Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№4(17) // 2010

 

Обкладинка

 

1. ПЕРЕДОВА СТАТТЯ

 

Механізми пошкодження тканини після внутрішньомозкового крововиливу та підходи до лікування хворих з гіпертензивними супратенторіальними гематомами

С.М. ВІНИЧУК, С.В. РОГОЗА

У статті розглянуто сучасні погляди на патофізіологію пошкодження тканини мозку після гострого внутрішньомозкового крововиливу. Висвітлено первинні і вторинні механізми деструкції тканини перигематоми. Показано провідну роль метаболічних, патобіохімічних механізмів, клітинних реакцій, молекулярних чинників пошкодження тканини мозку. Проведено аналіз сучасних наукових публікацій, присвячених консервативному лікуванню внутрішньомозкового крововиливу з урахуванням патофізіологічних механізмів ушкодження тканини мозку.

Ключові слова: внутрішньомозковий крововилив, пошкодження тканини перигематоми, лікування.

 

Механизмы повреждения ткани после внутримозгового кровоизлияния и подходы к лечению больных с гипертензивными супратенториальными гематомами

С.М. ВИНИЧУК, С.В. РОГОЗА

В статье рассмотрены современные взгляды на патофизиологию повреждения ткани мозга после острого внутримозгового кровоизлияния. Освещены первичные и вторичные механизмы деструкции ткани перигематомы. Показана ведущая роль метаболических, патобиохимических механизмов, клеточных реакций, молекулярных факторов повреждения ткани мозга. Проведен анализ современных научных публикаций, посвященных консервативному лечению внутримозгового кровоизлияния с учетом патофизиологических механизмов повреждения ткани мозга.

Ключевые слова: внутримозговое кровоизлияние, повреждение ткани перигематомы, лечение.

2. ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ

 

Патогенетичні основи депресії при хворобі Паркінсона

Т.М. СЛОБОДІН, Ю.І. ГОЛОВЧЕНКО

Статтю присвячено патогенетичним основам депресії при хворобі Паркінсона. Розглянуто механізми депресії лімбічного рівня, когнітивні аспекти депресії. Аналіз даних літератури і результатів власних досліджень дав змогу авторам запропонувати нову концепцію — теоретичну модель цілеспрямованої поведінки та депресії у пацієнтів з хворобою Паркінсона.

Ключові слова: депресія, хвороба Паркінсона, мезолімбічна дофамінова система, дорсолатеральна префронтальна кора, мигдалина, гіпокамп.

 

Патогенетические основы депрессии при болезни Паркинсона

Т.Н. СЛОБОДИН, Ю.И. ГОЛОВЧЕНКО

Статья посвящена патогенетическим основам депрессии при болезни Паркинсона. Рассмотрены механизмы депрессии лимбического уровня, когнитивные аспекты депрессии. Анализ литературы и результатов собственных исследований дал возможность авторам предложить новую концепцию — теоретическую модель целенаправленного поведения и депрессии у пациентов с болезнью Паркинсона.

Ключевые слова: депрессия, болезнь Паркинсона, мезолимбическая дофаминовая система, дорсолатеральная префронтальная кора, миндалина, гиппокамп.

3. ЛЕКЦІЇ

 

Вегетативний стан

Д.С. МАНЬКОВСЬКИЙ, О.Г. КУРИК

Висвітлено сучасні погляди на визначення, етіологію, патогенез і клінічні прояви вегетативного стану (ВС), який є одним з варіантів виходу з коми, за якого на тлі неспання у пацієнтів відсутні ознаки усвідомлення себе і оточуючого. Причиною коми з подальшим переходом у ВС можуть бути різні ураження головного мозку. Специ‑фічного для ВС морфологічного субстрату не виявлено. Діагноз «вегетативний стан» встановлюють клінічно, додаткові методи дослідження не дають змоги підтвердити діагноз або прогнозувати наслідок ВС. Актуальною є розробка методик прогнозування наслідку ВС.

Ключові слова: вегетативний стан, кома, усвідомлення себе і оточуючого.

 

Вегетативное состояние

Д.С. МАНЬКОВСКИЙ, Е.Г. КУРИК

Освещены современные взгляды на определение, этиологию, патогенез и клинические проявления вегетативного состояния (ВС), представляющего собой один из вариантов выхода из комы, при котором на фоне бодрствования у пациентов отсутствуют признаки осознания себя и окружающего. Причиной комы с последующим переходом в ВС могут быть различные поражения головного мозга. Специфичного для ВС морфологического субстрата не обнаружено. Диагноз «вегетативное состояние» устанавливают клинически, дополнительные методы исследования не позволяют подтвердить диагноз или прогнозировать исход ВС. Часть больных могут выходить из ВС. Актуальной является разработка методик прогнозирования исхода ВС.

Ключевые слова: вегетативное состояние, кома, oсознание себя и окружающего.

4. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Незрілість мозку в електроенцефалографії при мінімальній мозковій дисфункції та гіперкінетичному синдромі

А.В. ПОКАЧАЛОВА

Вивчення проблеми мінімальної мозкової дисфункції (ММД) має особливе значення для теорії і практики медицини, оскільки прояви ММД, за даними різних авторів, мають місце у 20—40 % дітей шкільного віку. Електроенцефалографія є надійним методом параклінічної діагностики центральної нервової системи. Зміни ЕЕГ при ММД дають змогу оцінити відповідність рівня зрілості ЦНС віку дитини і виявити затримку в розвитку, оцінити терапевтичну ефективність медикаментозного лікування. ЕЕГ слід використовувати для диференційної діагностики проявів ММД (гіперкінетичні та епілептичні гіперкінетичні розлади).

Ключові слова: електроенцефалографія, мінімальна мозкова дисфункція, незрілість мозку, гіперактивність.

 

Незрелость мозга в электроэнцефалографии при минимальной мозговой дисфункции и гиперкинетическом синдроме

А.В. ПОКАЧАЛОВА

Изучение проблемы минимальной мозговой дисфункции (ММД) имеет особое значение для теории и практики медицины, так как проявления ММД, по данным разных авторов, встречаются у 20—40 % детей школьного возраста. Электроэнцефалография является надежным методом параклинической диагностики центральной нервной системы. Изменения ЭЭГ при ММД позволяют оценить соответствие уровня зрелости ЦНС возрасту ребенка и обнаружить задержку в развитии, оценить терапевтическую эффективность медикаментозного лечения. ЭЭГ следует использовать для дифференциальной диагностики проявлений ММД (гиперкинетические и эпилептические гиперкинетические расстройства).

Ключевые слова: электроэнцефалография, минимальная мозговая дисфункция, незрелость мозга, гиперактивность.

5. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Аналіз обізнаності практикуючих лікарів м. Ужгорода щодо проблеми когнітивних порушень у пацієнтів із судинними захворюваннями

О.Р. ПУЛИК

Мета — вивчення обізнаності лікарів поліклінічної ланки щодо проблеми когнітивних порушень, їхнього вміння діагностувати та лікувати цих хворих.
Матеріали і методи. Проведено анкетування 268 лікарів, які ведуть прийом у поліклініках м. Ужгорода.
Результати. Встановлено, що лише 46,6 % опитаних лікарів знають критерії діагностики когнітивних порушень, більшість лікарів мало поінформована про сучасні методи лікування деменції.
Висновки. Для поліпшення обізнаності практикуючих лікарів з проблемою когнітивних порушень до програми курсового навчання на передатестаційних циклах ФПО УжНУ рекомендовано ввести семінарські заняття з проблеми діагностики та лікування когнітивних порушень судинного генезу та підготувати методичний посібник для сімейних лікарів і терапевтів поліклінічного прийому.

Ключові слова: когнітивні порушення, обізнаність лікарів, анкетування.

 

Анализ осведомленности практикующих врачей г. Ужгорода относительно проблемы когнитивных нарушений у пациентов с сосудистыми заболеваниями

А.Р. ПУЛЫК

Цель — изучение осведомленности врачей поликлинического звена относительно проблемы когнитивных нарушений, их умения диагностировать и лечить этих больных.
Материалы и методы. Проведено анкетирование 268 врачей, которые ведут прием в поликлиниках г. Ужгорода.
Результаты. Установлено, что только 46,6 % опрошенных врачей знают критерии диагностики когнитивных нарушений, большинство врачей мало информированы о современных методах лечения деменции.
Выводы. Для улучшения осведомленности практикующих врачей о проблеме когнитивных нарушений в програму курсового обучения на предаттестационных циклах ФПО УжНУ рекомендовано ввести семинарские занятия по проблеме диагностики и лечения когнитивных нарушений сосудистого генеза, подготовить методическое пособие для семейных врачей и терапевтов поликлинического приема.

Ключевые слова: когнитивные нарушения, осведомленность врачей, анкетирование.

6. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Діагностика первинних імунодефіцитів у хворих з герпесвірусною нейроінфекцією, що виявляється судомним синдромом

В.Є. КАЗМІРЧУК, Д.В. МАЛЬЦЕВ

Мета — комплексна оцінка імунного статусу в пацієнтів з верифікованою герпесвірусною нейроінфекцією, що виявляється судомним синдромом, на підставі аналізу результатів клініко-анамнестичних, генеалогічних і лабораторних досліджень.
Метеріали і методи. Досліджувану групу становили 60 пацієнтів віком від 11 до 60 років, у яких методом полімеразної ланцюгової реакції або шляхом порівняльних серологічних досліджень було верифіковано герпесвірусну нейроінфекцію, яка виявлялася епілептичним синдромом.
Результати. Зафіксовано велику частку первинних імунодефіцитів у пацієнтів з герпесвірусною нейроінфекцією, що маніфестувала генералізованими тоніко‑клонічними припадками (27 % випадків), переважно реєстрували імунодефіцитні хвороби, пов’язані з гіпоімуноглобулінемією та порушеннями у діяльності фагоцитуючих клітин (81 % випадків). Проведено детальний аналіз результатів клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень у цієї категорії хворих, описано кілька клінічних випадків та запропоновано шляхи оптимізації діагностики і лікування за рахунок проведення імунологічних обстежень та імунотерапії.
Висновки. Результати дослідження можуть бути корисними для підвищення якості діагностики і лікування вторинної епілепсії людини, асоційованої з герпесвірусною інфекцією.

Ключові слова: герпесвірусна нейроінфекція, епілепсія, первинний імунодефіцит, імунотерапія.

 

Диагностика первичных иммунодефицитов у больных с герпесвирусной нейроинфекцией, проявляющейся судорожным синдромом

В.Е. КАЗМИРЧУК, Д.В. МАЛЬЦЕВ

Цель — комплексная оценка иммунного статуса у пациентов с верифицированной герпесвирусной нейроинфекцией, проявляющейся судорожным синдромом, на основании анализа результатов клинико-анамнестических, генеалогических и лабораторных исследований.
Материалы и методы. Исследуемую группу составили 60 пациентов в возрасте от 11 до 60 лет, у которых методом полимеразной цепной реакции или путем сравнительных серологических исследований была верифицирована герпесвирусная нейроинфекция, проявляющаяся в виде эпилептического синдрома.
Результаты. Выявлен большой удельный вес первичных иммунодефицитов у пациентов с герпесвирусной нейроинфекцией, манифестирующей генерализованными тонико‑клоническими припадками (27 % случаев), преимущественно регистрировали иммунодефицитные заболевания, связанные с гипоиммуноглобулинемией и нарушениями деятельности фагоцитирующих клеток (81 % случаев). Проведен детальный анализ результатов клинических, лабораторных и инструментальных исследований у этой категории больных, описаны несколько клинических случаев и предложены пути оптимизации диагностики и лечения за счет проведения иммунологических обследований и иммунотерапии.
Выводы. Результаты данного исследования могут быть полезны для повышения качества диагностики и лечения вторичной эпилепсии человека, ассоциированной с герпесвирусной инфекцией.

Ключевые слова: герпесвирусная нейроинфекция, эпилепсия, первичный иммунодефицит, иммунотерапия.

7. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Особливості системи імунного захисту у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання

А. АЛЬ ХАШИМ

Мета — дослідити роль імунних порушень у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію (ДЕ), які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС.
Матеріали і методи. Проведено дослідження основних показників клітинного (СD3, СD4, СD8, СD16, СD22) та гуморального імунітету (IgG, IgA, IgM, циркулюючих імунних комплексів (ЦІК)) у 80 хворих на ДЕ, які зазнали дії іонізуючого випромінювання. Враховували наявність супутньої патології внутрішніх органів, рівень ендотоксемії, отриману дозу опромінення, перенесений в анамнезі інсульт, стадію та варіант перебігу захворювання.
Результати. У хворих на ДЕ параметри клітинного імунітету були нижчими за контрольні, а показники гуморальної ланки — перевищували їх. Це може свідчити про порушення кооперативних зв’язків між клітинами і бути наслідком дисфункціональних та дизрегуляторних порушень імунологічного статусу. Наростання явищ ендотоксемії супроводжувалося тенденцією до зменшення концентрації CD3, CD4, CD8, підвищенням вмісту ЦІК та активацією продукції IgA та IgM. Концентрація ЦІК зростала у міру наростання сумарної дози опромінення, а рівень IgG, навпаки, зменшувався. Вміст імуноглобулінів A та M був вищим за контрольні показники, але зазнавав деякого коливання, залежно від отриманої дози опромінення (IgА — зменшувався в міру наростання останньої, а IgМ, навпаки, — збільшувався).
Висновки. У хворих на ДЕ, які отримали малі дози іонізуючого опромінення, встановлено пригнічення Т-клітинної ланки імунологічного захисту та синтезу IgG на тлі підвищення деяких показників гуморальної ланки (IgA, IgM). Зазначені зміни поглиблювалися у разі наростання явищ ендотоксемії та сумарної дози опромінення 21—60 бер. Отримані дані підтвердили деяку активацію імунологічного захисту у хворих з кризовим перебігом захворювання і, навпаки, пригнічення — у пацієнтів з поглибленням неврологічного дефіциту.

Ключові слова: дисциркуляторна енцефалопатія, імунний захист, малі дози іонізуючого опромінення.

 

Особенности системы иммунной защиты у больных с дисциркуляторной энцефалопатией, подвергшихся воздействию ионизирующего излучения

А. АЛЬ ХАШИМ

Цель — исследовать роль иммунных нарушений у больных с дисциркуляторной энцефалопатией (ДЭ), подвергшихся воздействию ионизирующего излучения вследствие аварии на ЧАЭС.
Материалы и методы. Проведено исследование основных показателей клеточного (CD3, CD4, СD8, СD16, СD22) и гуморального иммунитета (IgG, IgA, IgM, циркулирующих иммунных комплексов (ЦИК)) у 80 больных с ДЭ, подвергшихся воздействию ионизирующего излучения. Учитывали наличие сопутствующей патологии внутренних органов, уровень эндотоксемии, полученную дозу облучения, инсульт в анамнезе, стадию и вариант течения заболевания.
Результаты. У больных ДЭ параметры клеточного иммунитета были ниже контрольных, а показатели гуморального звена — превышали их. Это может свидетельствовать о нарушении кооперативных связей между клетками и быть следствием дисфункциональных и дисрегуляторных нарушений иммунного статуса. Нарастание явлений эндотоксемии сопровождалось тенденцией к уменьшению концентрации CD3, CD4, CD8, повышением
содержания ЦИК и активацией продукции IgA и IgM. Концентрация ЦИК возростала по мере нарастания суммарной дозы облучения, а уровень IgG, наоборот, уменьшался. Содержание иммуноглобулинов A и M было выше контрольных показателей, но изменялось в зависимости от полученной дозы (IgА — уменьшалось по мере нарастания последней, а IgМ, наоборот, — увеличивалось).
Выводы. У больных ДЭ, подвергшихся воздействию малых доз ионизирующего облучения, установлено угнетение Т-клеточного звена иммунной защиты и синтеза IgG на фоне повышения некоторых показателей гуморального звена (IgA, IgM). Указанные изменения усиливались в случае нарастания явлений эндотоксемии и суммарной дозы облучения 21—60 бэр. Полученные данные подтвердили некоторую активацию иммунологической защиты у больных с кризисным течением заболевания и, наоборот, угнетение — у пациентов с углублением неврологического дефицита.

Ключевые слова: дисциркуляторная энцефалопатия, иммунная защита, малые дозы ионизирующего облучения.

8. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Електронейроміографічні показники у хворих на хронічний панкреатит

О.А. СТАТІНОВА, О.С. КОЧКАРЬОВА, Я.А. ГОНЧАРОВА

Мета — виявити зміни периферичної нервової системи за допомогою електронейроміографії у хворих на хронічний панкреатит та встановити кореляційні зв’язки між біохімічними та електрофізіологічними показниками.
Матеріали і методи. Проведено комплексне клініко-неврологічне та електронейроміографічне обстеження 20 хворих на хронічний панкреатит (ХП). Середній вік пацієнтів становив (51 ± 7,3) року. Діагноз ХП встановлював лікар-гастроентеролог. У контрольну группу ввійшли 20 здорових осіб.
Результати. У 90 % хворих на ХП виявлено клінічні ознаки поліневропатії. При проведенні електронейроміографії в усіх обстежених пацієнтів з високим рівнем достовірності було виявлено зниження середніх показників амплітуди М-відповіді, швидкості поширення збудження та збільшення тривалості резидуальної латентності. Виявлено тісну кореляційну залежність між рівнем глюкози та амілази в крові і електрофізіологічними показниками.
Висновки. Клінічні прояви поліневропатії мають місце у 90 % обстежених хворих на ХП. При проведенні електронейроміографії в усіх пацієнтів виявлено ураження периферичних нервів з формуванням змішаної аксонально-демієлінізуючої форми поліневропатії.

Ключові слова: хронічний панкреатит, поліневропатія, електронейроміографія.

 

Электронейромиографические показатели у больных хроническим панкреатитом

Е.А. СТАТИНОВА, Е.С. КОЧКАРЕВА,Я.А. ГОНЧАРОВА

Цель — выявить изменения периферической нервной системы при помощи электронейромиографии у больных хроническим панкреатитом и установить корреляционные связи между биохимическими и электрофизиологическими показателями.
Материалы и методы. Проведено комплексное клинико-неврологическое и электронейромиографическое обследование 20 больных хроническим панкреатитом (ХП). Средний возраст пациентов составил (51 ± 7,3) года. Диагноз ХП устанавливал врач-гастроэнтеролог. В контрольную группу вошли 20 здоровых лиц.
Результаты. У 90 % больных ХП выявлены клинические признаки полиневропатии. При проведении электронейромиографии у всех обследованных пациентов с высоким уровнем достоверности обнаружено снижение средних показателей амплитуды М-ответа, скорости проведения возбуждения и увеличение длительности резидуальной латентности. Выявлена сильная корреляционная зависимость между уровнем глюкозы и амилазы в крови и электрофизиологическими показателями.
Выводы. Клинические проявления полиневропатии имеют место у 90 % больных ХП. При проведении электронейромиографии у всех обследованных пациентов выявлено поражение периферических нервов с формированием смешанной аксонально-демиелинизирующей формы полиневропатии.

Ключевые слова: хронический панкреатит, полиневропатия, электронейромиография.

9. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Застосування інтегрального показника електронейроміографічного тестування для оцінки функціонального стану периферійної нервової системи в динаміці лікування у хворих на цукровий діабет 2 типу

В.А. ГРИБ, М.М. ОСИПЧУК

Мета — визначити ефективність застосування інтегрального показника (ІП) як маркера сумарної інформації електронейроміографічної (ЕНМГ) діагностики функціонального стану нервів верхніх та нижніх кінцівок для оцінки проведеного лікування у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу, ускладнений діабетичною дистальною симетричною поліневропатією (ДДСП).
Матеріали і методи. Обстежено 61 хворого на ЦД 2 типу, ускладнений ДДСП. 28 пацієнтів отримували базисну терапію (І група), 33 — аналогічне лікування і додатково антиоксидант церулоплазмін (ІІ група). Оцінювали в динаміці ІП ЕНМГ-тестування периферійних нервів за допомогою комп’ютерного електроміографа «Нейро-ЭМГ-Микро» («Нейрософт», РФ). Побудову ІП здійснювали за допомогою факторного аналізу показників ЕНМГ.
Результати. Опрацьовували два ІП ЕНМГ-тестування, які включали параметри дослідження моторних та сенсорних нервів верхніх та нижніх кінцівок, а також F-хвилі великогомілкового та серединного нервів, і відображували сумарну інформацію про їхній функціональний стан у хворих на ЦД 2 типу, ускладнений ДДСП. Через 3 міс в обох клінічних групах спостерігали значущу динаміку обох ІП ЕНМГ-тестування периферичних нервів (р < 0,05). Через півроку після початку дослідження виявили стабілізацію ІП в ІІ групі, а також вірогідну різницю з початковими значеннями показників (р < 0,05), на відміну від пацієнтів І групи, ІП ЕНМГ яких невірогідно відрізнялися від таких, отриманих до лікування (р > 0,05).
Висновки. Встановлено доцільність застосування церулоплазміну в комплексному лікуванні хворих на діабетичну поліневропатію, що дає змогу запобігти прогресуванню ДДСП із збереженням результатів терапії за даними ІП ЕНМГ-тестування протягом 6 міс, після чого рекомендується повторити курс лікування.

Ключові слова: діабетична поліневропатія, цукровий діабет 2 типу, електронейроміографія, церулоплазмін.

 

Применение интегрального показателя электронейромиографического тестирования для оценки функционального состояния периферической нервной системы в динамике лечения у больных сахарным диабетом 2 типа

В.А. ГРИБ, М.М. ОСИПЧУК

Цель — определить эффективность применения интегрального показателя (ИП) как маркера суммарной информации электронейромиографической (ЭНМГ) диагностики функционального состояния нервов верхних и нижних конечностей для оценки проведенного лечения у больных сахарным диабетом (СД) 2 типа, осложненным диабетической дистальной симметричной полиневропатией (ДДСП).
Материалы и методы. Обследован 61 больной СД 2 типа, осложненным ДДСП. 28 пациентов получали базисную терапию (I группа), 33 — аналогичное лечение и дополнительно антиоксидант церулоплазмин (ІІ группа). Оценивали в динамике ИП ЭНМГ-тестирования периферических нервов с помощью компьютерного электромиографа «Нейро-ЭМГ-Микро» («Нейрософт», РФ). Построение ИП проведено с помощью факторного анализа показателей ЭНМГ.
Результаты. Прорабатывали два ИП ЭНМГ-тестирования, которые включали параметры исследования моторных и сенсорных нервов верхних и нижних конечностей, а также F-волны большеберцового и срединного нервов, и отображали суммарную информацию об их функциональном состоянии у больных СД 2 типа, осложненным ДДСП. Через 3 мес в обеих клинических группах наблюдали значимую динамику обоих ИП ЭНМГ-тестирования периферических нервов (р < 0,05). Через полгода после начала исследования отмечали стабилизацию ИП во ІІ группе, а также достоверные различия с начальными значениями показателей (р < 0,05), в отличие от пациентов I группы, ИП ЭНМГ которых недостоверно отличались от данных, полученных до лечения (р > 0,05).
Выводы. Установлена целесообразность применения церулоплазмина в комплексном лечении больных диабетической полиневропатией, что позволяет предупредить прогрессирование ДДСП с сохранением результатов терапии по данным ИП ЭНМГ-тестирования в течение 6 мес, после чего рекомендуется повторить курс лечения.

Ключевые слова: диабетическая полиневропатия, сахарный диабет 2 типа, электронейромиография, церулоплазмин.

10. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Лікування пухлин крижів, які супроводжуються компресією крижових корінців

Є.І. СЛИНЬКО, О.М. ХОНДА, В.Є. БУРИК

Мета — розробити та впровадити в клінічну практику нейрохірургічні втручання, спрямовані на видалення пухлин крижів, декомпресію нервових структур, фіксацію хребта, а також вивчити ефективність оперативного лікування пухлин крижів.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати обстеження та хірургічного лікування 23 хворих з пухлинами крижів, оперованих в Інституті нейрохірургії у період з 1999 до 2009 р. З них у 10 були великі пухлини з ураженням всієї крижі (S1—S5), у 8 — були уражені верхні крижові хребці (S1—S3) і у 5 — нижні крижові хребці (S3—S5). У 6 хворих після видалення пухлини виконано пельво-люмбарну фіксацію. Результати. З 10 хворих з великими пухлинами крижі у 6 пухлини видалено тотально, у решти — частково. Із 8 хворих з пухлинами верхніх крижових хребців у 6 пухлини видалено тотально, у 2 — частково. У всіх 5 хворих з ураженням нижніх крижових хребців проведено тотальне видалення пухлини, видалення блоком вдалося виконати тільки у 4 хворих, у решти — кускуванням. Під час патогістологічного дослідження хордоми виявлено у 2 хворих, остеосаркому — у 1, хондросаркоми — у 3, остеобластокластоми — у 6, аневризматичні кісти — у 4, гігантоклітинні пухлини — у 2, гемангіоендотеліому — у 1, ангіосаркому — у 1, плазмоцитоми — у 2, метастаз раку — у 1. Віддалені спостереження в середньому становили 7,9 міс, найбільший період — 2,1 року. Відомості про віддалений період отримано в 11 хворих, рецидиви виявлено у 6.
Висновки. Результати лікування і прогноз щодо пухлин крижів сприятливі лише за умови виконання радикальних операцій, надійної інтраопераційної фіксації хребта з тазовим кільцем, застосування променевої терапії у післяопераційний період.

Ключові слова: нейрохірургічне лікування, sacral tumors.

 

Лечение опухолей крестца, сопровождающихся компрессией крестцовых корешков

Е.И. СЛЫНЬКО, А.Н. ХОНДА, В.Е. БУРЫК

Цель — разработать и внедрить в клиническую практику нейрохирургические вмешательства, направленные на удаление опухолей крестца, декомпрессию нервных структур, фиксацию позвоночника, а также изучить эффективность оперативного лечения опухолей крестца.
Материалы и методы. Проанализированы результаты обследования и хирургического лечения 23 больных с опухолями крестца, оперированных в Институте нейрохирургии в период с 1999 по 2009 г. Из них у 10 были большие опухоли с поражением всего крестца (S1—S5 позвонков), у 8 — были поражены верхние крестцовые позвонки (S1—S3 позвонки) и у 5 — нижние крестцовые позвонки ( S3—S5). У 6 больных после удаления опухоли выполнена пельво-люмбарная фиксация.
Результаты. Из 10 больных с большими опухолями у 6 опухоли удалены тотально, у остальных — частично. Из 8 больных с опухолью верхних крестцовых позвонков у 6 опухоли удалены тотально, у 2 — частично. У всех 5 больных с поражением нижних крестцовых позвонков проведено тотальное удаление опухоли, удаление блоком удалось выполнить только у 4 больных, у остальных — кускованием. При патогистологическом исследовании хордомы обнаружены у 2 больных, остеосаркома — у 1, хондросаркомы — у 3, стеобластокластомы — у 6, аневризматические костные кисты — у 4, гигантоклеточные опухоли — у 2, гемангиоэндотелиома — у 1, ангиосаркома — у 1, плазмоцитомы — у 2, метастаз рака — у 1. Отдаленные наблюдения в среднем составили 7,9 мес, наибольший период отдаленных наблюдений — 2,1 года. Сведения об отдаленном периоде получены у 11 больных, рецидивы обнаружены у 6.
Выводы. Результаты лечения и прогноз относительно опухолей крестца благоприятны только при условии выполнения радикальных операций, надежной интраоперационной фиксации позвоночника с тазовым кольцом, применения лучевой терапии в послеоперационный период.

Ключевые слова: нейрохирургическое лечение, sacral tumors.

11. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Метод інтенсивного лікування хворих з рефлекторними і компресійними корінцевими синдромами остеохондрозу поперекового відділу хребта із застосуванням мануальної терапії

Н.М. БУЧАКЧИЙСЬКА, В.І. МАРАМУХА, І.І. ХАРЧЕНКО, І.В. МАРАМУХА

Мета — розробити ефективний метод інтенсивного лікування хворих з рефлекторними і компресійними корінцевими синдромами остеохондрозу поперекового відділу хребта з використанням «м'яких» методик мануальної терапії.
Матеріали і методи. Обстежено та проліковано 47 хворих з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу. Обстеження проводили за допомогою спеціальних нейроортопедичних, рентгенологічних методів, а також комп’ютерної і магнітно-резонансної томографії. В лікуванні пацієнтів застосовували спеціально розроблений метод інтенсивної мануальної терапії.
Результати. Використовуючи метод інтенсивної мануальної терапії для лікування рефлекторних і компресійних корінцевих синдромів остеохондрозу поперекового відділу хребта, ми досягли позитивних результатів лікування у 46 (97, 87 %) хворих.
Висновки. Рекомендуємо розроблену лікувальну тактику для лікування хворих з рефлекторними і компресійними корінцевими синдромами остеохондрозу поперекового відділу хребта в умовах неврологічного стаціонару, що сприятиме скороченню строків лікування в стаціонарі та ранішому відновленню працездатності.

Ключові слова: остеохондроз хребта, мануальна терапія, постізометрична релаксація м’язів, поперековий руховий сегмент.

 

Метод интенсивного лечения больных с рефлекторными и компрессионными корешковыми синдромами остеохондроза поясничного отдела позвоночника с применением мануальной терапии

Н.М. БУЧАКЧИЙСКАЯ, В.И. МАРАМУХА, И.И. ХАРЧЕНКО, И.В. МАРАМУХА

Цель — разработать эффективный метод интенсивного лечения больных с рефлекторными и компрессионными синдромами остеохондроза поясничного отдела позвоночника с использованием «мягких» методик мануальной терапии.
Материалы и методы. Обследовано и пролечено 47 больных с неврологическими синдромами поясничного остеохондроза позвоночника. Обследование проводили с помощью специальных нейроортопедических, рентгенологических методов, а также компьютерной и магнитно-резонансной томографии. В лечении пациентов использовали специально разработанный метод интенсивной мануальной терапии.
Результаты. Применяя метод интенсивной мануальной терапии для лечения рефлекторных и компрессии онных корешковых синдромов остеохондроза поясничного отдела позвоночника, мы добились положительных результатов лечения у 46 (97, 87 %) больных.
Выводы. Мы рекомендуем разработанную лечебную тактику для лечения больных с рефлекторными и компрессионными корешковыми синдромами остеохондроза поясничного отдела позвоночника в условиях неврологического стационара, что будет способствовать сокращению сроков лечения в стационаре и более раннему восстановлению трудоспособности.

Ключевые слова: остеохондроз позвоночника, мануальная терапия, постизометрическая релаксация мышц, позвоночный двигательный сегмент.

12. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Комбінована нейропротекція в лікуванні гострих ішемічних інсультів у вертебробазилярному басейні

О.Я. МИХАЛОЙКО, Р.Д. ГЕРАСИМЧУК

Мета — оцінити ефективність мононейропротекції церебролізином та комбінованої нейропротекції церебролізином і Цераксоном у терапії гострого ішемічного інсульту (ГІІ), локалізованого у вертебробазилярному басейні (ВББ).
Матеріали і методи. Проведено клініко-неврологічне обстеження і застосовано комп’ютерну томографію, УЗДГ у хворих з ГІІ у ВББ. 1-ша група (n = 24) отримувала традиційну терапію та нейропротектор церебролізин, 2-га (n = 24) — традиційну терапію і комплексну нейропротекцію церебролізином та Цераксоном.
Оцінку неврологічного дефіциту і ступеня відновлення втрачених функцій проводили з використанням шкал NIHSS та Ренкіна на 1-шу—3-тю і 19-ту—21-шу добу інсульту.
Результати. Швидкість редукції неврологічного дефіциту була вищою на тлі комбінованої нейропротекції, що підтверджується динамікою зниження середнього сумарного бала за шкалою NIHSS.
Висновки. Мононейропротекція із застосуванням Церебролізину є менш ефективною, ніж комбінована нейропротекція Церебролізином та Цераксоном.

Ключові слова: ішемічний інсульт, нейропротекція, церебролізин, Цераксон.

 

Комбинированная нейропротекция в лечении острых ишемических инсультов в вертебробазилярном бассейне

О.Я. МИХАЛОЙКО, Р.Д. ГЕРАСИМЧУК

Цель — оценить эффективность мононейропротекции церебролизином и комбинированной нейропротекции церебролизином и Цераксоном в лечении острого ишемического инсульта (ОИИ), локализованного в вертебробазилярном басейне (ВББ).
Материалы и методы. Проведено клинико-неврологическое исследование и применены компьютерная томография и УЗДГ у больных с ОИИ в ВББ. 1-я группа (n = 24) получала традиционную терапию и нейропротектор церебролизин; 2-я (n = 24) — традиционную терапию и комплексную нейропротекцию церебролизином и Цераксоном. Оценку неврологического дефицита и степень восстановления утраченных функций проводили с использованием шкал NIHSS и Ренкина на 1-е—3-и и 19—21-е сутки инсульта.
Результаты. Скорость редукции неврологического дефицита была выше у больных на фоне комбинированной нейропротекции, что подтвердждается динамикой снижения среднего суммарного балла по шкале NIHSS.
Выводы. Мононейропротекция с использованием церебролизина является менее эффективной, чем комбинированная нейропротекция церебролизином и Цераксоном.

Ключевые слова: ишемический инсульт, нейропротекция, церебролизин, Цераксон.


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»