Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№1(26) // 2013

 

Обкладинка

 

1. ПЕРЕДОВА СТАТТЯ

 

Сучасні антитромботичні лікарські засоби в первинній і вторинній профілактиці цереброваскулярних захворювань

О.Є. Березін

В огляді розглянуто роль і місце антитромботичних лікарських засобів у програмах первинної та вторинної профілактики цереброваскулярних подій. Наведено результати найважливіших рандомізованих клінічних досліджень, присвячених цьому питанню. Обговорено характер впливу антиагрегантів, антикоагулянтів і антитромботичних лікарських засобів на вірогідність летального наслідку залежно від попереднього лікування, своєчасності відміни в разі потреби і відновлення терапії у пацієнтів з високими балами за шкалами CHADS2 і CHA2DS2VASc.

Ключові слова: мозковий інсульт, прогноз, профілактика, лікування, антитромботичні лікарські засоби.

 

Современные антитромботические лекарственные средства в первичной и вторичной профилактике цереброваскулярных заболеваний

А.Е. Березин

В обзоре рассмотрены роль и место антитромботических лекарственных средств в программах первичной и вторичной профилактики цереброваскулярных событий. Приведены результаты наиболее важных рандомизированных клинических исследований, посвященных этому вопросу. Обсуждается характер влияния антиагрегантов, антикоагулянтов и антитромботических лекарственных средств на вероятность смертельного исхо
да в зависимости от предшествовавшего лечения, своевременности отмены в случае необходимости и возобновления терапии у пациентов с высокими баллами по шкалам CHADS2 и CHA2DS2VASc.

Ключевые слова: мозговой инсульт, прогноз, профилактика, лечение, антитромботические лекарственные средства.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

2. ЛЕКЦІЇ

 

Pідкісні форми менінгітів

З.І. Заводнова

Лекцію присвячено актуальній проблемі неврології — менінгіту. Наведено підходи до класифікації, епідеміології, патогенезу. Висвітлено основні клінічні вияви рідкісних форм цього захворювання. Знання рідкісних форм менінгіту допоможе лікарю своєчасно його діагностувати та надати необхідну лікарську допомогу.

Ключові слова: менінгіт, рідкісні форми, первинні, вторинні ураження оболонок головного мозку.

 

Редкие формы менингитов

З.И. Заводнова

Лекция посвящена актуальной проблеме неврологии — менингиту. Приведены подходы к классификации, эпидемиологии, патогенезу. Освещены основные клинические проявления редких форм этого заболевания. Знание редких форм менингита поможет врачу своевременно его диагностировать и обеспечить необходимую врачебную помощь.

Ключевые слова: менингит, редкие формы, первичные, вторичные поражения оболочек головного мозга.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

3. ОГЛЯДИ

 

Церебральна автосомнодомінантна артеріопатія із субкортикальними інфарктами і лейкоенцефалопатією (CADASIL)

Т.А. Довбонос

Огляд літератури присвячено проблемі церебральної автосомно-домінантної артеріопатії із субкортикальними інфарктами і лейкоенцефалопатією (CADASIL). Представлено сучасні дані щодо поширеності, етіопатогенезу захворювання. Проведено узагальнення різних виявів хвороби з огляду на їхню діагностичну цінність.
Висвітлено аспекти клініко-нейровізуалізаційного зіставлення, подано аналіз відомих методів діагностики і підходів до лікування за умов розвитку цієї патології.

Ключові слова: CADASIL, спадкова церебральна ангіопатія, автосомно-домінантна артеріопатія мозку.

 

Церебральная аутосомнодоминантная артериопатия с субкортикальными инфарктами и лейкоэнцефалопатией (CADASIL)

Т.А. Довбонос

Обзор литературы посвящен проблеме церебральной аутосомно-доминантной артериопатии с субкортикальными инфарктами и лейкоэнцефалопатией (CADASIL). Представлены современные данные относительно распространенности, этиопатогенеза заболевания. Проведено обобщение различных проявлений болезни с точки зрения их диагностической ценности. В статье освещены аспекты клинико-нейровизуализационного сопоставления, подан анализ известных методов диагностики и подходов к лечению в условиях развития данной патологии.

Ключевые слова: CADASIL, наследственная церебральная ангиопатия, аутосомно-доминантная артериопатия мозга.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

4. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Ураження нервової системи при хронічних захворюваннях печінки: клінічна характеристика, окремі нейропсихологічні та гемодинамічні особливості

О.В. Ткаченко, Ю.Л. Корженевський

Мета — вдосконалити діагностичні підходи до визначення основних характеристик ураження нервової системи в осіб молодого та середнього віку з хронічним гепатитом (ХГ) та цирозом печінки (ЦП).
Матеріали і методи. Обстежено 123 пацієнтів молодого та середнього віку зі встановленим діагнозом ХГ та ЦП. Комплексне обстеження передбачало: опитування з аналізом деталізованих скарг, загальносоматичне та стандартне лабораторне обстеження, дослідження неврологічного статусу і комплексне нейропсихологічне тестування (шкала MMSE, батарея тестів на лобну дисфункцію, тест малювання годинника), реоенцефалографію, реогепатографію.
Результати. Проаналізовано основні скарги з боку нервової системи та неврологічні симптоми і досліджено їх частоту при ХГ та ЦП. Як у пацієнтів з ЦП, так і у пацієнтів з ХГ мала місце когнітивна дисфункція. За даними реоенцефалографічного та реогепатографічного обстеження виявлено порушення як в артеріальній, так і у венозній ланках кровотоку, в головному мозку і печінці.
Висновки. При ХГ і ЦП спостерігають ураження як центральної, так і периферичної нервової системи. Семіологія уражень нервової системи при ХГ та ЦП є подібною, але відзначено відмінності за частотою і ступенем вираження окремих показників неврологічного статусу та параклінічних методів. Доцільно вводити неврологічне та нейропсихологічне дослідження в комплексний план обстеження пацієнтів з ХГ та ЦП.

Ключові слова: нервова система, соматоневрологія, гепатит, цироз, нейропсихологічні тести, реоенцефалографія, реогепатографія.

 

Поражение нервной системы при хронических заболеваниях печени: клиническая характеристика, отдельные нейропсихологические и гемодинамические особенности

Е.В. Ткаченко, Ю.Л. Корженевский

Цель — усовершенствовать диагностические подходы к определению основных характеристик поражения нервной системы у лиц молодого и среднего возраста с хроническим гепатитом (ХГ) и циррозом печени (ЦП).
Материалы и методы. Обследовано 123 пациента молодого и среднего возраста с установленным диагнозом ХГ и ЦП. Комплексное обследование включало: опрос с анализом детализированных жалоб, общесоматическое и стандартное лабораторное обследование, исследование неврологического статуса и комплексное нейропсихологическое тестирование (шкала MMSE, батарея тестов на лобную дисфункцию, тест рисования часов), реоэнцефалографию, реогепатографию.
Результаты. Проанализированы основные жалобы со стороны нервной системы, неврологические симптомы и исследована их частота при ХГ и ЦП. Как у пациентов с ЦП, так и у пациентов с ХГ, встречалась когнитивная дисфункция. По данным реоэнцефалографического и реогепатографического исследования выявлены нарушения как в артериальном, так и в венозном звене кровотока, в головном мозге и печени.
Выводы. При ХГ и ЦП наблюдают поражение как центральной, так и периферической нервной системы. Семиология поражений нервной системы при ХГ и ЦП похожа, однако отмечены отличия по частоте и выраженности отдельных показателей неврологического статуса и параклинических методов. Целесообразным является включение неврологического и нейропсихологического исследования в комплексный план обследования пациентов с ХГ и ЦП.

Ключевые слова: нервная система, соматоневрология, гепатит, цирроз, нейропсихологические тесты, реоэнцефалография, реогепатография.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

5. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Особливості порушень когнітивних функцій при ішемічних інсультах вертебрально-базилярного басейну

К.В. Антоненко, Л.І. Соколова

Мета — визначити частоту, спектр та вираженість когнітивних розладів у гострий період ішемічного інсульту в судинах вертебрально-базилярного басейну (ВББ).
Матеріали і методи. Проведено комплексне клініко-неврологічне обстеження 97 пацієнтів (54 чоловіків та 43 жінок) віком від 31 до 77 років у гострий період інфаркту головного мозку в судинах задньоциркулярного басейну. Дослідження когнітивних функцій проводили хворим на 18-ту—21-шу добу захворювання за допомогою шкали MMSE, MоCA, батареї тестів на лобну дисфункцію, вербальної пам’яті — за тестом «10 слів» О.Р. Лурії, уваги та швидкості сенсомоторних реакцій — за таблицями Шульте. Для виявлення постінсультної депресії використовували шкалу депресії Бека.
Результати. На 18-ту—21-шу добу захворювання зниження когнітивних функцій зареєстровано у 45,3 % пацієнтів з ішемічними інсультами в судинах ВББ, яке у 6,1 % хворих з поєднаними задньоциркулярними інфарктами досягало ступеня легкої або помірно вираженої деменції. У разі розвитку мозочкових інфарктів порівняно з ураженням стовбура головного мозку спостерігали вираженіші розлади виконавчих функцій (р < 0,05). У 31 % пацієнтів зареєстровано постінсультну депресію, яка негативно впливає на когнітивні функції.
Висновки. Поєднані ішемічні інсульти задньоциркулярного басейну з ураженням різних анатомічних структур ВББ порівняно з ізольованими характеризувалися найнижчими показниками когнітивних функцій. У групі ізольованих ішемічних інсультів ВББ вираженіші когнітивні розлади спостерігали у хворих з мозочковими та понтинними інфарктами головного мозку. На когнітивні розлади впливали вік хворих, рівень освіти, локалізація вогнища ішемії, не впливала стать.

Ключові слова: ішемічний інсульт, вертебрально-базилярний басейн, когнітивні розлади.

 

Особенности нарушений когнитивных функций при ишемических инсультах вертебральнобазилярного бассейна

Е.В. Антоненко, Л.И. Соколова

Цель — определить частоту, спектр и выраженность когнитивных расстройств в острый период ишемического инсульта в сосудах вертебрально-базилярного бассейна (ВББ).
Материалы и методы. Проведено комплексное клинико-неврологическое обследование 97 пациентов (54 мужчин и 43 женщин) в возрасте от 31 года до 77 лет в острый период инфаркта головного мозга в сосудах заднециркулярного бассейна. Исследование когнитивных функций проводили больным на 18—21-е сутки заболевания с помощью шкалы MMSE, MоCA, батареи тестов на лобную дисфункцию, исследования вербальной памяти с помощью теста «10 слов» А.Р. Лурии, внимания и скорости сенсомоторных реакций с использованием таблиц Шульте. Для выявления постинсультной депрессии использовали шкалу депрессии Бека.
Результаты. На 18—21-е сутки заболевания снижение когнитивных функций зарегистрировано у 45,3 % пациентов с ишемическими инсультами в сосудах ВББ, которое у 6,1 % больных с сочетанными заднециркулярными инфарктами достигало степени легкой или умеренно выраженной деменции. При мозжечковых инфарктах по сравнению с поражением ствола головного мозга наблюдали более выраженные расстройства исполнительных функций (р < 0,05). У 31 % пациентов зарегистрирована постинсультная депрессия, которая негативно влияет на когнитивные функции.
Выводы. Сочетанные ишемические инсульты заднециркулярного бассейна с поражением различных анатомических структур ВББ по сравнению с изолированными характеризовались самыми низкими показателями когнитивных функций. В группе изолированных ишемических инсультов ВББ более выраженные когнитивные расстройства наблюдали у больных с мозжечковыми и понтинными инфарктами головного мозга. На когнитивные расстройства у больных с острым инфарктом заднециркулярного бассейна влияли возраст больных, уровень образования, локализация очага ишемии и не влиял пол.

Ключевые слова: ишемический инсульт, вертебрально-базилярный бассейн, когнитивные нарушения.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

6. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Нові можливості нормалізації цереброваскулярної реактивності в гострий період ішемічного інсульту

Л.І. Соколова, В.С. Мельник, В.Ю. Шандюк

Мета — вивчити вплив іпідакрину на стан цереброваскулярної реактивності в гострий період ішемічного інсульту.
Матеріали і методи. Проведено комплексне клініко-неврологічне обстеження 45 пацієнтів (22 чоловіків та 23 жінки) у гострий період інфаркту мозку півкульної локалізації. Середній вік хворих — (66,7 ± 1,4) року. Пацієнтів розподілено на дві групи: основну — 30 хворих (середній вік — (66,8 ± 1,3) року), які на тлі традиційної терапії отримували протягом 1—5 діб 0,5 % Нейромідин 1,0 мл внутрішньом’язово один раз на добу, з 6-ї до 10-ї доби — 1,5 % Нейромідин 1,0 мл внутрішньом’язово один раз на добу та з 11-ї до 40-ї доби — таблетки Нейромідину 20 мг тричі на добу. Контрольна група складалася з 15 хворих, які за демографічними показниками були зіставними з пацієнтами основної групи та отримували традиційну терапію ішемічного інсульту. Для оцінки цереброваскулярної реактивності проводили транскраніальну допплерографію з функціональними пробами з навантаженням, які послідовно активували метаболічний та міогенні механізми авторегуляції мозкового кровообігу.
Результати. У пацієнтів обох груп зареєстровано достовірне (р < 0,05) зниження максимальної та середньої швидкості кровотоку по середній мозковій артерії (СМА) у ділянці ішемії порівняно з аналогічними показниками у СМА неураженої півкулі мозку. Достовірне зниження у пацієнтів обох груп індексу реактивності на гіперкапнічну пробу із затримкою дихання в ураженій СМА порівняно з неураженим басейном свідчить про виснаження вазодилататорного компонента цереброваскулярної реактивності та відносне збереження вазоконстрикторного компонента в гострий період ішемічного інсульту. Проведене на 14-ту добу захворювання повторне дослідження виявило, що у пацієнтів основної групи показники вазоконстрикторного та вазодилататорного компонентів цереброваскулярної реактивності поліпшилися в обох басейнах, тоді як у пацієнтів групи контролю зберігалася недостатність вазодилататорного компонента в ураженому басейні (р < 0,05).
Висновки. Використання іпідакрину в комплексному лікуванні хворих на гострий ішемічний інсульт сприяє нормалізації показників цереброваскулярної реактивності, що створює умови для кращого відновлення втрачених неврологічних функцій.

Ключові слова: ішемічний інсульт, цереброваскулярна реактивність, транскраніальна допплерографія, іпідакрин.

 

Новые возможности нормализации цереброваскулярной реактивности в острый период ишемического инсульта

Л.И. Соколова, В.С. Мельник, В.Ю. Шандюк

Цель — изучить влияние ипидакрина на состояние цереброваскулярной реактивности в острый период ишемического инсульта.
Материалы и методы. Проведено комплексное клинико-неврологическое обследование 45 пациентов (22 мужчин и 23 женщины) в острый период инфаркта мозга полушарной локализации. Средний возраст больных — (66,7 ± 1,4) года. Пациентов распределили на две группы: основную — 30 больных (средний возраст — (66,8 ± 1,3) года), которые на фоне традиционной терапии получали в течение 1—5 суток 0,5 % Нейромидин 1,0 мл внутримышечно один раз в сутки, с 6-х по 10-е сутки — 1,5 % Нейромидин 1,0 мл внутримышечно один раз в сутки и с 11-х по 40-е сутки — таблетки Нейромидина 20 мг трижды в сутки. Контрольная группа состояла из 15 больных, которые по демографическим показателям были сопоставимы с пациентами основной группы и получали традиционную терапию ишемического инсульта. Для оценки цереброваскулярной реактивности проводили транскраниальную допплерографию с функциональными пробами с нагрузками, которые последовательно активировали метаболический и миогенные механизмы авторегуляции мозгового кровообращения.
Результаты. У пациентов обеих групп зарегистрировано достоверное (р < 0,05) снижение максимальной и средней скорости кровотока по средней мозговой артерии (СМА) в участке ишемии по сравнению с аналогичными показателями в СМА непораженного полушария мозга. Достоверное снижение у пациентов обеих групп индекса реактивности на гиперкапническую пробу с задержкой дыхания в пораженной СМА по сравнению с непораженным бассейном свидетельствует об истощении вазодилататорного компонента цереброваскулярной реактивности и относительном сохранении вазоконстрикторного компонента в острый период ишемического инсульта. Проведенное на 14-е сутки заболевания повторное исследование выявило, что у пациентов основной группы показатели вазоконстрикторного и вазодилататорного компонентов цереброваскулярной реактивности улучшились в обоих бассейнах, тогда как у пациентов группы контроля сохранялась недостаточность вазодилататорного компонента в пораженном бассейне (р < 0,05).
Выводы. Использование ипидакрина в комплексном лечении больных острым ишемическим инсультом способствует нормализации показателей цереброваскулярной реактивности, что создает условия для лучшего восстановления утраченных неврологических функций.

Ключевые слова: ишемический инсульт, цереброваскулярная реактивность, транскраниальная допплерография, ипидакрин.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

7. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Вплив комбінованої терапії кортексином та пароксетином на динаміку депресивних розладів у пацієнтів, які перенесли первинний ішемічний інсульт

В.М. Шевага, А.В. Паєнок, Р.В. Кухленко, О.Я. Кухленко

Мета — провести порівняльну оцінку впливу раннього призначення антидепресантів та комбінації антидепресантів з курсовим лікуванням кортексином на динаміку депресивних розладів (ДР) у пацієнтів з первинним ішемічним інсультом (ІІ).
Матеріали і методи. Обстежено 68 пацієнтів з первинним церебральним ІІ у гострий (на 3-тю та 14-ту добу) та ранній відновний (через 3 міс) період. Залежно від лікувальної тактики пацієнтів розподілили на чотири групи: групу порівняння і три основні групи (монотерапія кортексином, монотерапія пароксетином, комбінована терапія пароксетином та кортексином). Оцінку рівня депресивних розладів проводили з використанням шкали Гамільтона на 3-тю, 14-ту добу та через 3 міс від початку захворювання. Визначали рівні ІЛ-6 та С-реактивного білка (С-РБ) у сироватці крові в ті самі терміни.
Результати. У пацієнтів з ДР у гострий та ранній відновний період первинного ІІ спостерігають підвищення сироваткових концентрацій ІЛ-6 та С-РБ. Призначення кортексину в гострий та ранній відновний період ІІ знижує рівень гуморальних факторів запалення з вірогідно нижчими значеннями на 14-ту добу та через 3 міс. Зменшення ДР через 3 міс після ІІ спостерігали у групах пацієнтів, які приймали пароксетин, причому у групі пацієнтів, які додатково отримували повторні курси кортексину, рівень ДР був достовірно нижчий (p < 0,05).
Висновки. Призначення комбінації курсу кортексину та пароксетину у хворих з післяінсультними ДР порівняно зі стандартною терапією та монотерапією пароксетином зменшує рівень депресії за шкалою Гамільтона та вміст серологічних маркерів запалення.

Ключові слова: ішемічний інсульт, депресивні розлади, запалення, пароксетин, кортексин.

 

Влияние комбинированной терапии кортексином и пароксетином на динамику депрессивных расстройств у пациентов, перенесших первичный ишемический инсульт

В.Н. Шевага, А.В. Паенок, Р.В. Кухленко, О.Я. Кухленко

Цель — провести сравнительную оценку влияния раннего назначения антидепрессантов и комбинации антидепрессантов с курсовым лечением кортексином на динамику депрессивных расстройств (ДР) у пациентов, перенесших первичный ишемический инсульт (ИИ).
Материалы и методы. Обследовано 68 пациентов с первичным церебральным ИИ в острый (на 3-и и 14-е сутки) и ранний восстановительный (через 3 мес) период. В зависимости от лечебной тактики пациентов распределили на четыре группы: группу сравнения и три основные группы (монотерапия кортексином, моноте) рапия пароксетином, комбинированная терапия пароксетином и кортексином). Оценку уровня ДР проводили с использованием шкалы Гамильтона на 3-и, 14-е сутки и через 3 мес от начала заболевания. Определяли уровни ИЛ-6 и С-реактивного белка (С-РБ) в сыворотке крови в те же сроки.
Результаты. У пациентов с ДР в острый и ранний восстановительный период первичного ИИ наблюдается повышение сывороточных концентраций ИЛ-6 и С-РБ. Назначение кортексина в острый и ранний восстановительный период ИИ снижает уровень гуморальных факторов воспаления с достоверно более низкими значениями на 14-е сутки и через 3 мес. Уменьшение ДР через 3 мес после ИИ наблюдали в группах пациентов, принимавших пароксетин, причем в группе пациентов, дополнительно получавших повторные курсы кортексина, уровень ДР был достоверно ниже (p < 0,05).
Выводы. Назначение комбинации курса кортексина и пароксетина у больных с постинсультными ДР по сравнению со стандартной терапией и монотерапией пароксетином снижает уровень депрессии по шкале Гамильтона и содержание серологических маркеров воспаления.

Ключевые слова: ишемический инсульт, депрессивные расстройства, воспаление, пароксетин, кортексин.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

8. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Нейрогенна ротоглоткова дисфагія у пацієнтів із супратенторіальним мозковим інсультом

А.А. Волосовец

Мета — дослідити взаємозв’язок між півкульною локалізацією інсультного вогнища в різних структурах головного мозку та стадією порушення акту ковтання у хворих з гострим супратенторіальним мозковим інсультом, виявити у них особливості відновлення функції ковтання.
Матеріали і методи. Проведено клініко-неврологічне та магнітно-резонансно-томографічне обстеження 105 хворих віком від 46 до 84 років (середній вік — (66,3 ± 10,5) року) з гострим мозковим інсультом супратенторіальної локалізації та порушенням акту ковтання після перенесеного мозкового інсульту. При обстеженні хворих застосовували клініко-неврологічні методи, структуровані шкали для оцінки неврологічного та ковтального статусу. Встановлення діагнозу мозкового інсульту та визначення локалізації інсультного вогнища проводили за допомогою клінічних методів і методів нейровізуалізації.
Результати. Найвираженіші дисфагічні розлади виявляли у разі двобічного півкульного інсульту — порушення оральної та/або глоткової стадії акту ковтання. Інсульти з ураженням тім’яної частки правої півкулі головного мозку спричиняли утруднення ініціації акту ковтання, негативно впливали на ковтальний процес загалом та на його відновлення. Ураження нижніх відділів тім’яної частки лівої півкулі зумовлювало дисфункцію оральної стадії ковтання. Півкульна локалізація вогнища інсульту впливала не лише на стадію нейрогенної дисфагії, а й на ступінь відновлення ковтальної функції. Двобічне півкульне ураження тканини мозку асоціювалося з меншою частотою повного відновлення функції ковтання, ніж у разі унілатеральної локалізації вогнища інсульту (50,0 і 67,5 % відповідно).
Висновки. Отримані результати свідчать, що локалізація та характер вогнища ураження у разі супратенторіального мозкового інсульту значною мірою впливали на характер та ступінь тяжкості порушення акту ковтання, а також на швидкість регресу ковтального дефіциту.

Ключові слова: нейрогенна дисфагія, мозковий інсульт, супратенторіальна локалізація вогнища, неврологічний дефіцит.

 

Нейрогенная ротоглоточная дисфагия у пациентов с супратенториальным мозговым инсультом

А.А. Волосовец

Цель — исследовать взаимосвязь между полушарной локализацией инсультного очага в различных структурах головного мозга и стадией нарушения акта глотания у больных с острым супратенториальным мозговым инсультом, установить у них особенности восстановления функции глотания.
Материалы и методы. Проведено клинико-неврологическое и магнитно-резонансно-томографическое обследование 105 больных в возрасте от 46 до 84 лет (средний возраст — (66,3 ± 10,5) года) с острым мозговым инсультом супратенториальной локализации и нарушением акта глотания после перенесенного мозгового инсульта. При обследовании больных применяли клинико-неврологические методы и структурированные шкалы для оценки неврологического и глотательного статуса. Установление диагноза мозгового инсульта и определение локализации инсультного очага проводили с помощью клинических методов и методов нейровизуализации.
Результаты. Наиболее выраженные дисфагические расстройства выявляли при двустороннем полушарном инсульте — нарушение оральной и/или глоточной стадии акта глотания. Инсульты с поражением теменной доли правого полушария головного мозга вызывали затруднение инициации акта глотания, негативно влияли на глотательный процесс в целом и на его восстановление. Поражение нижних отделов теменной доли левого полушария приводило к дисфункции оральной стадии глотания. Полушарная локализация очага инсульта влияла не только на стадию нейрогенной дисфагии, но и на степень восстановления глотательной функции. Двустороннее полушарное поражение ткани мозга ассоциировалось с меньшей частотой полного восстановления функции глотания, чем в случае унилатеральной локализации очага инсульта (50,0 и 67,5 % соответственно).
Выводы. Полученные результаты свидетельствуют о том, что локализация и характер очага поражения при супратенториальном мозговом инсульте в значительной степени влияли на характер и степень тяжести нарушения акта глотания, а также на скорость регресса глотательного дефицита.

Ключевые слова: нейрогенная дисфагия, мозговой инсульт, супратенториальная локализация очага, неврологический дефицит.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

9. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Мігрень базилярного типу: аналіз літератури і клінічне спостереження

Т.В. Мироненко, І.А. Семененко, М.О. Мироненко, В.М. Бондаренко, А.В. Мельников

Узагальнено дані літератури щодо епідеміології, патогенезу, клініко-діагностичних особливостей базилярної мігрені. Розглянуто диференціацію мігрені базилярного типу зі скроневою і потиличною епілепсією. Обґрунтовано клінічні критерії мігрень-індукованого мозкового інсульту. Оцінено інформативність діагностики нейровізуалізації мігрені. Представлено і проаналізовано власне клінічне спостереження пацієнтки, яка страждає впродовж усього життя на мігрень з аурою, з варіантом трансформації офтальмічної аури в базилярну й ускладненням — мігрень-індукованим інсультом.

Ключові слова: базилярна мігрень, діагностика, диференційна діагностика.

 

Мигрень базилярного типа: анализ литературы и клиническое наблюдение

Т.В. Мироненко, И.А. Семененко, М.О. Мироненко, В.Н. Бондаренко, А.В. Мельников

Обобщены данные литературы об эпидемиологии, патогенезе, клинико-диагностических особенностях базилярной мигрени. Рассмотрена дифференциация мигрени базилярного типа с височной и затылочной эпилепсией. Обоснованы клинические критерии мигрень-индуцированного мозгового инсульта. Оценена информативность нейровизуализационной диагностики мигрени. Представлено и проанализировано собственное клиническое наблюдение пациентки, страдающей на протяжении всей жизни мигренью с аурой, с вариантом трансформации офтальмической ауры в базилярную и осложнением — мигрень-индуцированным инсультом.

Ключевые слова: базилярная мигрень, диагностика, дифференциальная диагностика.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

10. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Лікування наслідків ушкодження ліктьового нерва із застосуванням тривалої електростимуляції

Ю.В. Цимбалюк

Мета — поліпшити результати відновного лікування хворих з ушкодженням ліктьового нерва за допомогою тривалої електростимуляції.
Матеріали і методи. У клініці відновлювальної нейрохірургії у період з 2008 до 2012 р. прооперовано 15 хворих з ушкодженням ліктьового нерва з використанням методики прямої тривалої електростимуляції. Всім хворим виконано невроліз та декомпресію ліктьового нерва (у 2 хворих електростимуляційну систему встановлювали після нейрорафії). Після звільнення ліктьового нерва від щільних рубцево-змінених тканин, що його оточують, проводили імплантацію електростимуляційної системи «НейСі-3М» (Україна). Ця система має переваги над короткотривалою електростимуляцією, оскільки не потребує відвідування хворим фізіотерапевтичного відділення. Система є індивідуальною та дає змогу здійснювати стимуляцію хворим у домашніх умовах декілька разів на добу протягом тривалого часу, що суттєво посилює ефективність лікування.
Результати. У 12 (80 %) хворих отримано позитивні результати відновлення функції ліктьового нерва (поліпшення рухів кисті, чутливості, зникнення або зменшення больового синдрому, регрес вегетативно-трофічних змін).
Висновки. Використання тривалої електростимуляції — ефективний та безпечний метод впливу на функціональний стан нервово)м’язового апарату кінцівки при ушкодженнях ліктьового нерва. Електростимуляція — ефективна також у хворих із давністю захворювання понад два роки. Її використання дає змогу досягнути більш повноцінного та швидкого відновлення втраченої функції порівняно із хворими, яким проводили невроліз та декомпресію без електростимуляції.

Ключові слова: ушкодження ліктьового нерва, тривала електростимуляція, хірургічне лікування.

 

Лечение последствий повреждения локтевого нерва с применением длительной электростимуляции

Ю.В. Цымбалюк

Цель — улучшить результаты восстановительного лечения больных с повреждением локтевого нерва с помощью длительной электростимуляции.
Материалы и методы. В клинике восстановительной нейрохирургии в период с 2008 по 2012 г. прооперировано 15 больных с повреждением локтевого нерва с использованием методики прямой длительной электростимуляции. Всем больным выполнены невролиз и декомпрессия локтевого нерва (у 2 больных электростимуляционную систему установили после нейрорафии). После освобождения локтевого нерва от окружающих рубцово)измененных тканей проводили имплантацию электростимуляционной системы «НейСи-3М» (Украина). Эта система имеет преимущества над кратковременной электростимуляцией, так как не требует посещения больными физиотерапевтического отделения. Это индивидуальная система, которая позволяет осуществлять стимуляцию в домашних условиях несколько раз в сутки в течение длительного времени, что значительно повышает эффективность лечения.
Результаты. У 12 (80 %) больных получены позитивные результаты восстановления функции локтевого нерва (улучшение движений правой кисти и чувствительности, уменьшение или исчезновение болевого синдрома, регресс вегетативно-трофических нарушений).
Выводы. Использование длительной электростимуляции — эффективный и безопасный метод влияния на функциональное состояние нервно-мышечного аппарата конечности при повреждениях локтевого нерва. Электростимуляция эффективна также у больных с давностью заболевания свыше два года. Ее использование дает возможность достичь более полноценного и быстрого возобновления потерянной функции в сравнении с больными, которым проводили невролиз и декомпрессию без электростимуляции.

Ключевые слова: повреждение локтевого нерва, длительная электростимуляция, хирургическое лечение.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

11. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Хвороба Лайма набирає обертів

М.Г. Матюшко, А.О. Жулідова, Н.В. Ралець

Мета — вивчити особливості клінічних виявів бореліозу (хвороби Лайма (ХЛ)); оцінити роль антитіл до борелій (IgM та IgG) у діагностиці бореліозу для розроблення пропозицій щодо підвищення якості лікування ХЛ.
Матеріали і методи. Обстежено 36 пацієнтів із системним кліщовим бореліозом. Проаналізовано клінічні вияви, зміни лабораторних показників. Визначено антитіла до борелій (IgM та IgG) у різні строки. За допомогою інструментальних методів (ЕКГ, УЗД) досліджено органи)мішені при ХЛ. Вивчено ефективність антибактеріальної терапії. Проаналізовано випадок гострого менінгіту в межах системного бореліозу.
Результати. Захворюваність на ХЛ у КМКЛ № 4 у 2012 р. була майже вдвічі вища порівняно з 2011 роком (36 і 19 випадків відповідно). У 100 % випадків локалізація еритеми, що мігрує, збігалася з місцем укусу кліща. Усі пацієнти скаржилися на супутні загальноінтоксикаційні симптоми. 13 пацієнтам проведено визначення наявності IgM і IgG до Borrelia burgdorferi. У 8 (61 %) з них виявлено IgM (на 9, 10, 11, 14, 22, 30, 36, 37-му добу після появи перших симптомів захворювання) і у 6 (46 %) — IgG (на 7, 10, 14, 22, 30, 37-му добу). У 5 (38 %) пацієнтів були позитивними результати тесту на наявність одночасно IgM і IgG (на 10, 14, 22, 36, 37-му добу). В одного пацієнта при визначенні IgM і IgG результат був сумнівним (на 14-ту добу). Негативними результати тесту на наявність IgM і IgG були в 1 хворого на 33-тю добу від появи перших симптомів. У 4 (30 %) пацієнтів IgM на 7, 9, 17, 33-тю добу після появи еритеми не визначалися. Негативними результати тесту на наявність IgG були у 7 (53 %) пацієнтів (на 9, 10, 14 (2 пацієнти), 17, 33, 39-ту добу). 38 % пацієнтів, за данними УЗД черевної порожнини, мали збільшену печінку (від 1,0 до 3,5 см), дифузні зміни. Підвищення рівня АЛТ відзначено в 11 % пацієнтів, АСТ — у 3 %. Усі пацієнти пройшли курс лікування цефтріаксоном у дозі 1 г двічі на добу внутрішньом’язово. Тривалість лікування у середньому становила 14 днів. В усіх випадках наслідок був сприятливим.
Висновки. Захворюваність на ХЛ по КМКЛ № 4 значно зросла за останніх 6 років (у 6 разів порівняно з 2007 р.). Наявність в анамнезі чергування фаз допомагає в діагностиці ХЛ. Важливо враховувати наявність або відсутність IgM і IgG до Borrelia burgdorferi. Основний метод діагностики ХЛ — полімеразна ланцюгова реакція. Головний напрям у лікуванні ХЛ — антибактеріальна терапія (цефтріаксон, цефотаксим, доксициклін).

Ключові слова: системний бореліоз, нейробореліоз, хвороба Лайма, еритема, що мігрує, менінгіт.

 

Болезнь Лайма набирает обороты

Н.Г. Матюшко, А.А. Жулидова, Н.В. Ралец

Цель — исследовать особенности клинических проявлений при боррелиозе (болезни Лайма (БЛ)); оценить роль антител к боррелиям (IgM и IgG) в диагностике БЛ для разработки предложений по повышению качества лечения БЛ.
Материалы и методы. Обследовано 36 пациентов с системным клещевым боррелиозом. Проанализированы клинические проявления, изменения лабораторных показателей. Определено наличие антител к боррелиям (IgM и IgG) в разные сроки. С помощью инструментальных методов (ЭКГ, УЗИ) исследованы органы-мишени при БЛ. Изучена эффективность антибактериальной терапии. Проанализирован случай острого менингита в рамках системного боррелиоза.
Результаты. Заболеваемость БЛ в КГКБ № 4 в 2012 г. была почти в 2 раза выше по сравнению с 2011 годом (36 и 19 случаев соответственно). В 100 % случаев локализация мигрирующей эритемы совпадала с местом укуса клеща. Все пациенты жаловались на сопутствующие общеинтоксикационные симптомы. 13 пациентам проведено определение IgM и IgG к Borrelia burgdorferi. У 8 (61 %) из них выявлен IgM (на 9, 10, 11, 14, 22, 30, 36, 37-е сутки после появления первых симптомов заболевания), у 6 (46 %) — IgG (на 7, 10, 14, 22, 30, 37-е сутки). У 5 (38 %) пациентов были положительными результаты теста на наличие одновременно IgM и IgG (на 10, 14, 22, 36, 37-е сутки). У одного пациента при определении IgM и IgG результат был сомнительным (на 14-е сутки). Отрицательными результаты теста на наличие IgM и IgG были у одного больного на 33-и сутки от появления первых симптомов.
У 4 (30 %) пациентов IgM на 7, 9, 17, 33-и сутки после появления эритемы не определялись. Отрицательными результаты теста на наличие IgG были у 7 (53 %) пациентов (на 9, 10, 14 (2 пациента), 17, 33, 39-е сутки). 38 % пациентов, по данным УЗИ брюшной полости, имели увеличенную печень (от 1,0 до 3,5 см), диффузные изменения. Повышение уровня АЛТ отмечено у 11 % пациентов, АСТ — у 3 %. Все пациенты прошли курс лечения цефтриаксоном в дозе 1 г 2 раза в сутки внутримышечно. Длительность лечения в среднем составила 14 дней. Во всех случаях исход был благоприятным.
Выводы. Заболеваемость БЛ по КГКБ № 4 значительно возросла за последние 6 лет (в 6 раз по сравнению с 2007 г.). Наличие в анамнезе чередования фаз помогает в диагностике БЛ. Важно учитывать наличие/отсутствие IgM и IgG к Borrelia burgdorferi. Основной метод диагностики БЛ — полимеразная цепная реакция.
Главным направлением в лечении БЛ является антибактериальная терапия (цефтриаксон, цефотаксим, доксициклин).

Ключевые слова: системный боррелиоз, нейроборрелиоз, болезнь Лайма, мигрирующая эритема, менингит.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

12. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Ефективність впливу терапії комплексним вітамінним препаратом Нейрорубін на перебіг діабетичної нейропатії

А.В. Гарницька, Б.М. Маньковський

Найчастіше ускладнення цукрового діабету обох типів — діабетична полінейропатія (ДПНП). У лікуванні ДПНП патогенетично обґрунтовано використання вітамінів групи В завдяки їхній специфічній нейротропній дії. Наше дослідження довело, що після повного курсу лікування препаратами комплексу вітамінів групи В достовірно поліпшилася чутливість усіх досліджуваних периферійних волокон. Також відзначено зниження кількості балів за шкалами неврологічних порушень NSS та NDS та відповідне збільшення діагностованої нейропатії легкого ступеня. Можна стверджувати, що використання препарату Нейрорубін значно підвищує чутливість нервових волокон, як мієлінізованих (Aβ та Аδ), так і немієлінізованих (С).

Ключові слова: цукровий діабет, діабетична полінейропатія, нейрометрія, поріг сприйняття струму, вітаміни групи В.

 

Эффективность влияния терапии комплексным витаминным препаратом Нейрорубин на ход диабетической нейропатии

А.В. Гарницкая, Б.М. Маньковский

Наиболее частое осложнение сахарного диабета обоих типов — диабетическая полинейропатия (ДПНП). В лечении ДПНП патогенетически обосновано использование витаминов группы В благодаря их специфическому нейротропному действию. Наше исследование доказало, что после полного курса лечения препаратами комплекса витаминов группы В достоверно улучшилась чувствительность всех исследуемых периферических волокон. Также отмечено снижение количества баллов по шкалам неврологических нарушений NSS и NDS и соответствующее увеличение диагностированной нейропатии легкой степени. Можно утверждать, что использование препарата Нейрорубин значительно повышает чувствительность нервных волокон, как миелинизированных (Aβ и Аδ), так и немиелинизированных (С).

Ключевые слова: сахарный диабет, диабетическая полинейропатия, нейрометрия, порог восприятия тока, витамины группы В.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

13. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Препарати валеріани у фармакотерапії інсомній: нові підходи, нові можливості

С.Г. Бурчинський

Розглянуто сучасні підходи до фармакотерапії інсомній, вимоги до оптимального снодійного засобу та недоліки препаратів)гіпнотиків. Висвітлено можливості й переваги лікарських засобів рослинного походження з поєднанням снодійної та седативної дії. Особливу увагу приділено аналізу механізмів дії та сфері клінічного застосування нового комбінованого препарату на основі екстрактів валеріани і м’яти — Меновалену. Обґрунтовано доцільність застосування препарату при порушеннях сну різного генезу як ефективної та безпечної альтернативи снодійним засобам хімічної природи.

Ключові слова: порушення сну, снодійні засоби, препарати валеріани.

 

Препараты валерианы в фармакотерапии инсомний: новые подходы, новые возможности

С.Г. Бурчинский

Рассмотрены современные подходы к фармакотерапии инсомний, требования к оптимальному снотворному средству и недостатки имеющихся препаратов-гипнотиков. Освещены возможности и преимущества лекарственных средств растительного происхождения с сочетанием снотворного и седативного действия.
Особое внимание уделено анализу механизмов действия и сфере клинического применения нового комбинированного препарата на основе экстрактов валерианы и мяты — Меновалена. Обоснована целесообразность применения препарата при нарушениях сна различного генеза как эффективной и безопасной альтернативы снотворным средствам химической природы.

Ключевые слова: нарушения сна, снотворные средства, препараты валерианы.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

14. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

До питання про біоеквівалентність препаратів гінкго білоба

Т.А. Довбонос, Л.І. Соколова

Стаття присвячена аналізу проблеми еквівалентності і взаємозамінності відомих лікарських засобів на основі гінкго білоба. Проведено узагальнення даних щодо ідентичності хімічного складу і фармакологічної активності різних гінкговмісних препаратів. Зроблено висновок про те, що лише наявність перевіреного екстракту EGb 761® є запорукою відповідності ефектів препарату результатам клінічних випробувань цього стандартизованого екстракту.

Ключові слова: гінкго білоба, стандартизований екстракт EGb 761®, Танакан®.

 

К вопросу о биоэквивалентности препаратов гинкго билоба

Т.А. Довбонос, Л.И. Соколова

Статья посвящена анализу проблемы эквивалентности и взаимозаменяемости лекарственных средств на основе гинкго билоба. Проведено обобщение данных относительно идентичности химического состава и фармакологической активности разных гинкгосодержащих препаратов. Сделан вывод о том, что наличие экстракта EGb 761® является гарантией соответствия эффектов препарата результатам клинических испытаний этого стандартизированного экстракта.

Ключевые слова: гинкго билоба, стандартизированный экстракт EGb 761®, Танакан®.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

15. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Ефективність і переносність Гліатиліну в лікуванні печінкової енцефалопатії

М.Г. Шкурко, Е.Г. Манжалій

Вивчено ефективність препарату холіну альфосцерату (Гліатилін) у 58 пацієнтів. Установлено вірогідне поліпшення об’єктивного неврологічного статусу пацієнтів, які отримували Гліатилін у дозі 800 мг/добу, а саме: нівелювання статико-локомоторної функції, регрес чутливих порушень, зниження пірамідної недостатності. Відзначено вірогідне зменшення суб’єктивних скарг хворих на головний біль, запаморочення, дратівливість, стомлюваність і достовірне поліпшення когнітивних функцій, про що свідчило поліпшення швидкості мови, праксису, слухової та зорової пам’яті, зниження тривожності і депресивних виявів. Отримані дані дають змогу рекомендувати холіну альфосцерат (Гліатилін) для лікування печінкової енцефалопатії.

Ключові слова: печінкова енцефалопатія, енцефалопатія, когнітивні порушення, холіну альфосцерат, Гліатилін.

 

Эффективность и переносимость Глиатилина в лечении печеночной энцефалопатии

М.Г. Шкурко, Э.Г. Манжалий

Изучена эффективность препарата холина альфосцерата (Глиатилин) у 58 пациентов. Установлено достоверное улучшение объективного неврологического статуса пациентов, получавших препарат в дозе 800 мг/сут, а именно: нивелирование статико-локомоторной функции, регресс чувствительных нарушений, снижение пирамидной недостаточности. Отмечено достоверное уменьшение субъективных жалоб больных на головную боль, головокружение, раздражительность, утомляемость и достоверное улучшение когнитивных функций, о чем свидетельствовало улучшение беглости речи, праксиса, слуховой и зрительной памяти, снижение тревожности и депрессивных проявлений. Полученные данные позволяют рекомендовать холина альфосцерат (Глиатилин) для лечения печеночной энцефалопатии.

Ключевые слова: печеночная энцефалопатия, энцефалопатия, когнитивные нарушения, холина альфосцерат, Глиатилин.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

16. З

 

28-й конгрес Європейського комітету з лікування і дослідження розсіяного склерозу (10—13 жовтня 2012 року, Ліон, Франція)

Упродовж чверті сторіччя Європейський комітет з лікування і дослідження розсіяного склерозу (ECTRIMS) є найбільшою організацією в Європі і світі, яка опікується цими проблемами. ECTRIMS — незалежна представницька організація, котра сприяє обміну інформацією та забезпечує взаємодію між лікарями і вченими для проведення досліджень та поліпшення клінічних результатів лікування розсіяного склерозу (РС).
Останній, 28-й, конгрес ECTRIMS відбувся 10— 13 жовтня 2012 р. у Ліоні (Франція). У його роботі взяли участь понад 6800 учасників. Цей конгрес був ювілейним, адже 25 років тому саме у Ліоні пройшов перший конгрес ECTRIMS. Засідання конгресу відбувалися як паралельні сесії, на яких висвітлювалися актуальні теми.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

17. НАУКОВА ПЕРІОДИКА

 

Наукова періодика

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»