Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№1(1) // 2006

 

Обкладинка

 

1. ДО ПРОБЛЕМИ ЦЕРЕБРОВАСКУЛЯРНОЇ ПАТОЛОГІЇ

 

Гострі порушення мозкового кровообігу як критичні стани в невропатології

І.С. ЗОЗУЛЯ, В.І. БОБРОВА

На підставі результатів обстеження та лікування 3500 хворих з гострими порушеннями мозкового кровообігу (ГПМК), з яких 48 % були у критичному стані, автори характеризують основні причини виникнення критичних станів при ГПМК, описують клінічні синдроми цих станів, стратегію інтенсивної терапії ішемічного інсульту в критичному стані, основи базисної терапії у разі ішемічного та геморагічного інсультів і тактику диференційованого лікування ішемічного інсульту.

Ключові слова: гострі порушення мозкового кровообігу, геморагічний, ішемічний інсульт, критичні стани, базисна та диференційована терапія.

 

Острые нарушения мозгового кровообращения как критические состояния в неврологии

И.С. ЗОЗУЛЯ, В.И. БОБРОВА

На основании результатов обследования и лечения 3500 больных с острыми нарушениями мозгового кровообращения (ОНМК), из которых 48 % были в критическом состоянии, авторы характеризуют основные причины возникновения критических состояний при ОНМК, описывают клинические синдромы этих состояний, стратегию интенсивной терапии ишемического инсульта в критическом состоянии, основы базисной терапии при ишемическом и геморагическом инсультах и тактику дифференцированного лечения ишемического инсульта.

Ключевые слова: острые нарушения мозгового кровообращения, геморрагический, ишемический инсульт, критические состояния, базисная и дифференцированная терапия.

2. ЛЕКЦІЇ

 

Неврологічні аспекти закритої черепно-мозкової травми

Л.І. СОКОЛОВА, А.Н. ХОНДА

Розглянуто питання класифікації, патогенезу, особливостей клінічних проявів, діагностики та лікування різних клінічних форм закритої черепно-мозкової травми. Наведено неврологічні синдроми при струсі головного мозку, забоях різних ступенів тяжкості, здавленні мозку гематомами, дифузному аксональному пошкодженні. Наведено порівняльну оцінку додаткових діагностичних методів. Розглянуто принципи консервативного та хірургічного лікування. Наведено віддалені наслідки закритих черепно-мозкових травм.

Ключові слова: закрита черепно-мозкова травма, класифікація, клініка, діагностика, лікування.

 

Неврологические аспекты закрытой черепно-мозговой травмы

Л.И. СОКОЛОВА, А.Н. ХОНДА

Рассмотрены вопросы классификации, патогенеза, особенностей клинических проявлений, диагностики и лечения разных клинических форм закрытой черепно-мозговой травмы. Приведены неврологические синдромы при сотрясении головного мозга, ушибах разной степени тяжести, сдавлении мозга гематомами, диффузном аксональном повреждении. Дана сравнительная оценка дополнительных диагностических методов.
Рассмотрены принципы консервативного и хирургического лечения. Приведены отдаленные последствия закрытых черепно-мозговых травм.

Ключевые слова: закрытая черепно-мозговая травма, классификация, клиника, диагностика, лечение.

3. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Клініко-нейровізуальні особливості та їхні патоморфологічні еквіваленти при повторних гострих порушеннях мозкового кровообігу за ішемічним типом

О.В. ТКАЧЕНКО, Л.М. ДУПЛЯК, С.Г. ГИЧКА

Мета — оптимізація діагностичної тактики при повторних гострих порушеннях мозкового кровообігу (ГПМК) за допомогою уточнення патогенетичних механізмів, дослідження клінічних, нейровізуалізаційних особливостей та їх патоморфологічних еквівалентів.
Матерали та методи. Обстежено 77 хворих з повторним ГПМК за ішемічним типом. 30 пацієнтів з одновогнищевим ураженням головного мозку ішемічного типу склали групу контролю. Проведено клініко-неврологічне обстеження, дослідження спинномозкової рідини, магнітно-резонансну (МРТ) і комп’ютерну томографію (КТ) головного мозку. Для патоморфологічного аналізу використані результати 31 аутопсії з підтвердженим на секції діагнозом повторного ГПМК і для контролю — 7 аутопсій з одновогнищевим ішемічним інфарктом головного мозку.
Проведено порівняння клінічних, клініко-нейровізуальних, клініко-патоморфологічних і нейровізуально-патоморфологічних даних.
Результати. У хворих з повторним ішемічним інсультом порівняно з пацієнтами з одновогнищевим ураженням вірогідно (p < 0,05) частіше спостерігався розвиток менінгеального, екстрапірамідного синдромів і психічних розладів, а також тенденція до збільшення частоти бульбарного синдрому, що може бути зумовлене більш вираженим набряком головного мозку та сумацією неврологічного дефіциту. Результати клініко-патоморфологічного порівняння при повторних інфарктах свідчать про значні зміни екстрата інтрацеребральних судин артеріальної та венозної мережі, розширення шлуночкової системи, атрофічні зміни білої та сірої речовини з формуванням перифокальних зон набряку. Нейровізуально поширеність лейкоареозу при повторних ГПМК перевищувала розміри самих вогнищ.
Висновки. Визначено особливості клінічних проявів, перебігу та діагностики повторних ГПМК, уточнено патогенетичні механізми їхнього розвитку. Показано, що ці особливості залежать не тільки від величини та локалізації вогнищ при повторних інсультах, а й від ступеня зміни головного мозку внаслідок попередніх дифузних і вогнищевих судинних уражень.

Ключові слова: головний мозок, повторні гострі порушення мозкового кровообігу, нейровізуальні дослідження, патоморфологічні зміни.

 

Клинико-нейровизуальные особенности и их патоморфологические эквиваленты при повторных острых нарушениях мозгового кровообращения по ишемическому типу

О.В. ТКАЧЕНКО, Л.М. ДУПЛЯК, С.Г. ГИЧКА

Цель — оптимизация диагностической тактики при повторных острых нарушениях мозгового кровообращения (ОНМК) посредством уточнения патогенетических механизмов, исследования клинических, нейровизуализационных особенностей и их атоморфологических эквивалентов.
Матералы и методы. Обследовано 77 больных с повторным ОНМК по ишемическому типу. 30 пациентов с одноочаговым поражением головного мозга ишемического типа составили группу контроля. Проведены клинико-неврологическое обследование, исследование спинномозговой жидкости, магнитно-резонансная (МРТ) и компьютерная томографии (КТ) головного мозга. Для патоморфологического анализа использованы результаты 31 аутопсии с подтвержденным на секции диагнозом повторного ОНМК и для контроля — 7 аутопсий с одноочаговым ишемическим инфарктом головного мозга. Проведено сравнение линических, клинико-нейровизуальных, клинико-патоморфологических и нейровизуально-патоморфологических данных.
Результаты. У больных с повторным ишемическим инсультом по сравнению с пациентами с одноочаговым поражением достоверно (p < 0,05) чаще наблюдалось развитие енингеального, экстрапирамидного синдромов и психических расстройств, а также тенденция к увеличению частоты бульбарного синдрома, что может быть обусловлено более выраженным отеком головного мозга и суммацией неврологического дефицита.
Результаты клинико-патоморфологического сопоставления при повторных инфарктах свидетельствуют о значительных изменениях екстра- и интрацеребральных сосудов артериальной и венозной сети, расширении желудочковой системы, атрофических изменениях белого и серого вещества с формированием перифокальных зон отека. Нейровизуально распространенность лейкоареоза при повторных ОНМК превышала размеры самих очагов.
Выводы. Определены особенности клинических проявлений, течения и диагностики повторных ОНМК, уточнены патогенетические механизмы их развития. Показано, что эти особенности зависят не только от величины и локализации очагов при повторных инсультах, но и от степени изменения головного мозга вследствие предыдущих диффузных и очаговых сосудистых поражений.

Ключевые слова: головной мозг, повторные острые нарушения мозгового кровообращения, нейровизуальные исследования, патоморфологические изменения.

4. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Особливостi бiоелектричноi активностi головного мозку у хворих з внутрiшньомозковими геморагiями пiдкірковоi локалiзацii у гострий перiод захворювання

О.А. КОЗЬОЛКІН, С.О. КОЗЬОЛКІНА

Мета — вивчення особливостей біоелектричної активності головного мозку в хворих із внутрішньомозковими геморагіями підкіркової локалізації (ВМГПЛ).
Матеріали та методи. Обстежено 42 хворих з ВМГПЛ у гострий період захворювання, які були розподілені на три групи: I — із регресуючим перебігом, сприятливим результатом і добрим відновленням — 16 осіб віком (63,6 ± 2,13) року, II — зі стаціонарним перебігом, відносно несприятливим результатом і стійким неврологічним дефіцитом — 15 осіб віком (59,0 ± 2,2) року, III — із прогредієнтним перебігом і летальними наслідками — 11 осіб віком (57,6 ± 3,53) року. Контрольну групу склали 14 осіб віком (58,3 ± 2,4) року без гострих цереброваскулярних розладів. Електроенцефалографічне (ЕЕГ) обстеження проводилось за допомогою програмно-апаратного комплексу «NeuroCom» на 1-у — 3-ю і 18—21-у добу від початку захворювання. Крім фонової ЕЕГ, реєструвалися проби з гіпервентиляцією (180 с) і світлостимуляцією НЧ — 4 Гц (60 с) та ВЧ — 20 Гц (60 с)
Результати. Структура ЕЕГ у хворих з ВМГПЛ змінювалася по всіх чотирьох діапазонах частот. Різко зменшувалися кількість та амплітуда хвиль альфа-діапазону, меншою мірою змінювалися хвилі бета-діапазону. Активувалися тета- і дельта- діапазони з переважанням на стороні геморагії. При змішаних геморагіях спостерігалася груба тотальна дезорганізація біоритмів, пов’язана як з поєднаним ураженням латеральних і медіальних структур, так і з участю в процесі стовбурових утворень мозку. Вищезазначені зміни були меншою мірою виражені в I і II групах хворих, у III групі відзначалися грубі дифузні зміни ЕЕГ активності. Реакція засвоєння низько- і високочастотних ритмів порушувалася мінімально в I групі хворих, а найбільш виражені зміни спостерігалися в III групі.
Висновки. Зміни ЕЕГ-паттерна у хворих із ВМГПЛ у гострий період відображають ступінь тяжкості захворювання і залежать від локалізації та об’єму вогнища ураження. У електрогенезі мозку таких пацієнтів велику роль відіграє змінений стан підкіркових структур і наявність неспецифічних реакцій, що розвиваються в ЦНС. Дані ЕЕГ можуть використовуватися для оцінки ступеня тяжкості стану пацієнтів із ВМГПЛ і прогнозування наслідків гострого періоду захворювання.

Ключові слова: комп’ютерна електроенцефалографія, внутрішньомозкові геморагії.

 

Особенности биоэлектрической активности головного мозга у больных с внутримозговыми геморрагиями подкорковой локализации в острый период заболевания

А.А. КОЗЁЛКИН, С.А. КОЗЁЛКИНА

Цель — изучение особенностей биоэлектрической активности головного мозга у больных с внутримозговыми геморрагиями подкорковой локализации (ВМГПЛ).
Материалы и методы. Обследовано 42 больных с ВМГПЛ в острый период заболевания, которые были разделены на три группы: I — с регрессирующим течением, благоприятным исходом и хорошим восстановлением — 16 человек в возрасте (63,6 ± 2,13) года, II — со стационарным течением, относительно неблагоприятным исходом и стойким неврологическим дефицитом — 15 человек в возрасте (59,0 ± 2,2) года, III — с прогредиентным течением и летальным исходом — 11 человек в возрасте (57,6 ± 3,53) года. Контрольную группу составили 14 человек в возрасте (58,3 ± 2,4) года без острых цереброваскулярных расстройств. Электроэнцефалографическое (ЭЭГ) обследование проводилось при помощи программноаппаратного комплекса «NeuroCom» на 1-е —3-и и 18—21-е сутки от начала заболевания. Кроме фоновой ЭЭГ, регистрировались пробы с гипервентиляцией (180 с) и со светостимуляцией НЧ — 4 Гц (60 с) и ВЧ — 20 Гц (60 с).
Результаты. Cтруктура ЭЭГ у больных с ВМГПЛ менялась по всем четырем диапазонам частот. Резко уменьшались количество и амплитуда волн альфа-диапазона, в меньшей степени изменялись волны бета-диапазона. Активировались тета- и дельта- диапазоны с преобладанием на стороне геморрагии. При смешанных геморрагиях наблюдалась грубая тотальная дезорганизация биоритмов, связанная как с сочетанным поражением латеральных и медиальных структур, так и с вовлечением в процесс стволовых образований мозга. Вышеуказанные изменения были в меньшей степени выражены в I и II группах больных, в III группе отмечались грубые диффузные изменения ЭЭГ активности. Реакция усвоения низко- и высокочастотных ритмов нарушалась минимально в I группе больных, а наиболее выраженные изменения наблюдались в III группе.
Выводы. Изменения ЭЭГ-паттерна у больных с ВМГПЛ в острый период отражают степень тяжести заболевания и зависят от локализации и объема очага поражения. В электрогенезе мозга таких пациентов большую роль играет измененное состояние подкорковых образований и наличие неспецифических реакций, развивающихся в ЦНС. Данные ЭЭГ могут использоваться для оценки степени тяжести состояния пациентов с ВМГПЛ и прогнозирования исхода острого периода заболевания.

Ключевые слова: компьютерная электроэнцефалография, внутримозговые геморрагии.

5. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Вплив різних способів лікування на клінічний перебіг захворювання та ендотелійзалежний фактор оксид азоту у хворих із дисциркуляторною енцефалопатією ii ст. на тлі гіпертонічної хвороби ii ст.

К.А. ТАРЯНИК, Н.М. ГРИЦАЙ, В.П. МІЩЕНКО, І.В. МІЩЕНКО

Мета: вивчити вплив різних методів медикаментозного та немедикаментозного лікування хворих з дисциркуляторною енцефалопатією (ДЕ) ІІ ст. на тлі гіпертонічної хвороби (ГХ) ІІ ст. на перебіг захворювання та активність оксиду азоту в сироватці крові.
Матеріали та методи. Обстежено 45 хворих з ДЕ ІІ ст. на тлі ГХ ІІ ст. Пацієнти були розділені на три групи, по 15 осіб у кожній: 1-а — хворі, які отримували тільки медикаментозне лікування, 2-а — пацієнти, які на тлі медикаментозної терапії отримували лікування за допомогою лампи «Біоптрон», експозиція — 10 хв на кожну півкулю головного мозку, 3-я — хворі, яких лікували тільки за допомогою поляризованого світла. Курс лікування становив 10 днів. До і після лікування визначали активність загального азоту у сироватці крові методом ферментного перетворення нітрату в нітрит з наступним калориметричним визначенням нітриту.
Результати. Після лікування у всіх пацієнтів зменшилася кількість скарг, виразність основних неврологічних синдромів, у тому числі вегетативного. У хворих 2-й і 3-й груп, на відміну від пацієнтів 1-ї групи, спостерігалося підвищення активності загального оксиду азоту. Так, у 2-й групі до лікування цей показник становив (69,6 ± 3,95) і (71,7 ± 10,5) мкмоль/л, після лікування — (78 ± 10,6) і (78,3 ± 13,0); у 3-й — (86,3 ± 23,9) і (95,9 ± 21,1) мкмоль/л до лікування і (101 ± 22,1) і (86,9 ± 18,3) — після, в 1-й — (70,5 ± 11,7) і (74,7 ± 14) мкмоль/л до лікування і (64,5 ± 8,86) і (65,8 ± 10,8) — після. Також спостерігалося достовірне збільшення асиметрії показників азоту в 2-й і 3-й групах.
Висновки. У пацієнтів з ДЕ ІІ ст. на тлі ГХ ІІ ст. під впливом комбінованого лікування (медикаментозного та немедикаментозного) або тільки біоптронотерапії спостерігається підвищення активності загального оксиду азоту, що є позитивною ознакою і свідчить про поліпшення вазодилататорного резерву.

Ключові слова: оксид азоту, ендотеліопротектори, поляризоване світло, біоптронотерапія, дисциркуляторна енцефалопатія.

 

Влияние разных способов лечения на клиническое течение и эндотелийзависимый фактор оксид азота у пациентов с дисциркуляторной энцефалопатией ii ст. на фоне гипертонической болезни ii ст.

Е.А. ТАРЯНИК, Н.Н. ГРИЦАЙ, В.П. МИЩЕНКО, И.В. МИЩЕНКО

Цель: изучить влияние разных методов медикаментозного и немедикаментозного лечения больных с дисциркуляторной энцефалопатией (ДЭ) ІІ ст. на фоне гипертонической болезни (ГБ) ІІ ст. на течение заболевания и активность оксида азота в сыворотке крови.
Материалы и методы. Обследовано 45 больных с ДЭ ІІ ст. на фоне ГБ ІІ ст. Пациенты были разделены на три группы, по 15 чел. в каждой: 1-я — больные, получавшие только медикаментозное лечение, 2-я — пациенты, которые на фоне медикаментозной терапии получали лечение с помощью лампы «Биоптрон», экспозиция — 10 мин на каждое полушарие головного мозга; 3-я — больные, которых лечили только с помощью поляризованного света. Курс лечения составил 10 дней. До и после лечения определяли активность общего азота в сыворотке крови методом ферментного превращения нитрата в нитрит с последующим калориметрическим определением нитрита.
Результаты. После лечения у всех пациентов уменьшилось количество предъявляемых жалоб, выраженность основных неврологических синдромов, в том числе вегетативного. У больных 2-й и 3-й групп в отличие от пациентов 1-й группы наблюдалось повышение активности оксида азота. Так, во 2-й группе до лечения этот показатель составлял (69,6 ± 3,95) и (71,7 ± 10,5) мкмоль/л, после лечения — (78 ± 10,6) и (78,3 ± 13,0); в 3-й — (86,3 ± 23,9) и (95,9 ± 21,1) мкмоль/л — до лечения и (101 ± 22,1) и (86,9 ± 18,3) — после; в 1-й — (70,5 ± 11,7) и (74,7 ± 14) мкмоль/л — до лечения и (64,5 ± 8,86) и (65,8 ± 10,8) — после. Также наблюдалось достоверное увеличение асимметрии показателей азота во 2-й и 3-й группах.
Выводы. У пациентов с ДЭ ІІ ст. на фоне ГБ ІІ ст. под влиянием сочетанного лечения (медикаментозного и немедикаментозного) или только биоптронотерапии наблюдается повышение активности общего оксида азота, что является позитивным признаком и свидетельствует об улучшении вазодилататорного резерва.

Ключевые слова: оксид азота, эндотелиопротекторы, поляризованный свет, иоптронотерапия, дисциркуляторная энцефалопатия.

6. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Стан оксидантно-антиоксидантної системи в осіб молодого віку залежно від давності й характеру перенесеної черепно-мозкової травми

І.А. ГРИГОРОВА, Н.О. НЕКРАСОВА, С.М. ГРИГОРОВ

Мета — вивчення стану оксидантно-антиоксидантної системи після закритої черепно-мозкової травми (ЗЧМТ) залежно від давності та характеру перенесеної травми.
Матеріали та методи. Проведено комплексне біохімічне обстеження 84 хворих віком від 17 до 40 років, які перенесли ЗЧМТ понад рік тому і перебували на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні обласної клінічної лікарні.
Результати. Встановлено, що у віддалений посттравматичний період спостерігаються виражені зміни оксидантного та антиоксидантного статусу крові хворих. Ступінь вираженості порушення перекисно-окисних процесів залежить від давності перенесеної травми. У пацієнтів з менш тривалим посттравматичним періодом спостерігалося більш виражене збільшення кількості продуктів вільнорадикального окислення за рахунок первинних продуктів окиснення, що свідчить про нагромадження продуктів перекисного окислення з наступною реалізацією цитотоксичного ефекту.
Висновки. У хворих у віддалений період ЗЧМТ спостерігаються порушення оксидантно-антиоксидантної системи. Виходячи з отриманих даних, у комплекс патогенетичної терапії пацієнтів з віддаленими наслідками поєднаної щелепно-лицьової і черепно-мозкової травми необхідне включати сучасні мембраностабілізуючі й антирадикальні препарати.

Ключові слова: черепно-мозкова травма, віддаленний період, оксидантно-антиоксидантна система.

 

Состояние оксидантно-антиоксидантной системы у лиц молодого возраста в зависимости от давности и характера перенесенной черепно-мозговой травмы

И.А. ГРИГОРОВА, Н.А. НЕКРАСОВА, С.Н. ГРИГОРОВ

Цель — изучение состояния оксидантно-антиоксидантной системы после закрытой черепно-мозговой травмы (ЗЧМТ) в зависимости от давности и характера перенесенной травмы.
Материалы и методы. Проведено комплексное биохимическое обследование 84 больных в возрасте от 17 до 40 лет, которые перенесли ЧМТ более года назад и находились на стационарном лечении в неврологическом отделении областной клинической больницы.
Результаты. Установлено, что в отдаленный посттравматический период наблюдаются выраженные изменения оксидантного и антиоксидантного статуса крови больных. Степень выраженности нарушения перекисно-окислительных процессов зависит от давности перенесенной травмы. У больных с менее длительным посттравматическим периодом наблюдалось более выраженное увеличение количества продуктов свободнорадикального окисления за счет первичных продуктов окисления, что свидетельствует о накоплении продуктов перекисного окисления с последующей реализацией цитотоксического эффекта.
Выводы. У больных в отдаленный период с ЧМТ наблюдаются нарушения оксидантно-антиоксидантной системы. Исходя из полученных данных, в комплекс патогенетической терапии пациентов с отдаленными последствиями сочетанной челюстно-лицевой и черепно-мозговой травмы необходимо включать современные мембраностабилизирующие и антирадикальные препараты.

Ключевые слова: черепно-мозговая травма, отдаленный период, оксидантно-антиоксидантная система.

7. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Погляд на проблему неврологічних проявів при хронічній алкогольній інтоксикації

С.І. ШКРОБОТ, Л.С. МІЛЕВСЬКА-ВОВЧУК

Метою роботи було дослідити окремі клініко-неврологічні прояви та нейровізуальні зміни й визначити їх особливості у різних категорій хворих на тлі хронічної алкогольної інтоксикації.
Матеріали та методи. Обстежено 120 пацієнтів чоловічої статі віком від 26 до 68 років. Усім хворим проведено оцінку неврологічного та нейропсихологічного статусу, проаналізовано результати інструментальних методів обстеження.
Результати. Оцінка неврологічного статусу виявила зміни різного ступеня вираженості з боку черепно-мозкових нервів (зокрема окорухового), рухової, чутливої сфер, екстрапірамідної системи та вегетативно-трофічні розлади. Нейропсихологічними дослідженнями встановлено характерні прояви зниження когнітивних функцій. Виражені атрофічні та дегенеративні зміни головного мозку підтверджені результатами інструментальних методів обстеження.
Висновки. Тривалість зловживання алкоголем та міцність спиртних напоїв, що споживаються, безпосередньо впливають на ступінь вираженості змін неврологічного та нейропсихологічного статусу, а також нейровізуальних змін головного мозку у хворих з хронічною алкогольною інтоксикацією.

Ключові слова: хронічна алкогольна інтоксикація, нейропсихологічна оцінка, неврологічні прояви.

 

Взгляд на проблему неврологических проявлений при хронической алкогольной интоксикации

С.И. ШКРОБОТ, Л.С. МИЛЕВСКАЯ-ВОВЧУК

Целью работы было исследовать отдельные клинико-неврологические проявления и нейровизуальные изменения и определить их особенности у различных категорий больных на фоне хронической алкогольной интоксикации.
Материалы и методы. Обследовано 120 пациентов мужского пола в возрасте от 26 до 68 лет. Всем больным проведена оценка неврологического и нейропсихологического статуса, проанализированы результаты инструментальных методов обследования.
Результаты. Оценка неврологического статуса выявила изменения разной степени выраженности со стороны черепно-мозговых нервов (в частности глазодвигательного), двигательной, чувствительной сфер, екстрапирамидной системы и вегетативно-трофические расстройства. Нейропсихологическими исследованиями установлены характерные проявления снижения когнитивных функций. Выраженные атрофические и дегенеративные изменения головного мозга подтверждены результатами инструментальных методов обследования.
Выводы. Продолжительность злоупотребления алкоголем и крепость употребляемых спиртных напитков непосредственно влияют на степень выраженности изменений неврологического и нейропсихологического статуса, а также нейровизуальных изменений головного мозга у больных с хронической алкогольной интоксикацией.

Ключевые слова: хроническая алкогольная интоксикация, нейропсихологическая оценка, неврологические проявления.

8. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Використання магнітно-резонансної спектроскопії (in vivo 1h МРС) у диференційній діагностиці хвороби Паркінсона та синдромів паркінсонізму

Н.В. КАРАБАНЬ, З.З. РОЖКОВА

Мета роботи — вивчити особливості метаболізму головного мозку пацієнтів з хворобою Паркінсона методом магнітно-резонансної спектроскопії (МРС).
Матеріали та методи. Дві групи пацієнтів було досліджено методом in vivo 1H МРС на магнітно-резонансному томографі «Magnetom Vision» (Siemens) з напругою магнітного поля 1,5 А/м. До основної групи ввійшло 118 пацієнтів з хворобою Паркінсона віком від 43 до 73 років, до контрольної — 75 осіб без ознак неврологічних розладів віком від 18 до 73 років. Для пацієнтів обох груп спектри in vivo 1H МРС були отримані в таких ділянках головного мозку: в білій (скронево-тім'яній ділянці), сірій (потилична зона кори) речовині, в ділянці чорної субстанції та блідої кулі.
Результати. На основі даних in vivo 1H МРС визначено вміст і час релаксації T2 основних церебральних метаболітів у пацієнтів з хворобою Паркінсона (ХП), паркінсонічними синдромами (ПС) і в контрольній групі. Це дало змогу встановити вікові та регіональні особливості церебрального метаболізму пацієнтів з ХП без ознак деменції. У пацієнтів з ХП порівняно зі здоровими особами похилого віку спостерігається значне зменшення вмісту N-ацетиласпартату (NAA) та креатину (Cr) і збільшення інтенсивності сигналу холіну (Cho) в базальних гангліях. Зменшення співвідношення NAA/Cr у скронево-тім'яних частках більш виражене в лівій півкулі, однак залежність між зменшенням співвідношення NAA/Cr, ступенем порушення рухових функцій і тривалістю захворювання не встановлено. В скронево-тім'яних ділянках обох півкуль головного мозку величини співвідношень NAA/Cho і Cho/Cr для пацієнтів з ХП і здорових осіб похилого віку відрізняються незначно, а у ділянці базальних гангліїв — істотно.
Висновки. Використання методу in vivo 1H МРС дає змогу отримувати нову інформацію про біохімічні процеси, що відбуваються в головному мозку пацієнтів з ХП. Метод 1H МРС є високоефективним для диференційної діагностики ХП і ПС у клінічній структурі мультисистемної атрофії.

Ключові слова: in vivo МРС, спектральні дані, церебральний метаболізм, час релаксації, хвороба Паркінсона.

 

Использование магнитнорезонансной спектроскопии (in vivo 1h МРС) в дифференциальной диагностике болезни Паркинсона и синдромов паркинсонизма

Н.В. КАРАБАНЬ, З.З. РОЖКОВА

Цель работы — изучить особенности метаболизма головного мозга пациентов с болезнью Паркинсона методом магнитно-резонансной спектроскопии (МРС).
Материалы и методы. Две группы пациентов были исследованы методом in vivo 1H MРС на магнитно-резонансном томографе «Magnetom Vision» (Siemens) с напряженностью магнитного поля 1,5 T. В основную группу вошли 118 пациентов с болезнью Паркинсона в возрасте от 43 до 73 лет, в контрольную — 75 особ без признаков неврологических расстройств в возрасте от 18 до 73 лет. Для пациентов обеих групп спектры in vivo 1H MРС были получены в следующих участках головного мозга: в белом (височно-теменная область), сером (затылочная зона коры) веществе, в области бледного шара и черной субстанции.
Результаты. На основании данных in vivo 1H МРС определены содержание и время релаксации T2 основных церебральных метаболитов у пациентов с болезнью Паркинсона (БП), паркинсоническими синдромами (ПС) и в контрольной группе. Это позволило установить возрастные и региональные особенности церебрального метаболизма пациентов с БП без признаков деменции. У пациентов с болезнью Паркинсона по сравнению со здоровыми пожилыми людьми наблюдается значительное уменьшение интенсивности
N-ацетиласпартата (NAA) и креатина (Cr) и увеличение интенсивности сигнала холина (Cho) в базальных ганглиях. Уменьшение отношения NAA/Cr в височно-теменных долях более выражено в левом полушарии, однако зависимость между уменьшением отношения NAA/Cr, степенью нарушения двигательных функций и длительностью заболевания не установлена. В височно-теменных областях обоих полушарий головного мозга величины отношений NAA/Cho и Cho/Cr для пациентов с БП и здоровых пожилых людей отличаются незначительно, а в области базальных ганглий — существенно.
Выводы. Использование метода In vivo 1H МРС позволяет получать новую информацию о биохимических процессах, происходящих в головном мозге пациентов с БП. Метод 1H МРС высокоэффективен для дифференциальной диагностики БП и ПС в клинической структуре мультисистемной атрофии.

Ключевые слова: in vivo МРС, спектральные данные, церебральний метаболизм, время релаксации, болезнь Паркинсона.

9. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Синдром помірних когнитивних порушень (mild cognitive impairment) у осіб старшого віку

М.Б. МАНЬКІВСЬКИЙ, Н.Ю. БАЧИНСЬКА, В.О. ХОЛІН, К.Н. ПОЛЄТАЄВА

Мета роботи: з'ясування поширеності об'єктивного інтелектуально-мнестичного зниження у віці від 60 до 90 років серед пацієнтів Інституту геронтології АМН України.
Матеріали та методи. Обстежено 1000 пацієнтів, які були поділені на п'ять вікових груп: 60—65 років, 66— 70, 71—75, 76—80 та старші 80 років. Застосовувався скринінговий метод оцінки вищих психічних функцій за допомогою короткої шкали оцінки психічного статусу (Mini-Mental State Examination — MМSЕ), шкали глобального погіршення (GDS) і клінічної тяжкості деменції (CDR), а також методика когнітивних викликаних потенціалів Р300.
Результати. Результати проведених досліджень свідчать про характерну зміну розподілу людей старших 60 років залежно від когнітивних можливостей — збільшується частка індивідів з помірними когнітивними порушеннями та деменцією та значно зменшується кількість пацієнтів з незміненим рівнем когнітивного функціонування. Найбільш виражені зміни когнітивних функцій спостерігаються в інтервалі 71—75 років. При цьому майже вдвічі зменшується кількість осіб із незмінним рівнем когнітивних функій і вдвічі збільшується частка індивідів із ознаками деменції різного ступеня вираженості (p < 0,01). Кількість пацієнтів із нормальними показниками ММSЕ та помірним когнітивним зниженням після 75 років змінюється мало, а частка індивідів із ознаками деменції продовжує збільшуватись.
Висновки. Результати проведеного дослідження свідчать про наявність когнітивного континууму. Синдром помірних когнітивних порушень може розглядатись як проміжний стан між віковими змінами ЦНС та клінічною деменцією, а також як високий фактор ризику розвитку хвороби Альцгеймера або іншої форми деменції. Використання комплексу діагностичних методів, у тому числі й когнітивних викликаних потенціалів Р300, дає змогу виявити порушення когнітивних функцій у літніх людей на ранніх стадіях, що, своєю чергою, дозволить своєчасно застосувати специфічну патогенетичну превентивну та стабілізуючу терапію, що сприятиме активному довголіттю та поліпшенню якості життя.

Ключові слова: когнитивні функції, порушення пам’яті, синдром помірних когнитивних порушень, синдром деменції

 

Синдром умеренных когнитивных нарушений (mild cognitive impairment) у лиц старшего возраста

Н.Б. МАНЬКОВСКИЙ, Н.Ю. БАЧИНСКАЯ, В.А. ХОЛИН, К.Н. ПОЛЕТАЕВА

Цель работы: выяснение распространенности объективного интеллектуально-мнестического снижения в возрасте от 60 до 90 лет среди пациентов Института геронтологии АМН Украины.
Материалы и методы. Обследовано 1000 пациентов, которые были разделены на пять возрастных групп: 60—65 лет, 66—70, 71—75, 76—80 и старше 80 лет. Использовался скрининговый метод оценки высших психических функций с помощью краткой шкалы оценки психического статуса (Мini-Мental State Examination — ММSЕ), шкалы глобального ухудшения (GDS) и клинической тяжести деменции (CDR), а также методика когнитивных вызванных потенциалов Р300.
Результаты. Результаты проведенных исследований свидетельствуют о характерном изменении распределения людей старше 60 лет в зависимости от когнитивных способностей — увеличивается доля индивидов с умеренными когнитивными нарушениями и деменцией и значительно уменьшается количество пациентов с неизмененным уровнем когнитивного функционирования. Наиболее выраженные изменения когнитивных функций наблюдаются в интервале 71—75 лет. При этом почти вдвое уменьшается количество лиц с неизмененным уровнем когнитивных функций и вдвое увеличивается доля индивидов с признаками деменции различной степени выраженности (р < 0,01). Количество пациентов с нормальными показателями ММSЕ и умеренным когнитивным снижением после 75 лет изменяется мало, а доля индивидов с признаками деменции продолжает увеличиваться.
Выводы. Результаты проведенного исследования свидетельствуют о наличии когнитивного континуума.
Синдром умеренных когнитивных нарушений может рассматриваться как промежуточное состояние между  возрастными изменениями ЦНС и клинической деменцией, а также как высокий фактор риска болезни Альцгеймера или другой формы деменции. Использование комплекса диагностических инструментов, в том числе и когнитивных вызванных потенциалов Р300, позволяет обнаружить нарушения когнитивных функций у пожилых людей на ранних стадиях, что, в свою очередь, даст возможность своевременно применить специфическую патогенетическую превентивную и стабилизирующую терапию, что будет способствовать активному долголетию и улучшению качества жизни.

Ключевые слова: когнитивные функции, нарушение памяти, синдром умеренных когнитивных нарушений, синдром деменции.

10. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Особливості викликаної біоелектричної активності головного мозку у хворих на гіпотиреоз

Т.М. МЕЛЬНИК

Мета — визначити особливості викликаної біоелектричної активності головного мозку у хворих з гіпотериозом (ГТ) різного ступеня тяжкості.
Матеріали та методи. Обстежено 208 хворих жінок з первинним ГТ віком (44,6±2,3) року, які були розподілені на групи залежно від ступеня тяжкості ГТ: легка — 60 пацієнтів, середня — 78 та тяжка — 70. Контрольну групу склали 30 практично здорових жінок віком (42,3 ± 1,7) року. Проведено реєстрацію акустичних стовбурових (АСВП) та зорових (ЗВП) викликаних потенціалів за допомогою діагностичного комплексу «Amplaid МК 15». Проаналізовано значення латентних періодів, амплітуди (А) та міжпікові інтервали, оцінено загальну конфігурацію АСВП та ЗВП.
Результати. У хворих з ГТ виявлено зміни як ранніх, так і пізніх компонентів АСВП та ЗВП, що відображує стан специфічних і неспецифічних аферентних слухових та зорових систем. Ці зміни полягали у достовірному збільшенні латентних періодів більшості компонентів, зниженні амплітуди низки піків, порушенні типової конфігурації АСВП і ЗВП. Виявлено більш грубе порушення характеристик викликаних потенціалів у хворих з ГТ тяжкого ступеня порівняно з відповідними параметрами у пацієнтів з ГТ легкого та середнього ступеня тяжкості. Кореляційний аналіз виявив пряму залежність між ЛП хвиль Р100 та N145 і тяжкістю захворювання (r = 0,38, p < 0,05 і r = 0,37, p < 0,05), а також між величиною А хвилі Р100 и ступенем тяжкості ГТ (r = 0,56, p < 0,05).
Висновки. У хворих з ГТ виявлено зміни часових і амплітудних характеристик АСВП і ЗВП, які вірогідно відрізняються від таких здорових осіб, що може свідчити про порушення функціонування центральних ланок зорового і слухового аналізаторів. Вираженість цих порушень залежить від ступеня тяжкості ГТ.

Ключові слова: гіпотиреоз, функціональний стан головного мозку, викликані потенціали.

 

Особенности вызванной биоэлектрической активности головного мозга у больных гипотиреозом

Т.М. МЕЛЬНИК

Цель — oпределить особенности вызванной биоэлектрической активности головного мозга у больных с гипотиреозом (ГТ) разной степени тяжести.
Материалы и методы. Обследовано 208 больных женщин с первичным ГТ в возрасте (44,6±2,3) года, которые были распределены на группы в зависимости от степени тяжести ГТ: легкая — 60 пациентов, средняя — 78 и тяжелая — 70. Контрольную группу составили 30 практически здоровых женщин в возрасте (42,3 ± 1,7) года.
Проведена регистрация акустических стволовых (АСВП) и зрительных (ЗВП) вызванных потенциалов с помощью диагностического комплекса «Amplaid МК 15». Пронализированы значения латентных периодов (ЛП), амплитуды (А) и межпиковые интервалы, оценена общая конфигурация АСВП и ЗВП.
Результаты. У больных с ГТ обнаружены изменения как ранних, так и поздних компонентов АСВП и ЗВП, что отражает состояние специфических и неспецифических афферентных слуховых и зрительных систем. Эти изменения заключались в достоверном увеличении латентных периодов большинства компонентов, снижении амплитуды ряда пиков, нарушении типичной конфигурации АСВП и ЗВП. Выявлены более грубые нарушения характеристик вызванных потенциалов у больных с ГТ тяжелой степени по сравнению с соответствующими параметрами у пациентов с ГТ легкой и средней степени тяжести. Корреляционный анализ выявил прямую связь между ЛП волн Р100 и N145 и тяжестью заболевания (r = 0,38, p < 0,05 и r = 0,37, p < 0,05), а также величиной А волны Р100 и степенью тяжести ГТ (r = 0,56, p < 0,05).
Выводы. У больных с ГТ выявлены изменения временных и амплитудных характеристик АСВП и ЗВП, достоверно отличающиеся от таковых у здоровых лиц, что может свидетельствовать о нарушениях функционирования центральных звеньев зрительного и слухового анализаторов. Выраженность этих нарушений зависит от степени тяжести ГТ.

Ключевые слова: гипотиреоз, функциональное состояние головного мозга, вызванные потенциалы.

11. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Динаміка цитокінів та інших показників імунітету у хворих з гострими запальними демієлінізуючими поліневропатіями

В.М. ЄФІМЕНКО, С.К. ЄВТУШЕНКО, М.В. ЄФІМЕНКО, СВ. ЗЯБЛІЦЕВ

Мета — визначити вихідний рівень показників імунітету, про- і протизапальних цитокінів, їх динаміку під впливом патогенетичної терапії у хворих з гострими запальними демієлінізуючими поліневропатіями (ГЗДП).
Матеріали та методи. Проведено комплексне клініко-імунологічне дослідження 23 хворих з ГЗДП віком від 9 до 72 років. Групу контролю склали 20 практично здорових осіб віком від 18 до 25 років без ознак запальних та аутоімунних захворювань. Для визначення показників клітинного імунітету використовували набір моноклональних антитіл (CD3+, CD4+, CD8+, CD22+). Рівні імуноглобулінів сироватки крові досліджували імуноферментним методом. За допомогою цього ж методу визначали вміст ІЛ-4, ІЛ-6 і ФНП-a. у сироватці крові та лікворі на першому і третьому тижні захворювання.
Результати. У гострий період ГЗДП у хворих відзначалося достовірне зниження відсотку CD3 до 52,7 ± 1,8 (р < 0,01), CD4 — до 26,3 ± 1,9 (р < 0,01) і збільшення рівня CD8 до 33,5 ± 1,7 (р < 0,01). Збільшувалася також концентрація IgМ до (1,60 ± 0,08) г/л (р < 0,01) при зниженні рівня Ig до (8,3 ± 0,6) г/л (р < 0,01). Відмічено підвищення вмісту циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), відзначене до 75,2 ± 2,7 од. опт. щільн. (р < 0,01) при нормі 23,3 ± 2,1, достовірне збільшення концентрації ІЛ-4 у крові в період розвитку паралічів ((53,10 ± 9,80) пкг/мл при нормі 15,58 ± 1,08, р < 0,01) зі зниженням до норми після лікування. Рівень ІЛ-6 у сироватці крові практично не змінювався в процесі лікування і не відрізнявся від значень норми. Водночас його значення в лікворі були більш ніж удвічі вище, ніж у крові, що не виключає інтратекальний синтез при ГЗДП. ФНП. мав тенденцію до збільшення змісту в крові в період розвитку паралічів.
Висновки. Динаміка імунологічних показників і цитокінового обміну відображує активність запального процесу у хворих з ГЗДП і є підтвердженням ефективності імунотерапії. Найбільш показовими є зміни концентрації ІЛ-4 і ФНП-a. Рівень ІЛ-6 у сироватці крові практично не змінюється в процесі лікування й істотно не відрізняється від лабораторної норми.

Ключові слова: гострі запальні демієлінізуючі поліневропатії, імунітет, цитокіни.

 

Динамика цитокинов и других показателей иммунитета у больных с острыми воспалительными демиелинизирующими полиневропатиями

В.Н. ЕФИМЕНКО, С.К. ЕВТУШЕНКО, М.В. ЕФИМЕНКО, С.В. ЗЯБЛИЦЕВ

Цель — определить исходный уровень показателей иммунитета, про- и противовоспалительных цитокинов, их динамику под влиянием патогенетической терапии у больных с острыми воспалительными демиелинизирующими полиневропатиями (ОВДП).
Материалы и методы. Проведено комплексное клинико-иммунологическое иследование 23 больных с ОВДП в возрасте от 9 до 72 лет. Группу контроля составили 20 практически здоровых лиц в возрасте от 18 до 25 лет без признаков воспалительных и аутоиммунных заболеваний. Для определения показателей клеточного иммунитета использовали набор моноклональных антител (CD3+, CD4+, CD8+, CD22+). Уровни иммуноглобулинов сыворотки крови исследовали иммуноферментным методом. С помощью того же метода определяли содержание ИЛ-4, ИЛ-6 и ФНО-a. в сыворотке крови и ликворе на первой и третьей неделе заболевания.
Результаты. В острый период ОВДП у больных отмечалось достоверное снижение процентного содержания CD3 до 52,7 ± 1,8 (р < 0,01), CD4 до 26,3 ± 1,9 (р < 0,01) и повышения уровня — CD8 до 33,5 ± 1,7 (р < 0,01). Увеличивалось также концентрация IgM до (1,60 ± 0,08) г/л (р < 0,01) при снижении уровня IgG до (8,3 ± 0,6) г/л (р < 0,01).
Отмечено повышение содержания циркулирующих иммунных комплексов (ЦИК) до (75,2 ± 2,7) ед. опт. плот. (р < 0,01) при норме 23,3 ± 2,1, достоверное увеличение концентрации ИЛ-4 в крови в период развития параличей ((53,10 ± 9,80) пкг/мл при норме 15,58 ± 1,08, р < 0,01) со снижением до нормы после лечения. Уровень ИЛ-6 в сыворотке крови практически не изменялся в процессе лечения и не отличался от значений нормы. В то же время его значения в ликворе были более чем в 2 раза выше, чем в крови, что не исключает интратекальный синтез при ОВДП. ФНО-a. имел тенденцию к увеличению содержания в крови в период развития параличей.
Выводы. Динамика иммунологических показателей и цитокинового обмена отражает активность воспалительного процесса у больных с ОВДП и служит подтверждением эффективности иммунотерапии. Наиболее показательными являются изменения концентрации ИЛ-4 и ФНО-a.. Уровень ИЛ-6 в сыворотке крови практически не меняется в процессе лечения и существенно не отличается от лабораторной нормы.

Ключевые слова: острые воспалительные демиелинизирующие полиневропатии, иммунитет, цитокины.

12. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Деякі клініко-хірургічні порівняння при травматичних пошкодженнях ліктьового нерва на різних рівнях

В.І. ЦИМБАЛЮК, Л.О. ДУНАЄВСЬКА, М.А. ЄНІКЄЄВ

Мета: вивчити частоту та особливості травматичних ушкоджень ліктьового нерва на різних рівнях і характер відповідних хірургічних втручань.
Матеріали та методи. Обстежено 398 хворих з травматичними ушкодженнями ліктьового нерва на різних рівнях: в ділянці плеча та пахвової западини — 62, ліктьового суглоба — 65, передпліччя та кисті — 257, одночасно на декількох рівнях — 14. Показання до хірургічного лікування та вибір хірургічної тактики визначалися видом ушкодження, терміном з моменту травми, даними клініко-неврологічного та електрофізіологічного обстежень.
Результати. Ушкодження частіше отримували чоловіки порівняно з жінками (302 і 96 відповідно). Відкритих ушкоджень було 314, закритих — 84. Переважали відкриті ушкодження ліктьового нерва в нижній третині передпліччя та кисті (153 спостереження) і закриті в ділянці ліктьового суглоба (49). При відкритих ушкодженнях частіше спостерігалося повне пошкодження нервового стовбура, при закритих — часткове або здавлення нерва. Проведено 238 нейрорафій, 34 аутопластики нерва та 126 операцій невролізу ураженої ділянки нерва. Встановлено високий ступінь відповідності клінічної доопераційної діагностики операційним знахідкам. Разом з тим, виявлено факти медичних помилок при наданні першої допомоги, випадки невиправданої вичікувальної тактики з наступним спізнілим наданням спеціалізованої допомоги таким хворим.
Висновки. Хірургічне втручання при відкритих травматичних ушкодженнях ліктьового нерва на різних рівнях оптимально проводити протягом місяця після травми за умови відсутності позитивної невролого-електрофізіологічної динаміки з боку ураженого нервово-м’язового апарату. При закритих ушкодженнях період консервативного лікування може бути збільшений до 2—3 місяців після травми.

Ключові слова: ліктьовий нерв, нейрорафія, аутопластика.

 

Некоторые клинико-хирургические сопоставления при травматических повреждениях локтевого нерва на разных уровнях

В.И. ЦЫМБАЛЮК, Л.А. ДУНАЕВСКАЯ, М.А. ЕНИКЕЕВ

Цель: изучить частоту и особенности травматических повреждений локтевого нерва на различных уровнях и характер соответствующих хирургических вмешательств.
Материалы и методы. Обследовано 398 больных с травматическими повреждениями локтевого нерва на разных уровнях: в области плеча и подмышечной впадины — 62, локтевого сустава — 65, предплечья и кисти — 257, одновременно на нескольких уровнях — 14. Показания к хирургическому лечению и выбор хирургической тактики определялись видом повреждения, сроком с момента травмы, данными клинико-неврологического и электрофизиологического обследований.
Результаты. Повреждения чаще получали мужчины по сравнению с женщинами (302 и 96 соответственно). Открытых повреждений было 314, закрытых — 84. Преобладали открытые повреждения локтевого нерва в нижней трети предплечья и кисти (153 наблюдения) и закрытые в области локтевого сустава (49). При открытых повреждениях чаще наблюдалось полное повреждение нервного ствола, при закрытых — частичное либо сдавление нерва. Проведено 238 нейрорафий, 34 аутопластики нерва и 126 операций невролиза пораженного участка нерва. Установлена высокая степень соответствия клинической дооперационной диагностики операционным находкам. Вместе с тем, выявлены факты медицинских ошибок при оказании первой помощи, случаи неоправданной выжидательной тактики с последующим запоздалым оказанием специализированной помощи таким больным.
Выводы. Хирургическое вмешательство при открытых травматических повреждениях локтевого нерва на разных уровнях оптимально проводить в течение месяца после травмы при условии отсутствия положительной невролого-электрофизиологической динамики со стороны пораженного нервно-мышечного аппарата. При закрытых повреждениях период консервативного лечения может быть увеличен до 2—3 месяцев после травмы.

Ключевые слова: локтевой нерв, нейрорафия, аутопластика.

13. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Дослідження здатності до руйнування основного білка мієліну та ДНК в імуноглобулінів G із плазми крові хворих на розсіяний склероз

Т.І. НЕГРИЧ, М.Я. ХАВУНКА, М.О. СТАРИКОВИЧ, Ю.Я. КІТ, Р.С. СТОЙКА

Мета роботи: порівняти здатність імуноглобулінів G (IgG), виділених з плазми крові хворих на розсіяний склероз (РС), гідролізувати ДНК і основний білок мієліну (ОБМ) та обговорити потенційну роль цієї активності абзимів як патогенетичного чинника та діагностичного маркера при РС.
Матеріали та методи. IgG виділяли з плазми крові 9-ти пацієнтів, використовуючи для цього афінну хроматографію на протеїн А-агарозі та аналізували їх ДНКазну та протеїназну активність. Як субстрати для каталітично активних IgG використовували лінійну форму плазмідної ДНК та комерційний препарат ОБМ мозку бика.
Результати. Встановлено, що у плазмі крові окремих хворих на РС присутні абзими (IgG), які мають здатність гідролізувати не лише ОБМ, а й ДНК. Один з 9 досліджуваних препаратів IgG активно гідролізував обидва субстрати. Цей IgG було отримано з плазми крові 41-річної жінки, хворої на РС у легкій рецидивній формі (за критеріями Куртцке). Гель-фільтрація даного ІgG не усувала його здатності до гідролізу ДНК та ОБМ, що є додатковим доказом того, що прояв цієї активності пов’язаний саме з IgG, а не є наслідком забруднення препарату ІgG сторонніми ензимами.
Висновки. Очищені препарати IgG із плазми крові хворих на РС мають здатність руйнувати ДНК. Препарати IgG істотно різняться між собою за нуклеазною активністю щодо ДНК. Ці ензиматичні активності імуноглобулінів, імовірно, залежать від індивідуальних клінічних характеристик хворих на РС.

Ключові слова: розсіяний склероз, IgG, абзими, гідроліз ДНК, гідроліз основного білка мієліну.

 

Исследование способности разрушать основной белок миелина и ДНК у иммуноглобулинов G из плазмы крови больных с рассеянным склерозом

Т.И. НЕГРИЧ, М.Я. ХАВУНКА, М.О. СТАРИКОВИЧ, Ю.Я. КИТ, Р.С. СТОЙКА

Цель работы: сравнить способность IgG, выделенных из плазмы крови больных рассеянным склерозом (РС), гидролизировать ДНК и основной белок миелина (ОБМ) и обсудить потенциальную роль этой активности абзимов как патогенетического фактора и диагностического маркера при РС.
Материалы и методы. IgG виделяли из плазмы крови 9 пациентов, используя для этого афинную хроматографию на протеин А-агарозе и анализировали их ДНКазную и протеинкиназную активность. Как субстраты для каталитически активных IgG использовали линейную форму плазмидной ДНК и коммерческий препарат ОБМ мозга быка.
Результаты. Установлено, что в плазме крови отдельных больных с РС присутствуют абзимы (IgG), обладающие способностью гидролизировать не только ОБМ, но и ДНК. Один из 9 исследованных препаратов IgG активно гидролизировал оба субстрата. Этот IgG был получен из плазмы крови 41-летней женщины с РС в легкой рецидивирующей форме (за критериями Куртцке). Гель-фильтрация данного ІgG не устраняла его способность к гидролизу ДНК и ОБМ, что служит дополнительным доказательством того, что проявление этой активности связано именно с IgG, а не является следствием загрязнения препарата ІgG посторонними энзимами.
Выводы. Очищенные препараты IgG из плазмы крови больных РС обладают способностю разрушать ДНК. Препараты IgG больных с РС существенно отличаются между собой по нуклеазной активности к ДНК. Эти энзиматические активности иммуноглобулинов, вероятно, зависят от индивидуальных клинических характеристик больных с РС.

Ключевые слова: рассеянный склероз, IgG, абзимы, гидролиз ДНК, гидролиз основного белка миелина.

14. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Структурні зміни в гіпокампі при експериментальній ішемії мозку

Г.Г. СКИБО, Т.М. КОВАЛЕНКО, І.О. ОСАДЧЕНКО, О.М. ЦУПИКОВ, Т.А. ПІВНЕВА

Ступінь ураження тканини мозку при ішемії залежить від її тривалості. Встановлено селективне пошкодження, відстрочена загибель пірамідних нейронів та активація глії в зоні СА1 гіпокампа при короткочасній ішемії.
Мета роботи — вивчення структурних змін нейронів та реакції гліальних клітин у зоні СА1 гіпокампа при експериментальній ішемії мозку в різні строки постішемічного періоду.
Матеріали та методи. Ішемію мозку моделювали у піщанок монгольських шляхом перетискання обох сонних артерій протягом 7 хвилин. Вивчали структуру нейронів та розподіл імуногістохімічно міченої глії в зоні СА1 гіпокампа через 15 хвилин, 2 години, 1, 3, 7, 14 і 30 діб після ішемії.
Результати. В перші години після ішемії спостерігалися зміни в структурі синаптичних терміналей, через одну добу з’являлись ознаки ураження тіл нейронів, з 3-ї по 7-у добу відбувалась відстрочена загибель більшості нейронів. Ці явища супроводжувались активацією та збільшенням кількості мічених астроцитів і мікрогліальних клітин, просторовим їх перерозподілом у різних шарах зони СА1 в різні строки постішемічного періоду. Максимальна гліальна реакція спостерігалась на 7—14-у добу після ішемії.
Висновки. Після ішемії в зоні СА1 гіпокампа виникали ранні зміни в синаптичних терміналях, що свідчить про високий ступінь синаптичної пластичності мозку при пошкоджуючій дії ішемії — реперфузії. Після 7-хвилинної ішемії мозку на 3—7-у добу у зоні СА1 гіпокампа відбувалась відстрочена загибель нейронів, розвивався реактивний астрогліоз та різке збільшення кількості мікрогліальних клітин. Моделювання ішемії головного мозку у піщанок дає можливість вивчати механізми ішемічного ушкодження нервової тканини і тестувати фармакологічні агенти з метою оцінки їх нейропротекторних властивостей.

Ключові слова: ішемія мозку, зона СА1 гіпокампа, відстрочена загибель нейронів, астроцити, мікрогліальні клітини.

 

Структурные изменения в гиппокампе при экспериментальной ишемии мозга

Г.Г. СКИБО, Т.Н. КОВАЛЕНКО, И.А. ОСАДЧЕНКО, О.М. ЦУПИКОВ, Т.А. ПИВНЕВА

Цель работы — изучение структурных изменений нейронов и реакции глиальных клеток в зоне СА1 гиппокампа при экспериментальной ишемии мозга в разные сроки постишемического периода.
Материалы и методы. Ишемию мозга моделировали у песчанок монгольских путем пережатия обеих сонных артерий в течение 7 минут. Изучали структуру нейронов и распределение иммуногистохимически меченной глии в зоне СА1 гиппокампа через 15 минут, 2 часа, 1, 3, 7, 14 и 30 суток после ишемии.
Результаты. В первые часы после ишемии наблюдались изменения в структуре синаптических терминалей, через одни сутки появились признаки повреждения тел нейронов, с 3-х по 7-е сутки происходила отсроченная гибель большинства нейронов. Эти явления сопровождались активацией и увеличением количества меченных астроцитов и микроглиальных клеток, пространственным их перераспределением в разных слоях зоны СА1 в разные сроки постишемического периода. Максимальная глиальная реакция наблюдалась на 7—14 сутки после ишемии.
Выводы. После ишемии в зоне СА1 гиппокампа возникали ранние изменения в синаптических терминалях, что свидетельствует о высокой степени синаптической пластичности мозга при действии ишемии — реперфузии. После 7-минутной ишемии мозга на 3—7-е сутки в зоне СА1 гиппокампа происходила отсроченная гибель нейронов, развивался реактивный астроглиоз и резко увеличивалось количество микроглиальных клеток. Моделирование ишемии головного мозга у песчанок дает возможность изучать механизмы ишемического повреждения нервной ткани и тестировать фармакологические агенты с целью оценки их нейропротекторных свойств.

Ключевые слова: ишемия мозга, зона СА1 гиппокампа, отсроченная гибель нейронов, астроциты, микроглиальные клетки.

15. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Функціональна активність фагоцитуючих клітин мозку при експериментальному алергійному енцефаломієліті і його терапії клітинами аллогенного головного мозку

М.І. ЛІСЯНИЙ, Л.М. БЄЛЬСЬКА, О.В. МАРКОВА

Мета: вивчення активності фагоцитуючих клітин мозку на різних етапах розвитку експериментального алергічного енцефаломієліту (ЕАЕ) і впливу різних субпопуляцій клітин аллогеного головного мозку на перебіг енцефаломієліту в щурів.
Матеріали і методи. Дослідження проведені на 305 щурах-самках. Досліджували тканину головного мозку і селезінки щурів. ЕАЕ моделювали одноразовим введенням у подушечки лап гомогенату спинного мозку дорослих щурів з додаванням повного адъюванта Фрейнда. Корекцію ЕАЕ проводили цільною суспензією клітин аллогенного головного мозку новонароджених щурів, нейрональнозбагаченою і гліальнозбагаченою клітинними фракціями (внутрішньоочеревинне введення на 12-у, 14-у, 16-у добу після індукції енцефаломієліту) і клітинами-попередниками, отриманими з головного мозку 18-добових плодів. Групою порівняння були тварини з ЕАЕ без лікування.
Результати. Перші неврологічні ознаки захворювання відзначали на 7–9-у добу індукції ЕАЕ. У період виражених клінічних проявів (12-а, 20-а доба після індукції ЕАЕ) статистично вірогідно підвищувалася продукція фактора некрозу пухлини-альфа (ФНП-a.) ФК мозку, а в період спонтанного одужання від гострого епізоду ЕАЕ знижувалися продукція токсичних молекул кисню і ФНП-a. цитокінсинтезуюча активність. Введення в черевну порожнину щурів з ЕАЕ нейронально- або гліальнозбагачених клітинних фракцій різноспрямовано впливало на продукцію ФНП-a. ФК мозку: введення нейрональнозбагаченої фракції вірогідно зменшувало стосовно групи порівняння рівень ФНП-a., зареєстрований у супернатантах, отриманих при культивуванні ФК мозку, на 20-у і 40-у добу спостережень. Внутрішньоочеревинне введення гліальнозбагаченої клітинної фракції не полегшувало тяжкість перебігу ЕАЕ і сповільнювало видужання тварин.
Висновки. Активація ФК мозку виявлялася з 5-ї доби після індукції ЕАЕ і зберігалася до 35-ї доби, що значно перевищувало період клінічних проявів захворювання. Введення нейрональнозбагаченої фракції, на відміну від гліальнозбагаченої, полегшувало клінічний перебіг ЕАЕ у тварин, гальмувало цитокінсинтезуючу активність мікроглії і інфільтруючих ЦНС клітин моноцитарно-макрофагального ряду.

Ключові слова: експериментальний алергійний енцефаліт, фагоцитуючі клітини, нейрональні клітини.

 

Функциональная активность фагоцитирующих клеток мозга при экспериментальном аллергическом энцефаломиелите и его терапии клетками аллогенного головного мозга

Н.И. ЛИСЯНЫЙ, Л.Н. БЕЛЬСКАЯ, О.В. МАРКОВА

Цель: изучение активности фагоцитирующих клеток (ФК) мозга на различных этапах развития экспериментального аллергического энцефаломиелита (ЭАЭ) и влияния различных субпопуляций клеток аллогенного головного мозга на течение энцефаломиелита у крыс.
Материалы и методы. Исследования проведены на 305 крысах-самках. Исследовали ткань головного мозга и селезенки крыс. ЭАЭ моделировали одноразовым введением в подушечки лап гомогената спинного мозга взрослых крыс с добавлением полного адъюванта Фрейнда. Коррекцию ЭАЭ проводили цельной суспензией клеток аллогенного головного мозга новорожденных крыс, нейрональнообогащенной и глиальнообогащенной клеточными фракциями (внутрибрюшинное введение на 12-е, 14-е, 16-е сутки после индукции энцефаломиелита) и клетками-предшественниками, полученными из головного мозга 18-суточных плодов. Группой сравнения служили животные с ЭАЭ без лечения.
Результаты. Первые неврологические признаки заболевания отмечали на 7–9-е сутки индукции ЭАЭ. В период выраженных клинических проявлений (12-е, 20-е сутки после индукции ЭАЭ) статистически достоверно повышалась продукция фактора некроза опухоли-альфа (ФНО-a.) ФК мозга, а в период спонтанного выздоровления от острого эпизода ЭАЭ снижались продукция токсических молекул кислорода и ФНО-a цитокинсинтезирующая активность. Введение в брюшную полость крыс с ЭАЭ нейронально- или глиальнообогащенных клеточных фракций разнонаправленно влияло на продукцию ФНО. ФК мозга: введение нейрональнообогащенной фракции достоверно уменьшало по отношению к группе сравнения уровень ФНО-a., зарегистрированный в супернатантах, полученных при культивировании ФК мозга, на 20-е и 40-е сутки наблюдений. Внутрибрюшинное введение глиальнообогащенной клеточной фракции не облегчало тяжесть течения ЭАЭ и замедляло выздоровление животных.
Выводы. Активация ФК мозга выявлялась с 5-х суток после индукции ЭАЭ и сохранялась до 35-х суток, что значительно превышало период клинических проявлений заболевания. Введение нейрональнообогащенной фракции, в отличие от глиальнообогащенной, облегчало клиническое течение ЭАЭ у животных, тормозило цитокинсинтезирующую активность микроглии и инфильтрирующих ЦНС клеток моноцитарно-макро-фагального ряда.

Ключевые слова: экспериментальный аллергический энцефалит, фагоцитирующие клетки, нейрональные клетки.

16. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Фітотерапія у комплексному лікуванні хворих з ішемією головного мозку

Є.Л. МАЧЕРЕТ, Г.М. ЧУПРИНА, Р.В. СУЛІК, О.О. КОРКУШКО

Мета: обґрунтувати ефективність застосування препарату Болюси Хуато (БХ) у комплексному лікуванні хворих із судинною патологією головного мозку.
Матеріали та методи. В обстеженні взяли участь 95 пацієнтів з початковими проявами недостатності мозкового кровообігу (ППНМК) і дисциркуляторною енцефалопатією (ДЕ) І—ІІ ст. і 52 хворих з наслідками ішемічного інсульту. 30 пацієнтів з хронічною ішемією мозку і 31 — з наслідками ішемічного інсульту приймали БХ у вигляді монотерапії, 23 хворих з ППНМК і ДЕ І—ІІ ст. — у комплексі з методами рефлексотерапії. 63 пацієнта склали групу контролю.
Результати. За даними доплерографії, у пацієнтів дослідної групи після проведеного лікування спостерігалось статистично достовірне підвищення лінійної швидкості кровотоку, яке було більш вираженим у випадку комбінованого лікування з методами рефлексотерапії. За даними електроенцефалографії (ЕЕГ), реєструвалося наростання сумарного спектру альфа-активності, бета-1- і бета-2-активності, зниження сумарного спектру повільнохвильової активності. У пацієнтів з наслідками ішемічного інсульту після проходження 3-місячного курсу лікування комплексним нейрометаболітом БХ виявлено позитивну динаміку когнітивних порушень, зростання середнього сумарного бала, оціненого за допомогою Міні-Ментал тесту (MMSE) із 19,3 ± 3,7 до 22,9 ± 2,1 (p < 0,05). При дослідженні динаміки показників за допомогою реабілітаційного профілю активності, максимальний ефект спостерігався у профілях «спілкування», «ставлення до навколишнього середовища», «догляд за собою».
Висновки. Монотерапія нейрометаболітом Болюси Хуато дала позитивні результати у пацієнтів з початковими проявами недостатності мозкового кровообігу, дисциркуляторною енцефалопатією І—ІІ ст., наслідками ішемічного інсульту. Найбільша ефективність препарату спостерігалася в групі хворих, які отримували препарат у комплексі з методами рефлексотерапії.

Ключові слова: фітотерапія, дисциркуляторна енцефалопатія, ішемічний інсульт.

 

Фитотерапия в комплексном лечении больных с ишемией головного мозга

Е.Л. МАЧЕРЕТ, Г.Н. ЧУПРИНА, Р.В. СУЛИК, А.О. КОРКУШКО

Цель: обосновать эффективность применения препарата Болюсы Хуато (БХ) в комплексном лечении больных с сосудистой патологией головного мозга.
Материалы и методы. В обследовании приняли участие 95 пациентов с начальными проявлениями недостаточности мозгового кровообращения (НПНМК) и дисциркуляторной энцефалопатией (ДЭ) І—ІІ ст. и 52 больных с последствиями ишемического инсульта. 30 пациентов с хронической ишемией мозга и 31 — с последствиями ишемического инсульта принимали БХ в виде монотерапии, 34 больных с НПНМК и ДЭ І—ІІ ст. — в комплексе с методами рефлексотерапии. 63 пациента составили группу контроля.
Результаты. По данным допплерографии, у пациентов опытной группы после проведенного лечения наблюдалось статистически достоверное повышение линейной скорости кровотока, более выраженное в случае комбинированного лечения с методами рефлексотерапии. По данным электроэнцефалографии (ЭЭГ), регистрировалось нарастание суммарного спектра альфа-активности, бета-1- и бета-2-активности, снижение суммарного спектра медленноволновой активности. У пациентов с последствиями ишемического инсульта после прохождения 3-месячного курса лечения комплексным нейрометаболитом БХ выявлена положительная динамика когнитивных нарушений, рост среднего суммарного балла, оцененного с помощью Мини-Ментал теста (MMSE) с 19,3 ± 3,7 до 22,9 ± 2,1 (p < 0,05). При исследовании динамики показателей с помощью реабилитационного профиля активности, максимальный эффект наблюдался в профилях «общение», «отношение к окружающей среде», «уход за собой».
Выводы. Монотерапия нейрометаболитом Болюсы Хуато дала положительные результаты у пациентов с начальными проявлениями недостаточности мозгового кровообращения, дисциркуляторной энцефалопатией І—ІІ ст., последствиями ишемического инсульта. Наибольшая эффективность препарата наблюдалась в группе больных, которые получали препарат в комплексе с методами рефлексотерапии.

Ключевые слова: фитотерапия, дисциркуляторная энцефалопатия, ишемический инсульт.

17. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Застосування антигомотоксичної терапії у хворих на розсіяний склероз з герпесвірусною персистенцією

Л.І. СОКОЛОВА, Г.О. КРУГЛЯК

Мета роботи — визначення ефективності антигомотоксичних препаратів (Грип-нозод-Ін’єль, Енгістол, Хепель) при лікуванні хворих на розсіяний склероз (РС) з герпесвірусною персистенцією.
Матеріали та методи. Обстежено 20 хворих на РС віком від 20 до 48 років з ознаками персистуючої герпесвірусної інфекції. Крім неврологічного обстеження і визначення ступеня порушення функцій за шкалою Expended Disability Status Scale (EDSS), проводилося імунологічне, серологічне та імунобіологічне дослідження крові на віруси в динаміці до і після лікування. Хворим призначалися антигомотоксичні препарати (АГТП) — Грип-нозод-Ін’єль, Енгістол та Хепель протягом 20 днів.
Результати. За наявності герпесвірусної персистенції на момент обстеження IgМ виявлено у 7 осіб, у 3 з них — ще і ДНК вірусів. У 12 хворих були підвищені лише титри IgG. Трьом пацієнтам з активацією персистенції раніше проводилася противірусна терапія з досягненням неактивної фази, але з розвитком побічних ефектів. Лікування АГТП не спричинило у жодного хворого появи небажаних симптомів. Після лікування середній ступінь інвалідизації за шкалою EDSS зменшився до 2,63 бала (на 0,3 бала), середній рівень IgG до HHV- — у 1,7 разу, до EBV — у 1,5, полімеразна ланцюгова реакція стала негативною. Кількість В-літин зменшилась до рівня контрольнихвеличин, показники антитілозалежної цитотоксичності збільшилися, але не досягли рівня контрольних. Вміст циркулюючих імунних комплексів і аутоантитіл до основного білка мієліну істотно знизився.
Висновки. Призначення АГТП можна вважати доцільним у разі необхідності тривалого контролю вірусної персистенції у хворих на РС, після лікування противірусними препаратами або за наявності супутньої соматичної патології.

Ключові слова: розсіяний склероз, герпесвірусна персистенція, антигомотоксичні препарати.

 

Фитотерапия в комплексном лечении больных с ишемией головного мозга

Е.Л. МАЧЕРЕТ, Г.Н. ЧУПРИНА, Р.В. СУЛИК, А.О. КОРКУШКО

Цель: обосновать эффективность применения препарата Болюсы Хуато (БХ) в комплексном лечении больных с сосудистой патологией головного мозга.
Материалы и методы. В обследовании приняли участие 95 пациентов с начальными проявлениями недостаточности мозгового кровообращения (НПНМК) и дисциркуляторной энцефалопатией (ДЭ) І—ІІ ст. и 52 больных с последствиями ишемического инсульта. 30 пациентов с хронической ишемией мозга и 31 — с последствиями ишемического инсульта принимали БХ в виде монотерапии, 34 больных с НПНМК и ДЭ І—ІІ ст. — в комплексе с методами рефлексотерапии. 63 пациента составили группу контроля.
Результаты. По данным допплерографии, у пациентов опытной группы после проведенного лечения наблюдалось статистически достоверное повышение линейной скорости кровотока, более выраженное в случае комбинированного лечения с методами рефлексотерапии. По данным электроэнцефалографии (ЭЭГ), регистрировалось нарастание суммарного спектра альфа-активности, бета-1- и бета-2-активности, снижение суммарного спектра медленноволновой активности. У пациентов с последствиями ишемического инсульта после прохождения 3-месячного курса лечения комплексным нейрометаболитом БХ выявлена положительная динамика когнитивных нарушений, рост среднего суммарного балла, оцененного с помощью Мини-Ментал теста (MMSE) с 19,3 ± 3,7 до 22,9 ± 2,1 (p < 0,05). При исследовании динамики показателей с помощью реабилитационного профиля активности, максимальный эффект наблюдался в профилях «общение», «отношение к окружающей среде», «уход за собой».
Выводы. Монотерапия нейрометаболитом Болюсы Хуато дала положительные результаты у пациентов с начальными проявлениями недостаточности мозгового кровообращения, дисциркуляторной энцефалопатией І—ІІ ст., последствиями ишемического инсульта. Наибольшая эффективность препарата наблюдалась в группе больных, которые получали препарат в комплексе с методами рефлексотерапии.

Ключевые слова: фитотерапия, дисциркуляторная энцефалопатия, ишемический инсульт.


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»