».
Результати. Встановлено, що в злоякісних пухлинах головного мозку методами ПЛР у 45 — 50 % випадках виявляються два віруси герпесної природи — ЦМВ та ВЕБ, тоді як герпеси 1/2, 6 і 7-го типу практично не трапляються. Частота вірусної контамінації ЦМВ пухлин медулобластомної природи в 1,5 разу вища в дорослих порівняно з дітьми, тоді як частота забруднення ВЕБ пухлин була однаковою у дітей і дорослих. Залежно від вірусної контамінації тканини медулобластом та інших пухлин мозку можна розподілити на чотири групи: пухлини без вірусів, пухлини з двома вірусами та пухлини з ЦМВ або ВЕБ.
Висновки. Серед пухлин мозку трапляються як пухлини без вірусів, так і пухлини з вірусами. ПЛР дає змогу швидко виявити вірусну контамінацію пухлинного матеріалу.

Ключові слова: вірус герпесу 4-го та 5-го типу, вірус Епштейна — Барр, цитомегаловірус, медулобластоми, гліальні пухлини головного мозку.

 

Герпесвирусная контаминация медулобластом и глиальных опухолей головного мозга

А. Н. Лисяный

Цель — изучить персистенцию вирусов герпесного типа в медулобластомах и глиальных опухолях головного мозга.
Материалы и методы. Проведено изучение 103 образцов опухолей головного мозга, взятых для исследования сразу после нейрохирургического их удаления. Исследование вирусов герпеса (1/2, 6, 7, вирус Эпштейна — Барр (ВЭБ), цитомегаловирус (ЦМВ)) проводили методом полимеразной цепной реакции (ПЦР) в режиме реального времени и с электрофоретической регистрацией с помощью наборов производства «Амплисенс» и «ДНК-технология».
Результаты. Установлено, что в злокачественных опухолях головного мозга методами ПЛР в 45 — 50 % случаев обнаруживаются два вируса герпесной природы — ЦМВ и ВЭБ, а вирусы 1/2, 6 и 7-го типа практически не встречаются. Частота вирусной контаминации ЦМВ опухолей медулобластомной природы в 1,5 раза выше у взрослых по сравнению с детьми, тогда как частота загрязнения ВЭБ опухолей была одинаковой у детей и взрослых. В зависимости от вирусной контаминации ткани медуобластом и глиом головного мозга опухоли можно распределить на четыре группы: опухоли без вирусов, опухоли с двумя вирусами и опухоли с ЦМВ или ВЭБ.
Выводы. Среди опухолей головного мозга встречаются опухоли как с вирусами, так и без вирусов. ПЦР позволяет быстро определить вирусную контаминацию ткани опухоли.

Ключевые слова: вирусы герпеса 4-го и 5-го типа, вирус Эпштейна — Барр, цитомегаловирус, медулобластомы, глиальные опухоли головного мозга.

10. Оригінальні дослідження

 

Взаємозв’язок клінічних та лабораторних показників у хворих з травматичною хворобою головного мозку

З. В. Салій, С. І. Шкробот

Мета — дослідити особливості процесів некрозу та апоптозу лейкоцитів периферичної крові залежно від провідного синдрому травматичної хвороби головного мозку.
Матеріали і методи. У 280 хворих з наслідками черепно-мозкової травми (ЧМТ) методом проточної цито­флуорометрії дослідили вміст у периферичній крові активних форм кисню і клітин, позитивних за проридію йодидом та аннексином V. Неврологічний статус оцінювали за Neurological Outcome Scale for Traumatic Brain Injury (NOS-TBI), стан когнітивної сфери — за Монреальською шкалою когнітивного дефіциту (МоСА). З метою скринінгу рівня тривожності та депресії всі пацієнти заповнювали опитувальник HADS.
Результати. У 138 (49,3 %) пацієнтів незалежно від тяжкості первинного епізоду мало місце прогресування патологічного процесу: при легкій ЧМТ — у 44,2 %, при ЧМТ середньої тяжкості — у 50,0 %, при тяжкій ЧМТ — у 53,1 %. Провідними синдромами травматичної хвороби головного мозку були синдром екстрапірамідної недостатності (1-ша група, n = 36), когнітивних розладів (2-га група, n = 42), судомний (3-тя група, n = 32) та лікворно-гіпертензивний (4-та група, n = 24). Прогресування провідного синдрому відбувалося на тлі активації процесів некрозу/апоптозу лейкоцитів периферичної крові.
Висновки. Достовірно вищий рівень клітин, позитивних за аннексином V, відзначено у пацієнтів із синдромом екстрапірамідної недостатності та когнітивного дефіциту. Незалежно від тяжкості ЧМТ високий вміст клітин, позитивних за проридію йодидом, виявлено за наявності лікворно-гіпертензивного синдрому в поєднанні із судомним (легка травма), синдромом когнітивної дисфункції (травма середньої тяжкості) та екстрапірамідної недостатності (тяжка травма). Установлено прямо пропорційну кореляцію між часткою клітин на стадії апоптозу та рівнем депресії за шкалою HADS (легка травма), а також терміном травми (травма середньої тяжкості).

Ключові слова: наслідки черепно-мозкової травми, синдроми, апоптоз, активні форми кисню, лейкоцити периферичної крові.

 

Взаимосвязь клинических и лабораторных показателей у больных с травматической болезнью головного мозга

З. В. Салий, С. И. Шкробот

Цель — исследовать особенности процессов некроза и апоптоза лейкоцитов периферической крови в зависимости от ведущего синдрома травматической болезни головного мозга
Материалы и методы. У 280 больных с последствиями черепно-мозговой травмы (ЧМТ) методом проточной цитофлуорометрии исследовали содержание в периферической крови активных форм кислорода и клеток, положительных по проридию йодиду и аннексину V. Неврологический статус оценивали по Neurological Outcome Scale for Traumatic Brain Injury (NOS-TBI), состояние когнитивной сферы — по Монреальской шкале когнитивного дефицита (Моса). С целью скрининга уровня тревожности и депрессии все пациенты заполняли опросник HADS.
Результаты. У 138 (49,3 %) пациентов независимо от тяжести первичного эпизода установлено прогрессирование патологического процесса: при легкой ЧМТ — у 44,2 %, при ЧМТ средней тяжести — у 50,0 %, при тяжелой ЧМТ — у 53,1 %. Ведущими синдромами травматической болезни головного мозга были синдром экстрапирамидной недостаточности (1-я группа, n = 36), синдром когнитивных расстройств (2-я группа, n = 42), судорожный (3-я группа, n = 32) и ликворно-гипертензивный (4-я группа, n = 24). Прогрессирование ведущего синдрома травматической болезни происходило на фоне активации процессов некроза/апоптоза лейкоцитов периферической крови.
Выводы. Достоверно более высокий уровень значения клеток, положительных по аннексину V, отмечен у пациентов с синдромом экстрапирамидной недостаточности и когнитивного дефицита. Независимо от тяжести ЧМТ высокое содержание клеток, положительных по проридию йодиду, выявлено при наличии ликворно-гипертензивного синдрома в сочетании с судорожным синдромом (легкая травма), синдромом когнитивной дисфункции (травма средней тяжести) и экстрапирамидной недостаточности (тяжелая травма). Установлена прямо пропорциональная корреляция между долей клеток в стадии апоптоза и уровнем депрессии по шкале HADS (легкая травма), а также катамнезом травмы (травма средней тяжести).

Ключевые слова: последствия черепно-мозговой травмы, синдромы, апоптоз, активные формы кислорода, лейкоциты периферической крови.

11. Оригінальні дослідження

 

Стан вегетативної регуляції серцевої діяльності у хворих, які лікуються за допомогою перитонеального діалізу

Н. М. Степанова, О. В. Аблогіна, І. О. Дудар, О. М. Лобода, Н. К. Свиридова, Ю. В. Пономаренко, Е. К. Красюк, М. О. Колесник

Мета — вивчити показники вегетативної регуляції серцевого ритму в пацієнтів, які лікуються за допомогою перитонеального діалізу (ПД), та їх прогностичне значення для виживання методу ПД.
Матеріали і методи. Проведено проспективне обсерваційне дослідження із залученням 44 пацієнтів із хронічною хворобою нирок V стадії, які лікуються ПД. Середній вік хворих — (50,8 ± 12,5) року. Дослідження варіа­бельності серцевого ритму (ВСР) здійснювали відповідно до стандартів Робочої групи Європейського товариства кардіологів і Північноамериканського товариства зі стимуляції та електрофізіології. Адекватність ПД оцінювали за тижневим кліренсом креатиніну і загальним тижневим кліренсом сечовини.
Результати. У пацієнтів, які лікуються ПД, виявлено зсув вегетативного балансу в бік симпатичної ланки вегетативної нервової системи на тлі зниження загальної потужності серцевого ритму і парасимпатичної недостатності. Гіперактивність симпатичної нервової системи достовірно асоціюється зі зниженням адекватності ПД.
Висновки. Показники ВСР можна використовувати не лише для прогнозування серцево-судинних подій, а й як предиктори виживання методу ПД та виживання пацієнтів.

Ключові слова: перитонеальний діаліз, вегетативний статус, варіабельність серцевого ритму, адекватність діалізу, виживаність методу.

 

Состояние вегетативной регуляции сердечной деятельности у больных, которые лечатся с помощью перитонеального диализа

Н. М. Степанова, Е. В. Аблогина, И. А. Дударь, Е. Н. Лобода, Н. К. Свиридова, Ю. В. Пономаренко, Э. К. Красюк, Н. А. Колесник

Цель — изучить показатели вегетативной регуляции сердечного ритма у пациентов, находящихся на перитонеальном диализе (ПД) и их прогностическое значение для выживания метода ПД.
Материалы и методы. Проведено проспективное обсервационное исследование с участием 44 пациентов с хронической болезнью почек V стадии, находящихся на ПД. Средний возраст больных — (50,8 ± 12,5) года. Вариабельность сердечного ритма (ВСР) определяли согласно стандартам Рабочей группы Европейского общества кардиологов и Североамериканского общества по стимуляции и электрофизиологии. Адекватность ПД оценивали по недельному клиренсу креатинина и общему недельному клиренсу мочевины.
Результаты. У пациентов, находящихся на ПД, имеет место смещение вегетативного баланса в сторону симпатического звена вегетативной нервной системы на фоне снижения общей мощности сердечного ритма и парасимпатической недостаточности. Гиперактивность симпатической нервной системы достоверно ассоциируется со снижением адекватности ПД и выживания метода.
Выводы. Показатели ВСР можно использовать не только для прогнозирования сердечно-сосудистых событий, но и как предикторы определения выживания метода ПД и выживания пациентов.

Ключевые слова: перитонеальный диализ, вегетативный статус, вариабельность сердечного ритма, адекватность диализа, выживаемость метода.

12. Оригінальні дослідження

 

Коморбідність у хворих на розсіяний склероз, які мешкають у Волинській області

Н. В. Бобрик

Мета — визначити поширеність коморбідних станів хворих на розсіяний склероз (РС), які мешкають у Волинській області, порівняно із загальною популяцією та з’ясувати вплив наявності супутніх захворювань на епідеміологічні показники РС.
Матеріали і методи. Обстежено 292 пацієнтів з РС. Для порівняння частоти певних коморбідних станів на 100 тис. населення у когорті хворих на РС з такою у загальній популяції Волинської області використовували дані щорічного довідника показників діяльності лікувально-профілактичних закладів Волинської області (2012—2013).
Результати. Найпоширенішими коморбідними станами у хворих на РС у Волинській області є патологія шлунково-кишкового тракту, гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, зоб, сечокам’яна хвороба, радикулопатії. До захворювань, частота яких значно перевищує (більше ніж у 5 разів) поширеність у загальній популяції, належать: патологія шлунково-кишкового тракту, сечокам’яна хвороба, радикулопатії, доброякісні новоутворення яєчників, хвороби молочної залози, анкілозувальний спондиліт. Для групи пацієнтів з двома і більше коморбідними станами характерні старший середній вік та пізніший вік дебюту порівняно з тими, хто страждає лише на РС. Установлено, що серед хворих на РС достовірно менше H. pylori-позитивних пацієнтів.
Висновки. У пацієнтів з коморбідністю пізніший дебют РС, проте тривалість періоду від появи перших симптомів РС до встановлення діагнозу — менша. Вивчення особливостей коморбідних станів у хворих на РС сприяє їх своєчасному виявленню та покращенню якості наданої медичної допомоги.

Ключові слова: розсіяний склероз, Волинська область, коморбідність.

 

Коморбидность у больных рассеянным склерозом, проживающих в Волынской области

Н. В. Бобрик

Цель — определить распространенность коморбидных состояний больных рассеянным склерозом (РС), проживающих в Волынской области, по сравнению с общей популяцией и влияние сопутствующих заболеваний на эпидемиологические показатели РС.
Материалы и методы. Обследованы 292 пациента с РС. Для сравнения частоты определенных коморбидных состояний на 100 тыс. населения в когорте больных РС с такой в общей популяции Волынской области использовали данные ежегодного справочника показателей деяльности лечебно-профилактических учреждений Волынской области (2012—2013).
Результаты. Наиболее распространенными коморбидными состояниями у больных РС в Волынской области являются патология желудочно-кишечного тракта, гипертоническая болезнь, ишемическая болезнь сердца, зоб, мочекаменная болезнь, радикулопатии. К заболеваниям, частота которых значительно превышает (более чем в 5 раз) распространенность в общей популяции, относятся: патология желудочно-кишечного тракта, мочекаменная болезнь, радикулопатии, доброкачественные новообразования яичников, болезни молочной железы, анкилозирующий спондилит. Для группы пациентов с двумя и более коморбидными состояниями характерны старший средний возраст и более поздний возраст дебюта по сравнению с теми, кто страдает только РС. Установлено, что среди больных РС статистически достоверно меньше H. pylori-положительных пациентов.
Выводы. У пациентов с коморбидностью более поздний дебют РС, однако длительность периода от появления первых симптомов РС до установления диагноза — меньшая. Изучение особенностей коморбидных состояний у больных РС способствует их своевременному выявлению и улучшению качества оказываемой медицинской помощи.

Ключевые слова: рассеянный склероз, Волынская область, коморбидность.

13. Лікарські засоби в неврології

 

Застосування сульфату магнію при ішемічному інсульті

Л. І. Соколова, Т. А. Довбонос, В. Ю. Шандюк

Мета — дослідити динаміку відновлення неврологічних функцій протягом раннього тримісячного періоду ішемічного інсульту при застосуванні різних доз сульфату магнію у найгостріший (перші 5 — 7 діб) період.
Матеріали і методи. У відкрите рандомізоване дослідження залучено пацієнтів у гострий період ішемічного інсульту, яким призначали Кормагнезин по 10 — 20 мл (4 г)  (30 хворих, основна група) або 25 % розчин сульфату магнію по 5 мл (20 хворих, група порівняння) внутрішньовенно один раз на добу протягом 5 днів. Період спостереження — 90 днів. Пацієнтам проводили клініко-неврологічне обстеження із застосуванням шкали ком Глазго, шкали NIHSS, індексу Бартел, огляд очного дна, комп’ютерну томографію головного мозку, транскраніальну допплерографію.
Результати. На 5-ту добу інсульту рівень свідомості в середньому підвищився на 3,5 бала (p < 0,05) на тлі лікування Кормагнезином і на 0,4 бала — у разі застосування традиційної терапії (p > 0,05). У 47,6 % пацієнтів основної групи найбільше зростання рівня свідомості спостерігали протягом 2 — 3-ї доби лікування. Відзначено позитивну тенденцію щодо зменшення неврологічного дефіциту на тлі вірогідного поліпшення показників гемодинаміки. Наприкінці спостереження повне відновлення неврологічних функцій або їх мінімальне обмеження виявлено у 21 (70 %) пацієнта основної групи і у 7 (35 %) — групи порівняння.
Висновки. Використання Кормагнезину в найгостріший період ішемічного інсульту сприяє швидшому відновленню свідомості, поліпшенню показників церебральної гемодинаміки і функціонального наслідку порівняно з традиційною терапією. Введення Кормагнезину в досліджуваній дозі асоціюється із задовільним профілем безпечності і переносності.

Ключові слова: ішемічний інсульт, сульфат магнію, нейропротекторна терапія.

 

Использование сульфата магния при ишемическом инсульте

Л. И. Соколова, Т. А. Довбонос, В. Ю. Шандюк

Цель — исследовать динамику восстановления неврологических функций в течение раннего трехмесячного периода ишемического инсульта при использовании разных доз сульфата магния в острейший (первые 5 — 7 сут) период.
Материалы и методы. В открытое рандомизированное исследование были включены пациенты в острый период ишемического инсульта, которым назначали Кормагнезин по 10 — 20 мл (4 г)  (30 больных, основная группа) или 25 % раствор сульфата магния по 5 мл (20 больных, группа сравнения) внутривенно один раз в сутки в течение 5 дней. Период наблюдения — 90 дней. Пациентам проводили клинико-неврологическое исследование с использованием шкалы ком Глазго, шкалы NIHSS, индекса Бартел, осмотр глазного дна, компьютерную томографию головного мозга, транскраниальную допплерографию.
Результаты. На 5-е сутки инсульта уровень сознания в среднем повысился на 3,5 бала (p < 0,05) на фоне лечения Кормагнезином и на 0,4 бала — при использовании традиционной терапии (p > 0,05). У 47,6 % пациентов основной групы максимальное повышение уровня сознания наблюдали на протяжении 2 — 3-х суток лечения. Отмечена положительная тенденция относительно уменьшения неврологического дефицита на фоне достоверного улучшения показателей гемодинамики. В конце наблюдения полное восстановление неврологических функций или минимальное ограничение выявлено у 21 (70 %) пациента основной группы и у 7 (35 %) — группы сравнения.
Выводы. Использование Кормагнезина в острейший период ишемического инсульта способствует более быстрому восстановлению сознания, улучшению показателей церебральной гемодинамики и функционального исхода по сравнению с традиционной терапией. Введение Кормагнезина в исследованной дозе ассоциируется с удовлетворительным профилем безопасности и переносимости.

Ключевые слова: ишемический инсульт, сульфат магния, нейропротекторная терапия.

14. випадок із практики

 

Туберкульозний менінгіт на тлі ВІЛ-інфекції. Опис клінічного випадку та огляд літератури

Т. А. Довбонос

Туберкульоз центральної нервової системи належить до найтяжчих форм мікобактеріальної інфекції за показниками летальності. Частка базального менінгіту становить близько 70 % від усіх випадків туберкульозу нервової системи. В третині випадків він супроводжується появою атипової симптоматики. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів ризик захворюваності на нейротуберкульоз збільшується у 10 разів, а летальності — на 50 %. Описано випадок туберкульозного менінгіту на тлі ВІЛ-інфекції, який маніфестував у вигляді гіперкінетичних порушень за типом гемібалізму. Наведено сучасні дані щодо патогенезу рухових порушень, діагностичних критеріїв і лікувальних підходів у разі зазначеної ко-інфекції.

Ключові слова: туберкульозний менінгіт, гемібалізм, ВІЛ-інфекція.

 

Туберкулезный менингит на фоне ВИЧ-инфекции. Описание клинического случая и обзор литературы

Т. А. Довбонос

Туберкулез центральной нервной системы относится к наиболее тяжелым формам микобактериальной инфекции по показателям летальности. Доля базального менингита составляет около 70 % от всех случаев туберкулеза нервной системы. В трети случаев он сопровождается появлением атипичной симптоматики. У ВИЧ-инфицированных пациентов риск заболеваемости нейротуберкулезом увеличивается в 10 раз, а летальности — на 50 %. Описан случай туберкулезного менингита на фоне ВИЧ-инфекции, который манифестировал в виде гиперкинетических нарушений по типу гемибализма. Приведены современные данные о патогенезе двигательных нарушений, диагностических критериях и лечебных подходах в случае упомянутой ко-инфекции.

Ключевые слова: туберкулезный менингит, гемибаллизм, ВИЧ-инфекция.


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»