Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№2(31) // 2014

 

Обкладинка

 

1. ПЕРЕДОВА СТАТТЯ

 

М’язові дистонії. Аналітичний огляд та власне клінічне спостереження

Т. В. Мироненко, О. Ю. Рибалка, М. О. Мироненко, І. В. Хубетова, М. К. Гайдаш

Узагальнено дані літератури з питань етіології, патогенезу, класифікації, клінічних виявів та діагностики м’язових дистоній. Проведено диференціацію окремих форм дистонії. Висвітлено міжнародні клініко-діагностичні критерії цього захворювання. Наведено власне клінічне спостереження пацієнтки з міодистонією. Викладена інформація розширює уявлення про особливості пізньої маніфестації м’язової дистонії.

Ключові слова: м’язова дистонія, клінічні вияви, діагностика.

 

Мышечные дистонии. Аналитический обзор и собственное клиническое наблюдение

Т. В. Мироненко, О. Ю. Рыбалка, М. О. Мироненко, И. В. Хубетова, М. К. Гайдаш

Обобщены данные литературы по вопросам этиологии, патогенеза, классификации, клинических проявлений и диагностики мышечных дистоний. Проведена дифференциация отдельных форм дистоний. Освещены международные клинико-диагностические критерии данного заболевания. Приведено собственное клиническое наблюдение пациентки с миодистонией. Изложенная информация расширяет представление об особенностях поздней манифестации мышечной дистонии.

Ключевые слова: мышечная дистония, клинические проявления, диагностика.

2. ОГЛЯДИ

 

Міастенія: сучасні підходи до діагностики та лікування

В. М. Школьник, О. І. Кальбус, О. М. Бараненко, О. В. Погорєлов

Наведено сучасні уявлення щодо патогенезу та клінічного перебігу міастенії. Особливу увагу приділено діагностичним та лікувальним підходам.

Ключові слова: міастенія, очна форма, генералізована форма, діагностика, лікування.

 

Миастения: современные подходы к диагностике и лечению

В. М. Школьник, А. И. Кальбус, А. Н. Бараненко, А. В. Погорелов

Приведены современные представления о патогенезе и клиническом течении миастении. Особое внимание уделено диагностическим и лечебным подходам.

Ключевые слова: миастения, глазная форма, генерализованная форма, диагностика, лечение.

3. ОГЛЯДИ

 

Післяінсультна спастичність: патофізіологія та методи дослідження (огляд проблеми)

А. В. Паєнок, І. М. Цюмрак, С. Я. Кирилюк

Наведено дані літератури щодо патофізіології післяінсультної спастичності, методів її вивчення (детальний загальний та неврологічний огляд, електронейроміографія). Продемонстровано, що послідовне і правильне обстеження хворого з післяінсультною спастичністю відіграє важливу роль у визначенні стану пацієнта, плануванні ефективних реабілітаційних заходів, а також моніторингу змін у процесі лікування для полегшення страждань пацієнта.

Ключові слова: інсульт, спастичність, патофізіологія, методи обстеження, шкали.

 

Послеинсультная спастичность: патофизиология и методы исследования (обзор проблемы)

А. В. Паенок, И. Н. Цюмрак, С. Я. Кирилюк

Приведены данные литературы о патофизиологии послеинсультной спастичности, методах ее исследования (детализированный общий и неврологический осмотр, электронейромиография). Показано, что последовательное и правильное обследование больного с послеинсультной спастичностью имеет большое значение для определения состояния пациента, планирования эффективных реабилитационных мероприятий, а также для мониторинга изменений в процессе лечения с целью облегчения страданий пациента.

Ключевые слова: инсульт, спастичность, патофизиология, методы исследования, шкалы.

4. Оригінальні дослідження

 

Зв’язок між клінічними характеристиками ішемічного інсульту і ступенем артеріальної гіпертензії

Л. І. Соколова, Т. М. Черенько, Ю. Л. Гелетюк

Мета — виявити зв’язок між тяжкістю ішемічного інсульту, його підтипом, локалізацією, розміром вогнища ішемії та ступенем артеріальної гіпертензії (АГ).

Матеріали і методи. Обстежено 105 пацієнтів з ішемічним інсультом і АГ різного ступеня (55 чоловіків та 50 жінок віком від 39 до 86 років, середній вік — (67,30 ± 1,09) року). Тяжкість інсульту оцінювали за шкалою NIHSS, патогенетичні підтипи встановлювали за TOAST-критеріями. Діагноз АГ встановлено на підставі клінічних, лабораторних та інструментальних даних.

Результати. Зі ступенем АГ достовірно корелювала тяжкість неврологічних розладів (r = 0,34). У хворих з тяжкими неврологічними розладами не було АГ I ступеня. У пацієнтів з ішемічним інсультом частіше констатували АГ II ступеня.

Висновки. Тяжкість неврологічних розладів корелювала зі ступенем АГ. Установлено достовірне збільшення частки хворих з помірно тяжким і тяжким неврологічним дефіцитом з підвищенням ступеня АГ.

Ключові слова: мозковий ішемічний інсульт, артеріальна гіпертензія, артеріальний тиск.

 

Связь между клиническими характеристиками ишемического инсульта и степенью артериальной гипертензии

Л. И. Соколова, Т. М. Черенько, Ю. Л. Гелетюк

Цель — выявить связь между тяжестью ишемического инсульта, его подтипом, локализацией, размером очага ишемии и степенью артериальной гипертензии (АГ).

Материалы и методы. Обследованы 105 пациентов с ишемическим инсультом и АГ разной степени (55  мужчин и 50 женщин в возрасте от 39 до 86 лет, средний возраст — (67,30 ± 1,09) года). Тяжесть инсульта оценивали по шкале NIHSS, патогенетические подтипы устанавливали по TOAST-критериями. Диагноз АГ установлен на основании клинических, лабораторных и инструментальных данных.

Результаты. Со степенью АГ достоверно коррелировала тяжесть неврологических нарушений (r = 0,34). У больных с тяжелыми неврологическими нарушениями не было АГ I степени. У пациентов с ишемическим инсультом чаще констатировали АГ II степени.

Выводы. Тяжесть неврологических нарушений коррелировала со степенью АГ. Установлено достоверное увеличение доли больных с умеренно тяжелым и тяжелым неврологическим дефицитом с повышением степени АГ.

Ключевые слова: мозговой ишемический инсульт, артериальная гипертензия, артериальное давление.

5. Оригінальні дослідження

 

Креатинкіназемія при бічному аміотрофічному склерозі

Н. П. Волошина, О. В. Єгоркіна, В. В. Рязанцев, М. Є. Черненко

Мета — оцінити активність креатинфосфокінази (КФК) у сироватці крові та лікворі хворих на бічний аміотрофічний склероз (БАС) як біомаркер захворювання.

Матеріали і методи. До дослідження залучено хворих з діагнозом БАС, установленим на підставі переглянутих діагностичних критеріїв El Escorial, електроміографічних критеріїв та критеріїв вимірювання нервової провідності для діагностування БАС, які проходили стаціонарне лікування у відділі нейроінфекцій та розсіяного склерозу Інституту неврології, психіатрії та наркології НАМН України у 2012 — 2013 рр. Активність КФК визначено кінетичним спектрофотометричним методом у 52 хворих у сироватці крові та у 35 хворих у лікворі. Активність КФК хворих з різними формами БАС вивчали з урахуванням статі, оцінки за шкалою ALSFRS-R (Functional Rating Scale ALS, Revised) і тривалості захворювання.

Результати. Зафіксовано достовірне підвищення активності КФК у лікворі хворих на БАС порівняно з показником пацієнтів з іншими неврологічними захворюваннями та загальної КФК у сироватці крові у половини хворих на БАС порівняно з максимальним референсним значенням. Середнє значення рівня КФК у сироватці крові було достовірно вище у чоловіків, зокрема у чоловіків з попереково-крижовою формою БАС. У хворих з бульбарною формою захворювання незалежно від статі середнє значення вмісту КФК було в межах норми. Не виявлено достовірної різниці щодо рівнів КФК у сироватці крові між хворими з початком захворювання із залученням верхніх або нижніх кінцівок.

Висновки. У хворих на БАС виявлено підвищену регуляцію КФК. Рівень активності КФК у сироватці крові та лікворі хворих на БАС можна розглядати як один із прогностичних чинників виживаності.

Ключові слова: бічний аміотрофічний склероз, креатинфосфокіназа, виживаність.

 

Креатинкиназемия при боковом амиотрофическом склерозе

Н. П. Волошина, О. В. Егоркина, В. В. Рязанцев, М. Е. Черненко

Цель — оценить активность креатинфосфокиназы (КФК) в сыворотке крови и ликворе больных боковым амиотрофическим склерозом (БАС) в качестве биомаркера заболевания.

Материалы и методы. В исследование были включены больные с диагнозом БАС, установленным на основании пересмотренных диагностических критериев El Escorial, электромиографических критериев и критериев измерения проводимости нервов для диагностики БАС, находившиеся на стационарном лечении в отделе нейроинфекций и рассеянного склероза Института неврологии, психиатрии и наркологии НАМН Украины в 2012 — 2013 гг. Активность КФК определяли кинетическим спектрофотометрическим методом у 52 больных в сыворотке крови и у 35 больных в ликворе. Уровень активности КФК у больных с разными формами БАС изучали с учетом пола, оценки по шкале ALSFRS-R (Functional Rating Scale ALS, Revised) и длительности заболевания.

Результаты. Зафиксировано достоверное повышение активности КФК в ликворе больных БАС по сравнению с показателем пациентов с другими неврологическими заболеваниями и общей КФК в сыворотке крови — у половины больных БАС по сравнению с максимальным референсным значением. Среднее значение уровня КФК в сыворотке крови было достоверно выше у мужчин, в частности у мужчин с пояснично-крестцовой формой БАС. У больных с бульбарной формой заболевания независимо от пола среднее значение содержания КФК было в пределах нормы. Не выявлено достоверных различий уровня КФК в сыворотке крови между больными с началом заболевания с вовлечением верхних или нижних конечностей.

Выводы. У больных БАС отмечена повышенная регуляция КФК. Уровень активности КФК в сыворотке крови и ликворе больных БАС можно рассматривать как один из прогностических факторов выживаемости.

Ключевые слова: боковой амиотрофический склероз, креатинфосфокиназа, выживаемость.

6. Оригінальні дослідження

 

Зміни в системі перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантній системі, тромбоцитарній ланці гемостазу у хворих на опіатну наркоманію залежно від наявності в крові антитіл до ВІЛ 1-го та 2-го типу

І. І. Бокал, В. В. Костюшов, Н. В. Клімченко

Мета — вивчити зміни в системі перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), антиоксидантній системі (АОС) і тромбоцитарній ланці гемостазу у хворих на опіатну наркоманію залежно від наявності в крові антитіл до ВІЛ 1-го та 2-го типу.

Матеріали і методи. Обстежено 30 хворих на опіатну ін'єкційну наркоманію віком від 24 до 45 років (з них чоловіків — 27, жінок — 3), які перебували на стаціонарному лікуванні в медичному центрі «Полінар». Пацієнтів розподілено на дві групи: 1-ша група — 15 наркоманів, у сироватці крові яких на момент обстеження виявлено антитіла до ВІЛ 1-го та 2-го типу, у 80 % випадків — антитіла до гепатиту С, 2-га група — 15 ВІЛ-неінфікованих наркоманів, у сироватці крові яких знайдено антитіла до гепатиту С. Антитіла до поверхневого антигена гепатиту В (HBsAg) на момент обстеження у пацієнтів обох груп не виявлено. Групу порівняння становили 20 пацієнтів, у сироватці крові яких знайдено антитіла до гепатиту С, контрольну групу — 100 практично здорових осіб — донорів крові. Дослідження процесів ПОЛ/АОС і тромбоцитарної ланки гемостазу проводили до початку терапії в зразках сироватки венозної крові стандартними методами.

Результати. Клінічна картина наркоманії була типовою для цієї патології — цитолітичний синдром у всіх хворих, помірний — у ВІЛ-неінфікованих наркоманів. У всіх наркоманів відзначено зниження рівня глюкози до 3,0  ммоль/л. У ВІЛ-неінфікованих наркоманів рівень тромбоцитів був знижений на 56 % порівняно з контрольною групою, у ВІЛ-інфікованих наркоманів — на 68 %, у пацієнтів з гепатитом С — на 44 %, вміст загальних антиоксидантів — на 34, 56 і 14 % відповідно. В усіх хворих спостерігали ідентичні порушення тіол-дисульфідної системи (ТДС), які свідчили про підвищення вмісту окиснених форм білків і відновлених форм низькомолекулярних тіолових сполук, більш виражені у ВІЛ-інфікованих наркоманів. Це свідчить про неспецифічний характер зазначених змін, тому ТДС можна розглядати як систему, яка бере безпосередню участь у молекулярних механізмах неспецифічної резистентності організму до пошкоджувальних чинників.

Висновки. При опіатній наркоманії незалежно від наявності ВІЛ 1-го та 2-го типу, вірусу гепатиту відбувається активація процесів ПОЛ із затримкою нейтралізації та утилізації малонового діальдегіду, накопиченням дієнових кон’югат, причому порушення більш виражені у ВІЛ-інфікованих наркоманів. Вплив на організм людини різних за природою чинників (вірусне та опіатне навантаження) призводить до односпрямованих зрушень окисно-відновної рівноваги в ТДС, яка є важливою складовою неспецифічної резистентності організму. Вивчення процесів ПОЛ, стану АОС та їх клінічна оцінка у наркозалежних хворих важливі не лише з наукової точки зору, а і для розробки адекватної терапевтичної програми із застосуванням антиоксидантів.

Ключові слова: опіатна наркоманія, перекисне окиснення ліпідів, антиоксидантна система, тіол-дисульфідна система, тромбоцитарна ланка гемостазу.

 

Изменения в системе перекисного окисления липидов, антиоксидантной системе и тромбоцитарном звене гемостаза у больных опиатной наркоманией в зависимости от наличия в крови антител к ВИЧ 1-го и 2-го типа

И. И. Бокал, В. В. Костюшов, Н. В. Климченко

Цель — изучить изменения в системе перекисного окисления липидов (ПОЛ), антиоксидантной системе (АОС) и тромбоцитарном звене гемостаза у больных опиатной наркоманией в зависимости от наличия в крови антител к ВИЧ 1-го и 2-го типа.

Материалы и методы. Обследовано 30 больных опиатной инъекционной наркоманией в возрасте от 24 до 45 лет (из них мужчин — 27, женщин — 3), находившихся на стационарном лечении в медицинском центре «Полинар». Пациентов распределили на две группы: 1-я группа — 15 наркоманов, у которых в сыворотке крови на момент обследования обнаружены антитела к ВИЧ 1-го и 2-го типа, в 80 % случаев — антитела к гепатиту С, 2-я группа — 15 ВИЧ-неинфицированных наркоманов, в сыворотке крови которых выявлены антитела к гепатиту С. Антитела к поверхностному антигену гепатита В (HBsAg) на момент обследования у пациентов обеих групп не обнаружены. Группу сравнения составили 20 пациентов, в сыворотке крови которых выявлены антитела к гепатиту С, контрольную группу — 100 практически здоровых лиц — доноров крови. Исследование процессов ПОЛ/АОС и тромбоцитарного звена гемостаза проводили до начала терапии в образцах сыворотки венозной крови стандартными методами.

Результаты. Клиническая картина наркомании была типичной для данной патологии — цитолитический синдром у всех больных, умеренный — у ВИЧ-неинфицированных наркоманов. У всех наркоманов имело место снижение уровня глюкозы до 3,0 ммоль/л. У ВИЧ-неинфицированных наркоманов уровень тромбоцитов был снижен на 56 % по сравнению с контрольной группой, у ВИЧ-инфицированных наркоманов — на 68 %, у пациентов с гепатитом С — на 44 %, содержание общих антиоксидантов — на 34; 56 и 14 % соответственно. У трех групп больных отмечены идентичные нарушения состояния тиол-дисульфидной системы (ТДС), которые свидетельствовали о повышении содержания окисленных форм белков и восстановленных форм низкомолекулярных тиоловых соединений, более выраженные у ВИЧ-инфицированных наркоманов. Это свидетельствует о неспецифическом характере отмеченных изменений, поэтому ТДС можно рассматривать как систему, которая принимает непосредственное участие в молекулярных механизмах неспецифической резистентности организма к повреждающим факторам.

Выводы. При опиатной наркомании независимо от наличия ВИЧ 1-го и 2-го типа, вируса гепатита С имеет место активация процессов ПОЛ с задержкой нейтрализации и утилизации малонового диальдегида, накоплением диеновых конъюгат, причем нарушения более выражены у ВИЧ-инфицированных наркоманов. Влияние на организм человека разных по природе факторов (вирусная и опиатная нагрузка) приводит к однонаправленным сдвигам окислительно-восстановительного равновесия в ТДС, которая является важной составляющей неспецифической резистентности организма. Изучение процессов ПОЛ, состояния АОС и их клиническая оценка у наркозависимых больных важны не только с научной точки зрения, но и для разработки адекватной терапевтической программы с применением антиоксидантов.

Ключевые слова: опиатная наркомания, перекисное окисление липидов, антиоксидантная система, тиол-дисульфидная система, тромбоцитарное звено гемостаза.

7. Оригінальні дослідження

 

Епідеміологічні та клінічні особливості розсіяного склерозу в м. Луцьку

О. Д. Шульга, Л. А. Шульга, С. Ю. Бойко, О. С. Дрозд, Ж. О. Матвейчук, С. В. Мельник, С. Ф. Мельник, О. Я. Оранська, О. М. Юнчик

Мета — вивчити клініко-епідеміологічні показники хворих на розсіяний склероз (РС) у м. Луцьку.

Матеріали і методи. Обстежено 153 пацієнтів з РС, які мешкають у м. Луцьку. Проаналізовано дані амбулаторних карт та анкет щодо віку, статі, початку захворювання, типу перебігу та ступеня інвалідизації. Проведено аналіз поширеності та захворюваності на РС у м. Луцьку протягом останніх 15 років, а також поширеності РС за віковим та статевим складом.

Результати. Установлено, що м. Луцьк належить до зони високого ризику розвитку РС з поширеністю 113,7 на 100 тис. населення. Співвідношення жінки : чоловіки — 2,3 : 1. Останні 5 років спостерігається тенденція до зменшення захворюваності та поширеності РС. Переважає ремітивно-рецидивний та ремітивно-прогресивний перебіг захворювання. Первинно-прогредієнтний перебіг РС зафіксовано у 7,19 % випадків. РС найбільш поширений серед осіб віком понад 50 років. Середній вік дебюту в чоловіків — 34,3 року, в жінок — 37,6 року.

Висновки. Високий рівень інвалідизації зумовлює необхідність створення системи реабілітації хворих з РС.

Ключові слова: розсіяний склероз, захворюваність, поширеність, тип перебігу.

 

Эпидемиологические и клинические особенности рассеянного склероза в г. Луцке

О. Д. Шульга, Л. А. Шульга, С. Ю. Бойко, О. С. Дрозд, Ж. О. Матвейчук, С. В. Мельник, С. Ф. Мельник, О. Я. Оранська, О. М. Юнчик

Цель — изучить клинико-эпидемиологические показатели больных рассеянным склерозом (РС) в г. Луцке.

Материалы и методы. Обследованы 153 пациента с РС, проживающие в г. Луцке. Проанализированы данные амбулаторных карт относительно возраста, пола, начала заболевания, типа течения и степени инвалидизации. Проведен анализ распространенности и заболеваемости РС в г. Луцке за последние 15 лет, а также распространенности РС в зависимости от возраста и пола.

Результаты. Установлено, что г. Луцк относится к зоне высокого риска развития РС с распространенностью 113,7 на 100 тис. населения. Соотношение женщины: мужчины — 2,3 : 1. Последние 5 лет наблюдается тенденция к уменьшению заболеваемости и распространенности РС. Преобладают ремиттирующе-рецидивирующий и ремиттирующе-прогрессирующий типы течения. Первично-прогредиентное течение зафиксировано в 7,19 % случаев. РС наиболее распространен среди лиц старше 50 лет. Средний возраст дебюта у мужчин — 34,3 года, у женщин — 37,6 года.

Выводы. Высокая степень инвалидизации обуславливает необходимость создания системы реабилитации больных с РС.

Ключевые слова: рассеянный склероз, заболеваемость, распространенность, тип течения.

8. Оригінальні дослідження

 

Особливості вегетативної регуляції в чоловіків молодого віку з кардіальною патологією

О. В. Ромалійська, А. В. Демченко, А. В. Ревенько, О. В. Нікітюк, В. А. Хар’яков

Мета — вивчити функції вегетативної нервової системи за допомогою комплексної оцінки компонентів вегетативної регуляції та методу викликаних шкірних симпатичних потенціалів (ВШВП) у чоловіків молодого віку з кардіальною патологією порівняно зі здоровими особами.

Матеріали і методи. Обстежено 45 чоловіків молодого віку. Проведено тестування за допомогою опитувальника Вейна — Соловйової, розрахунок індекса Кердо та коефіцієнта Хільдебрандта. При вивченні ВШВП проаналізовано стандартні показники. До основної групи залучено 30 чоловіків (середній вік — (20,7 ± 1,8) року) із супутньою кардіальною патологією, до контрольної — 15 здорових чоловіків (середній вік — (20,7 ± 1,9) року).

Результати. У чоловіків основної групи загальний тонус вегетативної нервової системи мав переважно симпатичну спрямованість. Величина індексу Кердо в основній групі в 40 % випадків була від’ємною, у 47 % — додатною, у контрольній в усіх випадках дорівнюваpла нулю. Значення коефіцієнта Хільдебрандта свідчить про неузгодженість діяльності вісцеральних систем в основній групі. Латентний період ВШВП в основній групі був достовірно меншим, ніж у контрольній (р < 0,05), а амплітуда і тривалість першої та другої фази — достовірно більшими (р < 0,05).

Висновки. У чоловіків основної групи виявлено підвищення активності ерготропних центрів.

 

Особенности вегетативной регуляции у мужчин молодого возраста с кардиальной патологией

О. В. Ромалийская, А. В. Демченко, А. В. Ревенько, О. В. Никитюк, В. А. Харьяков

Цель — изучить функции вегетативной нервной системы с помощью комплексной оценки компонентов вегетативной регуляции и метода вызванных кожных симпатических потенциалов (ВКСП) у мужчин молодого возраста с кардиальной патологией по сравнению со здоровыми лицами.

Материалы и методы. Обследовано 45 мужчин молодого возраста. Проведено тестирование по опроснику Вейна — Соловьевой и расчет индекса Кердо и коэффициента Хильдебрандта. При изучении ВКСП проанализированы стандартные показатели. Основную группу составили 30 мужчин (средний возраст — (20,7 ± 1,8) года) с сопутствующей кардиальной патологией, контрольную — 15 здоровых мужчин (средний возраст — (20,7 ± 1,9) года).

Результаты. У мужчин основной группы общий тонус вегетативной нервной системы имел преимущественно симпатическую направленность. Величина индекса Кердо в 40 % случаев была отрицательной, в 47 % — положительной, в контрольной группе во всех случаях была равна нулю. Значение коэффициента Хильдебранта свидетельствовало о рассогласовании деятельности висцеральных систем в основной группе. Латентный период ВКСП в основной группе был достоверно меньше, чем в контрольной (р < 0,05), а амплитуда и длительность первой и второй фазы — достоверно больше (р < 0,05).

Выводы. У мужчин основной группы выявлено повышение активности эрготропных центров.

9. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Відновне лікування пацієнтів, прооперованих з приводу кавернозних ангіом стовбура головного мозку, в ранній післяопераційний період

В. М. Жданова

Мета — представити досвід відновного лікування хворих, прооперованих з приводу кавернозних ангіом стовбура головного мозку (КА СГМ), у ранній післяопераційний період.

Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів лікування 18 хворих, прооперованих з приводу КА СГМ. Застосовували фізіотерапевтичні процедури, медикаментозне лікування, лікувальну фізкультуру.

Результати. Відновне лікування починали після стабілізації вітальних функцій. Призначали комбіновані фізіотерапевтичні процедури, які посилюють лікувальний ефект, — ультразвукову терапію з наступною електростимуляцією мімічних та окорухових м’язів. Для відновлення акту ковтання застосовували електростимуляцію глоткових м’язів. У всіх хворих спостерігали регрес неврологічного дефіциту.

Висновки. Запропонований комплекс відновного лікування у хворих, прооперованих з приводу КА СГМ, є високоефективним, забезпечує відновлення порушених функції, суттєво поліпшує якість життя.

Ключові слова: кавернозні ангіоми, ранній післяопераційний період, відновне лікування, фізіотерапевтичні процедури.

 

Восстановительное лечение пациентов, прооперированных по поводу кавернозных ангиом ствола головного мозга, в ранний послеоперационный период

В. Н. Жданова

Цель — представить опыт восстановительного лечения пациентов, прооперированных по поводу кавернозных ангиом ствола головного мозга (КА СГМ), в ранний послеоперационный период.

Материалы и методы. Проведен анализ результатов лечения 18 больных, прооперированных по поводу КА СГМ. Применяли физиотерапевтические процедуры, медикаментозное лечение, лечебную физкультуру.

Результаты. Восстановительное лечение начинали после стабилизации витальных функций. Назначали комбинированные физиотерапевтические процедуры, усиливающие лечебный эффект, — ультразвуковую терапию с последующей электростимуляцией мимических и глазодвигательных мышц. Для восстановления акта глотания применяли электростимуляцию глоточных мышц. У всех больных наблюдали регресс неврологического дефицита.

Выводы. Предложенный комплекс восстановительного лечения у больных, прооперированных по поводу КА СГМ, является высокоэффективным, обеспечивает восстановление нарушенных функций, существенно улучшает качество жизни.

Ключевые слова: кавернозные ангиомы, ранний послеоперационный период, восстановительное лечение, физиотерапевтические процедуры.

10. Лікарю-практику

 

Гліоми головного мозку: післяопераційна реабілітація та якість життя хворих

В. Д. Розуменко, А. П. Хорошун

Мета — підвищити якість життя (ЯЖ) хворих з гліальними пухлинами головного мозку (ПГМ) шляхом впровадження в клінічну практику оптимальних методів відновного лікування (ВЛ) у післяопераційний період.

Матеріали і методи. На підставі комплексної оцінки результатів клініко-неврологічного дослідження, комп’ютерної, магнітно-резонансної, функціональної магнітно-резонансної та однофотонної емісійної комп’ютерної томографії у 462 хворих з гліальними ПГМ розроблено тактику ВЛ, яка передбачала застосування медикаментозної терапії, електростимуляції, низькоінтенсивної лазерної терапії, лікувальної фізкультури. Післяопераційні лікувальні заходи проводили з урахуванням неврологічного дефіциту, локалізації видаленої пухлини, її розташування відносно функціонально важливих зон головного мозку, гістологічно встановленого ступеня злоякісності пухлини. Клінічний результат ВЛ оцінювали шляхом порівняння показників ЯЖ у доопераційний та післяопераційний період і після курсу проведеного ВЛ.

Результати. Застосування розробленої тактики ВЛ у хворих з гліальними ПГМ поліпшує ЯЖ хворих у післяопераційний період. Після хірургічного видалення пухлини і курсу ВЛ частка хворих з індексом за шкалою Карнавського 70 балів і вище збільшилася із 47,3 до 86,4 %.

Висновки. Використання розробленої тактики ВЛ у хворих з гліальними ПГМ сприяє соціальній адаптації та підвищує ЯЖ.

Ключові слова: пухлини головного мозку, відновне лікування, якість життя.

 

Глиомы головного мозга: послеоперационная реабилитация и качество жизни больных

В. Д. Розуменко, А. П. Хорошун

Цель — повысить качество жизни (КЖ) больных с глиальными опухолями головного мозга (ОГМ) путем внедрения в клиническую практику оптимальных методов восстановительного лечения (ВЛ) в послеоперационный период.

Материалы и методы. На основе комплексной оценки результатов клинико-неврологического исследования, компьютерной, магнитно-резонансной, функциональной магнитно-резонансной и однофотонной эмиссионной компьютерной томографии у 462 больных с глиальными ОГМ разработана тактика ВЛ, предусматривающая применение медикаментозной терапии, электростимуляции, низкоинтенсивной лазерной терапии, лечебной физкультуры. Послеоперационные лечебные мероприятия проводили с учетом неврологического дефицита, локализации удаленной опухоли, ее расположения по отношению к функционально важным зонам головного мозга, гистологически установленной степени злокачественности опухоли. Клинический результат ВЛ оценивали путем сравнения показателей КЖ в дооперационный и послеоперационный период и после курса ВЛ.

Результаты. Применение разработанной тактики ВЛ у больных с глиальными ОГМ улучшает КЖ больных в послеоперационный период. После хирургического удаления опухоли и курса ВЛ доля больных с индексом по шкале Карнавского 70 баллов и выше увеличилась с 47,3 до 86,4 %.

Выводы. Использование разработанной тактики ВЛ у больных с глиальными ОГМ способствует социальной адаптации и повышает КЖ.

Ключевые слова: опухоли головного мозга, восстановительное лечение, качество жизни.

11. Лікарю-практику

 

Інтракраніальні пухлини у новонароджених

Ю. О. Орлов, А. В. Шаверський, Л. Л. Марущенко, В. І. Зябченко

Мета — провести ретроспективний аналіз спостережень пухлин головного мозку, діагностованих у неонатальний період, у новонароджених, які лікувалися у відділі нейрохірургії дитячого віку ДУ «Інститут нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України» у період з 1980 до 2012 р.

Матеріали і методи. Протягом 33-річного періоду спостерігали 15 новонароджених з пухлинами головного мозку, що становило 0,3 % від усіх дітей з пухлинами головного мозку, які перебували на лікуванні в дитячому відділенні у цей період. Переважали хлопчики — 10 (66,7 %). Гістологічно діагноз пухлини верифіковано у 13 (86,7 %) спостереженнях. Доброякісні пухлини діагностовано у 6 (46,1 %) спостереженнях: плексуспапілома — в 1, атипова плексуспапілома — в 1, гемангіоперицитома — в 1, зріла тератома — в 1, ліпоми — у 2. Злоякісні пухлини виявлено в 7 (53,9 %) випадках: анапластичні астроцитоми — у 3, нейробластома — в 1, незріла тератома — в 1, медуллобластома — в 1, супратенторіальні примітивні нейроектодермальні пухлини — в 1. У двох спостереженнях гіпоструктуру пухлин не визначено. Комп’ютерну томографію застосовано у 15, магнітно-резонансну томографію — у 14, нейросонографію — у 10 спостереженнях. Супратенторіальне розташування пухлини встановлено у 13 (86,7 %), субтенторіальне — у 2 (13,3 %) спостереженнях.

Результати. Основними виявами пухлин після народження були: макрокранія, неспокій, пірамідна недостатність, судоми. Ознаки внутрішньочерепної гіпертензії зафіксовано у 7 (46,7 %) пацієнтів. 11 хворим проведено 13 операцій (у двох спостереженнях видалення пухлини доповнено операцією шунтування). Тотальне видалення пухлини виконано у 7, субтотальне — у 2, біопсію — в 1 спостереженні. Двоє хворих померли після видалення пухлини, один — після операції лікворошунтування. Летальність після видалення пухлини становила 20 %. Катамнез простежено у 7 спостереженнях. Середня тривалість життя — 3,1 року (від 1 року до 12 років).

Висновки. Сучасні методи діагностики дають змогу діагностувати природжені пухлини головного мозку на ранніх строках життя або внутрішньоутробно. Основними чинниками, які впливають на прогноз, є об’єм видаленої пухлини та ступінь злоякісності пухлини. Хоча результати лікування і виживаність залишаються поганими, у деякої категорії дітей тривалість катамнезу та якість життя цілком задовільні.

Ключові слова: пухлини головного мозку, неонатальні пухлини, новонароджені, нейроепітеліальні пухлини.

 

Интракраниальные опухоли у новорожденных

Ю. А. Орлов, А. В. Шаверский, Л. Л. Марущенко, В. И. Зябченко

Цель — провести ретроспективный анализ наблюдений опухолей головного мозга, диагностированных в неонатальный период, у новорожденных, лечившихся в отделе нейрохирургии детского возраста ГУ «Институт нейрохирургии имени акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины» в период с 1980 по 2012 г.

Материалы и методы. В течение 33-летнего периода наблюдали 15 новорожденных с опухолями головного мозга, что составило 0,3 % от всех детей с опухолями головного мозга, находившихся на лечении в детском отделении за указанный период. Преобладали мальчики — 10 (66,7 %). Гистологически диагноз опухоли верифицирован в 13 (86,7 %) наблюдениях. Доброкачественные опухоли диагностированы в 6 (46,1 %) наблюдениях: плексуспапиллома — в 1, атипическая плексуспапиллома — в 1, гемангиоперицитома — в 1, зрелая тератома — в 1, липома — в 2. Злокачественные опухоли выявлены в 7 (53,9 %) случаях: анапластические астроцитомы — в 3, нейробластома — в 1, незрелая тератома — в 1, медуллобластома — в 1, супратенториальные примитивные нейроэктодермальные опухоли — в 1. В двух наблюдениях гитоструктура опухолей не определена. Компьютерную томографию применили в 15 случаях, магнитно-резонансную томографию — в 14, нейросонографию — в 10 наблюдениях. Супратенториальное расположение опухолей установлено в 13 (86,7 %), субтенториальное — в 2 (13,3 %) наблюдениях.

Результаты. Основными проявлениями опухолей после рождения были: макрокрания, беспокойство, пирамидная недостаточность, судороги. Признаки внутричерепной гипертензии выявлены у 7 (46,7 %) пациентов. 11 больным проведены 13 операций (в двух наблюдениях удаление опухоли дополнено шунтирующей операцией). Тотальное удаление опухоли выполнено в 7, субтотальное — в 2, биопсия — в 1 наблюдении. Двое больных умерли после удаления опухоли и один — после ликворошунтирующей операции. Летальность после удаления опухоли составила 20 %. Катамнез прослежен в 7 наблюдениях. Средняя продолжительность жизни составила 3,1 года (от 1 года до 12 лет).

Выводы. Современные методы диагностики позволяют диагностировать врожденные опухоли головного мозга на ранних сроках жизни или внутриутробно. Основными факторами, определяющими прогноз, являются объем удаленной опухоли и степень ее злокачественности. Хотя результаты лечения и выживаемость остаются плохими, у некоторой категории детей длительность катамнеза и качество жизни вполне удовлетворительное.

Ключевые слова: опухоли головного мозга, неонатальные опухоли, новорожденные, нейроэпителиальные опухоли.

12. Лікарю-практику

 

Клініка та діагностика аневризм дистальних сегментів передньої мозкової артерії в гострий період їх розриву

А. Д. Сидорак, О. А. Цімейко

Мета — визначити характерні клінічні вияви аневризм дистальних сегментів передньої мозкової артерії (ПМА) в гострий період їх розриву та методи їх діагностики.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати обстеження 54 хворих з артеріальними аневризмами дистальних сегментів ПМА в гострий період їх розриву, які перебували на лікуванні в Інституті нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України у період з 1998 до 2013 р.

Результати. Основним клінічним виявом розриву артеріальних аневризм дистальних сегментів ПСА в гострий період їх розриву є субарахноїдальний крововилив. Всім хворим проведено комп’ютерну томографію головного мозку, за результатами якої у 15 випадках діагностовано субарахноїдальний, у 22  — субарахної-дально-паренхіматозний, у 10 — субарахноїдально-паренхіматозно-вентрикулярний, у 2 випадках — субарахно-їдально-вентрикулярний крововилив.

Висновки. Основний метод діагностики аневризм ПМА — церебральна ангіографія. Високоінформативними методами також є комп’ютерна томографія та її поєднання з ангіографією, магнітно-резонансна томографія головного мозку.

Ключові слова: субарахноїдальний крововилив, артеріальна аневризма.

 

Клиника и диагностика аневризм дистальных сегментов передней мозговой артерии в острый период их разрыва

А. Д. Сидорак, О. А. Цимейко

Цель — определить характерные клинические проявления аневризм дистальных сегментов передней мозговой артерии (ПМА) в острый период их разрыва и методы их диагностики.

Материалы и методы. Проанализированы результаты обследования 54 больных с артериальными аневризмами дистальных сегментов ПМА в острый период их разрыва, которые находились на лечении в Институте нейрохирургии им. акад. А. П. Ромоданова НАМН Украины в период с 1998 по 2013 г.

Результаты. Основным клиническим проявлением разрыва артериальных аневризм дистальных сегментов ПСА в острый период их разрыва является субарахноидальное кровоизлияние. Всем больным проведена компьютерная томография головного мозга, по результатам которой в 15 случаях диагностировано субарахноидальное кровоизлияние, в 22 — субарахноидально-паренхиматозное, в 10 — субарахноидально-перенхиматозно-вентрикулярное, в 2 случаях — субарахноидально-вентрикулярное кровоизлияние.

Выводы. Основным методом диагностики аневризм ПМА является церебральная ангиография. Высокоинформативными методами также являются компьютерная томография и ее сочетание с ангиографией, магнитно-резонансная томография головного мозга.

Ключевые слова: субарахноидальное кровоизлияние, артериальная аневризма.

13. Лікарю-практику

 

Енцефалопатія Верніке: клінічне спостереження у вагітної

В. М. Василенко, В. А. Пеннер, М. О. Мироненко, В. С. Ковалик

Енцефалопатія Верніке — гострий нейропсихіатричний синдром, який розвивається внаслідок дефіциту тіаміну та асоціюється зі значним ризиком ускладнень і смерті. Описано власне клінічне спостереження енцефалопатії Верніке у вагітної. Зроблено акцент на необхідності ранньої діагностики та своєчасної профілактики цього захворювання.

Ключові слова: енцефалопатія Верніке, вагітність, дефіцит вітаміну В1.

 

Энцефалопатия Вернике: клиническое наблюдение у беременной

В. Н. Василенко, В. А. Пеннер, М. О. Мироненко, В. С. Ковалик

Энцефалопатия Вернике — острый нейропсихиатрический синдром, развивающийся вследствие дефицита тиамина и ассоциирующийся со значительным риском осложнений и смерти. Описано собственное клиническое наблюдение энцефалопатии Вернике у беременной. Сделан акцент на необходимости ранней диагностики и своевременной профилактики данного заболевания.

Ключевые слова: энцефалопатия Вернике, беременность, дефицит витамина В1.

14. Лікарю-практику

 

Проблеми діагностики та лікування гострої порфирійної полінейропатії

Т. І. Негрич, М. І. Юр, А. І. Хома, Н. М. Кардош, Я. Є. Саноцький, Н. Р. Готь

Описано клінічний випадок гострої порфирійної полінейропатії, труднощі своєчасної діагностики та особливості перебігу цього захворювання. Методів діагностики порфирії та препаратів для патогенетичного лікування немає.

Ключові слова: гем, порфирія, порфирійна полінейропатія.

 

Проблемы диагностики и лечения острой порфирийной полинейропатии

Т. И. Негрич, М. И. Юр, А. И. Хома, Н. Н. Кардош, Я. Е. Саноцкий, Н. Р. Готь

Описан клинический случай острой порфирийной полинейропатии, трудности своевременной диагностики и особенности течения данного заболевания. Методы диагностики порфирии и препараты для патогенетического лечения болезни отсутствуют.

Ключевые слова: гем, порфирия, порфирийная полинейропатия.

15. Лікарю-практику

 

Системний кліщовий бореліоз: оптимізація діагностики і терапії нейроофтальмічних порушень

А. О. Руденко, Л. В. Муравська, П. А. Дьяченко, Б. А. Пархомець, В. Ю. Луценко, Ж. П. Сидорова

Мета — вивчити нейроофтальмічні порушення при системному кліщовому бореліозі.

Матеріали і методи. Обстежено 30 хворих на Лайм-бореліоз, з них 18 жінок. Переважали хворі віком від 21 до 30 років — 11. Середню тяжкість захворювання діагностовано у 20 пацієнтів, тяжку — у 9, легку — в 1. Ураження шкіри у вигляді кільцеподібної еритеми виявлено у 12 хворих, ураження опорно-рухового апарату — у 10, ураження нервової системи у вигляді розсіяного енцефаломієліту — у 2, полінейропатії — в 1, ураження очей — у 5, у 4 із них діагностовано ретробульбарний неврит, в 1 — хоріоретиніт.

Результати. Всі випадки Лайм-бореліозу з ураженням очей були діагностовані пізно, хворих лікували в різних стаціонарах (очних, неврологічних) і лише після консультації інфекціоніста призначали обстеження на Лайм-бореліоз. Випадки ураження очей виявлено при безеретемних формах Лайм-бореліозу. Всі хворі з нейроофтальмічними порушеннями жили в ендемічних за Лайм-бореліозом зонах, однак кліщів із себе знімали лише двоє, троє такого не пам’ятали. Вивчення анамнезу в зазначених двох хворих дало підставу запідозрити Лайм-бореліоз, діагноз було встановлено після проведення лабораторних досліджень. Троє хворих, які не знімали з себе кліщів, звернулися з приводу нейроофтальмічних порушень на тлі герпесвірусних інфекцій у стані персистенції. Їх було обстежено на Лайм-бореліоз методами специфічних серологічних досліджень.

Висновки. При ураженнях очей у вигляді ретробульбарного невриту, нейроретиніту, хоріоретиніту, кератиту тощо слід пам’ятати про Лайм-бореліоз і проводити дослідження крові на титри антитіл Ig M, Ig G до борелій. Основний метод лікування хронічного Лайм-бореліозу — застосування високих доз антибіотиків протягом 21 — 28 діб або проведення терапії цефтріаксоном упродовж 4 діб по 4 г/добу, 3 доби перерви, чергувати протягом місяця, при хронічних формах — довше.

Ключові слова: системний кліщовий бореліоз, нейроофтальмічні порушення, діагностика, терапія.

 

Системный клещевой боррелиоз: оптимизация диагностики и терапии нейроофтальмологических нарушений

А. А. Руденко, Л. В. Муравская, П. А. Дьяченко, Б. А. Пархомец, В. Ю. Луценко, Ж. П. Сидорова

Цель — изучить нейроофтальмологические нарушения при системном боррелиозе.

Материалы и методы. Обследовано 30 больных Лайм-боррелиозом, из них 18 женщин. Преобладали больные в возрасте от 21 года до 30 лет — 11. Средняя тяжесть болезни диагностирована у 20 пациентов, тяжелая — у 9, легкая — у 1. Поражение кожи в виде кольцевидной эритемы выявлено у 12 больных, поражение опорно-двигательного аппарата — у 10, поражение нервной системы в виде рассеянного энцефаломиелита  — у 2, полинейропатии — у 1, поражения глаз — у 5, у 4 из них диагностирован ретробульбарный неврит, у 1 — хориоретинит.

Результаты. Все случаи Лайм-боррелиоза с поражением глаз были диагностированы поздно, больных лечили в разных стационарах (глазных, неврологических) и только после консультации инфекциониста назначали обследование на Лайм-боррелиоз. Случаи поражения глаз установлены при безэритемных формах Лайм-боррелиоза. Все больные с нейроофтальмологическими нарушениями жили в эндемичных по Лайм-боррелиозу зонах, однако клещей с себя снимали только двое, а трое такого не помнили. Изучение анамнеза у двух упомянутых больных позволило заподозрить Лайм-боррелиоз, диагноз которого был поставлен после проведения лабораторных исследований. Трое больных, не снимавших с себя клещей, обратились по поводу нейроофтальмологических нарушений на фоне герпесвирусной инфекции в состоянии персистенции и были обследованы на Лайм-боррелиоз методами специфических серологических исследований.

Выводы. При поражениях глаз в виде ретробульбарного неврита, нейроретинита, хориоретинита, кератита и др. следует помнить о Лайм-боррелиозе и проводить исследование крови на титры антител Ig M, Ig G к боррелиям. Основным методом лечения хронического Лайм-боррелиоза является применение антибиотиков в высоких дозах на протяжении 21 — 28 сут или проведение терапии цефтриаксоном в течение 4 сут по 4 г/сут, 3  сут перерыв, так чередовать на протяжении месяца, при хронических формах — дольше.

Ключевые слова: системный клещевой боррелиоз, нейроофтальмологические нарушения, диагностика, терапия.

16. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Механізм гострої фази больового фасеточного синдрому на прикладі грудного відділу хребта

В. В. Гонгальський

Мета — уточнити анатомічні структури в міжхребцевих суглобах, які можуть бути джерелом ноцицептивної аферентації при біомеханічно зумовленому больовому фасеточному синдромі.

Матеріали і методи. На 42 тваринах (кролі) відтворено зміщення хребця в грудному руховому сегменті, яке відповідає біомеханічним змінам, виявленим на рентгенограмах у хворих з больовим фасеточним синдромом (вертеброгенна дорсалгія). За допомогою світлової мікроскопії вивчено зміни в тканинах рухового сегмента хребта, желатинозній субстанції та бічних рогах сірої речовини відповідних сегментів спинного мозку в терміни 7, 14, 28, 42, 56, 84 та 168 діб.

Результати. Знайдено найімовірніше джерело ноцицептивної імпульсації при гострій фазі фасеточного синдрому. Найреактивнішим із досліджених м’яких тканин міжхребцевого суглоба в гострий період виявився синовіальний виріст. На зміщення фасеток синовіальний виріст реагує набряком, механічно вклинюється в порожнину суглоба і блокує рухливість хребцевого сегмента. Виявлені зміни в нейронах желатинозної субстанції Роландо та в бічних рогах спинного мозку підтвердили наявність ноцицептивної імпульсації і вегетативного компонента болю при біомеханічно зумовленому фасеточному синдромі.

Висновки. Одним з найважливіших механізмів формування фасеточного больового синдрому в гострій фазі є запальна реакція синовіального виросту та його ущільнення внаслідок надмірного зміщення в міжхребцевому суглобі. Швидкий розвиток набряку синовіального виросту міжхребцевого суглоба зумовлений значною васкуляризацією синовії. Потік ноцицептивної імпульсації забезпечується значущим рецепторним полем набряклого та ущільненого синовіального виросту. Фасеточний синдром пов’язаний з активацією нейронних реакцій спинного мозку, які беруть участь у розвитку вторинного больового синдрому разом зі значущим вегетативним компонентом.

Ключові слова: фасеточний больовий синдром, бiль у хребтi, синовіальний виріст, суглоби хребта, ноцицепція рухового сегмента хребта, желатинозна субстанція Роландо.

 

Механизм острой фазы болевого фасеточного синдрома на примере грудного отдела позвоночника

В. В. Гонгальский

Цель — уточнить анатомические структуры межпозвонковых суставов, которые могут быть источником ноцицептивной афферентации при биомеханически обусловленном болевом фасеточном синдроме.

Материалы и методы. На 42 животных (кролики) воспроизведено смещение позвонка в грудном позвоночном двигательном сегменте, соответствующее биомеханическим изменениям, выявленным на рентгено-граммах у пациентов с фасеточным болевым синдромом (вертеброгенная дорсалгия). С помощью световой микроскопии изучены изменения в тканях позвоночного сегмента, желатинозной субстанции и боковых рогах серого вещества соответствующих сегментов спинного мозга в сроки 7, 14, 28, 42, 56, 84 и 168 сут.

Результаты. Определен наиболее вероятный источник ноцицептивной импульсации при острой фазе фасеточного синдрома. Наиболее реактивным из исследуемых мягких тканей межпозвонкового сустава в острый период процесса оказался синовиальный вырост. На смещение фасеток он реагирует выраженным отеком, механически вклинивается в полость сустава и блокирует подвижность позвоночного сегмента. Выявленные сопутствующие изменения в нейронах желатинозной субстанции Роланда и боковых рогах спинного мозга подтвердили наличие ноцицептивной импульсации и вегетативного компонента боли при биомеханически обусловленном фасеточном синдроме.

Выводы. Одним из важнейших механизмов развития фасеточного болевого синдрома в острой фазе является воспалительная реакция синовиального выроста и его ущемление вследствие избыточного смещения в межпозвонковом суставе. Развитие быстрого отека синовиального выроста межпозвонкового сустава обусловлено обильной васкуляризацией синовии. Поток ноцицептивной импульсации обеспечивает мощное рецепторное поле воспаленного и ущемленного синовиального выроста. Фасеточный синдром сопряжен с активацией нейронных реакций спинного мозга, принимающих участие в возникновении боли с выраженным вегетативным компонентом.

Ключевые слова: фасеточный болевой синдром, боль в позвоночнике, синовиальный вырост, суставы позвоночника, ноцицепция позвоночного двигательного сегмента, желатинозная субстанция Роландо.

17. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Нейробіологічні механізми формування артеріальної гіпертензії у щурів та її корекція способом дистантної імплантації ембріональних тканин передніх відділів п’явки

Т. М. Воробйова, О. В. Веселовська, А. В. Шляхова, Т. І. Гармаш

Мета — вивчити вплив дистантної імплантації ембріональних тканин передніх відділів п’явки на зміну гемодинамічних показників та емоційних реакцій у тварин з артеріальною гіпертензією.

Матеріали і методи. Дослідження проведене на 30 безпородних білих щурах-самцях. Після формування артеріальної гіпертензії методом створення зооконфліктної ситуації щурам виконано дистантну імплантацію ембріональних тканин передніх відділів п’явки підшкірно в ділянку проекції третього шийного хребця. Вимірювання систолічного артеріального тиску і латентного періоду іммобільності, реєстрацію ЕКГ здійснювали в інтактних тварин, після формування артеріальної гіпертензії та після дистантної імплантації ембріональних тканин передніх відділів п’явки.

Результати. Отримані результати статистичного та кореляційного аналізу варіабельності серцевого ритму, латентного періоду іммобільності в тесті «підвішування за хвіст» свідчать про активну участь симпатичної вегетативної нервової системи в регуляції серцево-судинної діяльності у щурів з артеріальною гіпертензією. Після дистантної імплантації ембріональних тканин передніх відділів п’явки відзначено посилення парасимпатичних впливів вегетативної нервової системи порівняно з показниками після стрес-впливу. Дистантна імплантація ембріональних тканин передніх відділів п’явки — малоінвазивна порівняно з внутрішньомозковою трансплантацією і створює триваліший ефект на відміну від традиційної гірудотерапії.

Висновки. Установлено позитивний терапевтичний ефект дистантної імплантації ембріональних тканин передніх відділів п’явки у щурів з артеріальною гіпертензією, про що свідчить нормалізація систолічного артеріального тиску на тлі активації адаптивних систем організму тварин.

Ключові слова: артеріальна гіпертензія, дистантна імплантація ембріональних тканин передніх відділів п’явки.

 

Нейробиологические механизмы формирования артериальной гипертензии у крыс и ее коррекция способом дистантной имплантации эмбриональных тканей передних отделов пиявки

Т. М. Воробьёва, Е. В. Веселовская, А. В. Шляхова, Т. И. Гармаш

Цель — изучить влияние дистантной имплантации эмбриональных тканей передних отделов пиявки на изменение гемодинамических показателей и эмоциональных реакций у животных с артериальной гипертензией.

Материалы и методы. Исследования проведены на 30 беспородных белых крысах-самцах. После формирования артериальной гипертензии методом создания зооконфликтной ситуации крысам была проведена дистантная имплантация эмбриональных тканей передних отделов пиявки подкожно в область проекции третьего шейного позвонка. Измерение систолического артериального давления и латентного периода иммобильности, регистрацию ЭКГ осуществляли у интактных животных, после формирования артериальной гипертензии и после дистантной имплантации эмбриональных тканей передних отделов пиявки.

Результаты. Полученные результаты статистического и корреляционного анализа вариабельности сердечного ритма, латентного периода иммобильности в тесте «подвешивание за хвост» свидетельствуют об активном участии симпатической вегетативной нервной системы в регуляции сердечно-сосудистой деятельности у крыс с артериальной гипертензией. После дистантной имплантации передних сегментов эмбриональной пиявки отмечено усиление парасимпатических влияний вегетативной нервной системы по сравнению с показателями после стресс-воздействия. Дистантная имплантация эмбриональных тканей передних отделов пиявки — малоинвазивна по сравнению с внутримозговой трансплантацией и создает более долгосрочный эффект в отличие от традиционной гирудотерапии.

Выводы. Установлен положительный терапевтический эффект дистантной имплантации эмбриональных тканей передних отделов пиявки у крыс с артериальной гипертензией, о чем свидетельствует нормализация систолического артериального давления на фоне активации адаптивных систем организма животных.

Ключевые слова: артериальная гипертензия, дистантная имплантация эмбриональных тканей передних отделов пиявки.

18. ДО 175-РІЧЧЯ НМУ ім. О. О. бОГОМОЛЬЦЯ

 

Київський період життя і професійної діяльності професора Михайла Микитовича Лапінського

Т. А . Довбонос

Надбання сучасності є логічним продовженням професійних звершень минулих десятиріч, тому ми намагаємося дізнатися більше про своїх попередників, збираючи по крихтах факти їхнього життєпису і наукового доробку. Витоки київської неврологічної школи тісно пов’язані з непересічною особистістю — професором Михайлом Микитовичем Лапінським. Більшість біографічних даних і наукова спадщина видатного співвітчизника залишаються мало відомими широкому загалу.


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»