Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№4(29) // 2013

 

Обкладинка

 

1. ПЕРЕДОВА СТАТТЯ

 

Клінічна характеристика дебютів розсіяного склерозу за різних типів перебігу з урахуванням поточного прогнозу

Н. П. Волошина, В. В. Василовський, Т. В. Негреба, І. Л. Левченко, Т. М. Ткачова

Мета — провести ретроспективний порівняльний аналіз структурно-функціональної організації дебютів розсіяного склерозу (РС) з урахуванням прогнозу захворювання за різних типів перебігу.
Матеріали і методи. Обстежено 280 хворих з різними варіантами поточного прогнозу (сприятливого, несприятливого, невизначеного) за різних типів перебігу: 8 — з рецидивним (РП), 140 — з вторинно-прогредієнтним (ВПП), 60 — з первинно-прогредієнтним (ППП). Ураховували клінічні показники: стать, вік початку захворювання, чинники ризику, які передують дебюту, передвісники дебюту, кількість синдромів та темпи їх формування в дебюті, тривалість і тяжкість дебюту, повноту та тривалість клінічних ремісій після дебюту (при РП і ВПП), наявність і тривалість етапу стабілізації (при ППП).
Результати. Установлено, що структура дебютів за різних варіантів прогнозу для РП і ВПП, незважаючи на низку особливостей, не має істотних відмінностей. У дебюту при ППП, особливо за несприятливого прогнозу, на відміну від РП і ВПП — принципово інший характер, що має важливе диференційно-діагностичне значення.
Висновки. Формування клінічних синдромів дебютів здійснюється за різними програмами, в основі яких лежать різні патогенетичні механізми, суворо детерміновані як для різних типів перебігу РС, так і для різних варіантів прогнозу.

Ключові слова: розсіяний склероз, типи перебігу, поточний прогноз, дебют.

 

Клиническая характеристика дебютов рассеянного склероза при разных типах течения с учетом текущего прогноза

Н. П. Волошина, В. В. Василовский, Т. В. Негреба, И. Л. Левченко, Т. Н. Ткачёва

Цель — провести ретроспективный сравнительный анализ структурно-функциональной организации дебютов рассеянного склероза (РС) с учетом прогноза заболевания при разных типах течения.
Материалы и методы. Обследованы 280 больных с разными вариантами текущего прогноза (благоприятного, неблагоприятного, неопределенного) при разных типах течения: 80 — с рецидивирующим (РТ), 140 — с вторично-прогредиентным (ВПТ), 60 — с первично-прогредиентным (ППТ). Учитывали клинические показатели: пол, возраст начала заболевания, факторы риска, предшествующие дебюту, предвестники дебюта, количество синдромов и темпы их формирования в дебюте, длительность и тяжесть дебюта, полноту и продолжительность клинических ремиссий после дебюта (при РТ и ВПТ), наличие и продолжительность этапа стабилизации (при ППТ).
Результаты. Установлено, что структура дебютов при разных вариантах прогноза для РТ и ВПТ, несмотря на ряд отличительных особенностей, не имеет существенных различий. Дебют при ППТ, особенно при неблагоприятном прогнозе, в отличие от РТ и ВПТ, носит принципиально иной характер, имеющий важное дифференциально-диагностическое значение.
Выводы. Формирование клинических синдромов дебютов происходит по разным программам, в основе которых лежат патогенетические механизмы, строго детерминированные как для типов течения РС, так и для разных вариантов прогноза.

Ключевые слова: рассеянный склероз, типы течения, текущий прогноз, дебют.

2. Оригінальні дослідження

 

Прогностичне значення серійності вимірювань рівня циркулюючого судинного ендотеліального фактора росту 1 у пацієнтів з гіпертонічною хворобою III стадії

О. Є. Березін, O. О. Лісова

Мета — дослідити прогностичну цінність серійних вимірювань рівня циркулюючого судинного ендотеліального фактора росту 1 у хворих на гіпертонічну хворобу III стадії.
Матеріали і методи. У дослідження залучено 102 пацієнти з гіпертонічною хворобою III стадії легкого та помірного ступеня тяжкості через 3 тижні після перенесеного мозкового ішемічного інсульту. Період спостереження становив 12 місяців з 3-місячними інтервалами. Циркулюючий рівень VEGF-1 оцінювали на початку дослідження і через 6 міс спостереження. Клінічне інтерв'ю проводили кожні 3 місяці протягом 1 року після отримання зразків крові. Як клінічні точки враховували всі серцево-судинні результати, а саме: повторний інсульт або транзиторна ішемічна атака, ішемічна хвороба серця, раптова смерть, цукровий діабет, серцево-судинні події, включаючи хронічну серцеву недостатність і потреба в госпіталізації з цих причин.
Результати. Аналіз отриманих даних показав, що наростання концентрації VEGF-1 протягом шести місяців після перенесеного мозкового ішемічного інсульту асоціюється зі збільшенням частоти виникнення серцево-судинних подій порівняно з такою в осіб без приросту рівня циркулюючого VEGF-1. Коригувати відношення шансів щодо виникнення кумулятивних серцево-судинних подій для пацієнтів з гіпертонічною хворобою III стадії при ініціальному рівні VEGF-1 понад 403,57 пг/мл порівняно з більш низькими концентраціями останнього становить 4,11 (95 % ДІ 2,66 — 7,28; p = 0,001), а при збільшенні рівня циркулюючого VEGF-1 через 6 міс спостереження більше 450,15 пг/мл порівняно з нижчими його концентраціями відношення шансів підвищується до 5,46 (95 % ДІ 3,12 — 7,90; p = 0,001)
Висновки. Циркулюючий рівень судинного ендотеліального фактора росту 1 є незалежним предиктором виникнення кумулятивних серцево-судинних наслідків у хворих з гіпертонічною хворобою III стадії протягом 1 року після мозкового ішемічного інсульту.

Ключові слова: судинний ендотеліальний фактор росту 1, гіпертонічна хвороба III стадії, ішемічний інсульт, серійні вимірювання, клінічні наслідки, прогноз.

 

Прогностическое значение серийных измерений уровня циркулирующего сосудистого эндотелиального фактора роста 1 у пациентов с гипертонической болезнью III стадии

A. E. Березин, O. A. Лисовая

Цель — изучить предсказующую ценность серийных измерений уровня циркулирующего сосудистого эндотелиального фактора роста 1 (VEGF-1) для наступления повторных сердечно-сосудистых событий у больных гипертонической болезнью III стадии.
Материалы и методы. В исследование включено 102 пациента с гипертонической болезнью III стадии, артериальной гипертензией легкой и умеренной степени тяжести через 3 нед после перенесенного мозгового ишемического инсульта. Период наблюдения составил 12 мес с 3-месячными интервалами. Уровень циркулирующего VEGF-1 оценивали в начале исследования и через 6 мес наблюдения. Клиническое интервью проводили каждые 3 мес в течение 1 года после получения образцов крови. В качестве клинических точек учитывали все сердечно-сосудистые исходы: повторный инсульт или транзиторная ишемическая атака, ишемическая болезнь сердца, внезапная смерть, сахарный диабет, сердечно-сосудистые события, включая хроническую сердечную недостаточность и потреб­­ность в госпитализации по этим причинам.
Результаты. Анализ полученных данных выявил, что наростание концентрации VEGF-1 на протяжении 6 мес после перенесенного мозгового ишемического инсульта ассоциируется с увеличением частоты возникновения сердечно-сосудистых событий по сравнению с лицами с отсутствием прироста уровня циркулирующего VEGF-1. Корригированное отношение шансов возникновения кумулятивных сердечно-сосудистых событий для пациентов с гипертонической болезнью III стадии при инициальном уровне VEGF-1 более 403,57 пг/мл по сравнению с более низкими концентрациями последнего составляет 4,11 (95 % доверительный интервал — 2,66 — 7,28; p = 0,001), а при увеличении концентрации VEGF-1 чере 6 мес наблюдения более 450,15 пг/мл по сравнению с более низкими его концентрациями отношение шансов повышается до 5,46 (95 % доверительный интервал — 3,12 — 7,90; p = 0,001).
Выводы. Уровень циркулирующего сосудистого эндотелиального фактора роста 1 является независимым предиктором возникновения кумулятивных сердечно-сосудистых исходов у больных гипертонической болезнью III стадии в течение первого года после мозгового ишемического инсульта.

Ключевые слова: сосудистый эндотелиальный фактор роста 1, гипертоническая болезнь III стадии, ишемический инсульт, серийные измерения, клинические исходы, прогноз.

3. Оригінальні дослідження

 

Діагностичне значення маркерів запалення при когнітивних розладах у пацієнтів з фібриляцією передсердь

С. М. Стаднік

Мета — оцінити клініко-діагностичне значення концентрації С-реактивного білка (С-РБ), фактора некрозу пухлин α (ФНП-α) та інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) у пацієнтів з когнітивною дисфункцією на тлі різних клінічних форм фібриляції передсердь (ФП).
Матеріали і методи. Обстежено 56 осіб з фібриляцією передсердь (середній вік — (54,2 ± 4,8) року). Сформовано три групи пацієнтів: з постійною та персистентною (під час пароксизму) формою ФП і без аритмії на тлі ішемічної хвороби серця. В усіх пацієнтів визначали вміст С-РБ, ФНП-α та ІЛ-6. За допомогою нейропсихологічних методик виявлено когнітивні розлади у 42 пацієнтів та встановлено їх кореляційні зв'язки з результатами нейропсихологічного тестування.
Результати. Пароксизми ФП супроводжувалися значним підвищенням концентрації ФНП-α, С-РБ і ІЛ-6 порівняно з пацієнтами з постійною формою ФП і без аритмії. За результатами тесту Mini-Mental State Examination (MMSE) вірогідно нижчу кількість балів мали пацієнти з ФП порівняно з контрольною групою. У пацієнтів контрольної групи вірогідні кореляційні зв'язки між ФНП-α і ІЛ-6 виявлено з показниками MMSE, тесту на вербальні асоціації та слухову пам'ять. За наявності когнітивних розладів кореляційні зв'язки встановлено між ФНП-α і результатами за MMSE та проби Шульте. Достовірні кореляційні зв’язки виявлено також між вмістом С-РБ і результатами за MMSE та проби Шульте.
Висновки. Підвищення вмісту маркерів запалення — незалежний предиктор виникнення когнітивних розладів у пацієнтів з ФП. Установлено кореляційні взаємозв'язки між когнітивними розладами та рівнем маркерів запалення.

Ключові слова: фібриляція передсердь, когнітивні розлади, цитокіни, С-реактивний білок.

 

Диагностическое значение маркеров воспаления при когнитивных расстройствах у пациентов с фибрилляцией предсердий

С. Н. Стадник

Цель — оценить клинико-диагностическое значение концентрации С-реактивного белка (С-РБ), фактора некроза опухолей α (ФНО-α) и интерлейкина-6 (ИЛ-6)  у пациентов с когнитивной дисфункцией на фоне разных клинических форм фибрилляции предсердий (ФП).
Материалы и методы. Обследованы 56 лиц с ФП (средний возраст — (54,2 ± 4,8) года). Cформированы три группы пациентов: с постоянной и персистирующей (во время пароксизма) формой ФП и без аритмии на фоне ишемической болезни сердца. У всех пациентов определяли содержание С-РБ, ФНО-α и ИЛ-6. С помощью нейропсихологических методик выявлены когнитивные расстройства у 42 пациентов, у которых определяли уровень маркеров воспаления и их корреляционные связи с результатами нейропсихологического тестирования.
Результаты. Пароксизмы ФП сопровождались значительным повышением концентрации ФНО-α, С-РБ и ИЛ-6 по сравнению с пациентами с постоянной формой ФП и пациентами без аритмии. По результатам теста Mini-Mental State Examination выявили достоверно меньшее количество баллов у пациентов с ФП по сравнению с контрольной группой. У пациентов контрольной группы достоверные корреляционные связи между ФНО-α и ИЛ-6 зафиксированы с результатами MMSE, теста на вербальные ассоциации и слуховую память. При наличии КР корреляционные связи выявлены между ФНО-α и результатами MMSE, пробы Шульте. Достоверные корреляционные связи существуют также между содержанием С-РБ и результатами тестов Шульте и MMSE.
Выводы. Повышение содержания маркеров воспаления — независимый предиктор возникновения КР у пациентов с ФП. Установлены корреляционные взаимосвязи между показателями КР и уровнем маркеров воспаления.

Ключевые слова:

4. Оригінальні дослідження

 

Ініціальні результати деконструктивних оклюзій мішкоподібних аневризм головного мозку

Д. В. Щеглов

Мета — вивчити результати ініціального використання деконструктивних операцій у хворих із мішкоподібними аневризмами головного мозку (МА ГМ), установити типи деконструкції, можливі ускладнення, рецидиви та оцінити якість життя хворих після застосування цього типу оклюзії МА.
Матеріали і методи. Із 706 хворих з МА ГМ 58 (8,2 %) проведено деконструктивні операції. МА передньої мозкової — передньої сполучної артерії виявлено у 10 (3,1 %) із 323 хворих, МА внутрішньої сонної артерії — у 24 (13,9 %) зі 173, МА середньої мозкової артерії — в 11 (7,4 %) із 149, МА басейну задньої циркуляції — у 13 (21,3 %) із 61 пацієнта. Деконструктивно виключено 26 (44,8 %) МА у гострий період, 11 (10 %) — у холодний, 21 (36,2 %) МА, які не розірвалися. Заплановані деконструкції здійснено у 36 (62,1 %), незаплановані — у 22 (37,9 %) випадках.
Результати. Проведено 3 (5,15 %) деконструкції МА розміром 0 — 3 мм, 16 (27,6 %) — 4 — 5 мм, 6 (10,4 %) — 6 — 10 мм, 3 (5,15 %) — 11 — 15 мм, 4 (6,9 %) — 16 — 20 мм, 19 (32,7 %) — понад 20 мм та 7 (12,1 %) — фузиформних аневризм. Проаналізовано компенсаторний кровотік, ускладнення та їх причини при запланованому та незапланованому деконструктивному виключенні МА. Основна причина незапланованої деконструкції — зміщення спіралей у просвіт артерії: без оклюзії (7 випадків), з оклюзією (7), з міграцією у судинному руслі (8). У 3 (5,23 %) випадках зміщення спіралі спричинило ішемічні ускладнення, які погіршили стан 2 хворих і стали причиною смерті 1 хворого. Якість життя за шкалою Ренкіна: відмінні результати (0 — 1 бал) отримано у 45 (77,6 %), добрі (2 —  3 бали) — в 11 (19,0 %), задовільні (4 бали) — в 1 (1,7 %), незадовільні (5 — 6 балів) — в 1 (1,7 %) хворого.
Висновки. Деконструктивні операції технічно найпростіші у виконанні. З урахуванням усіх аспектів їх планування вони мають залишатися в арсеналі ендоваскулярного нейрорадіолога. При МА великих та гігантських розмірів і фузиформних аневризмах запланована деконструкція є операцією вибору. Заплановані деконструкції є надійним та безпечним методом оклюзії МА за умов дотримання всіх вимог щодо підготовки хворого. Незапла­но­ва­ні деконструкції проводять з приводу нестабільності положення спіралі в аневризмі. Незавжди проведення незапланованої оклюзії спричиняє погіршення стану хворих або смерть. Стаціонарна стабільна оклюзія аневризми разом із судиною — це найбільш радикальний спосіб лікування аневризм, який потребує тривалого динамічного спостереження через можливість виникнення ішемічних та інших ускладнень у віддалений період.

Ключові слова: мішкоподібна аневризма, ендоваскулярна оклюзія, деконструктивна операція.

 

Инициальные результаты деконструктивных окклюзий мешотчатых аневризм головного мозга

Д. В. Щеглов

Цель — изучить результаты инициального использования деконструктивных операций у больных с мешотчатыми аневризмами (МА) головного мозга (ГМ), выявить типы деконструкций, возможные осложнения и рецидивы, оценить качество жизни больных после применения данного типа окклюзии МА.
Материалы и методы. Из 706 больных с МА ГМ 58 (8,2 %) проведены деконструктивные операции. МА передней мозговой — передней соединительной артерии (ПМА/ПСА) выявлены у 10 (3,1 %) из 323 больных, МА внутренней сонной артерии (ВСА) — у 24 (13,9 %) из 173, МА средней мозговой артерии (СМА) — у 11 (7,4 %) из 149, МА бассейна задней циркуляции (БЗЦ) — у 13 (21,3 %) из 61 пациента. Деконструктивно выключены 26 (44,8 %) МА в острый период, 11 (10,0 %) — в холодный и 21 (36,2 %) неразорвавшаяся МА. Запланированные деконструкции проведены 36 (62,1 %), незапланированные — 22 (37,9 %) больным.
Результаты. Проведены 3 (5,15 %) деконструкции МА размером 0 — 3 мм, 16 (27,6 %) — 4 — 5 мм, 6 (10,4 %) — 6 — 10 мм, 3 (5,15 %) — 11 — 15 мм, 4 (6,9 %) — 16 — 20 мм, 19 (32,7 %) — свыше 20 мм, 7 (12,1 %) фузиформных аневризм. Проанализирован компенсаторный кровоток, осложнения и их причины при запланированном и незапланированном деконструктивном выключении МА. Основная причина незапланированной деконструкции — смещение спиралей в просвет артерии: без окклюзии (7 случаев), с окклюзией (7), с миграцией спирали по сосудистому руслу (8). В 3 (5,23 %) случаях смещение спиралей вызвало ишемические осложнения, которые привели к ухудшению состояния 2 больных и смерти 1 больной. Качество жизни за шкалой Рэнкина: отличные результаты (0 — 1 балла) получены у 45 (77,6 %), хорошие (2 — 3 балла) — у 11 (19,0 %), удовлетворительные (4 балла) — у 1 (1,7 %), неудовлетворительные (5 — 6 баллов) — у 1 (1,7 %).
Выводы. Деконструктивные операции являются технически наиболее простыми в выполнении. С учетом всех аспектов их планирования они должны оставаться в арсенале эндоваскулярного нейрорадиолога. При МА большого и гигантского размера и фузиформных аневризмах запланированная деконструкция является операцией выбора. Запланированные деконструкции — надежный и безопасный метод окклюзии МА при условии соблюдения всех требований относительно подготовки больного. Незапланированные деконструкции выполняют при нестабильности положения спиралей в аневризме. Не всегда проведение незапланированной окклюзии вызывает ухудшение состояния больного или смерть. Стационарная стабильная окклюзия аневризмы вместе с сосудом является наиболее радикальным способом лечения аневризм, но требует длительного динамического наблюдения, учитывая возможность возникновения ишемических и других осложнений в отдаленный период.

Ключевые слова: мешотчатая аневризма, эндоваскулярная окклюзия, деконструктивная операция.

5. Оригінальні дослідження

 

Перший досвід використання в Україні глибинної мозкової стимуляції при лікуванні хвороби Паркінсона

К. Р. Костюк, А. О. Попов, Ю. М. Медведєв, Я. П. Зінькевич, М. М. Шевельов, С. М. Дічко

Мета — оцінити ефективність імплантації системи для двобічної глибинної мозкової стимуляції субталамічного ядра при хворобі Паркінсона (ХП).
Матеріали і методи. Стереотаксичну двобічну імплантацію внутрішньомозкових електродів для стимуляції субталамічних ядер проведено 6 хворим. Середній вік пацієнтів — (60,3 ± 12,4) року. У 5 (83,3 %) хворих діагностовано ідіопатичну ХП, в 1 (16,7 %) — вторинний паркінсонізм. Тривалість захворювання у середньому становила (9,2 ± 2,4) року, тривалість леводопа-терапії — (6,8 ± 2,8) року. Стан хворих до та після операції оцінювали за Уніфікованою оцінювальною шкалою ХП (UPDRS II), шкалою Хена — Яра та шкалою денної активності Шваба —Інгланда. Операції здійснювали на стереотаксичній системі CRW Radionics з використанням комп’ютерної програми FraimLink (Medtronic). Виконували інтраопераційний мікроелектродний запис активності підкіркових структур. Усім хворим імплантували нейрогенератор моделі Activa-PC. Регрес симптоматики оцінювали через 3, 6 та 12 міс після операції.
Результати. Після операції нормалізацію м’язового тонусу і припинення тремору відзначено в усіх хворих, значний регрес брадикінезії — у 5 (83,3 %). Леводопа-спричинені дискінезії зникли у 2 хворих, у яких вони були до операції. У 3 хворих зник феномен «on — off», у 3 — регресував феномен «виснаження дози леводопи». Встановлено суттєве поліпшення за показниками шкали UPDRS II: на 74,4 % — у період максимальної дії препарату леводопи, на 63,8 % — у період відсутності дії леводопи. Після операції відзначено зменшення добової дози леводопи в середньому на 51,1 % порівняно з доопераційною.
Висновки. Глибинна мозкова стимуляція субталамічних ядер — ефективний і безпечний метод хірургічного лікування ХП, який сприяє значному регресу неврологічної симптоматики, зменшенню дози леводопи і поліпшенню якості життя хворих.

Ключові слова: хвороба Паркінсона, глибинна мозкова нейростимуляція, внутрішньомозкові електроди, нейростимуляція.

 

Первый опыт использования в Украине глубинной мозговой стимуляции при лечении болезни Паркинсона

К. Р. Костюк, А. А. Попов, Ю. М. Медведев, Я. П. Зинькевич, М. Н. Шевелев, С. Н. Дичко

Цель — оценить эффективность имплантации системы для двусторонней глубинной мозговой стимуляции субталамического ядра при болезни Паркинсона (БП).
Материалы и методы. Стереотаксическая двухсторонняя имплантация внутримозговых электродов для стимуляции субталамических ядер проведена 6 больным. Средний возраст больных — (60,3 ± 12,4) года. У 5 (83,3 %) больных диагностирована идиопатическая БП, у 1 (16,7 %) — вторичный паркинсонизм. Продолжи­тель­ность болезни в среднем — (9,2 ± 2,4) года, продолжительность леводопа-терапии — (6,8 ± 2,8) года. Состояние больных до и после операции оценивали по Унифицированной оценочной шкале БП (UPDRS II), шкале Хена — Яра, шкале дневной активности Шваба — Ингланда. Операции осуществляли на стереотаксической системе CRW Radionics c использованием компьютерной программы FraimLink (Medtronic). Выполняли интраоперационную микроэлектродную регистрацию электрической активности подкорковых структур. Всем больным имплантировали нейрогенератор модели Activa-PC. Регресс симптоматики оценивали через 3; 6 и 12 мес после операции.
Результаты. После операции нормализация мышечного тонуса и прекращение тремора отмечены у всех оперированных больных, значительный регресс брадикинезии — у 5 (83,3 %). Леводопа-вызванные дискинезии исчезли у 2 больных, у которых они были до операции. У 3 больных исчез феномен «включения — выключения», у 3 — регрессировал феномен «истощения дозы леводопы». Отмечено существенное улучшение по показателям шкалы UPDRS II: на 74,4 % — в период максимального действия препарата леводопы, на 63,3 % — в период отсутствия действия леводопы. После операции отмечено снижение суточной дозы леводопы в среднем на 51,1 % по сравнению с дооперационной.
Выводы. Глубинная мозговая стимуляция субталамических ядер — эффективный и безопасный метод хирургического лечения БП, способствующий значительному регрессу неврологической симптоматики, снижению дозы леводопы и улучшению качества жизни больных.

Ключевые слова: болезнь Паркинсона, глубинная мозговая стимуляция, внутримозговые электроды, нейростимуляция.

6. Оригінальні дослідження

 

Клініко-імунологічні та магнітно-резонансно-томографічні ознаки активності демієлінізувального процесу у хворих на розсіяний склероз

Т. О. Кобись

Мета — визначити взаємозв’язок між клінічними і лабораторно-інструментальними ознаками активності перебігу розсіяного склерозу для поліпшення діагностики та оптимізації прогнозу захворювання.
Матеріали і методи. Представлено дані 9-річного спостереження за 72 пацієнтами (40 жінок ≥ 32 чоловіків) з рецидивно-ремітивним розсіяним склерозом. Ступінь вираження неврологічних симптомів оцінювали за шкалою EDSS. На МР-томограмах підраховували кількість гіперінтенсивних вогнищ на Т2-зважених зображеннях, зокрема вогнищ розміром понад 3 мм, кількість Т1-вогнищ, Gd+-вогнищ. Вивчали рівень прозапальних та протизапальних цитокінів ІЛ-1, ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-6, ФНП-α, ІФН-γ у культурі мононуклеарів людини.
Результати. Встановлено сильний кореляційний зв’язок між рівнями прозапальних цитокінів ІЛ-1, ІФН-γ та кількістю клінічних загострень на рік (rs = 0,753 і 0,700 відповідно). Виявлено, що на формування інвалідизації впливають такі чинники, як розміри Т2-вогнищ, їх локалізація, наявність Т1-вогнищ («чорних дір»). За допомогою методу Каплана — Мейєра виявлено вірогідний вплив наявності понад 9 Т2-вогнищ розміром більше 3 мм на клінічну активність захворювання.
Висновки. Наявність взаємозв’язку між клінічними і лабораторно-інструментальними ознаками активності перебігу розсіяного склерозу обґрунтовує необхідність удосконалення методів моніторингу перебігу захворювання і сприяє поліпшенню його діагностики.

Ключові слова: активність перебігу розсіяного склерозу, інвалідизація, цитокіни, вогнища демієлінізації.

 

Клинико-иммунологические и магнитно-резонансно-томографические признаки активности демиелинизирующего процесса у больных рассеянным склерозом

Т. А. Кобысь

Цель — определить взаимосвязь между клиническими и лабораторно-инструментальными признаками активности течения рассеянного склероза для улучшения диагностики и оптимизации прогноза заболевания.
Материалы и методы. Представлены данные 9-летнего наблюдения за 72 пациентами (40 женщин и 32 мужчины) с рецидивирующе-ремиттирующим рассеянным склерозом. Выраженность неврологических симптомов оценивали по шкале EDSS. На МР-томограммах подсчитывали количество гиперинтенсивных очагов на Т2-взвешенных изображениях, в том числе количество очагов размером более 3 мм, количество Т1-очагов, Gd+-очагов. Изучали уровень провоспалительных и противовоспалительных цитокинов ИЛ-1, ИЛ-2, ИЛ-4, ИЛ-6, ИЛ-10, ФНО-α, ИФН-γ в культуре мононуклеаров человека.
Результаты. Установлена сильная корреляционная связь между уровнями провоспалительных цитокинов ИЛ-1, ИФН-γ и количеством клинических обострений в год (rs = 0,753 и 0,700 соответственно). Выявлено, что на формирование инвалидизации влияют такие факторы, как размер Т2-очагов, их локализация, наличие Т1-очагов («черных дыр»). С помощью метода Каплана — Мейера установлено достоверное влияние наличия более 9 Т2-очагов размером более 3 мм на клиническую активность заболевания.
Выводы. Наличие взаимосвязи между клиническими и лабораторно-инструментальными признаками активности течения рассеянного склероза обосновывает необходимость совершенствования методов мониторинга течения заболевания и способствует улучшению его диагностики.

Ключевые слова: активность течения рассеянного склероза, инвалидизация, цитокины, очаги демиелинизации.

7. Оригінальні дослідження

 

Зміни концентрації вітаміну D у сироватці крові хворих на розсіяний склероз залежно від клінічних характеристик захворювання

Л. Б. Оринчак

Мета — дослідити зміни концентрації 25-гідроксивітаміну D (25(OH)D) у сироватці крові дорослих осіб, хворих на розсіяний склероз (РС), залежно від клінічних характеристик захворювання.
Матеріали і методи. Обстежено 68 хворих на РС (жителі Івано-Франківська та Івано-Франківської області), з них 39 жінок та 29 чоловіків, з верифікованим діагнозом РС. Середній вік пацієнтів — (37,7 ± 9,7) року, середній ступінь тяжкості за шкалою EDSS — (4,7 ± 1,3) бала. У контрольну групу залучено 10 практично здорових осіб (середній вік — (37,3 ± 8,7) року). Вміст 25(OH)D у сироватці крові визначали імуноферментним методом.
Результати. У пацієнтів з вторинно-прогресивним типом перебігу РС спостерігали статистично значуще зниження рівня 25(OH)D порівняно з групою хворих із ремітивно-рецидивним перебігом. Виявлено статистично значущу різницю цього показника у пацієнтів із РС середньої тяжкості й тяжким РС.
Висновки. Рівень 25(OH)D у сироватці крові хворих на РС залежить від клінічних характеристик захворювання. Так, найнижчі значення виявлено у хворих з вторинно-прогресивним типом перебігу і 6 — 9 балами за шкалою EDSS.

Ключові слова: розсіяний склероз, етіологія, патогенез, вітамін D.

 

Изменения концентрации витамина D в сыворотке крови больных рассеянным склерозом в зависимости от клинических характеристик заболевания

Л. Б. Оринчак

Цель — исследовать изменения 25-гидроксивитамина D (25(OH)D) в сыворотке крови взрослых лиц, больных рассеянным склерозом (РС), в зависимости от клинических характеристик этого заболевания.
Материалы и методы. Обследованы 68 больных РС (жители Ивано-Франковска и Ивано-Франковской области), из них 39 женщин и 29 мужчин, с верифицированным диагнозом РС. Средний возраст пациентов — (37,7 ± 9,7) года, средняя степень тяжести по шкале EDSS — (4,7 ± 1,3) балла. В контрольную группу вошли 10 практически здоровых лиц (средний возраст — (37,3 ± 8,7) года). Содержание 25(OH)D в сыворотке крови определяли иммуноферментным методом.
Результаты. У пациентов с вторично-прогрессирующим типом течения РС наблюдается статистически достоверное снижение уровня 25(OH)D по сравнению с группой больных с ремиттирующе-рецидивирующим течением. Выявлены статистически значимые различия этого показателя у пациентов с РС средней тяжести и тяжелым РС.
Выводы. Уровень 25(OH)D в сыворотке крови больных РС зависит от клинических характеристик заболевания. Так, наиболее низкие его значения имели больные с вторично-прогрессирующим типом течения и с 6 — 9 баллами по шкале EDSS.

Ключевые слова: рассеянный склероз, этиология, патогенез, витамин D.

8. Оригінальні дослідження

 

Характеристики пам’яті та уваги у пацієнтів з больовими попереково-крижовими синдромами на тлі цукрового діабету

О. В. Ткаченко, О. М. Кононець

Мета — вивчити характеристики пам’яті та уваги у пацієнтів з больовими попереково-крижовими синдромами на тлі цукрового діабету.
Матеріали і методи. Проведено комплексне клініко-лабораторне, нейровізуалізаційне та нейропсихологічне дослідження 142 пацієнтів з больовими попереково-крижовими синдромами. Середній вік обстежуваних — (59,00 ± 0,63) року. Серед пацієнтів переважали жінки (78). Одним з етапів дослідження було нейропсихологічне обстеження, яке, окрім оцінки ситуаційної та конституційної тривожності, ознак депресії з катамнезом один рік, передбачало дослідження пам’яті (за допомогою методики запам’ятовування 10 слів) та уваги (за допомогою таблиць Шульте).
Результати. Зміни показників нейропсихологічного статусу, які характеризували увагу (концентрацію та виснаження) і пам’ять (короткочасну та тривалу) зафіксовано як у пацієнтів з больовими попереково-крижовими синдромами, в яких не було порушень вуглеводного обміну, так і у пацієнтів з фоновим цукровим діабетом, однак частота та вираженість змін були достовірно більшими (р < 0,05) при цукровому діабеті.
Висновки. Виявлені порушення пам’яті у пацієнтів з больовими попереково-крижовими синдромами на тлі цукрового діабету та без нього можуть бути пов’язані не лише зі змінами і порушенням функціонування гіпокампа та амигдалярного комплексу, а й з порушенням концентрації і швидким виснаженням уваги.

Ключові слова: больовий попереково-крижовий синдром, концентрація уваги, виснаження уваги, короткотривала пам’ять, тривала пам’ять, цукровий діабет.

 

Характеристики памяти и внимания у пациентов с болевыми пояснично-крестцовыми синдромами на фоне сахарного диабета

Е. В. Ткаченко, О. Н. Кононец

Цель — изучить характеристики памяти и внимания у пациентов с болевыми пояснично-крестцовыми синдромами на фоне сахарного диабета.
Материалы и методы. Проведено комплексное клинико-лабораторное, нейровизуальное и нейропсихологическое обследование 142 пациентов с болевыми пояснично-крестцовыми синдромами. Средний возраст обследованных — (59,00 ± 0,63) года. Среди пациентов преобладали женщины (78). Одним из этапов исследования было нейропсихологическое обследование, которое, кроме оценки ситуационной и конституционной тревожности, признаков депрессии с катамнезом один год, включало исследование памяти (с помощью методики запоминания 10 слов) и внимания (с помощью таблиц Шульте).
Результаты. Изменения показателей нейропсихологического статуса, которые характеризовали внимание (концентрацию и истощение) и память (кратковременную и долговременную), зафиксированы как у пациентов с болевыми пояснично-крестцовыми синдромами, у которых не было нарушений углеводного обмена, так и у пациентов с фоновым сахарным диабетом, однако частота и выраженность изменений были достоверно больше (р < 0,05) при сахарном диабете.
Выводы. Выявленные нарушения памяти у пациентов с болевыми пояснично-крестцовыми синдромами на фоне сахарного диабета и без него могут быть связаны не только с изменениями и нарушением функционирования гиппокампа и амигдалярного комплекса, но и с нарушением концентрации и быстрым истощением внимания.

Ключевые слова: болевой пояснично-крестцовый синдром, концентрация внимания, истощение внимания, кратковременная память, долговременная память, сахарный диабет.

9. лікарю-практику

 

Синдром «порожнього» турецького сідла

О. Д. Шульга, С. Ю. Бойко, Н. О. Негрич, Т. В. Мельничук, Ю. О. Паламарчук, Н. Д. Сидор

Описано клінічний випадок діагностики «порожнього» турецького сідла. Висвітлено клінічну картину, особливості цієї патології та труднощі діагностики.

Ключові слова: «порожнє» турецьке сідло, нейроендокринні розлади.

 

Синдром «пустого» турецкого седла

О. Д. Шульга, С. Ю. Бойко, Н. О. Негрич, Т. В. Мельничук, Ю. О. Паламарчук, Н. Д. Сидор

Описан клинический случай «пустого» турецкого седла. Освещены клиническая картина, особенности этой патологии и трудности диагностики.

Ключевые слова: «пустое» турецкое седло, нейроэндокринные нарушения.

10. лікарю-практику

 

Прогноз ВІЛ-асоційованого туберкульозного менінгоенцефаліту залежно від механізму його розвитку

Т. В. Тлустова

Мета — оцінити прогноз ВІЛ-асоційованого туберкульозного менінгоенцефаліту (ТМ) залежно від механізму його розвитку.
Матеріали і методи. Обстежено 116 ВІЛ-інфікованих хворих з ТМ. Проводили клініко-лабораторне обстеження, культуральне дослідження мокротиння і спинномозкової рідини з тестом медикаментозної чутливості мікобактерій туберкульозу. Визначали рівень CD4-лімфоцитів. Ефективність лікування оцінювали за рівнем летальності.
Результати. У 46,6 % пацієнтів ТМ був першим виявом туберкульозу, у 39,6 % — розвинувся на тлі протитуберкульозного лікування з приводу туберкульозу іншої локалізації, у 13,8 % — був виявом синдрому відновлення імунної системи (СВІС) після початку антиретровірусної терапії. У пацієнтів, для яких ТМ був дебютом туберкульозу, спостерігали триваліший початок (p < 0,05), меншу частоту генералізації туберкульозу (p < 0,001) і хіміорезистентність. СВІС-асоційований ТМ характеризувався швидким гострим перебігом, глибокою імуносупресією, найбільшою кількістю хворих з ознаками генералізації туберкульозного процесу. Серед пацієнтів з ТМ, який виник на тлі лікування іншої форми туберкульозу, визначено найбільшу частку хворих з мультирезистентним туберкульозом, найнесприятливіший перебіг щодо виживання. Рівень летальності у хворих, у яких туберкульоз виник унаслідок СВІС, був також високим. Найсприятливішим для виживання був варіант, коли симптоми ТМ були першими виявами туберкульозу.
Висновки. Найсприятливіший прогноз мав ТМ, який був дебютом туберкульозу. Найнесприятливіший перебіг мав ТМ, який розвинувся на тлі протитуберкульозного лікування з приводу туберкульозу інших локалізацій, що можна пояснити більшою часткою пацієнтів з мультирезистентним туберкульозом. СВІС-асоційований ТМ характеризувався високим рівнем летальності. Основним заходом профілактики цього варіанта ТМ є ретельне обстеження пацієнтів на наявність туберкульозу та його ефективне лікування до початку антиретровірусної терапії.

Ключові слова: ВІЛ-інфекція, туберкульоз, менінгоенцефаліт, антиретровірусна терапія.

 

Прогноз ВИЧ-ассоциированного туберкулезного менингоэнцефалита в зависимости от механизма его развития

Т. В. Тлустова

Цель — оценить прогноз ВИЧ-ассоциированного туберкулезного менингоэнцефалита (ТМ) в зависимости от механизма его развития.
Материалы и методы. Обследованы 116 ВИЧ-инфицированных больных с ТМ. Проводили клинико-лабораторное обследование, культуральное исследование мокроты и спинномозговой жидкости с тестом медикаментозной чувствительности микобактерий туберкулеза. Определяли уровень CD4-лимфоцитов. Эффективность лечения оценивали по уровню летальности.
Результаты. У 46,6 % пациентов ТМ был первым проявлением туберкулеза, у 39,6 % — развился на фоне противотуберкулезного лечения по поводу туберкулеза другой локализации и у 13,8 % — был проявлением синдрома восстановления иммунной системы (СВИС) после начала антиретровирусной терапии. У пациентов, для которых ТМ был дебютом туберкулеза, наблюдали более длительное начало (p < 0,05), меньшую частоту генерализации туберкулеза (p < 0,001) и химиорезистентность. СВИС-ассоциированный ТМ характеризовался быстрым острым течением, глубокой иммуносупрессией, наибольшим количеством больных с признаками генерализации туберкулезного процесса. Среди пациентов с ТМ, возникшим на фоне лечения другой формы туберкулеза, установлена наибольшая доля больных с мультирезистентным туберкулезом, наиболее неблагоприятное течение с точки зрения выживаемости. Уровень летальности у больных, у которых туберкулез возник вследствие СВИС, был также высоким. Наиболее благоприятным для выживания был вариант, когда симптомы ТМ были первыми проявлениями туберкулеза.
Выводы. Наиболее благоприятный прогноз имел ТМ, который был дебютом туберкулеза. Наиболее неблагоприятное течение имел ТМ, развившийся на фоне противотуберкулезного лечения по поводу туберкулеза других локализаций, что можно объяснить большей долей пациентов с мультирезистентным туберкулезом. СВИС-ассоциированный ТМ характеризовался высоким уровнем летальности. Основным мероприятием профилактики этого варианта ТМ является тщательное обследование пациентов на наличие туберкулеза и его эффективное лечение до начала антиретровирусной терапии.

Ключевые слова: ВИЧ-инфекция, туберкулез, менингоэнцефалит, антиретровирусная терапия.

11. лікарю-практику

 

Місце солей цинку в лікуванні хворих з неврологічними формами гепатоцеребральної дегенерації

І. К. Волошин-Гапонов

Мета — вивчити ефективність солей цинку при лікуванні хворих з неврологічними формами гепатоцеребральної дегенерації.
Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів лікування 82 пацієнтів з гепатоцеребральною дегенерацією (40 жінок і  42 чоловіків). На момент госпіталізації вік хворих становив від 5 до 55 років, у середньому 27,3 року, а на момент дебюту захворювання — від 1 року до 40 років, у середньому 21,3 року. 23 пацієнтам проводили монотерапію солями цинку, 43 — комбіновану терапію невисокими дозами пеніциламіну і солей цинку, 16 — монотерапію пеніциламіном.
Результати. У результаті проведеного лікування у 67,1 % пацієнтів спостерігали поліпшення психоневрологічного статусу: значно поліпшилася мова, зменшилися тремор кінцівок і амплітуда гіперкінезів, знизився м’язовий тонус, поліпшилися когнітивні функції. Згідно з міжнародною дворівневою шкалою оцінки сумарний показник патології знизився на 21 бал.
Висновки. Солі цинку ефективні та малотоксичні й можуть бути препаратом вибору при лікуванні хворих з гепатоцеребральною дегенерацією в передсимптомній стадії хвороби, а також на етапі підтримувального лікування — як монотерапія, так і в комбінації з пеніциламіном. Проте для лікування і реабілітації хворих з гепатоцеребральною дегенерацією терапії солями цинку та пеніциламіном недостатньо. Тому з урахуванням клінічної картини і даних додаткових методів дослідження необхідно не рідше ніж 1 — 2 рази на рік проводити курси симптоматичного лікування.

Ключові слова: гепатоцеребральна дегенерація, лікування, солі цинку.

 

Место солей цинка в лечении больных с неврологическими формами гепатоцеребральной дегенерации

И. К. Волошин-Гапонов

Цель — изучить эффективность солей цинка при лечении больных с неврологическими формами гепатоцеребральной дегенерации.
Материалы и методы. Проведен анализ результатов лечения 82 пациентов с гепатоцеребральной дегенерацией (40 женщин и 42 мужчин). На момент госпитализации возраст больных составлял от 5 до 55 лет, в среднем 27,3 года, а на момент дебюта заболевания — от 1 года до 40 лет, в среднем 21,3 года. 23 пациентам проводили монотерапию солями цинка, 43 — комбинированную терапию небольшими дозами пеницилламина и солей цинка, 16 — монотерапию пеницилламином.
Результаты. В результате проведенного лечения у 67,1 % пациентов наблюдали улучшение психоневрологического статуса: значительно улучшилась речь, уменьшились тремор конечностей и амплитуда гиперкинезов, снизился мышечный тонус, улучшились когнитивные функции. Согласно международной двухуровневой шкале оценки суммарный показатель патологии снизился на 21 балл.
Выводы. Соли цинка эффективны и малотоксичны и могут быть препаратом выбора при лечении больных с гепатоцеребральной дегенерацией в предсимптомной стадии болезни, а также на этапе поддерживающего лечения как в качестве монотерапии, так и в комбинации с пеницилламином. Однако для лечения и реабилитации больных с гепатоцеребральной дегенерацией терапии солями цинка и пеницилламином недостаточно. Поэтому с учетом клинической картины и данных дополнительных методов исследования необходимо не реже 1—2 раза в год проводить курсы симптоматического лечения.

Ключевые слова: гепатоцеребральная дегенерация, лечение, соли цинка.

12. лікарю-практику

 

Відновне хірургічне лікування ушкоджень периферичних нервів з використанням прямої тривалої електростимуляції

В. І. Цимбалюк, І. Б. Третяк, Ю. В. Цимбалюк

Мета — поліпшити результати хірургічного лікування хворих з наслідками ушкоджень периферичних нервів з використанням методики прямої електростимуляції.
Матеріали і методи. Представлено результати хірургічного лікування з використанням тривалої електростимуляції 312 хворих з наслідками травматичного ушкодження периферичних нервів. Для обстеження хворих використовували магнітно-резонансну і комп’ютерну томографію, ультразвукове дослідження та елект­­­­­ро­­нейро­міографію.
Результати. У віддалений період зафіксовано 92,2 % позитивних результатів (збільшення сили та обсягу рухів, відновлення чутливості, регрес вегетативно-трофічних порушень та больового синдрому).
Висновки. Тривала електростимуляція — це безпечний та ефективний метод, який слід застосовувати у комплексному відновному лікуванні хворих з наслідками ушкодження периферичних нервів. Цей метод дає змогу підтримати у функціональному стані м’язи до моменту регенерації нервових стовбурів, сприяє відновленню сили та обсягу рухів, чутливості, регресу вегетативно-трофічних порушень та больового синдрому.

 

Восстановительное хирургическое лечение повреждений периферических нервов с использованием прямой длительной электростимуляции

В. И. Цымбалюк, И. Б. Третяк, Ю. В. Цымбалюк

Цель — улучшить результаты хирургического лечения больных с последствиями повреждений периферических нервов с использованием методики прямой длительной электростимуляции.
Материалы и методы. Представлены результаты хирургического лечения с использованием длительной электростимуляции 312 больных с последствиями травматического повреждения периферических нервов. Для обследования больных использовали магнитно-резонансную и компьютерную томографию, ультразвуковое исследование и электронейромиографию.
Результаты. В отдаленный период зафиксировано 92,2 % положительных результатов (увеличение силы и объема движений, восстановление чувствительности, регресс вегетативно-трофических нарушений и болевого синдрома).
Выводы. Длительная электростимуляция — это безопасный и эффективный метод, который следует применять при комплексном восстановительном лечении больных с последствиями повреждения периферических нервов. Данный метод позволяет поддержать в функциональном состоянии мышцы до момента регенерации нервных стволов, способствует восстановлению силы и объема движений, чувствительности, регрессу вегетативно-трофических нарушений и болевого синдрома.

13. лікарю-практику

 

Превентивна терапія при розсіяному склерозі

Б. А. Булеца, Н. І. Митровцій

Мета — з’ясувати, який із препаратів, котрі призначають для превентивної терапії, забезпечує найбільшу тривалість ремісії у хворих на розсіяний склероз (РС).
Матеріали і методи. За період 2007 — 2012 рр. у неврологічному відділенні Закарпатської обласної клінічної лікарні імені А. Новака проліковано 40 хворих на РС віком від 18 до 40 років. Призначено препарати: Копаксон, Бетаферон, Ребіф, Авонекс, Бетфер 1b, Бетфер 1a плюс.
Результати. Встановлено показання та протипоказання до застосування превентивної терапії у хворих на РС. Позитивні результати отримано при призначенні кожного з досліджуваних препаратів.
Висновки. Хворим на РС для превентивної терапії доцільно призначати Копаксон, Бетаферон, Ребіф, Авонекс, Бетфер 1b, Бетфер 1а плюс. Найдовші періоди ремісії виявлено у хворих на РС, які приймали Копаксон та Авонекс.

Ключові слова: розсіяний склероз, превентивна терапія.

 

Превентивная терапия при рассеянном склерозе

Б. А. Булеца, Н. И. Митровций

Цель — установить, какой из препаратов, назначаемых для превентивной терапии, обеспечивает наиболее продолжительную ремиссию у больных рассеянным склерозом (РС).
Материалы и методы. За период 2007 — 2012 гг. в неврологическом отделении Закарпатской областной клинической больницы имени А. Новака проведено лечение 40 больных РС в возрасте от 18 до 40 лет. Назначены препараты: Копаксон, Бетаферон, Ребиф, Авонекс, Бетфер 1b, Бетфер 1а плюс.
Результаты. Установлены показания и противопоказания к применению превентивной терапии у больных РС. Положительные результаты получены при назначении всех исследуемых препаратов.
Выводы. Больным РС для превентивной терапии целесообразно назначать Копаксон, Бетаферон, Ребиф, Авонекс, Бетфер 1b, Бетфер 1а плюс. Наиболее длительные периоды ремиссии выявлены у больных, которые принимали Копаксон и Авонекс.

Ключевые слова: рассеянный склероз, превентивная терапия.

14. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Иммуномодуляторы и иммуносупрессанты при рассеянном склерозе: метаанализ группы экспертов

G. Filippini, C. Del Giovane, L. Vacchi, R. D’Amico, C. Di Pietrantonj, D. Beecher, G. Salanti

В настоящее время доступны различные терапевтические стратегии для лечения рассеянного склероза (РС), включая иммуносупрессанты, иммуномодуляторы и моноклональные антитела. Относительная эффективность указанных стратегий для предупреждения рецидива заболевания или прогрессирования инвалидизации четко не определена, поскольку проведено небольшое число непосредственных сравнительных исследований. Эту неопределенность может устранить анализ результатов, включая как непосредственное, так и непрямое сравнение эффектов лечения.

15. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Вплив препарату Гліатилін на нейропсихологічні та нейрофізіологічні показники при синдромі помірних когнітивних порушень у пацієнтів похилого віку з дисциркуляторною енцефалопатією

Н. Ю. Бачинська, І. В. Покровенко, О. В. Демченко, О. О. Копчак, В. О. Холін

Погіршення когнітивних функцій належить до найбільш поширених і соціально значущих розладів нервової системи. Цереброваскулярна патологія — одна з частих причин виникнення когнітивного дефіциту. Метою роботи було вивчити ефективність препарату Гліатилін у хворих похилого віку із синдромом помірних когнітивних порушень на тлі дисциркуляторної енцефалопатії II стадії. Обстежено 15 пацієнтів із синдромом помірних когнітивних порушень на тлі дисциркуляторної енцефалопатії II стадії. Препарат Гліатилін призначали в дозі 400 мг двічі на добу протягом трьох місяців. Отримані дані після завершення курсу лікування свідчать про поліпшення загального стану хворих, когнітивних функцій та позитивну динаміку показників біоелектричної активності головного мозку.

Ключові слова: помірні когнітивні порушення, дисциркуляторна енцефалопатія, Гліатилін.

 

Влияние препарата Глиатилин на нейропсихологические и нейрофизиологические показатели при синдроме умеренных когнитивных нарушений у пациентов пожилого возраста с дисциркуляторной энцефалопатией

Н. Ю. Бачинская, И. В. Покровенко, Е. В. Демченко, О. О. Копчак, В. А. Холин

Нарушение когнитивных функций входит в число наиболее распространенных и социально значимых расстройств нервной системы. Цереброваскулярная патология является одной из частых причин возникновения когнитивного дефицита. Целью данной работы было изучение эффективности препарата Глиатилин у больных пожилого возраста с синдромом умеренных когнитивных нарушений на фоне дисциркуляторной энцефалопатии II  стадии. Обследовано 15 пациентов пожилого возраста с синдромом умеренных когнитивных нарушений на фоне дисциркуляторной энцефалопатии II стадии. Препарат Глиатилин назначали в дозе 400 мг дважды в день в течении трех месяцев. Полученные данные после окончания курса лечения свидетельствуют об улучшении общего состояния пациентов, когнитивного функционирования и положительной динамике показателей биоэлектрической активности головного мозга.

Ключевые слова: умеренные когнитивные нарушения, дисциркуляторная энцефалопатия, Глиатилин.

16. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Фармакотерапія граничних психічних розладів у дітей

І. О. Семенова, В. І. Шевелева

Мета — дослідити клінічну ефективність препарату Алора в лікуванні дітей та підлітків з психопатологічними станами граничного рівня.
Матеріали і методи. Під спостереженням перебували 66 дітей віком від 3 до 16 років з психопатологією граничного рівня. 38 дітей становили дослідну групу. Їм проводили терапію препаратом Алора. 28 дітей склали контрольну групу. Діти контрольної групи віком від 3 до 12 років приймали гліцин і гідроксизин, а віком від 12 до 16 років — гліцин та гідазепам. Усі препарати призначали у вікових дозах. Усім дітям проводили загальноклінічне, психопатологічне та експериментально-психологічне дослідження. Ступінь клінічних виявів оцінювали за 3-бальною шкалою.
Результати. Доведено, що препарат Алора має виражений анксіолітичний та антидепресивний ефект, відновлює порушений цикл сон — безсоння, забезпечує стійку редукцію тривожно-депресивних симптомів. Найбільшою мірою зменшилися тривожно-депресивні розлади (на 78 та 70 % відповідно) і м'язова напруженість (на 74 %) при генералізованому тривожному розладі дитячого віку. Ознаки стійкого емоційного фону спостерігали вже наприкінці першого тижня терапії препаратом Алора, вони досягли максимуму до початку четвертого тижня. Ступінь редукції астенічних симптомів у дослідній групі був вищим, ніж у контрольній, на 21 — 29 %.
Висновки. Рослинний монопрепарат Алора має анксіолітичний, седативний, антидепресивний ефект, відновлює порушений сон і має значно ліпшу переносимість порівняно із синтетичними препаратами, що дозволяє застосовувати його в дитячій психіатричній практиці.

Ключові слова: терапія, Алора, граничний рівень психопатологічних симптомів, дослідження, дитячий вік.

 

Фармакотерапия пограничных психических расстройств у детей

И. А. Семёнова, В. И. Шевелева

Цель — изучить клиническую эффективность препарата Алора при лечении детей и подростков с психопатологическими состояниями пограничного уровня.
Материалы и методы. Под наблюдением находились 66 детей в возрасте от 3 до 16 лет с психопатологией пограничного уровня. 38 детей составили исследуемую группу. Им проводили терапию препаратом Алора. 28 детей составили контрольную группу. Дети контрольной группы в возрасте от 3 до 12 лет принимали глицин и гидроксизин, а в возрасте от 12 до 16 лет — глицин и гидазепам. Все препараты назначали в возрастных дозах. Всем детям проводили общеклиническое, психопатологическое и экспериментально-психологическое исследования. Степень выраженности клинических проявлений оценивали по 3-балльной шкале.
Результаты. Доказано, что препарат Алора имеет выраженный анксиолитический и антидепрессивный эффект, восстанавливает нарушенный цикл сон — бодрствование, обеспечивает стойкую редукцию тревожно-депрессивных симптомов. В наибольшей степени уменьшились тревожно-депрессивные расстройства (на 78 и 70 % соответственно) и мышечное напряжение (на 74 %) при генерализованном тревожном расстройстве детского возраста. Признаки устойчивого эмоционального фона наблюдали уже в конце первой недели терапии препаратом Алора, они достигли максимума к началу четвертой недели. Степень редукции астенических симптомов в опытной группе была выше, чем в контрольной, на 21 — 29 %.
Выводы. Растительный монопрепарат Алора оказывает анксиолитический, седативный, антидепрессивный эффект, восстанавливает нарушенный сон и обладает значительно лучшей переносимостью по сравнению с синтетическими препаратами, что позволяет применять его в детской психиатрической практике.

Ключевые слова: терапия, Алора, пограничный уровень психопатологических симптомов, исследование, детский возраст.

17. наукова періодика

 

Наукова періодика

Підготувала К. В. Антоненко

Швидке зниження артеріального тиску в пацієнтів
з гострим внутрішньомозковим крововиливом
Anderson C. S., Heeley E., Huang Y. et al. Rapid blood-pressure lowering in patients with acute intracerebral hemorrhage // New Engl. J. Med. — 2013. — Vol. 368 (25). — P. 2355 — 2365.
Frontera J. A. Blood pressure in intracerebral hemmorrhage — how low should we go // New England J. Med. — 2013. — Vol. 368 (25). — P. 2426 — 2427.

Пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія та ризик розвитку ішемічного інсульту
Kamel H., Elkind M. S.V., Bhave P. D. et al. Paroxysmal supraventricular tachycardia and the risk of ischemic stroke // Stroke. — 2013. — Vol. 44. — P. 1550 — 1554.

Ожиріння та порушене когнітивне функціонування в людей
похилого віку: популяційне крос-секційне дослідження (NEDICES)
Benito-Leon J., Mitchell A. J., Hernandez-Gallego J., Bermejo-Pareja F. Obesity and impaired cognitive functioning in the elderly: a population-based cross-sectional study (NEDICES) // Eur. J. Neurol. — 2013. — Vol. 20. — P. 899 — 906.

Автоімунні захворювання в людей з розсіяним склерозом
та їхніх родичів: систематичний огляд і метааналіз
Dobson R., Giovannoni G. Autoimmune disease in people with multiple sclerosis and their relatives: a systematic review and meta-analysis // J. Neurol. — 2013. — Vol. 260. — P. 1272 — 1285.

Взаємозв’язок між розсіяним склерозом і хронічним періодонтитом
та курінням
Sheu J. -J., Lin H. -C. Association between multiple sclerosis and chronic periodontitis: a population-based pilot study // Eur. J. Neurol. — 2013. — Vol. 20. — P. 1053 — 1059.
Ramagopalan S. V., Lee J. D., Yee I. M. et al. Association of smoking with risk of multiple sclerosis: a population-based study // J. Neurol. — 2013. — Vol. 260. — P. 1778 — 1781.

Тимектомія: роль у лікуванні міастенії
Spillane J., Hayward M., Hirsch N. P. Thymectomy: role in the treatment of myasthenia gravis // J. Neurol. — 2013. — Vol. 260. — P. 1798 — 1801.

18. з'їзди, конгреси, конференції

 

21-й Cвітовий неврологічний конгреc (21 — 26 вересня 2013 року, Відень, Австрія)

Підготувала К. В. Антоненко

21-й Світовий конгрес з неврології відбувся у Відні 21 — 26 вересня 2013 р. під гаслом «Неврологія в епоху глобалізації». У його роботі взяли участь 6300 учасників із 135 країн. На церемонії відкриття урочисті промови виголосили президент конгресу професор E. Auff, президент Світової неврологічної федерації професор V.  Hachinski, президент Європейської федерації неврологічних товариств професор R. Hughes, радник з охорони здоров’я Відня S. Wehsely, президент Австрії H. Fisher (відеозвернення).

19. Матеріали конференції

 

Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю «Сучасні аспекти діагностики та лікування захворювань нервової системи», присвяченої 110-річчю заснування кафедри неврології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця

О. Г. Морозова, О. А. Ярошевський, Я. В. Липинська
Харківська медична академія післядипломної освіти
Вегетативна дисфункція при міофасціальних больових синдромах шийно-плечової локалізації: особливості формування та перебігу


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»