Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№2(35) // 2015

 

Обкладинка

 

1. ПЕРЕДОВА СТАТТЯ

 

Оцінка інформативності нейрофізіологічних методів діагностики вертеброгенної шийної мієлопатії

Л. Л. Чеботарьова, А. І. Третьякова

Мета — визначити інформативність комплексу клініко-нейрофізіологічних методів діагностики вертеброгенної шийної мієлопатії (ВШМ) у цілому і його складових.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати клініко-нейрофізіологічних досліджень, проведених у 163 пацієнтів з ВШМ. Середній вік хворих — (51,92 ± 11,83) року. Застосовували комплексну клініко-інструментальну діагностику шийної мієлопатії, запропоновану А. І. Третьяковою (2011, 2014): клінічна оцінка за шкалою JOA від JOA 0 (16 — 17 балів) до JOA III (0 — 5 балів); інтроскопічна характеристика структур шийного відділу хребта та спинного мозку (СМ); комплекс нейрофізіологічних методів (транскраніальна магнітна стимуляція (ТМС), соматосенсорні викликані потенціали (ССВП), внутрішньом’язова гольчата електроміографія, дослідження екстероцептивної супресії (ЕС) за допомогою шкірно-м’язового рефлексу, реєстрація стовбурових рефлексів).
Результати. Найбільшу інформативність щодо діагностики ВШМ мав метод ССВП, відхилення від норми показників ССВП дають змогу оцінити поширеність і вираженість мієлопатичних розладів. Результати ТМС та дослідження ЕС разом з показниками ССВП мали вирішальне значення для верифікації тяжкості клініко-неврологічних порушень за шкалою JOA. У 70,5 % хворих із «суто руховими» клінічними ознаками мієлопатії виявлено зміни ССВП, а у 33,3 % пацієнтів із «суто сенсорними» виявами ВШМ — зміни моторних викликаних потенціалів. Нейрофізіологічні методи за індексом інформативності (ІІ) для діагностики ВШМ можна розташувати у такий ряд: ІІССВП > ІІЕС > ІІТМС — 0,568 > 0,449 > 0,306.
Висновки. Метод ССВП має найвищу інформативність серед нейрофізіологічних методів діагностики ВШМ.

Ключові слова: вертеброгенна шийна мієлопатія, діагностика, моторні викликані потенціали, соматосенсорні викликані потенціали, екстероцептивна супресія.

 

Оценка информативности нейрофизиологических методов диагностики вертеброгенной шейной миелопатии

Л. Л. Чеботарёва, А. И. Третьякова

Цель — определить информативность комплекса клинико-нейрофизиологических методов диагностики вертеброгенной шейной миелопатии (ВШМ) в целом и его составляющих.
Материалы и методы. Проанализированы результаты клинико-нейрофизиологических исследований, проведенных у 163 пациентов с ВШМ. Средний возраст больных — (51,92 ± 11,83) года. Проводили комплексную клинико-инструментальную диагностику шейной миелопатии, предложенную А.И. Третьяковой (2011, 2014): клиническая оценка по шкале JOA от JOA 0 (16 — 17 баллов) до JOA III (0 — 5 баллов); интроскопическая характеристика структур шейного отдела позвоночника и спинного мозга; комплекс нейрофизиологических методов (транс­краниальная магнитная стимуляция, соматосенсорные вызванные потенциалы (ССВП), внутримышечная игольчатая электромиография, исследование экстероцептивной супрессии с помощью кожно-мышечного рефлекса, регистрация стволовых рефлексов).
Результаты. Наибольшей информативностью для диагностики ВШМ обладал метод ССВП, позволяющий оценить распространенность и выраженность миелопатических расстройств. Результаты транскраниальной магнитной стимуляции и изучения экстероцептивной супрессии наряду с показателями ССВП помогают опреде­лить тяжесть клинико-неврологических нарушений по шкале JOA. У 70,5 % больных с «чисто двигательными» клиническими признаками миелопатии выявлены изменения параметров ССВП, а у 33,3 % с «чисто сенсорными» проявлениями ВШМ — изменения моторных вызванных потенциалов. Нейрофизиологические методы в зависимости от индекса информативности (ИИ) для диагностики ВШМ можно расположить в такой ряд: ИИССВП > ИИЭС > ИИ ТМС — 0,568 > 0,449 > 0,306.
Выводы. Наибольшей информативностью для диагностики ВШМ обладают показатели ССВП.

Ключевые слова: вертеброгенная шейная миелопатия, диагностика, моторные вызванные потенциалы, соматосенсорные вызванные потенциалы, экстероцептивная супрессия.

2. ОГЛЯДИ

 

Оцінка ефективності антитромбоцитарних препаратів у неврологічній та кардіологічній практиці: стан проблеми, гендерні відмінності, можливості оптимізації

Н. В. Нетяженко

Наведено дані щодо профілактики розвитку серцево-судинних захворювань та ішемічного інсульту, а також щодо відмінностей у призначенні антитромбоцитарної терапії залежно від статі. Висвітлено результати дослідження ефективності призначення антиагрегантної терапії. Показано важливість поняття «висока тромбоцитарна реактивність» при прогнозуванні ризику ішемічних ускладнень, особливо у пацієнтів, які з профілактичною метою приймають блокатори P2Y12 тромбоцитів. Запропоновано провести подібні до кардіологічних дослідження ефективності антитромбоцитарних препаратів у неврології з метою персоніфікації антитромбоцитарної терапії для профілактики та лікування ішемічного інсульту.

Ключові слова: тромбоцити, агрегація, антиагреганти, реактивність, інсульт, інфаркт.

 

Оценка эффективности антитромбоцитарных препаратов в неврологической и кардиологической практике: состояние проблемы, гендерные отличия, возможности оптимизации

Н. В. Нетяженко

Приведены данные о профилактике развития сердечно-сосудистых заболеваний и ишемического инсульта, а также об отличиях при назначении антитромбоцитарной терапии в зависимости от пола. Освещены результаты исследования эффективности назначения антиагрегантной терапии. Показана
важность понятия «высокая тромбоцитарная реактивность» при прогнозировании риска ишемических осложнений, особенно у пациентов, которые с профилактической целью принимают блокаторы P2Y12 тромбоцитов. Предложено провести подобные кардиологическим исследования эффективности антитромбоцитарных препаратов в неврологии с целью персонификации антитромбоцитарной терапии у пациентов для профилактики и лечения ишемического инсульта.

Ключевые слова: тромбоциты, агрегация, антиагреганты, реактивность, инсульт, инфаркт.

3. ОГЛЯДИ

 

Дитячий церебральний параліч: етіопатогенез, клініко-нейрофізіологічні аспекти та можливості неврологічної реабілітації

К. В. Яценко

Висвітлено сучасні уявлення про етіологію і патогенез дитячого церебрального паралічу. Проаналізовано дані літератури щодо впливу найбільш агресивних чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, який призводить до формування церебрального паралічу в різні періоди пери-, інтра- і постнатального розвитку дитини. Розглянуто ефективні методи терапевтичного лікування і реабілітації пацієнтів із зазначеною патологією. Наведено власні результати клініко-нейрофізіологічного дослідження використання переривчастої нормобаричної гіпокситерапії в комплексній реабілітації дітей з церебральним паралічем.

Ключові слова: дитячий церебральний параліч, неврологічна реабілітація, переривчаста нормобарична гіпокситерапія.

 

Детский церебральный паралич: этиопатогенез, клинико-нейрофизиологические аспекты и возможности неврологической реабилитации

Е. В. Яценко

Освещены современные представления об этиологии и патогенезе детского церебрального паралича. Проанализированы данные литературы о влиянии наиболее агрессивных факторов внешней и внутренней среды, приводящем к формированию церебрального паралича в разные периоды пери-, интра- и постнатального развития ребенка. Рассмотрены эффективные методы терапевтического лечения и реабилитации пациентов с данной патологией. Приведены собственные результаты клинико-нейрофизиологического исследования применения прерывистой нормобарической гипокситерапии в комплексной реабилитации детей с церебральным параличом.

Ключевые слова: детский церебральный паралич, неврологическая реабилитация, прерывистая нормобарическая гипокситерапия.

4. Оригінальні дослідження

 

Значення побічної дії інтерферонотерапії у хворих на розсіяний склероз

Т. А. Довбонос, Ю. В. Хижняк, Я. Я. Небор

Мета — вивчити переносність препаратів інтерферону-β і вплив їх побічної дії на клінічні та параклінічні характеристики хворих на розсіяний склероз.
Матеріали і методи. Проведено аналіз 85 випадків застосування інтерферону-β1a та інтерферону-β1b за стандартними схемами превентивної терапії розсіяного склерозу з ремітивним перебігом. Побічну дію препаратів оцінювали на підставі аналізу даних клініко-параклінічного обстеження і заповненої пацієнтом реєстраційної карти з переліком можливих побічних реакцій, а також відповідно до Common Terminology Criteria for Adverse Events (CTCAE) Version 4.02 (2009).
Результати. Побічні ефекти спостерігали у 55,3 % пацієнтів. Грипоподібний синдром — найбільш рання і поширена побічна дія, особливо у разі застосування препарату Бетфер-1b. У половини пацієнтів, яким проводили ін’єкції Авонексу, спостерігали місцеві шкірні реакції різної інтенсивності. Побічні ефекти у 93,6 % випадків розцінено як легкі або асимптомні. У середньому протягом 21,3 міс інтерферонотерапії у 46,8 % хворих спостерігали регрес ранніх побічних реакцій. Середній бал за шкалою EDSS за наявності побічної дії інтерферону-β і за її відсутності суттєво не відрізнявся.
Висновки. Отримані дані свідчать про відносно задовільний профіль безпечності й переносності інтерферонотерапії у хворих на розсіяний склероз. Препарати інтерферону-β мають різний потенціал побічних ефектів, які не асоціюються з наростанням неврологічного дефіциту і погіршенням стану хворих за шкалою втрати здатності до самообслуговування. Для поліпшення комплаєнсу пацієнтів необхідно поінформувати про можливі побічні ефекти інтерферонотерапії та адекватное реагування у разі їх виникнення.

Ключові слова: розсіяний склероз, інтерферон-β, побічна дія.

 

Значение побочного действия интерферонотерапии у больных рассеянным склерозом

Т. А. Довбонос, Ю. В. Хижняк, Я. Я. Небор

Цель — изучить переносимость препаратов интерферона-β и влияние их побочного действия на клинические и параклинические характеристики больных рассеянным склерозом.
Материалы и методы. Проведен анализ 85 случаев применения интерферона-β1a и интерферона-β1b по стандартным схемам превентивной терапии рассеянного склероза с ремиттирующим течением. Побочное действие препаратов оценивали на основании анализа данных клинико-параклинического обследования и заполненной пациентом регистрационной карты с перечнем возможных побочных реакций, а также в соответствии с Common Terminology Criteria for Adverse Events (CTCAE) Version 4.02 (2009).
Результаты. Побочные эффекты наблюдали у 55,3 % пациентов. Гриппоподобный синдром является наиболее ранним и распространенным побочным действием, особенно в случае применения Бетфер-1b. У половины пациентов, которым проводили инъекции Авонекса, наблюдали местные кожные реакции разной интенсивности. Побочные эффекты в 93,6 % случаев расценены как легкие или асимптомные. В среднем в течение 21,3 мес интерферонотерапии у 46,8 % больных наблюдали регресс ранних побочных реакций. Средний балл по шкале EMSS при наличии побочного действия интерферона-β и при его отсутствии существенно не отличался.
Выводы. Полученные данные свидетельствуют об относительно удовлетворительном профиле безопасности и переносимости интерферонотерапии у больных рассеянным склерозом. Препараты интерферона-β имеют разный потенциал побочных эффектов, которые не ассоциируются с нарастанием неврологического дефицита и ухудшением состояния больных по шкале потери способности к самообслуживанию. Для улучшения комплаенса пациентов необходимо проинформировать о возможных побочных эффектах интерферонотерапии и адекватном реагировании в случае их возникновения.

Ключевые слова: рассеянный склероз, интерферон-β, побочное действие.

5. Оригінальні дослідження

 

Вплив вагітності та грудного вигодовування на перебіг розсіяного склерозу

Л. Б. Оринчак

Мета — вивчити вплив вагітності, народження дітей та грудного вигодовування на клінічні характеристики розсіяного склерозу (РС) серед мешканців Прикарпаття.
Матеріали і методи. Обстежено 207 жінок, які мешкають у м. Івано-Франківську та Івано-Франківській області, з верифікованим діагнозом РС. Зібрано анамнез життя та захворювання, вивчено перебіг вагітностей та народження дітей, проведено клініко-неврологічне обстеження. Середній вік пацієнтів — (37,91 ± 0,72) року, середня оцінка тяжкості за шкалою Expanded Disability Status Scale (EDSS) — (4,09 ± 0,10) бала. Група контролю у цьому дослідженні не була передбачена.
Результати. Установлено, що молодший вік початку РС був характерним для більшості жінок, які захворіли до настання вагітності. Жінки, у яких не було вагітностей в анамнезі, мали значно нижчий середній вік початку РС порівняно з жінками, які захворіли після народження однієї дитини і більше. Пізніший вік початку РС зафіксовано в осіб, які захворіли після народження 2 дітей і більше. У загальній вибірці хворих достовірно переважав ремітивно-рецидивний тип перебігу РС. У жінок з дебютом захворювання після народження 2 дітей і більше виявлено найнижчу частоту ремітивно-рецидивного типу перебігу і найвищу — вторинно-прогресивного, а також найвищий середній бал за шкалою інвалідизації EDSS. У групі жінок, які захворіли до настання вагітності, частіше спостерігали доброякісний ремітивно-рецидивний перебіг захворювання. Більшість жінок годували грудьми. Наявність у жінок грудного вигодовування не впливає на збільшення середнього бала за шкалою EDSS і не сприяє вищій імовірності виникнення загострень РС у цей період.
Висновки. Наявність у жінок вагітностей та грудного вигодовування може бути маркером доброякісного перебігу РС.

Ключові слова: розсіяний склероз, дебют, вагітність, народження дітей, грудне вигодовування.

 

Влияние беременности и грудного вскармливания на течение рассеянного склероза

Л. Б. Оринчак

Цель — изучить влияние беременности, рождения детей и грудного вскармливания на клинические характеристики рассеянного склероза (РС) среди жителей Прикарпатья.
Материалы и методы. Обследовано 207 женщин, проживающих в г. Ивано-Франковске и Ивано-Франковской области, с достоверно подтвержденным диагнозом РС. Собран анамнез жизни и заболевания, изучено течение беременностей и рождения детей, проведено клинико-неврологическое обследование. Средний возраст пациентов — (37,91 ± 0,72) года, средняя оценка тяжести по шкале Expanded Disability Status Scale (EDSS) — (4,09 ± 0,10) балла. Группа контроля в этом исследовании не была предусмотрена.
Результаты. Установлено, что младший возраст начала РС был характерен для большинства женщин, заболевших до наступления беременности. Женщины, у которых не было беременностей в анамнезе, имели значительно меньший средний возраст начала РС по сравнению с женщинами, которые заболели после рождения одного ребенка и больше. Более поздний возраст начала РС зафиксирован у лиц, заболевших после рождения 2 детей и больше. В общей выборке больных достоверно преобладал ремиттирующе-рецидивирующий тип течения РС. У женщин с дебютом заболевания после рождения 2 детей и больше выявлена наименьшая частота ремиттирующе-рецидивирующего типа течения и наибольшая — вторично-прогрессирующего, а также высокий средний балл по шкале инвалидизации EDSS. В группе женщин, которые заболели до наступления беременности, чаще наблюдали доброкачественное ремиттирующе-рецидивирующее течение заболевания. Большинство женщин кормили детей грудью. Наличие у женщин грудного вскармливания не влияет на увеличение среднего балла по шкале EDSS и не способствует высокой вероятности возникновения обострений РС в этот период.
Выводы. Наличие у женщин беременностей и грудного вскармливания может быть маркером доброкачественного течения РС.

Ключевые слова: рассеянный склероз, дебют, беременность, рождение детей, грудное вскармливание.

6. Оригінальні дослідження

 

Визначення рівня антитіл до NR2-субодиниці NMDA-рецепторів у хворих на хронічну ішемію мозку

А. В. Демченко

Мета — вивчити рівень антитіл до NR2-пептиду у хворих на хронічну ішемію мозку (ХІМ) залежно від стадії дисциркуляторної енцефалопатії (ДЕ), ступеня вираження когнітивних порушень та структурних змін головного мозку.
Матеріали і методи. Обстежено 80 пацієнтів з ХІМ та 10 здорових осіб без ознак цереброваскулярного захворювання з використанням клініко-нейропсихологічних, лабораторних та інструментальних методів. У сироватці крові визначали рівень антитіл до NR2-пептиду методом імуноферментного аналізу.
Результати. Встановлено підвищення рівня сироваткових антитіл до NR2-пептиду у хворих на ДЕ. Вміст нейромаркера у пацієнтів з ДЕ II і III стадії вірогідно (р < 0,01) відрізнявся від показників контрольної групи. У міру прогресування ДЕ (від І до ІІ стадії) відзначено достовірне (р < 0,05) зростання рівня антитіл до NR2-пептиду, при ДЕ ІІІ стадії — його зменшення порівняно з показниками при ДЕ ІІ стадії. Відзначено перевищення порогового значення (понад 2 нг/мл) вмісту антитіл до NR2-пептиду в 58,33 % пацієнтів з ДЕ І стадії, у 82,14 % — з ДЕ ІІ стадії та у 82,14 % — з ДЕ ІІІ стадії. Рівень антитіл до NR2-пептиду в пацієнтів з легкими когнітивними розладами становив 3,31 нг/мл (2,23 — 4,35 нг/мл), з помірними — 3,14 нг/мл (2,15 — 5,84 нг/мл). Встановлено обернено пропорційний зв’язок між цим показником та показниками батареї тестів на лобну дисфункцію (r = –0,24; р = 0,03). Виявлено достовірне підвищення рівня антитіл до NR2-пептиду у хворих з поєднанням вогнищевого ураження білої речовини мозку і розширення субарахноїдальних просторів та/або шлуночкової системи головного мозку порівняно з пацієнтами лише з розширенням лікворовмісних просторів та хворими з вогнищами лейкоареозу.
Висновки. Рівень антитіл до NR2-пептиду є об’єктивним критерієм ХІМ. Його визначення дає змогу своєчасно виявити цереброваскулярне захворювання.

Ключові слова: хронічна ішемія мозку, антитіла до NR2-пептиду, когнітивні порушення, нейровізуалізаційні зміни.

 

Определение уровня антител к NR2-субъединице NMDA-рецепторов у больных хронической ишемией мозга

А. В. Демченко

Цель — изучить уровень антител к NR2-пептиду у больных с хронической ишемией мозга (ХИМ) в зависимости от стадии дисциркуляторной энцефалопатии (ДЭ), выраженности когнитивных нарушений и структурных изменений головного мозга.
Материалы и методы. Обследовано 80 пациентов с ХИМ и 10 здоровых лиц без признаков цереброваскулярного заболевания с использованием клинико-нейропсихологических, лабораторных, инструментальных методов. В сыворотке крови определяли уровень антител к NR2-пептиду методом иммуноферментного анализа.
Результаты. Выявлено повышение уровня сывороточных антител к NR2-пептиду у больных ДЭ. Содержание нейромаркера у пациентов с ДЭ II и III стадии достоверно (р < 0,01) отличалось от показателя контрольной группы. По мере прогрессирования ДЭ (от І ко ІІ стадии) отмечено достоверное (р < 0,05) увеличение уровня антител к NR2-пептиду, при ДЭ ІІІ стадии — его снижение по сравнению с показателями при ДЭ ІІ стадии. Выявлено превышение порогового значения (свыше 2 нг/мл) содержания антител к NR2-пептиду у 58,33 % пациентов с ДЭ І стадии, у 82,14 % — с ДЭ ІІ стадии и у 82,14 % с ДЭ ІІІ стадии. Уровень антител к NR2-пептиду у пациентов с легкими когнитивными нарушениями составил 3,31 нг/мл (2,23 — 4,35 нг/мл), с умеренными — 3,14 нг/мл (2,15 — 5,84 нг/мл). Установлена обратно пропорциональная связь между этим показателем и показателями батареи тестов на лобную дисфункцию (r = –0,24, р = 0,03). Выявлено достоверное повышение уровня антител к NR2-пептиду у больных с сочетанием очагового поражения белого вещества мозга и расширения субарахноидальных пространств и/или желудочковой системы головного мозга по сравнению с пациентами только с расширением ликворосодержащих пространств и больными с очагами лейкоареоза.
Выводы. Уровень антител к NR2-пептиду является объективным критерием ХИМ. Его определение позволяет своевременно выявить цереброваскулярное заболевание.

Ключевые слова: хроническая ишемия мозга, антитела к NR2-пептиду, когнитивные нарушения, нейровизуализационные изменения.

7. Оригінальні дослідження

 

Роль маркерів прогресування атеросклерозу та ендотеліальної дисфункції в діагностиці хронічної ішемії головного мозку

С. В. Яркова

Мета — встановити значення маркерів атерогенезу, васкулярного ремоделювання та ендотеліальної дисфункції при хронічній ішемії головного мозку для оптимізації діагностичних заходів у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію (ДЕ) ІІ стадії.
Матеріали і методи. Обстежено 181 пацієнта, з них 133 хворих на ДЕ ІІ стадії на тлі церебрального атеросклерозу, артеріальної гіпертензії або їх поєднання. Також обстежено 48 пацієнтів відповідного віку без клінічних ознак цереброваскулярної патології. З біомаркерів вивчали матриксну металопротеїназу-9, С-реак­тив­ний білок, оксид азоту, показники ліпідограми.
Результати. Дослідження вмісту біомаркерів виявило статистично значуще збільшення їх рівня у хворих на ДЕ порівняно з групою контролю. Відзначено достовірні відмінності щодо вмісту біомаркерів між хворими з ураженням брахіоцефальних артерій зі стенозом та без стенозу. Зафіксовано підвищення рівня біомаркерів у осіб з більш значущим атеросклеротичним ураженням, нестабільними атеромами.
Висновки. Виявлено підвищення рівня більшості маркерів прозапальної активації, дестабілізації атеросклеротичних бляшок, ендотеліальної дисфункції та показників ліпідного обміну залежно від прогресування атеросклеротичного процесу, ремоделювання судин і дестабілізації атеросклеротичних бляшок, що свідчить про важливу роль цих чинників у процесах атеросклерозу, ендотеліальної дисфункції та ремоделювання судин і дає підставу вважати їх перспективними маркерами атерогенезу.

Ключові слова: ішемія головного мозку, атеросклероз, біологічні маркери, атеросклеротична бляшка, ендотеліальна дисфункція.

 

Роль маркеров прогрессирования атеросклероза и эндотелиальной дисфункции в диагностике хронической ишемии головного мозга

С. В. Ярковая

Цель — определить значение маркеров атерогенеза, васкулярного ремоделирования и эндотелиальной дисфункции при хронической ишемии головного мозга для оптимизации диагностических мероприятий у больных дисциркуляторной энцефалопатией (ДЭ) II стадии.
Материалы и методы. Обследован 181 пациент, из них 133 больных ДЭ II стадии на фоне церебрального атеросклероза, артериальной гипертензии или их сочетания. Также обследовано 48 пациентов соответствующего возраста без клинических признаков цереброваскулярной патологии. Из биомаркеров изучали матриксную металлопротеиназу-9 (ММП-9), С-реактивный белок (С-РБ), оксид азота (NO), показатели липидограммы.
Результаты. Исследование содержания биомаркеров выявило статистически значимое увеличение их уровня у больных ДЭ по сравнению с группой контроля. Отмечены достоверные различия в содержании биомаркеров между больными со стенозирующим поражением брахиоцефальных артерий и без него. Зафиксировано повышение уровня биомаркеров у лиц с более значимым атеросклеротическим поражением, нестабильными атеромами.
Выводы. Выявлено повышение уровня большинства маркеров провоспалительной активации, дестабилизации атеросклеротических бляшек, эндотелиальной дисфункции и показателей липидного обмена в зависимости от прогрессирования атеросклеротического процесса, ремоделирования сосудов и дестабилизации атеросклеротических бляшек, что свидетельствует о важной роли этих факторов в процессах атеросклероза, эндотелиальной дисфункции и ремоделировании сосудов и позволяет считать их перспективными маркерами атерогенеза.

Ключевые слова: ишемия головного мозга, атеросклероз, биологические маркеры, атеросклеротическая бляшка, эндотелиальная дисфункция.

8. Оригінальні дослідження

 

Оцінка ендотеліальної функції у пацієнтів з аневризматичним субарахноїдальним крововиливом

М. В. Глоба, І. Г. Васильєва, О. І. Цюбко

Мета — дослідити зміни вмісту нітриту та ендотеліну-1 у пацієнтів з аневризматичним субарахноїдальним крововиливом.
Матеріали і методи. Обстежено 31 пацієнта з церебральною артеріальною аневризмою, з них 23 — у гострий період субарахноїдального крововиливу (САК) унаслідок розриву аневризми, 8 — без розриву аневризми. Застосовано інструментальні методи обстеження (спіральна комп’ютерна томографія мозку, ультрасонографія, церебральна ангіографія). Вивчення вмісту нітриту у сироватці крові та цереброспінальній рідині проводили з використанням реактиву Грисса, рівня ендотеліну-1 у крові — методом твердофазного імуноферментного аналізу з використанням діагностичних наборів реагентів DRG (США). Зразки матеріалу отримано у 1-шу—3‑тю та на 5 — 10-ту добу після крововиливу. До контрольної групи залучено 14 умовно здорових осіб.
Результати. Встановлено достовірне підвищення вмісту нітриту в цереброспінальній рідині хворих із САК у перші 3 доби захворювання (p < 0,05) порівняно з пацієнтами з нерозірваною аневризмою. Рівень нітриту в цереброспінальній рідині при САК знижувався при прогресуванні церебрального вазоспазму (p < 0,05). Встановлено статистично значуще (p < 0,05) збільшення вмісту нітриту в зразках крові хворих з несприятливими наслідками захворювання за шкалою виходів Глазго на 5 — 10-ту добу САК. Рівень ендотеліну-1 у сироватці крові хворих із САК був достовірно вищим порівняно з контрольною групою (p < 0,001), збільшувався на 2-й тиждень САК, а також при прогресуванні церебрального вазоспазму. Виявлено обернено пропорційну кореляцію між рівнями нітриту і ендотеліну-1 у крові на 2-й тиждень САК та при розвитку помірного вазоспазму.
Висновки. Збільшення рівня нітриту в цереброспінальній рідині у перші 3 доби після САК може свідчити про підвищення продукції оксиду азоту в ранній період захворювання, а зниження вмісту нітриту в цереброспінальній рідині пацієнтів з вазоспазмом — про виснаження продукції оксиду азоту або недостатню активність NO-синтази. Підвищення вмісту нітриту в крові хворих з несприятливими наслідками захворювання відображує складні механізми регуляції продукції оксиду азоту при САК. Збільшення рівня ендотеліну-1 у хворих із САК, а також при прогресуванні вазоспазму підтверджує його роль у розвитку вазоконстрикторних реакцій. Обернено пропорційна кореляція між вмістом ендотеліну-1 і нітриту в крові свідчить про дисбаланс між вазоконстрикторними та вазодилататорними агентами у гострий період САК.

Ключові слова: субарахноїдальний крововилив, церебральний вазоспазм, нітрит, ендотелін-1.

 

Оценка эндотелиальной функции у пациентов с аневризматическим субарахноидальным кровоизлиянием

М. В. Глоба, И. Г. Васильева, О. И. Цюбко

Цель — исследовать изменения содержания нитрита и эндотелина-1 у больных с аневризматическим субарахноидальным кровоизлиянием.
Материалы и методы. Обследован 31 пациент с церебральной артериальной аневризмой, из них 23 — в острый период субарахноидального кровоизлияния (САК) вследствие разрыва аневризмы, 8 — без разрыва аневризмы. Применены инструментальные методы обследования (спиральная компьютерная томография мозга, ультрасонография, церебральная ангиография). Изучение содержания нитрита в сыворотке крови и цереброспинальной жидкости проводили с использованием реактива Грисса, уровня эндотелина-1 в крови — методом твердофазного иммуноферментного анализа с использованием диагностических наборов реагентов DRG (США). Образцы материала получены в 1-е — 3-и и на 5 — 10-е сутки после кровоизлияния. В контрольную группу вошли 14 условно здоровых лиц.
Результаты. Установлено достоверное повышение содержания нитрита в цереброспинальной жидкости больных с САК в первые 3 суток заболевания (p < 0,05) по сравнению с пациентами с неразорвавшейся аневризмой. Уровень нитрита в цереброспинальной жидкости при САК снижался при прогрессировании вазоспазма (p < 0,05). Установлено статистически значимое (p < 0,05) повышение содержания нитрита в образцах крови больных с неблагоприятными исходами заболевания по шкале исходов Глазго на 5 — 10-е сутки после САК. Уровень эндотелина-1 у больных с САК был достоверно выше по сравнению с контрольной группой (p < 0,001), повышался на 2-ю неделю после САК, а также при прогрессировании церебрального вазоспазма. Установлена обратно пропорциональная корреляция между уровнями нитрита и эндотелина-1 в крови на 2-ю неделю САК и при развитии умеренного вазоспазма.
Выводы. Повышение уровня нитрита в цереброспинальной жидкости в первые 3 суток после САК может свидетельствовать о повышенной продукции оксида азота в ранний период заболевания, снижение содержания нитрита в цереброспинальной жидкости пациентов с вазоспазмом — об истощении продукции оксида азота или недостаточной активности NO-синтазы. Увеличение содержания нитрита в крови больных с неблагоприятными исходами заболевания отражает сложные механизмы регуляции продукции оксида азота при САК. Повышение уровня эндотелина-1 у больных с САК, а также при прогрессировании вазоспазма подтверждает его роль в развитии вазоконстрикторных реакций. Обратно пропорциональная корреляция между содержанием эндотелина-1 и нитрита в крови свидетельствует о дисбалансе между вазоконстрикторными и вазодилататорными агентами в острый период САК.

Ключевые слова: субарахноидальное кровоизлияние, церебральный вазоспазм, нитрит, эндотелин-1.

9. Оригінальні дослідження

 

Можливості фармакотерапії діабетичної полінейропатії комбінованими препаратами вітамінів групи В

З. І. Заводнова

Мета — вивчити ефективність застосування комбінованих препаратів вітамінів групи В у комплексному лікуванні діабетичної полінейропатії.
Матеріали і методи. Проведено клініко-неврологічне обстеження 42 хворих на цукровий діабет 1 та 2 типу, в яких було діагностовано діабетичну полінейропатію. Хворих розподілено на дві групи: перша група (n = 32), окрім базової терапії, отримувала комбіновані препарати вітамінів групи В, друга група (n = 10) — лише стандартну терапію.
Результати. Встановлено, що курсове лікування комбінованими препаратами, які містять вітаміни групи В, у хворих з діабетичною полінейропатією зменшує ступінь вираження змін різних видів чутливості, болі в стопах, запобігає утворенню виразок, поліпшує сон та якість життя.
Висновки. Комбіновані препарати вітамінів групи В можна рекомендувати для використання в комплексній терапії у хворих на сенсомоторну форму діабетичної полінейропатії, яка супроводжується болями.

Ключові слова: діабетична полінейропатія, консервативне лікування, вітаміни групи В.

 

Возможности фармакотерапии диабетической полиневропатии комбинированными препаратами витаминов группы В

З. И. Заводнова

Цель — изучить эффективность применения комбинированных препаратов витаминов группы В в комплексном лечении диабетической полиневропатии.
Материалы и методы. Обследовано 42 больных сахарным диабетом 1 и 2 типа, у которых диагностирована диабетическая полиневропатия. Больных распределили на две группы: пациенты первой (n = 32), кроме базовой терапии, получали комбинированные препараты витаминов группы В, во второй (n = 10) — только стандартную терапию.
Результаты. Установлено, что курсовое лечение комбинированными препаратами витаминов группы В больных с диабетической полинейропатией уменьшает боли в стопах, предупреждает образование язв, улучшает качество жизни.
Выводы. Комбинированные препараты витаминов группы В можно рекомендовать для использования в комплексной терапии у больных с сенсомоторной формой диабетической полинейропатии, которая сопровождается болью.

Ключевые слова: диабетическая полинейропатия, консервативное лечение, витамины группы В.

10. Оригінальні дослідження

 

Ефективність лікування хворих з перенесеним ішемічним інсультом з урахуванням оцінки стану про- та антиоксидантної систем

Т. Д. Грицюк

Мета — дослідити стан про- та антиоксидантної систем у хворих, які перенесли ішемічний інсульт, оцінити ефективність застосування препаратів екстракту гінкго білоба і кортексину, зокрема їх вплив на неврологічні симптоми і показники оксидантного стресу.
Матеріали і методи. Обстежено в динаміці (до та через 3 міс після лікування) 80 хворих віком від 40 до 76 років з перенесеним ішемічним інсультом. Оцінювали моторні функції і побутову адаптацію з використанням індексу Бартел, шкали Ренкіна, шкали самооцінки рівня депресії Бека. Стан прооксидантної системи визначали за вмістом продуктів окисної модифікації білків у сироватці крові, антиоксидантної системи — за рівнем активності глутатіонредуктази та глутатіонпероксидази.
Результати. Виявлено порушення рівноваги між про- та антиоксидантною системами: в усіх хворих зафіксовано вірогідно підвищений вміст продуктів окисної модифікації білків, особливо альдегід- і кетопохідних нейтрального характеру, та значне зниження рівня глутатіонредуктази та глутатіонпероксидази. Це свідчить про те, що хворі, які перенесли ішемічний інсульт, перебувають у стані хронічного оксидантного стресу, котрий відіграє патогенетичну роль у пошкодженні мозку.
Висновки. При проведенні комплексу відновного лікування у хворих з наслідками ішемічного інсульту відзначено зниження інтенсивності хронічного оксидантного стресу, найбільше — при використанні кортексину та екстракту гінкго білоби.

Ключові слова: наслідки ішемічного інсульту, оксидантний стрес, окисна модифікація білків, глутатіонпероксидаза, глутатіонредуктаза.

 

Эффективность лечения больных с перенесенным ишемическим инсультом с учетом оценки состояния про- и антиоксидантной систем

Т. Д. Грицюк

Цель — исследовать состояние про- и антиоксидантной систем у больных, перенесших ишемический инсульт, оценить эффективность применения препаратов экстракта гинкго билоба и кортексина, в частности их влияние на неврологические симптомы и показатели оксидантного стресса.
Материалы и методы. В динамике (до и через 3 месяца после лечения) обследованы 80 больных в возрасте от 40 до 76 лет с перенесенным ишемическим инсультом. Оценивали моторные функции и бытовую адаптацию с использованием индекса Бартел, шкалы Ренкина, шкалы самооценки уровня депрессии Бека. Состояние прооксидантной системы определяли по содержанию продуктов окислительной модификации белков в сыворотке крови, антиоксидантной системы — по уровню активности глутатионредуктазы и глутатионпероксидазы.
Результаты. Выявлено нарушение баланса между про- и антиоксидантной системами: у всех обследованных больных зафиксировано достоверно повышенное содержание продуктов окислительной модификации белков, особенно альдегид- и кетопроизводных нейтрального характера, и значительное снижение уровня глутатионредуктазы и глутатионпероксидазы. Это свидетельствует о том, что больные, перенесшие ишемический инсульт, находятся в состоянии хронического оксидантного стресса, который играет патогенетическую роль в повреждении мозга.
Выводы. При проведении комплекса восстановительного лечения у больных с последствиями ишемического инсульта отмечено снижение интенсивности хронического оксидантного стресса, в большей степени — при использовании кортексина и экстракта гинкго билоба.

Ключевые слова: последствия ишемического инсульта, оксидантный стресс, окислительная модификация белков, глутатионпероксидаза, глутатионредуктаза.

11. лікарю-практику

 

Окорухові розлади за наявності офтальмічного оперізувального герпесу

С. В. Рогоза, К. В. Антоненко, Т. І. Ілляш, Т. В. Шоптенко, Л. О. Вакуленко

Окорухові розлади — рідкісне ускладнення офтальмічного оперізувального герпесу. Наведено короткий огляд літератури та два власних клінічних спостереження пацієнтів з окоруховими порушеннями за наявності офтальмічного оперізувального герпесу.

Ключові слова: офтальмічний оперізувальний герпес, окорухові нерви, неврологічні ускладнення, офтальмоплегія.

 

Глазодвигательные нарушения при наличии офтальмического опоясывающего герпеса

С. В. Рогоза, Е. В. Антоненко, Т. И. Ильяш, Т. В. Шоптенко, Л. А. Вакуленко

Глазодвигательные нарушения — редкое осложнение офтальмического опоясывающего герпеса. Приведены краткий обзор литературы и два собственных клинических наблюдения пациентов с глазодвигательными нарушениями при офтальмическом опоясывающем герпесе.

Ключевые слова: офтальмический опоясывающий герпес, глазодвигательные нервы, неврологические осложнения, офтальмоплегия.

12. лікарю-практику

 

Токсичні енцефалополінейропатії та енцефаломієлополінейропатії

М. Г. Матюшко, А. М. Влащук, О. В. Костовецкий, В. С. Трейтяк

Мета — вивчити клінічні вияви та особливості перебігу токсичних енцефалопатій, мієлопатій і полінейропатій у хворих, які зловживали алкоголем.
Матеріали і методи. В дослідження залучено 30 хворих з токсичними (алкогольними) енцефало- та енцефаломієлополінейропатіями, які проходили лікування в неврологічних відділеннях Київської міської клінічної лікарні № 4. Призначено терапію: Реосорбілакт, Метамакс, Нуклео ЦМФ, Актовегін, вітаміни групи В, Бетасерк, Мексидол, Нейромідин, пірацетам.
Результати. Хворі з токсичною енцефалополінейропатією до лікування пред’являли скарги на головний біль, запаморочення, зниження пам’яті, порушення сну, слабкість та болі в стопах з порушенням функції ходьби. У неврологічному статусі відзначено інтелектуально-мнестичне зниження (93,7 %), горизонтальний ністагм (75 %), зниження конвергенції (50 %), позитивний симптом Марінеску — Радовича (75 %), нижній в’ялий парапарез (62,5 %), позитивні патологічні ступеневі знаки (25 %), поліневритичний тип чутливих розладів на нижніх кінцівках (93,7 %), вегетативно-трофічні порушення на нижніх кінцівках (100 %). У хворих з токсичною енцефаломієлополінейропатією скарги були подібними. Крім того, хворі відзначали порушення функції тазових органів: періодичне нетримання сечі (50 %), справжнє нетримання сечі (28,5 %), імперативні позиви до сечовипускання (21,4 %). Неврологічний статус в обох групах суттєво не відрізнявся. Серед хворих з токсичною енцефалополінейропатією позитивну динаміку після лікування спостерігали у 62,5 %, серед хворих з токсичною енцефаломієлополінейропатією — у 35,7 %.
Висновки. Тривале вживання спиртних напоїв призводить до ураження як центральної, так і периферичної нервової системи, що виявляється токсичною енцефалополінейропатією, мієлопатією та полінейропатією. Консервативне лікування дає незначне поліпшення, але повного відновлення втрачених функцій не відбувається.

Ключові слова: токсична енцефалопатія, мієлопатія, полінейропатія.

 

Токсические энцефалополинейропатии и энцефаломиелополинейропатии

Н. Г. Матюшко, А. Н. Влащук, А. В. Костовецкий, В. С. Трейтяк

Цель — изучить клинические проявления и особенности течения токсических энцефалопатий, миелопатий и полиневропатий у больных, злоупотреблявших алкоголем.
Материалы и методы. В исследовании приняли участие 30 больных с токсическими (алкогольными) энцефало- и энцефаломиелополинейропатиями, которые проходили лечение в неврологических отделениях Киевской городской клинической больницы № 4. Назначена терапия: Реосорбилакт, Метамакс, Нуклео ЦМФ, Актовегин, витамины группы В, Бетасерк, Мексидол, Нейромидин, пирацетам.
Результаты. Больные с токсической энцефалополиневропатией до лечения предъявляли жалобы на головную боль, головокружение, снижение памяти, нарушение сна, слабость и боли в стопах с нарушением функции ходьбы. В неврологическом статусе отмечено интеллектульно-мнестическое снижение (93,7 %), горизонтальный нистагм (75 %), снижение конвергенции (50 %), положительный симптом Маринеску — Радовича (75 %), нижний вялый парапарез (62,5 %), положительные патологические стопные знаки (25 %), полиневритический тип чувствительных расстройств на нижних конечностях (93,7 %), вегетативно-трофические нарушения на нижних конечностях (100 %). У больных с токсической энцефаломиелополиневропатией жалобы были такими же. Кроме того, пациенты отмечали нарушение функции тазовых органов: периодическое недержание мочи (50 %), истинное недержание мочи (28,5 %), императивные позывы к мочеиспусканию (21,4 %). Неврологический статус в обеих группах существенно не отличался. Среди больных с токсической энцефалополиневропатией положительную динамику после лечения наблюдали у 62,5 %, среди больных с токсической энцефаломиелополиневропатией — у 35,7 %.
Выводы. Длительное употребление спиртных напитков приводит к поражению как центральной, так и периферической нервной системы, что проявляется токсической энцефалопатией, миелопатией и полиневропатией. Консервативное лечение дает незначительное улучшение, но полного восстановления утраченных функций не происходит.

Ключевые слова: токсическая энцефалопатия, миелопатия, полиневропатия.

13. лікарю-практику

 

Абсцеси головного мозку: клінічні аспекти

Ю. А. Яшаров

Мета — вивчити особливості клінічних даних у пацієнтів з абсцесами головного мозку.
Матеріали і методи. Проведено аналіз клініко-неврологічних особливостей абсцесів головного мозку у 242 пацієнтів з 6 областей України.
Результати. Установлено, що основним симптомом абсцесу головного мозку є головний біль — у 167 (69 %) хворих. Підвищення температури тіла спостерігали у 128 (53 %) пацієнтів, менінгіальні симптоми — у 77 (32 %), парези мімічних м’язів або м’язів кінцівок — у 135 (56 %), зміни психічного стану — у 21 (8,7 %).
Висновки. Абсцес головного мозку є, з одного боку, гнійно-запальним процесом, якому притаманні всі ознаки гнійного ураження будь-якої локалізації, а з іншого боку, маючи капсулу і досягаючи певних розмірів, — об’ємним процесом, котрий обмежує внутрішньочерепний простір.

Ключові слова: абсцес, головний мозок, клінічні аспекти.

 

Абсцессы головного мозга: клинические аспекты

Ю. А. Яшаров

Цель — изучить особенности клинических данных у пациентов с абсцессами головного мозга.
Материалы и методы. Проведен анализ клинико-неврологических особенностей абсцессов головного мозга у 242 пациентов из 6 областей Украины.
Результаты. Установлено, что основным симптомом при абсцессе головного мозга является головная боль — у 167 (69 %) больных. Повышение температуры тела наблюдали у 128 (53 %) пациентов, менингеальные симптомы — у 77 (32 %), парезы мимических мышц или мышц конечностей — у 135 (56 %), изменение психического состояния — у 21 (8,7 %).
Выводы. Абсцесс головного мозга представляет собой, с одной стороны, гнойно-воспалительный процесс, которому присущи все признаки гнойного поражения любой локализации, а с другой стороны, имея капсулу и достигая определенных размеров, — объемный процесс, ограничивающий внутричерепное пространство.

Ключевые слова: абсцесс, головной мозг, клинические аспекты.

14. лікарю-практику

 

Рання реабілітація хворих з інсультом в умовах неврологічного відділення

М. В. Тарарощенко, Н. В. Бабкіна, Д. О. Алійник, В. М. Коваленко, В. І. Янголь

Статтю присвячено ранній реабілітації хворих з мозковими інсультами в умовах неврологічного відділення. Своєчасне застосування комплексу заходів з моменту госпіталізації хворого з інсультом дає можливість уникнути багатьох небажаних ускладнень, спрямувати спільні зусилля хворого, медичного персоналу та родичів на відновлення функцій, розлад яких відбувся внаслідок захворювання. Організація системи ранньої реабілітації не потребує значних матеріальних витрат та є дієвим інструментом для допомоги у відновленні пацієнтів з інсультом.

Ключові слова: рання реабілітація, етапність, комплексність.

 

Ранняя реабилитация больных с инсультом в условиях неврологического отделения

Н. В. Тарарощенко, Н. В. Бабкина, Д. А. Алийнык, В. М. Коваленко, В. И. Янголь

Статья посвящена ранней реабилитации больных с мозговыми инсультами в условиях неврологического отделения. Своевременное применение комплекса мероприятий с момента госпитализации больного с инсультом позволяет избежать многих нежелательных осложнений, направить совместные усилия больного, медицинского персонала и родственников на возобновление функций, нарушенных в результате заболевания. Организация системы ранней реабилитации не требует значительных материальных расходов и является действенным инструментом в возобновлении пациентов с инсультом.

Ключевые слова: ранняя реабилитация, этапность, комплексность.

15. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Вплив надмалих доз дофаміну і нейротрансплантації на нейрохімічне забезпечення рухової активності та деякі ланки адаптації у щурів з нігростріальною недостатністю

А. М. Тіткова, О. Г. Берченко

Мета — дослідити вплив внутрішньомозкової нейротрансплантації ембріональної дофамінсинтезувальної тканини мозку та інтраназального введення надмалих доз дофаміну на нейрохімічне забезпечення рухової активності і глюкокортикоїдну та серотонінергічну ланки системи адаптації у щурів з нігростріальною недостатністю.
Матеріали і методи. У щурів, яким моделювали екстрапірамідну недостатність, проводили нейротранс­плантацію дофамінсинтезувальної ембріональної тканини та інтраназально вводили надмалі дози дофаміну. Визначали рухову активність за даними ротаційного тесту, вміст катехоламінів та активність ацетилхолінестерази у хвостатому ядрі, рівень кортизолу і серотоніну в плазмі крові та активність ацетилхолінестерази в надниркових залозах.
Результати. Надмалі дози дофаміну, введені інтраназально, на ранньому етапі після трансплантації сприяють ефективнішій дії трансплантата ембріональної дофамінсинтезувальної тканини на рухові функції щурів з нігростріальною недостатністю, посилюють синтез та обмін дофаміну у хвостатому ядрі, відновлюють баланс активності стрес-активаційних і стрес-лімітуючих систем.
Висновки. На моделі екстрапірамідних порушень показано, що надмалі дози інтраназально введеного дофаміну чинять стимулювальний вплив на синтез та обмін дофаміну, активність ацетилхолінестерази у хвостатому ядрі мозку та поліпшують ефекти нейротрансплантації на рухові функції та процеси адаптації.

Ключові слова: нігростріальна недостатність, нейротрансплантація, дофамін, рухові функції, адаптація.

 

Влияние сверхмалых доз дофамина и нейротрансплантации на нейрохимическое обеспечение двигательной активности и некоторые звенья адаптации у крыс с нигростриальной недостаточностью

А. М. Титкова, О. Г. Берченко

Цель — исследовать влияние внутримозговой нейротрансплантации эмбриональной дофаминсинтезирующей ткани мозга и интраназального введения сверхмалых доз дофамина на нейрохимическое обеспечение двигательной активности и глюкокортикоидное и серотонинергическое звенья системы адаптации у крыс с нигростриальной недостаточностью.
Материалы и методы. У крыс, которым моделировали экстрапирамидную недостаточность, проводили нейротрансплантацию дофаминсинтезирующей эмбриональной ткани и интраназально вводили сверхмалые дозы дофамина. Определяли двигательную активность по данным ротационного теста, содержание катехоламинов и активность ацетилхолинэстеразы в хвостатом ядре, уровень кортизола и серотонина в плазме крови и активность холинэстеразы в надпочечниках.
Результаты. Сверхмалые дозы дофамина, введенные интраназально, способствуют на раннем этапе после трансплантации более эффективному действию трансплантата эмбриональной дофаминсинтезирующей ткани на двигательные функции крыс с нигростриальной недостаточностью, усиливают синтез и обмен дофамина в хвостатом ядре, восстанавливают баланс активности стресс-активирующих и стресс-лимитирующих систем.
Выводы. На модели экстрапирамидных нарушений показано, что сверхмалые дозы интраназально введенного дофамина оказывают стимулирующее влияние на синтез и обмен дофамина, активность ацетилхолин­эстеразы в хвостатом ядре мозга и улучшают эффекты нейротрансплантации на двигательные функции и процессы адаптации.

Ключевые слова: нигростриальная недостаточность, нейротрансплантация, дофамин, двигательные функции, адаптация.

16. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Ефекти дистантної імплантації ембріональних тканин медичної п’явки у щурів з геморагічним інсультом

О. В. Веселовська, А. В. Шляхова, Т. І. Гармаш

Мета — дослідити вплив дистантної імплантації ембріональних тканин передніх відділів медичної п’явки на динаміку неврологічного стану, м’язового тонусу та рухових функцій у щурів при моделюванні геморагічного інсульту.
Матеріали і методи. Дослідження здійснено на 10 нелінійних білих щурах-самцях. Проводили візуальний огляд тварин і тестування для визначення динаміки розвитку неврологічних порушень і стану м’язового тонусу, оцінку больових та емоційних реакцій на початку експерименту та у динаміці після моделювання геморагічного інсульту і виконання дистантної імплантації ембріональних тканин передніх відділів медичної п’явки.
Результати. Експериментальна модель геморагічного інсульту в першу добу після операції характеризувалася розвитком тяжких неврологічних порушень: зниженням м’язового тонусу, порушенням рухової активності, наявністю птозу або екзофтальму. Дистантна імплантація ембріональних тканин передніх відділів медичної п’явки, починаючи з третьої доби після моделювання інсульту, сприяє зниженню ступеня тяжкості неврологічного стану, регресу неврологічного дефіциту та запобігає летальності тварин. Очевидно, це зумовлено модулювальним впливом анандаміду, який міститься у гангліях передніх сегментів п’явки, на ендоканабіноїдну систему щурів. Анандамід має нейропротекторний потенціал та захищає нейрони від цитотоксичної дії глутамату, який спричиняє їх загибель при гострих порушеннях мозкового кровообігу.
Висновки. Дистантна імплантація ембріональних тканин медичної п’явки щурам з моделлю геморагічного інсульту в ділянці проекції capsula interna має багатовекторний позитивний вплив на патологічні процеси, про що свідчить зниження ступеня тяжкості неврологічного стану та подальший регрес неврологічного дефіциту, відновлення м’язового тонусу та рухових функцій, а також запобігає загибелі тварин.

Ключові слова: геморагічний інсульт, імплантація, ембріональні тканини, медична п’явка.

 

Эффекты дистантной имплантации эмбриональных тканей медицинской пиявки у крыс с геморрагическим инсультом

Е. В. Веселовская, А. В. Шляхова, Т. И. Гармаш

Цель — исследовать влияние дистантной имплантации эмбриональных тканей передних отделов медицинской пиявки на динамику неврологического состояния, мышечного тонуса и двигательных функций у крыс при моделировании геморрагического инсульта.
Материалы и методы. Исследования осуществлены на 10 нелинейных белых крысах-самцах. Проводили визуальный осмотр животных и тестирование для определения динамики развития неврологических нарушений и состояния мышечного тонуса, оценку болевых и эмоциональных реакций в начале эксперимента и в динамике после моделирования геморрагического инсульта и дистантной имплантации эмбриональных тканей передних отделов медицинской пиявки.
Результаты. Экспериментальная модель геморрагического инсульта в первые сутки после операции характеризовалась развитием тяжелых неврологических нарушений: снижением мышечного тонуса, нарушением двигательной активности, наличием птоза или экзофтальма. Дистантная имплантация эмбриональных тканей передних отделов медицинской пиявки, начиная с третьих суток после моделирования инсульта, способствует снижению степени тяжести неврологического состояния, регрессу неврологического дефицита и предотвращает летальность животных. Очевидно, это обусловлено модулирующим влиянием анандамида, содержащегося в ганглиях передних сегментов пиявки, на эндоканнабиноидную систему крыс. Анандамид имеет нейропротекторный потенциал и защищает нейроны от цитотоксического действия глутамата, который вызывает их гибель при острых нарушениях мозгового кровообращения.
Выводы. Дистантная имплантация эмбриональных тканей медицинской пиявки крысам с моделью геморрагического инсульта в области проекции capsula interna имеет многовекторное позитивное влияние на патологические процессы, о чем свидетельствует снижение степени тяжести неврологического состояния и дальнейший регресс неврологического дефицита, восстановление мышечного тонуса и двигательных функций, а также предотвращает гибель животных.

Ключевые слова: геморрагический инсульт, имплантация, эмбриональные ткани, медицинская пиявка.

17. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Ведення пацієнтів із психовегетативним синдромом

Н. В. Литвиненко, В. М. Гладка, Т. Й. Пурденко

Мета — вивчити ефективність застосування препарату Цефавора у пацієнтів із психовегетативним синдромом.
Матеріали і методи. Обстежено 42 пацієнтів із психовегетативним синдромом віком від 23 до 55 років: 19 — з дисциркуляторною енцефалопатією І — ІІ стадії на тлі артеріальної гіпертензії, 12 — з дисциркуляторною енцефалопатією І — ІІ стадії на тлі церебрального атеросклерозу, 11 — з хронічними запальними ураженнями центральної нервової системи (енцефаліт, арахноенцефаліт, енцефаломієліт). Діагностика психовегетативного синдрому ґрунтувалася на виявленні полісистемних вегетативних порушень та виключенні соматичної патології. Дослідження вегетативної сфери передбачало визначення вегетативного тонусу за допомогою опитувальника для виявлення вегетативних порушень О. М. Вейна та індексу Кердо і вегетативного забезпечення діяльності за допомогою ортокліностатичної проби. Також досліджували короткострокову пам’ять (тест запам’ятовування 10 слів) та здатність до концентрації уваги (коректурна проба). Стан мозкового кровообігу оцінювали за допомогою комп’ютерної реоенцефалографії.
Результаты. Використання препарату Цефавора сприяло позитивній динаміці неврологічного статусу, поліпшенню уваги, зниженню рівня тривожності, нормалізації стану вегетативної нервової системи та поліпшенню мозкового кровообігу (пульсового кровонаповнення, венозного відтоку, тонусу судин).
Висновки. Прийом препарату Цефавора сприяє зменшенню частоти та вираженості скарг у хворих із психовегетативним синдромом, поліпшенню уваги, зниженню рівня тривожності, поліпшенню мозкового кровообігу.

Ключові слова: психовегетативний синдром, церебральна гемодинаміка, лікування, Цефавора.

 

Ведение пациентов с психовегетативным синдромом

Н. В. Литвиненко, В. М. Гладкая, Т. И. Пурденко

Цель — изучить эффективность использования препарата Цефавора у пациентов с психовегетативным синдромом.
Материалы и методы. Обследованы 42 пациента с психовегетативным синдромом в возрасте от 23 до 55 лет: 19 — с дисциркуляторной энцефалопатией І — ІІ стадии на фоне артериальной гипертензии, 12 — с дисциркуляторной энцефалопатией І — ІІ стадии на фоне церебрального атеросклероза, 11 — с хроническими воспалительными заболеваниями центральной нервной системы (энцефалит, арахноэнцефалит, энцефаломиелит). Диагностика психовегетативного синдрома основывалась на выявлении полисистемных вегетативных нарушений и исключении соматической патологии. Исследование вегетативной сферы предусматривало определение вегетативного тонуса с помощью опросника для выявления вегетативных нарушений А. М. Вейна и индекса Кердо и вегетативного обеспечения деятельности с помощью ортоклиностатической пробы. Также исследовали краткосрочную память (тест запоминания 10 слов) и способность к концентрации внимания (корректурная проба). Состояние мозгового кровообращения оценивали с помощью компьютерной реоэнцефалографии.
Результаты. Использование препарата Цефавора способствовало позитивной динамике неврологического статуса, улучшению внимания, снижению уровня тревожности, нормализации состояния вегетативной нервной системы и улучшению мозгового кровообращения (пульсового кровенаполнения, венозного оттока, тонуса сосудов).
Выводы. Прием препарата Цефавора способствует уменьшению частоты и выраженности жалоб у больных с психовегетативным синдромом, улучшению внимания, снижению уровня тревожности, улучшению мозгового кровообращения.

Ключевые слова: психовегетативный синдром, церебральная гемодинамика, лечение, Цефавора.

18. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Сучасні підходи до терапії хронічних ішемічних порушень головного мозку

І. А. Григорова, О. О. Тесленко, А. О. Григорова

Серед цереброваскулярних захворювань особливу увагу приділяють дисциркуляторній енцефалопатії через прогресивне збільшення поширеності. Нині розглядають мультитерапевтичний підхід до її лікування з урахуванням стадії захворювання, тяжкості ішемічних розладів головного мозку. Препарати мельдонію та бетагістину поліпшують нейропротекторну фармакотерапію хронічних порушень мозкового кровообігу. З урахуванням проблемного характеру лікування цієї патології, труднощів з вибором стратегії і тактики її терапії появу зазначених вітчизняних препаратів слід розцінювати як обнадійливу інновацію в ангіоневрології. Вони можуть бути рекомендовані до застосування як ефективні та безпечні препарати для лікування хронічних ішемічних порушень мозкового кровообігу.

Ключові слова: дисциркуляторна енцефалопатія, терапія, мельдоній, бетагістин.

 

Современные подходы к терапии хронических ишемических нарушений головного мозга

И. А. Григорова, О. А. Тесленко, А. А. Григорова

Среди цереброваскулярных заболеваний особое внимание уделяется дисциркуляторной энцефалопатии из-за прогрессивно возрастающей распространенности. В настоящее время рассматривается мультитерапевтический подход к ее лечению, учитывающий стадийность, тяжесть ишемических расстройств головного мозга. Препараты мельдония и бетагистина улучшают нейропротекторную фармакотерапию хронических нарушений мозгового кровообращения и прежде всего дисциркуляторной энцефалопатии. С учетом проблемного характера лечения данной патологии, трудностей с выбором стратегии и тактики ее терапии, появление упомянутых отечественных препаратов следует расценивать как обнадеживающую инновацию в ангионеврологии. Их можно рекомендовать к применению как эффективные и безопасные препараты для лечения хронических нарушений мозгового кровообращения.

Ключевые слова: дисциркуляторная энцефалопатия, терапия, мельдоний, бетагистин.


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»