Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№3(20) // 2011

 

Обкладинка

 

1. ПЕРЕДОВА СТАТТЯ

 

Лікування хворих на геморагічний інсульт в умовах інсультного центру лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова

В.М. ШЕВАГА, А.М. НЕТЛЮХ, А.В. ПАЄНОК, Г.М. ПРИШЛЯК, В.М. САЛО, Р.В. КУХЛЕНКО

Мета — поліпшити результати лікування хворих з внутрішньомозковими гематомами (ВМГ) як ускладненнями гіпертонічної хвороби і з субарахноїдальним крововиливом (САК) унаслідок розриву артеріальної аневризми (АА) та артеріовенозних мальформацій (АВМ), а також визначити ефективні методи вторинної профілактики на підставі ретроспективного аналізу історій хвороб та клінічних випадків.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати консервативного лікування 984 хворих з геморагічним інсультом і хірургічного лікування 177 хворих із САК, субарахноїдально-паренхіматозними крововиливами та ВМГ. Проводили неврологічний огляд з визначенням тяжкості крововиливу за шкалою Hunt-Hess (1968), комп’ютерно-томографічне дослідження, у разі підозри на наявність АА чи АВМ — церебральну ангіографію на апараті Siemens Axiom artis. Моніторинг вазоспазму здійснювали методом транскраніальної допплерографії.
Результати. Загальна післяопераційна летальність після мікрохірургічного та ендоваскулярного виключення мішкоподібних АА і АВМ судин головного мозку завдяки поліпшенню якості консервативного лікування та хірургічної техніки знизилася і становила 11,3 % у 2010 р. порівняно із 29,4 % у 2008 р. Видалення ВМГ асоціювалося з високою післяопераційною летальністю в 2008 р., яка становила 52,4 % і не відрізнялася від летальності в групі консервативного лікування (52,0 %). Урахування таких параметрів, як терміни хірургічного втручання, рівень свідомості, зміщення серединних структур головного мозку та розмір гематоми, дало змогу знизити післяопераційну летальність до 36,8 %.
Висновки. Лікування аневризм ендоваскулярним методом є методом вибору при аневризмах внутрішньої сонної та базилярної артерій і дає кращі ранні результати за будь-якої локалізації аневризми. Диференційоване встановлення показань до видалення ВМГ є необхідним для вибору тактики лікування.

Ключові слова: судинна аномалія, мозковий інсульт, субарахноїдальний крововилив, аневризма судин головного мозку, артеріовенозна мальформація, внутрішньомозкова гематома, ендоваскулярна нейрохірургія.

 

Лечение больных с геморрагическим инсультом в условиях инсультного центра больницы скорой медицинской помощи г. Львова

В.Н. ШЕВАГА, А.М. НЕТЛЮХ, А.В. ПАЕНОК, Г.М. ПРИШЛЯК, В.М. САЛО, Р.В. КУХЛЕНКО

Цель — улучшить результаты лечения больных с внутримозговыми гематомами (ВМГ) как осложнениями гипертонической болезни и с субарахноидальным кровоизлиянием (САК) вследствие разрыва артериальной аневризмы (АА) и артериовенозных мальформаций (АВМ), а также определить эффективные методы вторичной профилактики на основе ретроспективного анализа историй болезни и клинических случаев.
Материалы и методы. Проанализированы результаты консервативного лечения 984 больных с геморрагическим инсультом и хирургического лечения 177 больных с САК, субарахноидально-паренхиматозными кровоизлияниями и ВМГ. Проводили неврологический осмотр с определением тяжести кровоизлияния по шкале Hunt-Hess (1968), компьютерно-томографическое исследование, в случае подозрения на наличие АА или АВМ — церебральную ангиографию на аппарате Siemens Axiom artis. Мониторинг вазоспазма осуществляли методом транскраниальной допплерографии.
Результаты. Общая послеоперационная летальность после микрохирургического и эндоваскулярного выключения мешотчатых АА и АВМ сосудов головного мозга благодаря улучшению качества консервативного лечения и хирургической техники снизилась и составляла 11,3 % в 2010 г. по сравнению с 29,4 % в 2008 г. Удаление ВМГ ассоциировалось с высокой послеоперационной летальностью в 2008 г., которая составляла 52,4 % и не отличалась от летальности в группе консервативного лечения (52,0 %). Учет таких параметров, как сроки хирургического вмешательства, уровень сознания, смещение срединных структур головного мозга и размер гематомы, позволил снизить послеоперационную летальность до 36,8 %.
Выводы. Лечение аневризм эндоваскулярным методом является методом выбора при аневризмах внутренней сонной и базилярной артерии и дает лучшие ранние результаты при любой локализации аневризмы. Дифференцированное установление показаний к удалению ВМГ является необходимым при решении вопросов относительно тактики лечения.

Ключевые слова: сосудистая аномалия, мозговой инсульт, субарахноидальное кровоизлияние, аневризма сосудов головного мозга, артериовенозная мальфомация, внутримозговая гематома, эндоваскулярная нейрохирургия.

2. ОГЛЯДИ

 

Алгоритм терапії вертеброгенних больових синдромів

Т.В. КОЛОСОВА, Ю.І. ГОЛОВЧЕНКО, Т.І. НАСОНОВА

Наведено сучасні уявлення про патогенез вертеброгенного больового синдрому, методи лікування цього синдрому. Розроблено алгоритм лікування зазначеної патології.

Ключові слова: остеохондроз хребта, вертеброгенний больовий синдром.

 

Алгоритм терапии вертеброгенных болевых синдромов

Т.В. КОЛОСОВА, Ю.И. ГОЛОВЧЕНКО, Т.И. НАСОНОВА

Приведены современные представления о патогенезе вертеброгенного болевого синдрома, методы лечения этого синдрома. Разработан алгоритм лечения данной патологии.

Ключевые слова: остеохондроз позвоночника, вертеброгенный болевой синдром.

3. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Прогноз виникнення інсульту у хворих після транзиторної ішемічної атаки: підтипоспецифічна шкала ABN (s)

Т.М. ЧЕРЕНЬКО, О.Є. ФАРТУШНА, С.М. ВІНИЧУК

Мета — удосконалити прогностичну шкалу виникнення інсульту АВN з урахуванням патогенетичного підтипу транзиторної ішемічної атаки (ТІА).
Матеріали і методи. Обстежено 82 хворих з ТІА віком від 25 до 83 років (середній вік — (56,5 ± 1,2) року). Пацієнти були розподілені на 4 групи залежно від провідного патогенетичного підтипу ТІА. Оцінювали прогностичну значущість щодо розвитку інсульту 27 клінічних симптомів і даних інструментальних досліджень. Використовували кореляційний аналіз, метод логістичної регресії та оцінку відмінностей між групами хворих за c2-тестом.
Результати. Встановлено найбільш важливі для кожного патогенетичного підтипу ТІА прогностичні чинники розвитку інсульту, які підвищували діагностичну точність шкали ABN. Для атеротромботичного підтипу — це збільшення товщини комплексу інтима—медіа загальної сонної артерії, для кардіоемболічного — пароксизмальна форма фібриляції передсердь, для остаточно не визначеного підтипу — максимальна лінійна швидкість мозкового кровотоку хребтовими артеріями. Введення додаткових, специфічних для підтипів ТІА, параметрів до шкали ABN сприяло підвищенню її чутливості до 94,1 %, специфічності — до 81,3, діагностичної точності — до 86,6 % порівняно зі шкалою ABN (відповідно 85,3; 75,0 та 79,2 %) і з широко застосованою шкалою ABCD2 (79,4; 62,5 та 69,5 %) (всі р < 0,05).
Висновки. Розроблена шкала ABN (subtype, або s) — удосконалений варіант шкали ABN з урахуванням підтипів ТІА — дає змогу не лише з високою діагностичною точністю визначати дворічні наслідки ТІА, а і за рахунок встановлення модифікованих чинників ризику повторної судинної катастрофи підвищити ефективність вторинної профілактики.

Ключові слова: транзиторна ішемічна атака, шкала ризику виникнення інсульту з урахуванням патогенетичного підтипу.

 

Прогноз возникновения инсульта у больных после транзиторной ишемической атаки: подтипоспецифическая шкала ABN (s)

Т.М. ЧЕРЕНЬКО, Е.Е. ФАРТУШНАЯ, С.М. ВИНИЧУК

Цель — усовершенствовать прогностическую шкалу возникновения инсульта АВN с учетом патогенетического подтипа транзиторной ишемической атаки (ТИА).
Материалы и методы. Обследовано 82 больных с ТИА в возрасте от 25 до 83 лет (средний возраст — (56,5 ± 1,2) года). Пациенты были распределены на 4 группы в зависимости от ведущего патогенетического подтипа ТИА. Оценивали прогностическую значимость относительно развития инсульта 27 клинических симптомов и данных инструментальных исследований. Использовали корреляционный анализ, метод логистической регрессии и оценку различий между группами больных по c2-тесту.
Результаты. Установлены наиболее важные для каждого патогенетического подтипа ТИА прогностические факторы развития инсульта, которые повышали диагностическую точность шкалы ABN. Для атеротромботического подтипа — это увеличение толщины комплекса интима—медиа общей сонной артерии, для кардиоэмболического — пароксизмальная форма фибрилляции предсердий, для окончательно не определенного подтипа — максимальная систолическая линейная скорость кровотока по позвоночным артериям. Введение дополнительных, специфических для подтипов ТИА параметров в шкалу ABN способствовало повышению ее чувствительности до 94,1 %, специфичности — до 81,3 %, диагностической точности — до 86,6 % по сравнению со шкалой ABN (соответственно 85,3; 75,0 и 79,2 %) и по сравнению с широко применяемой шкалой ABCD2 (79,4; 62,5 и 69,5 %) (все р < 0,05).
Выводы. Разработанная шкала ABN (subtype, или s) — усовершенствованный вариант шкалы ABN с учетом подтипов ТИА — позволяет не только с достаточно высокой диагностической точностью определить двухлетние последствия ТИА, но и за счет установки модифицированных факторов риска повторной сосудистой катастрофы повысить эффективность вторичной профилактики инсульта.

Ключевые слова: транзиторная ишемическая атака, шкала риска возникновения инсульта с учетом патогенетического подтипа.

4. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Вияви судинно-мозкової недостатності у пацієнтів з м’якою артеріальною гіпертензією

Ю.І. ГОЛОВЧЕНКО, М.А. ТРІЩИНСЬКА

Мета — оцінити стан автономної нервової системи (АНС) і дані клініко-інструментальних та лабораторних методів дослідження у пацієнтів працездатного (40—60 років) віку з початковими проявами судинно-мозкової недостатності.
Матеріали і методи. Обстежено 21 пацієнта з початковими проявами недостатності кровопостачання мозку (ППНКМ) і 17 хворих з дисциркуляторною енцефалопатією (ДЕ) I—II стадії (основна група). Контрольну групу становили 13 пацієнтів без клінічних ознак дисциркуляції і серцево-судинних захворювань. Обидві групи були порівнянні за середнім віком і співвідношенням статей. Усім пацієнтам проведено загальноклінічне і детальне клініко-неврологічне обстеження. Інструментальні методи обстеження включали: моніторинг артеріального тиску (АТ) і пульсу; електрокардіографію, магнітно-резонансну або комп’ютерну томографію, дуплексне сканування брахіоцефальних та інтракраніальних судин. Оцінку вираженості вегетативних розладів (у балах) проводили за Вейном, за допомогою вегетативного індексу (ВІ) Кредо і шляхом дослідження хвилинного об’єму крові (ХОК) непрямим способом Лільє—Штрандера і Цандера.
Результати. Оцінка даних, отриманих при вимірюванні офісного АТ за стандартною методикою, показала, що у пацієнтів з ППНКМ достовірно вища частота серцевих скорочень і систолічний АТ порівняно з пацієнтами контрольної групи, тоді як у хворих з ДЕ I—II стадії був найвищим АТ (м’яка артеріальна гіпертензія). За даними, отриманими за допомогою опитувальника Вейна, виявлено, що пацієнти як основної, так і контрольної групи мали вегетативні розлади, достовірно більше виражені у пацієнтів основної групи. Більшість пацієнтів основної групи з ДЕ мали позитивний ВІ — 28,36 ± 5,7, що свідчить про переважання активності симпатичного відділу АНС. У хворих з ППНКМ ВІ у 85,7 % випадків мав позитивне значення — 16,7 ± 3,9 (p < 0,05 відносно пацієнтів з ДЕ і контрольної групи). Три (14,3 %) пацієнти з ППНКМ мали негативне значення ВІ (–4,7 ± 1,3), тобто підвищену активність парасимпатичного відділу АНС, що збігалося зі спостереженнями періодів гіпотензії в анамнезі. Пацієнти контрольної групи за величиною ВІ (від –2,3 до 10) були близькі до стану ейтонії. Результати оцінки ХОК свідчили в усіх випадках в основній групі про активацію симпатичного відділу АНС порівняно з контрольною групою (p < 0,05).
Висновки. В результаті проведеного дослідження встановлено, що у пацієнтів з початковими проявами судинно-мозкової недостатності реєструють ознаки артеріальної гіпертензії, а також стійке зміщення балансу активності АНС у бік симпатичного відділу. Відсутність ураження органів-мішеней може свідчити про те, що судинно-мозкова недостатність є найбільш раннім проявом артеріальної гіпертензії.

Ключові слова: початкові прояви недостатності кровопостачання мозку, м’яка артеріальна гіпертензія, автономна нервова система.

 

Проявления сосудисто-мозговой недостаточности у пациентов с мягкой артериальной гипертензией

Ю.И. ГОЛОВЧЕНКО, М.А. ТРЕЩИНСКАЯ

Цель — оценить состояние автономной нервной системы (АНС) и данные клинико-инструментальных и лабораторных методов исследования у пациентов трудоспособного (40—60 лет) возраста с начальными проявлениями сосудисто-мозговой недостаточности.
Материалы и методы. Обследован 21 пациент с начальными проявлениями недостаточности кровоснабжения мозга (НПНКМ) и 17 больных с дисциркуляторной энцефалопатией (ДЭ) I—II стадии (основная группа). Контрольную группу составили 13 пациентов без клинических признаков дисциркуляции и сердечно-сосудистых заболеваний. Обе группы были сопоставимы по среднему возрасту и соотношению полов. Всем пациентам проведено общеклиническое и детальное клинико-неврологическое обследование. Инструментальные методы обследования включали: мониторинг артериального давления (АД) и пульса; электрокардиографию, магнитно-резонансную или компьютерную томографию, дуплексное сканирование брахиоцефальных и интракраниальных сосудов. Оценку выраженности вегетативных расстройств (в баллах) проводили по Вейну, с помощью вегетативного индекса (ВИ) Кредо и путем исследования минутного объема крови (МОК) непрямым способом Лилье—Штрандера и Цандера.
Результаты. Оценка данных, полученных в ходе измерения офисного АД по стандартной методике, показала, что у пациентов с НПНКМ достоверно выше частота сердечных сокращений и систолическое АД по сравнению с пациентами контрольной группы, тогда как у больных с ДЭ I—II стадии — наиболее высокое АД (мягкая артериальная гипертензия). По данным, полученным с помощью опросника Вейна, выявлено, что пациенты как основной, так и контрольной группы имели вегетативные расстройства, достоверно более выраженные у пациентов основной группы. Большинство пациентов основной группы с ДЭ имели положительный ВИ — 28,36 ± 5,7, что свидетельствует о преобладании активности симпатического отдела АНС. У больных с НПНКМ ВИ в 85,7 % случаев имел положительное значение — 16,7 ± 3,9 (p < 0,05 относительно пациентов с ДЭ и контрольной группой). Три (14,3 %) пациента с НПНКМ имели отрицательное значение ВИ (–4,7 ± 1,3), то есть повышенную активность парасимпатического отдела АНС, что совпадало с наблюдениями периодов гипотензии в анамнезе. Пациенты контрольной группы по величине ВИ (от –2,3 до 10) были близки к состоянию эйтонии. Результаты оценки МОК указывали во всех случаях в основной группе на активацию симпатического отдела АНС по сравнению с контрольной группой (p < 0,05).
Выводы. В результате проведенного исследования установлено, что у пациентов с начальными проявлениями сосудисто-мозговой недостаточности регистрируются признаки артериальной гипертензии, а также стойкое смещение баланса активности АНС в сторону симпатического отдела. Отсутствие поражения органов-мишений может свидетельствовать о том, что сосудисто-мозговая недостаточность является наиболее ранним проявлением артериальной гипертензии.

Ключевые слова: начальные проявления недостаточности кровоснабжения мозга, мягкая артериальная гипертензия, автономная нервная система.

5. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Аналіз захворюваності, смертності та когнітивного дефіциту у хворих на мозковий інсульт у м. Ужгороді

О.Р. ПУЛИК, М.В. ГИРЯВЕЦЬ, Н.Д. ТИМЧЕНКО, С.В. МУЛЕСА

Мета — оптимізація медичної та організаційно-методичної допомоги хворим, які перенесли мозковий інсульт, у м. Ужгороді.
Матеріали і методи. Проведено аналіз захворюваності та смертності від мозкового інсульту (МІ) в м. Ужгороді за період з 1 вересня 2007 р. до 31 серпня 2008 р. Проаналізовано 246 випадків МІ. Дослідження когнітивних функцій проводили за допомогою короткої шкали психічного стану (ММSE).
Результати. Аналіз чинників ризику, які спричинили МІ, засвідчив, що в 92,8 % хворих, госпіталізованих у відділення судинної неврології Ужгородської центральної міської клінічної лікарні, зареєстровано артеріальну гіпертензію, у 86,6 % — ішемічну хворобу серця, у 10,7 % — серцеву аритмію та цукровий діабет, у 8,0 % — перенесене раніше гостре порушення мозкового кровотоку. При виписці зі стаціонару когнітивні порушення були зафіксовані у 62 % хворих.
Висновки. В Закарпатській області в цілому та в м. Ужгороді зокрема спостерігається тенденція до збільшення частоти МІ. У більшості хворих, які перенесли МІ, виявлено когнітивні порушення різного ступеня вираженості.

Ключові слова: інсульт, захворюваність, смертність, когнітивні порушення.

 

Анализ заболеваемости, смертности и когнитивного дефицита у больных мозговым инсультом в г. Ужгороде

А.Р. ПУЛЫК, М.В. ГИРЯВЕЦ, Н.Д. ТИМЧЕНКО, С.В. МУЛЕСА

Цель — оптимизация медицинской и организационно-методической помощи больным, перенесшим мозговой инсульт, в городе Ужгороде.
Материалы и методы. Проведен анализ заболеваемости и смертности от мозгового инсульта (МИ) в г. Ужгороде за период с 1 сентября 2007 г. по 31 августа 2008 г. Проанализировано 246 случаев МИ. Исследование когнитивных функций проводили при помощи короткой шкалы психического состояния (MMSE).
Результаты. Анализ факторов риска, которые привели к МИ, показал, что у 92 % больных, поступивших в отделение сосудистой неврологии Ужгородской центральной городской клинической больницы, зарегистрирована артериальная гипертензия, у 86,6 % — ишемическая болезнь сердца, у 10,7 % — сердечная аритмия и сахарный диабет, у 8,0 % — перенесенное ранее острое нарушение мозгового кровообращения. При выписке из стационара когнитивные нарушения были зафиксированы у 62 % больных.
Выводы. В Закарпатской области в целом и городе Ужгороде в частности наблюдается тенденция к возрастанию частоты МИ. У большинства больных, перенесших МИ, выявлены когнитивные нарушения разного уровня выраженности.

Ключевые слова: инсульт, заболеваемость, смертность, когнитивные нарушения.

6. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Особливості голтерівського моніторування ЕКГ у неврологічній практиці

Г.М. КУШНІР, О.О. МІКЛЯЄВ, Н.М. МІКЛЯЄВА, А.О. КОРОБОВА

Мета — визначити особливості застосування голтерівського моніторування ЕКГ у неврологічній практиці.
Матеріали і методи. Проведено добове голтерівське моніторування ЕКГ 52 пацієнтам віком від 22 до 74 років, середній вік — (52,0 ± 12,4) року. Пацієнти були розподілені на 4 групи: з хронічними порушеннями мозкового кровообігу, з гострими порушеннями мозкового кровообігу, з пароксизмальними станами з втратою свідомості та з пароксизмальними станами без втрати свідомості.
Результати. Описано клінічні ситуації, за яких доцільне проведення зазначеного дослідження в практиці невропатолога. Наведено особливості збору анамнезу у деяких груп пацієнтів, узагальнено показання для проведення зазначеного дослідження в неврологічній практиці.
Висновки. Визначено особливості збору анамнезу в пацієнтів з пароксизмами та скаргами на серцебиття. Рекомендовано обов’язкове застосування зазначеного методу дослідження у пацієнтів з втратою свідомості та при інсульті в осіб молодого віку. Обґрунтовано застосування голтерівського моніторування ЕКГ за наявності у пацієнта інших пароксизмальних станів, які складно пояснити.

Ключові слова: голтерівське моніторування ЕКГ, показання, неврологічна практика.

 

Особенности холтеровского мониторирования ЭКГ в неврологической практике

Г.М. КУШНИР, А.А. МИКЛЯЕВ, Н.Н. МИКЛЯЕВА, А.А. КОРОБОВА

Цель — определить особенности применения холтеровского мониторирования ЭКГ в неврологической практике.
Материалы и методы. Проведено суточное холтеровское мониторирование ЭКГ 52 пациентам в возрасте от 22 до 74 лет, средний возраст — (52,0 ± 12,4) года. Пациенты были распределены на 4 группы: с хроническими нарушениями мозгового кровообращения, с острыми нарушениями мозгового кровообращения, с пароксизмальными состояниями с потерей сознания и с пароксизмальными состояниями без потери сознания.
Результаты. Описаны клинические ситуации, при которых целесообразно проведение данного исследования в практике невропатолога. Приведены особенности сбора анамнеза у некоторых групп пациентов, обобщены показания для проведения данного исследования в неврологической практике.
Выводы. Определены особенности сбора анамнеза у пациентов с пароксизмами и жалобами на сердцебиение. Рекомендовано обязательное применение данного метода исследования у пациентов с потерей сознания и при инсульте у лиц молодого возраста. Обосновано применение холтеровского мониторирования ЭКГ при наличии у пациента иных труднообъяснимых пароксизмальных состояний.

Ключевые слова: холтеровское мониторирование ЭКГ, показания, неврологическая практика.

7. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Інтегральна оцінка особливостей церебральної гемодинаміки у хворих, оперованих з приводу вроджених вад серця

О.О. ХАРЧЕНКО, О.В. ФУРСА, О.О. БОРЕЦЬ, О.В. ТАТЬЯНЕНКО, Н.В. ФАНДІЙ

Мета — вивчити стан церебральної гемодинаміки та виявити структурно-функціональні особливості брахіоцефальних артерій у хворих, оперованих з приводу вроджених вад серця.
Матеріали і методи. Обстежено 74 пацієнтів, оперованих з приводу вроджених вад серця (основна група), та 13 практично здорових осіб (контрольна група). Усім хворим проведено дуплексне сканування брахіоцефальних артерій (система GE Logiq P5 Pro) та реоенцефалографію (комплекс REGINA) за стандартними методиками.
Результати. За результатами ультразвукового дослідження встановлено збільшення діаметра ((0,43 ± 0,01) см) та зниження швидкості кровотоку ((71 ± 8,32) см/с) внутрішніми сонними артеріями (ВСА) у хворих, оперованих з приводу вроджених вад серця, порівняно з контрольною групою ((0,39 ± 0,01) см та (84,3 ± 2,48) см/с відповідно). За даними реоенцефалографічного дослідження, на тлі зниження кровонаповнення у басейні ВСА (реографічний індекс 1,22 ± 0,06) спостерігали підвищення тонусу великих артерій (a = (0,15 ± 0,01) с, дикротичний індекс (75,2 ± 2,27) %). В осіб основної групи частіше траплялися аномалії розвитку хребтових судин, ніж в осіб контрольної групи.
Висновки. У пацієнтів з вродженими вадами серця у віддалений післяопераційний період спостерігається зниження параметрів церебрального кровотоку в каротидному басейні, вища частота аномалій розвитку хребтових артерій. Продемонстровано доцільність комплексного використання ультразвукового і реографічного досліджень мозкового кровотоку.

Ключові слова: вроджені вади серця, церебральний кровотік, ультразвукове дослідження, реоенцефалографія.

 

Интегральная оценка особенностей церебральной гемодинамики у больных, оперированных по поводу врожденных пороков сердца

О.А. ХАРЧЕНКО, А.В. ФУРСА, А.А. БОРЕЦ, А.В. ТАТЬЯНЕНКО, Н.В. ФАНДИЙ

Цель — изучить состояние церебральной гемодинамики и выявить структурно-функциональные особенности брахиоцефальных артерий у больных, оперированных по поводу врожденных пороков сердца.
Материалы и методы. Обследовано 74 пациента, оперированных по поводу врожденных пороков сердца (основная группа), и 13 практически здоровых лиц (контрольная группа). Всем больным проведено дуплексное сканирование брахиоцефальных артерий (система GE Logiq P5 Pro) и реоэнцефалографию (комплекс REGINA) по стандартным методикам.
Результаты. По результатам ультразвукового исследования установлено увеличение диаметра ((0,43 ± 0,01) см) и снижение скорости кровотока ((71 ± 8,32) см/с) по внутренним сонным артериям (ВСА) у больных, оперированных по поводу врожденных пороков сердца, по сравнению с контрольной группой ((0,39 ± 0,01) см и (84,3 ± 2,48) см/с соответственно). По данным реоэнцефалографического обследования, на фоне снижения кровенаполнения в бассейне ВСА (реографический индекс 1,22 ± 0,06) наблюдали повышение тонуса крупных артерий (a = (0,15 ± 0,01) с, дикротический индекс (75,2 ± 2,27) %). У пациентов основной группы чаще встречались аномалии развития позвоночных артерий, чем у лиц контрольной группы.
Выводы. У пациентов с врожденными пороками сердца в отдаленный послеоперационный период отмечается снижение параметров церебрального кровотока в каротидном бассейне, более высокая частота аномалий развития позвоночных артерий. Продемонстрирована целесообразность комплексного использования ультразвукового и реографического исследований мозгового кровообращения.

Ключевые слова: врожденные пороки сердца, церебральный кровоток, ультразвуковое исследование, реоэнцефалография.

8. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Клініко-нейровізуалізаційні кореляційні взаємозв’язки при больових попереково-крижових синдромах у хворих на цукровий діабет

О.В. ТКАЧЕНКО, О.М. КОНОНЕЦЬ

Мета — уточнення кореляційних взаємозв’язків між інтенсивністю болю та нейровізуалізаційними характеристиками у пацієнтів з больовим попереково-крижовим синдромом (БПКС) та цукровим діабетом (ЦД).
Матеріали і методи. Проведено комплексне клініко-лабораторне, нейровізуалізаційне та нейропсихологічне обстеження 130 пацієнтів з БПКС. Вік хворих становив від 45 до 75 років (середній вік (60 ± 0,63) року). Серед обстежених переважали жінки. Хворих розподілено на дві групи. До першої ввійшли 100 осіб, які хворіли на ЦД, до другої — 30 осіб без наявних порушень вуглеводного обміну.
Результати. У першій групі переважали пацієнти з грижами диска розміром до 3 мм (58 %), у другій — з грижами диска розміром від 3 до 7 мм (73,3 %). В результаті кореляційного аналізу встановлено, що у пацієнтів з БПКС на тлі ЦД між вираженістю больового синдрому за 10-бальною шкалою оцінки болю та розміром грижі достовірного зв’язку не виявлено (р < 0,05), у пацієнтів без порушень вуглеводного обміну виявлено прямий зв’язок середнього ступеня (р < 0,05).
Висновки. При БПКС у хворих на ЦД більшу інтенсивність болю спричиняли грижі менших розмірів, ніж у пацієнтів з БПКС без порушень вуглеводного обміну.

Ключові слова: больовий попереково-крижовий синдром, цукровий діабет, грижа міжхребцевого диска.

 

Клинико-нейровизуализационные корреляционные связи при болевых пояснично-крестцовых синдромах у больных сахарным диабетом

Е.В. ТКАЧЕНКО, О.Н. КОНОНЕЦ

Цель — уточнение корреляционных взаимосвязей между интенсивностью боли и нейровизуализационными характеристиками у пациентов с болевым пояснично-крестцовым синдромом (БПКС) и сахарным диабетом (СД).
Материалы и методы. Проведено комплексное клинико-лабораторное, нейровизуализационное и нейропсихологическое обследование 130 пациентов с БПКС. Возраст больных составлял от 45 до 75 лет (средний возраст — (60 ± 0,63) года). Среди обследованных преобладали женщины. Больные распределены на две группы. В первую вошли 100 лиц, которые болели СД, во вторую — 30 лиц без имеющихся нарушений углеводного обмена.
Результаты. В первой группе преобладали пациенты с грыжами диска размером до 3 мм (58 %), во второй — с грыжами диска размером от 3 до 7 мм (73,3 %). В результате корреляционного анализа установлено, что у пациентов с БПКС на фоне СД между выраженностью болевого синдрома по 10-балльной шкале оценки боли и размером грыжи достоверной связи не обнаружено (р < 0,05), у пациентов без нарушений углеводного обмена обнаружена прямая связь средней степени (р < 0,05).
Выводы. При БПКС у больных СД большую интенсивность боли вызывали грыжи меньших размеров, чем у пациентов с БПКС без нарушений углеводного обмена.

Ключевые слова: болевой пояснично-крестцовый синдром, сахарный диабет, грыжа межпозвоночного диска.

9. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Порівняльна оцінка результатів ендоваскулярної оклюзії мішкоподібних аневризм у післяопераційні та ранній віддалений періоди лікування

Д.В. ЩЕГЛОВ

Мета — оцінити  результати лікування пацієнтів з мішкоподібними аневризмами (МА) судин головного мозку у ранній та пізній післяопераційні періоди порівняно з даними першого віддаленого контрольного спостереження (за 4 міс) після оклюзії аневризм.
Матеріали і методи. До дослідження було включено 404 хворих, які мали 462 МА. Усі пацієнти перебували на лікуванні у ДУ «НПЦЕНРХ НАМН України» у період 2006—2010 рр. з приводу МА судин головного мозку. Вік хворих — від 6 до 70 років, основну вікову групу становили хворі віком 30—50 років. Чоловіків було 196 (48,5 %), жінок — 208 (51,5 %). Усім хворим проведено ендоваскулярну оклюзію МА з використанням відокремлюваних спіралей та, у разі проведення планових деконструктивних операцій, — балонів-катетерів. У гострий період розриву МА (до 21-ї доби з моменту маніфестації захворювання) було прооперовано 250 (61,9 %) пацієнтів, у холодний (пізніше 21-ї доби) — 144 (35,6 %). Також у дослідження включили 10 (2,5 %) хворих з МА, які не розірвалися. Тяжкість стану оцінювали за шкалою WFNS, якість життя — за шкалою Ранкіна.
Результати. У ранній післяопераційний  період (1-ша — 3-тя доба) рецидивів та крововиливів не спостерігали, у пізній післяопераційний  період (4-та доба — 1 міс) рецидивів не було, але виявлено 5 (1,3 %) повторних крововиливів, усі вони виникли у хворих із МА, які розірвалися (МАР). Хворих прооперовано у гострий період захворювання. У перший віддалений період (1—4-й місяць) діагностовано 62 рецидиви: 34 (55 %) — після оклюзії МАР у гострий період та 28 (45 %) — після оклюзії МАР у холодний період (після 21-ї доби). Якість життя, оцінену 0—2 балами, мали 360 (89 %) хворих у ранній післяопераційний  період, 299 (93,5 %) — у перший віддалений період; 3—4 балами — відповідно 39 (9,7 %) та 18 (5,6 %) хворих за рахунок збільшення показника летальності (6 балів) у пізній післяопераційний  період — 26 (6,4 %) порівняно з раннім післяопераційним  та першим віддаленим періодом — по 2 (0,5 %) хворих відповідно.
Висновки. Відстеження динаміки стану хворих протягом різних післяопераційних  періодів дає змогу зробити певні висновки про тактику контрольного спостереження за хворими, терміни повторних досліджень та можливих повторних операцій. Виявлення рецидивів, крововиливів, можливих інтра- та позаопераційних ускладнень дає змогу проводити оцінку якості життя хворих у різні післяопераційні  періоди. Наявність летальних випадків у пізній післяопераційний  та перший віддалений періоди потребує проведення тривалішого контролю за станом хворих після ендоваскулярної оклюзії церебральних МА.

Ключові слова: церебральна аневризма, ендоваскулярна оклюзія, рецидив мішкоподібної аневризми, повторний крововилив.

 

Сравнительная оценка результатов эндоваскулярной окклюзии мешотчатых аневризм в послеоперационные и ранний отдаленный период лечения

Д.В. ЩЕГЛОВ

Цель — оценить результаты лечения пациентов с мешотчатыми аневризмами (МА) сосудов головного мозга в ранний и поздний послеоперационные периоды по сравнению с данными первого отдаленного контрольного наблюдения (за 4 мес) после окклюзии аневризм.
Материалы и методы. В исследование было включено 404 больных, имевших 462 МА. Все пациенты находились на лечении в ГУ «НПЦЭНРХ НАМН Украины» в период 2006—2010 гг. по поводу МА сосудов головного мозга. Возраст больных — от 6 до 70 лет, основную возрастную группу составляли больные в возрасте 30—50 лет. Мужчин было 196 (48,5 %), женщин — 208 (51,5 %). Всем больным проведена эндоваскулярная окклюзия МА с использованием отделяющихся спиралей и, в случае проведения плановых деконструктивных операций, — баллонов-катетеров. В острый период разрыва МА (до 21-х суток с момента манифестации заболевания) было прооперировано 250 (61,9 %) пациентов, в холодный (позднее 21-х суток) — 144 (35,6 %). Также в исследование включили 10 (2,5 %) больных с МА, которые не разорвались. Тяжесть состояния оценивали по шкале WFNS, качество жизни — по шкале Ранкина.
Результаты. В ранний послеоперационный период (1-е—3-и сутки) рецидивов и повторных кровоизлияний не было, в поздний послеоперационный период (4 сут — 1 мес) рецидивов не наблюдали, однако выявлено 5 (1,3 %) повторных кровоизлияний, все произошли у больных с разорвавшимися МА (МАР), которых прооперировали в острый период. В первый отдаленный период (1—4 мес) диагностировано 62 рецидива: 34 (55 %) — после окклюзии МАР в острый период и 28 (45 %) — после окклюзии МАР в холодный период. Качество жизни, оцененное 0—2 баллами, имели 360 (89 %) больных в ранний послеоперационный период и 299 (93,5 %) — в первый отдаленный, 3—4 баллами — соответственно 39 (9,7 %) и 18 (5,6 %) больных за счет увеличения показателя летальности (6 баллов) в поздний послеоперационный период — 26 (6,4 %) по сравнению с ранним послеоперационным и первым отдаленным периодом — по 2 (0,5 %) пациента соответственно.
Выводы. Отслеживание динамики состояния больного на протяжении разных послеоперационных периодов позволяет планировать тактику контрольного наблюдения за пациентами, сроки проведения контрольных исследований и возможных повторных операций. Выявление рецидивов, повторных кровоизлияний, возможных интра- и внеоперационных осложнений позволяет проводить оценку качества жизни больного в разные послеоперационные периоды. Наличие летальных случаев в поздний послеоперационный и первый отдаленный периоды требует проведения более длительного контроля за больными после эндоваскулярной окклюзии церебральных МА.

Ключевые слова: церебральная аневризма, эндоваскулярная окклюзия, рецидив мешотчатой аневризмы, повторное кровоизлияние.

10. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Хірургічне лікування скроневої епілепсії

К.Р. КОСТЮК

Мета — визначити ефективність різних методів хірургічного лікування скроневої епілепсії (СЕ).
Матеріали і методи. 45 хворих на СЕ були розподілені на дві групи. До групи І ввійшов 21 хворий; хірургічна тактика була спрямована на видалення епілептичного фокусу, який включав як вогнище структурного ураження, так і епілептогенну зону скроневої частки. Всім хворим виконано операцію — передню скроневу лобектомію (ПСЛЕ) у різних її варіантах. До групи ІІ віднесено 24 хворих, яким проводили видалення патологічного вогнища без урахування функціональних електрофізіологічних змін прилеглих ділянок головного мозку, з них 22 хворим виконано резекцію вогнищевого ураження, у 2 випадках топектомію доповнювали ПСЛЕ. Катамнез простежено у строки від 1,5 до 18 років (у середньому протягом 4,5 року).
Результати. Середній вік оперованих хворих у групі І становив 22 роки, у групі ІІ — 24 роки, середня тривалість епілепсії на момент хірургічного втручання — відповідно 13 та 6,5 року. У групі І повне припинення епілептичних нападів або значне зменшення їхньої частоти спостерігали у 19 (90,5 %) хворих, лише у 2 хворих частота нападів зменшилася незначно. У групі ІІ повне припинення або значне зменшення частоти нападів виявлено у 9 (37,5 %) хворих, у 6 хворих після операції частота нападів дещо зменшилася, а у решти — не змінилася.
Висновки. Хворим із СЕ необхідно проводити детальне дослідження, спрямоване на визначення відповідності локалізації структурного ураження головного мозку патологічній біоелектричній активності. У разі їх відповідності передня скронева лобектомія забезпечує повний контроль за епілептичними нападами у більшості оперованих хворих.

Ключові слова: скронева епілепсія, епілептичні напади, психічні розлади, передня скронева лобектомія.

 

Хирургическое лечение височной эпилепсии

К.Р. КОСТЮК

Цель — определить эффективность разных методов хирургического лечения височной эпилепсии (ВЭ).
Материалы и методы. 45 больных ВЭ были распределены на две группы. Группа І состояла из 21 больного, у которого хирургическая тактика была направлена на удаление эпилептического фокуса, включающего как очаг структурного поражения, так и эпилептогенную зону височной части. Всем больным проведена операция — передняя височная лобэктомия (ПВЛЭ) в разных вариантах. К ІІ группе отнесли 24 больных, которым проведено удаление патологического очага без учета электрофизиологических изменений прилежащих участков головного мозга, из них 22 больным проведена резекция очагового поражения, в 2 случаях топэктомия была дополнена ПВЛЭ. Катамнез прослежен в сроки от 1,5 до 18 лет (в среднем в течение 4,5 года).
Результаты. Средний возраст оперированных больных в группе І составлял 22 года, в группе ІІ — 24 года, средняя продолжительность эпилепсии — соответственно 13 и 6,5 года. В группе І полное прекращение эпилептических припадков или значительное уменьшение их частоты имело место у 19 (90,5 %) больных, у 2 больных частота припадков уменьшилась незначительно. В группе ІІ полное прекращение припадков и значительное снижение их частоты наблюдали у 9 (37,5 %) больных, у 6 больных частота припадков уменьшилась незначительно, а у остальных их частота не изменилась после операции.
Выводы. Больным с височной эпилепсией необходимо проводить детальное обследование, направленное на определение соответствия локализации структурного поражения головного мозга патологической электрической активности. В случае их соответствия передняя височная лобэктомия обеспечивает полный контроль эпилептических припадков у большинства оперированных больных.

Ключевые слова: височная эпилепсия, эпилептические припадки, психические расстройства, передняя височная лобэктомия.

11. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Результати хірургічного лікування гіперрефлекторного сечового міхура у хворих з наслідками травматичного ушкодження супрасакральних сегментів спинного мозку

Ю.Я. ЯМІНСЬКИЙ

Мета — поліпшити результати лікування гіперрефлекторного сечового міхура у хворих з наслідками травматичного ушкодження спинного мозку.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування гіперрефлекторного сечового міхура у 29 хворих з наслідками травматичного ушкодження спинного мозку. Використовували такі методи хірургічного лікування: задню сакральну DREZ-томію — у 9 хворих, задню сакральну ризотомію — у 7, задню сакральну ризотомію з електростимуляцією передніх корінців — у 13 хворих. Для оцінки результатів дослідження використовували клінічні дані та результати ретроградної цистоманометрії.
Результати. Найкращі результати відновлення функції сечового міхура отримано в групі хворих, в якій поєднували задню сакральну ризотомію з електростимуляцією передніх корінців. Найгіршими були результати після виконання задньої сакральної DREZ-томії: 2 хворих втратили контроль за функцією сечового міхура.
Висновки. Задня сакральна ризотомія з електростимуляцією передніх сакральних корінців є методом вибору в хірургічному лікуванні гіперактивного сечового міхура.

Ключові слова: гіперактивний сечовий міхур, травма спинного мозку, хірургічне лікування.

 

Результаты хирургического лечения гиперрефлекторного мочевого пузыря у больных с последствиями травматического повреждения супрасакральных сегментов спинного мозга

Ю.Я. ЯМИНСКИЙ

Цель — улучшить результаты лечения гиперрефлекторного мочевого пузыря у больных с последствиями травматического повреждения спинного мозга.
Материалы и методы. Проанализированы результаты хирургического лечения гиперрефлекторного мочевого пузыря у 29 больных с последствиями травматического повреждения спинного мозга. Использовали такие методы хирургического лечения: заднюю сакральную DREZ-томию — у 9 больных, заднюю сакральную ризотомию — у 7, заднюю сакральную ризотомию с электростимуляцией мочевого пузыря — у 13. Для оценки результатов исследования использовали клинические данные и результаты ретроградной цистоманометрии.
Результаты. В группе больных, в которой применяли заднюю сакральную ризотомию с электростимуляцией передних сакральных корешков, получены наилучшие результаты коррекции гиперрефлекторного мочевого пузыря. Наихудшими были результаты после выполнения сакральной DREZ-томии: 2 больных утратили контроль над функцией мочевого пузыря.
Выводы. Задняя сакральная ризотомия с электростимуляцией передних сакральных корешков является методом выбора в хирургическом лечении гиперрефлекторного мочевого пузыря.

Ключевые слова: гиперактивный мочевой пузырь, травма спинного мозга, хирургическое лечение.

12. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Особливості фармакотерапії депресії при невротичних та соматоформних розладах у пацієнтів похилого віку

О.К. НАПРЄЄНКО, А.І. БУРСА

Викладено загальні принципи фармакотерапії депресивних станів при невротичних і соматоформних розладах у пацієнтів похилого віку. Надано рекомендації щодо призначення різних груп психотропних препаратів літнім людям.

Ключові слова: депресія, невротичні розлади, соматоформні розлади, фармакотерапія, антидепресанти, транквілізатори.

 

Особенности фармакотерапии депрессии при невротических и соматоформных расстройствах у пациентов пожилого возраста

А.К. НАПРЕЕНКО, А.И. БУРСА

Изложены общие принципы фармакотерапии депрессивных состояний при невротических и соматоформных расстройствах у пациентов пожилого возраста. Даны рекомендации относительно назначения разных групп психотропных препаратов пожилым людям.

Ключевые слова: депрессия, невротические расстройства, соматоформные расстройства, фармако-терапия, антидепрессанты, транквилизаторы.

13. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Боли в спине: клинические и лечебные аспекты

И.В. ДАМУЛИН, П.А. СЕМЕНОВ

Боль является наиболее частой причиной, по поводу которой пациенты обращаются за медицинской помощью. В частности, боли в спине различной интенсивности в тот или иной период жизни отмечаются у 80—100 % лиц в популяции, поэтому иногда высказывается парадоксальное мнение, что нормой является скорее наличие этой боли, а не ее отсутствие. В течение года боли в спине отмечаются примерно у 20 % лиц в популяции и у 50 % лиц трудоспособного возраста. При этом почти в 2 раза чаще болевой синдром встречается у лиц, чья работа связана с физическими нагрузками. У 80—90 % больных при адекватном лечении острая боль в спине полностью устраняется в течение 2—3 мес. Хронизация боли в спине отмечается в 7—10 % случаев, причем на эту категорию больных приходится 80 % затрат, связанных с болевым синдромом данной локализации. Следует заметить, что возраст, являясь фактором риска развития боли в спине, не рассматривается в качестве фактора риска ее хронизации.

14. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Діагностика та перебіг кавернозних гемангіом головного мозку

О.М. ГЕВ'ЯК, О.І. ТРУТЯК

Описано клінічний випадок діагностики кавернозних гемангіом головного мозку, які ускладнилися крововиливами, у чоловіка старечого віку. Обговорюються тактика лікування та прогноз.

Ключові слова: кавернозні мальформації, каверноми, ангіоми, гемангіоми.

 

Диагностика и течение кавернозных гемангиом головного мозга

О.М. ГЕВЬЯК, О.И. ТРУТЯК

Описан клинический случай диагностики кавернозных гемангиом головного мозга, которые осложнились кровоизлияниями, у мужчины старческого возраста. Обсуждаются тактика лечения и прогноз.

Ключевые слова: кавернозные мальформации, каверномы, ангиомы, гемангиомы.

15. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Вплив ніцерголіну на церебральну, системну та кардіальну гемодинаміку у хворих, які перенесли ішемічний інсульт

В.В. КУЗНЄЦОВ, В.М. БУЛЬЧАК

Мета — провести комплексний аналіз впливу ніцерголіну на показники церебральної, кардіальної, системної гемодинаміки у хворих, які перенесли інсульт, з урахуванням півкульної локалізації ішемічного вогнища.
Матеріали і методи. Обстежено 38 хворих похилого віку у відновний період після атеротромботичного ішемічного інсульту. Пацієнтів з лівопівкульним інсультом було 20, з правопівкульним — 18. Пацієнти отримували ніцерголін у дозі 4 мг внутрішньовенно крапельно протягом 10 днів. Програма обстеження включала: клініко-неврологічний огляд, ультразвукову допплерографію судин голови та шиї з визначенням лінійної систолічної швидкості кровоплину (ЛСШК), пульсаторного індексу (Pi); трансторакальну ехокардіографію, магнітно-резонансну томографію головного мозку; оцінку суб’єктивного стану в балах. Обстеження проводили до та після лікування ніцерголіном.
Результати та обговорення. Після курсового прийому ніцерголіну збільшується ЛСШК та знижується Pi в судинах каротидного та вертебробазилярного басейнів. Вплив ніцерголіну на системну і кардіальну гемодинаміку характеризується збільшенням фракції викиду, зниженням загального периферичного опору судин та реорганізацією взаємозв’язків між показниками центральної (артеріальний тиск) та церебральної гемодинаміки в судинах вертебробазилярного басейну.
Висновки. Позитивний вплив ніцерголіну на різні рівні гемодинаміки у пацієнтів, які перенесли ішемічний інсульт, дає підстави рекомендувати включення цього препарату в систему реабілітації таких хворих.

Ключові слова: ніцерголін, ішемічний інсульт, системна, церебральна, кардіальна гемодинаміка.

 

Влияние ницерголина на церебральную, системную и кардиальную гемодинамику у больных, перенесших ишемический инсульт

В.В. КУЗНЕЦОВ, В.Н. БУЛЬЧАК

Цель — провести комплексный анализ влияния ницерголина на показатели церебральной, кардиальной, системной гемодинамики у больных, перенесших ишемический инсульт, с учетом полушарной локализации ишемического очага.
Материалы и методы. Обследовано 38 больных пожилого возраста в восстановительный период после атеротромботического ишемического инсульта. Пациентов с левополушарным инсультом было 20, с правополушарным — 18. Больные получали ницерголин в дозе 4 мг внутривенно капельно в течение 10 дней. Программа обследования включала: клинико-неврологический осмотр, ультразвуковую допплерографию сосудов головы и шеи с определением линейной систолической скорости кровотока (ЛССК), пульсаторного индекса (Pi); трансторакальную эхокардиографию, магнитно-резонансную томографию головного мозга; оценку субъективного состояния в баллах. Обследование проводили до и после лечения ницерголином.
Результаты. После курсового приема ницерголина увеличивается ЛССК и снижается Pi в сосудах каротидного и вертебробазилярного бассейнов. Влияние ницерголина на системную и кардиальную гемодинамику характеризуется увеличением фракции выброса, снижением общего периферического сопротивления сосудов и реорганизацией взаимосвязей между показателями центральной (артериальное давление) и церебральной гемодинамики в сосудах вертебробазилярного бассейна.
Выводы. Положительное влияние ницерголина на различные уровни гемодинамики у больных, перенесших ишемический инсульт, дает основание рекомендовать включение данного препарата в систему реабилитации этой категории больных.

Ключевые слова: ницерголин, ишемический инсульт, системная, церебральная, кардиальная гемодинамика.

16. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Восстановление сознания и когнитивной функции — фармакологическое обоснование эффектов Глиатилина (по материалам XIII Международной конференции «Актуальные направления в неврологии», 27—29 апреля 2011 года, Судак)

В.В. АФАНАСЬЕВ

Глиатилин — это холинергический препарат пресинаптического действия (вопреки распространенному мнению о том, что он является холиномиметиком центрального действия), усиливает синтез и высвобождение ацетилхолина в холинергических нейронах, а возможно, и в предлежащих к ним глиальных элементах. Глиатилин является предшественником синтеза ацетилхолина, в частности донатором метаболически активного холина, содержащегося в его составе. Сам же ацетилхолин служит нейротрансмиттером холинореактивных систем организма — основного канала регуляции не только витальных, но и таких функций организма человека, как водно-электролитное равновесие, иммунологическая защита, рост и созревание тканей и т. д. Более того, холинореактивные системы эволюционно призваны обеспечивать физиологическую защиту клеточных кластеров от избыточных адренергических влияний и влияний других деполяризующих систем, в том числе глутаматергических. Таким образом, Глиатилин, оказывающий метаболическую поддержку работе холинореактивных систем, может рассматриваться в качестве основного разносистемного антагониста не только эксайтотоксичности, но и гиперкатехоламинемии, и других деполяризующих мембраны воздействий, способных приводить к нарушению работы ЦНС. Именно через холинореактивные системы Глиатилин сохраняет целостность клеточных мембран нейронов ЦНС.

17. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Діабетична енцефалопатія: клініко-діагностична характеристика, лікувальні підходи

Т.В. МИРОНЕНКО, М.О. МИРОНЕНКО, В.В. ЄВТУШЕНКО

Мета — оцінити вплив Нейротропіну на динаміку клініко-неврологічних, біохімічних показників і стан внутрішньомозкової гемодинаміки у пацієнтів з діабетичною енцефалопатією (ДЕ).
Матеріали і методи. Проведено комплексне клініко-неврологічне, психологічне, біохімічне, нейрофізіологічне, нейровізуалізаційне і статистичне дослідження 30 пацієнтів віком від 38 до 59 років, хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу, ускладнений ДЕ, до і після курсового прийому Нейротропіну в дозі 4 мл (200 мг) внутрішньовенно краплинно 1 раз на добу (10 днів), далі 2 мл (100 мг) внутрішньом'язово 1 раз на добу (10 днів) у комплексі з традиційною терапією.
Результати. Після курсового лікування Нейротропіном у пацієнтів з ДЕ значно зменшилися клінічні вияви захворювання (головний біль, запаморочення, швидка стомлюваність, загальна слабкість). Позитивна динаміка відзначена з боку показників вегетативної нервової системи, зменшилися добові коливання артеріального тиску, метеозалежність, нівелювалися вегетосудинні пароксизми. Після лікування спостерігали зменшення дратівливості, тенденцію до нормалізації сну, поліпшення пам’яті, настрою. Рівень депресії за шкалою Гамільтона знизився. Під впливом препарату мала місце активація мнестичних функцій. Спостерігали поліпшення церебральної гемодинаміки, про що свідчило зменшення товщини комплексу інтима—медіа загальної сонної артерії, збільшення лінійної систолічної швидкості кровотоку, зменшення величини індексів резистентності і периферійного опору, зниження швидкості кровотоку базальними венами мозку. Проведені біохімічні дослідження встановили здатність Нейротропіну зменшувати вираженість коагулопатичних тенденцій крові.
Висновки. Застосування Нейротропіну в комплексній терапії у пацієнтів з діабетичною енцефалопатією сприяє позитивному ефекту щодо загального стану (корекція вегетативної дисфункції, психоемоційних порушень, зменшення цефалгії). Поліпшуються когнітивні функції (за результатами тесту запам’ятовування 10 слів), знижується рівень депресії за шкалою Гамільтона, підвищується якість життя (збільшення індексу Бартела), спостерігається тенденція до відновлення церебральної гемодинаміки (за даними ультразвукової допплерографії екстра- та інтракраніальних судин), що свідчить про активацію метаболічних нейрональних процесів.

Ключові слова: діабетична енцефалопатія, клініка, діагностика, лікування, Нейротропін.

 

Диабетическая энцефалопатия: клинико-диагностическая характеристика, лечебные подходы

Т.В. МИРОНЕНКО, М.О. МИРОНЕНКО, В.В. ЕВТУШЕНКО

Цель — оценить влияние Нейротропина на динамику клинико-неврологических, биохимических показателей и состояние внутримозговой гемодинамики у пациентов с диабетической энцефалопатией (ДЭ).
Материалы и методы. Проведено комплексное клинико-неврологическое, психологическое, биохимическое, нейрофизиологическое, нейровизуализационное и статистическое исследование 30 пациентов в возрасте от 38 до 59 лет, страдающих сахарным диабетом (СД) 2 типа, осложненным ДЭ, до и после курсового лечения Нейротропином в дозе 4 мл (200 мг) внутривенно капельно 1 раз в сутки (10 дней), затем 2 мл (100 мг) внутримышечно 1 раз в сутки (10 дней) в комплексе с традиционной терапией.
Результаты. На фоне лечения Нейротропином у пациентов с ДЭ значительно уменьшились клинические проявления заболевания (головная боль, головокружение, быстрая утомляемость, общая слабость). Позитивная динамика отмечена и со стороны показателей вегетативной нервной системы, уменьшились суточные колебания артериального давления, метеозависимость, нивелировались вегетососудистые пароксизмы. После проведенного лечения наблюдали уменьшение раздражительности, нормализацию сна, улучшение памяти, настроения. Уровень депрессии по шкале Гамильтона снизился. Под влиянием препарата произошла активация мнестических функций. Зарегистрировано улучшение церебральной гемодинамики (уменьшение толщины комплекса интима—медиа общей сонной артерии, увеличение линейной систолической скорости кровотока, уменьшение величины индексов резистентности и периферического сопротивления, снижение скорости кровотока по базальным венам мозга). Проведенные биохимические исследования выявили способность Нейротропина уменьшать выраженность коагулопатических тенденций крови.
Выводы. Применение Нейротропина в комплексной терапии пациентов с диабетической энцефалопатией оказывает позитивный эффект на общее состояние (коррекция вегетативной дисфункции, психоэмоциональных расстройств, уменьшение цефалгии). Улучшаются когнитивные функции (по результатам теста запоминания 10 слов), снижается уровень депрессии по шкале Гамильтона, повышается качество жизни (увеличение индекса Бартела), наблюдается тенденция к восстановлению церебральной гемодинамики (по данным ультразвуковой допплерографии экстра- и интракраниальных сосудов), что свидетельствует об активации метаболических нейрональных процессов.

Ключевые слова: диабетическая энцефалопатия, клиника, диагностика, лечение, Нейротропин.

18. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Поліфункціональний механізм дії Тріттіко (тразодону) і сфера його клінічного застосування

ЕДЕ ФРЕШСКА

Тріттіко (тразодон) — це антидепресант, який є антагоністом рецепторів серотоніну (5-гідрокситриптофан), пригнічує зворотне захоплення серотоніну синаптосомами головного мозку і вважається поліфункціональним психофармацевтичним засобом завдяки його унікальним можливостям взаємодії з рецепторами. Тріттіко найчастіше показаний при лікуванні депресій. Документально підтверджено його ефективність при лікуванні депресивних станів у людей літнього віку (на відміну від агомелатину). Цей препарат також широко застосовують як замінник бензодіазепінів або снодійних засобів, подібних до бензодіазепінів, завдяки його анксіолітичному і снодійному ефекту, який спостерігають у пацієнтів, що страждають на депресію. Дані, отримані з офіційних джерел, підтверджують його ефективність при лікуванні стану загальної тривоги, хронічного больового синдрому, а також при його застосуванні як анксіолітичного засобу у випадках алкогольної або бензодіазепінової залежності. Тразодон — досить безпечний препарат порівняно з іншими, зокрема найсучаснішими антидепресантами. Слід також відзначити його здатність підтримувати лібідо і не спричинювати збільшення маси тіла у пацієнтів. Можна з високою ймовірністю припустити, що просування Тріттіко сприятиме зменшенню частоти випадків застосування бензодіазепінів для лікування тривожно-депресивних станів, що нині спостерігається необґрунтовано часто. 

Ключові слова: алкоголізм, порушення сну, лікарська залежність від бензодіазепіну, депресія, стан тривоги.

 

Полифункциональный механизм действия Триттико (тразодона) и область его клинического применения

ЭДЕ ФРЕШСКА

Триттико (тразодон) — это антидепрессант, который является антагонистом рецепторов серотонина (5-гидрокситриптофан), ингибирует обратный захват серотонина синаптосомами головного мозга и считается полифункциональным психофармацевтическим средством вследствие его уникальных возможностей взаимодействия с рецепторами. Триттико чаще всего показан при лечении депрессий. Документально подтверждена его эффективность при лечении депрессивных состояний у людей пожилого возраста (в отличие от агомелатина). Этот препарат также широко применяют в качестве заменителя бензодиазепинов или снотворных средств, подобных бензодиазепинам, благодаря его анксиолитическому и снотворному эффекту, наблюдаемому у пациентов, страдающих депрессией. Данные, полученные из официальных источников, подтверждают его эффективность при лечении состояния общей тревоги, хронического болевого синдрома, а также при его применении в качестве анксиолитического средства в случаях алкогольной или бензодиазепиновой зависимости. Тразодон — достаточно безопасный препарат по сравнению с другими, в том числе самыми современными антидепрессантами. Следует также отметить его способность поддерживать либидо и не вызывать увеличение массы тела у пациентов. Можно с высокой степенью вероятности предположить, что продвижение Триттико будет способствовать уменьшению частоты случаев применения бензодиазепинов для лечения тревожно-депрессивных состояний, что в настоящее время наблюдается необоснованно часто.

Ключевые слова: алкоголизм, нарушение сна, лекарственная зависимость от бензодиазепина, депрессия, состояние тревоги.

19. ІСТОРИЧНІ ПОСТАТІ

 

Назавжди в нашій пам'яті. До 91-ї річниці від дня народження академіка А.П. Ромоданова

В.І. ЦИМБАЛЮК, М.О. МАРУЩЕНКО, О.І. ТРОЯН

Напередодні ювілейного для нашого університету року медична громадськість України відзначила 90-річчя від дня народження академіка Андрія Петровича Ромоданова — всесвітньо відомого нейрохірурга, вченого, педагога, громадського діяча, доктора медичних наук, професора, директора Інституту нейрохірургії (1964—1993), завідувача кафедри нейрохірургії Київського медичного інституту (1986—1993), заслуженого діяча науки і техніки УРСР, лауреата Державної премії України, академіка АН України, АМН України і РАМН, Героя Соціалістичної Праці, кавалера 25 державних нагород, почесного члена багатьох нейрохірургічних товариств світу, Вчителя для багатьох поколінь нейрохірургів.


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»