Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№1(2) // 2007

 

Обкладинка

 

1. ДО ПРОБЛЕМИ ЦЕРЕБРОВАСКУЛЯРНОЇ ПАТОЛОГІЇ

 

Сучасні підходи до профілактики гострих порушень мозкового кровообігу у хворих на цукровий діабет

Б.М. МАНЬКОВСЬКИЙ

Цукровий діабет є незалежним чинником ризику розвитку ішемічного інсульту. Перебіг гострих порушень мозкового кровообігу у хворих на цукровий діабет характеризується більш високою летальністю порівняно з такою в осіб без діабету. Основними засобами профілактики інсульту при цукровому діабеті є препарати, які коригують гіперглікемію, артеріальну гіпертензію, дисліпідемію, впливають на реологічні властивості крові.

Ключові слова: цукровий діабет, інсульт, гіперглікемія, артеріальна гіпертензія, метаболічний синдром, серцево-судинні захворювання.

 

Современные подходы к профилактике острых нарушений мозгового кровообращения у больных сахарным диабетом

Б.Н. МАНЬКОВСКИЙ

Сахарный диабет представляет собой независимый фактор риска развития ишемического инсульта. Течение острых нарушений мозгового кровообращения у больных сахарным диабетом характеризуется более высокой летальностью по сравнению c такой у лиц без диабета. Основными средствами профилактики инсульта при сахарном диабете являются препараты, корригирующие гипергликемию, артериальную гипертензию, дислипидемию, воздействующие на реологические свойства крови.

Ключевые слова: сахарный диабет, инсульт, гипергликемия, артериальная гипертензия, метаболический синдром, сердечно-сосудистые заболевания.

2. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Вікові особливості стану мозкового кровообігу в осіб з високим генетичним та екологічним ризиком розвитку цереброваскулярної патології

В.В. КУЗНЕЦОВ, Е.П. КРАСИЛЕНКО

Мета — порівняльний аналіз вікової структури взаємозв’язків різних рівнів мозкового кровотоку в осіб з високим екологічним та генетичним ризиком розвитку цереброваскулярної патології.
Матеріали та методи. У 65 інтактних до радіаційного фактора осіб контрольної групи (КГ) без обтяженого цереброваскулярною патологією (ЦВП) генеалогічного анамнезу, 58 радіаційно інтактних родичів хворих на ішемічний інсульт (РХІІ) першого ступеня споріднення, 97 учасників ліквідації наслідків аварії (ЛНА) на ЧАЕС з необтяженим ЦВП родинним анамнезом віком 30—69 років методом ультразвукової допплерографії досліджено стан мозкового кровотоку.
Результати. З віком посилюються взаємозв’язки показників гемодинаміки в судинах каротидного та вертебрально-базилярного басейнів. У РХІІ посилення кореляції між значеннями показників лінійної систолічної швидкості кровотоку (ЛСШК) в екстра- та інтракраніальних відділах каротидного басейну, а також в артеріях вертебрально=базилярного басейну (ВББ) настає в середньому на 20 років раніше (у віці 40—49 та 30—39 років відповідно) порівняно з КГ (у 60—69 та 50—59 років відповідно). В учасників ЛНА на ЧАЕС посилення зв’язків між ЛСШК у каротидному басейні та ВББ відбувається одночасно (у віці 30—39 років) і раніше, ніж в осіб КГ, у середньому на 30 та 20 років відповідно. У РХІІ кореляція між значеннями ЛСШК у гомолатеральних інтракраніальних відділах каротидного басейну та ВББ формується в 40—49 років, в учасників ЛНА на ЧАЕС — у 30—39 років, тоді як у осіб КГ діапазон регуляції взаємозв’язків значень гемодинамічних показників у каротидному басейні та ВББ в усі досліджені вікові періоди залишається достатньо широким. Найбільш жорсткі порівняно з КГ внутрішньосистемні зв’язки мозкового кровотоку у РХІІ встановлені у віці 40—59 років, в учасників ЛНА на ЧАЕС — у 30—59 років.
Висновки. Отримані результати свідчать про прогероїдний дисрегулюючий вплив генетичного фактора, а також факторів Чорнобильської аварії на системну регуляцію церебральної гемодинаміки.

Ключові слова: ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС, родичі хворих на ішемічний інсульт, екстра- та транскраніальна ультразвукова допплерографія, церебральна гемодинаміка, лінійна систолічна швидкість кровотоку.

 

Возрастные особенности состояния мозгового кровообращения у лиц с высоким генетическим и экологическим риском развития цереброваскулярной патологии

В.В. КУЗНЕЦОВ, Е.П. КРАСИЛЕНКО

Цель — cравнительный анализ возрастной структуры взаимосвязей различных уровней мозгового кровотока у лиц с высоким экологическим и генетическим риском развития цереброваскулярной патологии.
Материалы и методы. У 65 интактных к радиационному фактору лиц контрольной группы (КГ) без отягощенного цереброваскулярной патологией (ЦВП) генеалогического анамнеза, 58 радиационно интактных родственников больных ишемическим инсультом (РБИИ) первой степени родства, 97 участников ликвидации последствий аварии (ЛПА) на ЧАЭС с неотягощенным ЦВП семейным анамнезом в возрасте 30—69 лет методом ультразвуковой допплерографии исследовано состояние мозгового кровотока.
Результаты. С возрастом усиливаются взаимосвязи показателей гемодинамики в сосудах каротидного и Вертебрально-базилярного бассейнов. У РБИИ усиление корреляции между значениями показателей линейной систолической скорости кровотока (ЛССК) в экстра= и интракраниальных отделах каротидного бассейна, а также в артериях вертебрально-базилярного бассейна (ВББ) наступает в среднем на 20 лет раньше (в возрасте 40—49 и 30—39 лет соответственно) по сравнению с КГ (в 60—69 и 50—59 лет соответственно). У участников ЛПА на ЧАЭС усиление связей между значениями ЛССК в каротидном бассейне и ВББ происходит одновременно (в возрасте 30—39 лет) и раньше, чем у лиц КГ, в среднем на 30 и 20 лет соответственно. У РБИИ корреляция между значениями ЛССК в гомолатеральных интракраниальных отделах каротидного бассейна и ВББ формируется в 40—49 лет, у участников ЛПА на ЧАЭС — в 30 — 39 лет, в то время как у лиц КГ диапазон регуляции взаимосвязей значений гемодинамических показателей в каротидном бассейне и ВББ во все рассматриваемые возрастные периоды остается достаточно широким. Наиболее жесткие по сравнению с КГ внутрисистемные связи мозгового кровотока у РБИИ установлены в возрасте 40—59 лет, у участников ЛПА на ЧАЭС — 30—59 лет.
Выводы. Полученные результаты свидетельствуют о прогероидном дисрегулирующем влиянии генетического фактора, а также факторов Чернобыльской аварии на системную регуляцию церебральной гемодинамики.

Ключевые слова: ликвидаторы последствий аварии на ЧАЭС, родственники больных ишемическим инсультом, экстра- и транскраниальная ультразвуковая допплерография, церебральная гемодинамика, линейная систолическая скорость кровотока.

3. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Порівняльна характеристика змін вмісту карбонільованих білків при геморагічному та ішемічному мозкових інсультах

В.І. ДАРІЙ, О.В. БУТ, І.Г. ВІЦИНА, О.М. БРИГАДИР, М.І. ВОЄВОДИН

Мета — вивчення особливостей вільнорадикальної патології шляхом порівняльного аналізу змін вмісту карбонільованих білків (КБ) і продуктів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) у сироватці крові у хворих на геморагічний (ГІ) та ішемічний (ІІ) мозковий інсульт у найгострішому періоді захворювання.
Матеріали і методи. Під клінічним спостереженням перебувало 47 пацієнтів з мозковим інсультом і 15 здорових осіб. Патогенетичні аспекти вільнорадикальної патології вивчали шляхом порівняльного аналізу змін вмісту КБ і продуктів ПОЛ у крові у 37 хворих мозковим інсультом.
Результати. Встановлено, що у хворих на мозковий інсульт у гострій стадії зміна вмісту КБ у крові була інтенсивнішою, ніж зміна концентрації продуктів ПОЛ. Це є перспективним щодо оцінки ушкоджуючої дії оксидантного стресу при мозкових інсультах. При ГІ спостерігаються більш виражені зміни рівня КБ, ніж при ІІ. Вміст реактивних речовин тіобарбітурової кислоти у крові зростає меншою мірою порівняно з аналогічним показником у здорових осіб.
Висновки. Моніторинг концентрації КБ у крові видається більш точним маркером при оцінці ушкоджуючої дії оксидантного стресу при гострих порушеннях мозкового кровообігу. При ГІ спостерігаються більш виражені зміни вмісту КБ, ніж при ІІ.

Ключові слова: карбонільовані білки, перекисне окиснення ліпідів, мозковий інсульт.

 

Сравнительная характеристика изменений содержания карбонилированных белков при геморрагическом и ишемическом мозговых инсультах

В.И. ДАРИЙ, О.В. БУТ, И.Г. ВИЦИНА, Е.Н. БРИГАДИР, Н.И. ВОЕВОДИН

Цель — изучение особенностей свободнорадикальной патологии путем сравнительного анализа изменений содержания карбонилированных белков (КБ) и продуктов перекисного окисления липидов (ПОЛ) в сыворотке крови у больных геморрагическим (ГИ) и ишемическим (ИИ) мозговым инсультом в наиболее остром периоде заболевания.
Материалы и методы. Под клиническим наблюдением находилось 47 пациентов с мозговым инсультом и 15 здоровых лиц. Патогенетические аспекты свободнорадикальной патологии изучали путем сравнительного анализа изменения содержания КБ и продуктов ПОЛ в крови у 37 больных мозговым инсультом.
Результаты. Установлено, что у больных мозговым инсультом в острой стадии изменение содержания КБ в крови было более интенсивным, чем изменение концентрации продуктов ПОЛ, что является перспективным в отношении оценки поражающего действия оксидантного стресса при мозговых инсультах. При ГИ наблюдаются более выраженные изменения уровня КБ, чем при ИИ. Содержание реактивных веществ тиобарбитуровой кислоты в крови возрастает в меньшей степени по сравнению с аналогичным показателем у здоровых лиц.
Выводы. Мониторинг концентрации КБ в крови представляется более точным маркером при оценке повреждающего действия оксидантного стресса при острых нарушениях мозгового кровообращения. При ГИ наблюдаются более выраженные изменения содержания КБ, чем при ИИ.

Ключевые слова: карбонилированные белки, перекисное окисление липидов, мозговой инсульт.

4. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Нейроімунні взаємозв’язки при ішемічних ураженнях головного мозку

М.С. БРОВЧЕНКО, С.А. БИЧКОВА

Мета — вивчення запально-нейроімунних порушень у пацієнтів з наслідками ішемічних інсультів, а також шляхів корекції цих порушень.
Матеріали та методи. Обстежено 50 хворих віком від 40 до 65 років з наслідками ішемічного інсульту. Визначали вміст основних субпопуляцій лімфоцитів (СD3, CD4, CD8, CD16, CD19, CD25, CD54, CD95) за допомогою моноклональних антитіл та методом проточної цитофлюориметрії, а також рівень фактора некрозу пухлин, інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-4, інтерлейкіну-6 методом імуноферментного аналізу. Результати роботи оцінювали в динаміці під час проведення реабілітаційного лікування (21 день) та порівнювали з такими у контрольній групі (25 практично здорових осіб).
Результати. Використання симвастатину в комплексному лікуванні хворих з наслідками ішемічного інсульту супроводжувалося зменшенням кількості СD8-лімфоцитів — з (28,1 ± 1,7) до (20,8 ± 2,1) %, зростанням імунорегуляторного індексу — з 1,24 ± 0,11 до 1,93 ± 0,12 (р < 0,01), достовірним зменшенням кількості СD54-лімфоцитів — з (15,1 ± 1,65) до (9,2 ± 0,86) %, зменшенням кількості активованих СD95-лімфоцитів — з (9,2 ± 0,85) до (3,4 ± 0,56) % (р < 0,01), а також сприяло зменшенню рівня прозапальних цитокінів до значень здорових осіб.
Висновки. З метою корекції порушень цитокіно-імунного статусу у хворих з ішемічними ураженнями головного мозку доцільно використовувати препарати з групи статинів, які сприяють зниженню активаційних процесів у лімфоцитах, зростанню імунорегуляторного індексу, що зумовлює позитивний вплив на стан клітинного імунітету та пригнічення імунних механізмів атерогенезу у хворих з ішемічним ураженням головного мозку.

Ключові слова: апоптоз, ішемія головного мозку, клітинний імунітет, статини.

 

Нейроиммунные взаимосвязи при ишемических поражениях головного мозга

М.С. БРОВЧЕНКО, С.А. БЫЧКОВА

Цель — изучение воспалительно-нейроимунных нарушений у пациентов с последствиями ишемических инсультов, а также путей коррекции этих нарушений.
Материалы и методы. Обследовано 50 больных в возрасте от 40 до 65 лет с последствиями ишемического инсульта. Определяли содержание основных субпопуляций лимфоцитов (СD3, CD4, CD8, CD16, CD19, CD25, CD54, CD95) с помощью моноклональных антител и методом проточной цитофлюориметрии, а также уровень фактора некроза опухоли, интерлейкина-1, интерлейкина-4, интерлейкина-6 методом иммуноферментного анализа. Результаты работы оценивали в динамике во время проведения реабилитационного лечения (21 день) и сравнивали с такими в контрольной группе (25 практически здоровых лиц).
Результаты. Использование симвастатина в комплексном лечении больных с последствиями ишемического инсульта сопровождалось уменьшением количества СD8-лимфоцитов — с (28,1 ± 1,7) до (20,8 ± 2,1) %, возрастанием иммунорегуляторного индекса — с 1,24 ± 0,11 до 1,93 ± 0,12 (р < 0,01), достоверным уменьшением количества СD54-лимфоцитов с (15,1 ± 1,65) до (9,2 ± 0,86) %, уменьшением количества активированных СD95-лимфоцитов — с (9,2 ± 0,85) до (3,4 ± 0,56) % (р < 0,01), а также содействовало уменьшению уровня првоспалительных цитокинов до значений здоровых лиц.
Выводы. В целях коррекции нарушений цитокино-иммунного статуса у больных с ишемическими поражениями головного мозга целесообразно использовать препараты из группы статинов, которые способствуют снижению активационных процессов в лимфоцитах, возрастанию иммунорегуляторного индекса, который предопределяет положительное влияние на состояние клеточного иммунитета и угнетения иммунных механизмов атерогенеза у больных с ишемическим поражением головного мозга.

Ключевые слова: апоптоз, ишемия головного мозга, клеточный иммунитет, цитокины, статины.

5. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Критерії медико-соціальної експертизи обмеження життєдіяльності при мозковому інсульті

В.А. ГОЛИК, А.В. ІПАТОВ, Г.В. РУСИНА, О.М. МОРОЗ

Мета — вдосконалити критерії медико-соціальної експертизи обмеження життєдіяльності з використанням шкал бальної оцінки функціональних розладів при мозкових інсультах.
Матеріали і методи. Обстежено 110 пацієнтів працездатного віку, що одержали інвалідність унаслідок мозкового інсульту. Оцінювався розподіл хворих за статтю, віком, класами праці. Кількісну характеристику різних доменів функціонального стану пацієнтів оцінювали за допомогою бальних шкал: загальної функціональної активності (Barthel Index), функціональної активності верхньої і нижньої кінцівок (European Stroke Scale), стану рівноваги (шкали Bohannon, Berg).
Результати. При проведенні аналізу вираженості функціональної недостатності кінцівок, стану координаторної сфери, загальної функціональної активності хворих з використанням стандартизованих шкал бальної оцінки достовірної різниці показників бальних оцінних шкал і доменів Міжнародної класифікації функціонування при ураженнях різних судинних басейнів не виявлено. Запропоновано вдосконалені критерії медико-соціальної експертизи обмеження життєдіяльності при мозкових інсультах з використанням сучасних шкал бальної оцінки функціонального стану хворих, обґрунтована можливість їхнього рутинного використання.
Висновки. Показано, що ступінь обмеження життєдіяльності і група інвалідності визначаються в основному синдромологічним спектром функціональних порушень. Удосконалені критерії встановлення груп інвалідності у пацієнтів, які перенесли мозковий інсульт, дозволять більш об’єктивно визначати ступінь непрацездатності у цієї категорії хворих.

Ключові слова: мозковий інсульт, медико-соціальна експертиза, обмеження життєдіяльності, шкали бальної оцінки.

 

Критерии медико-социальной экспертизы ограничения жизнедеятельности при мозговом инсульте

В.А. ГОЛИК, А.В. ИПАТОВ, А.В. РУСИНА, Е.Н. МОРОЗ

Цель — усовершенствовать критерии медико-социальной экспертизы ограничения жизнедеятельности с использованием шкал балльной оценки функциональных расстройств при мозговых инсультах.
Материалы и методы. Обследованы 110 пациентов трудоспособного возраста, получивших инвалид ность вследствие мозгового инсульта. Оценивалось распределение больных по полу, возрасту, классам труда.
Количественную характеристику различных доменов функционального состояния пациентов оценивали при помощи балльных шкал: общей функциональной активности (Barthel Index), функциональной активности верхней и нижней конечностей (European Stroke Scale), состояния равновесия (шкалы Bohannon, Berg).
Результаты. При проведении анализа выраженности функциональной недостаточности конечностей, состояния координаторной сферы, общей функциональной активности больных с использованием стандартизованных шкал балльной оценки, достоверных различий показателей балльных оценочных шкал и доменов Международной классификации функционирования при поражении разных сосудистых бассейнов не обнаружено. Предложены усовершенствованные критерии медико-социальной экспертизы ограничения жизнедеятельности при мозговых инсультах с использованием современных шкал балльной оценки функционального состояния больных, обоснована возможность их рутинного использования.
Выводы. Показано, что степень ограничения жизнедеятельности и группа инвалидности определяются в основном синдромологическим спектром функциональных нарушений. Усовершенствованные критерии установления групп инвалидности у пациентов, перенесших мозговой инсульт, позволят более объективно определять степень нетрудоспособности у данной категории больных.

Ключевые слова: мозговой инсульт, медико-социальная экспертиза, ограничение жизнедеятельности, шкалы балльной оценки.

6. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Перспективи лікування когнітивних порушень при хворобі Паркінсона

Г.С. МОСКОВКО, С.П. МОСКОВКО

Мета — з'ясування поширеності когнітивних порушень (деменції) у популяційній когорті хворих з хворобою Паркінсона (ХП), а також обговорення можливих стратегій їхньої корекції.
Матеріали та методи. Обстежено 256 хворих з ХП із популяційної когорти: 134 жінки, середній вік (63,48 ± 9,48) року та 122 чоловіки, середній вік (60,20 ± 9,8) року. Використовувався скринінговий метод виявлення дементних розладів за допомогою шкали MMSE (Mini-Mental State Examination). Проводився кореляційний аналіз наявності деменції з показниками перебігу ХП та окремими симптомами.
Результати. У 20 (7,8 %) пацієнтів встановлено ознаки деменції (< 26 балів за MMSE), що, ймовірно, відбиває популяційну тенденцію для цієї категорії хворих. Ці пацієнти мали достовірно більший вік та пізніший вік початку хвороби і характеризувалися більш високими оцінками стадії та тяжкості захворювання, а також більшою вираженістю депресивних розладів. Предикторами розвитку деменції виявилися розлади ходи, поява постуральної нестабільності та падінь.
Висновки. Симптоми аксіальних порушень (недофамінергічні) формують певний патерн у структурі хвороби на більш пізніх її етапах, що відрізняється від тремор-домінантного типу розладів на початку хвороби, і є показником високого ризику розвитку деменції у разі ідіопатичної ХП.

Ключові слова: хвороба Паркінсона, клінічні фенотипи, когнітивні порушення, синдром деменції, епідеміологія.

 

Перспективы лечения когнитивных нарушений при болезни Паркинсона

Г.С. МОСКОВКО, С.П. МОСКОВКО

Цель — выяснение распространенности когнитивных нарушений (деменции) в популяционной когорте больных с болезнью Паркинсона (БП), а также обсуждение возможных стратегий их коррекции.
Материалы и методы. Обследовано 256 больных с БП из популяционной когорты (134 женщины, средний возраст (63,48 ± 9,48) года и 122 мужчины, средний возраст (60,20 ± 9,8) года). Использовался скриннинговый метод выявления дементных расстройств с помощью шкалы MMSE (Mini-mental State Examination). Проводился корреляционный анализ наличия деменции с показателями течения БП и отдельными ее симптомами.
Результаты. У 20 (7,8 %) пациентов были выявлены признаки деменции (< 26 баллов по MMSE), что, вероятно, отражает популяционную тенденцию для данной категории больных. Эти пациенты имели достоверно больший возраст и более поздний возраст начала болезни и характеризовались более высокими оценками стадии и тяжести заболевания, а также большей выраженностью депрессивных расстройств. Предикторами развития деменции оказались расстройства ходьбы, появление постуральной нестабильности и падений.
Выводы. Симптомы аксиальных нарушений (недофаминэргические) формируют определенный паттерн в структуре болезни на более поздних ее этапах, отличающийся от тремор-доминантного типа расстройств в начале заболевания, и являются показателем высокого риска развития деменции при идиопатической БП.

Ключевые слова: болезнь Паркинсона, клинические фенотипы, когнитивные нарушения, синдром деменции, эпидемиология.

7. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Рухові функції та імунний статус хворих на розсіяний склероз після ендолюмбального введення алогенних фетальних нейроклітин

В.І. ЦИМБАЛЮК, Л.І. СОКОЛОВА, М.І. ЛІСЯНИЙ, О.В. МАРКОВА, Л.Д. ПІЧКУР, Л.Л. ЧЕБОТАРЕВА, В.А. РУДЕНКО, О.Ю. ЧУВАШОВА, Л.Д. ЛЮБИЧ, А.І. ТРЕТЬЯКОВА, Н.О. ГАЛЯРНИК, Л.Ф. СИНЯВСЬКА, А.Г. ПОТАПОВА, І.А. ВОТЯКОВА, С.О. ВАСИЛОВСЬКА, С.А. ВЕРБОВСЬКА

Мета — дослідити ефективність використання алогенних фетальних нейроклітин у хворих на розсіяний склероз (РС) для поновлення рухових порушень і корекції імунологічних змін.
Матеріали та методи. Через 6—12 місяців після ендолюмбального ін'єкційного введення алогенних фетальних нейроклітин обстежено 20 хворих на РС. Ступінь неврологічного дефіциту оцінювали за шкалою EDSS (Expanded Disability Status Scale). Імунологічне обстеження включало імунологічні тести І і ІІ порядку з визначенням специфічних і нейроспецифічних показників імунітету.
Результати. У 15 хворих відзначено покращання суб’єктивного стану після лікування і об’єктивне зниження ступеня неврологічного дефіциту на 0,5—1 бал за шкалою EDSS. У 3 пацієнтів спостерігалося тимчасове поліпшення стану, у 2 змін не було. В імунному статусі зафіксовано нормалізацію підвищених рівнів CD4 та CD8 лімфоцитів, спонтанної цитотоксичності лімфоцитів, зміни імунорегуляторного індексу. З боку нейроспецифічних реакцій відзначено тенденцію до зменшення кількості автоантитіл до всіх нейробілків після лікування.
Висновки. Помірне і значне поліпшення (на 0,5—1,0 бал) спостерігається переважно у хворих з цереброспінальною формою РС з вираженими руховими порушеннями. Ендолюмбальне введення алогенних фетальних нейроклітин супроводжується модулюючим впливом на показники імунної системи хворих на РС. Напрям коригувального впливу зазначеного лікування на імунну систему залежить від вихідного варіанта імунологічних змін (автоімунний або цитотоксичний).

Ключові слова: розсіяний склероз, лікування, алогенні фетальні нейроклітини.

 

Двигательные функции и иммунный статус больных рассеянным склерозом после эндолюмбального введения аллогенных фетальных нейроклеток

В.И. ЦЫМБАЛЮК, Л.И. СОКОЛОВА, Н.И. ЛИСЯНЫЙ, О.В. МАРКОВА, Л.Д. ПИЧКУР, Л.Л. ЧЕБОТАРЕВА, В.А. РУДЕНКО, О.Ю. ЧУВАШОВА, Л.Д. ЛЮБИЧ, А.И. ТРЕТЬЯКОВА, Н.О. ГАЛЯРНИК, Л.Ф. СИНЯВСКАЯ, А.Г. ПОТАПОВА, И.А. ВОТЯКОВА, С.О. ВАСИЛОВСКАЯ, С.А. ВЕРБОВСКАЯ

Цель — исследовать эффективность использования аллогенных фетальных нейроклеток у больных с рассеянным склерозом (РС) для восстановления двигательных нарушений и коррекции иммунологических изменений.
Материалы и методы. Через 6—12 месяцев после эндолюмбального инъекционного введения аллоген ных фетальных нейроклеток обследовано 20 больных РС. Степень неврологического дефицита оценивали по шкале EDSS (Expanded Disabilitу Status Sсale). Иммунологическое обследование включало иммунологические тесты І и ІІ порядка с определением специфических и нейроспецифических показателей иммунитета.
Результаты. У 15 больных зафиксировано улучшение субъективного состояния после лечения и объективное снижение степени неврологического дефицита на 0,5—1,0 балл по шкале EDSS. У 3 пациентов наблюдалось временное улучшение состояния, у 2 — изменений не произошло. В иммунном статусе зафиксирована нормализация повышенных уровней CD4 и CD8 лимфоцитов, спонтанной цитотоксичности лимфоцитов, изменения иммунорегуляторного индекса. Со стороны нейроспецифических реакций отмечена тенденция к уменьшению количества аутоантител ко всем нейробелкам после лечения.
Выводы. Умеренное и значительное улучшение (на 0,5—1,0 балл) наблюдается приемущественно у больных с цереброспинальной формой РС с выраженными двигательными нарушениями. Эндолюмбальное введение аллогенных фетальных нейроклеток сопровождается модулирующим влиянием на показатели иммунной системы больных РС. Направление корригирующего влияния упомянутого лечения на иммунную систему зависит от исходного варианта иммунологических изменений (аутоиммунный или цитотоксический).

Ключевые слова: рассеянный склероз, лечение, аллогенные фетальные нейроклетки.

8. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Клінічні особливості розсіяного склерозу у дітей у Львівській області

Т.І. НЕГРИЧ, М.С. ШОРОБУРА

Мета — вивчити особливості клінічного перебігу розсіяного склерозу (РС) у дітей у Львівській області за даними регіонального реєстру.
Матеріали та методи. Оглянуто 82 дорослих та 16 дітей із достовірно підтвердженим діагнозом РС. Вивчали такі показники: анамнез життя та соціально-побутовий статус хворих, неврологічний статус, клінічну форму РС, тип перебігу, ступінь тяжкості захворювання, фактори його ризику.
Результати. У дорослих хворих в анамнезі переважали професійні шкідливості, у дітей — шкідливі звички.
Порівняльний аналіз можливих факторів ризику РС не виявив суттєвих відмінностей між дорослими хворими і дітьми. У більшості пацієнтів спостерігали цереброспінальну форму РС, ремітуючо-рецидивуючий тип перебігу (у дітей — у 100 % випадків) і легкий ступінь вияву патологічного процесу. У клінічній картині РС у дівчаток домінували рухові та чутливі розлади, порушення функцій зорового нерва. У хлопчиків друга ремісія РС була короткою, вік дебюту перших симптомів хвороби — більш раннім, захворювання у них з часом набувало характеру поступового прогресування з ознаками стійкого неврологічного дефіциту.
Висновки. Тривалість першої ремісії зумовлює у подальшому тяжкість перебігу захворювання, в тому числі наростання неврологічного дефіциту. Останній проявляється зазвичай руховими та чутливими порушеннями, а також розладами координації.

Ключові слова: розсіяний склероз, діти, клінічний перебіг.

 

Клинические особенности рассеянного склероза у детей во Львовской области

Т.И. НЕГРИЧ, М.С. ШОРОБУРА

Цель — изучить особенности клинического течения рассеянного склероза (РС) у детей во Львовской области по данным регионального реестра.
Материалы и методы. Осмотрено 82 взрослых и 16 детей с достоверно подтвержденным диагнозом РС.
Изучали такие показатели: анамнез жизни и социально-бытовой статус больных, неврологический статус, клиническую форму РС, тип течения, степень тяжести заболевания, факторы его риска.
Результаты. У взрослых больных в анамнезе преобладали профессиональные вредности, у детей — вредные привычки. Сравнительный анализ возможных факторов риска РС не обнаружил существенных отличий между взрослыми больными и детьми. У большинства пациентов наблюдалась цереброспинальная форма РС, ремитирующе-рецидивный тип течения (у детей — в 100 % случаев) и легкая степень проявления патологического процесса. В клинической картине РС у девочек доминировали двигательные и чувствительные расстройства, нарушение функций зрительного нерва. У мальчиков вторая ремиссия РС была короткой, возраст дебюта первых симптомов болезни — более ранним, заболевание у них с течением времени приобретало характер постепенного прогрессирования с признаками стойкого неврологического дефицита.
Выводы. Продолжительность первой ремиссии предопределяет в дальнейшем тяжесть течения заболевания, в том числе нарастания неврологического дефицита. Последний проявляется, как правило, двигательными и чувствительными нарушениями, а также расстройствами координации.

Ключевые слова: рассеянный склероз, дети, клиническое течение.

9. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Вплив несприятливих факторів пре- та перинатального періодів на найближчий і віддалений прогноз розвитку неврологічного дефіциту

Л.І. ГРИНЕНКО, В.М. ЄФІМЕНКО, В.Г. ГУР’ЯНОВ, Ю.Є. ЛЯХ

Мета — вивчити несприятливі фактори, що впливають на розвиток перинатального ураження центральної нервової системи.
Матеріали та методи. Проведено обстеження 205 пацієнтів за спеціально складеною схемою, з використанням нейросітьового моделювання. У першу групу входило 102 дитини до 1 року, які пройшли обстеження і лікування в центрі реабілітації хворих із спинномозковою травмою і церебральним паралічем. У другу — 103 абітурієнти віком 17 років, яких обстежила військово-лікарська комісія.
Результати. Було проведене моделювання віддаленого прогнозу за шістьма показниками: органічна неврологічна симптоматика, пірамідна недостатність, атактичні порушення, окорухові порушення, психовегетативні розлади, у т. ч. синдром вегетативної дистонії, розлади мови.
Висновки. За допомогою методів нейросітьового моделювання виділені найбільш несприятливі фактори пре- і перинатального періодів, що впливають на розвиток перинатальної енцефалопатії. Визначено фактори, що впливають на розвиток і збереження неврологічного дефіциту в підлітковому віці.

Ключові слова: перинатальне ураження центральної нервової системи, математичне моделювання, прогноз.

 

Влияние неблагоприятных факторов пре- и перинатального периодов на ближайший и отдаленный прогноз развития неврологического дефицита

Л.И. ГРИНЕНКО, В.Н. ЕФИМЕНКО, В.Г. ГУРЬЯНОВ, Ю.Е. ЛЯХ

Цель — изучить неблагоприятные факторы, влияющие на развитие перинатального поражения центральной нервной системы.
Материалы и методы. Проведено обследование 205 пациентов по специально составленной схеме, с использованием нейросетевого моделирования. В первую группу вошло 102 ребенка до 1 года, которые прошли обследование и лечение в центре peaбилитации больных со спинномозговой травмой и церебральным параличом. Во вторую — 103 абитуриента в возрасте 17 лет, которых обследовала военно-врачебная комиссия.
Результаты. Было проведено моделирование отдаленного прогноза по шести показателям: органическая неврологическая симптоматика, пирамидная недостаточность, атактические нарушения, глазодвигательные нарушения, психовегетативные расстройства, в т. ч. синдром вегетативной дистонии, расстройства речи.
Выводы. С помощью методов нейросетевого моделирования выделены наиболее неблагоприятные факторы пре- и перинатального периодов, влияющие на развитие перинатальной энцефалопатии. Определены факторы, влияющие на развитие и сохранение неврологического дефицита в подростковом возрасте.

Ключевые слова: перинатальное поражение центральной нервной системы, математическое моделирование, прогноз.

10. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Оптимізація діагностики неврологічних ускладнень при анкілозивному спондиліті (хворобі Бехтєрєва)

О.Є. ЮРИК

Мета — оптимізація діагностики неврологічних ускладнень у пацієнтів з анкілозивним спондилітом.
Матеріали та методи. Об’єктом нашого дослідження був 121 пацієнт з анкілозивним спондилітом (АС).
Осіб чоловічої статі — 109, жіночої — 12. Проведено клініко-неврологічне обстеження хворих на різних стадіях перебігу захворювання. 39 пацієнтам виконано тепловізійне термодіагностичне обстеження.
Результати. У хворих з АС у період загострення процесу, крім характерного больового синдрому в ділянці крижово-здухвинного зчленування, зафіксовано ознаки люмбалгії або люмбоішіалгії (60,7 % випадків), кальканодинії (14,9 %), каудиту (1,6 %), торакалгії (7,4 %), цервікокраніалгії (6,2 %), нейроендокриннообмінної форми гіпоталамічного синдрому (2,4 %); у 1,6 % пацієнтів спостерігали ознаки спінального арахноїдиту, переважно у грудному відділі. Тепловізійне термодіагностичне обстеження хворих з АС виявило гіперемію м’яких тканин спини, яка не мала чітких меж, охоплювала ділянку хребетного стовпа та паравертебральну зону і поширювалася майже на всю спину. Залежність температурних показників від стадії захворювання не зафіксована, проте спостерігалося чітке їх зростання відповідно до ступеня активності захворювання.
Висновки. Термографія може бути одним із методів діагностики анкілозивного спондиліту.

Ключові слова: анкілозивний спондиліт, неврологічні ускладнення, тепловізійна термодіагностика.

 

Оптимизация диагностики неврологических осложнений при анкилозивном спондилите (болезни Бехтерева)

О.Е. ЮРИК

Цель — оптимизация диагностики неврологических осложнений у пациентов с анкилозивным спондилитом.
Материалы и методы. Объектом нашего исследования был 121 пациент с анкилозивным спондилитом (АС). Мужчин было 109, женщин — 12. Проведено клинико-неврологическое обследование больных на разных стадиях течения заболевания. 39 пациентам выполнено тепловизионное термодиагностическое обследование.
Результаты. У больных с АС в период обострения процесса, кроме характерного болевого синдрома в области крестцово-подвздошного сочленения, зафиксированы признаки люмбалгии или люмбоишиалгии (60,7 % случаев), кальканодинии (14,9 %), каудита (1,6 %), торакалгии (7,4 %), цервикокраниалгии (6,2 %), нейро-эндокриннообменной формы гипоталамического синдрома (2,4 %); у 1,6 % пациентов наблюдались признаки спинального арахноидита, преимущественно в грудном отделе. Тепловизионное термодиагностическое обследование больных с АС выявило гиперемию мягких тканей спины, которая не имела четких границ и охватывала участок позвоночного столба и паравертебральную зону и распространялась почти на всю спину. Зависимость термодиагностических показателей от стадии заболевания не зафиксирована, однако наблюдалось четкое их возрастание соответственно степени активности заболевания.
Выводы. Для анкилозивного спондилита характерна полисиндромность неврологических осложнений с доминированием неврологических нарушений периферической нервной системы; при более тяжелых формах болезни Бехтерева и у лиц детского и молодого возраста характерны нарушения в деятельности центральной нервной системы. Термография может быть одним из методов диагностики анкилозивного спондилита.

Ключевые слова: анкилозивный спондилит, неврологические осложнения, тепловизионная термо- диагностика.

11. ОГЛЯДИ

 

Причини і наслідки лакунарних інсультів головного мозку

О.Є. ДУБЕНКО, Г.Є. КОСТЮКОВСЬКА, С.Л. КОСТЮКОВСЬКИЙ

Лакунарний інсульт становить не менше чверті всіх гострих ішемічних інсультів. Причиною лакунарного інсульту є патологія дрібних глибоких перфоруючих артерій. Дослідження свідчать про те, що, незважаючи на гостру вогнищеву маніфестацію, ця патологія має дифузний характер. Класична лакунарна гіпотеза пов’язує розвиток лакунарних інфарктів з ушкодженням стінок артеріол у результаті артеріальної гіпертонії (ліпогіалінозу), другою можливою причиною є мікроатероми, незначна їх частина може бути результатом мікроемболії. Проте недавні дослідження показали, що в основі патології дрібних артерій лежить дифузна ендотеліальна дисфункція артеріол, підвищена проникність гематоенцефалічного бар’єру й екстравазація елементів крові у периваскулярний простір. Цим можна пояснити і наявність множинних дрібних «асимптомних» вогнищ, дифузну патологію білої речовини і лейкоареоз, які часто поєднуються з лакунарним інсультом. Клінічна значущість цих змін пов’язана
з їхньою роллю в розвитку субкортикальної судинної деменції. Зв’язок лакунарних інсультів з асимптомними мікрогеморагіями дозволяє також розглядати їх як фактор ризику виникнення внутрішньомозкових крововиливів.

Ключові слова: лакунарний інсульт, лакунарний інфаркт, лейкоареоз, деменція.

 

Причины и последствия лакунарных инсультов головного мозга

О.Е. ДУБЕНКО, А.Е. КОСТЮКОВСКАЯ, С.Л. КОСТЮКОВСКИЙ

Лакунарный инсульт составляет не менее четверти всех острых ишемических инсультов. Причиной лакунарного инсульта является патология мелких глубоких перфорирующих артерий. Исследования свидетельствуют о том, что, несмотря на острую очаговую манифестацию, эта патология носит диффузный характер. Классическая лакунарная гипотеза связывает развитие лакунарных инфарктов с повреждением стенок артериол в результате артериальной гипертонии (липогиалинозом), второй возможной причиной являются микроатеромы, незначительная их часть может быть результатом микроэмболии. Однако недавние исследования показали, что в основе патологии мелких артерий лежит диффузная эндотелиальная дисфункция артериол, повышенная проницаемость гематоэнцефалического барьера и экстравазация элементов крови в периваскулярное пространство. Этим можно объяснить и наличие множественных мелких «асимптомных» очагов, диффузную патологию белого вещества и лейкоареоз, которые часто сочетаются с лакунарным инсультом. Клиническая значимость этих изменений связана с их ролью в развитии субкортикальной сосудистой деменции. Связь лакунарных инсультов с асимптомными микрогеморрагиями позволяет также рассматривать их как фактор риска возникновения внутримозговых кровоизлияний.

Ключевые слова: лакунарный инсульт, лакунарный инфаркт, лейкоареоз, деменция.

12. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Стан водно-іонного обміну при магнітолазерній терапії легкої черепно-мозкової травми в експерименті

О.В. ЗУБКОВА, І.З. САМОСЮК, О.Ф. ПОНОМАРЕВА, Н.І. САМОСЮК

Мета — вивчення механізмів лікувальної ефективності магнітолазерного випромінювання (МЛВ) при експериментальній легкій черепно-мозковій травмі (ЕЛЧМТ) за зміною стану водно-іонного обміну.
Матеріали та методи. Експериментальні дослідження проведено на 32 кролях. Відразу після нанесення ЕЛЧМТ проводили курс магнітолазерної терапії (МЛТ). Після 10 сеансів кролів забивали і осліджували мозкову тканину. Вивчали стан водно-іонного обміну, вміст іонів калію і натрію у тканині півкуль головного мозку.
Результати. У здорових кролів, які одержали курс МЛТ, у тканині мозку відзначалося накопичення іонів калію і зниження рівня іонів натрію. У кролів з ЕЛЧМТ спостерігалося зниження вмісту іонів калію в сірій речовині мозку на 20 % і накопичення іонів натрію у білій речовині мозку в середньому на 9—20 %. У кролів з ЕЛЧМТ і наступним курсом МЛТ відзначено зміни іонного гомеостазу, більш виражені в сірій речовині мозку (підвищення вмісту іонів калію на 70—75 % і зниження рівня іонів натрію на 20—30 %). У кролів з ЕЛЧМТ і наступним курсом МЛТ із впливом на біологічно активну точку в білій речовині півкуль розвивався процес набрякання, а в сірому — виражений перерозподіл фракцій води з накопиченням іонів калію у великій кількості і зниженням вмісту іонів натрію.
Висновки. Встановлено протинабряковий ефект МЛВ на тканини головного мозку, що полягає в накопиченні іонів калію, зменшенні вмісту іонів натрію, перерозподілі фракцій води вбік збільшення кількості зв’язаної фракції і зниження рівня вільної, що дозволяє вважати МЛТ патогенетично обґрунтованою і доцільною для корекції порушень при ЕЛЧМТ.

Ключові слова: експериментальна легка черепно-мозкова травма, магнітолазерне випромінювання, водно-іонний обмін, фракції води, набряк та набухання головного мозку.

 

Состояние водно-ионного обмена при магнитолазерной терапии легкой черепно-мозговой травмы в эксперименте

Е.В. ЗУБКОВА, И.З. САМОСЮК, О.Ф. ПОНОМАРЕВА, Н.И. САМОСЮК

Цель — изучение механизмов лечебной эффективности магнитолазерного излучения (МЛИ) при экспериментальной легкой черепно-мозговой травме (ЭЛЧМТ) по изменению состояния водно-ионного обмена.
Материалы и методы. Экспериментальные исследования проведены на 32 кроликах. Сразу после нанесения ЭЛЧМТ проводили курс магнитолазерной терапии (МЛТ). После 10 сеансов кроликов забивали и исследовали мозговую ткань. Изучали состояние водно-ионного обмена, содержание ионов калия и натрия в ткани полушарий головного мозга.
Результаты. У здоровых кроликов, получивших курс МЛТ, в ткани мозга отмечалось накопление ионов калия и снижение ионов натрия. У кроликов с ЭЛЧМТ наблюдалось снижение содержания уровня ионов калия в сером веществе мозга на 20 % и накопление ионов натрия в белом веществе мозга в среднем на 9—20 %. У кроликов с ЭЛЧМТ и последующим курсом МЛТ отмечены изменения ионного гомеостаза, более выраженные в сером веществе мозга (повышение содержания ионов калия на 70—75 % и снижение уровня ионов натрия на 20— 30 %). У кроликов с ЭЛЧМТ и последующим курсом МЛТ с воздействием на биологически активную точку в белом веществе полушарий развивался процесс набухания, а в сером — выраженное перераспределение фракций воды с накоплением в большом количестве ионов калия и снижением содержания ионов натрия.
Выводы. Установлен противоотечный эффект МЛИ на ткани головного мозга, заключающийся в накоплении ионов калия, уменьшении содержания ионов натрия, перераспределении фракций воды в сторону увеличения количества связанной фракции и снижения уровня свободной, что позволяет считать МЛТ патогенетически обоснованной и целесообразной для коррекции нарушений при ЭЛЧМТ.

Ключевые слова: экспериментальная легкая черепно-мозговая травма, магнитолазерное излучение, водно-ионный обмен, фракции воды, отек и набухание головного мозга.

13. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Нейродегенерація та астрогліоз у гіпокампі на початкових етапах розвитку експериментального цукрового діабету

М.О. ОРЛОВСЬКИЙ, Ю.В. ЛЕБІДЬ, О.М. ЦУПІКОВ, Т.А. ПІВНЕВА, Г.Г. СКИБО

Мета — вивчення стану нейронів та гліальних клітин гіпокампа в ранні терміни розвитку експериментального (індукованого стрептозотоцином) цукрового діабету.
Матеріали та методи. Експериментальний цукровий діабет моделювали шляхом одноразового введення розчину стрептозотоцину. Морфологічні та кількісні зміни нейронів та астроцитів у гіпокампі щурів вивчали на 3, 7 та 14-ту добу після індукції діабету.
Результати. Найбільша інтенсивність структурних змін при цукровому діабеті спостерігалася в зонах CA2 та зубчастій фасції (gyrus dentatus — GD) гіпокампа, астроцитоз — у пірамідному та молекулярному шарах, де вже на 3-тю добу відзначили достовірне зменшення кількості нейронів та збільшення кількості астроцитів. Розвиток діабету протягом 3—14 діб супроводжувався посиленням загибелі нейронів у зоні GD та збереженням астроцитозу у пірамідному шарі гіпокампа. В жодній зоні не спостерігалося відновлення кількості нейронів або регресу реактивного астроцитозу до початкових значень.
Висновки. Процеси дегенерації та загибелі нейронів гіпокампа відбуваються з 3-ї доби розвитку експериментального діабету, в цей же час спостерігається розвиток реактивного астрогліозу. В подальшому, прогресування патологічного процесу супроводжується посиленням нейродегенеративних змін. Детальніше вивчення ранніх механізмів ушкодження гіпокампа може бути перспективним для розробки засобів профілактики ускладнень цукрового діабету.

Ключові слова: гіпокамп, цукровий діабет, нейродегенерація, астрогліоз.

 

Нейродегенерация и астроглиоз в гиппокампе на начальных этапах развития экспериментального сахарного диабета

М.А. ОРЛОВСКИЙ, Ю.В. ЛЕБЕДЬ, О.М. ЦУПИКОВ, Т.А. ПИВНЕВА, Г.Г. СКИБО

Цель — изучение состояния нейронов и глиальных клеток гиппокампа в ранние сроки развития экспериментального (индуцированного стрептозотоцином) сахарного диабета.
Материалы и методы. Экспериментальный сахарный диабет моделировали путем однократного введения раствора стрептозотоцина. Морфологические и количественные изменения нейронов и астроцитов в гиппокампе крыс определяли на 3, 7 и 14-е сутки после индукции диабета.
Результаты. Наиболее выраженные структурные изменения при сахарном диабете наблюдались в зонах СА2 и зубчатой фасции (gyrus dentatus — GD) гиппокампа, астроцитоз — в пирамидном и молекулярном слоях, где уже на 3-и сутки отмечали достоверное уменьшение количества нейронов и увеличение количества астроцитов. Развитие диабета в течение 3—14 суток сопровождалось усилением гибели нейронов в зоне GD и сохранением астроцитоза в пирамидном слое гиппокампа. Ни в одной из зон не наблюдалось восстановление количества нейронов или регресс реактивного астроцитоза до исходных значений.
Выводы. Процессы дегенерации и гибели нейронов гиппокампа происходят на 3-и сутки развития экспериментального диабета, в это же время наблюдается развитие реактивного астроглиоза. В дальнейшем, прогрессирование патологического процесса сопровождается усилением нейродегенеративных изменений. Более детальное изучение ранних механизмов повреждения гиппокампа может быть перспективным в плане разработки средств профилактики осложнений сахарного диабета.

Ключевые слова: гиппокамп, сахарный диабет, нейродегенерация, астроглиоз.

14. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Вазокет у терапії хронічної ішемії мозку з венозною дисциркуляцією

Н.П. ВОЛОШИНА, Л.П. ТЕРЕЩЕНКО

Викладено результати рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження, проведеного в паралельних групах. Обстежено 133 хворих з хронічною цереброваскулярною недостатністю.
Доведено, що препарат Вазокет — ефективний засіб лікування пацієнтів з хронічною ішемією мозку, ефект якого виявляється вже наприкінці другого місяця терапії. При цьому спостерігається регрес больових відчуттів, вегетативних, клініко-патологічних розладів, що створює передумови для зворотного розвитку інших клінічних проявів.
Препарат добре переноситься хворими і не спричиняє побічної дії. Отримані результати дають підстави рекомендувати препарат Вазокет до застосування в амбулаторних та стаціонарних умовах неврологічного та соматичного профілю.

Ключові слова: хронічна ішемія мозку, венозна дисциркуляція, Вазокет.

 

Вазокет в терапии хронической ишемии мозга с венозной дисциркуляцией

Н.П. ВОЛОШИНА, Л.П. ТЕРЕЩЕНКО

Изложены результаты рандомизированного двойного слепого плацебо-контролируемого исследования, проведенного в параллельных группах. Обследованы 133 больных с хронической цереброваскулярной недостаточностью. Доказано, что препарат Вазокет — эффективное средство лечения пациентов с хронической ишемией мозга, эффект которого проявляется уже в конце второго месяца терапии. При этом наблюдается регресс болевых ощущений, вегетативных, клинико-патологических расстройств, который создает предпосылки для обратного развития других клинических проявлений. Препарат хорошо переносится больными и не вызывает побочного действия. Полученные результаты позволяют рекомендовать препарат Вазокет к применению в амбулаторных и стационарных условиях неврологического и соматического профиля.

Ключевые слова: хроническая ишемия мозга, венозная дисциркуляция, Вазокет.

15. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Досвід застосування сертраліну у хворих на розсіяний склероз

Н.М. БУЧАКЧИЙСЬКА, А.В. ДЕМЧЕНКО

Мета — визначення клінічної ефективності сертраліну при лікуванні хворих на розсіяний склероз (РС) з депресивним синдромом.
Матеріали та методи. Клінічну ефективність сертраліну у дозі 50—100 мг/добу вивчали протягом 6 тижнів у хворих на РС з депресивним синдромом. Обстежено 27 хворих на РС з депресивним непсихотичним станом віком від 21 до 53 років. Оцінка тяжкості депресії та ефективності проведеної антидепресивної терапії ґрунтувалася на показниках шкали депресії Бека.
Результати. Достовірне поліпшення стану хворих наставало досить швидко — через 2 тижні від початку застосування сертраліну. Результати повного курсу лікування сертраліном свідчать про достовірне поступове зниження вираженості депресивних симптомів (р < 0,001).
Висновки. Застосування антидепресантів дає змогу поліпшити самопочуття та настрій хворих, що полегшує проведення терапевтичних заходів та поліпшує якість життя пацієнтів.

Ключові слова: розсіяний склероз, депресія, сертралін.

 

Опыт применения сертралина у больных рассеянным склерозом

Н.М. БУЧАКЧИЙСКАЯ, А.В. ДЕМЧЕНКО

Цель — определение клинической эффективности сертралина при лечении больных рассеянным склерозом (РС) с депрессивным синдромом.
Материалы и методы. Клиническую эффективность сертралина в дозе 50—100 мг в сутки изучали в течение 6 недель у больных РС с депрессивным синдромом. Обследовано 27 больных РС с депрессивным непсихотическим состоянием в возрасте от 21 до 53 лет. Оценка тяжести депрессии и эффективности проведенной антидепрессивной терапии основывалась на показателях шкалы депрессии Бека.
Результаты. Достоверное улучшение состояния больных наступало достаточно быстро — через 2 недели от начала применения сертралина. Результаты полного курса лечения сертралином свидетельствуют о достоверном постепенном снижении выраженности депрессивных симптомов (р < 0,001).
Выводы. Применение антидепрессантов позволяет улучшить самочувствие и настроение больных, что облегчает проведение терапевтических мероприятий и улучшает качество жизни пациентов.

Ключевые слова: рассеянный склероз, депрессия, сертралин.

16. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Застосування Фезаму та Неуробексу в лікуванні хворих на екзогенну енцефалопатію

Л.І. СОКОЛОВА, О.В. КОСТОВЕЦЬКИЙ, Н.В. СКРИПКА, О.А. ХОМЯЧУК

Мета — визначити ефективність поєднаного застосування Фезаму і Неуробексу і порівняти її з результатами традиційного комплексного лікування хворих на екзогенну енцефалопатію.
Матеріали та методи. Обстежено 58 хворих на екзогенну енцефалопатію з ознаками деменції. Середній вік — (38,5 ± 3,4) року. Проводилося ультразвукове допплерографічне дослідження інтра- та екстракраніальних судин головного мозку (УЗДГ), електроенцефалографія, нейропсихологічне тестування. Хворі були розподілені на дві групи. Перша — 30 пацієнтів, які протягом місяця приймали Фезам і Неуробекс. Друга — 28 осіб, які приймали вінпоцетин, вітаміни В1, В6 і малі дози пірацетаму (12 хворих).
Результати. Після проведеного лікування спостерігалася позитивна динаміка суб’єктивного та об’єктивного стану пацієнтів обох груп. Хворі 1-ї групи достовірно частіше відзначали зменшення загальної слабкості, шуму у вухах, дратівливості. У них достовірно частіше спостерігалося зменшення амплітуди горизонтального ністагму, тремору пальців рук, дизартрії, більш чітке виконання координаторних проб після лікування. Повнокров’я вен очного дна зменшилося у 21 хворих 1-ї групи і у 19 — 2-ї групи, ангіоспазм — у 20 пацієнтів 1-ї групи і у 7 — 2-ї (р < 0,05). Проведене лікування сприяло поліпшенню мозкового кровообігу за даними УЗДГ із зростанням максимальної та середньої швидкості кровотоку, особливо в судинах вертебрально-базилярного басейну, з приростом мозкового кровотоку від 8 до 25 %, який був більш значущим у пацієнтів 1-ї групи. Відзначено позитивний вплив комбінованих препаратів на когнітивні функції.
Висновки. На тлі застосування Фезаму і Неуробексу протягом місяця у хворих з екзогенною енцефалопатією відзначено позитивну динаміку клініко-електрофізіологічних та нейропсихологічних характеристик. Терапія комбінацією вінпоцетину, вітамінів групи В і малими дозами пірацетаму також дає позитивний ефект, але за меншою кількістю параметрів. Вона менш зручна для вживання.

Ключові слова: екзогенна енцефалопатія, лікування, Фезам, Неуробекс.

 

Применение Фезама и Неуробекса в лечении больных с экзогенной энцефалопатией

Л.И. СОКОЛОВА, А.В. КОСТОВЕЦКИЙ, Н.В. СКРИПКА, О.А. ХОМЯЧУК

Цель — определить эффективность сочетанного применения Фезама и Неуробекса и сравнить ее с результатами традиционного комплексного лечения больных с экзогенной энцефалопатией.
Материалы и методы. Обследовано 58 больных с экзогенной энцефалопатией с признаками деменции.
Средний возраст — (38,5 ± 3,4) года. Проводилось ультразвуковое допплерографическое исследование интраи экстракраниальных сосудов головного мозга (УЗДГ), электроэнцефалография, нейропсихологическое тестирование. Больные были разделены на две группы. Первая — 30 пациентов, которые в течение месяца принимали Фезам и Неуробекс. Вторая — 28 человек, которые принимали винпоцетин, витамины В1, В6 и малые дозы пирацетама (12 больных).
Результаты. После проведенного лечения наблюдалась положительная динамика субъективного и объективного состояния пациентов обеих групп. Больные 1-й группы достоверно чаще отмечали уменьшение общей слабости, шума в ушах, раздражительности. У них достоверно чаще наблюдалось уменьшение амплитуды горизонтального нистагма, тремора рук и дизартрии, более четкое выполнение координаторных проб после лечения. Полнокровие вен глазного дна уменьшилось у 21 больного 1-й группы и у 19 — 2-й, ангиоспазм — у 20 пациентов 1=й группы и у 7 — 2=й (р < 0,05). Проведенное лечение способствовало улучшению мозгового кровообращения по данным УЗДГ с возрастанием максимальной и средней скорости кровотока, особенно в сосудах вертебрально=базилярного бассейна, с приростом мозгового кровотока от 8 до 25 %, который был более существенным у пациентов 1=й группы. Отмечено положительное влияние комбинированных препаратов на когнитивные функции.
Выводы. На фоне применения Фезама и Неуробекса в течение месяца у больных с экзогенной энцефалопатией отмечена положительная динамика клинико-электрофизиологических и нейропсихологических характеристик. Терапия комбинацией винпоцетина, витаминов группы В и малых доз пирацетама также дает положительный эффект, но по меньшему количеству параметров. Она менее удобна в употреблении.

Ключевые слова: экзогенная энцефалопатия, лечение, Фезам, Неуробекс.

17. КОРПОРАТИВНА ІНФОРМАЦІЯ

 

Оцінка ефективності препарату Гілоба фітосоми у терапії хворих з хронічною цереброваскулярною недостатністю

Л.П. ТЕРЕЩЕНКО

Мета — вивчення клінічної ефективності препарату Гілоба фітосоми у пацієнтів, які страждають на хронічні порушення мозкового кровообігу, порівняно з плацебо у паралельній групі після 12 тижнів прийому препарату і підтвердження його переносності та нешкідливості.
Матеріали та методи. Проведене дослідження було рандомізованим подвійним сліпим плацебо-контрольованим. У дослідженні взяли участь 147 хворих з цереброваскулярними порушеннями, яких було розподілено на дві групи методом випадкового підбору. Протягом 12 тижнів пацієнти першої групи отримували препарат Гілоба фітосоми, другої — плацебо. Дозування препарату — 1 капсула тричі на день під час прийому їжі.
Результати. Показано, що препарат Гілоба фітосоми є ефективним засобом лікування хворих з хронічними цереброваскулярними порушеннями. Терапевтичний ефект препарату виявляється вже наприкінці 3-го тижня терапії. Спостерігається регрес больових відчуттів, вегетативних, клініко-патологічних розладів, що створює умови для зворотного розвитку інших клінічних проявів. Препарат добре переноситься хворими і не спричиняє побічної дії.
Висновки. Отримані результати дозволяють рекомендувати застосування препарату Гілоба фітосоми в амбулаторних та стаціонарних умовах неврологічного та соматичного профілю.

Ключові слова: цереброваскулярна патологія, Гілоба фітосоми, терапевтичний ефект.

 

Оценка эффективности препарата Гилоба фитосомы в терапии больных с хронической цереброваскулярной недостаточностью

Л.П. ТЕРЕЩЕНКО

Цель — изучение клинической эффективности препарата Гилоба фитосомы у пациентов, страдающих хроническими нарушениями мозгового кровообращения, в сравнении с плацебо в параллельной группе после 12 недель приема препарата и подтверждение его переносимости и безвредности.
Материалы и методы. Проведенное исследование являлось рандомизированным двойным слепым плацебо-контролируемым. В исследовании приняли участие 147 больных с цереброваскулярными нарушениями, которых распределили на две группы методом случайного подбора. В течение 12 недель пациенты первой группы получали препарат Гилоба фитосомы, второй – плацебо. Дозировка препарата – 1 капсула 3 раза в день во время приема пищи.
Результаты. Показано, что препарат Гилоба фитосомы является эффективным средством лечения больных с хроническими цереброваскулярными нарушениями. Терапевтический эффект препарата проявляется уже в конце 3-й недели терапии. Наблюдается регресс болевых ощущений, вегетативных, клинико-патологических нарушений, что создает условия для обратного развития других клинических проявлений. Препарат хорошо переносится больными и не вызывает побочного действия.
Выводы. Полученные результаты позволяют рекомендовать применение препарата Гилоба фитосомы в амбулаторных и стационарных условиях неврологического и соматического профиля.

Ключевые слова: цереброваскулярная патология, Гилоба фитосомы, терапевтический эффект.

18. КОРПОРАТИВНА ІНФОРМАЦІЯ

 

Головний біль чи мігрень?

С.M. КАНЮС

Розглянуто питання епідеміології, патогенезу, критерії діагнозу мігрені. Наведено найчастіші чинники ризику мігренозних нападів і можливі їхні ускладнення. Представлено порівняльну оцінку деяких груп препаратів, які застосовують для усунення нападів мігрені — селективних та неселективних 5-НТ1-агоністів, нестероїдних протизапальних засобів. Наведено детальну інформацію про вітчизняний селективний 5-НТ1-агоніст — Золмігрен® (ВАТ «Фармак»).

Ключові слова: головний біль, мігрень, лікування, Золмігрен.

 

Головная боль или мигрень?

С.Н. КАНЮС

Рассмотрены вопросы эпидемиологии, патогенеза, критерии диагноза мигрени. Приведены наиболее частые факторы риска мигренозных приступов и возможные их осложнения. Дана сравнительная оценка некоторых групп препаратов, применяемых для купирования приступов мигрени, — селективных и неселективных 5-НТ1-агонистов, нестероидных противовоспалительных средств. Подробно представлена информация об отечественном селективном 5-НТ1- агонисте — Золмигрене® (ОАО «Фармак»).

Ключевые слова: головная боль, мигрень, лечение, Золмигрен.

19. КОРПОРАТИВНА ІНФОРМАЦІЯ

 

Застосування Кавінтону для лікування хворих з вегето-судинною дистонією під час інтенсивного навчання

В.І. КОЗЛОВСЬКИЙ, С.С. ЧЕРНЯВСЬКА, Т.Л. ОЛЕНСЬКА

Мета — оцінка ефективності застосування Кавінтону у хворих молодого віку з вегето-судинною дистонією (ВСД) під час інтенсивного навчання.
Матеріали і методи. Обстежено 14 хворих із ВСД: 8 — за кардіальним типом і 6 — за гіпертонічним. Усі отримували Кавінтон у дозі 10 мг 3 рази на добу протягом 1 місяця. У 1-й контрольній групі було 12 пацієнтів, що не одержували медикаментозного лікування, 2-гу контрольну групу становили 22 здорових особи.
Результати. Після проведеного лікування Кавінтоном в основній групі відзначено зниження як церебральної симптоматики до (0,36 ± 0,13) бала (р < 0,05), так і кардіальної — до 0,64 ± 0,17 (р < 0,05), загальновегетативних виявів хвороби — до (0,29 ± 0,13) бала. Систолічний артеріальний тиск під час інформаційного навантаження підвищувався достовірно менше, ніж до лікування, — до (128,9 ± 4,6) мм рт. ст. (р < 0,05). Діастолічний артеріальний тиск достовірно не змінювався.
Висновки. У молодих людей, які хворіють на ВСД та продовжують навчання, Кавінтон може ефективно зменшити вияви хвороби без зниження здатності переробки інформації. Крім цього, відзначена властивість препарату запобігати піковому підвищенню артеріального тиску під час інформаційного навантаження.

Ключові слова: вегето-судинна дистонія, Кавінтон, гемодинаміка.

 

Применение Кавинтона для лечения больных с вегето-сосудистой дистонией, проходящих интенсивное обучение

В.И. КОЗЛОВСКИЙ, С.С. ЧЕРНЯВСКАЯ, Т.Л. ОЛЕНСКАЯ

Цель — оценка эффективности применения Кавинтона у больных молодого возраста c вегето-сосудистой дистонией (ВСД) во время интенсивного обучения.
Материалы и методы. Обследованы 14 больных с ВСД: 8 — по кардиальному типу и 6 — по гипертоническому. Все получали Кавинтон в дозе 10 мг 3 раза в сутки в течение 1 месяца. В 1-й контрольной группе было 12 пациентов, которые не получали медикаментозного лечения, 2-ю контрольную группу составили 22 здоровых человека.
Результаты. После проведенного лечения Кавинтоном в основной группе отмечено снижение как церебральной симптоматики до (0,36 ± 0,13) балла (р < 0,05), так и кардиальной — до 0,64 ± 0,17 (р < 0,05), общевегетативных проявлений болезни — до (0,29 ± 0,13) балла. Систолическое артериальное давление во время информационной нагрузки повышалось достоверно меньше, нежели до лечения — до (128,9 ± 4,6) мм рт. ст. (р < 0,05).
Диастолическое артериальное давление достоверно не изменялось.
Выводы. У молодых людей, страдающих ВСД, продолжающих обучение, Кавинтон способен эффективно уменьшить проявление болезни без снижения способности переработки информации. Кроме этого, отмечена способность препарата предупреждать пиковое повышение артериального давления во время информационной нагрузки.

Ключевые слова: вегето-сосудистая дистония, Кавинтон, гемодинамика.

20. З'ЇЗДИ, КОНГРЕСИ, КОНФЕРЕНЦІЇ

 

Когнитивные нарушения при старении

В.A. Холин, научный сотрудник отдела возрастной физиологии и патологии нервной системы Института геронтологии АМН Украины

Под таким названием 30—31 января в Киеве состоялась научно-практическая конференция с международным участием.
Конференция была организована отделом клинической физиологии и патологии нервной системы Института геронтологии Академии медицинских наук Украины и проведена совместно с Министерством здравоохранения, Главным военным клиническим госпиталем Министерства обороны Украины, Ассоциацией по проблемам болезни Альцгеймера, Обществом неврологов г. Киева.


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»