Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№3(24) // 2012

 

Обкладинка

 

1. ПЕРЕДОВА СТАТТЯ

 

Деменції нейродегенеративного походження (підходи до діагностики та лікування)

Т.М. Слободін

Висвітлено сучасні уявлення про нейродегенеративні захворювання. Описано клінічні вияви, а також способи лікування найпоширеніших захворювань, у клінічній картині яких  когнітивні порушення з переходом у деменцію займають основне місце (хвороба Альцгеймера, деменція з тільцями Леві, фронто-темпоральна дегенерація, хвороба Паркінсона з деменцією). Подано  критерії діагностики судинної деменції та помірних когнітивних порушень. Представлено зручні у використанні систематизовані тести для діагностики когнітивних порушень у рутинній практиці.

Ключові слова: хвороба Альцгеймера, деменція з тільцями Леві, фронто-темпоральна дегенерація, судинна деменція, патогенез, лікування.

 

Деменции нейродегенеративного происхождения (подходы к диагностике и лечению)

Т.Н. Слободин

Освещены современные представления о патогенезе нейродегенеративных заболеваний. Описаны клинические проявления, а также способы лечения  наиболее часто встречаемых заболеваний, в клинической картине которых когнитивные нарушения с исходом в деменцию занимают основное место (болезнь Альцгеймера, деменция с тельцами Леви, фронто-темпоральная дегенерация, болезнь Паркинсона с деменцией). Даны критерии диагностики сосудистой деменции и умеренных когнитивных нарушений. Представлены удобные в использовании, систематизированные тесты для диагностики когнитивных нарушений в рутинной практике.

Ключевые слова: болезнь Альцгеймера, деменция с тельцами Леви, фронто-темпоральная дегенерация, сосудистая деменция, патогенез, лечение.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

2. ЛЕКЦІЇ

 

Тремор (клініка, синдромологія і терапія)

В.Л. Голубєв

У лекції висвітлено питання клінічної діагностики і систематизації дрижальних гіперкінезів. Обговорюється синдромальний диференційний діагноз тремору, принципи клінічного опису останнього, а також етіологічна класифікація тремтіння. Наведено основні клінічні характеристики тремору спокою, а також постурального та інтенційного тремтіння і перелік захворювань, при яких ці синдроми трапляються. Представлено критерії діагностики есенціального тремтіння, рубрального тремору, психогенного тремтіння та інших клінічних форм дрижальних гіперкінезів (дистонічний тремор, ритмічне кивання, ортостатичний тремор тощо). Коротко викладено сучасні уявлення про патогенез тремтіння. Детально описано існуючі терапевтичні підходи, які ґрунтуються на світовому досвіді.

Ключові слова: тремор спокою, постуральне тремтіння, інтенційний тремор, есенціальне тремтіння, посилений фізіологічний, дистонічний, нейропатичний, рубральний, психогенний тремор, лікування.

 

Тремор (клиника, синдромология и терапия)

В.Л. Голубев

В лекции освещены вопросы клинической диагностики и систематизации дрожательных гиперкинезов. Обсуждается синдромальный дифференциальный диагноз тремора, принципы клинического описания последнего, а также этиологическая классификация дрожания. Приведены основные клинические характеристики тремора покоя, а также постурального и интенционного дрожания и перечень заболеваний, при которых эти синдромы встречаются. Представлены критерии диагностики эссенциального дрожания, рубрального тремора, психогенного дрожания и других клинических форм дрожательных гиперкинезов (дистонический тремор, ритмическое кивание, ортостатический тремор и другие). Кратко изложены современные представления о патогенезе дрожания. Подробно описаны существующие терапевтические подходы, основанные на мировом опыте.

Ключевые слова: тремор покоя, постуральное дрожание, интенционный тремор, эссенциальное дрожание, усиленный физиологический, дистонический, нейропатический, рубральный, психогенный тремор, лечение.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

3. ОГЛЯДИ

 

Клініко-інструментальні методи моніторингу активності демієлінізувального процесу при розсіяному склерозі

Т.О. Кобись

Наведено дані щодо клініко-інструментальних методів виявлення активності демієлінізувального процесу при розсіяному склерозі. Проаналізовано зміни, які реєструють на магнітно-резонансній томограмі у разі активного перебігу захворювання. Надано характеристику спектрів основних церебральних метаболітів головного мозку, які виявляють при магнітно-резонансному спектрографічному дослідженні у хворих на розсіяний склероз. Представлено основні лабораторні біомаркери активності демієлінізувального процесу при розсіяному склерозі.

Ключові слова: розсіяний склероз, активність демієлінізувального процесу, магнітно-резонансна томографія, спектри, біомаркери.

 

Клинико-инструментальные методы мониторинга активности демиелинизирующего процесса при рассеянном склерозе

Т.А. Кобысь

Приведены данные о клинико-инструментальных методах выявления активности демиелинизирующего процесса при рассеянном склерозе. Проанализированы изменения, которые регистрируют на магнитно-резонансной томограмме при активном течении заболевания. Дана характеристика спектров основных церебральных метаболитов головного мозга, выявляемых при магнитно-резонансном спектрографическом исследовании у больных рассеянным склерозом. Представлены основные лабораторные биомаркеры активности демиелинизирующего процесса при рассеянном склерозе.

Ключевые слова: рассеянный склероз, активность демиелинизирующего процесса, магнитно-резонансная томография, спектры, биомаркеры.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

4. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Клінічні детермінанти якості життя хворих на розсіяний склероз

Г.В. Гудзенко

Мета — визначити основні клінічні детермінанти якості життя (ЯЖ) хворих на розсіяний склероз (РС).
Матеріали і методи. Обстежено 149 хворих на РС (58 чоловіків та 91 жінку). Середній вік хворих становив (36,26 ± 0,85) року, середня тривалість захворювання — (6,99 ± 0,43) року, середній бал за шкалою EDSS — 3,19 ± 1,35. Серед обстежених переважали хворі з рецидивно-ремітивним перебігом РС (75,84 %). Усім хворим проводили комплексне клініко-неврологічне обстеження, нейропсихологічне тестування та визначення ЯЖ за допомогою шкал-опитувальників.
Результати. У хворих на РС виявлено чітку закономірність до погіршення оцінки ЯЖ зі збільшенням рівня інвалідизації. Депресивні, тривожні розлади та когнітивні порушення негативно впливали як на фізичні, так і на психологічні компоненти ЯЖ пацієнтів з РС. Ступінь інвалідизації та вираженість депресії визначено як основні клінічні детермінанти ЯЖ хворих на РС.
Висновки. Результати аналізу ЯЖ хворих на РС залежно від основних клінічних характеристик свідчать про необхідність не лише оцінки рівня неврологічних порушень та ступеня інвалідизації, а й визначення психоемоційного і когнітивного статусу пацієнтів з РС під час комплексного клініко-неврологічного обстеження для поліпшення ЯЖ хворих.

Ключові слова: розсіяний склероз, якість життя.

 

Клинические детерминанты качества жизни больных рассеянным склерозом

А.В. Гудзенко

Цель — определить основные клинические детерминанты качества жизни (КЖ) больных рассеянным склерозом (РС).
Материалы и методы. Обследовано 149 больных РС (58 мужчин и 91 женщину). Средний возраст больных составлял (36,26 ± 0,85) года, средняя длительность заболевания — (6,99 ± 0,43) года, средний бал по шкале EDSS — 3,19 ± 1,35. Среди обследованных преобладали больные с рецидивно-ремиттирующим типом течения РС (75,84 %). Всем больным проводили комплексное клинико-неврологическое тестирование и определение КЖ с использованием шкал-опросников.
Результаты. У больных РС выявлена четкая закономерность ухудшения оценки КЖ с увеличением степени инвалидизации. Депрессивные, тревожные и когнитивные нарушения оказывали негативное влияние как на физические, так и на психические показатели КЖ. Степень инвалидизации и выраженность депрессии определены как основные клинические детерминанты КЖ больных РС.
Выводы. Результаты анализа КЖ больных РС в зависимости от основных клинических характеристик свидетельствуют о необходимости не только оценки выраженности неврологических нарушений и степени инвалидизации, но и определения психоэмоционального и когнитивного статуса пациентов с РС во время комплексного клинико-неврологического обследования с целью улучшения КЖ больных.

Ключевые слова: рассеянный склероз, качество жизни.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

5. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Ефективність протипаркінсонічних препаратів при хворобі Паркінсона

Є.О. Труфанов, О.М. Суховерська, Ю.І. Головченко

Мета — вивчення ефективності протипаркінсонічних препаратів у групах пацієнтів з хворобою Паркінсона.
Матеріали і методи. Обстежено 205 хворих з ідіопатичною хворобою Паркінсона (140 чоловіків та 65 жінок) віком від 35 до 88 років (середній вік — 68,4 року). З дослідження було вилучено 20 хворих, які не отримували протипаркінсонічного лікування. З 185 хворих, яких залучили в дослідження, 129 отримували препарати леводопи в дозі від 200 до 2600 мг (середня доза — 741,1 мг), 53 — препарати леводопи разом з агоністами допаміну (дози леводопи — від 200 до 2000 мг, середня доза — 808,5 мг), 3 — агоністи допаміну без препаратів леводопи. При оцінці ефективності протипаркінсонічних препаратів ураховували як об’єктивні, так і суб’єктивні дані.
Результати. Протипаркінсонічні препарати були ефективнішими в групі хворих віком до 70 років, в групі хворих з більш раннім віком дебюту хвороби Паркінсона (до 60 років) і в групі хворих з тривалістю хвороби понад 10 років, в групах хворих з низьким ступенем тяжкості хвороби Паркінсона за шкалою UPDRS, I—III розділам UPDRS, модифікованою шкалою Hoehn—Yahr і шкалою повсякденної життєвої активності Schwab—England, а також у хворих з наявністю яскравих і живих сновидінь. Не виявлено відмінностей щодо ефективності протипаркінсонічних препаратів між групами чоловіків і жінок. Протипаркінсонічні препарати були менш ефективні в групах хворих з наявністю інтелектуальних порушень, падінь, застигання під час ходьби, порушення ковтання, запорів і слинотечі.
Висновки. Протипаркінсонічні препарати (леводопа, агоністи допаміну) були ефективні в усіх без винятку  пацієнтів з хворобою Паркінсона. 75,68 % хворих відзначали відмінний або добрий ефект протипаркінсонічних препаратів.

Ключові слова: хвороба Паркінсона, протипаркінсонічні препарати, ефективність, леводопа, агоністи допаміну.

 

Эффективность противопаркинсонических препаратов при болезни Паркинсона

Е.А. Труфанов, О.Н. Суховерская, Ю.И. Головченко

Цель — изучение эффективности противопаркинсонических препаратов в группах пациентов с болезнью Паркинсона.
Материалы и методы. Обследовано 205 больных с идиопатической болезнью Паркинсона (140 мужчин и 65 женщин) в возрасте от 35 до 88 лет (средний возраст — 68,4 года). Из исследования исключили 20 больных, не получавших противопаркинсонического лечения. Из 185 больных, которых включили в исследование, 129 получали препараты леводопы в дозе от 200 до 2600 мг (средняя доза — 741,1 мг), 53 — препараты леводопы вместе с агонистами допамина (дозы леводопы — от 200 до 2000 мг, средняя доза — 808,5 мг), 3 — агонисты допамина без препаратов леводопы. При оценке эффективности противопаркинсонических препаратов учитывали как объективные, так и субъективные данные.
Результаты. Противопаркинсонические препараты были более эффективны в группе больных в возрасте до 70 лет, в группе больных с более ранним возрастом дебюта болезни Паркинсона (до 60 лет) и в группе больных с длительностью болезни более 10 лет, в группах больных с низкой степенью тяжести болезни Паркинсона по шкале UPDRS, I—III разделам UPDRS, модифицированной шкале Hoehn— Yahr и шкале повседневной жизненной активности Schwab—England, а также у больных с наличием ярких и живых сновидений. Не выявлено различий в эффективности противопаркинсонических препаратов между группами мужчин и женщин. Противопаркинсонические препараты были менее эффективны в группах больных с наличием интеллектуальных нарушений, падений, застывания при ходьбе, нарушения глотания, запоров и слюнотечения.
Выводы. Противопаркинсонические препараты (леводопа, агонисты допамина) были эффективны у всех без исключения пациентов с болезнью Паркинсона. 75,68 % больных отмечали отличный или хороший эффект противопаркинсонических препаратов.

Ключевые слова: болезнь Паркинсона, противопаркинсонические препараты, эффективность, леводопа, агонисты допамина.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

6. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Епідеміологія та чинники ризику розвитку інсульту у судинах вертебрально-базилярного басейну

Л.І. Соколова, К.В. Антоненко, І.Г. Савченко

Мета — дослідити особливості епідеміології та чинники ризику розвитку ішемічних інсультів у судинах вертебрально-базилярного басейну (ВББ).
Матеріали і методи. Проведено комплексне клініко-неврологічне та нейровізуалізаційне обстеження 104 пацієнтів (61 чоловіка та 43 жінок) віком від 32 до 84 років (середній вік — (61,2 ± 1,3) року) з ішемічним інсультом у різних судинних басейнах. Хворі були розподілені на дві групи: 1-ша — з ізольованим або поєднаним ішемічним інсультом у ВББ (n = 51), 2-га — з ішемічним інсультом у каротидному басейні (КБ) (n = 53). Середній вік пацієнтів 1-ї групи становив (58,9 ± 2,3) року, 2-ї — (63,1 ± 1,6) року (р < 0,05). Хворим проводили комп’ютерне та/або магнітно-резонансне томографічне дослідження головного мозку, триплексне допплерівське сканування, церебральну ангіографію, рентгенографію шийного відділу хребта. Для виявлення обізнаності пацієнтів із симптоматикою інсультів у КБ та ВББ використовували формалізований опитувальник.
Результати. Цукровий діабет частіше виявляли у хворих з ураженням задньоциркулярного басейну порівняно з каротидним (39 порівняно з 13 %, р < 0,05). Вірогідних відмінностей щодо інших чинників ризику, зокрема наявної гіпоплазії хребтової артерії та остеохондрозу шийного відділу хребта, між групами не виявлено. Рівень обізнаності пацієнтів з основними симптомами ураження ВББ становив 30 %, каротидного басейну — 70 %. Серед ішемічних інфарктів у ВББ частіше реєстрували ішемічний інфаркт дистальної території (55 % хворих), рідше — серединної (27 %) та проксимальної (18 %). У 35 (68,6 %) хворих виявили ізольовані ішемічні інфаркти, у 16 (31,4 %) — поєднані.
Висновки. Пацієнти з ішемічним інсультом у судинах ВББ були молодшими, у них частіше виявляли цукровий діабет, їхня госпіталізація відбувалася переважно у період і 12 год від появи первинних симптомів, на відміну від хворих з ураженням КБ. Ішемічні інсульти у проксимальному відділі ВББ були частіше атеротромботичного підтипу, у серединному відділі — атеротромботичного та лакунарного, у дистальному відділі — атеротромботичного та кардіоемболічного підтипів.

Ключові слова: ішемічний інсульт, вертебрально-базилярний басейн, гіпоплазія хребтової артерії, чинники ризику.

 

Эпидемиология и факторы риска развития инсульта в сосудах вертебрально-базилярного бассейна

Л.И. Соколова, Е.В. Антоненко, И.Г. Савченко

Цель — исследовать особенности эпидемиологии и факторы риска развития ишемических инсультов в сосудах вертебрально-базилярного бассейна (ВББ).
Материалы и методы. Проведено комплексное клинико-неврологическое и нейровизуализационное обследование 104 пациентов (61 мужчины и 43 женщин) в возрасте от 32 до 84 лет (средний возраст — (61,2 ± 1,3) года). Больные были распределены на две группы: 1-я — с изолированным или сочетанным ишемическим инсультом в сосудах ВББ (n = 51), 2-я — с ишемическим инсультом в сосудах КБ (n = 53). Средний возраст пациентов 1-й группы составил (58,9 ± 2,3) года, 2-й — (63,1 ± 1,6) года (р < 0,05). Пациентам проводили компьютерное и/или магнитно-резонансное томографическое исследование головного мозга, триплексное допплеровское сканирование, церебральную ангиографию, рентгенографию шейного отдела позвоночника. Для выявления осведомленности пациентов с симптоматикой инсультов в сосудах каротидного бассейна (КБ) или ВББ использовали формализированный опросник.
Результаты. Сахарный диабет чаще выявляли у больных с поражением заднециркулярного бассейна по сравнению с каротидным (39 по сравнению с 13 %, р < 0,05). Достоверных отличий относительно других факторов риска, в том числе гипоплазии позвоночной артерии и остеохондроза шейного отдела позвоночника, между двумя группами не выявлено. Информированность пациентов относительно основных симптомов поражения ВББ составила 30 %, поражения КБ — 70 %. Среди ишемических инфарктов ВББ регистрировали ишемический инфаркт дистальной территории (55 % больных), реже — срединной (27 %) и проксимальной (18 %). У 35 (68,6 %) больных выявили изолированные ишемические инфаркты, у 16 (31,4 %) — сочетанные.
Выводы. Пациенты с ишемическим инсультом в сосудах ВББ были моложе, у них чаще выявляли сахарный диабет, их госпитализация осуществлялась преимущественно в период і 12 ч от появления первичных симптомов в отличие от больных с поражением КБ. Ишемические инсульты проксимального отдела ВББ были чаще всего атеротромботического подтипа, срединного отдела — атеротромботического и лакунарного, дистального отдела — атеротромботического и кардиоэмболического подтипа.

Ключевые слова: ишемический инсульт, вертебрально-базилярный бассейн, гипоплазия позвоночной артерии, факторы риска.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

7. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Вплив тіоктової кислоти на клінічний перебіг і структурні зміни периферичного нерва у хворих на цукровий діабет 2 типу

В.О. Яворська, Ю.В. Першина, О.П. Іванничук, О.Б. Бондар, О.Н. Машкин, Т.Х. Михаелян

Мета — оцінити вплив тіоктової кислоти (Тіоктацид, MEDA) як антиоксиданта і метаболічного нейропротектора на клінічний перебіг та структурні зміни периферичного нерва у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу.
Матеріали і методи. Проведено проспективне відкрите порівняльне дослідження, в яке залучено 52 пацієнтів з ЦД 2 типу. Критерії залучення в дослідження: тривалість ЦД 2 типу понад рік; вік від 25 до 70 років включно; підтвердження клінічного діагнозу діабетичної полінейропатії (ДПН). Пацієнтів розподілили на дві групи. Перша група — 30 пацієнтів, які отримували тіоктову кислоту (Тіоктацид Т) у дозі 600 мг/добу внутрішньовенно краплинно на 200 мл фізіологічного розчину впродовж 10 днів на тлі базисної терапії з подальшим переходом на таблетовану форму (Тіоктацид HR) у тій самій дозі; друга група (порівняння) — 22 пацієнти, яким не призначали Тіоктацид. Групи були порівнянні за середнім віком і співвідношенням статей. При оцінці ДПН ураховували скарги і анамнез пацієнтів, неврологічний статус, результати лабораторних тестів (клінічний і біохімічний аналіз крові, клінічний аналіз сечі, ліпідограма, глікозильований гемоглобін) та інструментальних методів дослідження (електрокардіографія, реовазографія, електроміографія) у першу добу після госпіталізації, на 10, 30 і 90-ту добу після виписки. Проводили оцінку стану за опитувальником Вейна, шкалами TSS (Тotal Symptom Score) і NIS-LL (Neuropathy Impairment Score of lower limbs). Функціональний стан периферичних нервів (правого і лівого малогомілкового та великогомілкового) оцінювали методом стимуляційної електроміографії. Аналізували Н-рефлекс, швидкість поширення збудження, амплітуду М-відповіді в дистальних і проксимальних відділах, дистальну та проксимальну латенцію. Для визначення рівня активності симпатичної і парасимпатичної вегетативної нервової системи використали варіаційну пульсометрію.
Результати. Відзначено високу ефективність і безпечність препарату тіоктової кислоти в лікуванні ДПН. Під впливом препарату нормалізувався симпато-парасимпатичний баланс організму, поліпшувалися електрофізіологічні показники нервової провідності (за даними електроміографії). Виявлено помірний гіполіпідемічний ефект.
Висновки. Основні переваги ін’єкційної форми трометамолової солі тіоктової кислоти — безболісність при введенні і можливість внутрішньовенного введення в нерозведеному вигляді. Пероральна форма препарату є формою HR (швидкого вивільнення), що забезпечує швидку та оптимальну абсорбцію і, відповідно, вираженіший вплив на симптоми нейропатії порівняно з іншими формами тіоктової кислоти. Препарат виявляє помірний гіполіпідемічний ефект у пацієнтів з початково підвищеними показниками ліпідного обміну. Цей препарат може бути рекомендований для застосування в усіх пацієнтів з ЦД.

Ключові слова: тіоктова кислота, периферичний нерв, цукровий діабет, діабетична полінейропатія.

 

Влияние тиоктовой кислоты на клиническое течение и структурные изменения периферического нерва у больных сахарным диабетом 2 типа

В.А. Яворская, Ю.В. Першина, О.П. Иванничук, О.Б. Бондарь, О.Н. Машкин, Т.Х. Михаелян

Цель — оценить влияние тиоктовой кислоты (Тиоктацид, MEDA) как антиоксиданта и метаболического нейропротектора на клиническое течение и структурные изменения периферического нерва у больных сахарным диабетом (СД) 2 типа.
Материалы и методы. Проведено проспективное открытое сравнительное исследование, в которое включено 52 пациента с СД 2 типа. Критерии включения в исследование: длительность СД 2 типа более 1 года; возраст от 25 до 70 лет включительно; подтверждение клинического диагноза диабетической полинейропатии (ДПН). Больных распределили на две группы. Первая группа включала 30 пациентов, получавших тиоктовую кислоту (Тиоктацид Т) в дозе 600 мг/сут внутривенно капельно на 200 мл физиологического раствора на протяжении 10 дней на фоне базисной терапии с последующим переходом на таблетированную форму (Тиоктацид HR) в той же дозе; вторая группа (сравнения) — 22 пациента, которым не назначали Тиоктацид. Группы были сопоставимы по среднему возрасту и соотношению полов. При оценке ДПН учитывали жалобы и анамнез пациентов, неврологический статус, результаты лабораторных тестов (клинический и биохимический анализ крови, клинический анализ мочи, липидограмма, гликозилированный гемоглобин) и инструментальных методов исследования (электрокардиография, реовазография, электромиография) в первые сутки после поступления, на 10, 30 и 90-е сутки после выписки. Проводили оценку состояния по опроснику Вейна, шкалам TSS (Тotal Symptom Score) и NIS-LL (Neuropathy Impairment Score of lower limbs). Функциональное состояние периферических нервов (правого и левого малоберцового и большеберцового) оценивали методом стимуляционной электромиографии. Анализировали Н-рефлекс, скорость распространения возбуждения, амплитуду М-ответа в дистальных и проксимальных отделах, дистальную и проксимальную латенцию. Для определения уровня активности симпатической и парасимпатической вегетативной нервной системы использовали вариационную пульсометрию.
Результаты. Отмечена высокая эффективность и безопасность препарата тиоктовой кислоты в лечении ДПН. Под воздействием препарата нормализовался симпато-парасимпатический баланс организма, улучшались электрофизиологические показатели нервной проводимости (по данным электромиографии). Выявлен умеренный гиполипидемический эффект.
Выводы. Основные преимущества инъекционной формы трометамоловой соли тиоктовой кислоты — безболезненность при введении и возможность внутривенного введения в неразведенном виде. Пероральная форма препарата является формой HR (быстрого высвобождения), которая обеспечивает быструю и оптимальную абсорбцию и, соответственно, более выраженное влияние на симптомы нейропатии по сравнению с другими формами тиоктовой кислоты. Препарат оказывает умеренный гиполипидемический эффект у пациентов с исходно повышенными показателями липидного обмена. Данный препарат может быть рекомендован для применения у всех пациентов с СД.

Ключевые слова: тиоктовая кислота, периферический нерв, сахарный диабет, диабетическая полинейропатия.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

8. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Нейровізуалізаційні особливості аномалій інтрацеребральних і прецеребральних артерій за даними магнітно-резонансної томографії у хворих з ішемічним інсультом

О.А. Статінова, Ю.І. Коценко

Мета — виявити основні нейровізуалізаційні особливості аномалій інтрацеребральних (ІЦА) і прецеребральних артерій (ПЦА) у пацієнтів з мозковим ішемічним інсультом (ІІ).
Матеріали і методи. Обстежено 107 пацієнтів віком від 34 до 59 років з установленим діагнозом ІІ. Усім пацієнтам проведено клініко-неврологічне, клініко-лабораторне та клініко-інструментальне обстеження.
Результати. Аномалії розвитку церебральних артерій виявлено у 72 % хворих з ІІ. У всіх пацієнтів зареєстровано такі аномалії ІЦА: повна задня трифуркація правої і лівої внутрішньої сонної артерії (ВСА), передня трифуркація правої ВСА, гіпоплазія правої задньої мозкової артерії (ЗМА) і двостороння гіпоплазія ЗМА, аплазія задньої сполучної артерії і лівої передньої мозкової артерії, гіпоплазія і аплазія передньої сполучної артерії. При обстеженні ПЦА встановлено їх ураження у 83,1 % хворих: патологічна звивистість ВСА (S-подібна, петльоподібна, С-подібна звивистість, гіпоплазія хребетної артерії (ХА), аплазія правої ХА. Комбінацію аномалій ІЦА і ПЦА виявлено у 45,5 % пацієнтів.
Висновки. Встановлено основні варіанти аномалій церебральних артерій. Виявлено значну роль гіпоплазії правої ЗМА, аплазії задньої сполучної, лівої передньої мозкової і передньої сполучної артерії, а також патологічної S-подібної звивистості внутрішньої сонної, гіпоплазії ХА та їх комбінацій у розвитку гострої недостатності мозкового кровообігу в осіб переважно молодого віку.

Ключові слова: ішемічний інсульт, магнітно-резонансна ангіографія, аномалії інтрацеребральних і прецеребральних артерій.

 

Нейровизуализационные особенности аномалий интрацеребральных и прецеребральных артерий по данным магнитно-резонансной томографии у больных с ишемическим инсультом

Е.А. Статинова, Ю.И. Коценко

Цель — установить основные нейровизуализационные особенности аномалий интрацеребральных (ИЦА) и прецеребральных артерий (ПЦА) у пациентов с мозговым ишемическим инсультом (ИИ).
Материалы и методы. Обследовано 107 пациентов в возрасте от 34 до 59 лет с установленным диагнозом ИИ. Всем пациентам проведено клинико-неврологическое, клинико-лабораторное и клинико-инструментальное обследование.
Результаты. Аномалии развития церебральных артерий обнаружены у 72 % больных с ИИ. У всех пациентов выявлены аномалии ИЦА: полная задняя трифуркация правой и левой внутренней сонной артерии (ВСА), передняя трифуркация правой ВСА, гипоплазия правой задней мозговой артерии (ЗМА) и двусторонняя гипоплазия ЗМА, аплазия задней соединительной артерии и левой передней мозговой артерии, гипоплазия и аплазия передней соединительной артерии. При обследовании ПЦА установлено их поражение у 83,1 % больных: патологическая извитость ВСА (S-образная, петлеобразная, С-образная извитость, гипоплазия позвоночной артерии (ПА), аплазия правой ПА). Комбинация аномалий ИЦА и ПЦА выявлена у 45,5 % пациентов.
Выводы. Установлены основные варианты аномалий церебральных артерий. Выявлена значительная роль гипоплазий правой ЗМА, аплазий задней соединительной, левой передней мозговой и передней соединительной артерии, а также патологической S-образной извитости ВСА, гипоплазии ПА и их комбинаций в развитии острой недостаточности мозгового кровообращения у лиц преимущественно молодого возраста.

Ключевые слова: ишемический инсульт, магнитно-резонансная ангиография, аномалии интрацеребральных и прецеребральных артерий.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

9. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Динаміка показників когнітивних функцій та емоційно-особистісних реакцій у хворих на діабетичну енцефалопатію під впливом лікування Нейромідином

Н.В. Пашковська, В.М. Пашковський

Мета — оцінити ефективність застосування Нейромідину в комплексному лікуванні когнітивних та емоційно-особистісних порушень у хворих на діабетичну енцефалопатію (ДЕ).
Матеріали і методи. Обстежено 62 пацієнтів з ДЕ. Хворі 1-ї групи (27 осіб) отримували стандартне лікування ДЕ, 2-ї групи (35) — на тлі стандартного лікування отримували Нейромідин по 60 мг/добу впродовж 8 тиж. Для встановлення особливостей когнітивних функцій використовували тест MMSE (Mini-Mental State Examination), методики оцінки уваги за таблицею Шульте в модифікації Горбова та пам’яті — за допомогою тесту на запам’ятовування 10 слів, для оцінки особистісної та реактивної тривожності — шкалу Спілбергера—Ханіна, депресивних розладів — шкалу Бека.
Результати. У хворих обох груп після лікування вірогідно збільшувався загальний бал тесту MMSE, більше — у пацієнтів, яким призначали Нейромідин (на 11,2 %, p < 0,001). Найбільш статистично значущі зміни встановлено за субтестами дослідження уваги та пам’яті (збільшення досліджуваних показників на 21,7 та 29,9 % відповідно; р < 0,05). У 2-й групі відзначено збільшення швидкості сенсомоторних реакцій та показників як короткочасної, так і тривалої пам’яті. Призначення Нейромідину сприяло суттєвішому, ніж у групі порівняння, зниженню показників реактивної тривожності за шкалою Спілбергера—Ханіна (на 7,4 %, р < 0,01) та депресії за шкалою Бека (на 10,1 %, р < 0,001). Сприятливий вплив Нейромідину на когнітивні функції та емоційно-особистісні реакції хворих зумовлений, з одного боку, блокадою калієвої проникності мембран, з другого — зворотним інгібуванням холінестерази.
Висновки. Застосування у комплексному лікуванні хворих на ДЕ Нейромідину сприяє усуненню когнітивного дефіциту з вірогідним зростанням загального бала тесту MMSE, поліпшенню когнітивних функцій за рахунок збільшення швидкості сенсомоторних реакцій, концентрації уваги, оптимізації показників як короткочасної, так і тривалої пам’яті, зменшенню ступеня емоційно-особистісних розладів за рахунок зниження показників реактивної тривожності та депресії.

Ключові слова: діабетична енцефалопатія, когнітивні функції, Нейромідин.

 

Динамика показателей когнитивных функций и эмоционально-личностных реакций у больных диабетической энцефалопатией под влиянием лечения Нейромидином

Н.В. Пашковская, В.М. Пашковский

Цель — оценить эффективность применения Нейромидина в комплексном лечении когнитивных и эмоционально-личностных нарушений у больных диабетической энцефалопатией (ДЭ).
Материалы и методы. Обследовано 62 пациента с ДЭ. Больные 1-й группы (27 лиц) получали стандартное лечение ДЭ, 2-й группы (35) — на фоне стандартного лечения получали Нейромидин по 60 мг/сут в течение 8 нед. Для установления особенностей когнитивных функций использовали тест MMSE (Mini-Mental State Examination), методики оценки внимания по таблице Шульте в модификации Горбова и памяти с помощью теста на запоминание 10 слов, для оценки личностной и реактивной тревожности — шкалу Спилбергера—Ханина, депрессивных расстройств — шкалу Бека.
Результаты. У больных обеих групп после лечения достоверно увеличивался общий балл теста MMSE, больше — у пациентов, которым назначали Нейромидин (на 11,2 %, р < 0,001). Наиболее статистически значимые изменения установлены по субтестам исследования внимания и памяти (увеличение исследуемых показателей на 21,7 и 29,9 % соответственно; р < 0,05). Во 2-й группе отмечено заметное увеличение скорости сенсомоторных реакций и показателей как кратковременной, так и долговременной памяти. Назначение Нейромидина способствовало более существенному, чем в группе сравнения, снижению показателей реактивной тревожности по шкале Спилбергера—Ханина (на 7,4 %, р < 0,01) и депрессии по шкале Бека (на 10,1 %, р < 0,001). Благотворное влияние Нейромидина на когнитивные функции и эмоционально-личностные реакции больных обусловлено, с одной стороны, блокадой калиевой проницаемости мембран, с другой — обратным ингибированием холинэстеразы.
Выводы. Применение в комплексном лечении больных ДЭ Нейромидина способствует эффективному устранению когнитивного дефицита с достоверным увеличением общего балла теста MMSE, улучшению когнитивных функций за счет увеличения скорости сенсомоторных реакций, концентрации внимания, оптимизации показателей как кратковременной, так и долговременной памяти, уменьшению степени эмоционально-личностных расстройств за счет снижения показателей реактивной тревожности и депрессии.

Ключевые слова: диабетическая энцефалопатия, когнитивные функции, Нейромидин.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

10. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Клініко-психопатологічні чинники, які впливають на рівень якості життя в осіб небезпечних професій

С.Г. Полшкова

Мета — вивчити рівень якості життя (ЯЖ) осіб небезпечних професій, визначити клініко-психопатологічні чинники, які впливають на ЯЖ у них, створити систему допомоги цій категорії осіб у межах біопсихосоціальної парадигми.
Матеріали і методи. Обстежено 534 працівників небезпечних видів професій, з них 354 пацієнтів було відібрано в наше дослідження за критеріями залучення (278 гірників і 76 машиністів та їхніх помічників). Усі обстежені були чоловічої статі, середній вік — (37,3 ± 1,7) року. Усім пацієнтам проводили клініко-психопатологічне, психодіагностичне, клініко-анамнестичне обстеження, оцінювали рівень ЯЖ за допомогою шкал, збирали інформацію за допомогою «Карти обстеження пацієнта із підвищеним ризиком саморуйнівної поведінки».
Результати. В осіб небезпечних видів професій визначено переважно низький рівень ЯЖ. Нами виділено статичні та динамічні складові ЯЖ, впливаючи на які вдавалося досягти поліпшення ЯЖ. Визначено клініко-психопатологічні чинники, які впливали на ЯЖ осіб небезпечних видів професій. Пацієнтам проводили комплексну терапію: фармакотерапію в гострий період та індивідуальну і групову психотерапію в подальшому, що поліпшувало рівень ЯЖ пацієнтів.
Висновки. Встановлено, що рівень ЯЖ осіб небезпечних видів професій низький. У структурі ЯЖ виділено динамічні та статичні складові. Істотних змін рівня ЯЖ за короткий проміжок часу досягнуто за рахунок впливу на динамічні складові ЯЖ, а подальша робота над статичними складовими ЯЖ сприяла більш тривалому та стабільному поліпшенню стану пацієнтів. Виділено клініко-психопатологічні чинники, які впливали на ЯЖ (благополуччя, настрій, самообслуговування і незалежність у діях, працездатність і загальне сприйняття ЯЖ, соціоемоційна, громадська і службова підтримка, самореалізація і духовна реалізація), впливаючи на які, можна поліпшувати ЯЖ зазначеної категорії пацієнтів.

Ключові слова: особи небезпечних видів професій, якість життя, чинники, які впливають на якість життя.

 

Клинико-психопатологические факторы, влияющие на уровень качества жизни у лиц опасных профессий

С.Г. Полшкова

Цель — изучить уровень качества жизни (КЖ) лиц опасных видов профессий, определить клинико-психопатологические факторы, влияющие на КЖ у них, создать систему помощи данной категории лиц в рамках биопсихосоциальной парадигмы.
Материалы и методы. Обследовано 534 работника опасных видов профессий, из них 354 пациента были отобраны в наше исследование по критериям включения (278 горняков и 76 машинистов и их помощников). Все обследованные были мужского пола, средний возраст — (37,3 ± 1,7) года. Всем пациентам проводили клинико-психопатологическое, психодиагностическое, клинико-анамнестическое обследование, оценивали уровень качества жизни с помощью шкал, собирали информацию с помощью «Карты обследования пациента с повышенным риском саморазрушительного поведения».
Результаты. У лиц опасных видов профессий определен низкий уровень КЖ. Нами выделены статические и динамические составляющие КЖ, воздействуя на которые, удавалось достичь улучшения КЖ. Определены клинико-психопатологические факторы, которые влияли на КЖ лиц опасных видов профессий. Пациентам проводили комплексную терапию: фармакотерапию в острый период и индивидуальную и групповую психотерапию в дальнейшем, что улучшало уровень КЖ пациентов.
Выводы. Установлено, что уровень КЖ лиц опасных видов профессий является низким. В структуре КЖ выделены динамические и статические его составляющие. Существенные изменения уровня КЖ за короткий промежуток времени были достигнуты за счет влияния на динамические составляющие КЖ, а дальнейшая работа над статическими составляющими КЖ способствовала более длительному и стабильному улучшению состояния пациентов. Выделены клинико-психопатологические факторы, влияющие на КЖ (благополучие, настроение, самообслуживание и независимость в действиях, работоспособность и общее восприятие КЖ, социоэмоциональная, общественная и служебная поддержка, самореализация и духовная реализация), воздействуя на которые, можно улучшать КЖ упомянутой категории пациентов.

Ключевые слова: лица опасных видов профессий, качество жизни, факторы, влияющие на качество жизни.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

11. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Тривожні розлади: причини, симптоми, діагностика, лікування

О.О. Хаустова

Висвітлено питання діагностики і лікування тривожних розладів. Подано детальну характеристику груп лікарських препаратів, які застосовують при їх лікуванні. Обґрунтовано раціональний вибір препаратів залежно від виду тривожного розладу.

Ключові слова: тривожні розлади, симптоми, лікування.

 

Тревожные расстройства: причины, симптомы, диагностика, лечение

Е.А. Хаустова

Освещены вопросы диагностики и лечения тревожных расстройств. Дана подробная характеристика групп лекарственных средств, применяемых при их лечении. Обоснован рациональный выбор препаратов в зависимости от вида тревожного расстройства.

Ключевые слова: тревожные расстройства, симптомы, лечение.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

12. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Хірургічне лікування спонтанних спінальних дуральних лікворних фістул

Є.І. Слинько, А.М. Золотоверх, А.І. Ткач

Наведено власний досвід лікування 10 хворих зі спінальною лікворною фістулою, розташованою на дуральному вивороті сегментарного корінця в грудному і поперековому відділах хребта. Хворим виконано відкрите мікрохірургічне втручання, місце фістули ушито і заклеєно. Після операції спостерігали значне поліпшення: зникнення головного болю, повний регрес неврологічної симптоматики у всіх хворих. Спонтанні лікворні фістули можуть бути причиною внутрішньочерепної гіпотензії. Оптимальний метод лікування для таких хворих — відкрите мікрохірургічне виключення фістули.

Ключові слова: лікворна гіпотензія, фістула, хірургічне лікування.

 

Хирургическое лечение спинальных дуральных ликворных фистул

Е.И. Слынько, А.М. Золотоверх, А.И. Ткач

Приведен собственный опыт лечения 10 больных со спинальной ликворной фистулой, расположенной в дуральном вывороте сегментарного корешка в грудном и поясничном отделах позвоночника. Больным выполнено открытое микрохирургическое вмешательство, место фистулы ушито и заклеено. После операции отмечено значительное улучшение: исчезновение головной боли, полный регресс неврологической симптоматики у всех больных. Спонтанные ликворные фистулы могут быть причиной внутричерепной гипотензии. Оптимальным методом лечения для таких больных является открытое микрохирургическое выключение фистулы.

Ключевые слова: ликворная гипотензия, фистула, хирургическое лечение.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

13. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Досвід застосування Нейровітану в комплексному лікуванні вертеброгенних радикулопатій попереково-крижового відділу хребта

П.О. Хаїтов, І.Т. Трубачова, І.В. Сисенко, Н.І. Коптєлов

Мета — оцінити ефективність перорального і парентерального способів введення вітамінів групи В у комплексному лікуванні хворих з вертеброгенним больовим синдромом попереково-крижового відділу хребта.
Матеріали і методи. Проведено клініко-неврологічне обстеження 99 хворих (60 жінок, 39 чоловіків) віком від 29 до 63 років з дискогенними радикулопатіями попереково-крижового відділу хребта на тлі остеохондрозу. Хворих методом випадкового відбору розподілено на три групи. Пацієнти 1-ї групи з лікувальною метою отримували Нейровітан по 1 таблетці 4 рази на добу в комплексі з іншими патогенетично обґрунтованими препаратами (анальгетики, міорелаксанти, нестероїдні протизапальні, протинабрякові, антигістамінні). Пацієнтам 2-ї групи разом з традиційною терапією застосовували парентерально вітаміни групи В (В1 — 50 мг, В6 — 50 мг, В12 — 1 мг). Хворі 3-ї групи разом зі стандартною терапією отримували комплексний ін’єкційний препарат, який містив вітаміни В1 (100 мг), В6 (100 мг), В12 (100 мкг) внутрішньом’язово 1 раз на добу протягом 6 днів з подальшим призначенням таблетованого препарату по 1 таблетці 2 рази на добу.
Результати. Встановлено ефективність застосування комплексного полівітамінного препарату Нейровітану в лікуванні дискогенних радикулопатій, зумовлених дегенеративно-дистрофічними змінами поперекового відділу хребта. Показано відсутність достовірних переваг введення парентеральних форм вітамінів групи В порівняно з таблетованими.
Висновки. Кількісний та якісний склад препарату Нейровітан, неінвазивний пероральний спосіб застосування роблять його привабливим для комплексного лікування вертеброгенних радикулопатій при остеохондрозі поперекового відділу хребта.

Ключові слова: вертеброгенні радикулопатії попереково-крижового відділу хребта, Нейровітан, вітаміни групи В.

 

Опыт применения Нейровитана в комплексном лечении вертеброгенных радикулопатий пояснично-крестцового отдела позвоночника

П.А. Хаитов, И.Т. Трубачёва, И.В. Сысенко, Н.И. Коптелов

Цель — оценить эффективность перорального и парентерального способов введения витаминов группы В в комплексном лечении больных с вертеброгенным болевым синдромом пояснично-крестцового отдела позвоночника.
Материалы и методы. Проведено клинико-неврологическое обследование 99 больных (60 женщин, 39 мужчин) в возрасте от 29 до 63 лет с дискогенными радикулопатиями пояснично-крестцового отдела позвоночника на фоне остеохондроза. Больные распределены методом случайного отбора на три группы. Пациенты 1-й группы с лечебной целью получали Нейровитан по 1 таблетке 4 раза в сутки в комплексе с другими патогенетически обоснованными препаратами (анальгетики, миорелаксанты, нестероидные противовоспалительные, противоотечные, антигистаминные). Пациентам 2-й группы вместе с традиционной терапией назначали парентерально витамины группы В (В1 — 50 мг, В6 — 50 мг, В12 — 1 мг). Больные 3-й группы вместе со стандартной терапией получали комплексный инъекционный препарат, содержащий витамины В1 (100 мг), В6 (100 мг), В12 (100 мкг), внутримышечно 1 раз в сутки в течение 6 дней с последующим назначением таблетированного препарата по 1 таблетке 2 раза в сутки.
Результаты. Установлена эффективность применения комплексного поливитаминного препарата Нейровитан в лечении дискогенных радикулопатий, обусловленных дегенеративно-дистрофическими изменениями поясничного отдела позвоночника. Показано отсутствие достоверных преимуществ введения парентеральных форм витаминов группы В по сравнению с таблетированными.
Выводы. Количественный и качественный состав препарата Нейровитан, неинвазивный пероральный способ применения обосновывают предпочтительность использования данного препарата в комплексном лечении вертеброгенных радикулопатий при остеохондрозе поясничного отдела позвоночника.

Ключевые слова: вертеброгенные радикулопатии пояснично-крестцового отдела позвоночника, Нейровитан, витамины группы В.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

14. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Холинергический дефицит и возможности его коррекции в клинической неврологии

Тезисы докладов, прозвучавших в рамках сателлитного симпозиума компании CSС «Роль холинергических систем в терапии заболеваний ЦНС» на XIV Международной конференции «Возрастные аспекты неврологии» (18—20 апреля, Судак)

Применение холина альфосцерата на восстановительном этапе лечения ишемического инсульта
Профессор Т.С. Мищенко

Опыт применения Глиатилина в клинической неврологии
Академик РАМН, профессор А.А. Скоромец

Коррекция холинергической недостаточности у пациентов с когнитивными нарушениями
Профессор Е.А. Статинова

Дисфункция центральных холинергических систем при старении и инсульте
Член-корреспондент НАМН Украины, профессор С.М. Кузнецова

 

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

15. З'ЇЗДИ, КОНГРЕСИ, КОНФЕРЕНЦІЇ

 

22-й конгрес Європейського неврологічного товариства (9—12 червня 2012 року, Прага, Чехія)

Прага з її багатою історією, величними старовинними палацами та соборами також є діловим містом. Щорічно десятки наукових конференцій, які проводять у Празі, збирають вчених та дослідників з усього світу.
Черговий конгрес Європейського неврологічного товариства (ENS) відбувся у Празі 9—12 червня 2012 р. Загальна кількість учасників — 2958 (найбільшою кількістю учасників була представлена Німеччина — 521). З 805 доповідей 129 були присвячені цереброваскулярним захворюванням, 126 — клінічним аспектам розсіяного склерозу, 51 — нейровізуалізації, 45 — деменції/розладам вищих мозкових функцій.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

16. НАУКОВА ПЕРІОДИКА

 

Наукова періодика

Рестенозування після стентування чи ендартеректомії сонних артерій: вторинний аналіз рандомізованого контрольованого дослідження CREST

Оцінка наявності вогнищ ураження спинного мозку в пацієнтів з клінічним ізольованим синдромом щодо трансформації у розсіяний склероз

Антигелікобактерна терапія та ризик розвитку хвороби Паркінсона в Данії

Провокаційні чинники розриву інтракраніальних аневризм залежно від характеристики пацієнтів та аневризм

Рандомізоване контрольоване дослідження порівняння застосування внутрішньовенного імуноглобуліну та внутрішньовенного метилпреднізолону при хронічній демієлінізувальній полірадикулонейропатії

Pізні незалежні чинники ризику розвитку ішемічного інсульту та інфаркту міокарда у пацієнтів молодого віку

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»