Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№3(32) // 2014

 

Обкладинка

 

1. ПЕРЕДОВА СТАТТЯ

 

Синдром Герстмана: вигадка чи реальність?

С. В. Рогоза, Т. І. Ілляш, Т. В. Шоптенко

Узагальнено дані літератури про синдром Герстмана, типовий для процесів, локалізованих у тім’яно-скронево-потиличній ділянці лівої півкулі головного мозку. Наведено власне клінічне спостереження пацієнта-шульги, поліглота з цим синдромом, зумовленим правопівкульним ішемічним інсультом.

Ключові слова: синдром Герстмана, аграфія, акалькулія, пальцева агнозія, автотопагнозія.

 

Синдром Герстмана: выдумка или реальность?

С. В. Рогоза, Т. И. Ильяш, Т. В. Шоптенко

Обобщены данные литературы о синдроме Герстмана, типичном для процессов, локализованных в теменно-височно-затылочной части левого полушария головного мозга. Приведено собственное клиническое наблюдение пациента-левши, полиглота с этим синдромом, обусловленным правополушарным ишемическим инсультом.

Ключевые слова: синдром Герстмана, аграфия, акалькулия, пальцевая агнозия, аутотопагнозия.

2. ОГЛЯДИ

 

Конституціональний підхід у вертеброневрології

І. А. Назарчук

Наведено результати аналізу літератури і власних досліджень щодо конституціонального підходу у вертеброневрології. Установлено, що такий підхід є актуальним і перспективним. Конституція людини — підґрунтя для уточнення особливостей розвитку і перебігу вертеброневрологічних синдромів, зокрема поширеного болю у шиї, попереку та спині в цілому. Це сприятиме підвищенню ефективності профілактики, лікування та реабілітації.

Ключові слова: конституція людини, соматотип, склад тіла, темперамент, вертеброневрологія, хребет, патогенез, перебіг, профілактика, лікування, реабілітація.

 

Конституциональный подход в вертеброневрологии

И. А. Назарчук

Приведены результаты анализа литературы и собственных исследований относительно конституционального подхода в вертеброневрологии. Установлено, что такой подход является актуальным и перспективным. Конституция человека — это основа для уточнения особенностей развития и течения вертеброневрологических синдромов, в том числе распространенной боли в шее, пояснице и спине в целом. Это будет способствовать повышению эффективности профилактики, лечения и реабилитации.

Ключевые слова: конституция человека, соматотип, состав тела, темперамент, вертеброневрология, позвоночник, патогенез, течение, профилактика, лечение, реабилитация.

3. Оригінальні дослідження

 

Особливості динаміки неврологічного дефіциту та рання летальність у хворих з гострим ішемічним інсультом залежно від алельного поліморфізму генів протеасоми

Л. І. Соколова, В. С. Мельник, Д. С. Маньковський, О. І. Савчук, В. Є. Досенко, Г. Г. Скибо

Мета — вивчити особливості динаміки неврологічного дефіциту та частоту розвитку ранньої летальності у хворих з гострим ішемічним інсультом залежно від алельного поліморфізму генів, які кодують велику мультифункціональну протеазу LMP2 (поліморфізм Arg60 → His) та α-6-субодиницю кіркової частини протеасоми PSMA6 (поліморфізм С-8 → G).
Матеріали і методи. Обстежено 102 пацієнтів (54 (52,9 %) чоловіків та 48 (47,1 %) жінок) з гострим ішемічним інсультом, середній вік яких на момент розвитку інсульту становив (70,4 ± 9,9) року. Контрольна група складалася з 92 осіб, порівнянних за основними демографічними показниками та чинниками ризику інсульту з хворими основної групи. Пацієнтам обох груп, крім загальноприйнятого клініко-неврологічного обстеження, визначали алельний поліморфізм генів LMP2 (Arg60 → His) та PSMA6 (C-8 → G) із застосуванням методики Real Time PCR у ДНК, виділеній з цільної крові, з використанням наборів NucleoSpin®Blood (США).
Результати. Вихідний неврологічний дефіцит у пацієнтів з мажорним гомозиготним та гетерозиготним варіантами поліморфізму гена LMP2 у середньому становив (11,9 ± 2,0) та (11,9 ± 2,5) бала відповідно. У хворих з мінорним гомозиготним варіантом поліморфізму зареєстровано дещо вираженіший неврологічний дефіцит — (12,6 ± 1,9) бала, різниця була недостовірною (р = 0,64). Вихідний неврологічний дефіцит у пацієнтів з мажорним гомозиготним варіантом гена PSMA6 у середньому становив (11,8 ± 2,3) бала, з гетерозиготним варіантом поліморфізму — (12,6 ± 1,8) бала, у хворих з мінорним гомозиготним варіантом поліморфізму — (12,3 ± 1,5) бала. Достовірної різниці щодо вихідного неврологічного дефіциту між хворими з різними варіантами алельного поліморфізму гена PSMA6 не встановлено (р = 0,40).
Висновки. Рання госпітальна летальність (упродовж перших двох тижнів після розвитку ішемічного інсульту) становила 20,6 %. У пацієнтів з мінорним варіантом алельного поліморфізму гена LMP2 зареєстровано більшу частоту летальних випадків (40 %). Серед пацієнтів з мінорним варіантом алельного поліморфізму гена PSMA6 летальних випадків не зареєстровано. Кращу динаміку відновлення неврологічних функцій спостерігали у пацієнтів з гетерозиготним алельним варіантом гена LMP2, достовірно гірше відновлення на 7-му (р = 0,003) та 14-ту (р = 0,0001) добу — у пацієнтів з мінорним гомозиготним варіантом гена LMP2. Відмінностей щодо динаміки неврологічного дефіциту між хворими з алельними варіантами гена PSMA6 не встановлено.

Ключові слова: ішемічний інсульт, алельний поліморфізм, ген LMP2, ген PSMA6, протеасомний протеоліз.

 

Особенности динамики неврологического дефицита и ранняя летальность у больных с острым ишемическим инсультом в зависимости от аллельного полиморфизма генов протеасомы

Л. И. Соколова, В. С. Мельник, Д. С. Маньковский, О. И. Савчук, В. Е. Досенко, Г. Г. Скибо

Цель — изучить особенности динамики неврологического дефицита и частоту развития ранней летальности у больных с острым ишемическим инсультом в зависимости от аллельного полиморфизма генов, которые кодируют большую мультифункциональную протеазу LMP2 (полиморфизм Arg60 → His) и α-6-субъединицу корковой части протеасомы PSMA6 (полиморфизм С-8 → G).
Материалы и методы. Обследованы 102 пациента (54 (52,9 %) мужчины и 48 (47,1 %) женщин) с острым ишемическим инсультом, средний возраст которых на момент развития инсульта составлял (70,4 ± 9,9) года. Контрольная группа состояла из 92 лиц, сопоставимых по основным демографическим показателям и факторам риска инсульта с больными основной группы. Пациентам обеих групп, кроме общепринятого клинико-неврологического обследования, определяли аллельный полиморфизм генов LMP2 (Arg60His → ) и PSMA6 (C-8 → G) с применением методики Real Time PCR в ДНК, выделенной из цельной крови, с использованием наборов NucleoSpin®Blood (США).
Результаты. Исходный неврологический дефицит у пациентов с мажорным гомозиготным и гетерозиготным вариантами полиморфизма гена LMP2 в среднем составлял (11,9 ± 2,0) и (11,9 ± 2,5) балла соответственно. У больных с минорным гомозиготным вариантом полиморфизма зарегистрирован несколько более выраженный неврологический дефицит — (12,6 ± 1,9) балла, различия недостоверны (р = 0,64). Исходный неврологический дефицит у пациентов с мажорным гомозиготным вариантом гена PSMA6 в среднем составлял (11,8 ± 2,3) балла, с гетерозиготным вариантом полиморфизма — (12,6 ± 1,8) балла, у больных с минорным гомозиготным вариантом полиморфизма — (12,3 ± 1,5) балла. Достоверных различий в исходном неврологическом дефиците между больными с разными вариантами аллельного полиморфизма гена PSMA6 не установлено (р = 0,40).
Выводы. Ранняя госпитальная летальность (на протяжении первых двух недель после развития ишемического инсульта) составляла 20,6 %.У пациентов с минорным вариантом аллельного полиморфизма гена LMP2 зарегистрирована бо′ль­шая частота летальных случаев (40 %). Среди пациентов с минорным вариантом аллельного полиморфизма гена PSMA6 летальные случаи не зарегистрированы. Лучшую динамику возобновления неврологических функций наблюдали у пациентов с гетерозиготным аллельным вариантом гена LMP2, достоверно худшее возобновление на 7-е (р = 0,003) и 14-е (р = 0,0001) сутки — у пациентов с минорным гомозиготным вариантом гена LMP2. Различий в динамике неврологического дефицита между больными с аллельными вариантами гена PSMA6 не установлено.

Ключевые слова: ишемический инсульт, аллельный полиморфизм, ген LMP2, ген PSMA6, протеасомный протеолиз.

4. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Оцінка ефективності та безпечності етодолаку в лікуванні болю у нижній частині спини

В. В. Поворознюк, Т. В. Орлик, Є. О. Креслов, Т. А. Карасевська

Мета — провести порівняльне дослідження ефективності та безпечності етодолаку (Етол Форт, Nobel) та диклофенаку в лікуванні синдрому болю в нижній частині спини у пацієнтів старших вікових груп.
Матеріали і методи. У відділенні клінічної фізіології і патології опорно-рухового апарату ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» обстежено та проліковано 26 пацієнтів віком від 45 до 75 років (середній вік — (60,9 ± 7,7) року) з болем у нижній частині спини на тлі остеохондрозу попереково-крижового відділу хребта в стадії загострення. Методом простої рандомізації пацієнтів розподілено на дві групи по 13 осіб у кожній: в основній групі пацієнти отримували лікування етодолаком у дозі 400 мг двічі на добу, у групі порівняння — диклофенак у дозі 75 мг двічі на добу.
Результати. Доведено ефективність етодолаку щодо зменшення ступеня вираження вертебрального больового синдрому та поліпшення якості життя пацієнтів. Кількість та ступінь вираження побічних ефектів в обох групах не відрізнялися від описаних у літературі. Достовірне зниження інтенсивності больового синдрому та поліпшення функціональної активності спостерігали на 7-му добу лікування етодолаком.
Висновки. Ефективність етодолаку порівнянна з такою «стандарту» лікування больових синдромів — диклофенаку.

Ключові слова: біль у нижній частині спини, остеохондроз, лікування, етодолак.

 

Оценка эффективности и безопасности этодолака в лечении боли в нижней части спины

В. В. Поворознюк, Т. В. Орлик, Е. О. Креслов, Т. А. Карасевская

Цель — провести сравнительное исследование эффективности и безопасности этодолака (Этол Форт, Nobel) и диклофенака в лечении синдрома боли в нижней части спины у пациентов старших возрастных групп.
Материалы и методы. В отделении клинической физиологии и патологии опорно-двигательного аппарата ГУ «Институт геронтологии им. Д. Ф. Чеботарева НАМН Украины» обследовано и пролечено 26 пациентов в возрасте от 45 до 75 лет (средний возраст — (60,9 ± 7,7) года) с болью в нижней части спины на фоне остеохондроза пояснично-крестцового отдела хребта в стадии обострения. Методом простой рандомизации пациентов распределили на две группы по 13 лиц в каждой: в основной группе пациенты получали лечение этодолаком в дозе 400 мг дважды в сутки, в группе сравнения — диклофенак в дозе 75 мг дважды в сутки.
Результаты. Доказана эффективность этодолака относительно уменьшения выраженности вертебрального болевого синдрома и улучшения качества жизни пациентов. Количество и выраженность побочных эффектов в обеих группах не отличались от описанных в литературе. Достоверное снижение интенсивности болевого синдрома и улучшение функциональной активности отмечены на 7-е сутки лечения этодолаком.
Выводы. Эффективность этодолака сопоставима с таковой «стандарта» лечения болевых синдромов — диклофенака.

Ключевые слова: боль в нижней части спины, остеохондроз, лечение, этодолак.

5. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Рівень мозкового нейротрофічного фактора BDNF у плазмі крові як маркер основних типів легких когнітивних порушень та ефективності терапії

О. А. Левада, Н. В. Чередніченко

Мета — вивчити концентрацію мозкового нейротрофічного фактора BDNF у плазмі крові пацієнтів з основними етіологічними типами легких когнітивних порушень (ЛКП) — нейродегенеративними (НЛКП) та субкортикальними судинними (ССЛКП), а також його динаміку на тлі застосування есциталопраму.
Матеріали і методи. В дослідження було залучено 21 хворого з НЛКП згідно з Mild Cognitive Impairment (MCI) due to Alzheimer`s Disease Workgroup criteria (2010), 22 пацієнтів із ССЛКП за критеріями G. B. Frisoni та співавт. (2002) та 16 осіб без когнітивних порушень. Пацієнти груп порівняння не відрізнялися за віком і належали до осіб похилого та старечого віку. Рівень BDNF у плазмі крові визначали методом ELISA усім пацієнтам, залученим у дослідження, на початку дослідження, а також 10 пацієнтам з НЛКП та 10 хворим із ССЛКП через 2 міс від початку терапії есциталопрамом у добовій дозі 10 мг. Клінічний протокол передбачав нейропсихологічне тестування (луріївські тести, MMSE та інші валідні підходи), психопатологічне дослідження (The Neuropsychiatric Inventory), неврологічний огляд, вивчення порушень активності у повсякденному житті (The Bristol Activities of Daily Living Scale).
Результати. Показано, що рівень BDNF у плазмі знижувався у групах НЛКП ((19950,67 ± 9678,80) пг/мл) та ССЛКП ((25939,55 ± 10410,46) пг/мл) відносно контролю ((31581,50 ± 8092,29) пг/мл). Зниження рівня BDNF найбільше корелювало зі ступенем вираження порушень пам’яті (r = 0,72, p < 0,05) та погіршенням загального бала MMSE (r = 0,49, p < 0,05) в групі НЛКП. Застосування есциталопраму сприяло підвищенню рівня BDNF у плазмі як у групі НЛКП ((26356,00 ± 8309,11) пг/мл), так і в групі ССЛКП ((30066,00 ± 10796,43) пг/мл), що супроводжувалося достовірним поліпшенням показників MMSE та зменшенням ступеня вираження психопатологічних порушень за Neuropsychiatric Inventory.
Висновки. Зниження концентрації BDNF у плазмі крові можна застосовувати для валідизації діагнозу НЛКП та ССЛКП, а її підвищення — як маркер ефективності терапії, що проводиться.

Ключові слова: мозковий нейротрофічний фактор BDNF, нейродегенеративне легке когнітивне порушення, субкортикальне судинне легке когнітивне порушення, есциталопрам.

 

Уровень мозгового нейротрофического фактора BDNF в плазме крови как маркер основных типов легких когнитивных нарушений и эффективности терапии

О. А. Левада, Н. В. Чередниченко

Цель — изучить концентрацию в плазме крови мозгового нейротрофического фактора BDNF у пациентов с основными этиологическими типами легких когнитивных нарушений (нейродегенеративным (НЛКН) и субкортикальным сосудистым (ССЛКН)), а также ее динамику на фоне приема эсциталопрама.
Материалы и методы. В исследование был включен 21 больной с НЛКН согласно the Mild Cognitive Impairment (MCI) due to Alzheimer`s Disease Workgroup criteria (2010), 22 пациента с ССЛКН согласно критериям G.B. Frisoni и соавт. (2002) и 16 лиц без когнитивных нарушений. Пациенты групп сравнения не отличались по возрасту и относились к лицам пожилого и старческого возраста. Уровень BDNF в плазме крови определяли методом ELISA всем включенным в исследование лицам исходно, а также 10 пациентам с НЛКН и 10 больным с ССЛКН через 2 мес после начала терапии эсциталопрамом в суточной дозе 10 мг. Клинический протокол предусматривал нейропсихологическое тестирование (луриевские тесты, MMSE и другие валидные подходы), психопатологическое исследование (The Neuropsychiatric Inventory), неврологический осмотр, изучение нарушений активности в повседневной жизни (The Bristol Activities of Daily Living Scale).
Результаты. Показано, что уровень BDNF в плазме крови снижался в группах НЛКН ((19950,67 ± 9678,80) пг/мл) и ССЛКН ((25939,55 ± 10410,46) пг/мл) относительно контроля ((31581,50 ± 8092,29) пг/мл). Снижение уровня BDNF в наибольшей степени коррелировало с выраженностью нарушений памяти (r = 0,72, p < 0,05) и ухудшением общего балла MMSE (r = 0,49, p < 0,05) в группе НЛКН. Применение эсциталопрама способствовало повышению уровня BDNF в плазме как в группе НЛКН ((26356,00 ± 8309,11) пг/мл), так и в группе ССЛКН ((30066,00 ± 10796,43) пг/мл), что сопровождалось достоверным улучшением показателей MMSE и уменьшением выраженности психопатологических нарушений согласно Neuropsychiatric Inventory.
Выводы. Снижение концентрации BDNF в плазме крови можно использовать для валидизации диагноза НЛКН и ССЛКН, а ее повышение — как маркер эффективности проводимой терапии.

Ключевые слова: мозговой нейротрофический фактор BDNF, нейродегенеративное легкое когнитивное нарушение, субкортикальное сосудистое легкое когнитивное нарушение, эсциталопрам.

6. Оригінальні дослідження

 

Мітохондріальна дисфункція у гострий період ішемічного інсульту

Н. Р. Сохор, С. І. Шкробот

Мета — вивчити мітохондріальний потенціал лейкоцитів, вміст внутрішньоклітинних активних форм кисню (АФК) та апоптоз лейкоцитів крові у гострий період ішемічного інсульту (ІІ).
Матеріали і методи. Обстежено 86 хворих з ІІ різних підтипів віком від 45 до 75 років. Визначали кількість лейкоцитів периферичної крові в стадії апоптозу (АNV+-клітини) та некрозу (PI+-клітини), лейкоцитів з підвищеним вмістом внутрішньоклітинних АФК (АФК+-клітини) та лейкоцитів зі зниженим рівнем потенціалу мітохондріальних мембран (Mito+-клітини) за допомогою проточного цитофлуориметра Epics XL.
Результати. Встановлено, що у гострий період ІІ усіх підтипів у 1-шу добу мають місце мітохондріальна дисфункція, внутрішньоклітинний оксидантний стрес, апоптоз та некроз лейкоцитів крові, що виявляється збільшенням кількості АNV+-, РІ+-, АФК+- та Мito+-клітин. На 7-му добу ІІ достовірно знижується вміст РІ+-, АФК+- та Мito+-клітин при атеротромботичному та гемодинамічному ІІ. При великих атеротромботичних та кардіоемболічних ІІ відзначено зростання мітохондріальної дисфункції (збільшення кількості Мito+- та АФК+-клітин) на 7-му добу та пов’язаних з нею процесів апоптозу та некрозу (підвищення вмісту АNV+- і РІ+-клітин). Виявлено кореляції між кількістю Мito+- та АNV+-, РІ+-, АФК+-клітин у 1-шу та на 7-му добу ІІ, а також між тяжкістю атеротромботичного ІІ та вмістом Мito+- і АNV+-клітин.
Висновки. Результати дослідження свідчать про важливу роль мітохондріальної дисфункції у патогенезі різних підтипів ІІ. Встановлено безпосередній вплив мітохондріальної дисфункції та мітохондрій-індукованого апоптозу на перебіг атеротромботичного ІІ у гострий період.

Ключові слова: гострий період ішемічного інсульту, апоптоз, некроз, активні форми кисню, мітохондрії.

 

Митохондриальная дисфункция в острый период ишемического инсульта

Н. Р. Сохор, С. И. Шкробот

Цель — изучить митохондриальный потенциал лейкоцитов, содержание внутриклеточных активных форм кислорода (АФК) и апоптоз лейкоцитов крови в острый период ишемического инсульта (ИИ).
Материалы и методы. Обследовано 86 больных с ИИ разных подтипов в возрасте от 45 до 75 лет. Определяли количество лейкоцитов периферической крови в апоптозе (АNV+-клетки) и некрозе (PI+-клетки), лейкоцитов с повышенным содержанием внутриклеточных АФК (АФК+-клетки) и лейкоцитов с пониженным уровнем потенциала митохондриальных мембран (Mito+-клетки) с помощью проточного цитофлуориметра Epics XL.
Результаты. Установлено, что в острый период ИИ всех подтипов в 1-е сутки имеют место митохондриальная дисфункция, внутриклеточный оксидантный стресс, апоптоз и некроз лейкоцитов крови, что проявляется повышением количества АNV+-, РИ+-, АФК+- и Мito+-клеток. На 7-е сутки ИИ достоверно снижается содержание РІ+-, АФК+- и Мito+-клеток при атеротромботическом и гемодинамическом ИИ. При больших атеротромботических и кардиоэмболических ИИ отмечено усиление митохондриальной дисфункции (повышение количества Мito+- и АФК+-клеток) на 7-е сутки и связанных с ней процессов апоптоза и некроза (увеличение содержания АNV+- и РІ+-клеток). Выявлена корреляция между количеством Мito+- и АNV+-, РІ+-, АФК+-клеток в 1-е и на 7-е сутки ИИ, а также между тяжестью атеротромботического ИИ и содержанием Мito+- и АNV+-клеток.
Выводы. Результаты исследования свидетельствуют о важной роли митохондриальной дисфункции в патогенезе разных подтипов ИИ. Установлено прямое влияние митохондриальной дисфункции и митохондрий-индуцированного апоптоза на течение атеротромботического ИИ в острый период.

Ключевые слова: острый период ишемического инсульта, апоптоз, некроз, активные формы кислорода, митохондрии.

7. Оригінальні дослідження

 

Порівняльна характеристика стану протизапальної системи у хворих у гострий період мозкового інсульту

Т. С. Міщенко, К. В. Баранова, Т. П. Рибалко

Мета — визначити вміст у плазмі крові протизапального цитокіну інтерлейкіну (ІЛ)-10 у хворих з мозковим інсультом різного типу в гострий період для розробки методів лікування зазначеної патології.
Матеріали і методи. Обстежено 90 хворих у гострий період ішемічного, геморагічного та ішемічного інсульту з геморагічною трансформацією, а також 21 пацієнта групи порівняння (з дисциркуляторною енцефалопатією). Визначали рівень ІЛ-10 у плазмі крові у 1-шу і на 7-му —10-ту добу захворювання.
Результати. Установлено, що концентрація ІЛ-10 у 1-шу добу захворювання була достовірно вищою у хворих з мозковим інсультом, ніж у групі порівняння. На 7-му —10-ту добу цей показник знижувався у хворих з ішемічним та геморагічним інсультом і підвищувався у хворих з ішемічним інсультом з геморагічною трансформацією, при цьому він залишався вищим, ніж у групі порівняння.
Висновки. Рівень ІЛ-10 у всіх хворих незалежно від типу інсульту був вищим, ніж у групі порівняння. Вира­же­нішу протизапальну відповідь відзначено у хворих з геморагічним інсультом.

Ключові слова: ішемічний інсульт, геморагічний інсульт, ішемічний інсульт з геморагічною трансформацією, інтерлейкін-10.

 

Сравнительная характеристика состояния противовоспалительной системы у больных в острый период мозгового инсульта

Т. С. Мищенко, Е. В. Баранова, Т. П. Рыбалко

Цель — определить содержание в плазме крови противовоспалительного цитокина интерлейкина-10 (ИЛ-10) у больных с мозговым инсультом разного типа в острый период для разработки методов лечения данной патологии.
Материалы и методы. Обследованы 90 больных в острый период ишемического, геморрагического и ишемического инсульта с геморрагической трансформацией и 21 пациент группы сравнения (с дисциркуляторной энцефалопатией). Определяли содержание ИЛ-10 в плазме крови в 1-е и на 7 — 10-е сутки заболевания.
Результаты. Установлено, что концентрация ИЛ-10 в плазме крови в 1-е сутки заболевания была достоверно выше у больных с мозговым инсультом, чем в группе сравнения. На 7 — 10-е сутки этот показатель снижался у больных с ишемическим и геморрагическим инсультом и повышался у больных с ишемическим инсультом с геморрагической трансформацией, при этом он оставался выше значений группы сравнения.
Выводы. Уровень ИЛ-10 в плазме крови у всех больных независимо от типа инсульта был достоверно выше, чем в группе сравнения. Более интенсивный противовоспалительный ответ отмечен у больных с геморрагическим инсультом.

Ключевые слова: ишемический инсульт, геморрагический инсульт, ишемический инсульт с геморрагической трансформацией, интерлейкин-10.

8. Оригінальні дослідження

 

Визначення вмісту 2,3-дифосфогліцерату в еритроцитах та біогенних амінів у сироватці крові пацієнтів молодого віку зі спондилогенною вертебробазилярною недостатністю

Н. О. Некрасова

Мета — вивчити вміст і співвідношення біогенних амінів у сироватці крові, встановити кореляційний зв’язок між їх рівнем та концентрацією 2,3-дифосфогліцерату (2,3-ДФГ) в еритроцитах пацієнтів молодого віку зі спондилогенною вертебробазилярною недостатністю (СВБН).
Матеріали і методи. Обстежено 65 пацієнтів (42 жінок, 23 чоловіків) молодого віку з виявами СВБН, які перебували на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Харківської обласної клінічної лікарні. Вміст біогенних амінів визначали методом тонкошарової хроматографії, 2,3-ДФГ — методом спектрофотометрії.
Результати. Концентрація 2,3-ДФГ в еритроцитах пацієнтів із СВБН була підвищеною, причому максимально виражене збільшення зафіксовано у пацієнтів з вищим вмістом серотоніну. Встановлено тісний кореляційний зв’язок між рівнями 2,3-ДФГ і норадреналіну (r = –0,75 ± 0,03; р < 0,05), а також серотоніну (r = –0,83 ± 0,02; р < 0,05).
Висновки. Дисбаланс у катехоламінергічній системі й серотонінемія відіграють значну роль у розвитку гіпоксії при СВБН у пацієнтів молодого віку.

Ключові слова: спондилогенна вертебробазилярна недостатність, 2,3-дифосфогліцерат еритроцитів, біогенні аміни.

 

Определение содержания 2,3-дифосфоглицерата в эритроцитах и биогенных аминов в сыворотке крови пациентов молодого возраста со спондилогенной вертебробазилярной недостаточностью

Н. А. Некрасова

Цель — изучить содержание и соотношение биогенных аминов в сыворотке крови, установить корреляционную связь между уровнем биогенных аминов и концентрацией 2,3-дифосфоглицерата (2,3-ДФГ) в эритроцитах пациентов молодого возраста со спондилогенной вертебробазилярной недостаточностью (СВБН).
Материалы и методы. Обследовано 65 пациентов (42 женщины и 23 мужчины) молодого возраста с проявлениями СВБН, находившихся на лечении в неврологическом отделении Харьковской областной клинической больницы. Содержание биогенных аминов определяли методом тонкослойной хроматографии, 2,3-ДФГ — методом спектрофотометрии.
Результаты. Концентрация 2,3-ДФГ в эритроцитах пациентов с СВБН была повышенной, причем максимально выраженное увеличение зафиксировано у пациентов с более высоким содержанием серотонина. Установлена тесная корреляционная связь между уровнями 2,3-ДФГ и норадреналина (r = –0,75 ± 0,03; р < 0,05), а также серотонина (r = –0,83 ± 0,02; р < 0,05).
Выводы. Дисбаланс в катехоламинергической системе организма и серотонинемия играют важную роль в развитии гипоксии у пациентов молодого возраста.

Ключевые слова: спондилогенная вертебробазилярная недостаточность, 2,3-дифосфоглицерат эритроцитов, биогенные амины.

9. Оригінальні дослідження

 

Вплив індексу маси тіла та куріння на перебіг розсіяного склерозу у населення Прикарпаття

Л. Б. Оринчак, Т. І. Негрич

Мета — вивчити вплив індексу маси тіла (ІМТ) і тютюнокуріння на клінічні характеристики розсіяного склерозу (РС).
Матеріали і методи. Обстежено 242 (168 жінок та 74 чоловіків) жителів м. Івано-Франківська та Івано-Франківської області із достовірно підтвердженим діагнозом РС. Середній вік пацієнтів — (37,96 ± 0,67) року. Зібрано анамнез життя та захворювання, проведено клініко-неврологічне обстеження. Середній ступінь тяжкості стану за шкалою Expanded Disability Status Scale (EDSS) — (4,50 ± 0,08) бала. Група контролю в цьому дослідженні не була передбачена.
Результати. Установлено, що у хворих на РС незалежно від чинників ризику переважав ремітивно-рецидивний перебіг захворювання. Маса тіла при народженні та ІМТ у 18 років не впливають на вік початку РС. Хворі з вищим ІМТ у 20 років мали вищу ймовірність первинно-прогресивного типу РС. ІМТ у 20 років не впливає на вік дебюту та прогресування РС за шкалою EDSS. У групі хворих з ремітивно-рецидивним перебігом переважали пацієнти, які не курили, а у групі осіб із вторинно-прогресивним перебігом — курці. Перехід у вторинно-прогресивний перебіг відбувся у достовірно більшої кількості хворих з групи курців.
Висновки. Такі чинники ризику, як надлишкова маса тіла і тютюнокуріння, слід ураховувати при консультуванні пацієнтів з РС, оскільки вони асоціюються з активнішим перебігом РС. ІМТ у 20 років статистично достовірно вищий у пацієнтів з первинно-прогресивним типом перебігу.

Ключові слова: розсіяний склероз, етіологія, індекс маси тіла, куріння.

 

Влияние индекса массы тела и курения на течение рассеянного склероза у населения Прикарпатья

Л. Б. Оринчак, Т. И. Негрич

Цель — изучить влияние индекса массы тела (ИМТ) и курения на клинические характеристики рассеянного склероза (РС).
Материалы и методы. Обследовано 242 (168 женщин и 74 мужчины) жителя г. Ивано-Франковска и Ивано-Франковской области с достоверно подтвержденным диагнозом РС. Средний возраст пациентов — (37,96 ± 0,67) года. Собраны анамнез жизни и заболевания, проведено клинико-неврологическое обследование. Средняя степень тяжести состояния по шкале Expanded Disability Status Scale (EDSS) — (4,50 ± 0,08) балла. Группа контроля в данном исследовании не была предусмотрена.
Результаты. Установлено, что у всех больных РС независимо от факторов риска преобладало ремиттирующе-рецидивирующее течение заболевания. Масса тела при рождении и ИМТ в 18 лет не влияют на возраст начала РС. Больные с высоким ИМТ в 20 лет имели большую вероятность первично-прогрессирующего типа РС. ИМТ в 20 лет не влияет на возраст дебюта и прогрессирование РС по шкале EDSS. В группе больных с ремиттирующе-рецидивирующим течением преобладали пациенты, которые не курят, а в группе лиц с вторично-прогрессирующим — курильщики. Переход во вторично-прогрессирующее течение состоялся у достоверно большего количества больных из группы курильщиков.
Выводы. Такие факторы риска, как избыточная масса тела и курение, следует учитывать при консультировании пациентов с РС, поскольку они ассоциируются с более активным течением болезни. ИМТ в 20 лет статистически достоверно выше у пациентов с первично-прогрессирующим типом течения.

Ключевые слова: рассеянный склероз, этиология, индекс массы тела, курение.

10. Оригінальні дослідження

 

Еколого-популяційні особливості епідеміологічних показників розсіяного склерозу у Волинській області

Н. В. Бобрик, Л. І. Соколова

Мета — проаналізувати вплив еко­ло­го-по­пу­ляційних особливостей районів Волинської області на епіде­міо­логічні показники розсіяного склерозу (РС).
Матеріали і методи. У 2012 р. створено Волинський обласний реєстр пацієнтів з РС. Опрацьовано дані медичних карток амбулаторних хворих, які перебувають на обліку в центрі демієлінізувальних захворювань Волинської обласної клінічної лікарні, та звітні дані районних закладів охорони здоров’я  і поліклінік м. Луцька. Для аналізу взаємозв’язку між еколого-популяційними особливостями районів області та епідеміологічними показниками використовували дані екологічного паспорту Волинської області та статистичного щорічника головного управління статистики у Волинській області, щорічних довідників показників діяльності лікувально-профілактичних закладів Волинської області.
Результати. Визначено райони у Волинській області з найбільш несприятливими екологічними умовами та найбільшою поширеністю РС. Проведено аналіз впливу еколого-популяційних особливостей районів області на епідеміологічні показники РС (розподіл хворих за типом перебігу, віком початку захворювання, середній вік пацієнтів, гендерне співвідношення, тривалість періоду від початку захворювання до встановлення діагнозу РС).
Висновки. Несприятливі екологічні умови можуть бути чинником реалізації високої генетичної схильності до РС. Для збільшення ризику розвитку захворювання має значення поєднання еколого-популяційних чинників та генетичної схильності до РС. Доступність медичної допомоги також впливає на епідеміологічні показники. Співвідношення хворих жінок і чоловіків та розподіл хворих за типом перебігу РС не залежать від поширеності захворювання у районі та від його забрудненості.

Ключові слова: розсіяний склероз, несприятливі екологічні умови, епідеміологічні показники.

 

Эколого-популяционные особенности эпидемиологических показателей рассеянного склероза в Волынской области

Н. В. Бобрик, Л. И. Соколова

Цель — провести анализ влияния эколого-популяционных особенностей районов Волынской области на эпидемиологические показатели РС.
Материалы и методы. В 2012 г. создан Волынский областной реестр пациентов с РС. Обработаны данные медицинских карт амбулаторных больных, состоящих на учете в центре демиелинизирующих заболеваний Волынской областной клинической больницы, и отчетные данные районных учреждений здравоохранения и поликлиник г. Луцка. Для анализа взаимосвязи эколого-популяционных особенностей районов области и эпидемиологических показателей использованы данные экологического паспорта Волынской области и статистического ежегодника главного управления статистики в Волынской области, ежегодных справочников показателей деятельности лечебно-профилактических учреждений Волынской области.
Результаты. Определены районы в Волынской области с наиболее неблагоприятными экологическими условиями и наибольшей распространенностью РС. Проведен анализ влияния эколого-популяционных особенностей на эпидемиологические показатели РС (распределение больных в зависимости от типа течения, возраста начала заболевания, средний возраст пациентов, гендерное соотношение, длительность периода от начала болезни до установления диагноза РС).
Выводы. Неблагоприятные экологические условия могут быть фактором реализации высокой генетической предрасположенности к РС. Для увеличения риска развития болезни имеет значение сочетание эколого-популяционных факторов и генетической предрасположенности к РС. Доступность медицинской помощи также влияет на различия в эпидемиологических показателях в районах области. Соотношение больных женщин и мужчин и распределение больных в зависимости от типа течения РС не зависят от распространенности болезни в районе и его загрязненности.

Ключевые слова: рассеянный склероз, неблагоприятные экологические условия, эпидемиологические показатели.

11. Оригінальні дослідження

 

Роль автоантитіл до основного білка мієліну та гістону Н1 у патогенезі нейропсихологічних розладів у хворих на розсіяний склероз

С. Я. Кирилюк, Т. І. Негрич, Р. С. Стойка, Ю. Я. Кіт

Мета — вивчити патогенетичне і клінічне значення автоантитіл, специфічних щодо основного білка мієліну (ОБМ) та гістону Н1, у розвитку нейропсихологічних порушень у хворих на розсіяний склероз (РС) та вплив цього показника на якість життя пацієнтів.
Матеріали і методи. Обстежено 55 хворих на РС чоловічої та жіночої статі різного віку з різним перебігом захворювання. Всім хворим проводили загальноклінічне, неврологічне дослідження, оцінювали когнітивний статус, а також ступінь вираження синдрому втоми, депресивної симптоматики та якість життя. У сироватці крові хворих на РС за допомогою імуноензимного аналізу визначали вміст антитіл, специфічних щодо ОБМ (ОБМ-АТ) та гістону Н1 ( гістон Н1-АТ).
Результати. Встановлено, що в сироватці крові хворих на РС наявні антитіла класу IgG зі спорідненістю щодо ОБМ та гістону Н1. Виявлено, що спорідненість автоантитіл до гістону Н1 значно вища порівняно зі спорідненістю цих зразків щодо ОБМ. Погіршення показників синдрому втоми та якості життя спостерігали при збільшенні як гістон Н1-АТ, так і ОБМ-АТ. Зростання рівня гістон Н1-АТ впливало на увагу, стан лобної дисфункції, здатність до концептуалізації у хворих на РС, ОБМ-АТ — на праксис.
Висновки. ОБМ-АТ та гістон Н1-АТ відіграють важливу роль у патогенезі РС та можуть бути маркерами його клінічного перебігу.

Ключові слова: розсіяний склероз, IgG, гістон Н1, основний білок мієліну.

 

Значение аутоантител к основному белку миелина и гистону Н1 в патогенезе нейропсихологических расстройств у больных рассеянным склерозом

С. Я. Кирилюк, Т. И. Негрич, Р. С. Стойка, Ю. Я. Кит

Цель — изучить патогенетическое и клиническое значение аутоантител, специфичных к основному белку миелина (ОБМ) и гистону Н1, в развитии нейропсихологических нарушений у больных рассеянным склерозом (РС) и влияние этого показателя на качество жизни пациентов.
Материалы и методы. Обследованы 55 больных РС мужского и женского пола разного возраста с разным течением заболевания. Всем больным проводили общеклиническое и неврологическое исследование, оценивали когнитивный статус, а также выраженность синдрома усталости, депрессивной симптоматики и качество жизни. В сыворотке крови больных РС с помощью иммуноэнзимного анализа определяли содержание антител, специфичных к ОБМ (ОБМ-АТ) и гистону Н1 ( гистон Н1-АТ).
Результаты. Установлено, что в сыворотке крови больных РС присутствуют антитела класса IgG с родством к ОБМ и гистону Н1. Родство аутоантител к гистону Н1 значительно выше по сравнению с родством этих же образцов к ОБМ. Ухудшение показателей синдрома усталости и качества жизни наблюдали при увеличении как  гистон Н1-АТ, так и ОБМ-АТ. Повышение уровня  гистон Н1-АТ влияло на внимание, состояние лобной дисфункции, способность к концептуализации у больных РС, ОБМ-АТ — на праксис.
Выводы. ОБМ-АТ и  гистон Н1-АТ играют важную роль в патогенезе РС и могут быть маркерами его клинического течения.

Ключевые слова: рассеянный склероз, IgG, гистон Н1, основной белок миелина.

12. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Етіотропна противірусна хіміотерапія у лікуванні оперізувального герпесу

Н. П. Волошина, В. В. Василовський, М. Є. Черненко

Установлено, що на тлі терапії валацикловіром (Герпевал 500) незалежно від типу імунодефіциту нормалізується робота імунної системи, про що свідчать показники клітинної та гуморальної ланок. Препарат Герпевал 500 за критеріями ефективності та переносності є порівнянним з референтним валацикловіром. Обидва препарати мають високий профіль безпечності: всі пацієнти добре перенесли лікування, не відзначено будь-яких клінічно значущих побічних ефектів. Терапія валацикловіром зручна для пацієнтів, дає змогу підвищити якість життя і відновити соціальну активність.

Ключові слова: herpes zoster, етіотропна терапія, валацикловір, імунна система, ефективність, безпечність.

 

Этиотропная противовирусная химиотерапия в лечении опоясывающего герпеса

Н. П. Волошина, В. В. Василовский, М. Е. Черненко

Установлено, что на фоне терапии валацикловиром (Герпевал 500) независимо от типа иммунодефицита нормализуется работа иммунной системы, о чем свидетельствуют показатели клеточного и гуморального звена. Препарат Герпевал 500 по критериям эффективности и переносимости сопоставим с референтным валацикловиром. Оба препарата имеют высокий профиль безопасности: все пациенты хорошо перенесли лечение, не отмечено каких-либо клинически значимых побочных эффектов. Терапия валацикловиром является для пациентов удобной, позволяет повысить качество жизни и восстановить социальную активность.

Ключевые слова: herpes zoster, этиотропная терапия, валацикловир, иммунная система, эффективность, безопасность.

13. Наукова періодика

 

Наукова періодика

Гепатит С-вірусна інфекція та ризик розвитку деменції.

Діагностична точність ПЕТ-дослідження та функціональної МРТ при розладах свідомості: клінічне дослідження з валідацією отриманих даних.

Поширення фібриляції передсердь при внутрішньомозкових крововиливах.

Міастенія та ризик розвитку злоякісних новоутворень: популяційне дослідження випадок — контроль.

Висококалорійне зондове харчування у пацієнтів з бічним аміотрофічним склерозом: рандомізоване подвійне сліпе плацебоконтрольоване дослідження, II фаза.

Вплив швидкого зниження артеріального тиску на смертність та функціональну неспроможність серед пацієнтів з гострим ішемічним інсультом (рандомізоване клінічне дослідження CATIS).

Споживання овочів та фруктів і ризик розвитку інсульту. Метааналіз проспективних когортних досліджень.

Геомагнітні бурі можуть запускати розвиток інсульту: аналіз 6 великих популяційних досліджень в Європі, Австралії та Азії.

14. Некролог

 

Памяти Бориса Давидовича Литвака

Профессор Анатолий Чуприков

Недавно, вскоре после 84-го дня рождения, скончался удивительный для нашего времени человек — Герой Украины Борис Давидович Литвак. Он прожил жизнь простого скромного человека, официально работал тренером и организатором спорта в Одессе, но при жизни считался Совестью Одессы и был известен далеко за ее пределами, а знакомством с ним гордились и гордятся многие отечественные и зарубежные знаменитости. По приезде в Одессу к нему спешили в гости М. Жванецкий, С. Альтов, В. Хаит, А. Инин, Е. Евтушенко, К. Новикова, А. Ильф, Б. Ахмадулина, Э. Неизвестный, В. Спиваков, О. Окуджава, М. Швыдкой, Р. Карцев, В.  Шендерович, Р. Габриадзе, Ю. Рост, З. Гердт, Е. Камбурова и многие другие. Являясь образцом, достойным подражания, в отстаивании справедливости Борис Давидович прославился тем, что в последние десятилетия своей жизни озаботился судьбой детей с патологией головного мозга и успел сделать для них так много. Он построил комплекс зданий на улице Пушкинской, известный как «Дом с ангелом». На фронтоне одного из зданий простер над улицей громадные золотые крылья ангел, как бы оберегающий и защищающий всех входящих. А входят туда несчастные родители и дети с детским церебральным параличом.

15. Матеріали конференції

 

Матеріали науково-практичної конференції «Сучасні аспекти діагностики та лікування захворювань нервової системи» (Київ, 25 — 26 вересня 2014 року)

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»