Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№2(23) // 2012

 

Обкладинка

 

1. Передова стаття

 

Останні досягнення у діагностиці та лікуванні герпесвірусних нейроінфекцій людини

Д.В. Мальцев

Розглянуто клінічну гетерогенність герпесвірусних нейроінфекцій людини, специфічні і рідкісні неврологічні вияви, зумовлені різними видами герпесвірусів, особливості інструментальної і лабораторної діагностики залежно від виду вірусу для уникнення хибнонегативних результатів. Описано терапевтичні підходи з позицій доказової медицини. Обговорено аспекти застосування хірургічних втручань, ациклічних нуклеозидів, імунотерапії, стероїдів та симптоматичного лікування. Показано місце фамцикловіру у сучасному противірусному лікуванні герпесвірусних нейроінфекцій. Впровадження наведених рекомендацій у клінічну практику сприятиме поліпшенню клінічних наслідків герпесвірусних нейроінфекцій в Україні.

Ключові слова: герпесвіруси, нейроінфекції, діагностика, лікування, фамцикловір.

 

Последние достижения в диагностике и лечении герпесвирусных нейроинфекций человека

Д.В. Мальцев

Рассмотрены клиническая гетерогенность герпесвирусных нейроинфекций человека, специфические и редкие неврологические проявления, обусловленные разными видами герпесвирусов, особенности инструментальной и лабораторной диагностики в зависимости от вида вируса для того, чтобы избежать ложнонегативных результатов. Описаны терапевтические подходы с позиций доказательной медицины. Обсуждены аспекты применения хирургических вмешательств, ацикличных нуклеозидов, иммунотерапии, стероидов и симптоматического лечения. Показано место фамцикловира в современном противовирусном лечении герпесвирусных нейроинфекций. Внедрение приведенных рекомендаций в клиническую практику будет способствовать улучшению клинических последствий герпесвирусных нейроинфекций в Украине.

Ключевые слова: герпесвирусы, нейроинфекции, диагностика, лечение, фамцикловир.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

2. ОГЛЯДИ

 

Нейроспецифічні білки у пацієнтів з мозковим інсультом

О.Є. Березін

Обговорюються діагностична та прогностична цінність біологічних маркерів, які віддзеркалюють ступінь дисфункції гематоенцефалічного бар’єра, а також перспективи використання біологічних маркерів як індикаторів ризику виникнення цереброваскулярних подій у пацієнтів з мозковим інсультом у рутинній клінічній практиці.

Ключові слова: біологічні маркери, дисфункція гематоенцефалічного бар’єра, цереброваскулярний ризик, мозковий інсульт, прогноз, клінічні наслідки.

 

Нейроспецифические белки у пациентов с мозговым инсультом

А.Е. Березин

Обсуждаются диагностическое и прогностическое значение биологических маркеров, отражающих степень дисфункции гематоэнцефалического барьера у пациентов с мозговым инсультом, а также перспективы использования биологических маркеров как индикаторов риска наступления цереброваскулярных событий у пациентов с мозговым инсультом в рутинной клинической практике.

Ключевые слова: биологические маркеры, дисфункция гематоэнцефалического барьера, цереброваскулярный риск, мозговой инсульт, прогноз, клинические исходы.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

3. ОГЛЯДИ

 

Когнітивна дисфункція в патогенезі розсіяного склерозу

С.Я. Кирилюк

Наведено найновіші дані щодо когнітивних порушень при розсіяному склерозі, зокрема щодо кореляції когнітивних порушень з депресією, втомою, якістю життя. Особливу увагу приділено діагностиці та прогнозу когнітивних порушень за допомогою методів нейровізуалізації. Представлено дані щодо корекції когнітивної дисфункції при розсіяному склерозі.

Ключові слова: розсіяний склероз, когнітивні порушення, нейровізуалізація, імунологічні показники, депресія, втома, якість життя, лікування.

 

Когнитивная дисфункция в патогенезе рассеянного склероза

С.Я. Кирилюк

Представлены новейшие данные относительно когнитивных нарушений при рассеянном склерозе, в частности относительно корреляции когнитивных нарушений с депрессией, усталостью, качеством жизни. Особое внимание уделено диагностике и прогнозу когнитивных расстройств с помощью методов нейровизуализации. Приведены данные о коррекции когнитивной дисфункции при рассеянном склерозе.

Ключевые слова: рассеянный склероз, когнитивные нарушения, нейровизуализация, иммунологические показатели, депрессия, усталость, качество жизни, лечение.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

4. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Корекція остеодефіцитних змін у осіб, які перенесли ішемічний півкульний інсульт

М.С. Мисула, С.І. Шкробот

Мета — вдосконалити тактику лікування хворих, які перенесли ішемічний півкульний інсульт, за допомогою вивчення стану кісткової тканини.
Матеріали і методи. Обстежено 66 хворих віком від 42 до 73 років, які перенесли ішемічний півкульний інсульт. 45 пацієнтів, у яких виявили остеодефіцитні зміни, розподілили на три групи по 15 осіб: 1-ша група отримувала стандартну терапію, 2-га — комплексну модифіковану терапію, яка включала стандартну терапію, комплексний вітамінно-мінеральний препарат нового покоління Вітрум Остеомаг, 3-тя — стандартну терапію, Вітрум Остеомаг і магнітотерапію. Усім хворим проводили загальноклінічне, детальне неврологічне дослідження та визначення мінеральної щільності кісткової тканини за допомогою кісткового денситометра.
Результати. Установлено залежність зміни мінеральної щільності кісткової тканини від тривалості післяінсультного періоду, віку, ступеня інвалідизації, тяжкості інсульту та наявності супутньої патології. У 50 (75,8 %) пацієнтів виявлено остеодефіцитні зміни, з них остеопороз — у 15 (22,7 %), остеопенію різного ступеня — у 35 (53,1 %). Оптимізоване комбіноване лікування хворих після перенесеного інсульту із застосуванням кальційвмісного препарату Вітрум Остеомаг та магнітотерапії за наявності остеопенічного синдрому сприяло поліпшенню стану кісткової тканини у 73 % пацієнтів.
Висновки. Хворим, які перенесли ішемічний півкульний інсульт, показане денситометричне дослідження кісткової тканини для раннього виявлення остеопенічного синдрому, а у разі його наявності доцільне поєднання стандартної терапії із застосуванням кальційвмісного препарату Вітрум Остеомаг та магнітотерапією.

Ключові слова: остеопороз, ішемічний інсульт, денситометрія, іммобілізація, магнітотерапія, кальцій.

 

Коррекция остеодефицитных изменений у лиц, перенесших ишемический полушарный инсульт

М.С. Мисула, С.И. Шкробот

Цель — усовершенствовать тактику лечения больных, перенесших ишемический полушарный инсульт, на основании изучения состояния костной ткани.
Материалы и методы. Обследовано 66 больных в возрасте от 42 до 73 лет, которые перенесли ишемический полушарный инсульт . 45 пациентов, у которых были обнаружены остеодефицитные изменения, распределили на три группы по 15 человек. 1-я группа принимала стандартную терапию, 2-я — комплексную модифицированную терапию, которая включала стандартную терапию, комплексный витаминно-минеральный препарат нового поколения Витрум Остеомаг, 3-я — стандартную терапию, Витрум Остеомаг и магнитотерапию. Всем больным проводили общеклиническое, детальное неврологическое исследование и определение минеральной плотности костной ткани с помощью костного денситометра.
Результаты. Установлена зависимость изменения минеральной плотности костной ткани от длительности послеинсультного периода, возраста, степени инвалидизации, тяжести инсульта и наличия сопутствующей патологии. У 50 (75,8 %) пациентов выявили остеодефицитные изменения, из них остеопороз — у 15 (22,7 %), остеопению разной степени — у 35 (53,1 %). Оптимизированное комбинированное лечение больных после перенесенного инсульта с применением кальцийсодержащего препарата Витрум Остеомаг и магнитотерапии при наличии остеопенического синдрома способствовало улучшению состояния костной ткани у 73 % пациентов.
Выводы. Больным, которые перенесли ишемический полушарный инсульт, показано денситометрическое исследование костной ткани для раннего выявления остеопенического синдрома, а при его наличии целесообразным является сочетание стандартной терапии с приемом кальцийсодержащего препарата Витрум Остеомаг и магнитотерапией.

Ключевые слова: остеопороз, ишемический инсульт, денситометрия, иммобилизация, магнитотерапия, кальций.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

5. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Вплив холіну альфосцерату на деякі ланки патогенезу набряку-набухання головного мозку в пацієнтів із тяжкою черепно-мозковою травмою та мозковим інсультом

Т.В. Черній, Г.А. Городник, В.І. Черній, І.А. Андронова

Мета — оцінити вплив Гліатиліну на деякі ланки патогенезу набряку-набухання (НН) мозку в пацієнтів з гострою церебральною недостатністю (ГЦН) різного генезу за допомогою КТ і методу інтегрального кількісного аналізу ЕЕГ-патернів.
Матеріали і методи. Обстежено 198 пацієнтів з ГЦН різного генезу в нейрохірургічному центрі ДОКТМО: 171 хворого з тяжкою черепно-мозковою травмою і 27 пацієнтів з гострим порушенням мозкового кровообігу за геморагічним типом. При надходженні всі перебували в коматозному стані, глибина якого оцінювалася за шкалою ком Глазго й коливалася в межах 3—8 балів.
Результати. Застосування в комплексі інтенсивної терапії Гліатиліну давало найбільший позитивний ефект при діагностиці гіперемії мозку й вогнища НН білої речовини. У першому випадку не відзначено трансформації гіперемії мозку в НН білої речовини, у другому відзначено зменшення гідратації білої речовини зі зменшенням об’єму зони набряку. У випадках діагностики НН сірої речовини і НН білої і сірої речовини мозку в разі застосування Гліатиліну відзначено чітку тенденцію до зменшення гідратації речовини мозку. Застосування Гліатиліну в комплексі інтенсивної терапії в постраждалих з тяжкою черепно-мозковою травмою з наявністю внутрішньомозкової гематоми, вогнищ забиття головного мозку й гострим порушенням мозкового кровообігу за геморагічним типом у гострий період не зумовлювало зменшення об’єму гематоми або вогнища забиття мозку в неоперованих пацієнтів. Проте в усіх випадках відзначено тенденцію до зменшення гідратації білої і сірої речовини мозку, зниження об’єму зони набряку, найбільш виражені в зоні перифокального НН білої і сірої речовини, навколо невеликих за об’ємом внутрішньомозкової гематоми й забиття головного мозку. Під час проведення ЕЕГ виявлено, що застосування Гліатиліну позитивно впливало на нормалізацію співвідношення процесів збуджувальної та гальмівної нейротрансмісії.
Висновки. Уведення в комплекс інтенсивної терапії Гліатиліну знижує ступінь вираженості гідратації білої і сірої речовини мозку, зменшуючи явища НН головного мозку. Застосування препаратів з доведеним холінергічним ефектом обов’язкове для нормалізації співвідношення збуджувальної та гальмівної нейротрансмісії в пацієнтів з ГЦН різного генезу.

Ключові слова: черепно-мозкова травма, мозковий інсульт, комп’ютерна томографія, набряк-набухання мозку, інтегральний кількісний аналіз ЕЕГ, холінергічна недостатність.

 

Влияние холина альфосцерата на некоторые звенья патогенеза отека-набухания головного мозга у пациентов с тяжелой черепно-мозговой травмой и мозговым инсультом

Т.В. Черний, Г.А. Городник, В.И. Черний, И.А. Андронова

Цель — оценить влияние Глиатилина на некоторые звенья патогенеза отека-набухания (ОН) мозга у пациентов с острой церебральной недостаточностью (ОЦН) различного генеза с помощью КТ и метода интегрального количественного анализа ЭЭГ-паттернов.
Материалы и методы. Обследовано 198 пациентов с ОЦН различного генеза в нейрохирургическом центре ДОКТМО: 171 больного с тяжелой черепно-мозговой травмой и 27 пациентов с острым нарушением мозгового кровообращения по геморрагическому типу. При поступлении все находились в коматозном состоянии, глубина которого оценивалась по шкале ком Глазго и колебалась в пределах 3—8 баллов.
Результаты. Применение в комплексе интенсивной терапии Глиатилина давало наибольший положительный эффект при диагностике гиперемии мозга и очага ОН белого вещества. В первом случае не отмечено трансформации гиперемии мозга в ОН белого вещества, во втором наблюдали уменьшение гидратации белого вещества с уменьшением объема зоны отека. В случаях диагностики ОН серого вещества и ОН белого и серого вещества мозга при применении Глиатилина отмечена четкая тенденция к уменьшению гидратации вещества мозга. Применение Глиатилина в комплексе интенсивной терапии у пострадавших с тяжелой черепно-мозговой травмой с наличием внутримозговой гематомы, очагов ушиба головного мозга и острым нарушением мозгового кровообращения по геморрагическому типу в острый период не приводило к уменьшению объема гематомы или очага ушиба мозга у неоперированных пациентов. Однако во всех случаях отмечена тенденция к уменьшению гидратации белого и серого вещества мозга, снижение объема зоны отека, наиболее выраженные в зоне перифокального ОН белого и серого вещества, вокруг небольших по объему внутримозговых гематом и очагов ушиба головного мозга. При проведении ЭЭГ выявлено, что применение Глиатилина оказывало положительное влияние на нормализацию соотношения процессов возбуждающей и тормозной нейротрансмиссии.
Выводы. Включение в комплекс интенсивной терапии Глиатилина снижает степень выраженности гидратации белого и серого вещества мозга, уменьшая явления ОН головного мозга. Применение препаратов с доказанным холинергическим эффектом обязательно для нормализации соотношения процессов возбуждающей и тормозной нейротрансмиссии у пациентов с ОЦН различного генеза.

Ключевые слова: черепно-мозговая травма, мозговой инсульт, компьютерная томография, отек-набухание мозга, интегральный количественный анализ ЭЭГ, холинергическая недостаточность.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

6. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Методологічні підходи до клінічного трактування результатів електроміографічної діагностики шийної радикулопатії

А.І. Третьякова

Мета — розробити оптимальну послідовність використання методів електронейроміографічного дослідження у хворих з підозрою на компресійні вертеброгенні синдроми шийного рівня, визначити інформативність нейрофізіологічних методів і тестів у діагностиці шийної радикулопатії.
Матеріали і методи. У 282 пацієнтів з підозрою на компресійні вертеброгенні синдроми шийного рівня проведено нейрофізіологічні (НФ) дослідження за допомогою методів: стимуляційної електронейроміографії, голкової електроміографії, викликаних моторних потенціалів на транскраніальну та спінальну магнітну стимуляцію, соматосенсорних викликаних потенціалів (усього 337 досліджень). Чоловіків було 62 %. Вік хворих — від 31 до 76 років (середній вік — (50,3 ± 2,5) року).
Результати. У 155 пацієнтів діагностовано дискогенну радикулопатію С6-С8-Th1, у 27 — дискогенну шийну мієлопатію, у 51 — дискогенну шийну радикуломієлопатію. Тунельні синдроми серединного та ліктьового нервів виявлено у 49 пацієнтів. Розроблено схему оптимальної послідовності використання методів НФ-діагностики у пацієнтів з підозрою на шийну радикулопатію.
Висновки. За наявності клінічних і нейровізуалізаційних даних, які дають підстави запідозрити шийну радикулопатію, запропонований комплекс НФ-методів забезпечує верифікацію дистального та/або проксимального рівня ураження нервових структур, визначення ступеня їхньої тяжкості.

Ключові слова: шийна радикулопатія, діагностика, електроміографія.

 

Методологические подходы к клинической трактовке результатов электромиографической диагностики шейной радикулопатии

А.И. Третьякова

Цель — разработать оптимальную последовательность использования методов электромиографического исследования у больных с подозрением на компрессионные вертеброгенные синдромы шейного уровня, определить информативность нейрофизиологических методов и тестов в диагностике шейной радикулопатии.
Материалы и методы. У 282 пациентов с подозрением на компрессионные вертеброгенные синдромы шейного уровня проведены нейрофизиологические (НФ) исследования с помощью методов: стимуляционной электронейромиографии, игольчатой электромиографии, вызванных моторных потенциалов на транскраниальную и спинальную магнитную стимуляцию, соматосенсорных вызванных потенциалов (всего 337 исследований). Мужчин было 62 %. Возраст больных — от 31 до 76 лет (средний возраст — (50,3 ± 2,5) года).
Результаты. У 155 пациентов диагностирована дискогенная радикулопатия С6—С8—Тh1, у 27 — дискогенная шейная миелопатия, у 51 — дискогенная шейная радикуломиелопатия. Туннельные синдромы срединного и локтевого нервов выявлены у 49 пациентов. Разработана схема оптимальной последовательности использования методов НФ-диагностики у пациентов с подозрением на шейную радикулопатию.
Выводы. При наличии клинических и нейровизуализационных данных, позволяющих заподозрить шейную радикулопатию, предложенный комплекс НФ-методов обеспечивает верификацию дистального и/или проксимального уровней поражения нервных структур, определение степени их тяжести.

Ключевые слова: шейная радикулопатия, диагностика, электромиография.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

7. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Взаємозв’язок симптому Хвостека III і рефлексу Россолімо—Вендеровича з патологічними змінами у шийному відділі хребта при вертебробазилярній недостатності мозкового кровообігу

О.М. Козар-Гуріна

Мета — встановити взаємозв’язок між виявами патологічних рефлексів у хворих з вертебробазилярною недостатністю (ВБН) мозкового кровообігу та різними видами патологічних змін у шийному відділі хребта для поліпшення діагностики ВБН.
Матеріали і методи. Проведено клінічний неврологічний огляд 100 хворих з діагнозом ВБН. Усім хворим виконано рентгенологічне обстеження шийного відділу хребта з функціональними пробами. Для підтвердження діагнозу ВБН застосовували транскраніальну допплерографію судин головного мозку.
Результати. У всіх хворих з ВБН виявлено патологічні зміни у шийному відділі хребта. У 85 хворих з ВБН зафіксовано патологічний рефлекс Россолімо—Вендеровича і симптом Хвостека ІІІ. Установлено закономірності вияву цих патологічних рефлексів при ВБН залежно від виду патологічних змін у шийному відділі хребта.
Висновки. Встановлено взаємозв’язок між виявами патологічних рефлексів Россолімо—Вендеровича і Хвостека ІІІ у хворих з ВБН та різними видами патологічних змін у шийному відділі хребта. При вираженіших патологічних змінах зростає частота виявлення у хворих з ВБН симптому Хвостека ІІІ та зменшується — рефлексу Россолімо—Вендеровича. Наявність у хворих з ВБН симптому Хвостека ІІІ свідчить про вище, наближене до краніовертебрального переходу розташування патологічних змін у шийному відділі хребта.

Ключові слова: вертебробазилярна недостатність мозкового кровообігу, рефлекс Россолімо—Вендеровича, симптом Хвостека ІІІ, патологічні зміни у шийному відділі хребта.

 

Взаимосвязь симптома Хвостека III и рефлекса Россолимо—Вендеровича с патологическими изменениями в шейном отделе позвоночника при вертебробазилярной недостаточности мозгового кровообращения

Е.М. Козар-Гурина

Цель — установить взаимосвязь между проявлениями патологических рефлексов у больных с вертебробазилярной недостаточностью (ВБН) мозгового кровообращения и разными видами патологических изменений в шейном отделе позвоночника для улучшения диагностики ВБН.
Материалы и методы. Проведен клинический неврологический осмотр 100 больных с диагнозом ВБН. Всем больным выполнено рентгенологическое исследование шейного отдела позвоночника с функциональными пробами. Для подтверждения диагноза ВБН проведена транскраниальная допплерография сосудов головного мозга.
Результаты. У всех больных с ВБН обнаружены патологические изменения в шейном отделе позвоночника. У 85 больных с ВБН зафиксированы патологические рефлексы Россолимо—Вендеровича и симптом Хвостека ІІІ. Установлены закономерности проявления этих патологических рефлексов при ВБН в зависимости от вида патологических изменений в шейном отделе позвоночника.
Выводы. Установлена взаимосвязь между проявлениями патологических рефлексов Россолимо—Вендеровича и Хвостека ІІІ у больных с ВБН и разными видами патологических изменений в шейном отделе позвоночника. При более выраженных патологических изменениях увеличивается частота выявления симптома Хвостека ІІІ и уменьшается — рефлекса Россолимо—Вендеровича. Наличие у больных с ВБН симптома Хвостека ІІІ указывает на более высокое, приближенное к краниовертебральному переходу расположение патологических изменений в шейном отделе позвоночника.

Ключевые слова: вертебробазилярная недостаточность мозгового кровообращения, рефлекс Россолимо—Вендеровича, симптом Хвостека ІІІ, патологические изменения в шейном отделе позвоночника.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

8. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Чутливість методу мультифокальних викликаних потенціалів, пов’язаних з подією, в оцінці когнітивних функцій, об’єктивізації ремісії та ранній діагностиці загострень у хворих на розсіяний склероз

Г.В. Морозова

Мета — вивчити чутливість методу мультифокальних викликаних потенціалів, пов’язаних з подією (ВППП), в оцінці когнітивних функцій, об’єктивізації ремісії та ранній діагностиці загострень у хворих на розсіяний склероз (РС) порівняно з клінічними симптомами, нейропсихологічними показниками і нейрорадіологічними даними.
Матеріали і методи. У 57 хворих на РС протягом 4 років аналізували клінічні симптоми (шкала EDSS), нейрорадіологічні дані. Отримані результати порівнювали із статистичною оцінкою чутливості нейропсихологічних показників (Монреальська шкала оцінки когнітивних функцій) і нейрофізіологічних (ВППП) параметрів.
Результати. Чутливість Монреальської шкали оцінки когнітивних функцій становить 46 %, акустичних ВППП — 61 %, мультифокальних ВПСС — 97 %. У 39 % випадків негативна динаміка показників ВППП не супроводжувалася об’єктивними клінічними симптомами і суб’єктивним відчуттям погіршення стану та когнітивних функцій на момент обстеження, з них у 36 % випадків виявлені девіації ВППП передували (упродовж (29 ± 8) днів) симптомам екзацербації. У 3 % випадків діагностовано стійку ремісію.
Висновки. Мультифокальні ВПСС мають високу чутливість і можуть слугувати раннім маркером когнітивної дисфункції, а також поширення патоморфологічного процесу як у часі, так і в просторі, специфічним предиктором клінічного та радіологічного загострення, та/або прогредієнтного перебігу РС, можуть об’єктивізувати ремісію.

Ключові слова: розсіяний склероз, когнітивні розлади, викликані потенціали, пов’язані з подією.

 

Чувствительность метода мультифокальных вызванных потенциалов, связанных с событием, в оценке когнитивных функций, объективизации ремиссии и ранней диагностике обострений у больных рассеянным склерозом

А.В. Морозова

Цель — изучить чувствительность метода мультифокальных вызванных потенциалов, связанных с событием (ВПСС), в оценке когнитивных функций, объективизации ремиссии и ранней диагностике обострений у больных рассеянным склерозом (РС) по сравнению с клиническими симптомами, нейропсихологическими показателями и нейрорадиологическими данными.
Материалы и методы. У 57 больных РС на протяжении 4 лет анализировали клинические симптомы (шкала EDSS), нейрорадиологические данные. Полученные результаты сопоставляли со статистической оценкой чувствительности нейропсихологических показателей (Монреальская шкала оценки когнитивных функций) и нейрофизиологических (ВПСС) параметров.
Результаты. Чувствительность Монреальской шкалы оценки когнитивных функций составляет 46 %, акустических ВПСС — 61 %, мультифокальных ВПСС — 97 %. В 39 % случаев отрицательная динамика показателей ВПСС не сопровождалась объективными клиническими симптомами и субъективным ощущением ухудшения состояния и когнитивных функций на момент обследования, из них в 36 % случаев выявленные девиации ВПСС предшествовали (в течение (29 ± 8) дней) симптомам экзацербации. В 3 % случаев диагностирована стойкая ремиссия.
Выводы. Мультифокальные ВПСС имеют высокую чувствительность и могут служить ранним маркером когнитивной дисфункции и распространения патоморфологического процесса как во времени, так и в пространстве, специфическим предиктором клинического и радиологического обострения, и/или прогредиентного течения РС, могут объективизировать ремиссию.

Ключевые слова: рассеянный склероз, когнитивные расстройства, вызванные потенциалы, связанные с событием.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

9. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Застосування препаратів a-ліпоєвої кислоти та комплексу вітамінів групи В у лікуванні хворих на розсіяний склероз

Л.І. Соколова, Г.В. Гудзенко, І.С. Лобанова, Т.О. Кобись, В.Ю. Горбенко

Мета — дослідити ефективність препаратів a-ліпоєвої кислоти та комплексу вітамінів групи В у лікуванні хворих на розсіяний склероз (РС).
Матеріали і методи. Обстежено 30 хворих на РС (15 жінок та 15 чоловіків). Середній вік хворих становив (33,4 ± 1,5) року. 14 пацієнтів (група 1) приймали комплекс вітамінів групи В у вигляді ін’єкцій, далі — у вигляді таблеток. Решта пацієнтів (група 2) отримували a-ліпоєву кислоту у комбінації з комплексом вітамінів групи В. Усім хворим проводили комплексне клініко-неврологічне обстеження, нейропсихологічне тестування та визначення якості життя за допомогою шкал-опитувальників.
Результати. Після проведеного лікування у пацієнтів обох досліджуваних груп спостерігали поліпшення рухової активності, зменшення виявів тривоги та депресії. На тлі лікування в групі 1 зміни когнітивних функцій виявлялися лише поліпшенням обробки слухової інформації, здатності до підрахунку за результатами тесту PASSAT, тоді як у пацієнтів групи 2 відзначено достовірне поліпшення когнітивних функцій за результатами тесту PASSAT та даними шкали MMSE. В обох групах зафіксовано позитивну динаміку показників якості життя, які відповідають за рівень фізичного функціонування та загальне самопочуття.
Висновки. На тлі лікування a-ліпоєвою кислотою та комплексом вітамінів групи В протягом місяця у хворих на РС відзначено позитивну динаміку клініко-неврологічних, нейропсихологічних характеристик та показників якості життя. Терапія комбінацією a-ліпоєвої кислоти та вітамінів групи В мала вираженіший позитивний вплив на динаміку когнітивних функцій пацієнтів з РС, ніж монотерапія вітамінами групи В.

Ключові слова: розсіяний склероз, лікування, a-ліпоєва кислота, комплекс вітамінів групи В, бенфотіамін.

 

Применение препаратов a-липоевой кислоты и комплекса витаминов группы В в лечении больных рассеянным склерозом

Л.И. Соколова, А.В. Гудзенко, И.С. Лобанова, Т.А. Кобысь, В.Ю. Горбенко

Цель — исследовать эффективность препаратов a-липоевой кислоты и комплекса витаминов группы В в лечении больных рассеянным склерозом (РС).
Материалы и методы. Обследовано 30 больных РС (15 женщин и 15 мужчин). Средний возраст пациентов составлял (33,4 ± 1,5) года. 14 пациентов (группа 1) получали комплекс витаминов В в виде инъекций, затем в таблетках. Остальные пациенты (группа 2) получали вместе с витаминами В препарат a-липоевой кислоты. Больным проводили комплексное клинико-неврологическое обследование, нейропсихологическое тестирование и определение качества жизни с помощью шкал-опросников.
Результаты. После проведенного лечения у пациентов обеих групп отмечено улучшение двигательной активности, уменьшение проявлений тревожности и депрессии. На фоне лечения у пациентов группы 1 изменения когнитивных функций проявлялись только улучшением обработки слуховой информации и способности к устному счету по результатам теста PASSAT, тогда как в группе 2 отмечено достоверное улучшение когнитивных функций по результатам теста PASSAT и данным шкалы MMSE. В обеих группах наблюдали положительную динамику показателей качества жизни, отвечающих за уровень физического функционирования и общее самочувствие.
Выводы. На фоне лечения препаратами a-липоевой кислоты и комплекса витаминов группы В на протяжении месяца у больных РС отмечена положительная динимика клинико-неврологических и нейро-психологических характеристик и показателей качества жизни. Терапия комбинацией препаратов a-липоевой кислоты и комплекса витаминов группы В имела более четкое положительное влияние на динамику когнитивных функций пациентов с РС, чем монотерапия витаминами группы В.

Ключевые слова: рассеянный склероз, лечение, a-липоевая кислота, комплекс витаминов группы В, бенфотиамин.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

10. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Поліпшення функціонального відновлення та регенерації нервів, зменшення зони рубцювання після операцій на периферичних нервах у щурів на тлі застосування цитиколіну

R. Ozay, A. Bekar, H. Kocaeli, N. Karli, G. Filiz, H. Ulus

Позитивний ефект цитиколіну продемонстровано в низці експериментальних досліджень, однак немає достовірних даних щодо його впливу на регенерацію периферійних нервів після операційного пошкодження.
Матеріали і методи. Проведено хірургічний перетин та епіпериневральне зшивання правого сідничного нерва у 70 дорослих щурів. Післяопераційну ділянку обгортали гемостатичною губкою, імпрегнованою у щурів контрольної групи — 0,4 мл фізіологічного розчину, у щурів основної групи — 0,4 мл цитиколіну. Макроскопічні, гістологічні, функціональні та електроміографічні обстеження проведено у період з 4-го до 12-го тижня після операції.
Результати. Амплітуда потенціалу дії нерва через 4 тиж статистично не відрізнялася між групами, проте вже у наступному дослідженні — через 12 тиж — цей показник значно покращився у щурів основної групи порівняно з групою контролю (p < 0,01, U-тест Манна—Уїтні). При макроскопічному обстеженні післяопераційної ділянки групи контролю було помітно щільну формацію колагенового рубця, у той час як нерви, оброблені цитиколіном, мали тонку прозору плівку. Квантифікація щільної сполучної тканини демонструвала статистично значуще зменшення сполучної тканини, що оточує нерв, оброблений цитиколіном (p < 0,05, тест Стьюдента). Також нерви, оброблені цитиколіном, мали більшу кількість та більший діаметр аксонів, ніж нерви, оброблені фізіологічним розчином (p < 0,05, U-тест Манна—Уїтні), а при обстеженні повздовжнього розрізу через 12 тиж після операції гістоархітектоніка аксонів також була кращою у нервах, оброблених цитиколіном (p < 0,05, U-тест Манна—Уїтні).
Висновки. Результати дослідження свідчать, що цитиколін сприяє регенерації периферичних нервів після шовної хірургії та зменшує зону рубцювання.

Ключові слова: цитиколін, периферичний нерв, рубцювання.

 

Улучшение функционального восстановления и регенерации нервов, уменьшение зоны рубцевания после операций на периферических нервах у крыс на фоне применения цитиколина

R. Ozay, A. Bekar, H. Kocaeli, N. Karli, G. Filiz, H. Ulus

Позитивный эффект цитиколина продемонстрирован в ряде экспериментальных исследований, однако нет достоверных данных относительно его влияния на регенерацию периферических нервов после операционного повреждения.
Материалы и методы. Проведено хирургическое пересечение и эпипериневральное сшивание правого ягодичного нерва у 70 взрослых крыс. Послеоперационный участок обвертывали гемостатической губкой, импрегнированной у крыс контрольной группы 0,4 мл физраствора, у крыс основной группы — 0,4 мл цитиколина. Макроскопические, гистологические, функциональные и электромиографические обследования проведены в период с 4-й по 12-ю неделю после операции.
Результаты. Амплитуда потенциала действия нерва через 4 нед статистически не отличалась между группами, однако уже в следующем исследовании — через 12 нед — этот показатель значительно улучшился у крыс основной группы по сравнению с группой контроля (p < 0,01, U-тест Манна—Уитни). При макроскопическом обследовании послеоперационной области группы контроля была видна плотная формация коллагенового рубца, в то время как нервы, обработанные цитиколином, имели тонкую прозрачную пленку. Квантификация плотной соединительной ткани демонстрировала статистически значимое уменьшение соединительной ткани, окружающей нерв, обработанный цитиколином (p < 0,05, тест Стьюдента). Также нервы, обработанные цитиколином, имели большее количество и больший диаметр аксонов, чем нервы, обработанные физиологическим раствором (p < 0,05, U-тест Манна—Уитни), а при обследовании продольного разреза через 12 нед после операции гистоархитектоника аксонов также была лучше в нервах, обработанных цитиколином (p < 0,05, U-тест Манна—Уитни).
Выводы. Результаты исследования свидетельствуют о том, что цитиколин способствует регенерации периферических нервов после шовной хирургии и уменьшает зону рубцевания.

Ключевые слова: цитиколин, периферический нерв, рубцевание.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

11. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Порушення сну при депресіях: нові можливості антидепресантів

С.Г. Бурчинський

Розглянуто проблему порушень сну при депресіях та вибору антидепресанта при лікуванні інсомній у межах різних форм депресивних розладів. З цієї точки зору проаналізовано переваги і недоліки сучасних препаратів-антидепресантів. Особливу увагу приділено можливостям нової групи антидепресантів — антагоністам-інгібіторам зворотного захоплення серотоніну і її першого представника — тразодону (Триттіко). Проаналізовано механізми дії, клініко-фармакологічний спектр, особливості застосування і характеристики безпечності цього препарату. Обґрунтовано клінічні переваги тразодону як препарату вибору в лікуванні широкого спектра депресивних розладів, у тому числі тривожно-депресивних і тих, які супроводжуються порушеннями сну.

Ключові слова: депресії, антидепресанти, порушення сну, тразодон.

 

Нарушения сна при депрессиях: новые возможности антидепрессантов

С.Г. Бурчинский

Рассмотрена проблема нарушений сна при депрессиях и выбора антидепрессанта при лечении инсомний в рамках различных форм депрессивных расстройств. С данной точки зрения проанализированы достоинства и недостатки современных препаратов-антидепрессантов. Особое внимание уделено возможностям новой группы антидепрессантов – антагонистам-ингибиторам обратного захвата серотонина и ее первого представителя – тразодона (Триттико). Проанализированы механизмы действия, клинико-фармакологический спектр, особенности применения и характеристики безопасности этого препарата. Обоснованы клинические преимущества тразодона как препарата выбора в лечении широкого спектра депрессивных расстройств, в том числе тревожно-депрессивных и таких, которые сопровождаются нарушениями сна.

Ключевые слова: депрессии, антидепрессанты, нарушения сна, тразодон.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

12. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Вплив Цераксону (цитиколіну) на моторні та немоторні вияви хвороби Паркінсона

Я.Є. Саноцький, С.Я. Кирилюк, Н.М. Островська, М.Б. Федевич, Л.В. Федоришин

Мета — дослідити вплив цитиколіну (Цераксону) на моторні та немоторні симптоми хвороби Паркінсона; встановити зв’язок між якістю життя пацієнтів з хворобою Паркінсона та рівнем поліпшення рухових і мозкових функцій під впливом цитиколіну.
Матеріали і методи. На базі Львівського центру рухових розладів нервової системи проведено відкрите дослідження, в якому взяли участь 25 пацієнтів з ідіопатичною хворобою Паркінсона (15 жінок і 10 чоловіків) ІІ стадії за класифікацією Хена—Яра. У всіх пацієнтів захворювання діагностували за критеріями United Kingdom Parkinson’s Disease Society Brain Bank (UKPDRS) для ідіопатичної хвороби Паркінсона з моторними та немоторними виявами. Цераксон застосовували у дозі 1000 мг довенно впродовж 10 днів, а потім у таблетках 500 мг по 1 таблетці двічі на добу впродовж 20 днів. Використовували оціночні шкали: уніфіковану шкалу оцінки хвороби Паркінсона (UPDRS), шкалу оцінки якості життя (PDQ-39) та оцінку пацієнтом і лікарем ефективності лікування, шкалу MMSE, тест 15 слів Рея, таблиці Шульте, шкалу депресії Бека, батарею тестів на лобну дисфункцію.
Результати. Спостерігали достовірні позитивні зміни загальної оцінки за UPDRS упродовж періоду лікування Цераксоном. У пацієнтів поліпшувалися увага, рахунок, конструкційний праксис (за шкалою MMSE), темп сенсомоторних реакцій та знижувався рівень астенії (за таблицями Шульте). Поліпшення рухових симптомів, пам’яті, уваги, зменшення виявів депресії зумовило значне тривале поліпшення якості життя та щоденної активності пацієнтів.
Висновки. Отримані результати засвідчили, що Цераксон є ефективним препаратом у лікуванні виявів хвороби Паркінсона. Відзначено поліпшення рухових симптомів хвороби, активізацію когнітивних функцій, поліпшення уваги, пам’яті, розумових реакцій, мотивації, активності та працездатності. Під впливом препарату суттєво знизилася депресивність, поліпшився настрій та виникло бажання житти.

Ключові слова: хвороба Паркінсона, Цераксон, цитиколін.

 

Влияние Цераксона (цитиколина) на моторные и немоторные проявления болезни Паркинсона

Я.Е. Саноцкий, С.Я. Кирилюк, Н.М. Островская, М.Б. Федевич, Л.В. Федоришин

Цель — исследовать влияние цитиколина (Цераксона) на моторные и немоторные симптомы болезни Паркинсона; определить связь между качеством жизни пациентов с болезнью Паркинсона и уровнем улучшения двигательных и мозговых функций под воздействием цитиколина.
Материалы и методы. На базе Львовского центра двигательных расстройств нервной системы проведено открытое исследование, в котором участвовали 25 пациентов с идиопатической болезнью Паркинсона (15 женщин и 10 мужчин) ІІ стадии по классификации Хена—Яра. У всех пациентов заболевания диагностировали по критериям United Kingdom Parkinson’s Disease Society Brain Bank (UKPDRS) для идиопатической болезни Паркинсона с моторными и немоторными проявлениями. Цераксон применяли в дозе 1000 мг внутривенно на протяжении 10 дней, затем в таблетках 500 мг по 1 таблетке 2 раза в сутки на протяжении 20 дней. Использовали оценочные шкалы: унифицированную шкалу оценки болезни Паркинсона (UPDRS), шкалу оценки качества жизни (PDQ-39) и оценку пациентом и врачом эффективности лечения, шкалу MMSE, тест 15 слов Рея, таблицы Шульте, шкалу депрессии Бека, батарею тестов на лобную дисфункцию.
Результаты. Наблюдали достоверные позитивные изменения общей оценки по UPDRS на протяжении периода лечения Цераксоном. У пациентов улучшались внимание, счет, конструкционный праксис (по шкале MMSE), темп сенсомоторных реакций и снижался уровень астении (по таблицами Шульте). Улучшение двигательных симптомов, памяти, внимания, уменьшения проявлений депрессии обусловило значительное длительное улучшение качества жизни и ежедневной активности пациентов.
Выводы. Полученные результаты свидетельствуют о том, что Цераксон — эффективный препарат в лечении проявлений болезни Паркинсона. Отмечено улучшение двигательных симптомов болезни, активизация когнитивных функций, улучшение внимания, памяти, умственных реакций, мотивации, активности и работоспособности. Под влиянием препарата существенно снизилась депрессивность, улучшилось настроение и возникло желание жить.

Ключевые слова: болезнь Паркинсона, Цераксон, цитиколин.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

13. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Діагностика та хірургічне лікування спінальних гемангіобластом

Є.І. Слинько, О.М. Хонда

Мета — уточнити клінічні та діагностичні особливості спінальних гемангіобластом і чинників, які впливають на результати хірургічного лікування.
Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів обстеження і лікування 64 хворих, прооперованих з приводу спінальних пухлин. У 52 хворих діагностовано солідну гемангіобластому, у решти — спінальні пухлини як вияв хвороби von Hippel—Lindau. Проаналізовано клінічні вияви, дані рентген-радіологічних досліджень, результати хірургічного лікування, променевої терапії, операційні знахідки, дані гістологічних досліджень видалених гемангіобластом.
Результати. Результати клінічних, рентген-радіологічних та гістологічних зіставлень указують на залежність ефективності лікування від повноти обстеження, що дає змогу до операції встановити діагноз гемангіобластоми. Відзначено тривале прогресуюче наростання компресійного синдрому. Кореляція між вираженістю парезу та чутливими порушеннями відсутня. Різко виражене наростання симптоматики зумовлено крововиливами в пухлину. Нейровізуалізаційні методики обстеження (комп’ютерна і магнітно-резонансна томографія, ангіографія) дають змогу виявити компресію спинного мозку, уточнити діагноз гемангіобластоми і спланувати раціональне хірургічне лікування.
Висновки. Лікувальна тактика визначається наявністю та вираженістю спінального компресійного синдрому, підтвердженого даними нейровізуалізаційних методик обстеження. Сприятливий результат хірургічного лікування спінальних гемангіобластом залежить від радикальності видалення пухлини. Використання мікрохірургічної техніки при радикальному видаленні гемангіобластом дає змогу до мінімуму зменшити ускладнення. При хворобі von Hippel—Lindau і частковому видаленні пухлини або її рецидиві необхідно проведення променевої терапії.

Ключові слова: гемангіобластома, спинний мозок.

 

Диагностика и хирургическое лечение спинальных гемангиобластом

Е.И. Слынько, А.Н. Хонда

Цель — уточнить клинические и диагностические особенности спинальных гемангиобластом и факторов, влияющих на результаты хирургического лечения.
Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ результатов обследования и лечения 64 больных, прооперированных по поводу спинальных опухолей. У 52 больных диагностирована солидная гемангиобластома, у остальных — спинальные опухоли как часть проявлений болезни von Hippel—Lindau. Проведен анализ клинических проявлений, данных рентген-радиологических обследований, результатов хирургического лечения, лучевой терапии, операционных находок, данных гистологического исследования удаленных гемангиобластом.
Результаты. Результаты клинических, рентген-радиологических и гистологических сопоставлений указывают на зависимость эффективности лечения от полноты обследования, что позволяет до операции установить диагноз гемангиобластомы. Отмечено длительное прогрессирующее нарастание компрессионного синдрома. Корреляция между выраженностью пареза и чувствительными нарушениями отсутствует. Резко выраженное нарастание симптоматики обусловлено кровоизлияниями в опухоль. Нейровизуализирующие методики обследования (компьютерная и магнитно-резонансная томография, ангиография) позволяют выявить компрессию спинного мозга, уточнить диагноз гемангиобластомы и спланировать рациональное хирургическое лечение.
Выводы. Лечебная тактика определяется наличием и выраженностью спинального компрессионного синдрома, подтвержденного данными нейровизуализирующих методик обследования. Благоприятный результат хирургического лечения спинальных гемангиобластом зависит от радикальности удаления опухоли. Использование микрохирургической техники при радикальном удалении гемангиобластом позволяет до минимума уменьшить осложнения. При болезни von Hippel—Lindau и частичном удалении опухоли или ее рецидиве необходимо проведение лучевой терапии.

Ключевые слова: гемангиобластома, спинной мозг.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

14. НАУКОВА ПЕРІОДИКА

 

Наукова періодика

Підготувала К.В. Антоненко

Визначення рівня церебрального заліза при розсіяному склерозі.
Кількісне 3-Тл МРТ дослідження
Khalil M., Langkammer С., Ropele S. Determinants of brain iron in MS.
A quantitative 3T MRI study // Neurology.— 2011.— Vol. 77.— P. 1691—1697.

Судинна функція та розсіяний склероз
Fjeldstad A.S., McDaniel J., Witman M.A. et al. Vascular function and multiple sclerosis // J. Neurol.— 2011.— Vol. 258.— P. 2036—2042.

Фізична інактивність при хворобі Паркінсона
Van Nimwegen M., Speelman A.D., Hofmanvan Rossum E.J. et al.
Physical inactivity in Parkinson's disease // J. Neurol.— 2011.— Vol. 258.— P. 2214—2221.

Аспіринорезистентність у пацієнтів з гострим ішемічним інсультом
Ozben S., Ozben B., Tanrikulu A.M. et al. Aspirin resistance in patients with acute ischemic stroke // J. Neurol.— 2011.— Vol. 258.— P. 1979—1986.

Стентування чи агресивна медична терапія при інтракраніальному артеріальному стенозі
Chimowitz M.I., Lynn M.J., Derdeyn C.P. et al., for the SAMMPRIS Trial Investigators.Stenting versus aggressive medical therapy for intracranial arterial stenosis // New Engl. J. Med.— 2011.— Vol. 365.— P. 993—1003.

15. ЗАХИСТ ДИСЕРТАЦІЙ

 

Захист дисертацій

Спеціалізована вчена рада Д 26.613.01 (14.01.15 — нервові хвороби)
станом на травень 2012 року

Захищено дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук:
Мардзвік Володимир Михайлович
«Церебральний інсульт у осіб молодого віку: особливості діагностики, клініки та лікування»;

Фартушна Олена Євгенівна
«Патогенетичні підтипи транзиторних ішемічних атак: особливості неврологічної клініки, гемодинаміки та лікування»;

Кононець Оксана Миколаївна
«Клінічні та параклінічні характеристики попереково-крижових монорадикулярних та полімонорадикулярних синдромів у хворих на цукровий діабет»;

Назар Оксана Василівна
«Покращення ефективності комплексної реабілітації дітей зі спастичними варіантами церебрального паралічу»;

Дельва Дмитро Юрійович
«Корекція клітинно-мембранної дисфункції в комплексному лікуванні епілепсії у дітей та підлітків».

Захищено дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук Гриб Вікторія Анатоліївна
«Патогенетичні аспекти та лікування поліневропатії у хворих на цукровий діабет 2 типу».


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»