Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№2(15) // 2010

 

Обкладинка

 

1. ПЕРЕДОВА СТАТТЯ

 

Клінічні та патобіокінематичні особливості вертеброгенних грудних больових синдромів. Частина 2

О.А. КОЗЬОЛКІН, С.О. МЄДВЄДКОВА, О.О. ЛІСОВА

Мета — вивчити клінічні та патобіокінематичні особливості комбінованих вертебровісцеральних синдромів (КВВС) для оптимізації лікувально-діагностичних заходів.

Матеріали і методи. Обстежено 139 хворих з КВВС. Оцінювали показники вертебродинаміки, ступінь вираженості болю і гіпертонусу м’язів. За допомогою мануально-м’язового тестування визначали тип патобіокінематичних розладів і рівень функціонального блокування хребетно-рухових сегментів, а також блокування додаткових зчленувань (реберно-грудинних і реберно-хребтових).

Результати. Виявлено клінічні особливості КВВС. Визначені диференційно-діагностичні критерії вертеброгенних і вісцерогенних торакалгій. Виявлено особливості патобіокінематичних розладів при різних КВВС і доведено їхній істотний вплив на формування клінічної картини та перебіг процесу, що необхідно враховувати на етапі діагностики, а також для призначення патогенетично обґрунтованої комплексної терапії.

Висновки. Діагностика КВВС має бути комплексною, з використанням неврологічного та мануального обстеження, що дає змогу виявити їхні клінічні і патобіокінематичні особливості та впливати на усі патогенетичні ланки процесу.

Ключові слова: комбіновані вертебровісцеральні синдроми, клінічні та патобіокінематичні особливості.

 

Клинические и патобиокинематические особенности вертеброгенных грудных болевых синдромов. Часть 2

А.А. КОЗЁЛКИН, С.А. МЕДВЕДКОВА, О.А. ЛИСОВАЯ

Цель — изучить клинические и патобиокинематические особенности комбинированных вертебровисцеральных синдромов (КВВС) для оптимизации лечебно-диагностических мероприятий.

Материалы и методы. Обследовано 139 больных с КВВС. Оценивали показатели вертебродинамики, степень выраженности боли и гипертонуса мышц. С помощью мануально-мышечного тестирования определяли тип патобиокинематических расстройств и уровень функционального блокирования позвоночно-двигательных сегментов, а также блокирование дополнительных сочленений (реберно-грудинных и реберно-позвоночных).

Результаты. Выявлены клинические особенности КВВС. Определены дифференциально-диагностические критерии вертеброгенных и висцерогенных торакалгий. Выявлены особенности патобиокинематических расстройств при различных КВВС и доказано их существенное влияние на формирование клинической картины и течение процесса, что необходимо учитывать на этапе диагностики, а также для назначения патогенетически обоснованной комплексной терапии.

Выводы. Диагностика КВВС должна быть комплексной, с использованием неврологического и мануального обследования, что позволяет выявить их клинические и патобиокинематические особенности и воздействовать на все патогенетические звенья процесса.

Ключевые слова: комбинированные вертебровисцеральные синдромы, клинические и патобиокинематические особенности.

2. ЛЕКЦІЇ

 

Внутрішньомозковий крововилив: набряк тканини перигематомної ділянки, механізми розвитку, підходи до лікування

С.М. ВІНИЧУК, С.В. РОГОЗА

Розглянуто патофізіологічні механізми розвитку набряку перигематомної ділянки — важливого маркера перивогнищевого пошкодження тканини головного мозку після гострого внутрішньомозкового крововиливу. Представлено модель формування набряку тканини перигематоми, в зоні якої виникають патологічні зміни нейронів і клітин нейроглії. Дано критичну оцінку сучасним підходам до лікування набряку головного мозку, який ускладнює внутрішньомозковий крововилив.

Ключові слова: внутрішньомозковий крововилив, набряк мозку, терапія.

 

Внутримозговое кровоизлияние: отек ткани перигематомной области, механизмы развития, подходы к лечению

С.М. ВИНИЧУК, С.В. РОГОЗА

Рассмотрены патофизиологические механизмы развития отека перигематомной области – важного маркера периочагового повреждения ткани головного мозга после острого внутримозгового кровоизлияния. Представлена модель формирования отека ткани перигематомы, в зоне которой возникают патологические изменения нейронов и клеток нейроглии. Дана критическая оценка современным подходам к лечению отека головного мозга, осложняющего внутримозговое кровоизлияние.

Ключевые слова: внутримозговое кровоизлияние, отек мозга, терапия.

3. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Аналіз результатів обстеження та лікування хворих з окоруховими порушеннями

Л.В. ЗАДОЯННИЙ, В.М. ЖДАНОВА

Мета — аналіз причин виникнення офтальмопатій та результатів проведеного лікування пацієнтів з окоруховими порушеннями.

Матеріали і методи. Обстежено 430 хворих з окоруховими порушеннями. Проведено комплексне клініко-неврологічне та нейроофтальмологічне обстеження із застосуванням нейровізуальних методів (магнітно-резонансної, комп’ютерної томографії головного мозку).

Результати. Неврогенні офтальмопатії діагностовано у 382 (88,8 %) хворих із судинною патологією, черепно-мозковою травмою, пухлинами головного мозку, запальними ураженнями нервової системи, цукровим діабетом. Міогенні — у 48 (11,2 %) пацієнтів з ураженням м’язів ока в орбіті (запальні, автоімунні процеси, травми, ендокринна патологія). Проведено аналіз результатів відновного лікування окорухових порушень у ранній післяопераційний період у хворих із судинною патологією, черепно-мозковою травмою, пухлинами мозку.

Висновки. Офтальмопатії спостерігають у пацієнтів із захворюваннями та травмами центральної нервової системи, а також із загальними захворюваннями організму. Комплексне відновне лікування з використанням медикаментозної терапії та фізіотерапевтичних методів сприяє повному або частковому відновленню функції III, IV, VI нервів та регресу окорухових порушень.

Ключові слова: окорухові порушення, неврогенні офтальмопатії, біогенні офтальмопатії, відновне лікування.

 

Анализ результатов обследования и лечения больных с глазодвигательными нарушениями

Л.В. ЗАДОЯННЫЙ, В.Н. ЖДАНОВА

Цель — анализ причин возникновения офтальмопатий и результатов проведенного лечения пациентов с глазодвигательными нарушениями.

Материалы и методы. Обследовано 430 больных с глазодвигательными нарушениями. Проведено комплексное клинико-неврологическое и нейроофтальмологическое обследование с использованием нейровизуальных методов (магнитно-резонансной, компьютерной томографии головного мозга).

Результаты. Неврогенные офтальмопатии диагностированы у 382 (88,8 %) больных с сосудистой патологией, черепно-мозговой травмой, опухолями головного мозга, воспалительными поражениями нервной системы, сахарным диабетом. Миогенные — у 48 (11,2 %) пациентов с поражением мышц глаза в орбите (воспалительные, аутоиммунные процессы, травмы, эдокринная патология). Проведен анализ результатов восстановительного лечения глазодвигательных нарушений в ранний послеоперационный период у больных с сосудистой патологией, черепно-мозговыми травмами, опухолями мозга.

Выводы. Офтальмопатии наблюдаются у пациентов с заболеваниями и травмами центральной нервной системы, а также с общими заболеваниями организма. Комплексное восстановительное лечение с использованием медикаментозной терапии и физиотерапевтических методов способствует полному или частичному восстановлению функции III, IV, VI нервов и регрессу глазодвигательных нарушений.

Ключевые слова: глазодвигательные нарушения, неврогенные офтальмопатии, миогенные офтальмопатии, восстановительное лечение.

4. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Клініко-нейрофізіологічні співвідношення та диференційна діагностика тикозних гіперкінезів

С.Ф. ФЕРНАНДЕС ДЕ РІВЕС

Мета — вивчити клініко-нейрофізіологічні співвідношення в синдромології тикозних гіперкінезів з метою уточнення структури їхньої патогенетичної мозаїки, оптимізації диференційної діагностики та терапії функцiональных тикiв.

Матеріали і методи. Під спостереженням перебувало 77 пацієнтів з тиками, яким, крім соматоневрологічного, проведено дослідження біоелектрогенезу головного мозку за допомогою електроенцефалографії (ЕЕГ), вивчення стану шлуночкової системи головного мозку та внутрішньочерепного тиску із застосуванням ехоенцефалоскопії (ЕхоЕС) й церебральної гемодинаміки методом транскраніальної допплеросонографії (ТКДСГ) .

Результати. Проведене комплексне обстеження показало, що 93,51 % пацієнтів мали первинні тики, у тому числі класичний синдром Туретта — 10,39 %, невротичні тики — 15,59 %, а переважна більшість (67,53 %) — «псевдоневротичні», або «неврозоподібні» тики, що розвивалися на тлі донозологічного преморбідного процесуального або резидуального ураження церебральних структур, насамперед стріарної системи, різної етіології, про що свідчать істотні порушення біоелектрогенезу, стану шлуночкової системи головного мозку та, в деяких випадках церебральної гемодинаміки, виявлені у цих хворих.

Висновки. Проведення комплексного обстеження, що включає ЕЕГ, ЕхоЕС та ТКДСГ, усіх пацієнтів з тиками дасть змогу оптимізувати диференційну діагностику, а отже, й терапію цього контингенту хворих.

Ключові слова: тикозні гіперкінези, клінічна картина, електроенцефалографія, ехоенцефалоскопія, транскраніальна допплеросонографія, диференційна діагностика.

 

Клинико-нейрофизиологические соотношения и дифференциальная диагностика тикозных гиперкинезов

С.Ф. ФЕРНАНДЕС ДЕ РИВЕС

Цель – изучить клинико-нейрофизиологические соотношения в синдромологии тикозных гиперкинезов для уточнения структуры их патогенетической мозаики, оптимизации дифференциальной диагностики и терапии функциональных тиков.

Материалы и методы. Под наблюдением находились 77 пациентов с тиками, которым, помимо соматоневрологического, проведено исследование биоэлектрогенеза головного мозга с помощью электроэнцефалографии (ЭЭГ), изучение состояния желудочковой системы головного мозга и внутричерепного давления с применением эхоэнцефалоскопии (ЭхоЭС) и церебральной гемодинамики методом транскраниальной допплеросонографии (ТКДСГ).

Результаты. Проведенное комплексное обследование показало, что у 93,51 % пациентов были первичные тики, в том числе классический синдром Туретта – у 10,39 %, невротические тики – у 15,59 %, а у подавляющего большинства (67,53 %) – «псевдоневротические», или «неврозоподобные» тики, развивающиеся на фоне донозологического преморбидного процессуального либо резидуального поражения церебральных структур, в первую очередь, стриарной системы, различной этиологии, о чем свидетельствуют выявленные у этих больных существенные нарушения биоэлектрогенеза, состояния желудочковой системы головного мозга и, в ряде случаев, церебральной гемодинамики.

Выводы. Проведение комплексного обследования, включающего ЭЭГ, ЭхоЭС и ТКДСГ, всех пациентов с тиками позволит оптимизировать дифференциальную диагностику, а следовательно, и терапию данного контингента больных.

Ключевые слова: тикозые гиперкинезы, клиническая картина, электроэнцефалография, эхоэнцефало-скопия, транскраниальная допплеросонография, дифференциальная диагностика.

5. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Диференційоване хірургічне лікування дегенеративного стенозу поперекового відділу хребта

О.І. ТРОЯН, Є.С. ЯРМОЛЮК

Mета — поліпшити результати оперативного лікування хворих із стенозом поперекового відділу хребта із застосуванням оптимізованого підходу до вибору методу оперативного втручання з урахуванням медико-соціальних критеріїв.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати оперативних втручань у 48 хворих зі стенозом поперекового відділу хребта, які перебували на лікуванні в Інституті нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України за період з 2008 до 2010 р. Вік хворих становив від 39 до 72 років. За даними МРТ, КТ і спондилографії, центральний стеноз виявлено у 26 пацієнтів, латеральний — у 15, поєднаний — у 7, стеноз на рівні 1 сегмента — у 12, на рівні 2 сегментів — у 26, 3 і більше сегментів — у 10, грижі міжхребцевих дисків — у 16, спондилолістез — у 4. Каудогенна переміжна кульгавість відзначалася в 43 хворих, люмбалгія та люмбоішіалгія — у 42 і 34 відповідно, рухові розлади — у 23, порушення чутливості — у 19, дисфункція тазових органів — у 5. Ламінектомію виконано 9 (18,8 %) хворим, білатеральну мікрохірургічну фенестрацію — 20 (41,9 %), геміламінектомію — 7 (14,6 %), інтерламінектомію — 12 (25 %), дискектомію і транспедикулярну стабілізацію — відповідно 16 і 4 хворим.

Результати. На момент виписки зі стаціонару результати лікування були оцінені як добрі у 39 (81,2 %), як задовільні — в 7 (14,6 %) хворих.

Висновки. Раціональний підхід до вибору методу та обсягу хірургічного втручання при поперековому стенозі дає змогу провести повноцінну декомпресію нервово-судинних структур при збереженні стабільності хребта.

Ключові слова: поперековий стеноз, нейрогенна переміжна кульгавість, ламінектомія, мікрохірургічна фенестрація.

 

Дифференцированное хирургическое лечение дегенеративного стеноза поясничного отдела позвоночника

А.И. ТРОЯН, Е.С. ЯРМОЛЮК

Цель — улучшить результаты оперативного лечения больных со стенозом поясничного отдела позвоночника на основе использования оптимизированного подхода к выбору метода оперативного вмешательства с учетом медико-социальных критериев.

Материалы и методы. Проанализированы результаты оперативных вмешательств у 48 больных со стенозом поясничного отдела позвоночника, находившихся на лечении в Институте нейрохирургии им. А.П. Ромоданова АМН Украины в период с 2008 по 2010 г. Возраст больных составлял от 39 до 72 лет. По данным МРТ, КТ и спондилографии, центральный стеноз обнаружен у 26 пациентов, латеральный — у 15, сочетанный — у 7, стеноз на уровне 1 сегмента — у 12, на уровне 2 сегментов — у 26, 3 и больше сегментов — у 10, грыжи межпозвоночных дисков — у 16, спондилолистез — у 4. Каудогенная перемежающаяся хромота отмечена у 43 больных, люмбалгия и люмбоишиалгия — у 42 и 34 соответственно, двигательные расстройства — у 23, нарушения чувствительности — у 19, дисфункция тазовых органов — у 5 пациентов. Ламинэктомию выполнено 9 (18,8 %) больным, билатеральную микрохирургическую фенестрацию — 20 (41,9 %), гемиламинэктомию — 7 (14,6 %), интерламинэктомию — 12 (25 %), дискэктомию и транспедикулярную стабилизацию — соответственно 16 и 4 больным.

Результаты. На момент выписки из стационара результаты лечения были оценены как хорошие у 39 (81,2 %), как удовлетворительные — у 7 (14,6 %) больных.

Выводы. Рациональный подход к выбору метода и объема хирургического вмешательства при поясничном стенозе позволяет провести полноценную декомпрессию нервно-сосудистых структур при сохранении стабильности позвоночника.

Ключевые слова: поясничный стеноз, нейрогенная перемежающаяся хромота, ламинэктомия, микрохирургическая фенестрация.

6. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Стан цереброваскулярної реактивності у гострий період інфаркту мозку

В.С. МЕЛЬНИК

Мета — вивчити особливості змін цереброваскулярної реактивності в гострий період інфаркту мозку за результатами дослідження метаболічного та міогенного механізмів авторегуляції мозкового кровотоку.

Матеріали і методи. Проведено комплексне клініко-неврологічне обстеження 47 пацієнтів (19 чоловіків та 28 жінок, середній вік — (67,1 ± 1,9) року) в гострий період інфаркту мозку. В дослідження включали лише пацієнтів, що вперше перенесли гострі порушення мозкового кровотоку. Хворих розподілили на дві групи: 1-ша група — 27 пацієнтів з інфарктом мозку півкульної локалізації; 2-га — 20 пацієнтів з інфарктом у судинах вертебробазилярного басейну. Контрольна група складалася з 10 осіб без гострого порушення мозкового кровотоку в анамнезі, середній вік — (65,7 ± 1,7) року. Цереброваскулярну реактивність досліджували методом транскраніальної допплерографії з використанням функціональних проб з навантаженням, які послідовно активували метаболічний та міогенний механізми авторегуляції мозкового кровотоку.

Результати. У пацієнтів 1-ї групи переважав декомпенсований тип мозкової гемодинаміки, а також зареєстровано достовірне зниження індексу реактивності на гіперкапнічну пробу з затримкою дихання порівняно з групою контролю (1,09 ± 0,06 та 1,39 ± 0,04 відповідно, p < 0,005), що свідчить про виснаження вазодилататорного компонента цереброваскулярної реактивності. У хворих 2-ї групи також зареєстрували достовірне зниження індексу реактивності на гіперкапнічну пробу з затримкою дихання порівняно з групою контролю (1,07 ± 0,06 та 1,28 ± 0,06 відповідно, p < 0,005). Під час проведення ортостатичного навантаження зареєстровано переважання ортостатичної нестійкості, зумовленої дисфункцією міогенного компонента регуляції мозкового кровотоку (зниженням величини індексу реактивності на ортостатичне навантаження порівняно з групою контролю (0,71 ± 0,04 та 0,96 ± 0,07 відповідно, p < 0,005). Виявлені зміни у хворих 2-ї групи, на нашу думку, зумовлені дисфункцією стовбурових структур, які забезпечують центральну регуляцію мозкового кровотоку.

Висновки. У пацієнтів з півкульною локалізацією інфаркту мозку переважають порушення метаболічного вазодилататорного механізму авторегуляції мозкового кровотоку; у хворих зі стовбуровим інфарктом мозку додатково реєструються порушення міогенного механізму авторегуляції, а саме, ортостатична нестійкість мозкового кровотоку, зумовлена дисфункцією стовбурових структур.

Ключові слова: інфаркт мозку, цереброваскулярна реактивність, транскраніальна допплерографія.

 

Состояние цереброваскулярной реактивности в острый период инфаркта мозга

В.С. МЕЛЬНИК

Цель — изучить особенности изменений цереброваскулярной реактивности в острый период инфаркта мозга по результатам исследования метаболического и миогенного механизмов авторегуляции мозгового кровотока.

Материалы и методы. Проведено комплексное клинико-неврологическое обследование 47 пациентов (19 мужчин и 28 женщин, средний возраст — (67,1 ± 1,9) года) в острый период инфаркта мозга. В исследование включали лишь пациентов, которые впервые перенесли острые нарушения мозгового кровообращения. Больных распределили на две группы: 1<я группа — 27 пациентов с инфарктом мозга полушарной локализации, 2-я — 20 пациентов с инфарктом в сосудах вертебробазилярного бассейна. Контрольная группа состояла из 10 лиц без острого нарушения мозгового кровообращения в анамнезе, средний возраст — (65,7 ± 1,7) года. Цереброваскулярную реактивность исследовали методом транскраниальной допплерографии с использованием функциональных проб с нагрузкой, которые последовательно активировали метаболический и миогенный механизмы авторегуляции мозгового кровообращения.

Результаты. У пациентов 1-й группы преобладал декомпенсированный тип мозговой гемодинамики, а также зарегистрировано достоверное снижение индекса реактивности на гиперкапническую пробу с задержкой дыхания по сравнению с группой контроля (1,09 ± 0,06 и 1,39 ± 0,04 соответственно, p < 0,005), что свидетельствует об истощении вазодилататорного компонента цереброваскулярной реактивности. У больных 2-й группы также зарегистрировали достоверное снижение индекса реактивности на гиперкапническую пробу с задержкой дыхания по сравнению с группой контроля (1,07 ± 0,06 и 1,28 ± 0,06 соответственно, p < 0,005). Во время проведения ортостатической нагрузки зарегистрировано преобладание ортостатической неустойчивости, обусловленной дисфункцией миогенного компонента регуляции мозгового кровотока (снижение величины индекса реактивности на ортостатическую нагрузку по сравнению с группой контроля (0,71 ± 0,04 и 0,96 ± 0,07 соответственно, p < 0,005). Выявленные изменения, по нашему мнению, обусловлены дисфункцией стволовых структур, которые обеспечивают центральную регуляцию мозгового кровотока.

Выводы. У пациентов с полушарной локализацией инфаркта мозга преобладают нарушения метаболического вазодилататорного механизма авторегуляции мозгового кровотока; у больных со стволовым инфарктом мозга дополнительно регистрируются нарушения миогенного механизма авторегуляции, а именно, ортостатическая неустойчивость мозгового кровотока, обусловленная дисфункцией стволовых структур.

Ключевые слова: инфаркт мозга, цереброваскулярная реактивность, транскраниальная допплерография.

7. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Когнітивні та емоційні порушення у хворих у гострий період інфаркту мозку

І.С. ЗОЗУЛЯ, Н.С. СИЧ, В.І. БОБРОВА

Мета — вивчити особливості когнітивних порушень та емоційних розладів у хворих в гострий період інфаркту мозку.

Матеріали і методи. У 71 хворого в гострий період інфаркту мозку (середній вік — (50,39 ± 0,89) року) були досліджені когнітивні функції за шкалою Mini

Результати. Встановлено, що в перші 3 дні гострого періоду когнітивні порушення за шкалою MMSE Мали місце у 64,78 % хворих. Рівень депресії та тривожності був вищим у хворих в гострий період інфаркту мозку порівняно з групою контролю.

Висновки. Результати дослідження засвідчили, що Когнітивні порушення зумовлені синдромом «роз’єднання», в основі якого лежать порушення зв’язків між кірковими та підкірковими утвореннями головного мозку.

Ключові слова: інфаркт мозку, когнітивні порушення, емоційні порушення.

 

Когнитивные и эмоциональные нарушения у больных в острый период инфаркта мозга

И.С. ЗОЗУЛЯ, Н.С. СЫЧ, В.И. БОБРОВА

Цель — изучить особенности когнитивных и эмоциональных нарушений у больных в острый период инфаркта мозга.

Материалы и методы. У 71 больного в острый период инфаркта мозга (средний возраст — (50,39 ± 0,89) года) были исследованы когнитивные функции по шкале Mini-Mental State Examination (MMSE), батарее тестов для оценки лобной дисфункции, тесту рисования часов, шкале Бека, шкале Спилбергера—Ханина. Групу контроля составили 20 человек с дисциркуляторной энцефалопатией сосудистого генеза (І—ІІ стадии) без острого нарушения мозгового кровообращения в анамнезе, которые имели возрастные нарушения когнитивных функций (средний возраст — (49,1 ± 2,46) года).

Результаты. Установлено, что в первые 3 дня острого периода инсульта когнитивные нарушения по шкале MMSE имели место у 64,78 % больных. Уровень депресии и тревожности был выше у больных в острый период инфаркта мозга по сравнению с группой контроля.

Выводы. Результаты исследования показали, что когнитивные нарушения обусловлены синдромом «разобщения», в основе которого лежат нарушения связей между корковыми и подкорковыми образованиями головного мозга.

Ключевые слова: инфаркт мозга, когнитивные нарушения, эмоциональные нарушения.

8. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Нейропептиди у системі фармакореабілітації хворих, які перенесли ішемічний інсульт

В.В. КУЗНЕЦОВ

Мета — вивчити вплив церебролізину на церебральний кровообіг та біоенергетику мозку у хворих, які перенесли ішемічний інсульт.

Матеріали і методи. Проведено комплексне обстеження 26 хворих похилого віку (середній вік — (62 ± 2,2) року), які перенесли атеротромботичний ішемічний інсульт, до та після введення 10,0 мл церебролізину внутрішньовенно крапельно на 100,0 мл фізіологічного розчину протягом 10 днів, що включало клініко-неврологічний огляд, оцінку рівня повсякденної активності за шкалою Бартела, стану мнестичних функцій за шкалою MMSE, ультразвукову допплерографію судин голови та шиї (EN VISOR (Philips)), аналіз ЕЕГ (16-канальний електроенцефалограф Neurofax EEG-1100 Nihon Kohden).

Результати. У хворих, які перенесли ішемічний інсульт, під впливом курсового лікування церебролізином поліпшуються мнестичні функції, підвищується соціально-побутова активність, відбувається реорганізація біоелектричної активності головного мозку. У хворих з лівопівкульним інсультом церебролізин здійснює більш гармонізуючий вплив на структуру біоелектричної активності головного мозку, ніж у пацієнтів з локалізацією інсульту в правій півкулі. Під впливом курсового лікування церебролізином у пацієнтів поліпшується церебральна гемодинаміка, про що свідчить зростання лінійної систолічної швидкості кровоплину та зменшення периферичного опору в окремих судинах каротидного та вертебробазилярного басейнів.

Висновки. Вплив церебролізину на мозковий кровоплин та біоенергетику головного мозку хворих похилого віку, які перенесли ішемічний інсульт, дає підставу рекомендувати включення цього препарату в комплексну систему реабілітації таких хворих.

Ключові слова: ішемічний інсульт, реабілітація, церебролізин, біоелектрична активність, церебральна гемодинаміка.

 

Нейропептиды в системе фармакореабилитации больных, перенесших ишемический инсульт

В.В. КУЗНЕЦОВ

Цель — изучить влияние церебролизина на церебральное кровообращение и биоэнергетику мозга у больных, перенесших ишемический инсульт.

Материалы и методы. Проведено комплексное обследование 26 больных пожилого возраста (средний возраст — (62 ± 2,2) года), перенесших атеротромботический ишемический инсульт, до и после введения 10,0 мл церебролизина внутривенно капельно на 100,0 мл физиологического раствора в течение 10 дней, которое включало клинико-неврологический осмотр, оценку уровня повседневной активности по шкале Бартела, состояния мнестических функций по шкале MMSE, ультразвуковую допплерографию сосудов головы и шеи (EN VISOR (Philips)), анализ ЭЭГ (16-канальный электроэнцефалограф Neurofax EEG-1100 Nihon Kohden).

Результаты. У больных, перенесших ишемический инсульт, под влиянием курсового лечения церебролизином улучшаются мнестические функции, повышается социально-бытовая активность, происходит реорганизация биоэлектрической активности головного мозга. У больных с левополушарным инсультом церебролизин оказывает более гармонизирующее влияние на структуру биоэлектрической активности головного мозга, чем у больных с локализацией инсульта в правом полушарии. Под влиянием курсового лечения церебролизином у больных улучшается церебральная гемодинамика, о чем свидетельствует увеличение линейной систолической скорости кровотока и уменьшение периферического сопротивления в отдельных сосудах каротидного и вертебробазилярного бассейнов.

Выводы. Влияние церебролизина на мозговое кровообращение и биоэнергетику мозга больных пожилого возраста, перенесших ишемический инсульт, позволяет рекомендовать включение этого препарата в комплексную систему реабилитации данной категории больных.

Ключевые слова: ишемический инсульт, реабилитация, церебролизин, биоэлектрическая активность головного мозга, церебральная гемодинамика.

9. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Стан хроматину в ядрах клітин букального епітелію як маркер розсіяного склерозу

Н.П. ВОЛОШИНА, Ю.Г. ШКОРБАТОВ, І.К. ГАПОНОВ

Мета — вивчення можливості використання стану хроматину в ядрах клітин букального епітелію як маркера наявності/відсутності у хворих розсіяного склерозу (РС).

Матеріали і методи. Обстежено 63 хворих на РС (основна група) і 164 практично здорові особи (контрольна група). Оцінювали: хронологічний вік обстежених і вміст гетерохроматинових гранул (ВГГ) у ядрах клітин букального епітелію (за Ю.Г. Шкорбатовим) як маркер біологічного віку, а також функціональний стан хворих на РС за шкалою Kurtzke (EDSS).

Результати. Встановлено, що показник ВГГ у хворих на РС істотно вище, ніж у практично здорових. Отже, процеси гетерохроматизації й зниження функціональної активності хроматину ядер клітин у хворих на РС відбуваються швидше, ніж у здорових, і їхній біологічний вік випереджає хронологічний.

Висновки. У хворих на РС відбувається прискорене старіння клітин, про що свідчить ВГГ, який можна використовувати як маркер наявності/відсутності РС.

Ключові слова: розсіяний склероз, біологічний вік, хроматин ядер клітин, діагноз.

 

Состояние хроматина в ядрах клеток буккального эпителия как маркер рассеянного склероза

Н.П. ВОЛОШИНА, Ю.Г. ШКОРБАТОВ, И.К. ГАПОНОВ

Цель — изучение возможности использования состояния хроматина в ядрах клеток буккального эпителия как маркера наличия/отсутствия у больных рассеянного склероза (РС).

Материалы и методы. Обследовано 63 больных РС (основная группа) и 164 практически здоровых лиц (контрольная группа). Оценивали: хронологический возраст обследованных и содержание гетерохроматиновых гранул (СГГ) в ядрах клеток буккального эпителия (по Ю.Г. Шкорбатову) как маркер биологического возраста, а также функциональное состояние больных РС по шкале Kurtzke (EDSS).

Результаты. Установлено, что показатель СГГ у больных РС существенно выше, чем у практически здоровых. Следовательно, процессы гетерохроматизации и снижение функциональной активности хроматина ядер клеток у больных РС происходят быстрее, чем у здоровых людей, и их биологический возраст опережает хронологический.

Выводы. У больных РС происходит ускоренное старение клеток, о чем свидетельствует СГГ, которое может быть использовано как маркер наличия/отсутствия РС.

Ключевые слова: рассеянный склероз, биологический возраст, хроматин ядер клеток, диагноз.

10. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Викликані рухові потенціали у відповідь на магнітну стимуляцію і стовбурові рефлекси в діагностиці розсіяного склерозу

Л.Л. ЧЕБОТАРЬОВА, А.І. ТРЕТЬЯКОВА

Мета — підвищити ефективність діагностики органічних та функціональних порушень структур стовбура головного мозку у хворих на розсіяний склероз (РС) шляхом застосування методів реєстрації викликаних моторних відповідей на магнітну стимуляцію і стовбурових рефлексів.

Матеріали і методи. Дослідження проведені у 40 хворих на РС (первинно-прогресуючий перебіг). Діагноз установлено на підставі даних клініко-інструментальних (магнітно-резонансна томографія головного та спинного мозку), імунологічних, електрофізіологічих досліджень. В усіх хворих проведено клініко-нейрофізіологічні дослідження з реєстрацією мигального і мандибулярного рефлексів, викликаних слухових та соматосенсорних потенціалів; викликаних моторних відповідей на транскраніальну магнітну стимуляцію.

Результати. У 55 % пацієнтів з РС виявлено клінічні ознаки порушення функції структур стовбура мозку, майже у 80 % — відхилення від норми нейрофізіологічних показників. На основі аналізу частоти реєстрації нейрофізіологічних ознак порушення проведення по пірамідному тракту, аферентних шляхах спинного мозку і стовбура головного мозку у зіставленні з клінічними симптомами визначено критерії поширення патологічного процесу, залучення каудальних структур стовбура мозку, ступеня вираження порушень, об’єктивної оцінки уповільнення проведення крізь зони демієлінізації в ЦНС.

Висновки. Доведено доцільність розширення діапазону нейрофізіологічних методів у діагностиці РС. Нейрофізіологічне тестування дає змогу виявити порушення функції структур стовбура головного мозку навіть за відсутності клінічних ознак. Застосування комплексу нейрофізіологічних тестів для виявлення дисфункції стовбурових структур при РС підвищує ефективність діагностики порівняно з вибірковим використанням одного діагностичного методу, сприяє об’єктивізації оцінки ефективності лікування.

Ключові слова: розсіяний склероз, діагностика, транскраніальна магнітна стимуляція, стовбурові рефлекси.

 

Вызванные двигательные потенциалы в ответ на магнитную стимуляцию и стволовые рефлексы в диагностике рассеянного склероза

Л.Л. ЧЕБОТАРЕВА, А.И. ТРЕТЬЯКОВА

Цель — повысить эффективность диагностики органических и функциональных нарушений структур ствола головного мозга у больных рассеянным склерозом (РС) путем применения методов регистрации вызванных моторных ответов на магнитную стимуляцию и стволовых рефлексов.

Материалы и методы. Исследования проведены у 40 больных с церебральной формой РС (первично-прогрессирующее течение). Диагноз установлен на основании данных клинико-инструментальных (магнитно-резонансная томография головного и спинного мозга), иммунологических, электрофизиологических исследований. У всех больных проведены клинико-нейрофизиологические исследования с регистрацией мигательного

и мандибулярного рефлексов, вызванных слуховых и соматосенсорных потенциалов; вызванных моторных ответов на транскраниальную магнитную стимуляцию.

Результаты. У 55 % пациентов с РС выявлены клинические признаки нарушения функции структур ствола мозга, почти у 80 % — отклонения от нормы нейрофизиологических показателей. На основании анализа частоты регистрации нейрофизиологических признаков нарушения проведения по пирамидному тракту, афферентным путям спинного мозга и ствола головного мозга в сопоставлении с клиническими симптомами определены критерии распространенности патологического процесса, вовлечения каудальных структур ствола мозга, степени выраженности нарушений, объективной оценки замедления проведения через зоны демиелинизации в ЦНС.

Выводы. Доказана целесообразность расширения диапазона нейрофизиологических методов в диагностике РС. Нейрофизиологическое тестирование позволяет выявить нарушения функции структур ствола головного мозга и при отсутствии клинических признаков. Применение комплекса нейрофизиологических тестов для выявления дисфункции стволовых структур при РС повышает эффективность диагностики по сравнению с избирательным использованием одного диагностического метода, способствует объективизации оценки эффективности лечения.

Ключевые слова: рассеянный склероз, диагностика, транскраниальная магнитная стимуляция, стволовые рефлексы.

11. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Динамічна міжфазна тензіометрія цереброспінальної рідини в діагностиці неврологічних захворювань

О.А. СТАТІНОВА, Р.Я. ОМЕЛЬЧЕНКО

Мета — вивчення тензіометричних та реологічних характеристик цереброспінальної рідини у хворих з органічними ураженнями нервової системи.

Матеріали і методи. Обстежено 148 хворих з органічними ураженнями нервової системи (розсіяним склерозом, наслідками енцефаломієліту, вірусним енцефаломієлітом, ішемічним інсультом, пухлинами головного мозку, нейросифілісом). Усім пацієнтам проведено динамічну міжфазну тензіометрію методами МРТ і АDSA, що дає змогу визначити концентрацію поверхнево-активних речовин ліквору, їхню в’язкість, адсорбцію і релаксацію.

Результати. Встановлено вплив високих показників в’язкоеластичності у пацієнтів з розсіяним склерозом, вірусним енцефаломієлітом і пухлинами головного мозку на поверхневий натяг низько- і високомолекулярних поверхнево-активних речовин. Найнижчі показники адсорбції високоактивних компонентів виявлено при нейросифілісі.

Висновки. Дослідження динамічної міжфазної тензіометрії цереброспінальної рідини є найбільш інформативним методом діагностики основних неврологічних захворювань.

Ключові слова: цереброспінальна рідина, поверхневий натяг, поверхнево-активні речовини.

 

Динамическая межфазная тензиометрия цереброспинальной жидкости в диагностике неврологических заболеваний

Е.А. СТАТИНОВА, Р.Я. ОМЕЛЬЧЕНКО

Цель — изучение тензиометрических и реологических характеристик цереброспинальной жидкости у больных с органическими поражениями нервной системы.

Материалы и методы. Обследовано 148 больных с органическими поражениями нервной системы (рассеянным склерозом, последствиями энцефаломиелита, вирусным энцефаломиелитом, ишемическим инсультом, опухолями головного мозга, нейросифилисом). Всем пациентам проведена динамическая межфазная тензиометрия методами МРТ и АDSА, позволяющая определить концентрацию поверхностно-активных веществ ликвора, их вязкость, адсорбцию и релаксацию.

Результаты. Установлено влияние высоких показателей вязкоэластичности у пациентов с рассеянным склерозом, вирусным энцефаломиелитом и опухолями головного мозга на поверхностное натяжение низко- и высокомолекулярных поверхностно-активных веществ. Самые низкие показатели адсорбции высокоактивных компонентов выявлены при нейросифилисе.

Выводы. Исследование динамической межфазной тензиометрии церебральной жидкости является информативным методом диагностики основных неврологических заболеваний.

Ключевые слова: цереброспинальная жидкость, поверхностное натяжение, поверхностно-активные вещества.

12. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Антитіла до мієлін-асоційованого глікопротеїну як маркер демієлінізуючого процесу

В.І. ЧЕРНІЙ, Е.К. ШРАМЕНКО, С.А. ПРИЛУЦЬКИЙ, І.В. БУВАЙЛО

Мета — визначення маркерів ефективності плазмаферезу у пацієнтів з автоімунними демієлінізуючими захворюваннями центральної та периферичної нервової системи.

Матеріали і методи. Обстежено 21 пацієнта з автоімунними демієлінізуючими захворюваннями центральної та периферичної нервової системи. У всіх пацієнтів визначали рівень антитіл до мієлін-асоційованого глікопротеїну до лікування та після третього сеансу плазмаферезу. Ефективність лікування оцінювали за допомогою неврологічних шкал EDSS та NRS.

Результати. У 13 пацієнтів виявлено підвищений рівень антитіл до мієлін-асоційованого глікопротеїну. Зниження титру антитіл відбулося у 9 пацієнтів і корелювало із зміною їхнього стану згідно з неврологічними шкалами.

Висновки. Наявність антитіл до мієлін-асоційованого глікопротеїну може бути показанням до застосування плазмаферезу в комплексній терапії автоімунних демієлінізуючих захворювань нервової системи.

Ключові слова: плазмаферез, демієлінізуючі захворювання, мієлін

 

Антитела к миелин-ассоциированному гликопротеину как маркер демиелинизирующего процесса

В.И. ЧЕРНИЙ, Е.К. ШРАМЕНКО, С.А. ПРИЛУЦКИЙ, И.В. БУВАЙЛО

Цель — определение маркеров эффективности плазмафереза у пациентов с аутоиммунными демиелинизирующими заболеваниями центральной и периферической нервной системы.

Материалы и методы. Обследован 21 пациент с аутоиммунными демиелинизирующими заболеваниями центральной и периферической нервной системы. У всех пациентов определяли уровень антител к миелин-ассоциированному гликопротеину до лечения и после третьего сеанса плазмафереза. Эффективность лечения оценивали при помощи неврологических шкал EDSS и NRS.

Результаты. У 13 пациентов выявлен повышенный уровень антител к миелин-ассоциированному гликопротеину. Снижение титра антител произошло у 9 пациентов и коррелировало с изменением их состояния по неврологическим шкалам.

Выводы. Наличие антител к миелин-ассоциированному гликопротеину может служить показанием к применению плазмафереза в комплексной терапии аутоиммунных демиелинизирующих заболеваний нервной системы.

Ключевые слова: плазмаферез, демиелинизирующие заболевания, миелин-ассоциированный глико-протеин.

13. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Оцінювання якості життя пацієнтів з діабетичною енцефалопатією

Т.М. МЕЛЬНИК

Мета — оцінити зміни показників якості життя (ЯЖ) у хворих на цукровий діабет (ЦД) і діабетичну енцефалопатію (ДЕ).

Матеріали і методи. Обстежено 113 хворих на ЦД: 27 — із синдромом вегетативної дистонії, 48 — з ДЕ I стадії, 38 — з ДЕ II стадії. Усім хворим проведено нейропсихологічне дослідження. Показники ЯЖ оцінено за допомогою опитувальника SF<36 Health Status Survey.

Результати. Виявлено кореляційні взаємозв’язки між ЯЖ та рівнем глікозильованого гемоглобіну, а також між тяжкістю й частотою гіперглікемії та показниками шкал «Здатність до фізичних навантажень», «Вплив фізичного стану на рольове функціонування», «Вплив емоційного стану на рольове функціонування». Погіршення ЯЖ взаємопов’язано з рівнем депресії у хворих з ДЕ і рівнями ситуаційної та особистісної тривожності.

Висновки. Оцінювання параметрів ЯЖ дає змогу одержати якісну й кількісну характеристику комбінованих (соматичних, неврологічних та психічних) розладів у хворих з ДЕ. Характеристику суб’єктивної задоволеності рівнем свого функціонування доцільно включити в оцінку стану хворих з ДЕ, поряд з іншими методами об’єктивізації стану хворих.

Ключові слова: цукровий діабет, діабетична енцефалопатія, якість життя.

 

Оценка качества жизни пациентов с диабетической энцефалопатией

Т.М. МЕЛЬНИК

Цель — оценить изменения показателей качества жизни (КЖ) у больных сахарным диабетом (СД) и диабетической энцефалопатией (ДЭ).

Материалы и методы. Обследовано 113 больных СД: 27 — с синдромом вегетативной дистонии, 48 — с ДЭ I стадии, 38 — с ДЭ II стадии. Всем больным проведено нейропсихологическое исследование. Показатели КЖ оценены с помощью опросника SF-36 Health Status Survey.

Результаты. Выявлены корреляционные связи между КЖ и уровнем гликозилированного гемоглобина, а также между тяжестью и частотой гипергликемии и показателями шкал «Способность к физическим нагрузкам», «Влияние физического состояния на ролевое функционирование», «Влияние эмоционального состояния на ролевое функционирование». Ухудшение КЖ взаимосвязано с уровнем депрессии у больных ДЭ и с уровнями ситуационной и личностной тревожности.

Выводы. Оценка параметров КЖ позволяет получить качественную и количественную характеристику комбинированных (соматических, неврологических и психических) расстройств у больных ДЭ. Характеристику субъективной удовлетворенности уровнем своего функционирования целесообразно включить в оценку состояния больных с ДЭ, наряду с другими методами объективизации состояния больных.

Ключевые слова: сахарный диабет, диабетическая энцефалопатия, качество жизни.

14. ОГЛЯДИ

 

Відновлення рухових функцій після інсульту: сучасний погляд на лікування спастичності

В.О. ЯВОРСЬКА, Ю.В. ФЛОМІН, А.В. ГРЕБЕНЮК

Рухові порушення часто трапляються після інсульту і істотно обмежують функціональні можливості хворих.

Хоча оптимальну організацію допомоги поки не визначено, вважається важливим починати лікування в гострий період інсульту. Спастичність м’язів може відігравати ключову роль у порушеннях рухових функцій після інсульту.

Місцеві ін’єкції ботулотоксину А є безпечним і ефективним способом лікування постінсультної спастичності, що дає змогу як знизити тонус м’язів, так і полегшити активні і пасивні рухи. Доказів позитивного впливу лікування ботулотоксином А на повсякденну життєдіяльність поки недостатньо, у зв’язку з цим слід вибирати реалістичні цілі лікування. Комплексне відновлення рухів після інсульту має більше значення, ніж усунення окремих рухових розладів, таких як слабкість м’язів або спастичність. Ефективність будь-якого лікувального втручання, спрямованого на рухове відновлення і лікування спастичності після інсульту, буде недостатньою, якщо це лікування не є частиною комплексної програми реабілітації.

Ключові слова: інсульт, рухові порушення, спастичність, ботулотоксин А.

 

Восстановление двигательных функций после инсульта: современный взгляд на лечение спастичности

В.А. ЯВОРСКАЯ, Ю.В. ФЛОМИН, А.В. ГРЕБЕНЮК

Двигательные нарушения часто встречаются после инсульта и существенно ограничивают функциональные возможности больных. Хотя оптимальная организация помощи пока не определена, считается важным начинать лечение в острый период инсульта. Спастичность мышц может играть ключевую роль в нарушениях двигательных функций после инсульта. Местные инъекции ботулотоксина А являются безопасным и эффективным

способом лечения постинсультной спастичности, позволяющим как снизить тонус мышц, так и облегчить активные и пассивные движения. Доказательств положительного влияния лечения ботулотоксином А на повседневную жизнедеятельность пока недостаточно, в связи с этим следует выбирать реалистичные цели лечения. Комплексное восстановление движений после инсульта имеет большее значение, чем устранение отдельных двигательных расстройств, таких как слабость мышц или спастичность. Эффективность любого лечебного вмешательства, направленного на двигательное восстановление и лечение спастичности после инсульта, окажется недостаточной, если это лечение не является частью комплексной программы реабилитации.

Ключевые слова: инсульт, двигательные нарушения, спастичность, ботулотоксин А.

15. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Дослідження потенціалу диференціювання ацетилхолінергічних нейронів у культурі стовбурових клітин головного мозку ембріонів людини

В.І. ЦИМБАЛЮК, І.Г. ВАСИЛЬЄВА, Н.П. ОЛЕКСЕНКО, Н.Г. ЧОПИК, О.І. ЦЮБКО, О.С. ГАЛАНТА

Мета — визначити термін початку диференціювання нейронів за холінергічним типом у центральній нервовій системі людини.

Матеріали і методи. За допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції зі зворотною транскрипцією аналізували експресію генів, асоційованих з холінергічним типом диференціювання, — холінацетилтрансферази, ацетилхолінестерази, транспортного білка везикул ацетилхоліну (VAChT). Для дослідження використовували тканину головного мозку ембріонів людини 6—12 тиж гестації.

Результати. Матрична РНК холінацетилтрансферази та VAChT визначалася у зразках 9—10 тижнів гестації та пізніших строків, тоді як транскрипція гена ацетилхолінестерази залишалася на тому ж самому рівні у всіх досліджених зразках.

Висновки. Найбільший потенціал для розмноження в культурі холінергічних нейронів головного мозку мають клітинні популяції від ембріонів 9—10 тиж гестації.

Ключові слова: холінергічні нейрони, холінацетилтрансфераза, ацетилхолінестераза, транспортний білок везикул ацетилхоліну, ембріональні нервові клітини.

 

Исследование потенциала дифференцирования ацетилхолинергических нейронов в культуре стволовых клеток головного мозга эмбрионов человека

В.И. ЦЫМБАЛЮК, И.Г. ВАСИЛЬЕВА, Н.П. ОЛЕКСЕНКО, Н.Г. ЧОПИК, О.И. ЦЮБКО, Е.С. ГАЛАНТА

Цель — определить срок начала дифференцирования нейронов по холинергическому типу в центральной нервной системе человека.

Материалы и методы. С помощью метода полимеразной цепной реакции с обратной транскрипцией анализировали экспрессию генов, ассоциированных с холинергическим типом дифференцирования, — холинацетилтрансферазы, ацетилхолинэстеразы, транспортного белка везикул ацетилхолина (VAChT). Для исследования использовали ткань головного мозга эмбрионов человека 6—12 недель гестации.

Результаты. Матричная РНК холинацетилтрансферазы и VAChT определялась в образцах 9—10 недель гестации и более поздних сроков, тогда как транскрипция гена ацетилхолинэстеразы, сохранялась на том же уровне во всех исследованных образцах.

Выводы. Наибольшим потенциалом для размножения в культуре холинергических нейронов головного мозга обладают клеточные популяции от эмбрионов 9—10 недель гестации.

Ключевые слова: холинергические нейроны, холинацетилтрансфераза, ацетилхолинэстераза, транспортный белок везикул ацетилхолина, эмбриональные нервные клетки.

16. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Експериментальна розробка методів нейропротекції в умовах ішемічного інсульту

Г.О. ВОЛОХОВА, О.М. СТОЯНОВ, М.В. ХРИНЕНКО

Мета — дослідження нейропротективних ефектів Солкосерилу в умовах експериментального інсульту мозку.

Матеріали і методи. Дослідження проводили в умовах хрoнічнoгo експерименту на щурах лінії Віcтар. Тварин розподілили на три групи: групу порівняння, тварини з інсультом без лікування (контроль) та тварини з інсультом, яким вводили Солкосерил. Через 4, 7 і 14 діб після відтворення інсульту проводили гістологічне дослідження тканини мозку тварин.

Результати. Показано, що в щурів за таких модельних умов виникали макро- і мікроскопічні клітинні порушення переважно в ділянках кори мозку і гіпокампа, а також знижувалася кількість нейронів з підвищеною функціональною активністю. Солкосерил сприяв нормалізації морфологічної структури мозку тварин. При цьому патоморфологічні зміни відзначено на 14-ту добу з моменту відтворення ішемічного інсульту.

Висновки. Отримані дані є експериментальним обґрунтуванням доцільності включення Солкосерилу до комплексного лікування хворих на ішемічний інсульт для забезпечення вторинної нейропротекції.

Ключові слова: ішемічний інсульт, нейропротекція, Солкосерил.

 

Экспериментальная разработка методов нейропротекции в условиях ишемического инсульта

Г.А. ВОЛОХОВА, А.Н. СТОЯНОВ, М.В. ХРИНЕНКО

Цель — исследование нейропротективных эффектов Солкосерила в условиях экспериментального инсульта мозга.

Материалы и методы. Иccледoвания прoведены в ycлoвиях хрoничеcкoгo экcперимента на крыcах линии Виcтар. Животных распределили на три группы: группа сравнения, животные с инсультом без лечения (контроль) и животные с инсультом, которым вводили Солкосерил. Через 4, 7 и 14 дней после воспроизведения инсульта проводили гистологическое исследование ткани мозга животных.

Результаты. Показано, что у крыс в данных модельных условиях развивались макро- и микроскопические клеточные нарушения преимущественно в участках коры мозга и гиппокампа, снижалось количество нейронов с повышенной функциональной активностью. Солкосерил способствовал нормализации морфологической структуры мозга животных. При этом патоморфологические изменения отмечены на 14-е сутки с момента воспроизведения ишемического инсульта.

Выводы. Полученные данные являются экспериментальным обоснованием целесообразности включения Солкосерила в комплексное лечение больных с ишемическим инсультом для обеспечения вторичной нейропротекции.

Ключевые слова: ишемический инсульт, нейропротекция, Солкосерил.

17. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Нейрометаболічні препарати (Гілоба з фітосомами) у комплексній патогенетичній терапії хвороби Паркінсона

Н.В. КАРАСЕВИЧ, О.П. ЛУХАНІНА, В.В. ГАРКАВЕНКО, С.М. НОВІКОВА, М.В. КАРАБАНЬ, О.В. СТЕПАНОВА, Н.О. МЕЛЬНИК, М.А. ЧІВЛІКЛІЙ, І.Ю. КОНОПЛЬОВА, Н.М. БЕРЕЗЕЦЬКА, І.М. КАРАБАНЬ

Застосування препарату Гілоба з фітосомами в комплексній патогенетичній терапії хвороби Паркінсона (ХП) сприяє поліпшенню функціональної активності головного мозку, церебральної гемодинаміки за рахунок нейрометаболічної, вазопротекторної та антиоксидантної дії. Оцінку ефективності Гілоба з фітосомами проведено в 29 хворих на ХП віком 45—74 роки із стадією хвороби 1,5—3,0 до і після 3-місячного курсу лікування при добовій дозі препарату 120 мг. Позитивна динаміка клінічної симптоматики на тлі лікування, поліпшення загальної моторики, нормалізація біоелектричної активності головного мозку, мозкового кровотоку, стану ліпогенезу і активності оксиду азоту дають підстави рекомендувати застосування Гілоба з фітосомами в комплексній патогенетичній терапії при ХП.

Ключові слова: хвороба Паркінсона, Гінкго білоба, функціональна активність головного мозку.

 

Нейрометаболические препараты (Гилоба с фитосомами) в комплексной патогенетической терапии болезни Паркинсона

Н.В. КАРАСЕВИЧ, Е.П. ЛУХАНИНА, В.В. ГАРКАВЕНКО, С.Н. НОВИКОВА, Н.В. КАРАБАНЬ, О.В. СТЕПАНОВА, Н.А. МЕЛЬНИК, М.А. ЧИВЛИКЛИЙ, И.Ю. КОНОПЛЁВА, Н.М. БЕРЕЗЕЦКАЯ, И.Н. КАРАБАНЬ

Применение препарата Гилоба с фитосомами в комплексной патогенетической терапии болезни Паркинсона (БП) способствует улучшению функциональной активности головного мозга, церебральной гемодинамики за счет нейрометаболического, вазопротекторного и антиоксидантного действия. Оценка эффективности Гилоба с фитосомами проведена у 29 больных БП в возрасте 45—74 года со стадией заболевания 1,5—3,0 до и после 3-месячного курса лечения при суточной дозе препарата 120 мг. Положительная динамика клинической симптоматики на фоне лечения, улучшение общей моторики, нормализация биоэлектрической активности головного мозга, мозгового кровотока, состояния липогенеза и активности оксида азота позволяют рекомендовать применение Гилоба с фитосомами в комплексной патогенетической терапии при БП.

Ключевые слова: болезнь Паркинсона, Гинкго билоба, функциональная активность головного мозга.

18. З'ЇЗДИ, КОНГРЕСИ, КОНФЕРЕНЦІЇ

 

Новые направления в неврологии: настоящее и будущее

Подготовила д. мед. н., проф. С.М. Кузнецова

С 25 по 28 апреля 2010 г. в г. Судак (АР Крым) под эгидой Верховной Рады Украины состоялась XII Международная конференция на тему «Новые направления в неврологии: настоящее и будущее». Организатор — ГУ «Институт геронтологии АМН Украины». В конференции приняли участие ведущие ученые Украины, России, Грузии, Таджикистана, Белоруси, Молдовы, Франции, Швеции, Италии и 1450 практических врачей из разных регионов Украины. Основными направлениями работы конференции были: патогенез, клиника, профилактика и лечение цереброваскулярной патологии, в частности инсульта; психоэмоциональных нарушений при заболеваниях нервной системы; новые направления в лечении рассеянного склероза, нейроинфекций и нейродегенеративных заболеваний. Значительное внимание было уделено заболеваниям периферической нервной системы, проблемам боли. На конференции обсуждались новые диагностические и лечебные технологии в неврологии.


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»