Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№4(21) // 2011

 

Обкладинка

 

1. ПЕРЕДОВА СТАТТЯ

 

Первинний антифосфоліпідний синдром з неврологічними виявами: 10-річний досвід діагностики й лікування

В.В. ПОНОМАРЬОВ, М.В. ЦВЄЧКОВСЬКА, О.А. ЮДІНА

Мета — представити досвід діагностики і лікування 43 хворих з неврологічними виявами первинного антифосфоліпідного синдрому (АФС), у тому числі одного випадку катастрофічного АФС, за 10-річний період спостереження.
Матеріали і методи. З 2001 до 2011 року у неврологічному та акушерсько-гінекологічному відділеннях 5-ї лікарні м. Мінська спостерігали 43 пацієнтів (25 жінок, 18 чоловіків, середній вік — (38,7 ± 8,5) року) з неврологічними порушеннями, зумовленими первинним АФС. Діагноз підтверджено лабораторними дослідженнями, проведеними в Республіканському науково-практичному центрі гематології і трансфузіології (Мінськ). Визначали: 1) вовчаковий антикоагулянт стандартними методами; 2) антикардіоліпінові антитіла класу IgG за методом твердофазного імуноферментного аналізу; 3) антитіла до b2-глікопротеїну I класу IgG методом твердофазного імуноферментного аналізу.
Результати. Встановлено, що найчастішими виявами АФС є інфаркти мозку (62,7 %) і транзиторні ішемічні атаки (13,9 %). Виявлено їх особливості. До менш частих неішемічних виявів АФС належать мігрень (9,3 %), епілепсія (4,7 %), паркінсонізм (2,3 %), хорея (2,3 %), поліневропатія (2,3 %) і міодистрофія (2,3 %). Представлено випадок катастрофічного АФС, який виявляється множинними тромбозами (головний мозок, легені, нирки). Отримані результати узгоджуються з думкою більшості дослідників про те, що порушення мозкового кровообігу — це найчастіші неврологічні вияви первинного АФС, частка яких у структурі симптомів захворювання може досягати 60—90 %. Механізм розвитку тромбозів за АФС пов’язаний із здатністю антифосфоліпідних антитіл втручатися в різні ланки коагуляційного каскаду. Загальноприйнятою є думка, що основа терапії АФС — це тривалий прийом непрямих антикоагулянтів під контролем міжнародного нормалізованого відношення. У серії наших спостережень застосовували варфарин у дозі 5,0—7,5 мг/добу впродовж 5—6 міс, а при повторних порушеннях — довічно. У гострий період інфаркту мозку вважаємо виправданим інфузійне введення гепарину або фраксипарину. У разі високої імунологічної активності АФС у комплекс лікування включали глюкокортикостероїди.
Висновки. Попри те, що діагноз АФС можна запідозрити клінічно, неврологічні порушення не можуть бути достатньою підставою для встановлення цього діагнозу. Остаточний висновок можна зробити лише після отримання результатів лабораторного дослідження про наявність у титрі хоча б одного з типових для АФС антитіл, передбачених сучасними класифікаційними критеріями.

Ключові слова: антифосфоліпідний синдром, діагностика, лікування.

 

Первичный антифосфолипидный синдром с неврологическими проявлениями: 10-летний опыт диагностики и лечения

В.В. ПОНОМАРЁВ, М.В. ЦВЕЧКОВСКАЯ, О.А. ЮДИНА

Цель — представить опыт диагностики и лечения 43 больных с неврологическими проявлениями первичного антифосфолипидного синдрома (АФС), в том числе одного случая катастрофического АФС, за 10-летний период наблюдения.
Материалы и методы. С 2001 по 2011 год в неврологическом и акушерско-гинекологическом отделениях 5-й больницы г. Минска наблюдали 43 пациента (25 женщин, 18 мужчин, средний возраст — (38,7 ± 8,5) года) с неврологическими нарушениями, обусловленными первичным АФС. Диагноз подтвержден лабораторными исследованиями, проведенными в Республиканском научно-практическом центре гематологии и трансфузиологии (Минск). Определяли: 1) волчаночный антикоагулянт стандартными методами; 2) антикардиолипиновые антитела класса IgG методом твердофазного иммуноферментного анализа; 3) антитела к b2-гликопротеину I класса IgG методом твердофазного иммуноферментного анализа.
Результаты. Установлено, что наиболее частыми проявлениями АФС являются инфаркты мозга (62,7 %) и транзиторные ишемические атаки (13,9 %). Выявлены их отличительные особенности. К более редким неишемическим проявлениям АФС относились мигрень (9,3 %), эпилепсия (4,7 %), паркинсонизм (2,3 %), хорея (2,3 %), полиневропатия (2,3 %) и миодистрофия (2,3 %). Представлен случай катастрофического АФС, проявляющийся множественными тромбозами (головной мозг, легкие, почки). Полученные результаты согласуются с мнением большинства исследователей о том, что нарушения мозгового кровообращения — это наиболее частые неврологические проявления первичного АФС, доля которых в структуре симптомов заболевания может достигать 60—90 %. Механизм развития тромбозов при АФС связан со способностью антифосфолипидных антител вмешиваться в различные звенья коагуляционного каскада. Общепринятым является мнение, что основа терапии АФС — длительный прием непрямых антикоагулянтов под контролем международного нормализованного отношения. В серии наших наблюдений применяли варфарин в дозе 5,0—7,5 мг/сут в течение 5—6 мес, а при повторных нарушениях — пожизненно. В острый период инфаркта мозга считаем оправданным инфузионное введение гепарина либо фраксипарина. При высокой иммунологической активности АФС в комплекс лечения включали глюкокортикостероиды.
Выводы. Несмотря на то, что диагноз АФС возможно заподозрить клинически, неврологические нарушения не могут служить достаточным основанием для постановки этого диагноза. Окончательное заключение может быть сделано только после получения результатов лабораторного исследования о наличии в титре хотя бы одного из типичных для АФС антител, предусмотренных современными классификационными критериями.

Ключевые слова: антифосфолипидный синдром, диагностика, лечение.

2. ОГЛЯДИ

 

Соматична патологія і мозковий інсульт: оцінка ризику, впливу на тяжкість перебігу і наслідки гострих порушень мозкового кровообігу

О.О. ФІЛІПЕЦЬ, В.М. ПАШКОВСЬКИЙ, Н.Д. ФІЛІПЕЦЬ

Інсульт є вік-залежним захворюванням, тому зазвичай розвивається на тлі існуючої соматичної патології, яка може впливати на його перебіг, ступінь відновлення неврологічних функцій, ефективність і швидкість реабілітації, що зумовлює зростання прямих і непрямих витрат на лікування та утримання хворих, які перенесли інсульт. У статті розглянуто результати досліджень останніх років щодо зв’язку коморбідності з ризиком і наслідками гострих порушень мозкового кровообігу, наведено їх клінічне і патофізіологічне обґрунтування.

Ключові слова: соматична патологія, мозковий інсульт, ризик, перебіг, наслідки.

 

Соматическая патология и мозговой инсульт: оценка риска, влияния на тяжесть течения и последствия острых нарушений мозгового кровообращения

Е.А. ФИЛИПЕЦ, В.М. ПАШКОВСКИЙ, Н.Д. ФИЛИПЕЦ

Инсульт является возраст-зависимым заболеванием, поэтому, как правило, возникает на фоне существующей соматической патологии, которая может влиять на его течение, степень восстановления неврологических функций, эффективность и скорость реабилитации, что обусловливает увеличение прямых и непрямых расходов на лечение пациентов, перенесших инсульт. В статье рассмотрены результаты исследований последних лет относительно связи коморбидности с риском и последствиями острых нарушений мозгового кровообращения, приведено их клиническое и патофизиологическое обоснование.

Ключевые слова: соматическая патология, мозговой инсульт, риск, течение, последствия.

3. ОГЛЯДИ

 

Агоністи допамінових рецепторів у лікуванні хвороби Паркінсона (сучасні аспекти)

В.А. ГОЛИК

Хвороба Паркінсона (ХП) є залежним від віку нейродегенеративним захворюванням, яке уражує 1—2 % осіб віком понад 60 років. Через постаріння популяції в найближчі десятиріччя очікують прогресивне збільшення захворюваності на ХП. У статті наведено сучасні дані щодо лікування ХП із застосуванням агоністів допамінових рецепторів, спектр препаратів, дозволених для клінічного використання, дані порівняльних метааналізів з характеристикою ролі окремих препаратів та можливостей їхнього терапевтичного впливу на різних етапах розвитку ХП, інформацію щодо групових та індивідуальних побічних явищ препаратів у порівняльному аспекті.

Ключові слова: хвороба Паркінсона, лікування, агоністи допамінових рецепторів.

 

Агонисты допаминовых рецепторов в лечении болезни Паркинсона (современные аспекты)

В.А. ГОЛИК

Болезнь Паркинсона (БП) является возраст-зависимым нейродегенеративным заболеванием, поражающим 1—2 % лиц в возрасте старше 60 лет. Из-за старения популяции в ближайшие десятилетия ожидают прогрессивное увеличение заболеваемости БП. В статье приведены современные данные, касающиеся лечения БП с применением агонистов допаминовых рецепторов, спектр препаратов, разрешенных для клинического использования в настоящее время, данные сравнительных метаанализов с характеристикой роли отдельных препаратов и возможностей их терапевтического влияния на разных этапах развития БП, информация о групповых и индивидуальных побочных явлениях данных препаратов в сравнительном аспекте.

Ключевые слова: болезнь Паркинсона, лечение, агонисты допаминовых рецепторов.

4. ЛЕКЦІЇ

 

Мігрень

З.І. ЗАВОДНОВА

Лекцію присвячено одному з видів головного болю — мігрені, на яку, за даними різних авторів, страждає 12—15 % населення планети. Розглянуто епідеміологію, патогенез, основні клінічні форми мігрені та сучасні напрями її лікування.

Ключові слова: мігрень, форми мігрені, фази мігренозного нападу, сучасні напрями лікування.

 

Мигрень

З.И. ЗАВОДНОВА

Лекция посвящена одному из видов головной боли — мигрени, которой, по данным разных авторов, страдает 12—15 % населения планеты. Рассмотрена эпидемиология, патогенез, основные клинические формы мигрени и современные направления лечения.

Ключевые слова: мигрень, формы мигрени, фазы мигренозного кризиса, современные направления лечения.

5. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Аналіз інформативності методу транскраніальної магнітної стимуляції в діагностиці спондилогенної шийної мієлопатії

А.І. ТРЕТЬЯКОВА

Мета — вдосконалити діагностику рухових порушень у хворих зі спондилогенною шийною мієлопатією (СШМ) за допомогою транскраніальної магнітної стимуляції (ТМС).
Матеріали і методи. У 160 пацієнтів зі СШМ з переважним ураженням на рівні сегментів С4—С5, C5—C6, C6—C7 проведено нейрофізіологічні (НФ) дослідження функції сегментарних та провідникових структур спинного мозку за допомогою електронейроміографії (ЕНМГ), ТМС. 40 пацієнтів зі СШМ отримали хірургічне лікування, 120 — медикаментозне та фізіотерапевтичне. Вік хворих — від 31 до 76 років. Контрольну групу становили 30 здорових осіб віком від 22 до 55 років.
Результати. Рівень часткової компресії спинного мозку визначали, зіставляючи дані дослідження неврологічного статусу і магнітно-резонансної томографії (МРТ) шийного відділу. У хворих на СШМ виявлено вірогідні зміни НФ-показників, а саме: подовження латентності кіркових викликаних моторних потенціалів (ВМП) — у 134 (83,7 %) пацієнтів; збільшення часу центрального моторного проведення (ЧЦМП) — у 96 (60 %). Найбільші зміни НФ показників зафіксовано в групі оперованих хворих (p < 0,05). Показники ТМС при СШМ мали діагностичну чутливість в межах 73—96 % (відносно даних МРТ та неврологічного статусу), специфічність — 50—74 %, діагностичну ефективність — 82,3 % ЧЦМП, 82,4 % латентний період кіркових ВМП з м’язів верхніх кінцівок. Статистична оцінка параметрів ТМС при СШМ (р < 0,005) дає підстави рекомендувати використання показників ТМС як високоінформативних щодо об’єктивізації ступеня рухових провідникових порушень у хворих зі СШМ.
Висновки. Застосування ТМС істотно підвищує ефективність діагностики провідникових рухових порушень у хворих зі СШМ. Цей метод має високу чутливість і специфічність щодо виявлення порушень проведення по кірково-спінальних шляхах і може бути використаний для нейромоніторингу спінальних функцій на етапах лікування СШМ.

Ключові слова: спондилогенна шийна мієлопатія, діагностика, викликані моторні потенціали, транскраніальна магнітна стимуляція, час центрального моторного проведення.

 

Анализ информативности метода транскраниальной магнитной стимуляции в диагностике спондилогенной шейной миелопатии

А.И. ТРЕТЬЯКОВА

Цель — усовершенствовать диагностику двигательных нарушений у больных со спондилогенной шейной миелопатией (СШМ) с помощью метода транскраниальной магнитной стимуляции (ТМС).
Материалы и методы. У 160 пациентов с СШМ c преимущественным поражением на уровнях сегментов С4—С5, C5—C6, C6—C7 проведены нейрофизиологические (НФ) исследования функции сегментарных и проводниковых структур спинного мозга с помощью электронейромиографии (ЭНМГ) и ТМС. 40 пациентов получили хирургическое лечение; 120 — медикаментозное и физиотерапевтическое. Возраст больных — от 31 года до 76 лет. Контрольную группу составили 30 здоровых лиц в возрасте от 22 до 55 лет.
Результаты. Уровень частичной компресии спинного мозга определяли, сопоставляя данные исследования неврологического статуса и магнитно-резонансной томографии (МРТ) шейного отдела. У больных с СШМ выявлены достоверные изменения НФ-показателей: удлинение латентности корковых вызванных моторных потенциалов (ВМП) — у 134 (83,7 %) пациентов; увеличение времени центрального моторного проведення (ВЦМП) — у 96 (60 %). Наибольшие изменения НФ-показателей установлены в группе оперированных больных (p < 0,05). Показатели ТМС при СШМ имели диагностическую чувствительность в пределах 73—96 % (относительно данных МРТ и неврологического статуса); специфичность — 50—74 %; диагностическую эффективность — 82,3 % ВЦМП, 82,4 % латентный период корковых ВМП с мышц верхних конечностей. Статистическая оценка параметров ТМС при СШМ (р < 0,005) позволяет рекомендовать использование показателей ТМС как высокоинформативных относительно объективизации степени двигательных проводниковых нарушений у больных с СШМ.
Выводы. Применение ТМС существенно повышает эффективность диагностики двигательных проводниковых нарушений у больных с СШМ. Этот метод имеет высокую чувствительность и специфичность относительно выявления нарушений проведения по корково-спинальным путям и может быть использован для нейромониторинга спинальных функций на этапах лечения СШМ.

Ключевые слова: спондилогенная шейная миелопатия, диагностика, вызванные моторные потенциалы, транскраниальная магнитная стимуляция, время центрального моторного проведения.

6. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Нейродинамічні зміни головного мозку у хворих на цукровий діабет 2 типу

О.І. КАЛЬБУС

Мета — вивчити зміни спонтанної та викликаної біоелектричної активності головного мозку у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу.
Матеріали і методи. У 112 хворих на ЦД 2 типу (вік — від 35 до 65 років, середній вік — (55,2 ± 4,8) року) виконано електроенцефалографію та вивчено зорові викликані потенціали (ЗВП). Контрольну групу становили 40 осіб без ЦД. Проведено визначення типу електроенцефалограми за Жирмунською, оцінено латентні періоди та амплітуду ЗВП.
Результати. У хворих на ЦД домінують патологічні типи електроенцефалограми — десинхронний, дезорганізований, грубо дезорганізований. Спостерігали значне посилення повільно-хвильової активності, подовження латентних періодів пізніх компонентів ЗВП, а також зменшення амплітуди всіх компонентів.
Висновки. У хворих на ЦД розвиваються значні нейродинамічні розлади. Це може свідчити про порушення зв’язків корково-підкоркового характеру.

Ключові слова: цукровий діабет, електроенцефалографія, зорові викликані потенціали, нейродинамічні порушення.

 

Нейродинамические изменения головного мозга у больных сахарным диабетом 2 типа

А.И. КАЛЬБУС

Цель — изучить изменения спонтанной и вызванной биоэлектрической активности головного мозга у больных сахарным диабетом (СД) 2 типа.
Материалы и методы. У 112 больных СД 2 типа (возраст — от 35 до 65 лет, средний возраст — (55,2 ± 4,8) года) выполнена электроэнцефалография и изучены зрительные вызванные потенциалы (ЗВП). Группу контроля составили 40 лиц без СД. Проведено определение типа электроэнцефалограммы по Жирмунской, оценку латентных периодов и амплитуды ЗВП.
Результаты. У больных СД доминируют патологические типы электроэнцефалограммы — десинхронный, дезорганизованный, грубо дезорганизованный. Отмечено значительное усиление медленно-волновой активности, удлинение латентных периодов поздних компонентов ЗВП, а также уменьшение амплитуды всех компонентов.
Выводы. У больных СД развиваются значительные нейродинамические расстройства. Это может свидетельствовать о нарушении связей корково-подкоркового характера.

Ключевые слова: сахарный диабет, электроэнцефалография, зрительные вызванные потенциалы, нейродинамические нарушения.

7. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Синдром апное сну у хворих на діабетичну енцефалопатію

Т.М. МЕЛЬНИК

Мета — оцінити частоту розвитку синдрому апное сну та кардіореспіраторних взаємозв'язків у хворих на діабетичну енцефалопатію (ДЕ).
Матеріали і методи. Обстежено 106 хворих на цукровий діабет (ЦД): 26 — із синдромом вегетативної дистонії, 42 — з ДЕ I стадії, 38 — з ДЕ II стадії. Всім хворим проведено клінічне обстеження, добове моніторування та реєстрацію параметрів ЕКГ і пневмограми, дослідження варіабельності ритму серця (ВРС), оцінку стану кардіореспіраторної синхронізації, патерну акустичних стовбурових викликаних потенціалів (АСВП) головного мозку.
Результати. У хворих на ДЕ виявлено кореляційні взаємозв’язки між показниками ВРС та параметрами АСВП, а також кількістю і тривалістю епізодів апное та гіпопное сну й індексом маси тіла, тривалістю епізодів апное та гіпопное і показниками ВРС, параметрами АСВП.
Висновки. Синдром апное та гіпопное сну спостерігають у 23,8 % хворих на ДЕ I стадії та у 39,5 % хворих на ДЕ II стадії. Одним із чинників, який впливає на порушення дихання під час сну у хворих на ДЕ, є розлад центральної регуляції акту дихання, який вважають однією з ранніх ознак цереброваскулярних порушень. Виявлено кореляційні зв’язки між тривалістю епізодів апное та гіпопное сну і метаболічними розладами внаслідок ЦД.

Ключові слова: цукровий діабет, діабетична енцефалопатія, синдром апное сну.

 

Синдром апноэ сна у больных диабетической энцефалопатией

Т.М. МЕЛЬНИК

Цель — оценить частоту развития синдрома апноэ сна и кардиореспираторные взаимосвязи у больных диабетической энцефалопатией (ДЭ).
Материалы и методы. Обследовано 106 больных сахарным диабетом (СД): 26 — с синдромом вегетативной дистонии, 42 — с ДЭ I стадии, 38 — с ДЭ II стадии. Всем больным проводили клиническое обследование, суточное мониторирование и регистрацию параметров ЭКГ и пневмограммы, исследование вариабельности ритма сердца (ВРС), оценку состояния кардиореспираторной синхронизации, паттерна акустических стволовых вызванных потенциалов (АСВП) головного мозга.
Результаты. У больных ДЭ выявлены корреляционные связи между показателями ВРС и параметрами АСВП, а также количеством и продолжительностью эпизодов апноэ и гипопноэ сна и индексом массы тела, продолжительностью эпизодов апноэ и гипопноэ сна и показателями ВРС, параметрами АСВП.
Выводы. Синдром апноэ и гипопноэ сна наблюдают у 23,8 % больных ДЭ I стадии и у 39,5 % больных ДЭ II стадии. Одним из факторов, влияющих на нарушение дыхания во сне у больных ДЭ, является расстройство центральной регуляции акта дыхания, считающееся одним из ранних признаков цереброваскулярных нарушений. Выявлены корреляционные связи между продолжительностью эпизодов апноэ и гипопноэ сна и метаболическими нарушениями вследствие СД.

Ключевые слова: сахарный диабет, диабетическая энцефалопатия, синдром апноэ сна.

8. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Метаболічний синдром у хворих із гострим порушенням мозкового кровообігу

Т.І. НАСОНОВА, Т.В. КОЛОСОВА, Ю.І. ГОЛОВЧЕНКО, В.Ю. КРИЛОВА

Мета — вивчити вплив метаболічного синдрому (МС) на виникнення та перебіг гострих порушень мозкового кровообігу (ГПМК).
Матеріали і методи. Обстежено 102 хворих віком від 40 до 68 років з ГПМК, які перебували на лікуванні в неврологічному відділенні МКЛ № 9 м. Києва. Основну групу становили 88 пацієнтів з ГПМК та МС, контрольну — 14 хворих з ГПМК (кардіоемболічний і атеротромботичний інсульт) без надлишкової маси тіла, цукрового діабету та порушення толерантності до глюкози. Здійснено клініко-неврологічне обстеження. Ступінь неврологічних розладів оцінювали за допомогою шкали NIHSS. Також проведено магнітно-резонансну томографію (МРТ) головного мозку для визначення розміру ішемічного вогнища, кількості кіст, розмірів бокових шлуночків, конвекситальних борозен.
Результати. Визначено основні клініко-неврологічні синдроми у хворих з церебральним інсультом та МС. Установлено, що найчастіше трапляються пірамідний, вестибуло-атактичний та психопатологічний синдроми. Когнітивні зміни і депресивні епізоди мали легкий та помірний ступінь тяжкості. У більшості випадків на томограмі, крім головного вогнища, спостерігали лейкоареоз та лакунарні інфаркти, що свідчило про безсимптомний перебіг дисциркуляторної енцефалопатії у хворих з МС. Такий безсимптомний перебіг протягом 7—10 років передував розвитку інсульту на відміну від хворих без ознак МС. Виявлено ознаки інсулінорезистентності, дисліпідемії, порушення толерантності до глюкози, ожиріння. Інсульт у хворих з МС часто поєднувався з ураженням серця, нирок і супроводжувався більш швидким прогресуванням неврологічних змін та розвитком когнітивного дефіциту.
Висновки. Отримані дані свідчать, що МС можна розглядати як предиктор несприятливих наслідків ішемічного інсульту через швидший розвиток ознак атеросклерозу у хворих з МС порівняно з хворими, які перенесли ГПМК, але не мали ознак МС. Тривалий час церебральні зміни не виявляють при звичайному огляді, але можна стверджувати, що цей період значно коротший, ніж у хворих з церебральною дисциркуляцією, які мають менші відхилення від норми показників артеріального тиску, рівня глюкози в крові, ліпідограми, реологічних властивостей крові та маси тіла.

Ключові слова: інсульт, метаболічний синдром, енцефалопатія.

 

Метаболический синдром у больных с острым нарушением мозгового кровообращения

Т.И. НАСОНОВА, Т.В. КОЛОСОВА, Ю.И. ГОЛОВЧЕНКО, В.Ю. КРЫЛОВА

Цель — изучить влияние метаболического синдрома (МС) на возникновение и течение острых нарушений мозгового кровообращения (ОНМК).
Материалы и методы. Обследовано 102 больных в возрасте от 40 до 68 лет с ОНМК, которые находились на лечении в неврологическом отделении ГКБ № 9 г. Киева. Основную группу составили 88 пациентов с ОНМК и МС, контрольную — 14 больных с ОНМК (кардиоэмболический и атеротромботический инсульт) без избыточной массы тела, сахарного диабета и нарушения толерантности к глюкозе. Выполнено клинико-неврологическое обследование. Степень неврологических расстройств оценивали с помощью шкалы NIHSS. Также проведена магнитно-резонансная томография (МРТ) головного мозга для определения размера ишемического очага, количества кист, размеров боковых желудочков, конвекситальных борозд.
Результаты. Определены основные клинико-неврологические синдромы у больных с церебральным инсультом и МС. Установлено, что чаще всего встречаются пирамидный, вестибуло-атактический и психопатологический синдромы. Когнитивные изменения и депрессивные эпизоды имели легкую и умеренную степень тяжести. В большинстве случаев на томограмме, кроме главного очага, наблюдали лейкоареоз и лакунарные инфаркты, что свидетельствовало о бессимптомном ходе дисциркуляторной энцефалопатии у больных с МС. Такое бессимптомное течение на протяжении 7—10 лет предшествовало развитию инсульта в отличие от больных без признаков МС. Обнаружены признаки инсулинорезистентности, дислипидемии, нарушения толерантности к глюкозе, ожирение. Инсульт у больных с МС часто сочетался с поражением сердца, почек и сопровождался более быстрым прогрессированием неврологических изменений и развитием когнитивного дефицита.
Выводы. Полученные данные свидетельствуют, что МС можно рассматривать как предиктор неблагоприятных последствий ишемического инсульта в результате более быстрого развития признаков атеросклероза у больных с МС по сравнению с больными, которые перенесли ОНМК, но не имели признаков МС. Длительное время церебральные изменения не обнаруживают при обычном осмотре, но можно утверждать, что этот период значительно более короткий, чем у больных с церебральной дисциркуляцией, которые имеют меньшие отклонения от нормы показателей артериального давления, уровня глюкозы в крови, липидограммы, реологических свойств крови и массы тела.

Ключевые слова: инсульт, метаболический синдром, энцефалопатия.

9. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Ефективність впливу блокаторів кальцієвих каналів пролонгованої дії на центральну та церебральну гемодинаміку при ішемічному інсульті

Л.Т. МАКСИМЧУК

Мета — поліпшити ефективність і безпечність медикаментозного впливу на стан центральної та церебральної гемодинаміки при ішемічному інсульті.
Матеріали і методи. Обстежено 76 хворих у гострий період ішемічного інсульту з артеріальною гіпертензією, 37 з них отримували блокатор кальцієвих каналів пролонгованої дії Тіазак. На 1-шу—2-гу та на 18—19-ту добу інсульту хворим проводили транскраніальну допплерографію (Multigon 500 M) та визначали ступінь порушень неврологічних функцій. За отриманими показниками оцінювали ефективність впливу блокатора кальцієвих каналів на центральну та церебральну гемодинаміку.
Результати. Застосування дилтіазему пролонгованої дії не спричинює ускладнень серцевої патології у хворих з ішемічним інсультом та артеріальною гіпертензією. Після лікування цільового рівня артеріального тиску (менше ніж 140/90 мм рт. ст.) досягнуто у 91,7 % пацієнтів. Показники лінійної систолічної швидкості кровотоку та циркуляторного опору переважно знижувалися.
Висновки. Застосування дилтіазему пролонгованої дії сприяє достовірному зниженню систолічного та діастолічного артеріального тиску і дає змогу досягти його цільового рівня упродовж 3 тиж перебування в стаціонарі більш ніж у 90 % хворих. Під впливом лікування показники церебральної гемодинаміки наближаються до рівня здорових осіб, максимальний ефект препарату виявлено в осіб з початково високими показниками лінійної систолічної швидкості кровотоку.

Ключові слова: ішемічний інсульт, артеріальна гіпертензія, церебральна гемодинаміка, блокатори кальцієвих каналів.

 

Эффективность влияния блокаторов кальциевых каналов пролонгированного действия на центральную и церебральную гемодинамику при ишемическом инсульте

Л.Т. МАКСИМЧУК

Цель — улучшить эффективность и безопасность медикаментозного влияния на состояние центральной и церебральной гемодинамики при ишемическом инсульте.
Материалы и методы. Обследовано 76 больных в острый период ишемического инсульта с артериальной гипертензией, 37 из них получали блокатор кальциевых каналов пролонгированного действия Тиазак. На 1—2-е и 18—19-е сутки инсульта больным проводили транскраниальную допплерографию (Multigon 500 M) и определяли степень нарушений неврологических функций. На основании полученных показателей оценивали эффективность влияния блокатора кальциевых каналов на центральную и церебральную гемодинамику.
Результаты. Применение дилтиазема пролонгированного действия не осложняет сердечную патологию у больных с ишемическим инсультом и артериальной гипертензией. После лечения целевого уровня артериального давления (ниже 140/90 м. рт. ст.) достигли у 91,7 % пациентов. Показатели линейной систолической скорости кровотока и циркуляторного сопротивления преимущественно снижались.
Выводы. Применение дилтиазема пролонгированного действия способствует достоверному снижению систолического и диастолического артериального давления и позволяет достичь его целевого уровня на протяжении 3 нед пребывания в стационаре более чем у 90 % больных. Под влиянием лечения показатели церебральной гемодинамики приближаются к уровню здоровых лиц. Максимальный эффект препарата выявлен у лиц с исходно высокими показателями линейной систолической скорости кровотока.

Ключевые слова: ишемический инсульт, артериальная гипертензия, церебральная гемодинамика, блокаторы кальциевых каналов.

10. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Нове у вивченні взаємозв’язку нейропсихологічних синдромів і психовегетативних розладів при міжпівкульній функціональній асиметрії мозку в невідкладній неврології

Г.А. ІЗЮМОВА, Д.П. ІЗЮМОВ, Р.С. ЯРАШЕВ

Мета — виявити й вивчити взаємозв’язок нейропсихологічних синдромів і психовегетативних розладів при міжпівкульній функціональній асиметрії мозку.
Матеріали і методи. Вищі психічні функції вивчено в 78 хворих. У 57 був церебральний інсульт півкульної локалізації (у 39 — правопівкульний, у 18 — лівопівкульний), у 21 — гіпертонічна хвороба без симптомів вогнищевого ураження головного мозку. Застосовано нейропсихологічні тести для дослідження різних видів праксису, зорового і слухового гнозису, різних аспектів функції пам’яті, мови, оптикопросторової діяльності, нейропсихологічний метод синдромного аналізу за О.Р. Лурія.
Результати. 18 (31,6 %) пацієнтам з лівопівкульними ураженнями були властиві постійна напруженість, настороженість, мобілізованість, важке переживання свого стану і прагнення до його компенсації, дифузне зниження пам’яті, звуження кола інтересів, астенізація, легкодухість. При локалізації вогнища в правій півкулі нейропсихологічні порушення виявлені у 39 (68,4 %) хворих. Це були пасивність, некритичність, відсутність мобілізації, сенсогностичні феномени. Відзначено зв’язок нейропсихологічних порушень з анозогнозією. Особливостями психовегетативних розладів є превалювання тривожності у 16 (28,1 %) хворих з ураженням лівої півкулі й переважанням вегетативної симпатикотонії, а при ураженні правої півкулі — превалювання депресивного фону з елементами конфабуляції у 36 (63,2 %) пацієнтів.
Висновки. Встановлено достовірні порушення динамічного, конструктивного й ідеомоторного праксису, зорового і предметного, слухомовленнєвої та зорової пам’яті, сенсорної інтеграції, які не мали системного характеру. Результати дослідження свідчать про існування тісного взаємозв’язку виявлених нейропсихологічних синдромів і психовегетативних розладів при міжпівкульній функціональній асиметрії мозку.

Ключові слова: нейропсихологія, когнітивні функції.

 

Новое в изучении взаимосвязи нейропсихологических синдромов и психовегетативных расстройств при межполушарной функциональной асимметрии мозга в неотложной неврологии

Г.А. ИЗЮМОВА, Д.П. ИЗЮМОВ, Р.С. ЯРАШЕВ

Цель — выявить и изучить взаимосвязь нейропсихологических синдромов и психовегетативных расстройств при межполушарной функциональной асимметрии мозга.
Материалы и методы. Высшие психические функции изучены у 78 больных. У 57 был церебральный инсульт полушарной локализации (у 39 — правополушарный, у 18 — левополушарный), у 21 — гипертоническая болезнь без симптомов очагового поражения головного мозга. Применены нейропсихологические тесты для исследования разных видов праксиса, зрительного и слухового гнозиса, разных аспектов функции памяти, речи, оптикопространственной деятельности, нейропсихологический метод синдромного анализа по А.Р. Лурия.
Результаты. Для 18 (31,6 %) пациентов с левополушарными поражениями были характерны постоянная напряженность, настороженность, мобилизованность, тяжелое переживание своего состояния и стремление к его компенсации, диффузное снижение памяти, сужение круга интересов, астенизация, слабодушие. При локализации очага в правом полушарии нейропсихологические нарушения выявлены у 39 (68,4 %) больных. Это были пассивность, некритичность, отсутствие мобилизации, сенсогностические феномены. Установлена связь нейропсихологических нарушений с анозогнозией. Особенностями психовегетативных расстройств являются превалирование тревожности у 16 (28,1 %) больных с поражением левого полушария и преобладанием вегетативной симпатикотонии, а при поражении правого полушария — превалирование депрессивного фона с элементами конфабуляции у 36 (63,2 %) больных.
Выводы. Отмечены достоверные нарушения динамического, конструктивного и идеомоторного праксиса, зрительного и предметного, слухоречевой и зрительной памяти, сенсорной интеграции, которые не имели системного характера. Результаты исследования свидетельствуют о наличии тесной взаимосвязи выявленных нейропсихологических синдромов и психовегетативных расстройств при межполушарной функциональной асимметрии мозга.

Ключевые слова: нейропсихология, когнитивные функции.

11. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Терапевтична емболізація ювенільних ангіофібром

M.Є. ПОЛIЩУК, В.І. ЩЕГЛОВ, Д.В. ЩЕГЛОВ, Д.Г. МАМЕДОВ

Мета — поліпшити результати лікування хворих з ювенільною ангіофібромою шляхом розробки нових підходів до лікування з використанням ендоваскулярної методики їх емболізації.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати терапевтичної емболізації ювенільних ангіофібром у 24 хворих, які були прооперовані ендоваскулярно в період з 2002 до 2011 р. Вік хворих — від 10 до 19 років (середній вік — 14 років). Чоловіків було 23 (95,8 %). Основним методом дослідження для визначення показань до ендоваскулярної емболізації була селективна ангіографія за Сельдингером. Емболізацію проводили на тлі системної гепаринізації. Після емболізації хворих направляли до оториноларинголога для подальшого спостереження та лікування.
Результати. У 24 хворих проведено 25 операцій. У одного пацієнта ефективної емболізації було досягнуто при повторній операції. У 20 (83,3 %) випадках досягнуто тотальної деваскуляризації пухлини, у 4 (16,7 %) — субтотальної. Основним показанням для доопераційної емболізації є зменшення втрати крові під час хірургічного видалення пухлини.
Висновки. Селективна ангіографія підтверджує діагноз ювенільної ангіофіброми і є основним методом діагностики цього виду пухлин. Комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія допомагає визначити тип і поширеність пухлини. Терапевтична ендоваскулярна емболізація є необхідним етапом лікування ювенільної ангіофіброми.

Ключові слова: ювенільна ангіофіброма, ендоваскулярна операція, терапевтична емболізація.

 

Терапевтическая эмболизация ювенильных ангиофибром

Н.Е. ПОЛИЩУК, В.И. ЩЕГЛОВ, Д.В. ЩЕГЛОВ, Д.Г. МАМЕДОВ

Цель — улучшить результаты лечения больных с ювенильными ангиофибромами путем разработки новых подходов к лечению с использованием эндоваскулярной методики их эмболизации.    
Материалы и методы. Проанализированы результаты терапевтической эмболизации ювенильных ангиофибром у 24 больных, которые были прооперированы эндоваскулярно в период с 2002 по 2011 г. Возраст больных — от 10 до 19 лет (средний возраст — 14 лет). Мужчин было 23 (95,8 %). Основным методом исследования для определения показаний к эндоваскулярной эмболизации была селективная ангиография по Сельдингеру. Эмболизацию проводили на фоне системной гепаринизации. После эмболизации больных направляли к оториноларингологу для дальнейшего наблюдения и лечения.
Результаты. У 24 больных проведено 25 операций. У одного пациента эффективной эмболизации достигли при повторной операции. В 20 (83,3 %) случаях достигли тотальной деваскуляризации опухоли, в 4 (16,7 %) — субтотальной. Основным показанием для дооперационной эмболизации является уменьшение потери крови во время хирургического удаления опухоли.
Выводы. Cелективная ангиография подтверждает диагноз ювенильной ангиофибромы и является основным методом диагностики данного вида опухолей. Компьютерная и магнитно-резонансная томография помогает определить тип и распространенность опухоли. Терапевтическая эндоваскулярная эмболизация является необходимым этапом лечения ювенильной ангиофибромы.

Ключевые слова: ювенильная ангиофиброма, эндоваскулярная операция, терапевтическая эмболизация.

12. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Кавернозні мальформації спинного мозку і хребта: діагностика, лікування

Є.І. СЛИНЬКО, В.О. ХОНДА, О.М. ХОНДА

Мета — з'ясувати особливості структури кавернозних мальформацій, розробити техніку їх хірургічного лікування, провести аналіз результатів лікування.
Матеріали і методи. Вивчено динаміку розвитку захворювання у 449 прооперованих хворих і 52 пацієнтів, у яких застосовували консервативне лікування. Ретроспективний аналіз результатів обстеження і лікування проведено в двох групах хворих: у 36 хворих з кавернозними мальформаціями здійснено відкриті оперативні втручання, 52 хворих проліковані консервативно. Проаналізовано клінічні вияви, дані радіологічних досліджень, результати хірургічного, променевого та консервативного лікування. Враховували операційні знахідки, дані гістологічних досліджень видалених мальформацій.
Результати. Клінічні, радіологічні та гістологічні зіставлення різних видів екстрадуральних та інтрадуральних кавернозних мальформацій підтвердили їхню єдину патологічну суть. Серед мальформацій виділено ті, які розміщені в спинному мозку, інтрадурально-екстрамедулярно, епідурально та у тілах хребців. Кавернозні мальформації тіл хребців мають безсимптомний клінічний перебіг і є випадковою знахідкою. Поширення чи первинна локалізація мальформацій у хребтовому каналі виявляються ознаками радикуло-медулярної компресії.
Висновки. Лікувальна тактика визначається наявністю та вираженістю спінального компресійного синдрому. За його відсутності або початкових проявах рекомендовано проведення променевого лікування. При кавернозних мальформаціях (гемангіомах) тіл хребців діаметром більше 8 мм або менших розмірів, але з вираженим больовим синдромом радикулярного характеру радикулопатією показана вертебропластика. Хірургічне втручання показано у разі необхідності ліквідації радикуло-медулярної компресії. При інтрадуральних екстра- та інтрамедулярних кавернозних мальформаціях слід проводити відкрите хірургічне втручання з метою видалення мальформації.

Ключові слова: кавернозні мальформації, спинний мозок, хребет, діагностика, лікування.

 

Кавернозные мальформации спинного мозга и позвоночника: диагностика, лечение

Е.И. СЛЫНЬКО, В.А. ХОНДА, А.Н. ХОНДА

Цель — уточнить особенности структуры кавернозных мальформаций, разработать технику их хирургического лечения, провести анализ результатов лечения.
Материалы и методы. Изучена динамика развития заболевания у 449 прооперированных больных и 52 пациентов, у которых применяли консервативное лечение. Ретроспективный анализ результатов обследования и лечения проведен в двух группах: у 36 больных с кавернозными мальформациям позвоночника и спинного мозга выполнены открытые оперативные вмешательства, 52 больных пролечены консервативно. Проанализированы клинические проявления, данные радиологических исследований, результаты хирургического, лучевого, медикаментозного лечения больных. Учитывали операционные находки и данные гистологических исследований удаленных участков ткани мальформации.
Результаты. Клинические, радиологические и гистологические сопоставления различных видов экстрадуральных и интрадуральных кавернозных мальформаций выявили их единую патологическую суть. Среди спинальных кавернозных мальформаций выделены мальформации, локализованные в спинном мозге, интрадурально-экстрамедуллярно, эпидурально и в телах позвонков. Кавернозные мальформации тел позвонков клинически обычно протекают бессимптомно и являются случайной находкой. Распространение кавернозных мальформаций или их первичная локализация в позвоночном канале проявляются признаками радикуло-медуллярной компрессии.
Выводы. Лечебная тактика определяется наличием и выраженностью спинального компрессионного синдрома. При его отсутствии или начальных проявлениях рекомендуется лучевое лечение. При кавернозных мальформациях (гемангиомах) тел позвонков диаметром более 8 мм или меньших размеров, но с выраженной болью радикулярного характера, радикулопатией показана вертебропластика. Хирургическое вмешательство показано при необходимости устранения радикуло-медуллярной компрессии. При интрадуральных экстра- и интрамедуллярных кавернозных мальформациях следует проводить открытое хирургическое вмешательство, направленное на удаление мальформации.

Ключевые слова: кавернозные мальформации, спинной мозг, позвоночник, диагностика, лечение.

13. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Вибір методики відлучення від респіратора після проведення тривалої штучної вентиляції легень у пацієнтів з тяжкою черепно-мозковою травмою

С.О. ДУБРОВ

Мета — дослідити ефективність та безпечність використання двох методик відлучення від респіратора після проведення тривалої штучної вентиляції легень (ШВЛ) у пацієнтів з тяжкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ).
Матеріали і методи. Проведено порівняльну оцінку тривалості відлучення, ускладнень, застосування седативних препаратів, м’язових релаксантів та наркотичних анальгетиків у пацієнтів з оротрахеальною інтубацією трахеї і трахеотомованих хворих. У дослідження, проведене у період з вересня 2009 до травня 2011 р., увійшло 69 пацієнтів з тяжкою ЧМТ, які перебували на тривалій ШВЛ (понад 120 год) та відповідали критеріям включення в дослідження. Групу тривалої трансларингеальної інтубації становили 33 пацієнти, групу трахеостомованих пацієнтів — 36 осіб.
Результати. Виявлено перевагу при відлученні від респіратора у трахеостомованих пацієнтів, яким застосовували методику високочастотної допоміжної вентиляції легень (ВЧ ДВЛ), порівняно з хворими з трансларингеальною інтубацією та використанням адаптивної підтримувальної вентиляції після тривалої респіраторної підтримки у пацієнтів з тяжкою ЧМТ. Тривалість відлучення у пацієнтів групи трахеостомії (ТСТ) становила (58,6 ± 21,3) год, групи оротрахеальної інтубації (ОТІ) — (103,5 ± 49,6) год (р = 0,037); тривалість проведення аналгоседації в групі ТСТ була майже вдвічі коротшою, ніж у групі ОТІ, та становила 3,7 і 6,2 доби відповідно (р = 0,032).
Висновки. У пацієнтів з тяжкою ЧМТ, яким планують проведення тривалої ШВЛ, виконання трахеостомії та застосування методики відлучення за допомогою ВЧ ДВЛ є найбільш безпечним та ефективним методом порівняно з тривалою ОТІ і методикою відлучення з адаптивною підтримувальною вентиляцією легень.

Ключові слова: тяжка черепно-мозкова травма, тривала штучна вентиляція легень, трахеостомія, адаптивна підтримувальна вентиляція легень, високочастотна допоміжна вентиляція легень, відлучення, оротрахеальна інтубація.

 

Выбор методики отлучения от респиратора после проведения длительной искусственной вентиляции легких у пациентов с тяжелой черепно-мозговой травмой

С.А. ДУБРОВ

Цель — исследовать эффективность и безопасность использования двух методик отлучения от респиратора после проведения длительной искусственной вентиляции легких (ИВЛ) у пациентов с тяжелой черепно-мозговой травмой (ЧМТ).
Материалы и методы. Проведена сравнительная оценка продолжительности отлучения, осложнений, использования седативных препаратов, мышечных релаксантов и наркотических анальгетиков у пациентов с оротрахеальной интубацией и трахеостомированных больных. В исследование, проведенное в период с сентября 2009 по май 2011 г., вошло 69 пациентов с тяжелой ЧМТ, находившихся на длительной ИВЛ (более 120 ч) и отвечавших критериям включения в исследование. Группу длительной трансларингеальной интубации составили 33 пациента, группу трахеостомированных пациентов — 36 лиц.
Результаты. Установлено преимущество при отлучении от респиратора у трахеостомированных пациентов, у которых использовали методику высокочастотной вспомогательной вентиляции легких (ВЧ ВВЛ), по сравнению с больными с трансларингеальной интубацией и применением режима адаптивной поддерживающей вентиляции после длительной респираторной поддержки у пациентов с тяжелой ЧМТ. Продолжительность отлучения у пациентов группы трахеостомии (ТСТ) составила (58,6 ± 21,3) ч, группы оротрахеальной интубации (ОТИ) — (103,5 ± 49,6) ч (р = 0,037), продолжительность проведения аналгоседации в группе ТСТ была почти вдвое короче, чем в группе ОТИ, и составила 3,7 и 6,2 суток соответственно (р = 0,032).
Выводы. У пациентов с тяжелой ЧМТ, которым планируют проведение длительной ИВЛ, выполнение трахеостомии и применение методики отлучения с помощью ВЧ ВВЛ является более безопасным и эффективным методом по сравнению с длительной ОТИ и методикой отлучения с адаптивной поддерживающей вентиляцией легких.

Ключевые слова: тяжелая черепно-мозговая травма, длительная искусственная вентиляция легких, трахеостомия, отлучение от респиратора, адаптивная поддерживающая вентиляция легких, высокочастотная вспомогательная вентиляция легких, оротрахеальная интубация.

14. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

ГАМК-похідні в системі реабілітації хворих на інсульт

С.М. КУЗНЄЦОВА

Мета — вивчити вплив Ноофену® на функціональний стан ЦНС у хворих похилого віку, які перенесли ішемічний інсульт, з урахуванням півкульної локалізації вогнища.
Матеріали і методи. Обстежено 30 хворих похилого віку, які перенесли ішемічний інсульт у каротидному басейні, до і після курсового лікування ноотропним препаратом Ноофен®. Обстеження включало: клініко-неврологічний огляд, оцінку емоційно-мнестичного профілю, ЕЕГ, магнітно-резонансну томографію та ультразвукове дуплексне сканування судин голови і шиї.
Результати. За результатами комплексного аналізу впливу курсового прийому Ноофену® на функціональний стан мозку у хворих з інсультом у відновний період установлено півкульні особливості дії препарату на психоемоційну діяльність, біоелектричну активність головного мозку і церебральну гемодинаміку. У хворих з лівопівкульним інсультом під впливом Ноофену® поліпшилася короткочасна пам’ять, збільшилася інтенсивність у діапазоні альфа-ритму в обох півкулях, поліпшилася церебральна гемодинаміка в судинах інтактної півкулі — внутрішній сонній (ВСА), задній мозковій (ЗМА) та обох хребтових артеріях (ХА). У хворих з правопівкульним інсультом під впливом Ноофену® знизився рівень депресивності, поліпшилося самопочуття (за шкалою самооцінки), збільшилася лінійна систолічна швидкість кровотоку (ЛСШК) у правій ВСА, ЗМА, ХА і базилярній артерії. Тип статистично достовірних змін ЛСШК у хворих з інсультом, зумовлений прийомом Ноофену®, свідчить про переважний вплив препарату на гемодинаміку в судинах вертебробазилярного басейну.
Висновки. Позитивний вплив Ноофену® у хворих, які перенесли ішемічний інсульт, на психоемоційний стан, біоелектричну активність головного мозку і церебральну гемодинаміку дає підстави рекомендувати включити цей препарат у систему реабілітації постінсультних хворих.

Ключові слова: ішемічний інсульт, біоелектрична активність головного мозку, похилий вік, Ноофен®.

 

ГАМК-производные в системе реабилитации больных инсультом

С.М. КУЗНЕЦОВА

Цель — изучить влияние Ноофена® на функциональное состояние ЦНС у больных пожилого возраста, перенесших ишемический инсульт, с учетом полушарной локализации очага.
Материалы и методы. Обследовано 30 больных пожилого возраста, перенесших ишемический инсульт в каротидном бассейне, до и после курсового лечения ноотропным препаратом Ноофен®. Обследование включало: клинико-неврологический осмотр, оценку эмоционально-мнестического профиля, ЭЭГ, магнитно-резонансную томографию и ультразвуковое дуплексное сканирование сосудов головы и шеи.
Результаты. По результатам комплексного анализа влияния курсового приема Ноофена® на функциональное состояние мозга у больных инсультом в восстановительный период установлены полушарные особенности действия препарата на психоэмоциональную деятельность, биоэлектрическую активность головного мозга и церебральную гемодинамику. У больных с левополушарным инсультом под влиянием Ноофена® улучшилась кратковременная память, увеличилась интенсивность в диапазоне альфа-ритма в обоих полушариях, улучшилась церебральная гемодинамика в сосудах интактного полушария — внутренней сонной (ВСА), задней мозговой (ЗМА) и обеих позвоночных артериях (ПА). У больных с правополушарным инсультом под влиянием Ноофена® снизился уровень депрессивности, улучшилось самочувствие (по шкале самооценки), увеличилась линейная систолическая скорость кровотока (ЛССК) в правой ВСА, ЗМА, ПА и базилярной артерии. Тип статистически достоверных изменений ЛССК у больных инсультом, обусловленный приемом Ноофена®, свидетельствует о преимущественном влиянии препарата на гемодинамику в сосудах вертебробазилярного басейна.
Выводы. Положительное влияние Ноофена® у больных, перенесших ишемический инсульт, на психоэмоциональное состояние, биоэлектрическую активность головного мозга и церебральную гемодинамику позволяет рекомендовать включить данный препарат в систему реабилитации постинсультных больных.

Ключевые слова: ишемический инсульт, биоэлектрическая активность головного мозга, пожилой возраст, Ноофен®.

15. ДО 170-РІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

 

Вшанування ветеранів кафедри неврології

Підготувала Т.А. Довбонос

Рідна Alma mater. Слова усім відомі. Але в кожного вони викликають свої спогади, переживання, емоції. Найчастіше — це перші невпевнені кроки у незвіданий світ медицини, безкінечні латинські терміни, неосяжні глибини підручників, радість спілкування з одногрупниками, помилки і незабутні перемоги… І викладачі, спогади про яких зринають час від часу у пам’яті, бо зерно їхніх знань і особистого прикладу неодмінно проростає в учнях; слова, сказані ними, відкарбовуються у пам’яті, щоб спливати мимоволі навіть через десятки років.

16. НАУКОВА ПЕРІОДИКА

 

За матеріалами зарубіжних видань

Підготувалa К.В. АНТОНЕНКО

17. З'ЇЗДИ, КОНГРЕСИ, КОНФЕРЕНЦІЇ

 

5-й об'єднаний конгрес Європейського та Американського комітетів з лікування та дослідження розсіяного склерозу ECTRIMS—ACTRIMS

Підготувала професор Л.І. Соколова

В Амстердамі 19—22 жовтня цього року відбувся об’єднаний Конгрес Європейського та Американського комітетів з лікування та дослідження
розсіяного склерозу (РС) за участю понад 7 тис. делегатів. Перший день конгресу був присвячений переважно навчальним курсам. Вивчалися питання симптоматичної та модифікувальної терапії РС, дослідження біомаркерів у цереброспінальній рідині, новітні технології нейроімунології, МРТ й нові методи нейровізуалізації в діагностиці цього захворювання, генетичні аспекти, взаємозв’язок нейрозапалення, нейродегенерації та поновлення тканини. Наголошувалося, що вивчення цих питань, а особливо розкриття генетичних аспектів РС, дасть можливість краще здійснювати селективну терапію захворювання.

18. З'ЇЗДИ, КОНГРЕСИ, КОНФЕРЕНЦІЇ

 

Другий науково-освітній форум «Академія інсульту» (3—4 листопада 2011 року)

Підготували К.В. Антоненко, д. мед. н., доцент Т.М. Черенько

«Щорічно від інсульту помирає більше людей, ніж від СНІДу, туберкульозу та малярії разом узятих. Інсульт — не тільки друга глобальна причина смерті, а ще й серйозна причина функціональної неповноправності та втрати незалежності в повсякденному житті», — із цими словами президент Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація боротьби з інсультом» (ВГО «УАБІ») чл. кор. НАМН України проф. М.Є. Поліщук звернувся до учасників другого науково-освітнього форуму «Академія інсульту» (3—4 листопада 2011 р.).

19. З'ЇЗДИ, КОНГРЕСИ, КОНФЕРЕНЦІЇ

 

Пленум «Iнноваційні технології діагностики, лікування, реабілітації та профілактики нервово-психічних розладів»

Підготувала д. мед. н., доцент О.А. Мяловицька

5–6 жовтня 2011 року в м. Яремче Івано-Франківської області відбувся пленум
науково-практичного товариства неврологів, психіатрів і наркологів України на тему «Інноваційні технології діагностики, лікування, реабілітації та профілактики нервово-психічних розладів». Організаторами пленуму були Національна академія медичних наук України, Міністерство охорони здоров’я, Науково-практичне товариство неврологів, психіатрів і наркологів України, ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України», Український науководослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології, Івано-Франківський національний медичний університет, Управління охорони здоров’я Івано-Франківської облдержадміністрації.

20. ПАМ'ЯТІ ВЧЕНОГО

 

Пам'яті видатного вченого, лікаря, педагога, вчителя — Євгенії Леонідівни Мачерет

9 вересня 2011 року передчасно пішла з життя Євгенія Леонідівна Мачерет — член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, премії імені В.К. Семинського, академік Академії наук вищої школи, кавалер ордена княгині Ольги ІІІ ступеня, завідувач кафедри неврології і рефлексотерапії (1978—2010) Національної медичної академії
післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, засновниця нового напряму в медицині України — рефлексотерапії і лазеротерапії, нетрадиційних методів лікування, першої кафедри рефлексотерапії в Україні, наукової школи, товариства рефлексотерапевтів, яке вона очолювала.


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»