Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№1(30) // 2014

 

Обкладинка

 

1. ПЕРЕДОВА СТАТТЯ

 

Роль біомеханічних порушень у формуванні больового синдрому в ділянці грудного відділу хребта (дорсалгія)

В. В. Гонгальський

Мета — уточнити значення дегенеративних та біомеханічних змін у грудному сегменті хребта при дорсалгії.

Матеріали і методи. За рентгенограмами грудного відділу хребта у 340 хворих на дорсалгію оцінено стан 3960 хребтових рухових сегментів з урахуванням ознак дегенеративного та біомеханічного характеру. Проаналізовно рентгенологічні ознаки біомеханічних змін у кожному руховому сегменті хребта на рівні болю. Виявлені біомеханічні зміни відтворено на анатомічному препараті грудного відділу хребта людини.

Результати. Біомеханічні відхилення в грудному відділі хребта трапляються частіше, ніж дегенеративні (59,06 і 40,94 % відповідно). Дегенеративні зміни для формування болю менш значущі, оскільки їх виявляють також у тих сегментах хребта, щодо яких хворі скарг не мають. Провідними рентгенологічними відхиленнями на рівні сегмента хребта з ознаками болю були асиметрія міжхребетної щілини та бічне зміщення тіла хребця на тлі бічного відхилення остистого відростка хребця. Моделювання на анатомічному препараті хребта людини показало, що таке зміщення перевищує фізіологічну ротацію, є показником патології сегмента грудного відділу хребта і супроводжується болем.

Висновки. Однією з причин виникнення дорсалгії є порушення біомеханіки в грудному сегменті хребта у вигляді ротаційного зміщення грудного хребця, обсяг якого перевищує фізіологічну ротацію. Найвірогідніший механізм болю — травмування м’яких тканин сегмента хребта, насамперед його міжхребцевих суглобів. Описана патологія характерна для так званого фасеточного синдрому.

Ключові слова: дорсалгія, біль у грудному відділі хребта, біомеханіка грудного відділу хребта, ротація хребця, фасеточний синдром, дегенеративі зміни хребта.

 

Роль биомеханических нарушений в формировании болевого синдрома в области грудного отдела позвоночника (дорсалгия)

В. В. Гонгальский

Цель — уточнить значение дегенеративных и биомеханических изменений в грудном сегменте позвоночника при дорсалгии.

Материалы и методы. По рентгенограммам грудного отдела позвоночника у 340 пациентов с дорсалгией оценено состояние 3960 позвоночных двигательных сегментов с учетом признаков дегенеративного и биомеханического характера. Проанализированы рентгенологические признаки биомеханических изменений в каждом грудном позвоночном двигательном сегменте на уровне боли. Выявленные биомеханические изменения смоделированы на анатомическом препарате грудного отдела позвоночника человека.

Результаты. Биомеханические отклонения в грудном отделе позвоночника встречаются чаще, чем дегенеративные (59,06 и 40,94 % соответственно). Дегенеративные изменения для формирования боли менее значимы, поскольку их выявляют также в тех сегментах позвоночника, относительно которых пациенты жалоб не предъявляют. Ведущими рентгенологическими отклонениями на уровне сегмента позвоночника с признаками боли были асимметрия межпозвоночной щели и боковое смещение тела позвонка на фоне бокового отклонения остистого отростка. Моделирование на анатомическом препарате позвоночника человека показало, что данное смещение превышает объем физиологической ротации, является показателем патологии сегмента грудного отдела позвоночника и сопровождается болью.

Выводы. Одна из причин возникновения дорсалгии — нарушение биомеханики в грудном сегменте позвоночника в виде ротационного смещения грудного позвонка, объем которого превышает физиологическую ротацию. Наиболее вероятный механизм боли — травма мягких тканей сегмента позвоночника, прежде всего в его дугоотростчатых суставах. Описанная патология характерна для так называемого фасеточного синдрома.

Ключевые слова: дорсалгия, боль в грудном отделе позвоночника, биомеханика грудного отдела позвоночника, ротация позвонка, фасеточный синдром, дегенеративные изменения позвоночника.

2. ОГЛЯДИ

 

Післяінсультний больовий синдром

Т. М. Черенько

Висвітлено сучасні уявлення щодо поширення та патогенетичної гетерогенності післяінсультного больового синдрому. Охарактеризовано його основні клінічні варіанти. Наведено принципи діагностики та диференційної діагностики післяінсультного болю. Вказано на відсутність конвенційної згоди щодо визначення центрального післяінсультного болю та спеціалізованих оцінних шкал. Розглянуто сучасні підходи до лікування післяінсультного болю.

Ключові слова: центральний післяінсультний біль, ноцицептивний біль, габапентин, прегабалін.

 

Постинсультный болевой синдром

Т. М. Черенько

Освещены современные представления о распространенности и патогенетической гетерогенности постинсультного болевого синдрома. Охарактеризованы его основные клинические варианты. Приведены принципы диагностики и дифференциальной диагностики постинсультной боли. Указано на отсутствие конвенциального соглашения относительно определения центральной постинсультной боли и специализированных оценочных шкал. Рассмотрены современные подходы к лечению постинсультной боли.

Ключевые слова: центральная постинсультная боль, ноцицептивная боль, габапентин, прегабалин.

3. Огляди

 

Актуальність проблеми розсіяного склерозу у вагітних

Л. Б. Оринчак

Розсіяний склероз — це хронічне прогресивне інвалідизувальне автоімунне захворювання центральної нервової системи, яке виникає переважно на другому або третьому десятилітті життя та уражає жінок удвічі частіше, ніж чоловіків. У цілому вагітність має протективну дію на перебіг розсіяного склерозу, особливо у III триместрі. При цьому вплив вагітності на частоту загострень перевищує ефект усіх відомих на сьогодні імуномодулювальних препаратів.

Ключові слова: розсіяний склероз, вагітність, патогенетичне лікування.

 

Актуальность проблемы рассеянного склероза у беременных

Л. Б. Оринчак

Рассеянный склероз — это хроническое прогрессирующее инвалидизирующее аутоиммунное заболевание центральной нервной системы, возникающее преимущественно на втором или третьем десятилетии жизни и поражающее женщин в два раза чаще, чем мужчин. В целом беременность имеет протективное действие на течение рассеянного склероза, особенно в III триместре. При этом влияние беременности на частоту обострений превышает эффект всех известных на сегодня иммуномодулирующих препаратов.

Ключевые слова: рассеянный склероз, беременность, патогенетическое лечение.

4. Огляди

 

Гематоенцефалічний бар’єр як частина нейро-імунно-ендокринної системи

В. О. Малахов, В. С. Личко, К. В. Грецьких

Наведено відомості про сучасний стан проблеми гематоенцефалічного бар’єра як частини нейро-імунно-ендокринної системи у світовій неврологічній практиці. Описано основні зв’язки між провідними адаптивними системами організму — нервовою, імунною та ендокринною. На підставі даних літератури і власних досліджень висвітлено можливості управління нейро-імунно-ендокринною системою через вплив на гематоенцефалічний бар’єр.

Ключові слова: цереброспінальна рідина, гомеостаз, макрофаги, цитокіни, нейропептиди.

 

Гематоэнцефалический барьер как часть нейро-иммунно-эндокринной системы

В. А. Малахов, В. С. Лычко, К. В. Грецких

Приведены сведения о современном состоянии проблемы гематоэнцефалического барьера как части нейро-иммунно-эндокринной системы в мировой неврологической практике. Описаны основные связи между основными адаптивными системами организма — нервной, иммунной и эндокринной. На основании данных литературы и собственных исследований освещены возможности управления нейро-иммунно-эндокринной системой посредством влияния на гематоэнцефалический барьер.

Ключевые слова: цереброспинальная жидкость, гомеостаз, макрофаги, цитокины, нейропептиды.

5. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Клініко-діагностичні особливості дистальної симетричної полінейропатії у хворих на цукровий діабет 2 типу залежно від поліморфізму гена ендотеліальної NO-синтази

І. А. Зорій, Н. В. Пашковська, В. М. Пашковський

Мета — оцінити функціональний стан периферичних нервів та клініко-лабораторні показники у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу залежно від поліморфізму G894T гена ендотеліальної NO-синтази (eNOS).

Матеріали і методи. Проведено генотипування 110 хворих на ЦД 2 типу, ускладнений дистальною симетричною полінейропатією, та 80 практично здорових осіб для визначення алельного поліморфізму G894T гена eNOS. Усім пацієнтам проведено неврологічне обстеження за шкалами невропатичного симптоматичного підрахунку (NSS), модифікованого невропатичного дисфункціонального підрахунку (NDS), електронейроміографічне тестування периферичних нервів нижніх кінцівок та визначення показників вуглеводного обміну.

Результати. Встановлено асоціацію гомозиготного генотипу ТТ поліморфізму G894T гена eNOS з вищою оцінкою за шкалою NSS, з вищим рівнем глікозильованого гемоглобіну (р < 0,05) та достовірним зниженням амплітуди моторної відповіді при електронейроміографічному тестуванні периферичних нервів.

Висновки. Гомозиготність за мінорним алелем підвищує ймовірність розвитку дистальної симетричної полінейропатії на тлі ЦД 2 типу, тоді як гетерозиготність, за даними нашого дослідження, асоціюється з найнижчим ризиком розвитку тяжких ускладнень діабетичної полінеропатії.

Ключові слова: цукровий діабет 2 типу, дистальна симетрична полінейропатія, електронейроміографічні показники, вуглеводний обмін, поліморфізм G894T гена ендотеліальної NO-синтази.

 

Клинико-диагностические особенности дистальной симметричной полинейропатии у больных сахарным диабетом 2 типа в зависимости от полиморфизма гена эндотелиальной NO-синтазы

И. А. Зорий, Н. В. Пашковская, В. М. Пашковский

Цель — оценить функциональное состояние периферических нервов и клинико-лабораторные показатели у больных сахарным диабетом (СД) 2 типа в зависимости от полиморфизма G894T гена эндотелиальной NO-синтазы (eNOS).

Материалы и методы. Проведено генотипирование 110 больных СД 2 типа, осложненным дистальной симметричной полинейропатией, и 80 практически здоровых лиц для определения аллельного полиморфизма G894T гена eNOS. Всем пациентам проводили неврологическое обследование по шкалам невропатического симптоматического подсчета (NSS), модифицированного невропатического дисфункционального подсчета (NDS), электронейромиографическое тестирование периферических нервов нижних конечностей и определяли показатели углеводного обмена.

Результаты. Установлена ассоциация гомозиготного генотипа ТТ полиморфизма G894T гена eNOS с более высокой оценкой по шкале NSS, с высоким уровнем гликозилированного гемоглобина (р  <  0,05) и достоверным снижением амплитуды моторного ответа при электронейромиографическом тестировании периферических нервов.

Выводы. Гомозиготность по минорному аллелю повышает вероятность развития дистальной симметричной полинейропатии на фоне сахарного диабета 2 типа, тогда как гетерозиготность, по данным нашего исследования, ассоциируется с более низким риском развития тяжелых осложнений диабетической полинейропатии.

Ключевые слова: сахарный диабет 2 типа, дистальная симметричная полинейропатия, электронейромио-графические показатели, углеводный обмен, полиморфизм G894T гена эндотелиальной NO-синтазы.

6. Оригінальні дослідження

 

Медикаментозне лікування хворих з ішемічним інсультом у судинах вертебробазилярного басейну в гострий період

Л. І. Соколова, К. В. Антоненко, Г. М. Літовальцева, А. М. Влащук

Мета — вивчити вплив нейропротекторних препаратів на перебіг ішемічного інсульту в судинах вертебробазилярного басейну (ВББ) порівняно з інсультом у судинах каротидного басейну (КБ).

Матеріали і методи. Проведено клініко-неврологічне обстеження 104 пацієнтів з гострим інфарктом у судинах ВББ віком від 32 до 82 років (середній вік — (58,5 ± 11,3) року) та 50 пацієнтів з гострим інфарктом у судинах КБ віком від 48 до 84 років (середній вік — (64,4 ± 10,4) року), яких залежно від застосованої терапії розподілили на 6 груп. Оцінювали динаміку суб’єктивних даних хворих та їх неврологічного статусу впродовж 90 днів захворювання за допомогою шкал Національного інституту здоров’я США (NIHSS), B. Hoffenberth та співавт. (1990), модифікованої шкали Ренкіна, індекса Бартел та Глобального тесту.

Результати. Динаміка неврологічного статусу, ступеня інвалідизації та функціональної незалежності пацієнтів засвідчила ефективність нейропротекторної терапії у хворих на ішемічний інсульт у судинах ВББ та КБ. Для пацієнтів з ішемічним інсультом у судинах ВББ, яким призначали терапію антиоксидантними та антигіпоксантними препаратами, було характерно швидше відновлення неврологічного дефіциту та поліпшення функціонального наслідку. Через 3 міс спостереження повне одужання відзначено у 41,4 % хворих, які отримували лікування препаратами з антиоксидантними властивостями, у 30 %, яких лікували засобами переважно нейромедіаторної або нейротрофічної дії, і у 23,3 %, які отримували стандартну терапію.

Висновки. Антиоксидантні та антигіпоксантні препарати ефективніші при нелакунарних мозочкових та стовбурових інсультах. Призначення засобів із нейротрофічними та нейромедіаторними властивостями доцільніше при ішемічних інсультах у КБ. Локалізацію ішемічного вогнища слід обов’язково враховувати при проведенні масштабних досліджень ефективності нейропротекторної терапії при гострих порушеннях мозкового кровообігу.

Ключові слова: гострий ішемічний інсульт, вертебробазилярний басейн, нейропротекторна терапія.

 

Медикаментозное лечение больных с ишемическим инсультом в сосудах вертебробазилярного бассейна в острый период

Л. И. Соколова, Е. В. Антоненко, Г. Н. Летовальцева, А. Н. Влащук

Цель — изучить эффективность нейропротекторных препаратов на течение ишемического инсульта в сосудах вертебробазилярного бассейна (ВББ) по сравнению с инсультом в сосудах каротидного бассейна (КБ).

Материалы и методы. Проведено клинико-неврологическое обследование 104 пациентов с острым инфарктом в сосудах ВББ в возрасте от 32 до 82 лет (средний возраст — (58,5  ±  11,3) года) и 50 пациентов с острым инфарктом в сосудах КБ в возрасте от 48 до 84 лет (средний возраст — (64,4  ±  10,4) года), которых в зависимости от примененной терапии распределили на 6 групп. Оценивали динамику субъективных данных больных и неврологического статуса на протяжении 90 дней заболевания с использованием шкал Национального института здоровья США (NIHSS), B. Hoffenberth и соавт., модифицированной шкалы Рэнкина, индекса Бартел и Глобального теста.

Результаты. Динамика неврологического статуса, степени инвалидизации и функциональной независимости пациентов свидетельствовала об эффективности нейропротекторной терапии в лечении больных с ишемическим инсультом в сосудах ВББ и КБ. Для пациентов с ишемическим инсультом в сосудах ВББ, которым назначали терапию антиоксидантными и антигипоксантными препаратами, было характерно более быстрое восстановление неврологического дефицита и улучшение функционального исхода. Через 3 мес наблюдения полное выздоровление отметили у 41,4 % больных, которые получали лечение препаратами с антиоксидантными свойствами, у 30 % пациентов, которые получали лечение препаратами преимущественно нейромедиаторного или нейротрофического действия, и у 23,3 % больных, которые получали стандартную терапию.

Выводы. Антиоксидантные и антигипоксантные препараты эффективнее при нелакунарных мозжечковых и стволовых инсультах. Применение медикаментозных средств с нейротрофическими и нейромедиаторными свойствами целесообразно при ишемических инсультах в КБ. Локализацию ишемического очага следует обязательно учитывать при проведении масштабных исследований эффективности нейропротекторной терапии при острых нарушениях мозгового кровообращения.

Ключевые слова: острый ишемический инсульт, вертебробазилярный бассейн, нейропротекторная терапия.

7. Оригінальні дослідження

 

Значення оцінки функціональної активності головного мозку у хворих з аневризматичним субарахноїдальним крововиливом, ускладненим церебральним вазоспазмом, для діагностики та прогнозування відстроченої ішемії мозку

М. В. Глоба, В. В. Ващенко, Л. М. Сулій, А. С. Солонович

Мета — оцінити зміни функціональної активності головного мозку у хворих з різною тяжкістю церебрального вазо-спазму (ЦВС) унаслідок аневризматичного субарахноїдального крововиливу (САК) та їх значення у комплексній діагностиці і прогнозуванні відстрочених ішемічних ускладнень.

Матеріали і методи. У 52 хворих у гострий період аневризматичного САК зіставлено дані клініко-інструментальних досліджень з використанням комп’ютерної електроенцефалографії (ЕЕГ), ультрасонографії — дуплексного сканування магістральних артерій голови та шиї, мультиспіральної комп’ютерної томографії мозку.

Результати. Встановлено, що біоелектрична активність мозку в гострий період САК характеризувалася загальномозковими змінами, наявністю поліморфної білатерально-синхронної активності різного ступеня вираження у більшості хворих. Частота виявлення патологічної повільно-хвильової активності збільшувалася із 42,8 % при помірному ступені тяжкості ЦВС до 68,4 % при вираженому ЦВС. ЕЕГ-зміни у хворих з вираженим ЦВС характеризувалися зниженням амплітуди та дезорганізованістю a-ритму, грубим поліморфним характером q- та d-активності. Розподіл типів ЕЕГ-змін у гострий період САК відрізнявся залежно від тяжкості ЦВС: при вираженому ступені спазму в 73,6 % випадків реєстрували ІІІ і IV типи, при помірному ступені — у 90,4 % випадків ІІ та ІІІ типи. Встановлено достовірний зв’язок між реєстрацією IV типу ЕЕГ-змін і розвитком вогнищевих неврологічних порушень, формуванням вогнищ ішемії за даними мультиспіральної комп’ютерної томографії мозку.

Висновки. До комплексу прогностичних чинників розвитку відстрочених ішемічних порушень у хворих з аневризматичним САК, ускладненим ЦВС, доцільно включити зміни ЕЕГ, які відповідають IV типу.

Ключові слова: субарахноїдальний крововилив, церебральний вазоспазм, відстрочена ішемія мозку, біоелектрична активність мозку.

 

Значение оценки функциональной активности головного мозга у больных с аневризматическим субарахноидальным кровоизлиянием, осложненным церебральным вазоспазмом, для диагностики и прогнозирования отсроченной ишемии мозга

М. В. Глоба, В. В. Ващенко, Л. Н. Сулий, А. С. Солонович

Цель — оценить изменения функциональной активности головного мозга у больных с разной тяжестью церебрального вазоспазма (ЦВС) на фоне аневризматического субарахноидального кровоизлияния (САК) и их роль в комплексной диагностике и прогнозировании отсроченных ишемических осложнений.

Материалы и методы. У 52 больных в острый период аневризматического САК проведено сопоставление данных клинико-инструментальных исследований с использованием компьютерной электроэнцефалографии (ЭЭГ), ультрасонографии — дуплексного сканирования магистральных артерий головы и шеи, мультиспиральной компьютерной томографии мозга.

Результаты. Установлено, что биоэлектрическая активность мозга в острый период САК характеризовалась общемозговыми изменениями, наличием полиморфной билатерально-синхронной активности разной выраженности у большинства больных. Частота выявления патологической медленно-волновой активности увеличивалась с 42,8 % при ЦВС умеренной тяжести до 68,4 % при выраженном ЦВС. ЭЭГ-изменения у больных с выраженным ЦВС характеризовались снижением амплитуды и дезорганизованностью a-ритма, грубым полиморфным характером q- и d-активности. Распределение типов ЭЭГ-изменений в острый период САК отличалось в зависимости от тяжести ЦВС: при выраженной степени спазма в 73,6 % случаев регистрировали ІІІ и IV типы, при умеренной степени — в 90,4 % случаев ІІ и ІІІ типы. Установлена достоверная связь между регистрацией IV типа ЭЭГ-изменений и развитием очаговых неврологических нарушений, формированием очагов ишемии по данным мультиспиральной компьютерной томографии мозга.

Выводы. В комплекс прогностических факторов риска развития отсроченных ишемических нарушений у больных с аневризматическим САК, осложненным ЦВС, целесообразно включить изменения ЭЭГ, соответствующие IV типу.

Ключевые слова: субарахноидальное кровоизлияние, церебральный вазоспазм, отсроченная ишемия мозга, биоэлектрическая активность мозга.

8. Оригінальні дослідження

 

Роль чинників ризику, які модифікуються, у розвитку помірних когнітивних порушень у хворих з дисциркуляторною енцефалопатією та метаболічним синдромом

Н. Ю. Бачинська, О. О. Копчак

Мета — оцінити роль чинників ризику, які модифікуються, у виникненні помірних когнітивних порушень у хворих різного віку з дисциркуляторною енцефалопатією (ДЕ) та метаболічним синдромом (МС), а також характер змін когнітивних функцій у цих пацієнтів через три роки.

Матеріали і методи. У дослідження залучили 269 хворих віком від 45 до 87 років (середній вік — (64,4 ± 9,8) року) з ДЕ змішаної етіології (атеросклеротична, гіпертонічна, дисметаболічна). МС діагностували згідно з оновленими критеріями (2009). Усім хворим проведено клініко-неврологічне обстеження з вимірюванням артеріального тиску, обчисленням індексу маси тіла, загальні лабораторні тести, інструментальні дослідження (комп’ютерна та/або магнітно-резонансна томографія головного мозку). Для оцінки ступеня когнітивних порушень використовували коротку шкалу оцінки психічного статусу (Mini-Mental State Examination — MMSE).

Результати. Наявність МС вірогідно підвищувала частоту судинних чинників ризику в пацієнтів з помірними когнітивними порушеннями всіх вікових підгруп, зумовлювала вірогідне погіршення їхніх когнітивних функцій через три роки, особливо у хворих похилого та старечого віку.

Висновки. Раннє виявлення та корекція серцево-судинних чинників ризику, таких як артеріальна гіпертензія, гіперхолестеринемія, цукровий діабет або куріння, сприятимуть поліпшенню когнітивного функціонування та запобігатимуть виникненню деменції з віком.

Ключові слова: помірні когнітивні порушення, метаболічний синдром, чинники ризику.

 

Роль модифицируемых факторов риска в развитии умеренных когнитивных нарушений у больных с дисциркуляторной энцефалопатией и метаболическим синдромом

Н. Ю. Бачинская, О. О. Копчак

Цель — оценить роль модифицируемых факторов риска в развитии умеренных когнитивных нарушений у больных с дисциркуляторной энцефалопатией (ДЭ) и метаболическим синдромом (МС), а также характер изменений когнитивных функций через три года.

Материалы и методы. В исследование вошли 269 пациентов в возрасте от 45 до 87 лет (средний возраст — (64,4 ± 9,8) года) с ДЭ смешанной этиологии (атеросклеротическая, гипертоническая, дисметаболическая). МС у больных диагностировали согласно обновленным критериям (2009). Всем больным проведено клинико-неврологическое обследование с измерением артериального давления, определением индекса массы тела, общие лабораторные тесты, инструментальные исследования (компьютерная и/или магнитно-резонансная томография головного мозга). Для оценки степени когнитивных нарушений использовали короткую шкалу оценки психического статуса (Mini-Mental State Examination — MMSE).

Результаты. Наличие МС достоверно повышало частоту сосудистых факторов риска у пациетов с умеренными когнитивными нарушениями всех возрастных групп, обусловливало достоверное ухудшение их когнитивных функций через три года, особенно у больных пожилого и старческого возраста.

Выводы. Раннее определение и коррекция сердечно-сосудистых факторов риска, таких как артериальная гипертензия, гиперхолестеринемия, сахарный диабет или курение, будут способствовать улучшению когнитивного функционирования и предупреждению развития деменции с возрастом.

Ключевые слова: умеренные когнитивные нарушения, метаболический синдром, факторы риска.

9. Оригінальні дослідження

 

Добовий профіль артеріального тиску та особливості його вегетативної регуляції у пацієнтів з когнітивними розладами на тлі фібриляції передсердь

С. М. Стаднік

Мета — вивчити особливості добового профілю артеріального тиску (АТ) у пацієнтів з когнітивними розладами на тлі фібриляції передсердь у поєднанні з артеріальною гіпертензією, а також установити взаємозв’язок характеристик добової кривої АТ з показниками вегетативної регуляції серцево-судинної системи.

Матеріали і методи. Обстежено 62 пацієнти (середній вік — (64,2 ± 4,8) року) з фібриляцією передсердь, яка розвинулася на тлі ішемічної хвороби серця у поєднанні з артеріальною гіпертензією (основна група), а також 18 пацієнтів з ішемічною хворобою серця та артеріальною гіпертензією без супутніх аритмій (контрольна група). Пацієнтів з фібриляцією передсердь залежно від наявності чи відсутності когнітивної дисфункції розподілено на дві групи для дослідження особливостей добового профілю АТ та особливостей його вегетативної регуляції. Пацієнтам обох груп проводили добове моніторування АТ з оцінкою варіабельності АТ і серцевого ритму.

Результати. За допомогою нейропсихологічних методик виявлено когнітивні розлади у 47 пацієнтів з фібриляцією передсердь. 72,8  % пацієнтів мали недостатній ступінь зниження нічного систолічного (САТ) і діастолічного (ДАТ) АТ щодо денного, у 11,4  % хворих нічний АТ перевищував тиск у денні години. У хворих з когнітивними розладами реєстрували достовірно вищі значення середньоквадратичного відхилення і коефіцієнтів варіабельності САТ і ДАТ протягом доби та у денні й нічні години, що свідчило про підвищену варіабельність САТ і ДАТ у зазначені періоди, а також достовірно вищу величину і швидкість їх ранкового підйому. Виявлено прямий кореляційний зв’язок між середньодобовою величиною САТ і ДАТ та амплітудою моди, що свідчить про збільшення ступеня вираження симпатикотонії.

Висновки. Показники добового профілю АТ у хворих з когнітивною дисфункцією на тлі фібриляції передсердь тісно взаємопов’язані з показниками варіабельності серцевого ритму, які характеризують активність вегетативної нервової системи. Підвищений рівень функціональної активності симпатичної нервової системи на тлі зниження функції парасимпатичної у зазначеної групи хворих сприяє збільшенню середньодобових рівнів САТ і ДАТ, підвищенню варіабельності і швидкості ранкового підйому АТ.

Ключові слова: фібриляція передсердь, когнітивні розлади, варіабельність артеріального тиску, добове моніторування артеріального тиску.

 

Суточный профиль артериального давления и особенности его вегетативной регуляции у пациентов с когнитивными расстройствами на фоне фибрилляции предсердий

С. Н. Стадник

Цель — изучить особенности суточного профиля артериального давления (АД) у пациентов с когнитивными расстройствами на фоне фибрилляции предсердий в сочетании с артериальной гипертензией, а также установить взаимосвязь характеристик суточной кривой АД с показателями вегетативной регуляции сердечно-сосудистой системы.

Материалы и методы. Обследовано 62 пациента (средний возраст (64,2  ±  4,8) года) с фибрилляцией предсердий, которая развилась на фоне ишемической болезни сердца в сочетании с артериальной гипертензией (основная группа). 18 пациентов с ишемической болезнью сердца и артериальной гипертензией без сопутствующих аритмий составили контрольную группу. Пациентов с фибрилляцией предсердий в зависимости от наличия или отсутствия когнитивной дисфункции распределили на две группы для исследования особенностей суточного профиля АД и особенностей его вегетативной регуляции. Пациентам обеих групп проводили суточный мониторинг АД с оценкой вариабельности АД и сердечного ритма.

Результаты. С помощью нейропсихологических методик выявлены когнитивные расстройства у 47 пациентов с фибрилляцией предсердий. 72,8 % пациентов имели недостаточную степень снижения ночного систолического (САД) и диастолического АД (ДАД) по отношению к дневному, у 11,4 % больных ночное АД превышало давление в дневные часы. У больных с когнитивными расстройствами отмечены достоверно более высокие значения среднеквадратичного отклонения и коэффициентов вариабельности САД и ДАД в течение суток и в дневные и ночные часы, что свидетельствовало о повышенной вариабельности САД и ДАД в указанные периоды, а также достоверно более высокая величина и скорость их утреннего подъема. Установлена прямая корреляционная связь среднесуточных показателей САД и ДАД и амплитуды моды, что свидетельствует об увеличении выраженности симпатикотонии.

Выводы. Показатели суточного профиля АД у пациентов с когнитивной дисфункцией на фоне фибрилляции предсердий тесно взаимосвязаны с показателями вариабельности сердечного ритма, характеризующими активность вегетативной нервной системы. Повышенный уровень функциональной активности симпатической нервной системы на фоне снижения функции парасимпатической нервной системы у данной группы больных способствует увеличению среднесуточных значений САД и ДАД, повышению вариабельности и скорости утреннего подъема АД.

Ключевые слова: фибрилляция предсердий, когнитивные расстройства, вариабельность артериального давления, суточное мониторирование артериального давления.

10. Оригінальні дослідження

 

Досвід застосування та ефективність ендолюмбального введення глюкокортикоїдів при прогредієнтних типах перебігу розсіяного склерозу

В. В. Василовський, Н. П. Волошина, Т. В. Негреба, І. Л. Левченко, М. Є. Черненко, Т. М. Ткачова

Мета — оптимізувати лікування прогредієнтних форм розсіяного склерозу (РС) за допомогою методу ендолюмбального введення глюкокортикоїдів та оцінити його ефективність.

Матеріали і методи. Ендолюмбальне введення дексазону за розробленою методикою проведено у 76 хворих з прогредієнтними типами перебігу РС. Обґрунтовано переваги методу, запропоновано параметри відбору, виділено критерії ефективності лікування, зокрема регрес неврологічного дефіциту, стабілізація та уповільнення темпів прогресування. Інтегральну оцінку ефективності проведено за чотирма градаціями: «добра», «помірна», «низька» і «відсутність ефекту».

Результати. Позитивну динаміку неврологічного статусу відзначено переважно при спастико-паретичному синдромі. Зворотному розвитку менш піддавалися порушення функцій тазових органів і стовбурова симптоматика; вкрай рідко — мозочковий симптомокомплекс. У результаті проведеного лікування (терміни спостереження 6 міс і більше) у 80,2% хворих відзначено «добру» та «помірну» ефективність лікування.

Висновки. Отримані результати свідчать про високу ефективність та доцільність широкого  впровадження ендолюмбального введення дексазону при малокурабельних тяжких прогредієнтних формах РС, які перебігають переважно зі спінальною симптоматикою.

Ключові слова: розсіяний склероз, прогредієнтні типи перебігу, ендолюмбальне введення гормонів, ефективність.

 

Опыт применения и эффективность эндолюмбального введения глюкокортикоидов при прогредиентных типах течения рассеянного склероза

В. В. Василовский, Н. П. Волошина, Т. В. Негреба, И. Л. Левченко, М. Е. Черненко, Т. Н. Ткачева

Цель — oптимизировать лечение прогредиентных форм рассеянного склероза (РС) с помощью метода эндолюмбального введения глюкокортикоидов и оценить его эффективность.

Материалы и методы. Эндолюмбальное введение дексазона по разработанной методике проведено у 76 больных с прогредиентными типами течения РС. Обоснованы преимущества метода, предложены параметры отбора, выделены критерии эффективности лечения, включая регресс неврологического дефицита, стабилизацию и замедление темпов прогрессирования. Интегральная оценка эффективности проведена по четырем градациям: «хорошая», «умеренная», «низкая» и «отсутствие эффекта».

Результаты. Положительная динамика неврологического статуса отмечена преимущественно при спастико-паретическом синдроме. Реже обратному развитию подвергались нарушения функций тазовых органов и стволовая симптоматика, крайне редко — мозжечковый симптомокомплекс. В результате проведенного лечения (сроки наблюдения 6 мес и более) у 80,2% больных отмечена «хорошая» и «умеренная» эффективность лечения.

Выводы. Полученные результаты свидетельствуют о высокой эффективности и целесообразности широкого внедрения эндолюмбального введения дексазона при малокурабельных тяжелых прогредиентных формах РС, протекающих преимущественно со спинальной симптоматикой.

Ключевые слова: рассеянный склероз, прогредиентные типы течения, эндолюмбальное введение гормонов, эффективность.

11. Оригінальні дослідження

 

Сексуальна дисфункція у хворих на розсіяний склероз різної тяжкості і тривалості

Н. С. Радзіховська, Л. І. Соколова

Мета — визначити частоту порушень сексуальної функції (СФ) у хворих на розсіяний склероз (РС) та їх зв’язок з демографічними і клінічними характеристиками.

Матеріали і методи. Обстежено 70 (36 жінок та 34 чоловіків) хворих на РС. Середній вік хворих становив (32,8 ± 6,5) року, середня тривалість захворювання — (6,2 ± 4,9) року, ступінь інвалідизації за шкалою EDSS — (3,3 ± 1,5) бала. Хворим проведено комплексне клініко-неврологічне дослідження, анонімне тестування за допомогою опитувальників MFSQ, IIEF, SEAR.

Результати. У жінок не виявлено статистично значущої різниці змін СФ залежно від рівня інвалідизації та тривалості захворювання. Встановлено залежність рівня зниження СФ у чоловіків від ступеня неврологічного дефіциту, а також погіршення стосунків між партнерами при вираженішій інвалідизації хворих на РС. У чоловіків з тривалістю захворювання 6 — 10 років виявлено більше зниження СФ. Установлено статистично значущі відмінності між хворими з тривалістю захворювання до 5 років та 6 — 10 років щодо погіршення стосунків між партнерами.

Висновки. У жінок, хворих на РС, суттєвих порушень СФ не виявлено. У чоловіків відзначено зниження СФ у разі наявності більш вираженого неврологічного дефіциту, а також у разі тривалості захворювання 6 — 10 років порівняно з іншими підгрупами. Встановлено погіршення стосунків між партнерами в перші 10 років захворювання.

Ключові слова: розсіяний склероз, сексуальна функція.

 

Сексуальная дисфункция у больных рассеянным склерозом разной тяжести и продолжительности

Н. С. Радзиховская, Л. И. Соколова

Цель — установить частоту нарушений сексуальной функции (СФ) у больных рассеянным склерозом (РС) и их взаимосвязь с демографическими и клиническими характеристиками.

Материалы и методы. Обследовано 70 (36 женщин и 34 мужчины) больных РС. Средний возраст больных составил (32,8 ± 6,5) года, средняя длительность заболевания — (6,2 ± 4,9) года, степень инвалидизации по шкале EDSS — (3,3 ± 1,5) балла. Больным проведено комплексное клинико-неврологическое обследование, анонимное тестирование с помощью опросников MFSQ, IIEF, SEAR.

Результаты. У женщин не выявлено статистически значимых различий в изменениях СФ в зависимости от уровня инвалидизации и длительности заболевания. Установлена зависимость уровня снижения СФ у мужчин от степени неврологического дефицита, а также ухудшение отношений между партнерами при более выраженной инвалидизации больных РС. У больных мужчин с длительностью болезни 6 — 10 лет обнаружено более заметное снижение СФ. Установлены статистически значимые различия между больными с длительностью болезни до 5 лет и 6 — 10 лет относительно ухудшения отношений между партнерами.

Выводы. У женщин существенных нарушений СФ не обнаружено. У мужчин выявлено снижение СФ при наличии более выраженного неврологического дефицита, а также при длительности болезни от 6 до 10 лет по сравнению с другими подгруппами. Отмечено ухудшение отношений между партнерами в первые 10 лет болезни.

Ключевые слова: рассеянный склероз, сексуальная функция.

12. Оригінальні дослідження

 

Лактатдискразія при бічному аміотрофічному склерозі

О. В. Єгоркіна, В. В. Рязанцев

Мета — оцінити активність ферменту лактатдегідрогенази (ЛДГ) у сироватці крові та лікворі хворих на бічний аміотрофічний склероз (БАС) як діагностичного тесту для оцінки тяжкості тканинної гіпоксії при БАС.

Матеріали і методи. У групу БАС залучено хворих з достовірним діагнозом БАС, визначеним на підставі переглянутих діагностичних критеріїв El Escorial, які проходили стаціонарне лікування у відділі нейроінфекцій та розсіяного склерозу Інституту неврології, психіатрії та наркології НАМН України у 2012 — 2013 рр. Об’єкт дослідження — 45 проб сироватки крові та 35 проб ліквору хворих на БАС, в яких кінетичним спектрофотометричним методом визначали активність ЛДГ. Рівні ЛДГ у сироватці крові та лікворі пацієнтів з різними формами БАС аналізували з урахуванням статі, оцінки за шкалою ALSFRS-R (Functional Rating Scale ALS, Revised) і тривалості захворювання.

Результати. Серед пацієнтів з підвищеним рівнем ЛДГ у сироватці крові 59 % мали також підвищений рівень ЛДГ у лікворі. Джерелом ЛДГ у лікворі може бути плазма крові, оскільки у хворих на БАС рівень ЛДГ у крові найбільш виражено підвищується при розвитку аміотрофій на стадії генералізації захворювання.

Висновки. Збільшення активності ЛДГ у сироватці крові та лікворі, яке спостерігається у 40 % пацієнтів, найбільш виражене на стадії генералізації захворювання і пов’язане з дисфункцією дихального ланцюга мітохондрій, що призводить до кисневого голодування клітин, активації анаеробного гліколізу, який спричиняє лактат-ацидоз. За вмістом цього ферменту можна побічно судити про вираженість процесу.

Ключові слова: бічний аміотрофічний склероз, лактатдегідрогеназа, лактатацидоз, тканинна гіпоксія.

 

Лактатдискразия при боковом амиотрофическом склерозе

О. В. Егоркина, В. В. Рязанцев

Цель — оценить активность лактатдегидрогеназы (ЛДГ) в сыворотке крови и ликворе больных боковым амиотрофическим склерозом (БАС) в качестве диагностического теста для оценки тяжести тканевой гипоксии.

Материалы и методы. В группу БАС были включены больные с достоверным диагнозом БАС, установленным на основании пересмотренных диагностических критериев El Escorial, которые проходили стационарное лечение в отделе нейроинфекций и рассеянного склероза Института неврологии, психиатрии и наркологии НАМН Украины в 2012 — 2013 гг. Объект исследования — 45 проб сыворотки крови и 35 проб ликвора больных БАС, в которых кинетическим спектрофотометрическим методом определяли активность ЛДГ. Уровни ЛДГ в сыворотке крови и ликворе пациентов с разными формами БАС анализировали с учетом пола, оценки по шкале ALSFRS-R (Functional Rating Scale ALS, Revised) и длительности заболевания.

Результаты. Среди пациентов с повышенным уровнем ЛДГ в сыворотке крови 59 % имели также повышенный уровень ЛДГ в ликворе. Источником ЛДГ в ликворе может быть плазма крови, так как у больных БАС уровень ЛДГ в крови в наибольшей степени повышается при развитии амиотрофий на стадии генерализации заболевания.

Выводы. Увеличение активности ЛДГ в сыворотке крови и ликворе, наблюдаемое у 40 % пациентов, наиболее выражено на стадии генерализации заболевания и связано с дисфункцией дыхательной цепи митохондрий, приводящей к кислородному голоданию клеток, активации анаэробного гликолиза, являющегося причиной лактатацидоза. По содержанию этого фермента можно косвенно судить о выраженности процесса.

Ключевые слова: боковой амиотрофический склероз, лактатдегидрогеназа, лактатацидоз, тканевая гипоксия.

13. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Профілактика і лікування спастичності у пацієнтів після інсульту: сучасний міждисциплінарний підхід і досвід одного центру

Ю. В. Фломін, І. Р. Гаврилів, М. В. Гуляєва, Н. І. Піонтківська

Спастичність як один із компонентів синдрому ураження центрального мотонейрона часто трапляється у пацієнтів після інсульту і несприятливо впливає на їх повсякденну життєдіяльність. Без лікування спастичність може спричинити значний дискомфорт і призвести до знерухомлення. В основі сучасної тактики лікувальних заходів лежить командна робота і формулювання цілей. Ключову роль відіграє профілактика спастичності за допомогою надання тілу пацієнта правильного положення у спокої (позиціонування) і раннього початку комплексної фізичної реабілітації. У лікуванні спастичності застосовують комбінацію медикаментозних та немедикаментозних втручань. При фокальній спастичності, яка заважає виконанню рухів, супроводжується болем або ускладнює догляд, найпоширенішим терапевтичним підходом є ін’єкції ботулотоксину в гіперактивні м’язи. Досвід лікування пацієнтів з постінсультною спастичністю в нашому центрі свідчить про ефективність міждисциплінарного підходу до реабілітації.

Ключові слова: інсульт, спастичність, фізична реабілітація, міждисциплінарний підхід, ботулотоксин.

 

Профилактика и лечение спастичности у пациентов после инсульта: современный междисциплинарный подход и опыт одного центра

Ю. В. Фломин, И. Р. Гаврылив, М. В. Гуляева, Н. И. Пионтковская

Спастичность как один из компонентов синдрома поражения центрального мотонейрона часто встречается у пациентов после инсульта и оказывает неблагоприятное влияние на их повседневную жизнедеятельность. Без лечения спастичность может вызывать значительный дискомфорт и приводить к обездвиженности. В основе современной тактики лечебных мероприятий лежит командная работа и формулировка целей. Ключевую роль играет профилактика спастичности посредством придания телу пациента правильного положения в покое (позиционирование) и раннего начала комплексной физической реабилитации. В лечении спастичности применяют комбинацию медикаментозных и немедикаментозных вмешательств. При фокальной спастичности, которая мешает выполнению движений, сопровождается болью или затрудняет уход, наиболее распространенным терапевтическим подходом являются инъекции ботулотоксина в гиперактивные мышцы. Опыт лечения пациентов с постинсультной спастичностью в нашем центре свидетельствует об эффективности междисциплинарного подхода к реабилитации.

Ключевые слова: инсульт, спастичность, физическая реабилитация, междисциплинарный подход, ботулотоксин.

14. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Профілактика і хірургічне лікування гострого порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом

І. Д. Авазашвілі, В. В. Мороз, Ю. А. Зозуля

Мета — поліпшити діагностику та результати хірургічного лікування хворих зі стенотичними ураженнями проксимального відділу внутрішньої сонної артерії.

Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів хірургічного лікування 124 пацієнтів зі стенотичними ураженнями проксимальних відділів внутрішньої сонної артерії. Пацієнтів розподілили на дві групи залежно від методу лікування. У групі каротидної ендартеректомії (КЕ) виконано 31 операцію у 30 хворих, у групі каротидної ангіопластики зі стентуванням (КАС) — 104 операції з церебральною протекцією у 94 хворих. Для діагностики ураження брахіоцефальних артерій основними методами були ультразвукова допплерографія з дуплексним скануванням і церебральна ангіографія.

Результати. Встановлено однакову профілактичну та лікувальну ефективність методів КЕ та КАС у хворих зі стенозом сонної артерії у строки спостереження до 36 міс.

Висновки. У пацієнтів зі стенозом сонної артерії 60 — 99 %, прооперованих після гострого порушення мозкового  кровообігу, КЕ та КАС поліпшують неврологічний статус, якість життя і когнітивні функції.

Ключові слова: каротидна ендартеректомія, каротидна ангіопластика зі стентуванням.

 

Профилактика и хирургическое лечение острого нарушения мозгового кровообращения по ишемическому типу

И. Д. Авазашвили, В. В. Мороз, Ю. А. Зозуля

Цель — улучшить диагностику и результаты хирургического лечения больных со стенотическим поражением проксимального отдела внутренней сонной артерии.

Материалы и методы. Проведен анализ результатов хирургического лечения 124 пациентов со стенотическими поражениями проксимального отдела внутренней сонной артерии. Пациентов распределили на две группы в зависимости от метода лечения. В группе каротидной эндартерэктомии (КЭ) выполнено 31 операцию у 30 больных, в группе каротидной ангиопластики со стентированием (КАС) — 104 операции с церебральной протекцией у 94 больных. Для диагностики поражения брахиоцефальных артерий основными методами были ультразвуковая допплерография с дуплексным сканированием и церебральная ангиография.

Результаты. Установлена одинаковая профилактическая и лечебная эффективность методов КЭ и КАС у больных со стенозами сонных артерий в сроки наблюдения до 36 мес.

Выводы. У пациентов со стенозом сонных артерий 60 — 99 %, которые прооперированы после острого нарушения мозгового кровообращения, КЭ и КАС улучшают неврологический статус, качество жизни и когнитивные функции.

Ключевые слова: каротидная эндартерэктомия, каротидная ангиопластика со стентированием.

15. Лікарю-практику

 

Венозна енцефалопатiя у хворих з хронiчним обструктивним захворюванням легень

I. М. Поясник

Висвітлено проблему цереброваскулярної патології. Описано патогенетичні механізми розвитку та подано характеристику клінічної картини венозної енцефалопатії на тлі хронічного обструктивного захворювання легень. Наведено власні результати клініко-неврологічного обстеження хворих з хронічним обструктивним захворюванням легень різних стадій.

Ключові слова: венозна енцефалопатія, хронічне обструктивне захворювання легень, патогенез, клінічні вияви.

 

Венозная энцефалопатия у больных с хроническим обструктивным заболеванием легких

И. М. Поясник

Освещена проблема цереброваскулярной патологии. Описаны патогенетические механизмы развития и дана характеристика клинической картины венозной энцефалопатии на фоне хронического обструктивного заболевания легких. Приведены собственные результаты клинико-неврологического исследования больных с хроническим обструктивным заболеванием легких разных стадий.

Ключевые слова: венозная энцефалопатия, хроническое обструктивное заболевание легких, патогенез, клинические проявления.

16. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Ефективність лікування донепезилу гідрохлоридом хворих похилого віку із синдромом деменції альцгеймерівського і судинного типу залежно від поліморфізму гена апоЕ

Н. Ю. Бачинська, І. Ф. Рожелюк, В. О. Холін, І. М. Пішель, Ю. І. Леонов

Мета — вивчити ефективність лікування донепезилу гідрохлоридом хворих похилого віку на початкових стадіях деменції альцгеймерівського і судинного типу залежно від генотипу апоЕ.

Матеріали і методи. У 3-місячне клінічне дослідження залучено 38 хворих похилого віку (середній вік — (71,03 ± 1,20) року) із синдромом деменції. Всім пацієнтам проводили клініко-неврологічне, лабораторне, інструментальне (ЕКГ, КТ/МРТ головного мозку), нейропсихологічне дослідження, а також визначення генотипу апоЕ.

Результати. Встановлено особливості відповіді на лікування донепезилу гідрохлоридом (інгібітор ацетилхо-лін-естерази) хворих на деменцію залежно від генотипу апоЕ. Ефективність препарату була вираженішою у групі пацієнтів-носіїв алеля e4 порівняно з групою носіїв алеля e3/e3 за результатами оцінки за шкалою ADAScog таких параметрів, як епізодична пам’ять і складні види праксису.

Висновки. Ефективність лікування когнітивних порушень при деменції донепезилу гідрохлоридом може бути пов’язана з генотипом апоЕ, що обґрунтовує доцільність його визначення у хворих з когнітивним дефіцитом до початку фармакотерапії.

Ключові слова: деменція, вік, лікування, генотип апоЕ, донепезилу гідрохлорид.

 

Эффективность лечения донепезила гидрохлоридом больных пожилого возраста с синдромом деменции альцгеймеровского и сосудистого типа в зависимости от полиморфизма гена апоЕ

Н. Ю. Бачинская, И. Ф. Рожелюк, В. А. Холин, И. Н. Пишель, Ю. И. Леонов

Цель — изучить эффективность лечения донепезила гидрохлоридом больных пожилого возраста с синдромом деменции альцгеймеровского и сосудистого типа в зависимости от генотипа апоЕ.

Материалы и методы. В 3-месячное клиническое исследование было привлечено 38 больных пожилого возраста (средний возраст — (71,03  ±  1,20) года) с синдромом деменции. Всем пациентам проводили клинико-неврологическое, лабораторное, инструментальное (ЭКГ, КТ/МРТ головного мозга), нейропсихологическое исследование, а также определение генотипа апоЕ.

Результаты. Установлены особенности ответа на лечение донепезила гидрохлоридом (ингибитором ацетилхолинэстеразы) больных с деменцией в зависимости от генотипа апоЕ. Эффективность препарата была более выраженной в группе пациентов — носителей аллеля e4 по сравнению с группой носителей генотипа e3/e3 по результатам оценки по шкале ADAScog таких параметров, как эпизодическая память и сложные виды праксиса.

Выводы. Эффективность лечения когнитивных нарушений при деменции донепезила гидрохлоридом может быть связана с генотипом апоЕ, что обосновывает целесообразность его определения у больных с когнитивным дефицитом до начала фармакотерапии.

Ключевые слова: деменция, возраст, лечение, генотип апоЕ, донепезила гидрохлорид.

17. наукова періодика

 

Наукова періодика

Підготувала К. В. Антоненко

Підвищений ризик розвитку раку молочної залози у пацієнтів з розсіяним склерозом: національне популяційне когортне дослідження
Sun L .-M., L in C.-L., Chung C.-J. et al. Increased breast cancer risk for patients with multiple sclerosis: a nationwide population-based cohort study // Eur. J. Neurol. — 2014. — Vol. 21 (2). — P. 238 — 244.

Частота розвитку артеріального ішемічного інсульту серед дитячого населення, клінічні вияви та чинники ризику: проспективне популяційне дослідження
Mallick A . A., Ganesan V., Kirkham F. J. et al. Childhood arterial ischemic stroke incidence, presenting features, and risk factors: a prospective population-based study // Lancet Neurol. — 2014. — Vol. 13. — P. 35 — 43.

Аполіпопротеїн Е, статини та ризик розвитку геморагічного інсульту
Woo D., Deka R., Falcone G. J. et al. A polipoprotein E , statins, and risk of intracerebral hemorrhage // Stroke. — 2013. — Vol. 44. — P. 3013 — 3017.

Рівні глюкози та ризик розвитку деменції
Crane P. K., Walker R., Hubbard R. A. et al. Glucose levels and risk of dementia // New E ngl. J. Med. — 2013. — Vol. 369. — P. 540 — 548.

Леводопа, вітаміни, старіння та нейропатії при хворобі Паркінсона
Rajabally Y ., Martey J. L evodopa, vitamins, ageing and the neuropathy of Parkinson’s disease // J. Neurol. — 2013. — Vol. 260 (11). — P. 2844 — 2848.

С-реактивний білок прогнозує збільшення гематоми при паренхіматозному геморагічному інсульті
Napoli M. D., Parry-Jones A . R., Smith C. J. et al. C-reactive protein predicts hematoma growth in intracerebral hemorrhage // Stroke. — 2014. — Vol. 45. — P. 59 — 65.

Метаболічні механізми впливу індексу маси тіла, надлишкової маси тіла й ожиріння на ішемічну хворобу серця та інсульт: об’єднаний аналіз 87 проспективних когорт з 1,8 млн учасників
The Global Burden of Metabolic Risk Factors for Chronic Diseases Collaboration (BMI Mediated Effects). Metabolic mediators of the effects of body-mass index, overweight, and obesity on coronary heart disease and stroke: a pooled analysis of 97 prospective cohorts with 1,8 million participants // The Lancet. — 2014. — Vol. 383. — P. 970—983.

Ефект вітаміну Е та мемантину на функціональне погіршення при хворобі Альцгеймера
Dysken M. W., Sano M., Asthana S . et al. Effect of vitamin E and memantine on functional decline in Аlzheimer disease // JAMA. — 2014. — Vol. 311 (1). — P. 33 — 44.

 


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»