Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№2(19) // 2011

 

Обкладинка

 

1. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Фактор некрозу пухлини альфа як біомаркер тяжкості стану і прогнозування при герпесвірусній нейроінфекції з епілептичним синдромом

Д.В. МАЛЬЦЕВ

Мета — оцінити можливість використання фактора некрозу пухлини альфа (ФНП<α) як інформативного біомаркера тяжкості стану і прогнозування при герпесвірусній нейроінфекції зі скроневим епілептичним синдромом.

Матеріали і методи. До досліджуваної групи увійшли 43 пацієнти віком від 16 до 60 років з верифікованою герпесвірусною нейроінфекцією та епілептичним синдромом, до контрольної — 20 пацієнтів аналогічного віку з епілепсією, не пов’язаною з герпесвірусною нейроінфекцією. Концентрацію ФНП<α в сироватці крові визначали методом твердофазного імуноферментного аналізу (реактиви «Вектор<Бест», РФ; норма — 0—50 пг/мл).

Результати. У пацієнтів досліджуваної групи відзначено високу концентрацію ФНП<α у сироватці крові — (288 ± 44,7) пг/мл, яка була вірогідно вищою, ніж у контрольній групі (р < 0,05; Z < Z0,05). Рівень сироваткової концентрації ФНП<α понад 100 пг/мл корелює з тяжким загальним станом хворого, виразнішим епілептичним синдромом, тривалішим анамнезом захворювання, глибоким органічним ураженням головного мозку, низькою чутливістю до протисудомних і противірусних препаратів та несприятливим прогнозом.

Висновки. У пацієнтів з герпесвірусною нейроінфекцією у вигляді епілептичного синдрому має місце синдром системної запальної відповіді, що впливає на тяжкість стану хворого і може бути об’єктом терапевтичних втручань. ФНП<α можна використовувати як інформативний біомаркер для об’єктивної оцінки тяжкості стану і обґрунтованого прогнозування подальшого перебігу хвороби у пацієнтів з вірус-індукованою скроневою епілепсією.

Ключові слова: фактор некрозу пухлини альфа, герпесвіруси, скронева епілепсія, біомаркер.

 

Фактор некроза опухоли альфа как биомаркер тяжести состояния и прогнозирования при герпесвирусной нейроинфекции с эпилептическим синдромом

Д.В. МАЛЬЦЕВ

Цель — оценить возможность использования фактора некроза опухоли альфа (ФНО<α) в качестве информативного биомаркера тяжести состояния и прогнозирования при герпесвирусной нейроинфекции с височным эпилептическим синдромом.

Материалы и методы. В исследуемую группу вошли 43 пациента в возрасте от 16 до 60 лет с верифицированной герпесвирусной нейроинфекцией и эпилептическим синдромом, в контрольную — 20 пациентов аналогичного возраста с эпилепсией, не связанной с герпесвирусной нейроинфекцией. Концентрацию ФНО<α в сыворотке крови определяли методом твердофазного иммуноферментного анализа (реактивы «Вектор-Бест», РФ; норма — 0—50 пг/мл).

Результаты. У пациентов исследуемой группы отмечена высокая концентрация ФНО<α в сыворотке крови — (288 ± 44,7) пг/мл, которая была достоверно выше, чем в контрольной группе (р < 0,05; Z < Z0,05). Уровень сывороточной концентрации ФНП<α более 100 пг/мл коррелирует с тяжёлым общим состоянием больного, более выраженным эпилептическим синдромом, длительным анамнезом болезни, глубоким органическим поражением головного мозга, низкой чувствительностью к противосудорожным и противовирусным препаратам и неблагоприятным прогнозом.

Выводы. У пациентов с герпесвирусной нейроинфекцией в виде эпилептического синдрома имеет место синдром системного воспалительного ответа, влияющий на тяжесть состояния больного, который может быть объектом терапевтических вмешательств. ФНО<α можно использовать как информативный биомаркер для объективной оценки тяжести состояния больного и обоснованного прогнозирования дальнейшего течения болезни у пациентов с вирус-индуцированной височной эпилепсией.

Ключевые слова: фактор некрозу пухлини альфа, герпесвіруси, скронева епілепсія, біомаркер.

2. ПЕРЕДОВА СТАТТЯ

 

Ураження нервової системи при СНІДі

Л.І. СОКОЛОВА

Лекцію присвячено одному з найнебезпечніших захворювань людини — нейроСНІДу. Розглянуто епідеміологію, патогенез, основні клінічні форми первинних і вторинних уражень нервової системи за умови захворювання на СНІД. Основну увагу спрямовано на синдром первинного ураження — СНІД-деменцію, а також на ураження нервової системи, пов’язані з інфекціями на тлі імунодефіциту. Підкреслено необхідність ранньої діагностики неврологічних ускладнень СНІДу

Ключові слова: нейроСНІД, первинні ураження, СНІД

 

Поражения нервной системы при СПИДе

Л.И. СОКОЛОВА

Лекция посвящена одному из самых опасных заболеваний человека — нейроСПИДу. Рассмотрены эпидемиология, патогенез, основные клинические формы первичных и вторичных поражений нервной системы при заболевании СПИДом. Основное внимание уделено синдрому первичного поражения — СПИД-деменции, а также поражениям нервной системы, связанным с инфекциями на фоне иммунодефицита. Подчеркнута необходимость ранней диагностики неврологических осложнений СПИДа.

Ключевые слова: нейроСПИД, первичные поражения, СПИД-деменция, вторичные поражения.

3. ЛЕКЦІЇ

 

Токсоплазмозний енцефаліт у ВІЛ-інфікованих пацієнтів у неврологічній практиці

В.С. ГОЙДИК, Н.А ГУМЕНЮК, А.І. ГОЖЕНКО

Мета — виявити клінічні особливості церебрального токсоплазмозу у хворих на ВІЛ-інфекцію та розробити пропозиції щодо розширення тактики етіотропного лікування та вторинної профілактики.

Матеріали і методи. Проаналізовано 36 випадків токсоплазмозного енцефаліту у ВІЛ-інфікованих хворих, які перебували на стаціонарному лікуванні на базі Одеського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом.

Результати. Встановлено, що ця етіологія енцефаліту часто є первинним СНІД-індикаторним захворюванням, добре діагностується на сучасному лабораторному та рентгенобладнанні, в цілому має сприятливий вітальний прогноз.

Висновки. Токсоплазмоз є найпоширенішою паразитарною опортуністичною інфекцією центральної нервової системи у хворих на СНІД. Знання типової клінічної картини і чинників ризику є важливими для своєчасної діагностики і лікування церебрального токсоплазмозу. МРТ-обстеження головного мозку як найбільш ранній метод нейровізуалізації патологічного процесу є високоінформативним.

Ключові слова: СНІД, церебральний токсоплазмоз, діагностика, лікування.

 

Токсоплазмозный энцефалит у ВИЧ-инфицированных пациентов в неврологической практике

В.С. ГОЙДЫК, Н.А. ГУМЕНЮК, А.И. ГОЖЕНКО

Цель — выявить клинические особенности церебрального токсоплазмоза у больных ВИЧ-инфекцией и разработать предложения по расширению тактики этиотропного лечения и вторичной профилактики.

Материалы и методы. Проанализированы 36 случаев токсоплазмозного энцефалита у ВИЧ-инфицированных больных, проходивших стационарное лечение на базе Одесского областного центра по профилактике и борьбе со СПИДом.

Результаты. Установлено, что данная этиология энцефалита часто является первичным СПИД-индикаторным заболеванием, хорошо диагностируется на современном лабораторном и рентгеноборудовании, в целом имеет благоприятный витальный прогноз.

Выводы. Токсоплазмоз является наиболее распространенной паразитарной оппортунистической инфекцией центральной нервной системы у больных СПИДом. Знания клинической картины и факторов риска являются важными для своевременной диагностики и лечения церебрального токсоплазмоза у этой категории больных. МРТ-исследование головного мозга как наиболее ранний метод нейровизуализации патологического процесса является высокоинформативным.

Ключевые слова: СПИД, церебральный токсоплазмоз, диагностика, лечение.

4. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Клинико-биохимические показатели и возможность их коррекции у больных фармакорезистентной эпилепсией

Е.В. ЛЕКОМЦЕВА

Цель — изучение клинико-биохимических показателей и показателей электролитного обмена в сыворотке крови больных с фармакорезистентным течением эпилепсии в межприступный период.

Материалы и методы. Обследовано 46 женщин, больных эпилепсией, в возрасте 24—42 года и 10 здоровых женщин в возрасте 28—34 года. Уровни общего холестерина, триглицеридов, липопротеинов высокой и низкой плотности, общих липидов, неэтерифицированных жирных кислот, электролитов в сыворотке крови определяли спектрофотометрическим методом, тау-протеина — иммунофлюоресцентным методом с использованием первичных и вторичных моноклональных антител в сыворотке крови.

Результаты. У больных эпилепсией с частыми припадками, фармакорезистентным течением и психическими нарушениями в межприступный период имеет место повышение уровня тау<протеина по сравнению с контрольной группой, что может отражать тяжесть течения болезни как по показателю частоты эпилептических припадков, так и по длительности заболевания. Изменений в электролитном спектре у больных эпилепсией в межприступный период не выявлено. При исследовании показателей липидного обмена у 9 больных наблюдали незначительное повышение уровня общего холестерина и липопротеинов высокой плотности.

Выводы. У больных эпилепсией с фармакорезистентным течением в межприступный период повышается уровень тау-протеина в сыворотке крови.

Ключові слова: нейробиохимия, фармакорезистентная эпилепсия.

 

Клініко-біохімічні показники та можливість їх корекції у хворих на фармакорезистентну епілепсію

Є.В. ЛЕКОМЦЕВА

Мета — вивчення клініко-біохімічних показників та показників електролітного обміну в сироватці крові хворих з фармакорезистентним перебігом епілепсії у період між нападами.

Матеріали і методи. Обстежено 46 жінок, хворих на епілепсію, віком 24—42 роки та 10 здорових жінок віком 28—34 роки. Рівень загального холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїнів високої та низької щільності, загальних ліпідів, неетерифікованих жирних кислот, електролітів визначали спектрофотометричним методом, тау-протеїну — імунофлюоресцентним методом з використанням первинних та вторинних антитіл у сироватці крові.

Результати. У хворих на епілепсію з частими нападами, фармакорезистентним перебігом та психічними порушеннями у період між нападами має місце підвищення рівня тау-протеїну порівняно з контрольною групою, що може відображати тяжкість перебігу захворювання як за показником частоти епілептичних нападів, так і за тривалістю захворювання. Змін в електролітному спектрі у хворих на епілепсію не спостерігали. При дослідженні показників ліпідного спектра у 9 хворих виявлено незначне підвищення рівня загального холестерину та ліпопротеїнів високої щільності.

Висновки. У хворих на епілепсію з фармакорезистентним перебігом у період між нападами підвищується рівень тау-протеїну в сироватці крові.

Ключевые слова: нейробіохімія, фармакорезистентна епілепсія.

5. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Інфаркти довгастого мозку: особливості неврологічної клініки та діагностики

С.М. ВІНИЧУК, М.М. ПРОКОПІВ, К.В. АНТОНЕНКО, Н.С. ТУРЧИНА, Л.М. ТРЕПЕТ

Мета — оцінити значення клінічних неврологічних критеріїв та методів нейровізуалізації в діагностиці інфарктів довгастого мозку.

Матеріали і методи. Проведено клініко-неврологічне та нейровізуалізаційне обстеження 22 пацієнтів (12 чоловіків і 10 жінок) з гострим інфарктом довгастого мозку віком від 50 до 85 років (середній вік — (61,3 ± 10,4) року), які лікувалися у 2007—2010 рр. у неврологічному центрі Олександрівської клінічної лікарні м. Києва. Комплексне обстеження включало вивчення анамнезу і темпу розвитку інсульту, оцінку неврологічного статусу за шкалою NIHSS, B. Hoffenberth та співавт., модифікованою шкалою Ренкіна, індексом Бартел. Локалізацію та розмір ішемічного вогнища верифікували за допомогою магнітно-резонансного томографічного дослідження головного мозку.

Результати. Інфаркти довгастого мозку виявлялися тяжким і дуже тяжким неврологічним дефіцитом. Залежно від локалізації інфарктного вогнища розрізняли інфаркти латеральні, медіальні, а також комбінації латеральних і медіальних медулярних інфарктів. В останньому випадку вони характеризувалися поєднанням неврологічних симптомів, поліморфізмом виявів. Латеральна локалізація інфарктного вогнища у 60 % випадків супроводжувалася альтернувальним синдромом Валлєнберга. Однобічні медіальні медулярні інфаркти маніфестували синдромом чисто моторної геміплегії, порушенням пропріоцептивної чутливості контралатерально; двобічні — бульбарним синдромом, в’ялим тетрапарезом, порушеннями дихання. Перебіг медулярного інфаркту сприятливіший у разі латеральної локалізації вогнища. Медіальні медулярні, а також комбіновані інфаркти мали тяжчий перебіг і несприятливі наслідки.

Висновки. Статистичний аналіз засвідчив, що латеральні медулярні інфаркти корелювали з системним запамороченням, нудотою та блюванням (р = 0,031; ДІ 0,54—0,94), ністагмом (р = 0,004; ДІ 0,54—0,94), іпсилатерально — із сегментарним порушенням больової і температурної чутливості на лиці (р = 0,03; ДІ 0,36—0,8), синдромом Бернара—Горнера (р = 0,008; ДІ 0,48—0,9), мозочковою атаксією (р = 0,004; ДІ 0,54—0,94), контралатерально — з гіпестезією больової та температурної чутливості за провідниковим типом (р = 0,03; ДІ 0,36—0,8). Медіальні медулярні інфаркти корелювали з контралатеральною тактильною анестезією та батіанестезією (р = 0,001; ДІ 0,36—0,98), тетрапарезом (р = 0,009; ДІ 0,23—0,89). Досить часто виявлялися дизартрія, дисфонія (у 65 % випадків), дисфагія (у 55 %), рідше — гикавка, дихальна дисфункція (у 35 %). Знання специфічних неврологічних ознак ураження проксимальної судинної території може поліпшити клінічну діагностику інфаркту довгастого мозку. Проте достовірне визначення окремих варіантів медулярних інфарктів можливе лише за умови врахування типових клінічних виявів і даних нейровізуалізації.

Ключові слова: ішемічний інсульт, медулярний інфаркт, клінічні форми, променева діагностика.

 

Инфаркты продолговатого мозга: особенности неврологической клиники и диагностики

С.М. ВИНИЧУК, М.М. ПРОКОПИВ, Е.В. АНТОНЕНКО, Н.С. ТУРЧИНА, Л.Н. ТРЕПЕТ

Цель — оценить значение клинических неврологических критериев и методов нейровизуализации в диагностике инфарктов продолговатого мозга.

Материалы и методы. Проведено клинико-неврологическое и нейровизуализационное обследование 22 пациентов (12 мужчин и 10 женщин) с острым инфарктом продолговатого мозга в возрасте от 50 до 85 лет (средний возраст — (61,3 ± 10,4) года), которые лечились в 2007—2010 гг. в неврологическом центре Александровской клинической больницы г. Киева. Комплексное обследование включало изучение анамнеза и темпа развития инсульта, оценку неврологического статуса по шкале NIHSS, B. Hoffenberth и соавт., модифицированной шкале Ренкина, индексу Бартел. Локализацию и размер ишемического очага верифицировали с помощью магнитно-резонансного томографического обследования головного мозга.

Результаты. Инфаркты продолговатого мозга проявлялись тяжёлым и очень тяжёлым неврологическим дефицитом. В зависимости от локализации инфарктного очага различали латеральные, медиальные инфаркты, а также комбинации латеральных и медиальных медуллярных инфарктов. В последнем случае они характеризовались комбинацией неврологических симптомов, полиморфизмом проявлений. Латеральная локализация инфарктного очага в 60 % случаев сопровождалась альтернирующим синдромом Валленберга. Односторонние медиальные медуллярные инфаркты манифестировали синдромом чисто моторной гемиплегии, нарушением проприоцептивной чувствительности контралатерально; двусторонние — бульбарным синдромом, вялым тетрапарезом, нарушениями дыхания. Течение медуллярного инфаркта более благоприятно в случае латеральной локализации очага. Медиальные медуллярные, а также комбинированные инфаркты имели тяжёлое течение и неблагоприятные последствия.

Выводы. Статистический анализ показал, что латеральные медуллярные инфаркты коррелировали с системным головокружением, тошнотой и рвотой (р = 0,031; ДИ 0,54—0,94), нистагмом (р = 0,004; ДИ 0,54—0,94), ипсилатерально — с сегментарным нарушением болевой и температурной чувствительности на лице (р = 0,03; ДИ 0,36—0,8), синдромом Бернара—Горнера (р = 0,008; ДИ 0,48—0,9), мозжечковой атаксией (р = 0,004; ДИ 0,54—0,94), контралатерально — гипестезией болевой и температурной чувствительности по проводниковому типу (р = 0,03; ДИ 0,36—0,8). Медиальные медуллярные инфаркты коррелировали с контралатеральной тактильной анестезией и батианестезией (р = 0,001; ДИ 0,36—0,98), тетрапарезом (р = 0,009; ДИ 0,23—0,89). Часто определялись дизартрия, дисфония (у 65 % пациентов), дисфагия (у 55 %), реже — икота, дыхательная дисфункция (у 35 %). Знание специфических неврологических признаков поражения проксимальной сосудистой территории может улучшить клиническую диагностику инфаркта продолговатого мозга. Однако достоверное определение отдельных вариантов медуллярных инфарктов возможно лишь при условии учёта типичных клинических проявлений и данных нейровизуализации.

Ключевые слова: ишемический инсульт, медуллярный инфаркт, клинические формы, лучевая диагностика.

6. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Ендотеліальна дисфункція у хворих з діабетичною енцефалопатією

Т.М. МЕЛЬНИК

Мета — оцінити показники функціонального стану ендотелію у хворих на цукровий діабет (ЦД) з діабетичною енцефалопатією (ДЕ) та їхні кореляційні взаємозв’язки з показниками церебральної гемодинаміки.

Матеріали і методи. Обстежено 88 хворих на ЦД: 27 — з синдромом вегетативної дистонії, 33 — з ДЕ I стадії, 28 — з ДЕ II стадії. Усім хворим проведено транскраніальну допплерографію магістральних судин головного мозку та визначення показників функціонального стану ендотелію — судинно-ендотеліального фактора росту (СЕФР), нітритів та нітратів, індуцибельної NO-синтази та ендотеліну-1.

Результати. Встановлено достовірне збільшення рівня показників функціонального стану ендотелію у хворих на ЦД з церебральними порушеннями. Виявлено достовірний кореляційний зв’язок рівня СЕФР із середньою швидкістю кровотоку у передній мозковій артерії (r = –0,4447, p = 0,0044), у задній мозковій артерії (r = –0,6694, p = 0,0023), у базилярній артерії (r = –0,4104, p = 0,0049), з індексом резистентності у середній мозковій артерії (r = 0,4924, p = 0,0037) та у задній мозковій артерії (r = 0,5109, p = 0,003), а також достовірний кореляційний зв’язок рівня глікемії з активністю індуцибельної NO-синтази (r = 0,56, p = 0,0036), рівнями нітрит- та нітрат-аніону (відповідно r = 0,48, p = 0,0024 і r = 0,42, p = 0,0028), СЕФР (r = 0,5806, p = 0,0023).

Висновки. У хворих на ЦД з ДЕ встановлено порушення функціонального стану ендотелію, яке пов’язане з посиленням проявів церебральних дисфункцій та погіршанням показників церебральної гемодинаміки. Виявлено зв’язок гіперглікемії з формуванням ендотеліальної дисфункції.

Ключові слова: діабетична енцефалопатія, церебральна гемодинаміка, ендотеліальна дисфункція.

 

Эндотелиальная дисфункция у больных с диабетической энцефалопатией

Т.М. МЕЛЬНИК

Цель — оценить показатели функционального состояния эндотелия у больных сахарным диабетом (СД) с диабетической энцефалопатией (ДЭ) и их корреляционные взаимосвязи с показателями церебральной гемодинамики.

Материалы и методы. Обследовано 88 больных СД: 27 — с синдромом вегетативной дистонии, 33 — с ДЭ I стадии, 28 — с ДЭ II стадии. Всем больным проведены транскраниальная допплерография магистральных сосудов головного мозга и определение показателей функционального состояния эндотелия — сосудисто-эндотелиального фактора роста (СЭФР), нитритов и нитратов, индуцибельной NO-синтазы и эндотелина-1.

Результаты. Установлено достоверное повышение уровня показателей функционального состояния эндотелия у больных СД с церебральными нарушениями. Выявлена достоверная корреляционная связь уровня СЭФР со средней скоростью кровотока в передней мозговой артерии (r = –0,4447, p = 0,0044), в задней мозговой артерии (r = –0,6694, p = 0,0023), в базилярной артерии (r = –0,4104, p = 0,0049), с индексом резистентности в средней мозговой артерии (r = 0,4924, p = 0,0037) и в задней мозговой артерии (r = 0,5109, p = 0,003), а также достоверная корреляционная связь уровня гликемии с активностью индуцибельной NO-синтазы (r = 0,56, p = 0,0036), уровнями нитрит- и нитрат-аниона (соответственно r = 0,48, p = 0,0024 и r = 0,42, p = 0,0028), СЭФР (r = 0,5806, p = 0,0023).

Выводы. У больных СД с ДЭ установлено нарушение функционального состояния эндотелия, которое связано с усилением проявлений церебральных дисфункций и ухудшением показателей церебральной гемодинамики. Выявлена связь гипергликемии с формированием эндотелиальной дисфункции.

Ключевые слова: диабетическая энцефалопатия, церебральная гемодинамика, эндотелиальная дисфункция.

7. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Показники особистісної та реактивної тривожності у пацієнтів середнього віку з хронічною ішемією мозку на тлі артеріальної гіпертензії

О.В. ТКАЧЕНКО, Т.Д. ГУБЕЛАДЗЕ

Мета — дослідити показники психологічної дисфункції — особистісної (ОТ) та реактивної (РТ) тривожності — у пацієнтів з хронічною ішемією мозку (ХІМ) на тлі артеріальної гіпертензії (АГ).

Матеріали і методи. Під нашим спостереженням перебував 91 пацієнт середнього віку (чоловіків — 25, жінок — 66) з АГ. Усі хворі проходили обстеження і лікування у відділеннях кардіології і неврології Київської міської клінічної лікарні № 12. Критерії виключення з дослідження: інсульт в анамнезі, цукровий діабет та інші соматичні захворювання. Обстеження пацієнтів включало: аналіз анамнестичних даних і скарг за спеціально розробленими опитувальниками, загальноклінічне обстеження з реєстрацією динаміки артеріального тиску, дослідження неврологічного статусу і низки нейропсихологічних характеристик, комплексне реографічне дослідження.

Результати. У пацієнтів з ХІМ на тлі АГ вірогідно частіше реєстрували високий рівень як ОТ (у 79 % випадків), так і РТ (у 62 %). Зі збільшенням тривалості захворювання зменшувалася частота випадків низького рівня РТ і збільшувалася частота випадків середнього рівня. Частота випадків високого рівня РТ зменшувалася у разі тривалості АГ понад 10 років. У жінок вірогідно частіше, ніж у чоловіків, реєстрували високі рівні як ЛТ, так і РТ.

Висновки. У пацієнтів з ХІМ при АГ достовірно частіше реєстрували високий рівень як ЛТ (у 79 % обстежених), так і РТ (у 62 %). Зі збільшенням тривалості хвороби зменшувалася частота випадків з низьким рівнем РТ і збільшувалася — із середнім рівнем. Частота випадків з високим рівнем РТ зменшувалася при тривалості АГ понад 10 років. У жінок достовірно частіше, ніж у чоловіків, реєстрували високий рівень як ЛТ, так і РТ.

Ключові слова: хронічна ішемія мозку, артеріальна гіпертензія, особиста тривожність, реактивна тривожність.

 

Показатели личностной и реактивной тревожности у пациентов среднего возраста с хронической ишемией мозга при артериальной гипертензии

Е.В. ТКАЧЕНКО, Т.Д. ГУБЕЛАДЗЕ

Цель — исследовать показатели психологической дисфункции — личностной (ЛТ) и реактивной (РТ) тревожности — у пациентов с хронической ишемией мозга (ХИМ) на фоне артериальной гипертензии (АГ).

Материалы и методы. Под нашим наблюдением находился 91 пациент среднего возраста (мужчин — 25, женщин — 66) с АГ. Все больные проходили обследование и лечение в отделениях кардиологии и неврологии Киевской городской клинической больницы № 12. Критерии исключения из исследования: инсульт в анамнезе, сахарный диабет и другие соматические заболевания. Обследование пациентов включало: анализ анамнестических данных и жалоб по специально разработанным опросникам, общеклиническое обследование с регистрацией динамики артериального давления, исследование неврологического статуса и ряда нейропсихологических характеристик, комплексное реографическое исследование.

Результаты. У пациентов с ХИМ на фоне АГ достоверно чаще регистрировали высокий уровень как ЛТ (в 79 % случаев), так и РТ (в 62 % случаев). С увеличением длительности болезни уменьшалась частота случаев низкого уровня РТ и увеличивалась частота случаев среднего уровня РТ. Частота случаев высокого уровня РТ уменьшалась при длительности АГ более 10 лет. У женщин достоверно чаще, чем у мужчин, регистрировали высокие уровни как ЛТ, так и РТ.

Выводы. У пациентов с ХИМ при АГ достоверно чаще регистрировали высокий уровень как ЛТ (у 79 % обследованных), так и РТ (у 62 %). С увеличением длительности болезни уменьшалась частота случаев с низким уровнем РТ и увеличивалась — со средним уровнем. Частота случаев с высоким уровнем РТ уменьшалась при длительности АГ более 10 лет. У женщин достоверно чаще, чем у мужчин, регистрировали высокий уровень как ЛТ, так и РТ.

Ключевые слова: хроническая ишемия мозга, артериальная гипертензия, личностная тревожность, реактивная тревожность.

8. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Взаємозв’язок поліморфізму гена аполіпопротеїну e з когнітивними порушеннями у пацієнтів з легкими черепно-мозковими травмами

А.В. МУРАВСЬКИЙ, С.М. НОВІКОВА, І.М. ПИШЕЛЬ

Мета — дослідити наявність генетичної схильності до когнітивних порушень на підставі вивчення поліморфізму гена аполіпопротеїну Е (апоЕ) у пацієнтів з повторними легкими черепно-мозковими травмами (ЧМТ).

Матеріали і методи. Обстежено 86 боксерів-любителів високого рівня кваліфікації віком від 18 до 32 років, тривалість занять боксом — від 5 до 14 років. Кількість перенесених ЧМТ у вигляді нокдаунів та нокаутів залежно від тривалості спортивної кар’єри становила від 1 до 10. До контрольної групи увійшло 30 осіб віком від 18 до 25 років, які не мали в анамнезі перенесених ЧМТ, скарг неврологічного характеру, супутніх захворювань нервової та серцево-судинної систем. Усім пацієнтам проводили нейропсихологічне дослідження та генетичне тестування на предмет визначення генотипу aпoE та алелів aпoE.

Результати. Дані нейропсихологічних тестів свідчили про зниження когнітивних функцій у боксерів з повторними легкими ЧМТ. Найнижчий результат спостерігали у пацієнтів з алелем ε4, ця відмінність є статистично достовірною. В контрольній групі показники когнітивних функцій незначно відрізнялися від норми.

Висновки. Доведено зв’язок генотипу апоЕ, зокрема алеля ε4, з розвитком когнітивних порушень у боксерів після перенесених легких ЧМТ. Проведення генетичного тестування (визначення генотипу апоЕε4) дає змогу прогнозувати можливість розвитку, нейропсихологічних ускладнень після перенесених ЧМТ.

Ключові слова: генетичне тестування, аполіпопротеїн Е, когнітивні порушення, черепно

 

Взаимосвязь полиморфизма гена аполипопротеина Е с когнитивными нарушениями у пациентов с легкими черепно-мозговыми травмами

А.В. МУРАВСКИЙ, С.Н. НОВИКОВА, И.Н. ПИШЕЛЬ

Цель — исследовать наличие генетической предрасположенности к когнитивным нарушениям на основе изучения полиморфизма гена аполипопротеина Е (апоЕ) у пациентов с повторными легкими черепно-мозговыми травмами (ЧМТ).

Материалы и методы. Обследованы 86 боксеров-любителей высокого уровня квалификации в возрасте от 18 до 32 лет, продолжительность занятий боксом — от 5 до 14 лет. Количество перенесенных ЧМТ в виде нокдаунов и нокаутов в зависимости от продолжительности спортивной карьеры составляло от 1 до 10. Контрольную группу составили 30 лиц в возрасте от 18 до 25 лет без наличия в анамнезе перенесенных ЧМТ, жалоб неврологического характера, сопутствующих заболеваний нервной и сердечно-сосудистой систем. Всем пациентам проводили нейропсихологическое исследование и генетическое тестирование на предмет определения генотипа апоE и аллелей апоE.

Результаты. Данные нейропсихологических тестов указывали на снижение когнитивных функций у боксеров с повторными легкими ЧМТ. Самый низкий результат наблюдали у пациентов с аллелем ε4, различие статистически достоверно. В контрольной группе показатели когнитивных функций незначительно отличались от нормы.

Выводы. Доказана связь генотипа апоЕ, в частности аллеля ε4, с развитием когнитивных нарушений у боксеров после перенесенных легких ЧМТ. Проведение генетического тестирования (определение генотипа апоЕε4) позволяет прогнозировать возможность развития нейропсихологических осложнений после перенесенных ЧМТ.

Ключевые слова: генетическое тестирование, аполипопротеин Е, когнитивные нарушения, черепно-мозговая травма, боксер.

9. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Поширеність мігрені в Сумській області

О.Є. ДУБЕНКО, Д.Д. СОТНІКОВ, В.В. ДЖЕПА

Мета — вивчити поширеність і особливості клінічного перебігу мігрені в організованій популяції населення Сумської області.

Матеріали і методи. Проведено безвибіркове анкетування 2255 осіб (1150 жінок, 1105 чоловіків) віком від 16 до 60 років в організованих групах населення Сумської області (студенти, робітники, службовці, медичні працівники). Тип головного болю визначали згідно з Міжнародною класифікацією головного болю 2-го перегляду.

Результати. Поширеність мігрені становила 11,9 %: серед жінок — 17,7 %, серед чоловіків — 5,9 %. Мігрень без аури виявлено у 80,2 % осіб, з аурою — у 19,8 %, епізодичну мігрень з нечастими нападами — у 38,8 %, з частими нападами — у 53,4 %, хронічну мігрень — у 7,8 %. Проаналізовано основні тригерні чинники мігренозних нападів. До лікаря зверталися 26,1 % осіб. Триптани для лікування нападів приймали 4,5 % осіб.

Висновки. Установлення поширеності мігрені в організованій популяції населення точніше відображує структуру захворювання, що дає змогу поліпшити надання допомоги хворим на мігрень в Україні.

Ключові слова: мігрень, поширеність, клінічний перебіг.

 

Распространенность мигрени в Сумской области

О.Е. ДУБЕНКО, Д.Д. СОТНИКОВ, В.В. ДЖЕПА

Цель — изучить распространенность и особенности клинического течения мигрени в организованной популяции населения Сумской области.

Материалы и методы. Проведено безвыборочное анкетирование 2255 человек (1155 женщин и 1105 мужчин) в возрасте от 16 до 60 лет в организованной популяции населения Сумской области Украины (студенты, рабочие, служащие, медицинские работники). Тип головной боли определяли согласно Международной классификации головной боли 2-го пересмотра.

Результаты. Распространенность мигрени составила 11,9 %: среди женщин — 17,7 %, среди мужчин — 5,9 %. Мигрень без ауры выявлена у 80,2 % лиц, с аурой — у 19,8 %, эпизодическая мигрень с редкими приступами — у 38,8 %, с частыми приступами — у 53,4 %, хроническая мигрень — у 7,8 %. Проанализированы основные триггерные факторы мигренозных приступов. К врачу обращались только 26,1 % лиц, триптаны для купирования приступа принимали 4,5 % лиц.

Выводы. Определение распространённости мигрени в организованной популяции населения более точно отражает структуру заболевания, что позволяет улучшить оказание помощи больным мигренью в Украине.

Ключевые слова: мигрень, распространённость, клиническое течение.

10. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Застосування нормобаричної гіпокситерапії у дітей з церебральним паралічем

О.В. НАЗАР

Мета — вивчити вплив нормобаричної гіпокситерапії на адаптаційний потенціал дітей зі спастичними варіантами церебрального паралічу під час проходження курсу комплексної реабілітації.

Матеріали і методи. Проведено комплексне клініко-інструментальне дослідження 128 дітей з церебральним паралічем віком від 1 до 7 років до та після проходження курсу реабілітації. При оцінці функціонального рухового стану дитини застосовували систему класифікації та шкалу великих моторних функцій. У динаміці оцінювали показники кардіоінтервалографії, електроенцефалографії і транскраніальної допплерографії судин головного мозку.

Результати. Застосування нормобаричної гіпокситерапії в комплексній реабілітації дітей з церебральним паралічем сприяє зменшенню проявів вегетативної дисфункції та астенічного синдрому, нормалізації показників кардіоінтервалографії, поліпшенню показників мозкової гемодинаміки та електроенцефалографії. У дітей, які додатково отримували курс нормобаричної гіпокситерапії, спостерігали підвищення темпів наростання загальної рухової активності та формування нових рухових навиків порівняно з дітьми, які отримували лише базисну терапію.

Висновки. Методика нормобаричної гіпокситерапії дає змогу поліпшиити адаптаційні можливості дітей з церебральним паралічем, що сприяє підвищенню ефективності реабілітації.

Ключові слова: дитячий церебральний параліч, нормобарична гіпокситерапія, адаптаційний потенціал.

 

Применение нормобарической гипокситерапии у детей с церебральным параличом

О.В. НАЗАР

Цель — изучить влияние нормобарической гипокситерапии на адаптационный потенциал детей со спастическими вариантами церебрального паралича во время прохождения курса комплексной реабилитации.

Материалы и методы. Проведено комплексное клинико-инструментальное исследование 128 детей с церебральным параличом в возрасте от 1 года до 7 лет до и после курса реабилитации. Для оценки функционального двигательного состояния ребенка применяли систему классификации и шкалу больших моторных функций. В динамике оценивали показатели кардиоинтервалографии, электроэнцефалографии и транскраниальной допплерографии сосудов головного мозга.

Результаты. Использование нормобарической гипокситерапии в комплексной реабилитации детей с церебральным параличом способствовало уменьшению проявлений вегетативной дисфункции и астенического синдрома, нормализации показателей кардиоинтервалографии, улучшению показателей мозговой гемодинамики. У детей, которые дополнительно получали курс нормобарической гипокситерапии, наблюдали увеличение темпов нарастания общей двигательной активности и формирования новых двигательных навыков по сравнению с детьми, которые получали только базисную терапию.

Выводы. Методика нормобарической гипокситерапии позволяет улучшить адаптационные возможности детей с церебральным параличом, что способствует повышению эффективности комплексной реабилитации.

Ключевые слова: детский церебральный паралич, нормобарическая гипокситерапия, адаптационный потенциал.

11. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Результати хірургічного лікування спастичності та невропатичного больового синдрому у хворих з наслідками травматичного ушкодження шийних сегментів спинного мозку

В.І. ЦИМБАЛЮК, Ю.Я. ЯМІНСЬКИЙ

Мета — поліпшити результати лікування невропатичного больового синдрому і спастичності у хворих з наслідками травматичного ушкодження шийних сегментів спинного мозку.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 26 хворих з невропатичним больовим синдромом та спастичністю на тлі наслідків травматичного ушкодження шийних сегментів спинного мозку. Хворих з високою спастичністю було 12, з невропатичним больовим синдромом — 7, з поєднанням невропатичного больового синдрому та спастичності — 7. Оцінку результатів лікування проводили залежно від тяжкості травми і виду застосованого лікування.

Результати. У лікуванні больового синдрому епідуральна електростимуляція була ефективною у 77,8 % хворих, DREZ-томія шийного потовщення — в усіх хворих. У лікуванні спастичності електростимуляція була ефективною у 33,3 % хворих, DREZ-томія шийного потовщення — у 85,7 %, DREZ-томія поперекового потовщення — в усіх хворих.

Висновки. Диференційований підхід до вибору методу лікування спастичності та невропатичного больового синдрому у хворих з наслідками травматичного ушкодження спинного мозку дає змогу досягти доброго результату в більшості пацієнтів.

Ключові слова: травма спинного мозку, спастичність, больовий синдром.

 

Результаты хирургического лечения спастичности и невропатического болевого синдрома у больных с последствиями травматического повреждения шейных сегментов спинного мозга

В.И. ЦЫМБАЛЮК, Ю.Я. ЯМИНСКИЙ

Цель — улучшить результаты лечения невропатического болевого синдрома и спастичности у больных с последствиями травматического повреждения шейных сегментов спинного мозга.

Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 26 больных с невропатическим болевым синдромом и спастичностью на фоне последствий травматического повреждения шейных сегментов спинного мозга. Больных с высокой спастичностью было 12, с невропатическим болевым синдромом — 7, с сочетанием невропатического болевого синдрома и спастичности — 7. Оценку результатов лечения проводили в зависимости от тяжести травмы и вида проведенного лечения.

Результаты. В лечении болевого синдрома эпидуральная электростимуляция была эффективной у 77,8 % больных, DREZ-томия шейного утолщения — у всех больных. В лечении спастичности электростимуляция была эффективной у 33,3 % больных, DREZ-томия шейного утолщения — у 85,7 %, DREZ-томия поясничного утолщения — у всех больных.

Выводы. Дифференцированный подход к выбору метода лечения спастичности и невропатического болевого синдрома у больных с последствиями травматического повреждения шейных сегментов спинного мозга позволяет добиться хорошего результата у большинства пациентов.

Ключевые слова: травма спинного мозга, спастичность, болевой синдром.

12. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Стовбурові нервові клітини головного мозку та імунна система

М.І. ЛІСЯНИЙ

В огляді літератури проаналізовано дослідження останніх років, присвячені стовбуровим клітинам дорослого головного мозку. Неонейрогенез у дорослому мозку відбувається у певних зонах: субвентрикулярній ділянці та субгранулярній зоні зубчастої звивини гіпокампа. В цих зонах містяться мультипотентні та самопідтримувальні стовбурові нервові клітини, які регулюються різними факторами росту та цитокінами імунної системи. Найбільш досліджено такі цитокіни: хемокіни ССL-2, СХСL-12, інтерлейкін-4 та -6, γ-інтерферон та фактор некрозу пухлини α. Ці речовини визначають проліферацію та життєздатність, міграцію та диференціювання стовбурових клітин головного мозку. Сьогодні цитокіни та хемокіни розглядають як новий клас нейромодуляторів. Таким чином, цитокіни імунної системи є важливим регулятором проліферації та міграції стовбурових нервових клітин дорослого мозку, а імунна система — нейрогенезу в нішах дорослого мозку.

Ключові слова: стовбурові нервові клітини дорослого головного мозку, біологічні ніші, хемокіни, інтерлейкіни, інтерферони, міграція, проліферація.

 

Стволовые нервные клетки головного мозга и иммунная система

Н.И. ЛИСЯНЫЙ

В обзоре литературы проанализированы исследования последних лет, посвященные стволовым нервным клеткам взрослого головного мозга. Неонейрогенез во взрослом мозге происходит в определенных зонах: субвентрикулярной области и субгранулярной зоне зубчатой извилины гиппокампа. В этих зонах содержатся мультипотентные и самоподдерживающиеся стволовые клетки, которые регулируются факторами роста и цитокинами иммунной системы. Наиболее изучены хемокины ССL-2, СХСL-12, интерлейкин-4 и -6, γ-интерферон и фактор некроза опухоли α. Эти вещества определяют пролиферацию и выживаемость, а также миграцию и дифференцировку стволовых нервных клеток. Сегодня цитокины и хемокины рассматривают как новый класс нейромодуляторов, регулирующих функции стволовых клеток во взрослом мозге. Таким образом, цитокины иммунной системы организма являются важным регулятором пролиферации и миграции стволовых нервных клеток, а иммунная система — регулятором нейрогенеза в нишах взрослого мозга.

Ключевые слова: стволовые нервные клетки взрослого головного мозга, биологические ниши, хемокины, интерлейкины, интерфероны, миграция, пролиферация.

13. ОГЛЯДИ

 

Сучасний підхід до лікування неврологічних виявів поперекового остеохондрозу

Н.М. БУЧАКЧИЙСЬКА, В.І. МАРАМУХА, І.І. ХАРЧЕНКО, І.В. МАРАМУХА

Незважаючи на багаторічні дослідження в галузі вертеброневрології, питання лікування неврологічних виявів при поперековому остеохондрозі залишаються надзвичайно актуальними, насамперед через значну поширеність цього захворювання. Аналізуючи загальні принципи сучасного лікування зазначеної нозології, автори дійшли висновку про необхідність переважного використання кінезіотерапевтичних методів лікування і, насамперед, мануальної терапії. Перевагу слід віддавати «м’яким» методикам — точковому і сегментарному масажу, постізометричній та постреципрокній релаксації м’язів.

Ключові слова: остеохондроз хребта, мануальна терапія, хребцевий руховий сегмент.

 

Современный подход к лечению неврологических проявлений поясничного остехондроза

Н.М. БУЧАКЧИЙСКАЯ, В.И. МАРАМУХА, И.И. ХАРЧЕНКО, И.В. МАРАМУХА

Несмотря на многолетние исследования в области вертеброневрологии, вопросы лечения неврологических проявлений при поясничном остеохондрозе остаются чрезвычайно актуальными, прежде всего из-за распространенности этого заболевания. Анализируя общие принципы современного лечения данной нозологии, авторы пришли к выводу о необходимости преимущественного использования кинезиотерапевтических методов лечения и прежде всего мануальной терапии. Предпочтение следует отдавать «мягким» методикам — точечному и сегментарному массажу, постизометрической и постреципрокной релаксации мышц.

Ключевые слова: остеохондроз позвоночника, мануальная терапия, позвоночный двигательный сегмент.

14. ОГЛЯДИ

 

Застосування препарату Актовегін у комплексному лікуванні хворих з неврогенними офтальмопатіями

В.М. ЖДАНОВА

Мета — вивчити ефективність застосування препарату Актовегін у комплексному лікуванні хворих з окоруховими порушеннями в ранній післяопераційний період.

Матеріали і методи. Обстежено 120 хворих з окоруховими порушеннями. Проведено комплексне клініко-неврологічне та нейроофтальмологічне обстеження, застосовано нейровізуалізаційні методи (магнітно-резонансну, комп’ютерну томографію головного мозку).

Результати. Використання в ранній післяопераційний період препарату Актовегін у комплексній терапії неврогенних офтальмопатій у хворих із судинною патологією, черепно-мозковими травмами, пухлинами головного мозку сприяє відновленню функції III, IV, VI черепних нервів. Через 3 міс від початку лікування в основній групі у 32 (53,3 %) хворих спостерігали повний регрес окорухових порушень, тоді як у контрольній — у 27 (45 %).

Висновки. Застосування в ранній післяопераційний період препарату Актовегін у комплексній терапії хворих з окоруховими порушеннями підвищує ефективність лікування, сприяє швидшому відновленню функції III, IV, VI черепних нервів, покращує якість життя пацієнтів.

Ключові слова: неврогенні офтальмопатії, окорухові пAорушення, відновне лікування, Актовегін.

 

Применение препарата Актовегин в комплексном лечении больных с неврогенными офтальмопатиями

В.Н. ЖДАНОВА

Цель — изучить эффективность применения препарата Актовегин в комплексном лечении больных с глазодвигательными нарушениями в ранний послеоперационный период.

Материалы и методы. Обследовано 120 больных с глазодвигательными нарушениями. Проведено комплексное клинико-неврологическое и нейроофтальмологическое обследование, применены нейровизуализирующие методы (магнитно-резонансная, компьютерная томография головного мозга).

Результаты. Использование в ранний послеоперационный период препарата Актовегин в комплексной терапии глазодвигательных нарушений у больных с сосудистой патологией, черепно-мозговыми травмами, опухолями головного мозга способствует восстановлению функции III, IV, VI черепных нервов. Через 3 мес от начала лечения в основной группе у 32 (53,3 %) больных наблюдали полный регресс глазодвигательных нарушений, в контрольной — у 27 (45 %).

Выводы. Применение в ранний послеоперационный период препарата Актовегин в комплексной терапии больных с глазодвигательными нарушениями повышает эффективность лечения, способствует восстановлению функции III, IV, VI черепных нервов, повышает качество жизни пациентов.

Ключевые слова: неврогенные офтальмопатии, глазодвигательные нарушения, восстановительное лечение, Актовегин.

15. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Досвід застосування нейропротекторної терапії в комплексному анестезіологічному забезпеченні при проведенні операцій у хворих на дитячий церебральний параліч

В.Н. КОСТИРКО, С.В. ВЛАСЕНКО, В.І. БИЛЬЩУК

Мета — вивчити вплив на біоелектричну активність мозку препаратів, які застосовують при анестезіологічному забезпеченні хірургічного лікування хворих на дитячий церебральний параліч, розробити підходи до нейропротекції під час анестезіологічного забезпечення і в ранній післяопераційний період.

Матеріали і методи. Обстежено 34 хворих на дитячий церебральний параліч (спастична диплегія), у період з 2007 до 2009 р. Хворих було розподілено на дві групи. У пацієнтів першої групи (n = 19) під час операції і в ранній післяопераційний період застосовували цитиколін. У другій групі (контрольна, n = 15) застосовували наркоз без нейропротекції.

Результати. У хворих першої групи в післяопераційний період усі показники життєво важливих функцій були в межах норми, не потребували додаткової медикаментозної корекції. У другій групі у пацієнтів спостерігали багаторазове блювання натще, яке не приносило полегшення, наполегливі, розпираючі головні болі (що розцінювали як дезадаптацію ліквородинаміки), наростання явищ гіпертензивного синдрому, яке призводило до посилення больового синдрому і наростання м’язової спастичності. Ці симптоми вимагали призначення дегідратуючої, седативної терапії. У першій групі подібних явищ не було. Також у пацієнтів другої групи відзначено негативну динаміку показників електроенцефалографії: наростання іритативних явищ у вигляді збільшення індексів дельта- і тета-ритмів, їх виявлення в усіх відділах мозку, відсутність реакції на розплющення очей, появу пік-хвильової активності, що розцінювалося нами як наростання активності неспецифічних серединних структур мозку, зниження регулюючої функції кори мозку внаслідок гіпоксії і порушення мікроциркуляції.

Висновки. Багатокомпонентна нейропротекція значно полегшує ранній післяопераційний період, сприяє швидшому виходу зі стану медикаментозного сну, без будь-яких побічних ефектів. Застосування вдосконаленої методики приводить до позитивних змін біоелектричної активності у вигляді поліпшення частотно-амплітудних характеристик альфа-ритму, а також сприяє швидшому відновленню і навчанню дитини самостійно пересуватися.

Ключові слова: дитячий церебральний параліч, операція, анестезія, електроенцефалографія, нейропротекція.

 

Опыт применения нейропротекторной терапии в комплексном анестезиологическом пособии при проведении операций у больных детским церебральным параличом

В.Н. КОСТЫРКО, С.В. ВЛАСЕНКО, В.И. БИЛЬЩУК

Цель — изучить влияние на биоэлектрическую активность мозга препаратов, применяемых при анестезиологическом обеспечении хирургического лечения больных детским церебральным параличом, разработать подходы к нейропротекции во время анестезиологического пособия и в ранний послеоперационный период.

Материалы и методы. Обследовано 34 больных детским церебральным параличом (спастическая диплегия) в период с 2007 по 2009 г. Все больные были распределены на две группы. У пациентов первой группы (n = 19) применяли цитиколин во время операции и в ранний послеоперационный период. Во второй группе (контрольная, n = 15) проводили наркоз без нейропротекции.

Результаты. У больных первой группы в послеоперационный период все показатели жизненно важных функций были в пределах нормы, не требовалась их дополнительная медикаментозная коррекция. Во второй группе у пациентов наблюдали многократные рвоты натощак, не приносящие облегчения, упорные, распирающие головные боли (что расценивалось как дезадаптация ликвородинамики), нарастание явлений гипертензионного синдрома, приводящее к усилению болевого синдрома и нарастанию мышечной спастичности. Данные симптомы требовали назначения дегидратирующей и седативной терапии. В первой группе подобные явления не отмечены. Также у пациентов второй группы наблюдали негативную динамику показателей электроэнцефалографии: нарастание ирритативных явлений в виде увеличения индексов дельта- и тета-ритмов, их представленности во всех отделах мозга, отсутствие реакции на открывание глаз, появление пик-волновой активности, что расценивалось нами как нарастание активности неспецифических срединных структур мозга, снижение регулирующей функции коры мозга вследствие гипоксии и нарушения микроциркуляции.

Выводы. Многокомпонентная нейропротекция значительно облегчает ранний послеоперационный период, способствует более быстрому выходу из состояния медикаментозного сна, без каких либо побочных эффектов. Применение усовершенствованной методики приводит к позитивным изменениям биоэлектрической активности в виде улучшения частотно-амплитудных характеристик альфа-ритма, а также способствует более быстрому восстановлению и обучению ребенка самостоятельно передвигаться.

Ключевые слова: детский церебральный паралич, операция, анестезия, электроэнцефалография, нейропротекция.

16. СТОРІНКИ ІСТОРІЇ

 

30 років кафедрі нейрохірургії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця

Для нас, співробітників кафедри нейрохірургії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, 2011 рік є непересічним і хвилюючим, адже цього року відзначають дві надзвичайно важливі ювілейні дати в історії нашого університету: 170-річчя від дня заснування та 30-річчя кафедри нейрохірургії. За відносно короткий період формування кафедри як самостійного підрозділу університету вона посіла гідне місце серед кращих
кафедр Національного медичного університету.

17. СТОРІНКИ ІСТОРІЇ

 

Володимир Васильович Селецький (1868—1955)

Підготувала Турчина Наталія Степанівна

Професор Володимир Васильович Селецький народився 23 травня 1868 р. в сім’ї священослужителя. Як і батько, Володимир Васильович та члени його родини, були православного віросповідання. Одружений він був з болгарською підданою Доброчить Миколаївною Друшевою. Родина виховувала трьох дітей: двох доньок — Катерину, Ітару та сина Бориса.
Після закінчення гімназії Володимир Васильович навчався з 1888 до 1893 р. на медичному факультеті Імператорського університету Святого Володимира в Києві. Отримавши після закінчення медичного факультету ступінь лікаря, він упродовж двох років був стипендіатом об’єднаної кафедри нервових і душевних хвороб, очолюваної відомим психіатром професором І.О. Сікорським.

18. ЗАСІДАННЯ НАУКОВИХ ТОВАРИСТВ

 

Засідання Науково-практичного товариства неврологів Києва

Підготувала к. мед. н. Т.А. Довбонос

17 березня 2011 року в приміщенні клубу Головного військового клінічного шпиталю МО України відбулося засідання Науково-практичного товариства неврологів Києва, присвячене 170-річчю Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

19. ПРИВІТАННЯ

 

К 70-летию Станиславa Константиновичa Евтушенко

Станислав Константинович Евтушенко родился 11 апреля 1941 г. в г. Донецке. После окончания Донецкого медицинского института (1964) работал врачом-невропатологом медсанчасти шахты № 18 в г. Снежное. В 1967 г. был переведен на должность ординатора областной клинической больницы им. М.И. Калинина, а в 1970 г. назначен заведующим неврологическим отделением этой же больницы. В 1971 г. С.К. Евтушенко защитил кандидатскую диссертацию по проблеме нейроревматизма. С 1976 г. — ассистент, а с 1980 г. — доцент кафедры нервных болезней Донецкого медицинского института. В 1985 г. Станислав Константинович защитил докторскую диссертацию на тему «Неврологические проявления аллергии» по двум специальностям: нервные болезни и иммунология и аллергология.

20. ПРИВІТАННЯ

 

До 70-річчя Георгія Миколайовича Дранніка

16 березня 2011 року виповнилося 70 років видатному українському вченому, лікарю, професору Георгію Миколайовичу Дранніку.


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»